Постанова

від 06.07.2023 по справі 522/22302/14-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/760/23

Справа № 522/22302/14-ц

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Князюк О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого Князюка О. В.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря Дерезюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ПІК», Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», про визнання права власності на житлове приміщення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування майна, виселення та вселення, -

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 , ЗАТ «ПІК», за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСББ «Вікторія», ВК ОМР, ТОВ «Інвест Таун», ДП Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», Спільного українсько-чеського підприємства «Інекон-Сервіс» про визнання права власності на житлове приміщення, витребування майна та виселення. Остаточно уточнивши вимоги та коло учасників цивільного процесу, позивач звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ПАТ «ПІК», виконкому ОМР, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», ТОВ «Інвест Таун», ДП ««Південьвійськбуд», СУЧП «Інекон-Сервіс» про визнання права власності на житлове приміщення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування майна, виселення та вселення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилалася на те, що нею у липні 2006 року укладено договір із ТОВ «Інвест Таун» про участь у фонді фінансування будівництва виду «А». Предметом вказаного договору були грошові кошти, які сплачені позивачкою на рахунок ТОВ «Інвест Таун» для подальшого фінансування будівництва квартири АДРЕСА_1 . Про перерахування коштів на рахунок ТОВ «Інвест Таун» позивачці видано Свідоцтво про участь у фонді фінансування будівництва. Після введення об`єкта будівництва (будинку) в експлуатацію позивач звернулись до ТОВ «Інвест Таун» із вимогою підготовити акт прийому-передачі проте отримала відповідь, що отримані кошти на рахунок генерального підрядника не перераховані. Крім того спірна квартира на підставі права власності належить відповідачу ОСОБА_2 .. А тому, на думку позивачки, її право як інвестора на участь у фонді фінансування будівництва порушено, що є підставою для захисту в судовому поряду.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ПІК», Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», про визнання права власності на житлове приміщення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування майна, виселення та вселення відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 не має не тільки підстав для захисту права вимогою про визнання власності на нерухоме майно в будинку але і майнових прав, як інвестор будівництва. А тому, у позивача відсутні підстави на «очікування» у майбутньому реалізації прав інвестора на об`єкт забудови, кошти як інвестиція повернуті Управителем на рахунок позивача, а тому згідно умов Договору 1\18 права Довірителя - не порушені.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу відповідно до вимог якої, просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2020 року та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт стверджує, що неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушенням норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, є підставою для скасування рішення з нижченаведених підстав.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає наступне.

1.з огляду на мотивувальну частину оскаржуваного рішення апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано жодного доказу, наданого позивачем, які доводять факти реального фінансування коштами ОСОБА_1 , переданими на умовах договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», укладеного між апелянтом ОСОБА_1 та управителем фонду фінансування будівництва ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» 26 липня 2006 року. Вказаний договір є дійсним та діючим, що підтверджується постановою Верховного Суду від 12 вересня 2019 року № 522/22304/14-ц;

2.Необґрунтованість рішення суду першої інстанції вбачається також в тому, що ним не були спростовані твердження відповідачів про начебто укладення договорів та отримання дозвільної документації на будівництво неіснуючою юридичною особою військовою частиною НОМЕР_1 ;

3.cудом взято до уваги пояснення представника правонаступника забудовника (ДП МОУ «Південьвійськбуд») про те, що ані «22УНР» ані ДП МОУ «Південьвійськбуд» не переоформило на себе права забудовника, які були оформлені на військову частину НОМЕР_1 , що є неправдивим твердженням, з огляду на таке: по-перше, «22УНР» і є тією самою військовою частино забудовником, по-друге відповідно до статті 24 ЗУ «Про палнування та забудову територій», яка визначає порядок отримання дозволу на будівництво, ні в редакції, чинній на момент реорганізації «22 УНР», ні в іншій редакції, не передбачала обов`язку правонаступника забудовника у разі його реорганізації або ліквідації переоформлювати вже виданий дозвіл, по-третє, стає незрозумілим, яким чином ДП МОУ «Південьвійськбуд» міг відмовитись від своїх прав забудовника на користь ЗАТ «ПІК», що було оформлено мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.02.2008 року, по справі № 28-22/82-07-1860, якщо він таких прав забудовника, за його твердженням не набув.

Із вказаного випливає хибність висновку суду першої інстанції, що у ДП МОУ «Південьвійськбуд» не виникли права та обов`язки будівництва.

На думку апелянта, взяття до уваги судом неналежних доказів, створило ілюзію неправомірної поведінки замовника будівництва. Якого наче і не існувало в момент отримання дозволу на виконання будівельних робіт № 638/05 від 18.10.2005 року.

Крім того, позивач звертає увагу суду апеляційної інстанції на той факт, що з матеріалів справи випливає, що станом на момент підписання передавальних активів і пасивів 22.06.2007 року кошти ОСОБА_1 було вже присвоєно у повному обсязі. На вказані факти ОСОБА_1 неодноразово звертала увагу суду першої інстанції.

З огляду на зазначене, апелянт вважає, що за умови повного та всебічного встановлення обставин справи суд повинен був прийняти до висновку те, що кошти, інвестовані ОСОБА_1 через фонд фінансування будівництва було у повному обсязі витрачено за їх цільовим призначенням для будівництва будинку АДРЕСА_2 , а отже вона отримала право на отримання квартири АДРЕСА_3 у цьому будинку у відповідності до договору про участь у ФФБ, який залишається чинним станом на сьогоднішній день.

Апелянт також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ЗАТ «ПІК» перереєстрував або переоформив на виконання будівельних робіт, а лише дозвіл № 638/05 від 18.10.2005 року, який був виданий в/ч НОМЕР_1 та значиться в Акті готовності, а також ЗАТ «ПІК» не було переоформлено на себе право користування земельною ділянкою, оскільки в матеріалах справи відсутній договір оренди, укладений між ОМР та ЗАТ «ПІК».

Також, позивач звертає увагу на те, що в період з 22.11.2007 року по 17.11.2010 року була чинною заборона на відчуження спірної квартири і відповідна інформація була наявна в реєстрі заборон відчуження.

Тим не менше, 04.11.2010 року, тобто в період, коли у реєстрі заборон відчуження була наявна заборона на відчуження квартири АДРЕСА_3 , Виконавчий комітет ОМР видав ЗАТ «ПІК» Свідоцтво про право власності на нерухоме майно на квартиру АДРЕСА_3 ( т. 1 а.с. 197) підписане першим заступником міського голови А.І. Ворохаєвим. Тому, ОСОБА_3 висновки з вищезазначених норм та матеріалів справи однозначні свідоцтво видано з порушенням норм чинного законодавства та воно повинно бути скасовано, а також недійсними є всі подальші угоди щодо відчуження спірної квартири АДРЕСА_1 .

Підсумовуючи викладене в апеляційній скарзі ОСОБА_3 вважає, що уклавши у відповідності до вимог законодавства договір № 1/18 від 26 липня 2006 року на інвестування будівництва нерухомого майна, сплативши 100% вартості об`єкту інвестування очевидно набула право очікування у майбутньому, коли майно буде введено в експлуатацію отримати його у власність. А завадили цьому лише неправомірні дії третіх осіб.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2021 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ПІК», Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», про визнання права власності на житлове приміщення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування майна, виселення та вселення - повернуто до Приморського районного суду м. Одеси для вирішення питання про усунення виявлених недоліків в оформленні справи.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.02.2021 року у складі колегії суддів: головуючого Князюка О.В., суддів Заїкіна А.П., Погорєлової С.О. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 подану через представника - адвоката Бандиш Ганну Іванівну на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2020 року за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «ПІК», Виконавчого комітету Одеської міської ради, за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вікторія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд», про визнання права власності на житлове приміщення, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, витребування майна, виселення та вселення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 17.02.2021 року справу було призначено до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду на 24.06.2021 року на 10:00 год.

В судове засідання з`явились ОСОБА_2 та її представник, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Апеляційний суд розглядає цивільні справи, які не віднесені до справ, зазначених у ч. ч. 1, 2 ст. 369 ЦПК України, у відсутності учасників справи та осіб, які не залучалися до участі у справі судом першої інстанції, за наявності відомостей про їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. У разі відсутності таких даних, а також у разі подання заяви (заяв) про бажання прийняти участь у справі особисто, суд відкладає судове засідання на іншу дату.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у її якнайшвидшому розгляді, усвідомленість учасників справи про розгляд справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, наявності у справі достатніх матеріалів для її розгляду по суті, колегія суддів ухвалила справу розглянути за відсутності її учасників.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що що 26 липня 2006 року між позивачкою (довірителем) було укладено Договір № 1\18 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Таун» (управитель Фонду фінансування будівництва виду «А») на інвестування будівництва нерухомого майна, визначеного цим договором (далі Договір).

З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2001 року виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 845, яким військовій частині НОМЕР_1 передано функції забудовника по АДРЕСА_2 , які ще з 07 липня 1988 року за рахунок земель запасу міста на підставі рішення № 300 були надані підприємству КТІ «МОНОЛІТПРОЕКТ». Вказаним рішенням на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок розрахуватись із попереднім замовником за фактично виконані роботи на об`єкті будівництва.

02 квітня 2002 між військовий частиною НОМЕР_1 та ЗАТ (ПАТ) «ПІК» підписано договір № 84/1 на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 . Згідно цього договору на ЗАТ (ПАТ) «ПІК» покладені зобов`язання у повному обсязі провести фінансування за власні або залучені кошти проектні роботи, побудувати будинок і ввести його в експлуатацію. При цьому, при підписанні цього договору номера квартир або площа, яка повинна бути передана військовій частині НОМЕР_1 , не визначалися.

Директивою Міністра оборони України від 02 грудня 2002 року № Д-115/1/011 умовне найменування військова частина НОМЕР_1 ліквідована.

Згідно довідки штабу Південного оперативного командування «Умовне найменування військова частина НОМЕР_1 з 28.02.2003 року анульовано.

14 березня 2003 між військовий частиною НОМЕР_1 , ЗАТ (ПАТ) «ПІК» та СУЧП «Інекон-Сервіс» підписано договір про спільну діяльність №02\1-03 по будівництву будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно умов договору про спільну діяльність № 02/1-03 за учасниками закріплювалися права на площі за умови внесення інвестицій на будівництво, при цьому ці інвестиції повинні приводитися виключно через розрахунковий рахунок ЗАТ (ПАТ) «ПІК», як інвестора-підрядника. Військова частина мала право отримати площі в житловому будинку у разі виконання підрядних робіт по улаштуванню кришної котельні. При цьому у додатковій угоді про розподіл прощ за військовою частиною закріплялись квартири які може отримати військова частина при умові виконання робіт по будівництву будинку. Даних про отримання квартир конкретними фізичними особами, у тому числі позивачкою, ця додаткова угода не передбачала.

23 грудня 2004 виконкомом ОМР року прийнято рішення № 733 про надання військовій частині НОМЕР_1 дозволу на будівництво будинку і затверджено договір оренди земельної ділянки.

18 жовтня 2005 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою м. Одеси військовій частині НОМЕР_1 видано Дозвіл на виконання будівельних, а цим дозволом виконання будівельних робіт покладено на ЗАТ (ПАТ) «ПІК».

В той же час, 30 червня 2006 року між «22 управлінням начальника робіт» та ТОВ «Інвест Таун» укладено договір №07 про організацію будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 . Договір підписаний від імені військової частини НОМЕР_1 , яка ліквідована ще у 2003 році.

07 серпня 2006 року Міністром оборони України підписано наказ № 483 про ліквідацію 22 управлінь начальника робіт шляхом приєднання його до Державного підприємства МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» і призначено ліквідаційну процедуру. У ході судового розгляду представником відповідача надано архівну довідку Південного оперативного командування від 25.06.2007р. №1150, згідно якої військова частина НОМЕР_1 із 28.02.2003р. анульована. Вказане підтверджується і довідкою Головного організаційно-мобілізаційного управління Міністерства оборони України від 26.06.2007р. №322/3933. Тобто, на час винесення рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради військової частини НОМЕР_1 вже не існувало. Доказів щодо наділення виконавчим комітетом Одеської міської ради» повноваженнями забудовника будівництва «22 управління начальника робіт», суду не надано.

Як зазначив у своїх поясненнях представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» у ході прийняття повноважень «22 управління начальника робіт» було встановлено, що «22 УНР» після ліквідації військової частини не переоформило на себе повноваження, які були надані військовій частині рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.2003р., та не набуло прав забудовника цього житлового будинку. ДП МОУ «Південьвійськбуд» також не переоформило на себе права забудовника і з метою закінчення будівництва відмовилось на користь ЗАО «ПІК» від прав замовника будівництва житлового будинку. Крім того, бухгалтерська документація «22 УНР» після його ліквідації в державне підприємство не передавалась. Згідно акту розрахунків та передавального балансу заборгованості «22 УНР» та подалі ДП МОУ «ПІвденьвійськбуд» як правонаступника, перед іншими підприємствами, які проводили будівництво даного житлового будинку, не має.

22 червня 2007 року Комісією Міністерства оборони України на підставі комплексної ревізії, в тому числі фінансової, складено і затверджено передавальний акт активів і пасивів «22 управління начальника робіт», згідно якого ніяких зобов`язань і заборгованостей інших підприємств по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_2 немає.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2007 року у справі № 18/203 Договір № 07 від 30 червня 2006 року про організацію будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , укладений між «22 управлінням начальника робіт» та ТОВ «Інвест Таун» було визнано недійсним з моменту укладення.

У зв`язку з чим, суд визнає оскільки був визнаний недійсним договір №07 від 30 червня 2006 року про організацію спорудження будинку, який був підставою для залучення ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» від позивача грошових коштів в фонд фінансування будівництва і, як наслідок ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» був позбавлений права фінансувати будівництво будинку АДРЕСА_2 , правонаступництва прав та обов`язків ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» до іншої юридичної особи не передбачалось.

На підставі викладеного суд встановлює, що ЗАТ (ПАТ) «ПІК» не набуло обов`язки Управителя по Договору № 1\18 перед позивачем, у тому числі щодо передачі документів для реалізації майнових прав та оформлення права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» звернулось на адресу позивачки та членів її родини з проханням забрати перераховані у Фонд ФБ гроші, які знаходяться на рахунку Фонду фінансування будівництва ТОВ «Інвест Таун». Такі звернення направлялися 30.01.2008 року, 06.03.2008 року, 15.04.2008 року та 22.10.2008 року про що свідчить супровідні листи з відміткою пошти про їх вручення цим особам. Матеріали справи підтверджене та не спростоване позивачем, що вказані грошові кошти повернуті з Фонду ФБ позивачу у повному обсязі, що вбачається з копії банківської виписки з рахунку № НОМЕР_2 , оригінал якої наявний в матеріалах аналогічної справи (№ 2\1522\11922\2011, том 2, арк. справи 7-43), що був відкритий у філії Одеського регіонального управління банку «Фінанси та кредит».

Таким чином за наслідком визнання недійсним Договору № 07 про організацію спорудження будинку Управителем Фонду ФБ були виконані зобов`язання згідно п. 10.6 Договору № 1\18 укладеного з позивачем.

Мотивувальна частина

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За змістом п.1 ст.6, ст.13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Критерії оцінкиправомірності оскаржуваногосудового рішеннявизначені встатті 263ЦПК України,відповідно дояких судоверішення повинноґрунтуватися назасадах верховенстваправа,бути законнимі обґрунтованим.Законним єрішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права.Судове рішеннямає відповідатизавданню цивільногосудочинства,визначеному цимКодексом.При виборіі застосуваннінорми правадо спірнихправовідносин судвраховує висновкищодо застосуваннявідповідних нормправа,викладені впостановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розгляд і вирішення справ в судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч.1-3 ст.10 ЦПК України).

Судом встановлено, що 26 липня 2006 року між позивачкою (довірителем) було укладено Договір № 1\18 із Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Таун» (управитель Фонду фінансування будівництва виду «А») на інвестування будівництва нерухомого майна, визначеного цим договором (далі Договір).

Таким чином, суд вказує, що між зазначеними сторонами виникли договірні правовідносини, які врегульовані умовами Договору.

Пунктом 1.1 визначено, що предметом договору є гроші (грошові кошти) передані Довірителем Управителю. Предмет Договору включається до фонду фінансування будівництва (далі ФФБ) виду «А», що є об`єктом управління Управителя на який розповсюджується режим довірчої власності.

Пунктом 1.4 передбачено, що в порядку та на умовах Договору Управитель від імені та за рахунок залучених від Довірителя коштів здійснює інвестування у будівництво частки житлового, 6-10 поверхового, 87-квартирного будинку з вбудованими офісами за будівельною адресою: АДРЕСА_2 .

Пунктом 2.5. договору Управитель гарантував Довірителю, що вона має право вимоги на об`єкт інвестування згідно договору про організацію спорудження частки житлового будинку розташованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного з «22 управлінням начальника робіт» (в/ч НОМЕР_1 ) надалі -Забудовник.

У пункті 3.10 зазначається, що дані про розрахунки між Управителем і Довірителем фіксуються видачею Свідоцтва про участь у ФФБ на внесену суму.

Пункт 3.12 передбачає, що після виконання зобов`язань, сторони підписують Акт звірки розрахунків, на підставі якого провадиться остаточний розрахунок і видається Довідка про 100% оплату об`єкта інвестування, взамін на свідоцтва про участь у ФФБ.

Права довірителя визначені у п.5.1 договору, згідно яких:

5.2.1. В підтвердження оплати вартості об`єкта інвестування, вимагати від Управителя надання Свідоцтва про участь у ФФБ виду А на внесену суму грошових коштів або/та Довідку про 100% оплату об`єкта інвестування, не пізніше 3-х робочих днів з дня зарахування грошових коштів на рахунок Управителя. Довідка про 100% оплату об`єкта інвестування видається після проведення остаточних розрахунків з Управителем після обмірів об`єкту інвестування уповноваженими представниками бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна.

5.2.6. Вимагати оформлення права власності на об`єкт інвестування та передачі цього об`єкта по акту за умови 100% фінансування загальної площі об`єкта інвестування.

5.3.9. Управитель зобов`язаний: Надати Довірителю документи, необхідні для оформлення права власності на об`єкт інвестування відповідно до Правил ФФБ.

5.4.3. Після введення в експлуатацію об`єкту будівництва, повернути Управителю для передачі Забудовнику Довідку про 100% оплату об`єкту інвестування та пакет документів, необхідний для оформлення права власності та протягом двох місяців прийняти у власність об`єкт інвестування.

5.4.8. Прийняти об`єкт інвестування у свою власність.

Пунктом 10.4 Договору, передбачено, що у разі невиконання Управителем взятих на себе зобов`язань щодо передачі Довірителю об`єкту інвестування після введення об`єкту будівництва в експлуатацію, Управитель зобов`язаний відшкодувати завдані Довірителю збитки згідно діючого законодавства України, а також пеню, в розмірі три відсотки річних від вартості об`єкта інвестування.

Згідно пункту 10.6, у разі припинення даного Договору з ініціативи Управителя, у випадках, передбаченим чинним законодавством (наприклад, у зв`язку з неможливістю управління майном, заміни Управителя у судовому порядку, тощо), останній повертає Довірителю протягом місяця всі отримані від нього кошти і виплачує при цьому Довірителю неустойку в розмірі три відсотки від суми, отриманої на момент розірвання даного Договору.

Пункт 10.7. передбачає, що при необґрунтованій відмові Довірителя від підписання акту прийому-передачі протягом двох місяців після введення об`єкта будівництва в експлуатацію управління майном припиняється. В цьому випадку зобов`язання Управителя ФФБ перед Довірителем та умови договору про участь у ФФБ вважаються виконаними, за винятком зобов`язання представляти інтереси Довірителя перед третіми особами та здійснювати інші дії щодо захисту його інтересів, у тому числі в суді, а також зобов`язання повернути кошти Довірителю на його вимогу в разі відмови від участі у ФФБ. Довірителю повертаються кошти аналогічно п.10.5. даного Договору, з урахуванням стягнення неустойки в розмірі 15% від внесеної суми.

Матеріалами справи підтверджено, що підставою отриманих ТОВ «Інвест-Таун» від «22 УНР» повноважень був договір від 30.06.2006 року №07 про організацію спорудження частки житлового будинку розташованого на земельній ділянці у АДРЕСА_2 .

На підставі отриманих від «22 Управління начальника робіт» повноважень ТОВ «Інвест-Таун» створило Фонд фінансування будівництва (ФФБ) та шляхом укладення договорів залучило для участі в інвестуванні цього будівництва зокрема позивача, яка перерахувала кошти в фонд у повному обсязі, у зв`язку з чим на виконання умов п. 3.10 Договору позивачу видане Свідоцтво.

Суд звертає увагу, що позивачу відповідно до зазначених умов Договору Довідку про 100% оплату об`єкта інвестування Управителем не видалася, умови договору п.5.3.9 та п. 5.4.3 сторонами не виконувалися.

Порядок створення та діяльності фондів фінансування будівництва визначений Законом України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях із нерухомістю».

Згідно ст. 3 вказаного Закону системою фінансово-кредитних механізмів при будівництві житла та операціях із нерухомістю є врегульовані цим Законом та договором дії суб`єктів в системі при організації будівництва житла, фінансування цього будівництва.

Другою чистиною цієї статті визначено суб`єкти такої системи, якими є довірителі, управитель, забудовники та страхові компанії.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що між управителем та забудовником укладається договір, який регулює взаємовідносини між ними щодо організації будівництва з урахуванням отриманих в управління управителем коштів та подальшої передачі забудовником довірителям об`єктів інвестування.

Частино 4 статті 6 Закону визначено, що управитель здійснює управління майном відповідно до правил фонду та договору управління майном. Для цього управитель укладає із забудовником договір, яким замовляє йому збудувати об`єкт будівництва, ввести його в експлуатацію та передати об`єкти інвестування довірителям (стаття 9).

Статтею 12 цього закону визначено, що Управитель для кожного ФФБ розробляє й затверджує Правила ФФБ та інші необхідні внутрішні документи, що регламентують функціонування цього ФФБ. Правила ФФБ є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами цієї системи фінансування будівництва житла. Правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя та інші умови функціонування ФФБ.

З матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2001 року виконавчим комітетом Одеської міської ради прийнято рішення № 845, яким військовій частині НОМЕР_1 передано функції забудовника по АДРЕСА_2 , які ще з 07 липня 1988 року за рахунок земель запасу міста на підставі рішення № 300 були надані підприємству КТІ «МОНОЛІТПРОЕКТ». Вказаним рішенням на військову частину НОМЕР_1 покладено обов`язок розрахуватись із попереднім замовником за фактично виконані роботи на об`єкті будівництва.

02 квітня 2002 між військовий частиною НОМЕР_1 та ЗАТ (ПАТ) «ПІК» підписано договір № 84/1 на будівництво житлового будинку в АДРЕСА_2 . Згідно цього договору на ЗАТ (ПАТ) «ПІК» покладені зобов`язання у повному обсязі провести фінансування за власні або залучені кошти проектні роботи, побудувати будинок і ввести його в експлуатацію. При цьому, при підписанні цього договору номера квартир або площа, яка повинна бути передана військовій частині НОМЕР_1 , не визначалися.

Директивою Міністра оборони України від 02 грудня 2002 року № Д-115/1/011 умовне найменування військова частина НОМЕР_1 ліквідована.

Згідно довідки штабу Південного оперативного командування «Умовне найменування військова частина НОМЕР_1 з 28.02.2003 року анульовано.

14 березня 2003 між військовий частиною НОМЕР_1 , ЗАТ (ПАТ) «ПІК» та СУЧП «Інекон-Сервіс» підписано договір про спільну діяльність №02\1-03 по будівництву будинку по АДРЕСА_2 .

Згідно умов договору про спільну діяльність № 02/1-03 за учасниками закріплювалися права на площі за умови внесення інвестицій на будівництво, при цьому ці інвестиції повинні приводитися виключно через розрахунковий рахунок ЗАТ (ПАТ) «ПІК», як інвестора-підрядника. Військова частина мала право отримати площі в житловому будинку у разі виконання підрядних робіт по улаштуванню кришної котельні. При цьому у додатковій угоді про розподіл прощ за військовою частиною закріплялись квартири які можеотримати військовачастина приумові виконанняробіт побудівництву будинку. Даних про отримання квартир конкретними фізичними особами, у тому числі позивачкою, ця додаткова угода не передбачала.

23 грудня 2004 виконкомом ОМР року прийнято рішення № 733 про надання військовій частині НОМЕР_1 дозволу на будівництво будинку і затверджено договір оренди земельної ділянки.

18 жовтня 2005 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контрою м. Одеси військовій частині НОМЕР_1 видано Дозвіл на виконання будівельних, а цим дозволом виконання будівельних робіт покладено на ЗАТ (ПАТ) «ПІК».

В той же час, 30 червня 2006 року між «22 управлінням начальника робіт» та ТОВ «Інвест Таун» укладено договір №07 про організацію будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 . Договір підписаний від імені військової частини НОМЕР_1 , яка ліквідована ще у 2003 році.

07 серпня 2006 року Міністром оборони України підписано наказ № 483 про ліквідацію 22 управлінь начальника робіт шляхом приєднання його до Державного підприємства МОУ «ПІВДЕНЬВІЙСЬКБУД» і призначено ліквідаційну процедуру. У ході судового розгляду представником відповідача надано архівну довідку Південного оперативного командування від 25.06.2007 р. №1150, згідно якої військова частина НОМЕР_1 із 28.02.2003р. анульована. Вказане підтверджується і довідкою Головного організаційно-мобілізаційного управління Міністерства оборони України від 26.06.2007р. №322/3933. Тобто, на час винесення рішення виконавчим комітетом Одеської міської ради військової частини НОМЕР_1 вже не існувало. Доказів щодо наділення виконавчим комітетом Одеської міської ради» повноваженнями забудовника будівництва «22 управління начальника робіт», суду не надано.

Як зазначив у своїх поясненнях представник Державного підприємства Міністерства оборони України «Південьвійськбуд» у ході прийняття повноважень «22 управління начальника робіт» було встановлено, що «22 УНР» після ліквідації військової частини не переоформило на себе повноваження, які були надані військовій частині рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 13.12.2003 р., та не набуло прав забудовника цього житлового будинку. ДП МОУ «Південьвійськбуд» також не переоформило на себе права забудовника і з метою закінчення будівництва відмовилось на користь ЗАО «ПІК» від прав замовника будівництва житлового будинку. Крім того, бухгалтерська документація «22 УНР» після його ліквідації в державне підприємство не передавалась. Згідно акту розрахунків та передавального балансу заборгованості «22 УНР» та подалі ДП МОУ «ПІвденьвійськбуд» як правонаступника, перед іншими підприємствами, які проводили будівництво даного житлового будинку, не має.

22 червня 2007 року Комісією Міністерства оборони України на підставі комплексної ревізії, в тому числі фінансової, складено і затверджено передавальний акт активів і пасивів «22 управління начальника робіт», згідно якого ніяких зобов`язань і заборгованостей інших підприємств по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_2 немає.

Рішенням господарського суду м. Києва від 23.11.2007 року у справі № 18/203 Договір № 07 від 30 червня 2006 року про організацію будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , укладений між «22 управлінням начальника робіт» та ТОВ «Інвест Таун» було визнано недійсним з моменту укладення.

У зв`язку з чим, суд визнає оскільки був визнаний недійсним договір №07 від 30 червня 2006 року про організацію спорудження будинку, який був підставою для залучення ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» від позивача грошових коштів в фонд фінансування будівництва і, як наслідок ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» був позбавлений права фінансувати будівництво будинку АДРЕСА_2 , правонаступництва прав та обов`язків ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» до іншої юридичної особи не передбачалось.

На підставі викладеного апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ЗАТ(ПАТ)«ПІК» ненабуло обов`язкиУправителя поДоговору №1\18перед позивачем, у тому числі щодо передачі документів для реалізації майнових прав та оформлення права власності.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН» звернулось на адресу позивачки та членів її родини з проханням забрати перераховані у Фонд ФБ гроші, які знаходяться на рахунку Фонду фінансуваннябудівництва ТОВ«Інвест Таун».Такі зверненнянаправлялися 30.01.2008року,06.03.2008року,15.04.2008року та22.10.2008року про що свідчить супровідні листи з відміткою пошти про їх вручення цим особам. Матеріали справи підтверджене та не спростоване позивачем, що вказані грошові кошти повернуті з Фонду ФБ позивачу у повному обсязі, що вбачається з копії банківської виписки з рахунку № НОМЕР_2 , оригінал якої наявний в матеріалах аналогічної справи (№ 2\1522\11922\2011, том 2, арк..справи 7-43), що був відкритий у філії Одеського регіонального управління банку «Фінанси та кредит».

Таким чином за наслідком визнання недійсним Договору № 07 про організацію спорудження будинку Управителем Фонду ФБ були виконані зобов`язання згідно п. 10.6 Договору № 1\18 укладеного з позивачем.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.1,2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Положеннями ч. 2 ст. 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття.

Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві, зокрема, на об`єкти нерухомості, права на які підлягають державній реєстрації.

Право власності у набувача за договором відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України виникає з дня державної реєстрації (ст. 182 ЦК України), а не в момент фактичного передання майна або в будь-який інший момент, визначений угодою сторін.

Частиною 1 ст. 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Для набуття набувачем права власності на майно передбачена наявність таких складових: укладення договору (в передбачених статтями 208, 209 ЦК України випадках - нотаріальне посвідчення або письмова форма); виконання договору та у визначених законом випадках - державна реєстрація.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Таким чином, позов про визнання права власності може пред`являти виключно власник такого майна. Відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності спрямований на усунення перешкод у здійсненні власником свого права і виключення домагань на належне власнику майно за допомогою підтвердження у судовому порядку факту належності йому спірного майна на праві власності.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій від третіх осіб, то права такої особи підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Тобто підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності відповідно до ст. 392 ЦК України є спір або невизнання існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.

Отже, враховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.

передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім зазначеного, шляху для відновлення порушеного права.

Так, застосування такого способу захисту прав, як звернення з позовом про визнання права на речові права, можливе лише за умови, що особи, які не визнають, заперечують та/або оспорюють право власності, не перебувають із власником у зобов`язальних відносинах.

Водночас, права, у тому числі право власності осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права.

Виходячи з наведеного, суд вказує, що згідно Договору № 1\18 право власності при виконання сторонами умов договору мало би виникнути в порядку передбаченому п.п. 2.5, 5.2.1, 5.2.6, 5.3.9, 5.4.3 Договору. Виходячи з наведеного вище суд визнає, що у позивача не має підстав для визнання права власності на спірну квартиру.

Так суд враховує, що 18 лютого 2008 року ухвалою Господарського суду Одеської області у справі №22/82-07-1860 затверджену мирову угоду між ДП МОУ «Південьвійськбуд», ЗАТ (ПАТ) «ПІК» та СУЧП «Інекон-Сервіс». Згідно даної угоди ДП МОУ «Південьвійськбуд», як правонаступник «22 УНР», відмовився від оформлення на себе прав замовника та звернувся до виконавчого комітету Одеської міської ради з проханням оформити право замовника будівництва будинку на ЗАТ (ПАТ) «ПІК».

Факт відсутності фінансування будинку сторонніми особами підтверджується актом звірки між ДП МОУ «Південьвійськбуд», ЗАТ (ПАТ) «ПІК» та СУЧП «Інекон-Сервіс». Тобто всі взаємовідносини сторін по організації будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 , які виникли в ході організаційних заходів, пов`язаних із ліквідацією підприємств, були урегульовані ухвалою Господарського суду Одеської області шляхом затвердження мирової угоди від 18.02.2008р. у справі №22/82-07-1860. Цією ж угодою визначено та затверджено витрати всіх сторін, внесені ним на інвестування будівництва, та встановлений подальший порядок розпорядження житловим будинком.

Рішенням Виконкому ОМР від 24 червня 2008 року №727 у зв`язку із ліквідацією військової частини НОМЕР_3 та на підставі звернення ДП «Південьвійськбуд» функції забудовника житлового будинку по АДРЕСА_2 передано ЗАТ (ПАТ) «ПІК». Цим же рішенням, на ЗАТ «ПІК» покладено зобов`язання провести розрахунок із Виконавчим комітетом Одеської міської ради за компенсацію по незавершеному будівництву. Представником ПАТ «ПІК» у судовому засіданні надано державний акт про введення житлового будинку по АДРЕСА_2 в експлуатацію.

26 травня 2008 року Господарським судом Одеської області у справі № 15/23-08-615 прийнято рішення про визнання договору про спільну діяльність № 02/1-03 недійсним з моменту укладення. Це свідчить про те, що домовленості між військовий частиною НОМЕР_1 , ЗАТ (ПАТ) «ПІК» та СУЧП «Інекон-сервіс» за договором № 02/1-03 та додатки до нього не мають юридичної сили.

Відповідно до ч.5, ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Пленум Верховного Суду України у постанові від 18.12.2009 року №14 « Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснив, що обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише у тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, а в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах.

Розглянувши матеріали справи суд визнає, що позивачем не доведене порушення ЗАТ (ПАТ) «ПІК» прав будь-яких інвесторів, які фінансували будівництво через Фонд ФБ ТОВ «ІНВЕСТ ТАУН», у тому числі які проводили фінансування по договору № 02/1-03, шляхом підписання додаткових договорів. Ніяких договорів на інвестування будівництва ЗАТ (ПАТ) «ПІК», як генпідрядник-інвестор (обов`язки покладено договором № 84/1, що діяв до моменту ліквідації військової частини НОМЕР_1 ), а у подальшому правонаступниками військової частини « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ДП «Південьвійськбуд», СУЧП «Інекон-Сервіс», як інвестор будівництва, а також ЗАТ (ПАТ) «ПІК», як замовник будівництва, із позивачкою не укладали.

У матеріалах справи відсутні докази виникнення з будь-яких підстав договірних зобов`язань ЗАТ «ПІК» перед Управителем Фондом ФФБ ТОВ «Інвест Таун» та позивачем по справі, що виключає підстави вимог позивача до ЗАТ «ПІК».

Вищевикладене свідчить, що ОСОБА_1 не має не тільки підстав для захисту права вимогою про визнання власності на нерухоме майно в будинку але і майнових прав, як інвестор будівництва. А тому, у позивача відсутні підстави на «очікування» у майбутньому реалізації прав інвестора на об`єкт забудови, кошти як інвестиція повернуті Управителем на рахунок позивача, а тому згідно умов Договору 1\18 права Довірителя - не порушені. Виникнення можливих збитків у позивача за наслідком виконання Управителем Фонду ФБ п. 10.6 Договору № 1\18 не входить в предмет спору та доказування по справі.

З приводу заяви ОСОБА_1 , що нібито спірна квартира перебуває в іпотеці суд першої інстанції вірно зазначив, що оскільки, договір № 07 від 30.06.2006 року про організацію будівництва житлового будинку по АДРЕСА_2 судом визнано недійсним, рішення суду набрало законної сили, а відтак і укладений договір іпотеки, яким забезпечувались зобов`язання по договору № 07 та передавались в іпотеку майнові права на об`єкти житлового будинку, є недійсним.

Визнання недійсним договору іпотеки, який залежить від основного договору закон не передбачає, при цьому суд звертає увагу, що в іпотеку по договору передавалась не квартири та офіси, а майнові права на квартири та офіси. Відповідно до вимог Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» після завершення будівництва та введення будинку в експлуатацію сторони можуть укласти договір іпотеки нерухомого майна, при умові що майно буде належати іпотекодавцю. На час розгляду справи будинок введено в експлуатацію, а окремий договір іпотеки на відповідне нерухому майно із військовою частино НОМЕР_1 , ТОВ «Інвест Таун», ОСОБА_4 та ЗАТ (ПАТ) «ПІК» не укладався.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З приводу доводів позивачки, що сплачені позивачкою по Договору № 1\18 кошти до ФФБ ТОВ «Інвест Таун» далі передані до «22 управління начальника робіт» та потім переведені на рахунок ТОВ «Нове місто» по виконанню підрядних робіт на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_2 суд вказує наступне.

Як встановлене по справі, позивач мала договірні правовідносини по Договору № 1\18 від 26.07.2006 року тільки з ТОВ «Інвест Таун», тому взаємовідносини безпосередньо Фонду ФБ з забудовником та підрядником не стосується прав та обов`язків позивача та не входять у предмет спору та дослідження по справі.

При цьому суд звертає увагу, що згідно довідки директора ДП «Південьвійськбуд», як правонаступника «22 УНР», будівельні роботи ТОВ «Нове місто» виконувало лише по будівництву будинку в Житловому масиві Совіньон. А всі затрати військової частини НОМЕР_1 , «22 управління начальника робіт» та Державного підприємства «Південьвійськбуд» вирішені, про що укладено Мирову угоду, яка 18 лютого 2008 року затверджена судом, та підписано акт звірки розрахунків.

Відповідно до ч.ч. 1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо застосування строку позовної давності, суд першої інстанції вірно зазначив наступне. Як встановлено під час розгляду справи, позивачка звернулась до суду у 2007 році, про що 31 травня 2010 року у справі № 2-3403/10 ухвалювалось рішення, яке у подальшому ухвалою Приморського районного суду від 22 грудня 2011 року було скасовано у зв`язку із нововиявленими обставинами та цивільну справу призначено до розгляду в загальному порядку. Після чого ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2014 року заяву позивачки про роз`єднання позовних вимог було задоволено, а тому справа №522/22303/14-ц, що перебуває у провадженні суду, є результатом роз`єднання справи № 2-3403/10. Відповідно до ч.2-3, ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. А тому строк позовної давності щодо звернення до суду за захистом позивачем не був пропущений.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити що постановою Одеського апеляційного суду у справі № 522/2364/17 апеляційну скаргу адвоката Мартиненка Михайла Сергійовича, діючого від імені ОСОБА_5 , - залишено без задоволення.

Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 24 лютого 2020 року яким було відмовлено у задоволені позову ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_6 , Управління капітального будівництва Одеської міської ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Виконавчий комітет Одеської міської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до Державного підприємства оборони України «Південьвійськбуд», Публічного акціонерного товариства «ПІК», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун», спільного українсько-чеського підприємства «Інекон-Сервіс», про визнання недійсним функцій замовника будівництва та свідоцтва залишено без змін.

Апеляційний суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26.02.2015 р. (справа №522/22304/14) у позові Спільного українсько-чеського підприємства «ІНЕКОМ-Сервіс» до ТОВ «Інвест Таун», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , третя особа - ЗАТ «ПІК», про визнання недійсними договорів відмовлено (Т. 1, а. с. 10 - 12), яке ухвалою апеляційного суду Одеської області від 02.06.2016 р. залишено без змін. При цьому в ухвалі зазначено, що недійсність договору від 30.06.2006р. №07 про організацію спорудженого житлового будинку - не є підставою для визнання недійсним договору про участь у фонді фінансування будівництва.

Згідно рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31.10.2010 р. по справі №2-2786/09 за відмовлено у позові ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 до ТОВ «Інвест Таун», ДП МОУ «Південьвійськбуд», Спільного українсько-чеського підприємства «Інеком-Сервіс», ЗАТ «ПІК» про зобов`язання ТОВ «Інвест Таун» перерахувати кошти ЗАТ «ПІК» ОСОБА_5 за офісні приміщення №3/1, пл. 22,8 кв. м., заг. пл. 124,09 кв.м., та на інші офісне приміщення та квартири (№37,18,36,), визнання недійсним договорів про участь у фонді фінансування будівництва, та зобов`язання ЗАТ «ПІК» оформити та видати необхідні документи для придбання права власності. Задоволено зустрічний позов Спільного українсько-чеського підприємства «Інеком-Сервіс» до ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 та ТОВ «Інвест Таун», про визнання недійсним з моменту укладення договорів про участь у фонді фінансування будівництва,

Згідно рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31.05.2017 р. (справа №522/18382/16-ц) у відмовлено у задоволені позову ОСОБА_5 до Державного підприємства оборони України «Південьвійськбуд», де в ході розгляду справи було залучено третіх осіб - Виконавчий комітет ОМР, ПАТ «ПІК», ГУ ПФУ в Одеській області, про встановлення факту що саме 22 управління начальника робіт умовне найменування в\ч НОМЕР_1 отримало дозвіл відповідно до рішення № 733 від 23.12.2004 року Одеської міської ради на будівництво 6-10 поверхового будинку з вбудованими офісами за адресою - АДРЕСА_2 .

Зазначеним рішенням суду також було встановлено, що Міністерство оборони України надав суду фотокопію наказу Міністра оборони України від 07.08.2006р. за №483 «Про реорганізацію 22 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого управління» (код 07788244), де визначено ДП МОУ «Південьвійськбуд» його правонаступником. Згідно відповіді ОСОБА_5 без дати, архівної довідки МОУ вбачається, що згідно ліквідаційного акту, затвердженого 24.05.2007 р. у відповідності з вимогами наказу Міністра оборони України від 07.08.2006р. №483, 22 управління начальника робіт підлягає реорганізації шляхом приєднання до ДП МО України «Південьвійськбуд». Згідно архівного витягу Одеського територіального архівного відділу ГДА МОУ від 13.01.2016р. №768 вбачається, що наказом начальника 22 управління начальника робіт №192 від 30.11.2006 р. з 30.11.2006 р. 22 управління начальника робіт Центрального спеціалізованого будівельного управління МОУ (код ЄДРПОУ 0778824) свою діяльність припинило у повному обсязі. З ксерокопії довідки ГУ статистики в Одеській області від 20.04.2005 р. та 14.03.2007 р. вбачається, що керівником 22 управління начальника робіт був ОСОБА_5 ..

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29.08.2017 р. зазначене рішення суду залишено без змін, в якій також встановлено факт, що ухвалою господарського суду Одеської області від 18.02.2008 р. (справа №28-22/82-07-1860) було затверджено мирову угоду від 18.02.2008 р., укладену між Державним підприємством Міністерства борони України «Південьвійськбуд», ЗАТ «ПІК» та Спільним українсько-чеським підприємством «ІНЕКОМ-СЕРВІС». Постановою Верховного Суду від 18.10.2019р. залишено без змін рішення суду від 31.05.2017 р. та ухвалу апеляційної інстанції від 29.08.2017 р..

З Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2007 р. у справі №18/203 позов Спільного українсько-чеського підприємства у формі ТОВ «Інеком Сервіс» до ТОВ «Інвест Таун», де представником був ОСОБА_5 , 22 управління начальника робіт, ДП МОУ «Південьвійськбуд», третя особа - ПАТ «ПІК», задоволено частково. Визнано недійсним з моменту його укладення договір від 30.06.2006 р. №07, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Інвест Таун та 22 управлінням начальника робіт про організацію спорудження частки житлового будинку, розташованого на земельній ділянці за адресою - АДРЕСА_2 . В іншій частині позову провадження у справі припинене. Проте, 22.09.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвест Таун» звернулось до суду із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2007 р. у справі №18/203 за нововиявленими обставинами, а також подано заяву про відновлення строку на перегляд рішення від 23.11.200 7р. №20/203 за нововиявленими обставинами. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.02.201 1р. заяву позивача від 22.09.2010р. залишено без задоволення, а рішення суду №18/203 від 23.11.2007р. залишено без змін.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, оскільки вказані аргументи зводяться до незгоди з рішенням суду та не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Слід також зазначити, що європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, $ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвiсаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції). (dec.): Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) (ВП). 8 41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення суду ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст. 141 ч.1 ЦПК України).

Оскільки колегія суддів у задоволенні апеляційної скарги відмовила, судові витрати за її подання відшкодуванню на користь апелянтів не відповідають.

РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА

Керуючись ст. ст.374,376,382,383,384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12.07.2023 року.

Головуючий: О. В. Князюк

Судді: А. П. Заїкін

С.О. Погорєлова