Справа № 464/1543/23
пр.№ 2/464/809/23
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.2023 року Сихівський районний суд м.Львова в складі:
головуючої судді - БЕСПАЛЬОК О.А.
при секретарі судових засідань БРИНОШ А.Я.
з участю позивачки - ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача ШЕЙХА К.
представника третьої особи ЗУБАШЕВСЬКОГО Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Львові цивільну справу за позовом
ОСОБА_4 до ОСОБА_5 з участю третіх осіб П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівського міського нотаріального округу, Публічного акціонерного товариства по пуску, налагоджненню, удосконаленню, технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛЬВІВОРГРЕС» ПрАТ «ЛЬВІВОРГРЕС», приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу РУДОЇ Світлани Василівни, Управління державної реєстрації Львівської міської ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання недійсності дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про визнання недійсним та неукладеним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , витребування від ОСОБА_8 на її користь зазначену квартиру, визнання за нею права власності на таку, визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а саме, спірної квартири, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
В обґрунтування вимог позову покликається на те, що відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно їй належить квартира АДРЕСА_1 , на яку, ухвалою Сихівського районного суду м.Львова від 09 березня 2023 року накладено арешт. Відповідно до інформації з державних реєстрів їй стало відомо, про незаконне відчуження її квартири квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_7 , а саме, така відчужена на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 23 лютого 2023 року нотаріусом П`ятої державної нотаріальної контори Львівської області Кіріловою Т.М., який було вчинено невідомою особою від імені ОСОБА_6 , відповідно до якого остання продала, а ОСОБА_9 придбав її. Зазначає, що предметом спору є визнання недійсним та неукладеним договору купівлі - продажу квартири, із застосуванням реституції, як наслідку його недійсності, провівши сторони в попередній стан, покликаючись на те, що ОСОБА_6 на праві власності належить спірна квартира в якій вона проживала, до незаконного вторгнення та відчуження. Спірний договір купівлі продажу квартири вона не підписувала та не укладала, наміру та волевиявлення продавати таку не мала, будь яких осіб щодо продажу від свого імені не уповноважувала, кошти за продаж квартири не отримувала.
В провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження за №1202314241000014, оскільки невідомі особи без її волевиявлення шляхом підробки документів вчинили два доручення на ім`я ОСОБА_7 на розпорядження майном та на продаж квартири ОСОБА_6 , шахрайським шляхом заволоділи квартирою, в межах якого вона визнана потерпілою.
ОСОБА_7 не є добросовісним набувачем, оскільки паспорт на її ім`я було сфальсифіковано невідомими особами, які користуючись таким, вчинили дві довіреності щодо розпорядження її майном, виготовили дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, довідки з БТІ, а згодом уклали договір щодо відчуження її нерухомого майна. Зазначає, що таку було придбано без участі працівника агенції нерухомості та за відсутності особистого знайомства з дійсним власником квартири, шахраї без її відома змінили вхідний замок на дверях її квартири, викрали її особисті речі, за допомогою недійсного/підробленого паспорту вчинили дві довіреності, посвідчені нотаріусом Рудою С.В. та отримали дублікат свідоцтва на право власності з ПрАТ «Львіворгресом» та довідку з БТІ. Аналізуюи усі обставини, логічним є висновок щодо змови покупця квартири з невідомою особою, яка представлялась ОСОБА_6 та вчиняла злочин.
Зазначає, що у даній ситуації відбулось істотне порушення умов договору, тобто вона, ОСОБА_6 не підписувала та не укладала зазначений договір, не отримувала грошову суму за продаж квартири, інформація зазначена в договорі не відповідає фактичним обставинам справи, договір вчинений на підставі сфальсифікованих документів.
Щодо скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру, то відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому законом, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства. Способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, судове рішення про визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, судове рішення про скасування державної реєстрації прав. Рішення суду про визнання судом недійсного договору, на підставі якого проведено державну реєстрацію права, є підставою для проведення державним реєстратором чи іншою уповноваженою посадовою особою державної реєстрації припинення речового права. Отже, вищезазначений договір купівлі продажу повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки був здійснений без волі, згоди ОСОБА_6 , шляхом обману, невстановленою особою.
Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, мотивує тим, що позбавлена права на житло, фактично опинилась на вулиці, під час дії воєнного стану, в холоді, взимку на вокзалі, зазнала душевних страждань та переживань, які оцінює у розмірі 600000 грн. Матеріальна шкода полягає у відшкодуванні витрат на виготовлення ксерокопій документів, копії яких містяться в додатках до позову.
Просить позов задоволити в повному обсязі.
Позивачка ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що в грудні 2022 року, перебуваючи у м.Вінниця, отримала телефонний дзвінок від невідомої особи про те, що відбуваються шахрайські дії з її квартирою АДРЕСА_1 . Спочатку не повірила в почуте, однак, вирішила перевірити, звернувшись до нотаріуса. Було з`ясовано, що від її імені приватним нотаріусом Рудою С.В. у м.Бібрка посвідчено 2 довіреності в листопаді та грудні 2022 року на вчинення дій відносно її квартири АДРЕСА_1 . Проконсультувавшись з юристом, звернулась до приватного нотаріуса Кушнерика А.М. про припинення дії тих довіреностей, які були посвідчені від її імені. Нотаріус ОСОБА_10 повідомив нотаріуса Руду С.В., що дію довіреностей припинено, крім того, вніс в реєстри довіреностей відповідні дані. В подальшому, неодноразово зверталась до поліції з заявами про вчинення злочинів, однак такі не реєструвались, тому змушена була оскаржувати дії поліції в суді. Як наслідок, було відкриті кримінальні провадження та зареєстровані заяви. Однак, 23 лютого 2023 року було укладено договір купівлі продажу спірної квартири від її імені з ОСОБА_7 . Особисто не укладала жодних договорів на розпорядження своїм майном, не видавала жодних довіреностей на розпорядження таким. Пізніше, було з`ясовано, що для посвідчення довіреностей та укладення договору купівлі продажу було використано її серія та номер паспорта, в якому була вклеєна фотографія іншої невідомої жінки, за участю якої у нотаріусів було посвідчено довіреності і спірний договір. Даної жінки вона не знає, про підробку її паспортних даних і використання таких при розпорядженні її квартирою і вчинення усіх дій для її продажу, збирання документів для продажу на спірну квартиру вона довідалась в ході збирання інформації у нотаріусів, що в подальшому послужило для написання заяв про вчинення злочинів та реєстрації кримінального провадження. Доповнила, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 отримувала на підставі паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 1996 року Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (копія міститься в матеріалах справи Т-1 а.с.41-42). Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, зазначила, що коли довідалась, що шахраї позбавили її належного житла у м.Львові, змінили замки у квартирі, вона не могла потрапити до свого дому, змушена була, будучи інвалідом ІІ групи з дитинства, зимою ночувати на вокзалі, оскільки не завжди мала кошти на оплату хостелу, що завдавало їй не лише душевного болю, а й фізичних страждань. Зазначила, що важко й довго працювала, щоб отримати спірну квартиру у власність, та волею шахраїв була позбавлена права на неї та доступу до такої. Просить позов задоволити в повному обсязі, а моральну шкоду в розмірі 429000 грн.
Відповідач ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що його знайомий з іменем « ОСОБА_11 » запропонував купити квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_6 « ОСОБА_11 » познайомив його з особою, що представилась ОСОБА_6 , остання мотивувала, що продає квартиру за 10 тис. доларів США, і оскільки квартира в неналежному стані та з такою дешевою ціною, він має зробити технічний паспорт на квартиру, оскільки такий у неї відсутній, а решта усі документи в наявності, тому надасть на нього довіреність на виготовлення технічного паспорту. Зазначив, що усієї суми у розмірі 10 тис. доларів США не мав, однак погодився на пропозицію придбати квартиру, отримав від особи, яка представлялась ОСОБА_6 довіреності у листопаді та грудні 2022 року, та мав намір оформити купівлю продаж квартири на своїх онуків, що проживають в районі Сихова у м.Львові, але не мав на даний період усієї суми на покупку квартири. Про те, що ОСОБА_6 відкликала довіреності йому відомо не було, однак договір купівлі продажу квартири уклав 23 лютого 2023 року з ОСОБА_6 особисто, та виступив в такому покупцем спірної квартири. Вказав, що не розбирається у тонкощах укладення, довірився нотаріусу і підкупила ціна квартири, яку мав оплатити за неї. Має проблеми зі здоров`ям, а саме, з зором, на момент проведення засідання після операції, тому не вчитувався у ті документи, що посвідчувались у нотаріусів. Щодо того, чому довіреності і договір укладалися у різних нотаріусів, пояснив, що доручення видавались у нотаріуса за місцем його реєстрації, а договір купівлі продажу квартири оформлювався в державній нотаріальній конторі за місцем знаходження спірної квартири. Ствердив, що у нотаріуса була присутня та вчиняла довіреності і спірний договір купівлі продажу квартири не позивачка ОСОБА_6 , а особа, яка видавала себе за неї. Саме невстановленій особі передав кошти за спірну квартиру у розмірі 10000 доларів США, і саме з нею досягав домовленостей з приводу придбання квартири. Після покупки такої, особа, що видавала себе за ОСОБА_6 ключі до квартири йому не передавала, повідомила, що віддасть пізніше, відповідно жодних змін чи покращень у квартирі не робив. Про те, що квартиру продали шахраї, довідався в березні 2023 року, пропонував ОСОБА_6 повернутися до свого помешкання, надсилав до нотаріуса пропозицію про розірвання договору купвлі продажу квартири, а в квітні 2023 року звернувся до поліції з заявою про вчинення злочину. Під час проведення судового розгляду пропонував ОСОБА_6 зайняти свою квартиру та користуватися нею, оскільки позов визнає частково, не визнає лише щодо заявленої моральної шкоди та вважає себе добросовісним набувачем спірної квартири та потерпілим у даній ситуації.
Представник відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_12 в судовому засіданні дав пояснення, аналогічні, що й його довіритель. Не заперечив про задоволення позову в частині визнання недійсним договору, витребування з чужого незаконного володіння, заперечив про задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, мотивуючи тим, що не встановлено винних осіб у вчиненні шахрайства з квартирою, ОСОБА_7 є добросовісним набувачем такої, оскільки не знав, що особа, що видавала себе за ОСОБА_6 нею не являється, так само, як і не являється власницею квартири.
Представник третьої особи ПАТ «ЛьвівОРГРЕС» надав суду письмові пояснення, копії які надіслано сторонам (Т-1 а.с.88-96), в яких позовні вимоги ОСОБА_6 підтримали, не заперечили про їх задоволення. В обґрунтування пояснень покликаються на те, що спірна квартира АДРЕСА_1 у вересні 2013 року була приватизована ОСОБА_6 в порядку, передбаченому діючим на той час законодавством для відомчого житла. Для цього на підприємстві ВАТ «Львіворгрес», який являвся балансоутримувачем житлового будинку, було створено з працівників підприємства орган приватизації, на підставі звернень мешканців будинку даний орган видавав розпорядження про передачу квартири у приватну власність заявника та звертався в комунальне підприємство ТзОВ «Профіт», яке було уповноважене Львівською міською радою на оформлення свідоцтва про право власності на житло, яке в свою чергу на підставі розпорядження органу приватизації на спеціальному бланку суворої звітності з відповідними елементами захисту, відповідної серії та номеру оформляв свідоцтва про право власності на нерухоме майно, на якому керівник органу приватизації проставляв підпис та скріплював печаткою ВАТ «Львіворгрес». Оригінал в єдиному екземплярі знаходився у власника приватизованої квартири, інших примірників чи копій свідоцтва у ВАТ «Львіворгрес» не зберігалось. З 2015 року орган приватизації не діє, оскільки квартири в будинку приватизовані, будинок переданий на баланс ОСББ, створеного мешканцями будинку. За цей час ВАТ було перетворене в ПАТ, а з 2017 року ПАТ «Львіворгрес». З матеріалів позову довідались про існування дубліката свідоцтва про право власності на спірну квартиру, який ніби то виданий директором ПАТ «Львіворгрес» ОСОБА_13 26 грудня 2022 року. Даний документ є сфальсифікований невідомими особами, оскільки не видавали нікому дублікату, такий не містить посилання на серію та номер оригінального свідоцтва, виконаний не на спеціальному блаку суворої звітності, а на імітованому бланку ПрАТ «Львіворгрес», що також не відповідає оригінальному бланку підприємства, назва одноосібного виконавчого органу підприємства «директор» не відповідає офіційній назві, передбаченій статутом ПрАТ «Львіворгрес», а саме, генеральний директор, останній не підписував дублікату, підпис сфальсифікований, печатка проставлена на дублікаті не належить підприємству, не відповідає розміру використовуваної підприємством печатки, виготовлена без відома ПрАТ (Т1 а.с.86-87, 139-140). В судовому засіданні представник дав аналогічні пояснення, що й письмові.
Представником третьоїособи П`ятої Львівськоїдержавної нотаріальноїконтори (статуссторони зтретьої особина відповідачата навпакинеодноразово змінювавсяпозивачкою) ОСОБА_14 в судовомузасіданні позов ОСОБА_6 залишив нарозсуд суду. Як представниквідповідача ОСОБА_14 надав судуписьмові пояснення,в яких просив у задоволенні позову до нотаріальної контори відмовити. В обґрунтування заперечень покликається на те, що позов є необґрунтованим та безпідставним, а твердження позивача є неспроможними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, не обґрунтовуються належними та допустимими доказами. Визначення відповідачів, предмета та підставу спору є правом позивача. Однак, нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення. У нотаріуса не має спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивачки. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулись до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями. Нотаріус не несе відповідальності у разі, якщо особа, яка звернулась до нотаріуса за вчиненням нотаріальної дії подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії, подала недійсні та або підроблені документи, не заявила про відсутність чи наявність осіб, прав чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулась особа. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є наслідком відмови у задоволенні позову. Тому у задоволенні позову до нотаріальної контори просить відмовити (Т-2 а.с.155-158). Як представник третьої особи позов залишив на розгляд суду.
Третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції м.Львів Руда С.В. подала клопотання про розгляд справи у її відсутності (Т-2 а.с.60). На запит суду надала пояснення, що посвідчувала довіреності від імені ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 . На початку січня 2023 року до неї телефонував ОСОБА_7 щодо посвідчення договору купівлі-продажу на підставі посвідчених нею довіреностей. Однак надала відповідь останньому, що довіреності скасовано, розмова була завершена. Оригінали довіреностей, посвідчених на бланках нотаріальних документів до неї не повернуто (Т-2 а.с.62). Як відповідачка у справі (статус якої неодноразово змінювався позивачкою) ОСОБА_15 подала суду 10 липня 2023 року письмові пояснення, в яких у задоволенні позову до неї, як відповідача у справі просила відмовити, оскільки являється неналежним відповідачем. За період дійсності довіреностей, які нею посвідчувались ОСОБА_7 отримав лише довідку з БТІ та ЕО.
Інші представники третіх осіб в судові засідання не з`явились, хоча повідомлялись про такі належно та вчасно, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутності за наявними у справі доказами.
24 березня 2023 року ухвалою суду дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено до підготовчого засідання 05 квітня 2023 року (Т-1 а.с.63-65).
05 квітня 2023 року у підготовчому засіданні задоволено клопотання позивачки ОСОБА_6 та її представника, оголошено в підготовчому судовому засіданні перерву до 19 квітня 2023 року для витребування доказів.
19 квітня 2023 року продовжено проведення підготовчого засідання, розглянуто клопотання сторін, зокрема задоволені про витребування інформації, продовжено в підготовчому судовому засіданні перерву до 03 травня 2023 року.
03 травня 2023 року в підготовчому судовому засіданні за клопотанням представника позивача продовжено перерву до 18 травня 2023 року, витребувано реєстраційну справу.
18 травня 2023 року продовжено процесуальний строк підготовчого засідання та продовжено перерву до 24 травня 2023 року, у зв`язку з неявкою позивачки та її клопотанням про відкладення, крім того, витребувано ухвалою суду реєстраційну справу на спірну квартиру.
24 травня 2023 року задоволено клопотання позивачки про витребування інформації та продовжено в підготовчому засіданні перерву до 05 червня 2023 року.
05 червня 2023 року ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 10 год. 21 червня 2023 року, розглянуто ряд клопотань позивачки, повторно надіслано запити, що не виконані на вимогу суду.
21 червня 2023 року в судовому засіданні позивачка ОСОБА_6 уточнила позовні вимоги щодо договору купівлі-продажу квартири від 23 лютого 2023 року, просила визнати такий недійсним, забравши вимогу про визнання його неукладеним. Задоволено клопотання позивачки та її представника, та переведено приватного нотаріуса Руду С.В. та П`яту львівську державну нотаріальну контору зі статусу відповідача в статус третіх осіб. Через неявку третіх осіб та відповідача (зі слів представника відповідача перебуває на лікуванні після операції) в судовому засіданні оголошено перерву до 11 липня 2023 року. Оскільки позивачка клопотала, щоб призначили після 07 липня 2023 року, через відсутність коштів на доїзд до м.Львова.
Позивачкою ОСОБА_6 неодноразово змінювались позовні вимоги (Т-2 а.с.191-196), статуси сторін (Т-2 а.с.118-121, 127-130, 147-153), зокрема під час розгляду справи по суті. В підготовчому судовому засіданні ОСОБА_6 відмовилась від вимоги про неукладення договору, залишивши вимогу про визнання недійсним такого. Заява про зменшення позовних вимог та їх зміни подано до суду через канцелярію суду 11 липня 2023 року перед продовженням судового розгляду.
У відповідності до ч.2 ст.49 ЦК України крім прав та обов`язків, визначених у ст.43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь якій стадії судового процесу. Щодо збільшення або зменшення розміру позовних вимог ч.2 ст.49 ЦК України визначає межі, коли можуть такі зміни подаватися сторонами, а саме, до закінчення підготовчого засідання. Суд приймає відмову позиваки від позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди, оскільки така в розумінні ч.1 ст.49 ЦК України, може бути прийнята на будь якій стадії процесу. Решта вимог містять зміну предмету або підстави позову, що ч.3 ст.49 ЦК України під час судового розгляду не допускається.
Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, оглянувши реєстраційні справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зістаттею 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначенийзакономабо договором (стаття 5 ЦПК України).
Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 299/857/19.
Як встановлено при судовому розгляді, невідома особа, видаючи себе за ОСОБА_16 , шахрайським способом, шляхом надання неправдивих чи підробних документів, вчинила дії на розпорядження належною на праві приватної власності ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , а саме, видала довіреності на ім`я ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 23 листопада та 08 грудня 2022 року, а 23 лютого 2023 року уклала від її імені договір купівлі продажу належної їй квартири.
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 03 березня 2016 року Сихівським РВ у м.Львові ГУДМС України у Львівській області, що міститься в матеріалах справи, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т-1 а.с.29, 195), являється пенсіонеркою та інвалідом ІІ групи з дитинства, про що свідчить копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 , серії НОМЕР_4 , виданого ПФУ України (Т-1 а.с.30).
У відповідності до копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 30 серпня 2005 року Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 у с.Саваслейка Кулебакського району Горьковської області РФ та зареєстрована по АДРЕСА_2 з 15 лютого 2010 року (Т-1 а.с.41-42), аналогічні анкетні дані ОСОБА_6 містяться у копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 1996 року Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області (Т-1 а.с.41-42).
Як вбачається з копії реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.16) в такій міститься договір №1/158184 від 07 жовтня 2013 року про оформлення штампу в будинковій книзі на дану квартиру, технічний паспорт на спірну квартиру, яка розташована на першому поверсі 9 поверхового будинку, складається з 1 кімнати, 13,4 кв.м. житлова площа, кухні площею 6,7 кв.м., ванної кімнати площею 2,6 кв.м, вбиральні 1,2 кв.м, коридору 8,1 кв.м. Загальна площа квартири 32 кв.м.
Як вбачається з копії свідоцтва про права власності на нерухоме майно, виданого ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» 04 вересня 2013 року серії ЯЯЯ №510426 ОСОБА_6 являється власницею квартири АДРЕСА_1 (Т-1 а.с.31, 159), що стверджується витягом з реєстру №319968165, сформованого 11 січня 2023 року, реєстраційний номер квартири 171809746101 (Т-1 а.с.32), витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10287411, сформованим 04 жовтня 2013 року (Т-1 а.с.34).
В матеріалах справи міститься копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10287411, сформованого 04 жовтня 2013 року, ОСОБА_6 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 26 грудня 1996 року Галицьким РВ ЛМУ УМВС України у Львівській області являється власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого ВАТ по пуску, налагоджненню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» (Т-1 а.с.34, 160).
Відповідно до копії паспорту серії НОМЕР_5 , виданого 29 червня 2000 року ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрований за адресою у с.Квітневе у виконавчому комітеті Бібрської міської ради Львівської області (Т-1 а.с.51-52, 186-187). Як зазначає позивачка, копію паспорту ОСОБА_7 їй надано П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою.
