Постанова

від 05.07.2023 по справі 204/5739/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5765/23 Справа № 204/5739/23 Суддя у 1-й інстанції - Дубіжанська Т.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю.,

за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року про відмову у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_1 , третя особа - Селянське (Фермерське) господарство «Берегове», про конфіскацію земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року відмовлено у відкритті провадження за позовною заявою Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 , третя особа - Селянське (Фермерське) господарство «Берегове», про конфіскацію земельної ділянки.

Не погодившись з такою ухвалою, керівник Волноваської окружної прокуратури Донецької області подав апеляційну скаргу в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали судом зазначено, що відповідно до п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. При цьому, судом зроблено висновок, що оскільки, позивачем у позовній заяві не доведено підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, а також не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не виконує або ж неналежним чином виконує свої повноваження, позовну заяву необхідно повернути позивачеві. Разом з тим, в пункті 1 резолютивної частини даної ухвали судом помилково зазначено про відмову у відкритті провадження за позовною заявою Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 , третя особа - Селянське (Фермерське) господарство «Берегове», про конфіскацію земельної ділянки.

Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у позовній заяві не доведено підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, а також не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не виконує або ж неналежним чином виконує свої повноваження.

Проте, з такими висновками районного суду погодитися не можна, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України, заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо:

1) заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства;

2) є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами;

3) у провадженні цього чи іншого суду є справа зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

4) є рішення третейського суду, прийняте в межах його компетенції, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за винятком випадків, коли суд відмовив у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду або скасував рішення третейського суду і розгляд справи в тому самому третейському суді виявився неможливим;

5) є рішення суду іноземної держави, визнане в Україні в установленому законом порядку, щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;

6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які звернулися із позовною заявою або до яких пред`явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Так, згідно зі ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Статтею 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Враховуючи особливий процесуальний статус прокурора у цивільному процесі, як особи, яка відповідно до ст.ст.4, 56 ЦПК України наділена правом звернення до суду в інтересах іншої особи - держави, процесуальна правоздатність у нього настає з моменту виникнення відповідної компетенції або передбачених законом повноважень.

Згідно зі ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтереси держави».

У рішенні від 08 квітня 1999 року №3-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Такий правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17.

Отже, оскільки «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження процесуальної дії (відповідні функції).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №806/2361/18 представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Аналіз положень ст.56 ЦПК України у взаємозв`язку з ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Чинним законодавством чітко не визначено, що необхідно розуміти під «нездійсненням або неналежним здійсненням суб`єктом владних повноважень своїх функцій», у зв`язку із чим прокурор у кожному випадку обґрунтовує та доводить наявність відповідних фактів самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Так, на думку Верховного Суду, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

В свою чергу, здійснення захисту «неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту уповноваженим органом полягає у тому, що уповноважений суб`єкт владних повноважень за наявності факту порушення інтересів держави, маючи відповідні повноваження для їх захисту, всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 квітня 2023 року до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська надійшла позовна заява Першого заступника керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області до ОСОБА_2 , третя особа - Селянське (Фермерське) господарство «Берегове», про конфіскацію земельної ділянки.

Як вбачається з позовної заяви, позивач Перший заступник керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області звернувся до суду з даною позовною заявою про конфіскацію на користь держави земельної ділянки сільськогосподарського призначення громадянки російської федерації ОСОБА_2 , шляхом припинення права власності та визнання права власності за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.

В оскаржуваній ухвалі, суд першої інстанції зазначив, що всупереч вимог ст.56 ЦПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» позивачем у позовній заяві не обґрунтовано належним чином та не надано належних та допустимих доказів того, що Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області не виконує або ж неналежним чином виконує свої повноваження, а також не надано доказів, що Волноваська окружна прокуратура Донецької області попередньо повідомила вищевказані органи та осіб про наслідки не виконання відповідних функцій.

Натомість, згідно матеріалів справи, позивачем до своєї позовної заяви було долучено, зокрема, копію запиту Волноваської окружної прокуратури до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 13 березня 2023 року №51-376ВИХ-23 та копію листа-відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 15 березня 2023 року №10-5-0.62-537/2-23.

Крім того, позивачем суду було надано копію повідомлення Волноваської окружної прокуратури про представництво інтересів держави в суді від 14 квітня 2023 року №51-716ВИХ-23, а також докази надсилання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області такого повідомлення Волноваської окружної прокуратури про представництво інтересів держави в суді від 14 квітня 2023 року №51-716ВИХ-23.

Згідно копії листа-відповіді ГУ Держгеокадастру у Донецькій області 15 березня 2023 року №10-5-0.62-537/2-23, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області вбачає порушення земельного законодавства, оскільки власник спірних земельних ділянок - ОСОБА_3 є громадянкою російської федерації. При цьому, зазначено, що ГУ Держгеокадастру у Донецькій області не зверталось з позовом до суду щодо конфіскації земельної ділянки, оскільки у Головного управління обмежене фінансування на сплату судового збору.

Так, у постанові від 10 серпня 2021 року у справі №923/833/20, Касаційним господарським судом наголошено, що суд, встановлюючи підстави представництва прокурора, повинен здійснити оцінку не тільки щодо виконання ним обов`язку попереднього (до звернення до суду) повідомлення відповідного суб`єкта владних повноважень, яке є останнім перед безпосереднім поданням позову до суду, а й наявні у справі інші докази щодо обставин, які йому передували, зокрема, попереднього листування між прокурором та зазначеним органом, яке за своїм змістом може мати різний характер.

Отже, враховуючи, що інтереси держави залишаються незахищеними, судом вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.

Як зазначалося вище, відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 травня 2021 року у справі №806/2361/18, представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або не належним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №904/82/19, від 19 січня 2021 року у справі №904/71/19, від 02 лютого 2021 року у справі №904/75/19 та від 19 січня 2022 року у справі №172/232/20.

Крім того, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 10 серпня 2021 року у справі №923/833/20, дійшов однозначного висновку про можливість представництва органами прокуратури в суді органів місцевого самоврядування. Суд касаційної інстанції зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення Інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29 вересня 2021 року у справі №942/1001/20, від 29 вересня 2021 року у справі №199/6242/16-ц, від 15 вересня 2021 року у справі №643/2058/16.

Крім цього, вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес».

Правовідносини, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням об`єктами комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а безоплатне та самовільне їх вилучення з комунальної власності такому суспільному інтересу не відповідає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим судом не встановлено об`єктивно усіх обставин, не встановлено та не перевірено належними доказами, чи дійсно, в даному випадку, наявний як державний, так і суспільний інтерес, що допускає представництво прокурором інтересів держави.

Разом з тим, суд першої інстанції не надав оцінки тому, що на виконання вимог передбачених ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» Волноваською окружною прокуратурою Донецької області попередньо, до звернення до суду із даним позовом, було направлено запит до ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 13 березня 2023 року №51-376ВИХ-23, а також повідомлення про представництво інтересів держави в суді від 14 квітня 2023 року №51-716ВИХ-23.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором при зверненні до суду першої інстанції було виконано вимоги, передбачені ст.23 Закону України «Про прокуратуру», доведено факт нездійснення захисту інтересів держави та повідомлено ГУ Держгеокадастру у Донецькій області про порушення інтересів держави з наданням розумного строку для самостійного звернення до суду з позовом. Прокурором було надано належні та допустимі докази, невиконання ГУ Держгеокадастру у Донецькій області своїх функції на захист інтересів держави, що є підставою для представництва Волноваською окружною прокуратурою Донецької області інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області.

Як зазначив Верховний Суд, що за встановлених обставин щодо попереднього інформування про виявлені порушення та відповіді щодо обізнаності про порушення із зазначенням причин тривалого не звернення до суду, вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення, розрахованого саме від останнього повідомлення прокурора, з огляду на встановлення факту тривалої обізнаності такого органу про порушення інтересів держави та не реагування на нього (незалежно від його причин) і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, не дослідивши позовну заяву та додатки до неї, а саме листи, надані прокурором, при цьому, не надавши їм повної та всебічної оцінки, передчасно дійшов висновку про те, що у Волноваської окружної прокуратури Донецької області відсутні правові підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Донецькій області шляхом звернення до суду з даним позовом.

Окрім цього, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі за даною позовною заявою, оскільки відповідно до п.4 ч.4 ст.185 ЦПК України у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, така заява повертається позивачеві.

Отже, доводи апеляційної скарги, зокрема, про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до постановлення помилкової ухвали, знайшли своє підтвердження.

Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу керівника Волноваської окружної прокуратури Донецької області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області - задовольнити.

Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 24 квітня 2023 року про відмову у відкритті провадження у справі - скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова