Постанова

від 12.07.2023 по справі 911/1385/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 911/1385/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Тищенко А.І.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

Представники сторін в судове засідання не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

Баришівської селищної ради Броварського району Київської області

на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 (повний текст додаткового рішення складено 05.04.2023)

у справі № 911/1385/21 (суддя Третьякова О.О.)

За позовом Керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави

в особі Баришівської селищної ради Броварського району Київської області

до:

1. Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП"

про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У 2021 році Керівник Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Баришівської селищної ради Броварського району Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" про визнання незаконним і скасування рішення, визнання недійсним договору купівлі-продажу та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №911/1385/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 року та постановою Верховного Суду від 01.11.2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

20.01.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача-2 надійшла заява про винесення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу, згідно з якою останній просив стягнути на його користь з позивача 42 442, 00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу згідно з договором про надання правової допомоги від 30.06.2021 року №30/06, понесених у зв`язку з розглядом судом справи №911/1385/21.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.02.2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та стягнення з позивача 42 442, 00 грн. судових витрат у справі №911/1385/21 (вх.суду №1290/22 від 20.01.2022) задоволено частково. Присуджено до стягнення з Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" 10 000, 00 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/1385/21 з позивача підлягає частковому задоволенню, а саме в розмірі 10 000, 00 грн. (6 000, 00+4 000, 00 = 10 000, 00), що є на думку місцевого господарського суду обґрунтованим розміром таких витрат.

Не погодившись із прийнятим рішенням, Баришівська селищна рада Броварського району Київської області звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 року та прийняти нове рішення, яким судові витрати покласти на прокуратуру.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що додаткове рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зокрема скаржник зазначає, що звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат. Відтак, на думку скаржника покладені витрати на відшкодування правничої допомоги мають бути покладені на Броварську окружну прокуратуру Київської області оскільки позивачем у справі був прокурор.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.04.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Тищенко А.І., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2023 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи листом з описом вкладення.

08.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Баришівської селищної ради Броварського району Київської області надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду з доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги направлення копії апеляційної скарги листом з описом вкладення на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 року, витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1385/21.

08.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду Київської області надійшли матеріали справи №911/1385/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 року у справі №911/1385/21 та призначено розгляд справи на 12.07.2023 року.

20.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити додаткове рішення без змін. Прокурор зокрема вказав, що направляючи позовну заяву до суду, прокурор не мав статусу самостійного позивача, представляючи порушені інтереси держави, а виступив на захист таких інтересів субсидіарно в особі Баришевської селищної ради Броварського району Київської області, як позивача. Відтак, за позовом прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Баришевської селищної ради, як органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, саме вказаний орган, а не прокурор, набув статусу позивача.

30.06.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшла відповідь на відзив в якому останній просив задовольнити апеляційну скаргу.

В судове засідання 12.07.2023 року представники сторін не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників сторін.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Колегія суддів звертає увагу, що як скаржник в апеляційній скарзі, так і прокурор у відзиві на апеляційну скаргу, не наводять будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу, яку місцевий господарський суд вирішив оскаржуваним рішенням стягнути.

Всі доводи апеляційної скарги стосуються питання на кого слід було покласти такі витрати, оскільки на думку скаржника звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Отже, колегія суддів, керуючись ст. 269 Господарського процесуального кодексу України здійснює перегляд додаткового рішення в межах та доводів апеляційної скарги, а саме щодо питання на кого слід покласти витрати на правничу допомогу в даному випадку.

Як вже було зазначено вище, рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №911/1385/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 року та постановою Верховного Суду від 01.11.2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже було вище зазначено, скаржник в апеляційній скарзі не наводить будь-яких доводів щодо не погодження з розміром витрат на професійну правничу допомогу, а тому колегія суддів здійснює перегляд додаткового рішення в межах та доводів апеляційної скарги, а саме щодо питання на кого слід покласти витрати на правничу допомогу в даному випадку.

У цій частині колегія суддів звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 923/199/21 та зазначає наступне.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом, здійснює прокуратура.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону, який набрав чинності 15.07.2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в підпунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, підпунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 21 постанови від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункті 35 постанови від 18.03.2020 у справі № 553/2759/18, підпункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18).

Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої цієї ж статті прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

При цьому частиною четвертою статті 23 Закону передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав представництва.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Наведені висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20.

Отже, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі відповідного уповноваженого органу, прокурор не замінює цей орган у судовому процесі, однак і не виконує функцію його представництва, оскільки представляє державу та є окремим самостійним суб`єктом звернення.

За частиною п`ятою статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

Дещо інший механізм визначено цією ж статтею стосовно звернення з позовом прокурора. Так, у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Разом із цим загальна норма частини першої статті 55 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (стосовно права укладати мирові угоди).

Частиною другою статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження; відповідач має право подати зустрічний позов у строки, встановлені цим Кодексом.

Частини перша та друга статті 42 Господарського процесуального кодексу України містять переліки прав та обов`язків учасників справи, які не є вичерпними.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.10.2022 року у справі №923/199/21 звернула увагу, що у вирішенні питання щодо розподілу судових витрат за наслідками розгляду справ, провадження в яких відкрито за позовом прокурора в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позиція цього органу щодо заявленого прокурором позову не є вирішальним критерієм, оскільки прокурор бере участь у розподілі судових витрат нарівні з іншими учасниками справи.

Колегія суддів доходить висновку, що за змістом наведених положень процесуального закону прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі - позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов`язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.

З урахуванням наведеного, звертаючись із позовом в інтересах держави, прокурор є суб`єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов`язки, пов`язані з розподілом судових витрат.

Відповідно до п.п. 5, 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч.1, ч.4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п.1, ч. 2, ст. 45 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Вінчіч та інші проти Сербії», заява № 44698/06).Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов`язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід`ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі «Томіч та інші проти Чорногорії», заява № 18650/09, у справі «Шахін і Шахін проти Туреччини», заява № 13279/05).

На підстав вищенаведеного, з метою дотримання принципу юридичної визначеності та забезпечення єдності судової практики, колегія суддів при вирішенні даної справи виходить саме з вищевказаних висновків Великої палати, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 923/199/21.

У даній справі суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій визнали наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави, дійшовши висновку, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є Баришівська селищна рада, оскільки майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами комунальної власності шляхом приватизації об`єктів комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ місцевого самоврядування, скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, зменшувати обсяг та погіршувати надання послуг населенню.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову у даній справі, суд першої інстанції з яким погодились апеляційна та касаційна інстанції, дійшов висновку про те, що порядок та вимоги приватизації комунального майна під час приватизації спірного об`єкту відповідачем-1 не було порушено, а тому суд відхилив доводи прокурора у цій частині спору.

Колегія суддів звертає увагу, що в якості відповідача-1 у даній справі виступає Виконавчий комітет Баришівської селищної ради Броварського району Київської області.

Отже, враховуючи вищевикладену правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі № 923/199/21, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку, враховуючи те, що рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2022 року у справі №911/1385/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 року та постановою Верховного Суду від 01.11.2022 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено, в даному випадку наявні підстави для покладення на прокурора обов`язку з відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно з ч.4 ст.277 ГПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду - зміні в частині розподілу судових витрат, а саме відшкодування витрат на професійну правничу допомогу на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" в розмірі 10 000, 00 грн. покласти на Броварську окружну прокуратуру Київської області.

У зв`язку з тим, що чинним законодавством не передбачено справляння судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення, яким спір по суті не вирішувався, та зважаючи на те, що оскаржуваним додатковим рішенням вирішувалось питання про розподіл судових витрат, що не стосується суті спору, розподіл судового збору судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 240, 244, 267-270, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Баришівської селищної ради Броварського району Київської області на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 року у справі №911/1385/21 задовольнити частково.

2. Додаткове рішення Господарського суду Київської області від 02.02.2023 року у справі № 911/1385/21 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" про винесення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №911/1385/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЙЧ ЕМ БІ ГРУП" (02094, м. Київ, бул. Верховної Ради, буд. 36-А, каб. 13, ідентифікаційний код 42550592) 10 000, 00 (десять тисяч) грн..00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.»

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №911/1385/21.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

А.І. Тищенко