Аналогічно, П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою надано копію паспорту на ім`я « ОСОБА_6 » серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 1990 року Галицьким РВ ЛМУ МВС України у Львівській області, в якому вказано місце народження м.Вінниця, на першій сторінці вклеєне фото « ОСОБА_16 », 17 січня 2005 року вклеєне інше фото « ОСОБА_16 » (Т-1 а.с.53-54, 149-150, 154-155, 184-185). На підставі даного зразку паспорту та особи, що фото якої міститься в паспорті, як зазначають сторони, було вчинено довіреності 23 листопада та 08 грудня 2022 року, а в подальшому 23 лютого 2023 року укладено спірний договір купівлі-продажу квартири.
Відповідно до результатів перевірки документу паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 інформація про визнання недійсним документу в базі даних ДМС відсутня, такий не знайдено серед викрадених чи втрачених (Т-1 а.с.151,156).
В матеріалах справи міститься копія довіреності, посвідченої 23 листопада 2022 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В., відповідно до якої ОСОБА_6 уповноважує ОСОБА_7 бути її представником в органах нотаріату та у всіх інших відповідних установах та організаціях з питань укладення Договору купівлі-продажу, за ціною та на умовах їй відомих, належної їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 , бути представником перед усіма підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності з усіх питань, пов`язаних із укладенням договору купівлі-продажу, провести необхідну реєстрацію права власності, у тому числі отримувати інформацію, витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідки, документи, проводити розрахунки по укладеному договору, отримувати належні їй грошові кошти, сплачувати платежі та податки, зняти її з реєстрації місця проживання, подавати від її імені заяви, у тому числі заяви щодо особистої власності та спільної сумісної власності подружжя, за неї розписуватися, а також вчиняти всі інші юридично значимі дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності (Т-14 а.с.36, 147). Зазначена довіреність зареєстрована у Єдиному реєстрі довіреностей, про що свідчить витяг про реєстрацію з такого №48853046, виданий 23 листопада 2022 року (Т-1 а.с.37,148).
Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №49039024, виданий 23 грудня 2022 року свідчить про припинення дії довіреності від 23 листопада 2022 року за номером у реєстрі нотаріальних дій №862, посвідченої 23 листопада 2022 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В. (Т-1 а.с.101).
Крім того, долучено копію довіреності від 08 грудня 2022 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В. якою ОСОБА_6 уповноважила ОСОБА_7 бути її представником в органах нотаріату та усіх інших відповідних установах та організаціях з питань укладення договорів оренди, застави, міни, купівлі - продажу, за ціною та на умовах їй відомих належної їй на праві приватної власності квартири №1-а приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В. по АДРЕСА_3 (Т-1 а.с.83, 152), яка зареєстрована у Єдиному реєстрі довіреностей витяг №48940845, про що свідчить витяг про реєстрацію з такого (Т-1 а.с.100, 153).
Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей №49039014, виданий 23 грудня 2022 року свідчить про припинення дії довіреності від 08 грудня 2022 року за номером у реєстрі нотаріальних дій №917, посвідченої 23 листопада 2022 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Рудою С.В. (Т-1 а.с.38).
01 грудня 2022 року замовник ОСОБА_17 по довіреності від ОСОБА_6 та паспортом НОМЕР_1 від 26 грудня 1996 року, ідентифікаційним кодом НОМЕР_3 замовив виготовлення технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.18) та долучив квитанцію про оплату таких на суму 1151 грн. платник ОСОБА_18
02 грудня 2022 року ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , замовником якого вказано ОСОБА_6 (Т-1 а.с.162-165, 237-239)) та виготовлено звіт про оцінку майна №АЕ00-230212-001 на спірну квартиру (Т-1 а.с.166-167, Т-2 а.с.26), ринкову вартість якої зазначено 429000 грн.
Як вбачається з копії довідки ОКП «БТІ та ЕО» №3414 від 06 грудня 2022 року в матеріалах інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 така зареєстрована за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 04 вересня 2013 року, виданого ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» згідно з розпорядженням за №61 від 28 серпня 2013 року (Т-1 а.с.50, 161, 240).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04 вересня 2013 року, а саме, дублікат оформлений 26 грудня 2022 року на квартиру АДРЕСА_1 власником якої є ОСОБА_6 (Т-1 а.с.49,158, 241).
За ч.1 ст. 358 КК України на підставі ухвали Сихівського районного суду м.Львова від 05 січня 2023 року та за заявою ОСОБА_6 , адвоката Шуріної Н.Р. відкрито кримінальне провадження №12023142410000014 від 11 січня 2023 року по факту того, що 23 листопада та 08 грудня 2022 року у АДРЕСА_4 використали завідомо підроблений документ, а саме, паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , який пред`явили приватному нотаріусу для вчинення довіреності та 23 лютого 2023 року невідомі особи, шахрайським шляхом здійснили відчуження нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , яка на праві приватної власності з 17 вересня 2013 року належала ОСОБА_6 , на ОСОБА_7 , чим завдали ОСОБА_6 матеріальної шкоди, правові кваліфікації кримінальних правопорушень - ч.2 ст.190, ч.4 ст.358, ч.1 ст. 358 КК України (а.с.40).
Листом Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №М-621/06-09/58 від 25 січня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено, що за результатами поданих приватним нотаріусом Рудою С.В. пояснень та документів встановлено, що 23 листопада 2022 року за №862 нею посвідчено довіреність від імені ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_7 уповноважено бути представником в органах нотаріату та у всіх інших відповідних установах та організаціях з питань укладення договору купівлі-продажу, за ціною та на умовах відомих довірителю, належної ОСОБА_6 на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 . 08 грудня 2022 року за №917 нотаріусом посвідчено довіреність від імені ОСОБА_6 , відповідно до якої ОСОБА_7 уповноважено бути представником в органах нотаріату та у всіх інших відповідних установах та організаціях з питань укладення Договорів оренди, застави, міни, купівлі-продажу, за ціною та на умовах відомих довірителю, належної ОСОБА_6 приватної власності квартири АДРЕСА_1 . З метою посвідчення даних довіреностей, як зазначила нотаріус у своїх поясненнях, було надано оригінал паспорту ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданий Галицьким РВ ЛМУ МВС України у Львівській області 26 грудня 1996 року та оригінал картки фізичної особи платника податків. Крім того, нотаріусом було здійснено перевірку дійсності наданих документів за допомогою сервісу Державної міграційної служби «Перевірка недійсних документів» та пошуку паспорта громадянина України серед викрадених та втрачених на порталі Міністерства внутрішніх справ. Інформація про визнання недійсним даного паспорту відсутня, а також такий не знайдено серед викрадених чи втрачених. Нотаріус не несе відповідальність у разі, якщо особа, яка звернулась до нотаріусу за вчиненням нотаріальної дії подала недійсні та або підроблені документи, подала неправдиву інформацію щодо будь-якого питання, пов`язаного із вчиненням нотаріальної дії, не заявила про відсутність чи наявність осіб, права чи інтересів яких може стосуватися нотаріальна дія, за вчиненням якої звернулась особа. У відповідності до наданих пояснень дані довіреності скасовані (Т-1 а.с.119-198).
З відповідей Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області №М-89,91,92/6/4601-23 від 01 лютого 2023 року повідомлено, що паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 від 26 грудня 1996 року, виданий Галицьким РВ у м.Львові ГУМВС України у Львівській області на ім`я ОСОБА_6 визнаний недійсний та знищений, у зв`язку з непридатністю для подальшого користування (Т-1 а.с.43, 199-200, 201,202).
Листом Головного управління державної міграційної служби України у Львівській області №М-90/6/4601-23 від 01 лютого 2023 року повідомлено, що згідно з наявними обліками ЄІАС УМП ДМС України, ОСОБА_6 документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 , виданим Сихівським РВ у м.Львові ГУ ДМС України у Львівській області 03 березня 2016 року замість паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Галицьким РВ у м.Львові ГУМВС України у Львівській області 26 грудня 1996 року, у зв`язку з непридатністю для подальшого користування. Про обмін паспорта свідчить запис у заяві про видачу паспорту, яку ОСОБА_6 заповнювала та підписувала особисто при обміні паспорта (Т-1 а.с.202).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №323786025, сформованої 23 лютого 2023 року державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М. власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (Т-1 а.с.168), з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №323786189, сформованого 23 лютого 2023 року ОСОБА_19 являється власницею, зокрема, спірної квартири АДРЕСА_1 (Т-1 а.с.169-171). Державним нотаріусом цього ж дня сформовано інформацію №323787360 й на ОСОБА_7 , за яким зареєстроване нерухоме майно та земельні ділянки (Т-1 а.с.172-176). Крім того нотаріусом сформовано 23 лютого 2023 року витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна (податкові застави) №82655308 на ОСОБА_7 , за вказаними параметрами запиту в в реєстрі інформація відсутня (Т-1 а.с.177), аналогічну інформацію сформовано відносно ОСОБА_6 №82654985 інформація відсутня (Т-1 а.с.177з).
Заявою від 23 лютого 2023 року ОСОБА_7 повідомив державного нотаріуса, що на момент укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в шлюбі та позашлюбних відносинах не перебуває, а ОСОБА_6 затеврдила своїм підписом, що факти викладені вище їй відомі (Т-1 а.с.178), аналогічна заява міститься і від ОСОБА_6 (Т-1 а.с.178з).
Державним нотаріусом Кіріловою Т.М. здійснено перевірку інформації з Єдиного реєстру боржників 23 лютого 2023 року на ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (Т-1 а.с.180,181).
З копії договору купівлі продажу квартири, укладеного 23 лютого 2023 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., вбачається, що ОСОБА_6 як продавець продала ОСОБА_7 як покупцю квартиру АДРЕСА_1 (Т-1 а.с.46).
23 лютого 2023 року державним реєстратором внесено відомості про договір купівлі-продажу серії та номер 3-169, вчинений 23 лютого 2023 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою, де власником квартири АДРЕСА_1 зазначено ОСОБА_7 , про що свідчить інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324205842, сформованого 27 лютого 2023 року (Т-1 а.с.33,157).
Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 зареєстрована ОСОБА_6 (Т-1 а.с.119).
Відповідно до відомостей з Реєстру Львівської міської територіальної громади №008539-Ц від 08 березня 2023 року ОСОБА_6 зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 (Т-1 а.с.35).
Листом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області №316/01-16 від 10 березня 2023 року повідомлено, що 23 лютого 2023 року П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою за реєстраційним номером №3-169 було посвідчено договір купівлі-продажу квартири, укладений між продавцем ОСОБА_6 та покупцем ОСОБА_7 , відповідно до умов якого продавець продала, а покупець купив квартиру АДРЕСА_1 . Дана квартира належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Виданого 04 вересня 2013 року ВАТ по пуску, налагоджненню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС» на підставі розпорядження від 28 серпня 2013 року №61, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17 вересня 2013 року, номер запису про право власності 2725437, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 171809746101, дублікат якого виданий 26 грудня 2022 року ВАТ по пуску, налагоджненню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «ЛьвівОРГРЕС». Крім того, за результатами розгляду звернення ОСОБА_6 03 березня 2023 року нотаріальною конторою подано до ЛРУП №2 м.Львова ГУНП у Львівській області заяву про можливе вчинення кримінального правопорушення (вх. №ОП-35) (Т-1 а.с.48). Також повідомлено, що до ноткантори поступило звернення покупця за правочином про його намір та волю розірвати такий, про що повідомлено ОСОБА_6 (Т-1 а.с.45,102,222).
Листом №919 ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 14 березня 2023 року ОСОБА_6 повідомлено, що на підставі звернення від ОСОБА_7 з долученими копіями документів, а саме, паспортними даними та ідентифікаційним кодом особи, довіреність від 23 листопада 2022 року за №862, витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей від 23 листопада 2022 року було виготовлено довідку інформацію від 06 грудня 2022 року за №3414 по квартирі АДРЕСА_1 (Т-1 а.с.55) та долучено копію звернення ОСОБА_9 (Т-1 а.с.55з).
Як вбачається з супровідного П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області №333/01-16 від 15 березня 2023 року ОСОБА_6 направлено копію заяви ОСОБА_7 від 10 березня 2023 року про його намір розірвати договір купівлі-продажу, посвідченого П`ятою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області 23 лютого 2023 року за реєстраційним номером 3-169 (Т-1 а.с.47).
Листом відділу поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Львівського районного управління поліції №2 Головного управління національної поліції у Львівській області №2847/39/09/2023 від 10 квітня 2023 року представника позивача ОСОБА_20 повідомлено, що клопотання про призначення почеркознавчої експертизи договору купівлі-продажу нерухомого майна та вчинених довіреностей розглянуто, долучено до матеріалів кримінального провадження №12023142410000014 від 11 січня 2023 року. на момент надання відповіді досудове розслідування у даному кримінальному провадженні триває, вжито усіх заходів для ефективного та всебічного його розслідування, також будуть проведені необхідні слідчі дії, в тому числі й призначено почеркознавчу експертизу (Т-1 а.с.204).
Генеральним директором ПАТ «Львіворгрес» 13 квітня 2023 року подано заяву про вчинення злочину по факту підроблення дублікату свідоцтва про право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_1 (Т-1 а.с.191-192).
ОСОБА_7 долучено копію заяви про вчинення кримінального правопорушення від 14 квітня 2023 року в мотивах якої покликається на те, що 23 лютого 2023 року невідома йому особа, підробивши паспорт від імені ОСОБА_6 , який використала для вчинення шахрайських дій, які полягали в тому, що представившись ОСОБА_6 продала йому квартиру АДРЕСА_1 та отримала у нього 429000 грн., оформлення договору купівлі-продажу відбувалось у приміщенні П`ятої Львівської державної нотаріальної контори. Зазначена особа надала паспорт на ім`я ОСОБА_6 та правовстановлюючі документи на квартиру. В подальшому з`ясувалось, що вказаний паспорт був підроблений. Зазначає, що невідома особа, яка представилась як ОСОБА_6 заволоділа його коштами у розмірі 490000 грн. просив внести до ЄРДР відомості про вчинення злочину (Т-1 а.с.189). Також долучено талон повідомлення Єдиного обліку №5362 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_7 (Т-1 а.с.190).
Листом управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради скеровано належно засвідчені копії реєстраційної справи на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.65), зокрема в такій міститься:
-заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданою ОСОБА_6 17 вересня 2013 року (Т-2 а.с.168);
-квитанція про оплату послуг (Т-2 а.с.69);
-копія паспорта ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 , виданого 26 грудня 1996 року Галицьким РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області (Т-2 а.с.70-72);
-копія посвідчення інвалідності ОСОБА_6 серії НОМЕР_6 , виданого 17 вересня 2013 року, відповідно до якого у неї встановлена ІІ група інвалідності з дитинства (Т-2 а.с.73);
-копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.74);
-копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_7 , виданого 04 вересня 2013 року, а саме, квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 (Т_2 а.с.75);
-картка прийому заяви №5960890 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, подана ОСОБА_6 17 вересня 2013 року (Т-2 а.с.76);
-інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №10285428, №10285169, сформованих 04 жовтня 2013 року (Т-2 а.с.78-80) відповідно до яких право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_6 ;
-пошук заяв у базі даних про реєстрацію заяв та запитів №10285091, сформованого 04 жовтня 2013 року, заява про державну реєстрацію права власності №2998924 зареєстровано (Т-2 а.с.81);
-витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави №42057005, виданого 04 жовтня 2013 року (Т-2 а.с.82);
-рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №6418651 від 04 жовтня 2013 року, відповідно до якого вирішено провести державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_6 (Т-2 а.с.83);
-витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №10287411, сформованого 04 жовтня 2013 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 (Т-2 а.с.84);
-картка прийому заяви №5960890 про те, що ОСОБА_6 отримала подані нею документи та витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію права власності 04 жовтня 2013 року (Т-2 а.с.85);
-технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.99-101);
-довідкою з ОКП ЛОР БТІ та ЕО №3414 від 06 грудня 2022 року про те, що згідно наявних копій документів, що містяться в матеріалах інвентаризаційної справи квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 04 вересня 2013 року, виданого ВАТ по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації електростанцій і мереж «Львіворгрес» згідно з розпорядженням за №61 від 28 серпня 2013 року (Т-2 а.с.102);
-заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, поданою ОСОБА_6 06 грудня 2022 року (Т-2 а.с.103);
-відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав №317224539, сформованої 09 грудня 2022 року про те, що заява про державну реєстрацію права власності №53334283 зареєстровано (Т-2 а.с.104);
-Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна щодо суб`єкта №317224724 від 09 грудня 2022 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована за ОСОБА_6 (Т-2 а.с.105);
-Наявні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №317225028, 317225150 від 09 грудня 2022 року щодо наявності іншої нерухомості у ОСОБА_6 (Т-2 а.с.20-24);
-Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65723838 від 09 грудня 2022 року, яким розглянуто заяву ОСОБА_9 , що діяв на підставі довіреності №862, виданої 23 листопада 2022 року приватним нотаріусом Рудою С.В. про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.111);
-Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №317225670, сформованого 09 грудня 2022 року відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 (Т-2 а.с.112-113);
-Договір купівлі продажу квартири, укладеного 23 лютого 2023 року, посвідченого державним нотаріусом П`ятої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т.М., вбачається, що ОСОБА_6 як продавець продала ОСОБА_9 як покупцю квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.114);
-Заява ОСОБА_9 від 28 лютого 2023 року про державну реєстрацію права на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.115);
-Рішення про державну реєстрацію прав №66528103 від 23 лютого 2023 року (Т-2 а.с.116);
-Витяг з Державного реєстру речових прав №323803158 від 23 лютого 2023 року власником квартири АДРЕСА_1 у м.львові є ОСОБА_7 (Т-2 а.с.117);
-Ухвала Сихівського районного суду м.Львова від 16 березня 2023 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 у м.львові (Т-2 а.с.118-119);
-Заява про державну реєстрацію права за заявою Головного управління НП у Львівській області (т-2 а.с.120);
-Відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав №327108976 від 27 березня 2023 року (Т-2 а.с.121);
-Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктив нерухомого майна №327109189, сформованої 27 березня 2023 року про накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 (Т-2 а.с.122-123);
-Рішення про державну реєстрацію прав №66947077 від 27 березня 2023 року (Т-2 а.с.124);
-Витяг з державного реєстру речових прав №327109922 від 27 березня 2023 року (Т-2 а.с.125).
Щодо позовної вимоги про визнання договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 , укладеного 23 лютого 2023 року між особою, що видавала себе за ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суд приходить до наступного висновку.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Захист права власності гарантовано Першим протоколом доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до статті 1 якого передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбаченихзакономі загальними принципами міжнародного права.Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які на її думку необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися «згідно іззаконом», воно повинне мати «легітимну мету» та бути «необхідним у демократичному суспільстві». Якраз «необхідність у демократичному суспільстві» і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу, мають бути «відповідними і достатніми»; для такого втручання має бути «нагальна суспільна потреба», а втручання - пропорційним легітимній меті.
Стаття 41 Конституції Українигарантує кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Устатті 321 ЦК Українизакріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом частини першоїстатті 316 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно дозаконуза своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Згідно з вимогамистатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечатьзаконуі не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до частини першоїстатті 190 ЦК Українимайном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).
У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Положеннями статей 328, 329 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Здійснюючи право на судовий захист, звертаючись до суду, особа повинна вказати суб`єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 678/326/17.
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.
Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.
За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад,від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.
Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.
Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.
У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.
За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статтівизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(частина першастатті 638 ЦК України).
Відповідно до статті 655Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажуодна сторона (продавець)передає або зобов`язується передатимайно (товар)у власністьдругій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
За змістом статей15і16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини другоїстатті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
ОСОБА_6 звернулась з вимогою про визнання недійсним договору купівлі продажу квартири, покликаючись на те, що даний договір не підписувала, умови їх не погоджувала, тобто такий підписаний невстановленою особою замість позивачки.
З досліджених матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що невстановлена особа, використавши документ, а саме, паспорт громадянина України з серією та номером такого, які дійсно колись належали ОСОБА_6 (паспорт з такою серією та номером був зданий до відповідного органу, та виданий новий ОСОБА_6 ), в який було вклеєно фотографію невстановленої жінки, що видавала себе за ОСОБА_6 та від імені останньої посвідчила у приватного нотаріуса Рудої С.В. дві довіреності в листопаді та грудні 2022 року, уповноваживши відповідача ОСОБА_7 на виготовлення документів та продаж спірної квартири АДРЕСА_1 , а 23 лютого 2023 року договір купівлі продажу квартири, що належить ОСОБА_6 . Крім того, що довіреності та спірний договір купівлі продажу квартири укладала не позивачка ОСОБА_6 , а видавала себе за « ОСОБА_6 » невстановлена особа, не заперечили відповідач ОСОБА_7 , приватний нотаріус Руда С.В., представник П`ятої львівської державної нотаріальної контори, відповідно й не підписувала такі документи ОСОБА_6 . Почеркознавча експертиза при розгляді даної справи судом не призначалась, хоч позивачка виявляла в підготовчому судовому засіданні намір та подавала суду відповідне клопотання. Однак, через відсутність коштів на проведення такої, мотивуючи практикою ВС, з якої зробила особисті висновки проте, що висновок експерта не є обов`язковим доказом при встановленні обставин, тим паче така призначена в межах кримінального провадження по даному факту шахрайства, ОСОБА_6 дане клопотання відклала, а в подальшому таке не підтримувала, оскільки відповідач підтвердив, що спірний договір купівлі продажу квартири вчиняла не вона. Тобто, судом достеменно встановлено, що довіреностей в листопаді, грудні 2022 року ОСОБА_6 не видавала, спірного договору купівлі продажу квартири 23 лютого 2023 року не укладала та, відповідно, істотних умов цього договору не погоджувала, волевиявлення щодо правочину не було.
Відповідно достатті 204 ЦК Україниправочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третійстатті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.Разом із тимВелика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушенимшляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.
Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.
У такому випадку власник нерухомого майна вправі захищати своє порушене право на користування таким, спростовуючи факт укладення ним договору купівлі продажу квартири у мотивах віндикаційного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувалася тим, щодоговір, щодо якого сторони не дійшли згоди в необхідній формі за всіма істотними умовами, є неукладеним, тобто неіснуючим, що виключає визнання його недійсним.А у разі відсутності власноручного підпису сторони договору на документі необхідно вважати, що правочин не відповідає вимогам, які встановлюються до письмової форми правочину.
Особа не може вважатися такою, що наділена цивільними правами чи є зобов`язаною на користь іншої особи, у випадку, коли відсутня сама підстава виникнення відповідних прав та обов`язків, зокрема правочин.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
Висловлене вище про можливість визначити фактичне укладення правочину у спосіб його виконання (за відсутності законодавчих застережень про інше) не суперечить викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) правовому висновку про те, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.
Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.
Також позов не може містити вимогу, у якій йдеться про предмет спору, що відсутній (не існує); реституція ж як спосіб захисту, застосовується для повернення виконаного за правочином, а не в тому разі, коли жодного виконання не відбувалося (саме це і стверджується позивачкою і достеменно встановлено судом).
Порушенням права у такому випадку є не саме по собі існування письмового тексту правочину, волевиявлення позивачки щодо якого не було, а вчинення конкретних дій, які порушують її право.
Протилежне тлумачення означало б, що суд надає документу, підробку якого встановлено належним чином, статус дійсного, визнає настання відповідних правових наслідків за відсутності як волевиявлення, так і інших законних підстав для цього та покладає на особу нічим не обґрунтований обов`язок застосувати для уникнення настання правових наслідків за підробленим документом ті самі способи захисту, що й в умовах, коли правочин дійсно вчинено, а його правомірність презюмується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373//16-ц (пункт 67) звернула увагу на те, що володіння як фактичний стан необхідно відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні.
Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що у позові про визнання договору купівлі продажу квартири необхідно відмовити саме з підстав обрання позивачкою неефективного способу захисту.
Щодо позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності на спірну квартиру, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини четвертоїстатті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зроблено висновки про те, що з урахуванням специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності). Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави, заволодіння нею таким майном право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності. Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.
Подібний правовий висновок міститься у постанові Верховного Судувід 29 червня 2022 року у справі № 204/5775/15 (провадження № 61-15127св20).
Згідно зі статтею 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Відповідно до положень статей 386, 387 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Саме власник має право витребувати майно з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).
Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.
Аналізуючи можливість витребування майна у добросовісного набувача, ВС зазначив про критерій «пропорційності» який передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
ВС також наголосив, що з`ясування питання добросовісності/недобросовісності набувача є визначальним як для застосування положень статей387,388 ЦКУ, так і для визначення критерію «пропорційності» втручання у право власності набувача майна.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Такі висновки Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (провадження № 12-35гс21).
Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Отже, відповідно до частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться усі випадки, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.
Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.
Як встановлено при судовому розгляді ОСОБА_6 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , яка вибула з її володіння без її волі, внаслідок відплатного договору придбане в особи, яка не мала прав її відчужувати, особи, яка видавала себе за ОСОБА_6 .
Судом встановлено, що ОСОБА_7 висловив згоду на придбання квартири АДРЕСА_1 , пропозицію придбання якої запропонував йому знайомий, якого називає « ОСОБА_11 », який і познайомив останнього з особою, що видавала себе за ОСОБА_6 , яка ж назвала себе власником спірної квартири, оскільки її продавали за низькою ціною у розмірі 10 тис. доларів США, мотивуючи, що така низька ціна через те, що квартира знаходиться у неналежному стані, з неприємними запахами. При огляді нерухомого майна ОСОБА_7 ствердив, що сусіди коментували, що квартира в жахливому стані, не доглянута, там утримувалися й собаки. Огляд квартири, яку він мав намір придбати проводила особа, що видавала себе за ОСОБА_6 . Саме така запевнила останнього, про наявність усіх правовстановлючих документів на право власності на спірну квартиру і відсутності лише технічного паспорту на неї. Як зазначив ОСОБА_7 , при висловленні згоди на придбання квартири в листопаді грудні 2022 року не мав зібраної повної суми на оплату її вартості, тому не спішили з укладенням договору купівлі продажу. Довіреності видавались на його ім`я, як він пояснив в судовому засіданні, бо мав на меті оформити договір купівлі продажу квартири на своїх онуків, які є мешканцями району ОСОБА_21 . Коли мав усю суму на оплату її вартості, уклав з особою, що видавала себе за ОСОБА_6 договір купівлі продажу квартири. Зазначив, що являється добросовісним набувачем, оскільки не знав, що невідома йому жінка не являється власником квартири і видавала себе за ОСОБА_6 .
Позивачка ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_7 є недобросовісним набувачем, жодного доказу, що є добросовісним, суду не надав, податки за купівлю квартири не сплатив, нотаріус не перевірилила, що його паспорт містить розбіжності, тим самим посвідчила договір купівлі продажу квартири, на її переконання, нотаріуси перебували у змові з шахраями щодо незаконного відчуження у неї її квартири.
Щодо несплати податків за оформлення договору купівлі продажу квартири, в судовому засіданні представник П`ятої львівської державної нотаріальної контори Зубашевський Н. пояснив, що договір посвідчується нотаріусом лише після сплати усіх належних платежів, які прикріплені до договору та зберігаються у нотаріальній конторі.
Позивачка ОСОБА_6 вважає голослівними пояснення відповідача ОСОБА_7 і представника державної нотаріальної контори, та такими, що не відповідають дійсності. Однак під час судового розгляду, досліджених усіх матеріалів справи, дій, що вчинив відповідач ОСОБА_7 як під час укладення правочину, так і після, які б свідчили про його недобросовісність судом на момент прийняття рішення не встановлено. Крім того, необхідно й звернути увагу на те, що 10 березня 2023 року (Т-2 а.с.162) ОСОБА_7 подав до П`ятої Львівської державної нотаріальної контори заяву про розірвання договору купівлі продажу квартири, а 14 квітня 2023 року звернувся до поліції з заявою про вчинення злочину.
З пояснень нотаріуса ОСОБА_15 , що містяться в матеріалах справи, вбачається, що вона повідомляла ОСОБА_22 про відкликання довіреностей, хоч в судовому засіданні ОСОБА_7 надавав пояснення, що про відкликання таких його ніхто не повідомляв. Оскільки нотаріус Руда С.В. не прибула жодного разу в судове засідання для надання пояснень та безпосереднього допиту судом, суд позбавлений можливості надати оцінку зазначеним обставинам.
Судом встановлено також й те, що особа, яка видавала себе за ОСОБА_6 , посвідчуючи в приватного нотаріуса дві довіреності, та укладаючи у державного нотаріуса договір купівлі продажу квартири, надавала документи, що посвідчують особу, зокрема паспорт громадянина України, нотаріуси перевіряли такі, тим самим посвідчили довіреності та договір. Як встановлено в судовому засіданні, сумніву, що невстановлена особа яка видавала себе за ОСОБА_6 нею не являлась та надавала підроблений паспорт громадянина України, у жодного нотаріуса не виникло.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи докази у сукупності, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати положення ст.388 ЦК України, витребування нерухомого майна від добросовісного набувача.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесеннні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.
Відповідповідний правовий висновок викледений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року, справа № 183/1617/16.
Вирішуючи спір, судом встановлено, що квартира вибула з володіння позивачки поза її волею на підставі підроблених документів, поданих особою, що видавала себе за власника квартири ОСОБА_6 . Тому відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини щодо відчуження спірної квартири особою, яка не мала права на її відчуження, та поза волею власника, не потребують доказуванню у цій справі.
Верховний Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі №338/180/17).
Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності з одночасним застосуванням приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними (недоцільним).
Отже, вирішуючи спір, суд має з`ясувати, який спосіб захисту є ефективним для захисту порушених прав особи, яка звернулася до суду з позовом.
Суд ввжажє, що даний спосіб захисту, обраний позивачкою ОСОБА_6 є ефективним для захисту і відновлення порушеного її права власності на квартиру АДРЕСА_1 , тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц.
Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленомузакономпорядку(див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18; пункт 90)).
Цей фактичний стан володіння необхідно відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина першастатті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв`язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем. Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Тоді як право володіння, якщо воно існує, неправомірним (незаконним) бути не може (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21; пункти 65-67); від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 (провадження № 14-91цс20; пункт 92)).
Пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону № 1952-IVустановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18)).
З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція «книжного володіння».
У постанові від14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16(провадження № 14-208цс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).
Функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Гарантування державою об`єктивності, достовірності, повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження й обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав є загальними засадами цієї реєстрації (пункт 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Отже,рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.
На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачка заявила вимоги про витребування із володіння ОСОБА_7 квартири АДРЕСА_1 , даний спосіб захисту порушеного права ОСОБА_6 є необхідним та ефективним відновлення порушеного права скасуваннязапису про проведену державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем.
Витребування майна із володіння в цій справі містить легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві, оскільки позивачку з порушенням вимогзаконубуло позбавлено права власності на належне їй нерухоме майно.
Позивачка діє з легітимною метою для задоволення власних інтересів, передбачених нормами матеріального права, з метою відновлення свого порушеного права на належне їй майно.
Ефективним способом захисту права неволодіючого власника майна до володіючого, на його думку, невласника є звернення з віндикаційним позовом, тобто з позовом про витребування майна (пункт 6.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №48/340(провадження № 12-14звг19)).
Належна позивачці квартира АДРЕСА_1 , є майном, яке може бути витребувано від особи, яка заволоділа ним.
У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за відповідачем.
У рішенні від 07 липня 2011 року у справі «Серков проти України» (пункти 42-44) ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство має відповідати вимозі «якості», щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про підставність позовних вимог про витребування квартири АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 від ОСОБА_23 , з внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачкою ОСОБА_6 права власності на нерухоме майно, зареєстроване в цьому реєстрі за ОСОБА_7 , оскільки такий висновок враховує інтереси позивачки як власниці спірного нерухомого майна та баланс з правами й інтересами добросовісного набувача, оскільки за обставин, коли ОСОБА_6 втратила майно внаслідок протиправних дій та на підставі підроблених документів, права та інтереси позивачки переважають інтереси добросовісного набувача, тому вимоги про витребування спірного нерухомого майна є обґрунтованими. Вимога про витребування майна є самодостатньою, тому додаткова вимога про визнання права власності на спірну квартиру за позивачкою є недоцільною.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності, суд приходить до наступного висновку.
Свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є документом, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється. Таке свідоцтво не породжує виникнення у суб`єкта відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Згідно з вимогамист.328 ЦК Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Суд вважає, що відсутні підстави для задоволення самостійної позовної вимоги про визнання недійсним дублікату свідоцтва про право власності на квартиру, оскільки є неналежним способом захисту та не породжує правових наслідків, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Шкода, заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.
Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.
При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).
Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Позивачка ОСОБА_6 зазначила, що їй було завдано моральної шкоди, оскільки через шахрайство з квартирою, яка їй належить, була позбалена доступу до такої. Моральна шкода полягає у фізичних та душевних стражданнях, оскільки являється інвалідом ІІ групи з дитинства, зимою, у сильний холод та мороз ночувала на вокзалі, подеколи у хостелі, зазнавала та зазнає фізичного болю. Внаслідок протиправного позбавлення її права власності на квартиру та доступу до такої, крім фізичних страждань, зазнала душевної травми, оскільки усе життя важко працювала, щоб отримати спірну квартиру у власність, а дії шахраїв позбавили її такої. Саме усвідомлення факту втрати квартири змушувало її додатково хвилюватися, вводило в стан депресії, звернення до поліції з заявами про вчинення злочину, нереєстрування таких, неодноразові оскарження до суду, усі дії в сукупності завдали їй душевного та фізичного болю. Суд погоджується з тим, що ОСОБА_6 завдано моральної шкоди, вважає належними та достатніми доказами факт заподіяння їй такої.
Однак позивачкою не доведено факту заподіяння моральної шкоди саме незаконними діями ОСОБА_7 та причинно - наслідкового зв`язку між діями та наслідками, що настали, а судом при розгляді справи не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні не знайшли свої підтвердження факту заподіяння ОСОБА_6 зі сторони відповідача моральних страждань, та причинно наслідкового звязку між діями та наслідками, тому у задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.
Розподіл судових витрат суд здійснює відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.
Оскільки задоволена позовна вимога про витребування майна, яка є вимогою майнового характеру, дійсної ринкової вартості квартири під час розгляду справи не встановлено, однак відповідно до договору купівлі - продажу квартири від 23 лютого 2023 року квартира купувалась за вартістю 429000 грн., тому при визначенні розміру судового збору, який підлягає стягненню з відповідача суд виходить саме вартості квартири, що зазначена в договорі, судовий збір який підлягає стягненню становить 4290 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_4 задоволити частково.
Витребувати у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 та повернути її у володіння законній власниці ОСОБА_24 .
Внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_25 права власності на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , жителя АДРЕСА_5 , на користь держави 1073 грн. 60 коп. несплаченого судового збору.
Апеляційна скаргана рішенняможе бутиподана безпосередньодо Львівськогоапеляційного судупротягом 30днів здня складанняповного судовогорішення.
Повний текст рішення виготовлено 12 липня 2023 року.
СУДДЯ О.А.БЕСПАЛЬОК
Суд | Сихівський районний суд м.Львова |
Дата ухвалення рішення | 12.07.2023 |
Оприлюднено | 14.07.2023 |
Номер документу | 112158283 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них купівлі-продажу |
Цивільне
Сихівський районний суд м.Львова
Беспальок О. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні