Постанова

від 12.11.2024 по справі 420/8736/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року

м. Київ

справа №420/8736/23

адміністративне провадження № К/990/38161/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів - Коваленко Н.В., Рибачука А.І.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 (суддя Вовченко О.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 (колегія суддів: Джабурія О.В., Вербицька Н.В., Кравченко К.В.) у справі №420/8736/23 за позовом Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва до Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва (далі - ОСББ, позивач) звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської міської ради від 30.11.2022 №1058-VІІІ «Про відмову Об`єднанню співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № 3 ЗА, ЗБ по провулку Дунаєва у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га. за адресою: м. Одеса, пров.Дунаева, 3, 3А, 3Б, та наданні її в постійне користування»;

- зобов`язати Одеську міську раду затвердити ОСББ проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дунаєва, 3, 3А, 3Б , площею 0.9670 га. у користування для об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків №№ 3, 3А, 3Б по провулку Дунаєва та надати вказану земельну ділянку (кадастровий номер 5110137500:45:001:0001) у постійне користування.

2. Позов обґрунтований тим, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2020 у справі №420/4317/21, Одеська міська рада повторно розглянула клопотання позивача і оскаржуваним рішенням відмовила у затвердженні проекту землеустрою. Вважає, що поданий проект пройшов процедуру погодження всіма уповноваженими органами, передбаченими ст. 186 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та отримав позитивні висновки, а отже, у відповідача не було правових підстав для відмови у його затвердженні.

3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023, позов задоволено.

4. Не погоджуючись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

5. Ухвалою Верховного Суду від 23.11.2023 відкрито касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

6. Відзив на касаційну скаргу не надходив.

7. У зв`язку з відсутністю клопотань про участь в судовому засіданні від всіх учасників, справа розглядається в порядку письмового провадження.

8. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Суди встановили, що ОСББ «СІМЕКС» 08.08.2013 звернулося до Одеської міської ради із заявою про передачу в користування земельної ділянки площею 0,8949 га за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 3, 3А, 3Б , на якій розміщено житловий комплекс, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території.

16.04.2015 Одеською міською радою ухвалено рішення № 6697-VІ «Про надання дозволу об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СІМЕКС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8949 га, за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 3, 3А, 3Б , в оренду, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території».

03.02.2016 відповідачем ухвалено рішення № 378-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 № 6697-VI «Про надання дозволу об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «СІМЕКС» на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,8949 га, за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 3, 3А, 3Б , в оренду, для експлуатації і обслуговування будинку та прибудинкової території», яким з назви та тексту рішення виключено слова «в оренду».

16.09.2020 Одеською міською радою ухвалено рішення № 6606-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 16.04.2015 № 6697Л/І, яким площу земельної ділянки з « 0,8949 га» змінено на « 0,9697 га».

На замовлення ОСББ «СІМЕКС» КП «Одеський міський землевпорядний центр» виготовив проект землеустрою, згідно з яким сформована земельна ділянка площею 0,9670 га, цільове призначення за кодом КВЦПЗ 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, присвоєно їй кадастровий номер 5110137500:45:001:0001 та зареєстровано в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру № НВ-6812580732020 від 20.10.2020.

Проект землеустрою погоджений уповноваженими органами, що підтверджується висновком Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради від 20.04.2018 року № 08-11/1511-80пз та висновком експерта державної експертизи про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.04.2020 № 4169/82-20, витягом з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію земельної ділянки.

ОСББ «СІМЕКС» звернулося до Одеської міської ради із заявою №077/21 від 01.02.2021 (вх. №02.2-10/88 від 08.02.2021), в якій з посиланням на частину першу статті 41 Земельного кодексу України просило затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га (кадастровий номер 5110137500:45:001:0001) за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 3, 3А, 3Б , цільове призначення - 02.03 для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

Департамент комунальної власності Одеської міської ради у відповідь на вказане звернення листом від 17.02.2021 № 01-18/102,202-09-02 повідомив позивача, що Кабінет Міністрів України не затвердив нормативно-правовий акт, який врегульовує порядок передачі безоплатно у власність або у постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку земельних ділянок.

Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19.10.2021 у справі №420/4317/21: визнано протиправною бездіяльність Одеської міської ради щодо прийняття рішення за результатами розгляду клопотання Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3а, 3б по провулку Дунаєва про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, кадастровий номер 5110137500:45:001:0001, та передачу її у постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дунаєва, 3, 3А , 3Б ; зобов`язано Одеську міську раду повторно розглянути клопотання об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3а, 3б по провулку Дунаєва про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, кадастровий номер 5110137500:45:001:0001, та передачу її у постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дунаєва, 3 , 3А , 3Б , та прийняти відповідне рішення по цьому клопотанню з урахуванням правової оцінки, наданої судом; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На виконання рішення суду у справі № 420/4317/21 Одеська міська рада 30.11.2022 ухвалила рішення №1058-VIII «Про відмову ОБ`ЄДНАННЮ СПІВВЛАСНИКІВ «СІМЕКС» БАГАТОКВАРТИРНИХ БУДИНКІВ № № 3, 3А, 3Б ПО ПРОВУЛКУ ДУНАЄВА у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,9670 га, за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 3 , 3А, 3-Б , та наданні її в постійне користування». В обґрунтування вказаного рішення відповідач послався на частину першу статті 42 Земельного кодексу України, яка передбачає надання в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління багатоквартирними будинками державної або комунальної власності, земельних ділянок, на яких розташовані такі будинки, та не передбачає надання співвласникам багатоповерхового будинку в постійне користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зазначив, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є невідповідність такого проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, про що відповідач не зазначив.

ІV.ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що відповідно до положень статті 42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас порядок, який би визначав механізм передачі прибудинкової території у власність об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, Урядом не визначено, що унеможливлює вирішення органом місцевого самоврядування цього питання у поза передбачений законодавством спосіб.

Також вказує, що відповідачем не надано оцінки відповідності проекту землеустрою відповідності нормам ст. 186 ЗК України, що унеможливлює зобов`язання щодо затвердження поданого проекту.

Вказує, що судом не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 та від 10.05.2023 у справі №160/3838/20.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

12. Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

13. Відповідно до приписів частини другої статті 89 ЗК України у спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки співвласників багатоквартирного будинку.

14. Згідно зі статтею 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, співвласники багатоквартирного будинку для обслуговування такого будинку та забезпечення задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників) та наймачів (орендарів) квартир та нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному будинку (пункт д частини другої статті 92 ЗК України).

15. Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначає Закон України від 29.11.2001 № 2866-III «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (далі - Закон № 2866-III).

16. За визначенням термінів, наведених у статті 1 Закону № 2866-III, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об`єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

17. Згідно із частиною четвертої статті 4 вказаного вище Закону основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

18. У постанові від 30.12.2021 у справі № 813/2140/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що за змістом статті 22 Закону № 2866-III ОСББ використовує наявні у нього права, у тому числі й право на безоплатне отримання у власність земельних ділянок, передбачене частиною другою статті 42 Земельного кодексу України, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів.

19. Водночас частина друга статті 42 ЗК України визначає, що земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

20. У постанові від 18.03.2019 у справі № 263/68/17 Верховний Суд дійшов висновку, що із цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 ЗК України випливає, що в разі приватизації громадянами квартир у такому будинку земельна ділянка як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об`єднанню співвласників будинку, створеному відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1521 «Про реалізацію Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку». нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини.

Така правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі №522/15253/16-а.

21. У постанові від 07.11.2019 у справі № 682/345/16-а Верховний Суд звернув увагу на те, що правовий статус прибудинкової території є по суті невизначеним, оскільки єдиними су6'єктом права власності на прибудинкову територію приватизованого багатоквартирного будинку, як це випливає зі змісту статті 42 Земельного кодексу України, є об`єднання власників такого будинку, проте Кабінетом Міністрів України процедуру передачі земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки та прибудинкова територія, не визначено.

22. Отже, так як Кабінетом Міністрів України не визначено порядку передачі земельної ділянки співвласника багатоквартирного будинку, то така процедура здійснюється за загальними правилами земельного законодавства.

23. Частинами першою, другою статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

24. Згідно із частиною першою статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Відповідно до частини шостої статті 123 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 123 ЗК України підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

25. Також, частиною восьмою статті 186 ЗК України визначено, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

26. Отже, нормами ЗК України визначено вичерпний перелік підстав відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Вказані висновки сформовані у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №820/4852/17 та від 06.06.2019 у справі №808/4158/17 та ін.

27. Таким чином обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про затвердження проекту землеустрою рішення про затвердження проекту землеустрою або вмотивовану відмову у її затвердженні із наведенням усіх підстав такої відмови.

28. Судами встановлено, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, за адресою: м. Одеса, пров. Дунаєва, 3, 3А, 3Б з підстав того, що частиною першою статті 42 ЗК України, на підставі якої звернувся заявник, передбачено надання в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління багатоквартирними будинками державної або комунальної власності, земельних ділянок, на яких розташовані такі будинки, та не передбачає надання співвласникам багатоповерхового будинку в постійне користування земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку.

29. Водночас право позивача на отримання земельної ділянки в постійне користування передбачене частиною другою статті 42 ЗК України, а тому зазначення у поданій позивачем заяві частини першої статті 42 ЗК України не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою.

30. Зважаючи, що наведене вказано єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суди дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог.

31. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про протиправність відмови затвердження проекту землеустрою, проте приймає доводи касаційної скарги відповідача, що останнім як уповноваженим органом не розглядалась по суті заява позивача про затвердження проектів землеустрою, не перевірявся на комплектність та відповідність Закону перелік наданих разом із заявою документів, не оцінювалась наявність погодження проектів землеустрою та необхідність в обов`язковій державній експертизі, тощо.

32. Отже, зобов`язання затвердити проекти землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження таких проектів без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

33. Вказаний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №160/3838/20, неврахування якого стало підставою для відкриття касаційного провадження.

34. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

35. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

36. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

37. Проте, враховуючи що відповідач не надав оцінку поданим на затвердження проектам землеустрою, їх погодженню та відповідності нормам чинного законодавства, суд не може перебирати на себе це повноваження суб`єкта владних повноважень та зобов`язувати затвердити такі проекти землеустрою.

38. Водночас колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що затвердження проекту землеустрою є дискреційним повноваженням відповідача.

Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження, в тому числі органів місцевого самоврядування, завжди мають межі, встановлені законом.

Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі № 816/303/16.

У межах цієї справи, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки зобов`язаний за конкретних фактичних обставин діяти за законом, а не на власний розсуд.

Вказані висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №821/925/18, від 10.06.2020 у справі №390/1759/17, від 05.03.2019 у справі №818/1817/17, від 18.10.2018 у справі №818/1976/17, від 28.02.2019 у справі №818/1903/17, від 15.02.2021 у справі №240/9214/19.

39. Також колегія суддів не приймає посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 06.11.2019 у справі №509/1350/17, оскільки правовідносини не є подібними, а вказана справа стосується питання юрисдикції спору про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

40. На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення підлягають скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути проект землеустрою.

41. Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

42. Оскільки за наслідками касаційного перегляду, рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.07.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2023 скасувати.

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Одеську міську раду повторно розглянути клопотання Об`єднання співвласників «СІМЕКС» багатоквартирних будинків № № 3, 3а, 3б по провулку Дунаєва про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,9670 га, кадастровий номер 5110137500:45:001:0001, та передачу її у постійне користування для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків за адресою: місто Одеса, Приморський район, провулок Дунаєва, 3, 3А, 3Б , з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Н.В. Коваленко

А.І. Рибачук