Постанова

від 05.07.2023 по справі 175/1214/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4257/23 Справа № 175/1214/18 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційними скаргамиОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа: Садівниче товариство «Ювілейний» про поділ майна подружжя та стягнення грошової компенсації у праві спільної сумісної власності та за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 05 жовтня 2013 року по 13 грудня 2016 pоку перебувала y зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 .

За час перебування ушлюбі ними за спільні кошти набуте наступне майно: транспортний засіб - марки «Nissan Juke», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2012 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; садовий будинок, у садівничому товаристві «Ювілейний», що знаходиться за адресоо: АДРЕСА_1 , де вони і проживали.

Зазначає, що ОСОБА_2 всупереч положень ч. 3 ст. 65 СК України, здійснив відчуження спірного автомобіля, відповідно до договору купівлі-продажу №1241/2016/123502 від 12 жовтня 2016 року, який є спільною сумісною власністю подружжя і цінним майном, без письмової її згоди, а тому вона має право на грошову компенсацію 1/2 частки вартості спірного транспортного засобу.

Враховуючи зазначене, зурахуванням уточненої позовної заяви просила суд поділити майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 : визнати за ОСОБА_3 право власності на частку садового будинку, розташованого у садівничому товаристві « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Nissan Juke», 2012 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_3 у розмірі 203 515,00 грн.

У червні 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що він є батьком ОСОБА_3 , яка з 05 жовтня 2013 року по 13 грудня 2016 pоку перебувала у зареєстрованому шлюбі із відповідачем ОСОБА_2 .

Зазначає, що вартість нерухомого майна - садового будинку, розташованого у СТ «Ювілейне» за адресою: АДРЕСА_1 , складала 23 000 доларів США, яку він оплатив за придбаний будинок для своєї дочки (де вона проживала зі своїм чоловіком та малолітньою дитиною ОСОБА_8 ).

Вказує, що факт придбання спірного садового будинку саме ним, а не подружжям ОСОБА_2 , підтверджується розпискою від 10 жовтня 2013 року. Право власності за собою не зареєстрував, при придбанні будинку він із дочкою домовився, що вона з чоловіком та дитиною будуть проживати у будинку.

Вважає, що спірне майно не є об?єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , позовні вимоги ОСОБА_3 в цій частині є безпідставні, тоді як його право власності відповідачі по справі не визнають.

Враховуючи зазначене, зурахуванням уточнених позовних вимог просив суд визнати за ним право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку, розташованого на території СТ «Ювілейний» за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки «Nissan Juke», 2012 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_4 у розмірі 50 тис. грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Позовну заяву ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат по справі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наявністю підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_3 , а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на спірний автомобіль марки «Nissan Juke», 2012 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 у розмірі 50 000,00 грн., оскільки відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами факт продажу автомобілю саме за ціною у розмірі 100 000,00 грн. Що стосується позовних вимог ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частку садового будинку, розташованого у садівничому товаристві «Ювілейний» за адресою: АДРЕСА_1 суд вважав за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині, з підстав відсутності у об`єкта статусу нерухомого майна, як об`єкта цивільного права. Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд дійшов висновку, що позовні вимоги останнього ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки відповідачами не надано належних та допустимих доказів на оспорювання факту придбання саме ОСОБА_4 спірної земельної ділянки з будівельними матеріалами і конструктивними елементами спірного садового будинку.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з апеляційними скаргами, в яких, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили рішення суду першої інстанції в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 .

Апеляційні скарги мотивовані тим, що позов ОСОБА_4 поданий з порушенням вимог частин 1 та 2 статті 193 ЦПК України. Крім того, судом не взято до уваги, що ОСОБА_4 ніколи не був членом СТ «Ювілейний» та не мав у користуванні спірної земельної ділянки, в тому числі садового будинку або будь яких будівельних матеріалів і конструктивних елементів садового будинку, розташованого на земельній ділянці АДРЕСА_1 . Вважають, що ствердження ОСОБА_4 , що він купив згідно розписки садовий будинок для своєї дочки, її чоловіка та дитини ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на той час ще не народилася та при цьому право власності за собою не зареєстрував на цей будинок є неправдивим, хибним, та не відповідає дійсності. Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_5 , будучи членом СТ «Ювілейний» та користуючись земельною ділянкою АДРЕСА_1 з 08 квітня 2011 року надала ОСОБА_4 розписку від 10 жовтня 2013 року про отримання від останнього грошових коштів у розмірі 23 000 дол. США за проданий нею будинок з земельною ділянкою площею 0,04 га, є помилковим та не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_5 , станом на 10 жовтня 2013 року вже не була членом СТ «Ювілейний» і не мала в користуванні спірної земельної ділянки, в тому числі садового будинку. Також є невірним висновок суду про проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказують, що ОСОБА_2 з 22 квітня 2013 року (до укладання шлюбу) став членом СТ «Ювілейний» та отримав у користування земельну ділянку АДРЕСА_1 . Одночасно з переоформленням земельної ділянки в користування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (до укладання шлюбу) купив у ОСОБА_5 садовий будинок за 23 000 доларів США, який розташований на земельній ділянці АДРЕСА_1 , що підтверджується розпискою ОСОБА_5 від 22 квітня 2013 року, яка дійсно була членом СТ «Ювілейний» станом на дату оформлення розписки. Зазначають, що розписка, яку суд прийняв в якості доказу договору купівлі-продажу садового будинку саме ОСОБА_4 від 10 жовтня 2013 року свідчить про придбання зовсім іншого будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_5 помилково видала розписку про отримання нею від ОСОБА_4 23 000 доларів США, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою від імені останньої. Зазначають, що заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги не обґрунтовані приписами статті 376 ЦК України, а визнання за судовим рішенням права власності цієї особи на об`єкт незавершеного будівництва ні за яких умов не спричиняє правового наслідку у вигляді отримання таким майном (сукупністю будівельних матеріалів) статусу новоствореного нерухомого майна. Вважають, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого права, що є самостійною підставою для відмови у позові. Також, при ухваленні судового рішення, судом не надано оцінки заявам про застосування строків позовної давності, оскільки ОСОБА_4 , посилаючись на розписку від 10 жовтня 2023 року як на підставу придання спірного садового будинку, з позовом про визнання права власності звернувся лише у жовтні 2018 року, тобто більше ніж через чотири роки після його придбання.

З огляду на те, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_4 , апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення лише в частині, яка оскаржується. В іншій частині рішення суду не оскаржується, а відповідно й апеляційним судом не перевіряється.

ОСОБА_5 подала відзив, у якому просить апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 задовольнити.

ОСОБА_4 подав відзив, у якому просив залишити апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, а рішення суду в оскарженій частині скасувати, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_10 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 жовтня 2013 року по 13 грудня 2016 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 (т.1 а.с.9) та рішенням Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська (т.1 а.с.11).

Під час перебування у шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 (т.1 а.с.10).

Під час перебування у шлюбі, а саме 06 червня 2014 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на автомобіль марки «Nissan Juke», 2012 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 з відміткою про право користування ОСОБА_8 (т.1 а.с.12).

ОСОБА_5 будучи членом СТ «Ювілейний» та користуючись земельною ділянкою АДРЕСА_1 з 08 квітня 2011 року (т.1 а.с.122), надала ОСОБА_4 розписку від 10 жовтня 2013 року про отримання від останнього грошових коштів у розмірі 23 000 дол. США за проданий нею будинок з земельною ділянкою площею 0,04 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить оригінал розписки про отримання грошових коштів (т.3 а.с.19).

Однак державна реєстрація права власності на вищевказаний будинок ОСОБА_4 не була здійснена, про що свідчать матеріали справи, оскільки зазначене домоволодіння не було прийняте до експлуатації відповідно до умов чинного законодавства.

В подальшому ОСОБА_3 проживала за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалми справи (т.1 а.с.64-65).

12 жовтня 2016 року ОСОБА_2 здійснив відчуження транспортного засобу автомобілю марки «Nissan Juke», 2012 року випуску, червоного кольору, номер шасі (кузова,рами) НОМЕР_4 , згідно умов договору купівлі-продажу 1241/2016/123502 вартість транспортного засобу складає 100 000,00 грн. (т.1 а.с.55).

Згідно рахунку-фактури №00000001122 від 12 жовтня 2016 року на час продажу вищевказаного автомобілю останній мав механічні пошкодження на загальний розмір 103 086,89 грн. (т.1 а.с.87-88).

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29 листопада 2018 року визначено провести технічну інвентаризацію садового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташованого у СТ «Ювілейний», за адресою: АДРЕСА_1 , доручивши її проведення інженеру з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. ; зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надати інженеру з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. доступ до садового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташованого у СТ «Ювілейний», за адресою: АДРЕСА_1 , для огляду подвір`я та всіх будівель ззовні та всередині з метою проведення інвентаризації нерухомого майна та зобов`язано інженера з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. подати відомості про проведення технічної інвентаризації зазначеного об`єкта безпосередньо до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровського області та роз`яснено, що у випадку неможливості подати у встановлені строки витребувані докази, вона зобов`язана повідомити про це суд із зазначенням причин неподання доказів (т.1 а.с.158).

Також ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2019 року клопотання представника ОСОБА_3 за довіреністю ОСОБА_12 про забезпечення доказів задоволено; зобов`язано провести технічну інвентаризацію садового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташованого у СТ «Ювілейний», за адресою: АДРЕСА_1 , доручивши її проведення інженеру з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. (кваліфікаційний сертифікат №001872 серія АЕ, зареєстрований у реєстрі атестованих осіб 26.03.2013 року за №1741); зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надати інженеру з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. доступ до садового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташованого у СТ «Ювілейний», за адресою: АДРЕСА_1 , для огляду подвір`я та всіх будівель ззовні та всередині з метою проведення інвентаризації нерухомого майна; зобов`язано інженера з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. подати відомості про проведення технічної інвентаризації зазначеного об`єкта безпосередньо до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровського області та роз`яснено, що у випадку неможливості подати у встановлені строки витребувані докази, вона зобов`язана повідомити про це суд із зазначенням причин неподання доказів (т.1 а.с.208-209).

Відповідно до акту інженера з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. від 09 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надано доступу до обміру садового будинку розташованого у СТ «Ювілейний», за вишевказаною адресою (т.1 а.с.250).

30 вересня 2020 року у судовому засіданні з ОСОБА_1 було погоджено дату проведення технічної інвентиризації (т.2 а.с.60-63).

Відповідно до актів інженера з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. від 23 листопада 2020 року та 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в погоджену дату проведення технічної інвентаризації, не надано доступу до обміру садового будинку розташованого у СТ «Ювілейний», за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.74,75), що унеможливило здійснення технічної інвентаризації.

Разом з цим, відповідно до довідки СТ «Ювілейний» від 10 вересня 2018 року, земельна ділянка АДРЕСА_1 знаходиться в користуванні ОСОБА_1 , яка з 10 березня 2017 року стала членом садівничого товариства. Починаючи з 22 квітня 2013 року по 10 березня 2017 року членом садівничого товариства був ОСОБА_2 (т.1 а.с.122).

Відповідно до рішення дванадцятої сесії восьмого скликання Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровській області від 11 листопада 2021 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 у власність для індивідуального садівництва, яка розташована на території Слобожанської селищної територіальної громади за межами населених пунктів (СТ «Ювілейний», ділянка № НОМЕР_8 ) та передано останній у власність земельну ділянку площею 0,0400 га (кадастровий номер 1221455800:01:098:0379) для індивідуального садівництва, яка розташована на території Слобожанської селищної територіальної громади за межами населених пунктів (СТ «Ювілейний», ділянка № НОМЕР_8 ) (т.2 а.с.191).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 24 листопада 2021 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 1221455800:01:098:0379 (т.2 а.с.192).

Задовольняючи позов ОСОБА_4 , суд першої інстанції, прийнявши до уваги розписку, надану ОСОБА_5 від 10 жовтня 2013 року про отримання останньою 23 000 дол. США саме від ОСОБА_4 в якості плати за земельну ділянку з житловим будинком та факт ухилення відповідачів від надання доступу інженеру з інвентаризації нерухомого майна Карапетян М.Є. до садового будинку з прилеглими до нього будівлями та спорудами, розташованого у СТ «Ювілейний», за адресою: АДРЕСА_1 , для огляду подвір`я та всіх будівель ззовні та всередині з метою проведення інвентаризації нерухомого майна, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог останнього.

Однак з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільных прав та обов?язків.

Частиною першої статті 628 Цк України визначено, що зміст договору становить умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов?язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Форма договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна чітко визначена статтею 657 ЦК України, за якою такий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Тобто законом встановлено умови щодо форми укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, будинку або іншого нерухомого майна, внаслідок якого відбудеться правомірний перехід права власності на таке майно.

Відповідно до статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Істотними умовами договору є предмет, ціна та строк дії. Також істотними умовами вважаються такі умови, на яких наполягає хоча 6 одна зі сторін договору (стаття 638 ЦК України). Тобто сторони можуть самостійно визначати умови договору, які не повинні суперечити законодавству.

Закон акцентує на тому, що всі наведені обставини у сукупності, а саме: домовленість щодо усіх істотних умов договору, повне або часткове виконання договору, ухилення від його нотаріального посвідчення, мають бути доведені належними та допустимими письмовими доказами.

Згідно із ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 з 22 квітня 2013 року (до укладання шлюбу) став членом СТ «Ювілейний» та отримав у користування земельну ділянку АДРЕСА_1 .

Одночасно з переоформленням земельної ділянки укористування ОСОБА_2 22 квітня 2013 року (до укладання шлюбу) придбав у ОСОБА_5 садовий будинок за 23 000 доларів США, який розташований на земельної ділянці АДРЕСА_1 .

Придбання ОСОБА_2 садового будинку, розташованого на переданій СТ «Ювілейний» в користування земельній ділянці № НОМЕР_8 підтверджується розпискою ОСОБА_5 від 22 квітня 2013 року (т.1 а.с.236), яка дійсно була членом СТ «Ювілейний» станом на дату оформлення розписки, про отримання грошових коштів у розмірі 23 000 доларів США.

Відповідно до довідки Голови правління СТ «Ювілейний» від 10 вересня 2018 року членами СТ «Ювілейний», що мали в користуванні земельну ділянку АДРЕСА_1 , були: ОСОБА_5 з 08 квітня 2011 року по 22 квітня 2013 року, ОСОБА_2 з 22 квітня 2013 року по 10 березня 2017року, з 10 березня 2017 року по теперішній час є ОСОБА_1 (т.1 а.с.122).

Крім цього, в матеріалах справи наявні: книжка члена СТ «Ювілейний» (т.1 а.с.99а-100) на ім?я ОСОБА_2 , належним чином завірена Головою правління виписка з книги користування електроенергією та показників електроенергії (т.1 a.c.101), та довідка від 01 березня 2017 року (т.1 а.с.237) про те, що саме ОСОБА_2 починаючи з 22 квітня 2013 року був членом СТ «Ювілейний», користувався земельною ділянкою № НОМЕР_8 , проживав у садовому будинку, та сплачував членські внески та за користування електроенергією.

За змістом вищевказаної довідкиСТ «Ювілейний, третя особа ОСОБА_4 ніколи не був членом садівничого товариства та не мав у користуванні спірної земельної ділянки АДРЕСА_1 (т.1 а.с.122).

Відповідно до частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без іх знецінення та зміни їх призначення.

Порядок набуття права власності на новостворене майно та об?єкти незавершеного будівництва врегульований статтею 331 ЦК України, за приписами частини другої якої право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстраці, право власності виникає з моменту державної реєстраці.

Одночасно ч.3 ст.331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна) (абзац перший). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону. Отже, об?єкт незавершеного будівництва за визначенням частини 3 статті 331 ЦК України за своєю правовою природою є сукупністю будівельних матеріалів, які є майном, що належить забудовнику або особі, яка на законних підставах здійснює відповідне будівництво.

Поняття ж самочинного будівництва, правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені у статті 376 ЦК України, яка регулює відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Згідно із частиною 1 статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст.376 ЦК України). Проте в окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання судом права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Таким чином, поняття «об?єкт незавершеного будівництва» (ч.3 ст.331 ЦК України) та «самочинно збудований об?єкт» (ч.1 ст.376 ЦК України) мають різний правовий статус та відмінне законодавче регулювання.

Як зазначено вище, чинне законодавство передбачає можливість набуття особою за певних умов права власності на самочинно збудований об?єкт нерухомого майна за рішенням суду.

У той же час об?єкт незавершеного будівництва є лише сукупністю належних забудовнику будівельних матеріалів і наявність судового рішення про визнання права власності на об?єкт незавершеного будівництва не змінює правового статусу такого майна та не перетворює сукупність будівельних матеріалів на новостворену річ - об?єкт нерухомого майна (житловий будинок, будівлю, споруду тощо) в розумінні статті 181 та частини 2 статті 331 ЦК України, оскільки не звільняє забудовника від обов?язку після завершення будівництва (створення майна) ввести його в установленому порядку в експлуатацію в загальному порядку та здійснити державну реєстрацію права власності на новостворене нерухоме майно.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Слобожанської селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області від 11 листопада 2021 року та проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва, яка розташована на території Слобожанської селищної територіальної громади за межами населених пунктів (СТ «Ювілейний», ділянка № НОМЕР_8 площею 0,0400 га, кадастровий номер 1221455800:01:098:037)9, цільове призначення зазначеної земельної ділянки - для індивідуального садівництва.

Згідно із п.8 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №96 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК), землекористувачі (стаття 95 ЗК), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки (стаття 1021 3К) або з інших передбачених законом підстав.

Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах, після здійснення нею дій, передбачених статтями 26 - 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Відповідно до пункту 4 статті 26, статті 27 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується ії власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог необхідної містобудівельної документації, отриманої забудовником до початку виконання будівельних робіт, зокрема: вихідних даних, технічних умов, будівельного паспорта, розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт (п.11 Постанови Пленуму ВССУ).

Отже, спірний садовий будинок є зі статусом самочинно збудованим, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, відведена не для цієї мети (для індивідуального будівництва), без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи (затвердженого проекту).

Таким чином, заявлені третьою особою ОСОБА_4 позовні вимоги не обґрунтовані приписами статті 376 ЦК України, а визнання судовим рішенням за ним права власності на об?єкт незавершеного будівництва ні за яких умов не спричиняє правового наслідку у вигляді отримання таким майном (сукупністю будівельних матеріалів) статусу новоствореного нерухомого майна.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-1328ц15, у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі №308/598/17, від 23 вересня 2019 року у справі №309/3887/17, від 18 грудня 2019 року у справі №916/633/19.

Колегія суддів звертає увагу, що надана ОСОБА_4 розписка від 10 жовтня 2013 року про отримання ОСОБА_5 грошових коштів за будинок не свідчить про домовленість між сторонами щодо усіх істотних умов договору купівлі-продажу відповідно до вимог статей 638, 655 ЦК України, а тому відсутні підстави вважати вказану розписку договором купівлі-продажу.

Звертаючись до суду з позовними вимогами про визнання права власності на матеріали та конструктивні елементи садового будинку, ОСОБА_4 не зазначив, які саме матеріали чи обладнання були ним використані, їх кількість, ціна, дата їх придбання.

Враховуючи вищевикладене, помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що третя особа має право власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .

Щодо застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №522/1029/18.

Встановивши обставини справи та дослідивши належним чином надані докази, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.

Відповідно до положень ст.376 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 слід задовольнити, рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку та судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 23 січня 2023 року в частині визнання за ОСОБА_4 права власності на будівельні матеріали і конструктивні елементи садового будинку та судових витратскасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова