Постанова

від 12.07.2023 по справі 910/9067/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2023 р. Справа№ 910/9067/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Линник А.М.,

розглянувши матеріали апеляційних скарг Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023

та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023

у справі № 910/9067/22 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт"

до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Аква-Холдинг"

про стягнення 56 106,96 грн,

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2022 року Товариство з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - Компанія) 56 106,96 грн, з яких: 31 669,79 грн - страхове відшкодування, 713,22 грн - 3% річних, 5 998,84 грн - інфляційні втрати, 3 225,11 грн - пеня, 9 500,00 грн - витрати на евакуацію транспортного засобу, 5 000,00 грн - витрати по проведенню експертизи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок настання 13.09.2021 дорожньо-транспортної пригоди було завдано матеріальних збитків у розмірі 93 002,47 грн. належному йому на праві власності автомобілю Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому позивачем відповідно до положень статей 992, 1187, 1188 Цивільного кодексу України та Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідачем, як страховиком винуватця зазначеної ДТП, частково виплачено страхове відшкодування у розмірі 61 332,68 грн, у зв`язку з чим розмір невиплаченого страхового відшкодування складає 31 669,79 грн. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування, позивачем здійснено нарахування за період з 07.12.2021 по 07.06.2022 пені у розмірі 3 225,11 грн, а також з 07.12.2021 по 06.09.2022 3% річних у розмірі 713,22 грн та інфляційні витрати у розмірі 5 998,84 грн. Також у зв`язку з евакуацією пошкодженого автомобіля та відповідач повинен відшкодувати позивачу 9 500,00 грн, а також 5 000,00 грн за проведення товарознавчої експертизи даного автомобіля.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2023 у справі №910/9067/22 позов задоволено частково, стягнуто з Компанії на користь Товариства страхове відшкодування у розмірі 11 488,37 грн, пеню у розмірі 428,27 грн, 3% річних у розмірі 95,82 грн, інфляційні втрати у розмірі 862,52 грн, відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу, у розмірі 9 500,00 грн та судовий збір у розмірі 1 086,20 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, керуючись положеннями статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходив з необхідності у даній справи керуватись саме Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №28862 від 17.10.2021, наданим відповідачем. Однак, судом також враховано, хоч вказаний звіт і містив посилання на запасну частину (панель, код деталі 1009) та необхідність її заміни, але до нього не було включено її вартість, яка згідно з висновком експерта №4910/21 від 11.11.2021 складає 10 602,00 грн. Обґрунтований розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті на користь позивача складає 11 488,37 грн. Також судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення пені та компенсаційних виплат з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання, та визначеного позивачем періоду, на встановлені судом суми страхового відшкодування. Окрім цього, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню вартість послуги з відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу, у розмірі 9500,00 грн. Разом із цим, суд не вбачав підстав для покладення на відповідача судових витрат позивача на оплату експертизи.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/9067/22 заяву позивача задоволено частково та стягнуто на його користь з відповідача 1583,10 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду мотивовано забезпеченням принципу процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до органів виконавчої служби обох сторін для вжиття заходів для виконання судового рішення про стягнення судових витрат), застосувавши за аналогією частину 11 статті 238 ГПК України щодо розподілу судових витрат на правову допомогу, шляхом зустрічного зарахування обґрунтованих витрат на правничу допомогу понесених сторонами (3987,93 грн - 2404,83 грн).

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення в частині задоволених вимог.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, у зв`язку з тим, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи.

В обґрунтування скарги апелянт вказував на те, що положеннями Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не передбачено покладення на страховика винної в ДТП особи відшкодування інших витрат, зокрема, інфляційних втрат та 3% річних. На думку відповідача, вартість панелі (код деталі 1009), згідно висновку експерта складає 10 602,00 грн, проте фактично коштувала 8 400,00 грн. Таким чином, вартість вказаної деталі з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу склала 3498,65 грн. Також апелянт не погодився з відшкодуванням ПДВ у розмірі 273,52 грн, оскільки за двома нарядами №252077 від 29.09.2021 та №252840 від 20.10.2021 проведено дві різні по суті роботи з одними й тими ж деталями, спочатку ремонт, а потім заміна. Отже, на думку апелянта, він не повинен відшкодовувати ПДВ з урахуванням того, що позивач вирішив провести спочатку ремонт, а потім заміну деталі. Товариством не підтверджено належними та допустимими доказами факт надання послуг з евакуації з міста Вишневого до міста Дніпро, у зв`язку з тим, що в акті виконаних робіт, рахунку на оплату та платіжному дорученні неможливо встановити ні підставу евакуації, ні відстан та не зазначено з якого в яке місто було евакуйовано пошкоджений автомобіль.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2023 апеляційну скаргу Компанії передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9067/22. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі № 910/9067/22 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

10.04.2023 матеріали справи № 910/9067/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2023 апеляційну скаргу Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 у справі №910/9067/22 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

27.04.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги.

Не погоджуючись із додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 05.04.2023, Компанія звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким змінити розподіл судових витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач вказав, що внаслідок перегляду основного рішення, яким має бути зменшене страхове відшкодування, слід також зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Скаржником в апеляційній скарзі викладено клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 27.04.2023 апеляційну скаргу Компанії передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 у справі №910/9067/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Компанії на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 та на додаткове рішення від 05.04.2023 у справі № 910/9067/22. Задоволено клопотання відповідача про розгляд апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Спільний розгляд зазначених апеляційних скарг відповідача призначено на 07.06.2023. Учасникам апеляційного провадження встановлено строк для подання відзивів на апеляційні скарги до 19.05.2023.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), надав відзиви на апеляційні скарги, в яких просив вийти за межі доводів апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/9067/22, апеляційну скаргу позивача задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, Товариство зауважило, що грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, з факту завдання шкоди. Страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхового відшкодування з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення. Судом першої інстанції безпідставно прийнято як належний доказ по справі звіт про визначення вартості колісного засобу, з огляду на те, що особистий огляд пошкодженого транспортного засобу не проводився і він був виконаний без законних на те підстав, без відповідного рішення уповноваженої на те особи. Вартість передньої панелі становила 8 400,00 грн, оскільки була неновою та потребувала ремонту. Внаслідок проведення ремонту вказаної деталі її вартість збільшилася до 10 900,00 грн, що також свідчить про необґрунтованість проведеної оцінки у звіті.

31.05.2023 на електронну пошту Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства Аксьонова С.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 задоволено клопотання представника позивача про участь його у судовому засіданні 07.06.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON у справі №910/9067/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 оголошено перерву у розгляді справи №910/9067/23 до 12.07.2023. Проведення судового засідання 12.07.2023 вирішено здійснювати в режимі відеоконференції, участь в якій з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON братиме представник позивача.

У судовому засіданні 05.07.2023 представник відповідача підтримав вимоги апеляційних скарг, просив їх задовольнити, рішення суду скасувати в частині задоволених вимог та у зв`язку з цим зробити перерозподіл судових витрат.

Представник позивача просив вийти за межі апеляційної скарги, частково її задовольнити, рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.

05.07.2023 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Враховуючи межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції лише в частині визначення вартості передньої панелі, можливості нарахування пені, 3% та інфляційних втрат на суму страхового відшкодування, включення ПДВ у розмірі 273,52 грн до страхової виплати, а також відшкодування послуг з евакуації пошкодженого автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (далі за текстом договору - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Аква-Холдинг" (далі за текстом договору - орендар) укладено договір №180-009-GE21 оренди транспортного засобу, відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає у тимчасове платне користування автомобіль марки Kia, модель Sorento, тип загальний легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_2 , а орендар приймає транспортний засіб та зобов`язується сплачувати орендну плату за користування ним. Транспортний засіб передається для здійснення господарської діяльності.

Згідно пункту 3.5. Договору оренди ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе орендодавець (власник транспортного засобу). При цьому, орендар має право за власний рахунок здійснити ремонт транспортного засобу у випадку його пошкодження з подальшою компенсацією вартості ремонту від орендодавця. Вартість здійсненого ремонту підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку та погоджується/підтверджується сторонами шляхом укладення додаткової угоди до цього договору із зазначенням строку виплати розміру компенсації.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 (пункт 5.1. договору оренди).

У пункті 5.2. договору оренди зазначено, що строк оренди починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі та триває до 31.12.2021 включно.

04.01.2021 орендодавцем було передано, а орендарем прийнято у тимчасове платне користування (оренду) транспортний засіб - автомобіль марки Kia, модель Sorento, тип загальний легковий універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2016 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_2 , у належному технічному стані, придатному для його експлуатації, про що сторонами складено акт приймання-передачі від 04.01.2021 до договору оренди.

13.09.2021 близько 15 год 20 хв по вулиці Чорновола, 46 у місті Вишневе Бучанського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , автомобіля ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_3 , та автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_4 , а саме: ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Renault Megane, не врахував дорожньої обстановки і не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Kia Sorento та автомобілем ВАЗ 21099, в результаті чого всі автомобілі отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 11.4. Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15.11.2021 у справі №369/13213/21, відповідно до якої вказану фізичну особу визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Renault Megane, державний номерний знак НОМЕР_4 , станом на дату настання спірної ДТП була застрахована Компанією на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №203730584.

Наведеним договором (поліс №203730584) передбачено, що франшиза становить - 0, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 130 000,00 грн.

16.09.2021 Товариством було направлено Компанії повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та заяву про відшкодування шкоди. Також позивачем було направлено відповідачу повідомлення про огляд ктз Kia Sorento з номерним знаком НОМЕР_1 , в якому запропоновано останньому направити свого представника для участі у огляді спірного транспортного засобу 29.09.2021 о 11 год. 00 хв. Направлення даних документів підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.09.2021, накладною №4900101684399 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 16.09.2021.

За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті Акціонерного товариства "Укрпошта" вбачається, що вказані документи (відправлення №4900101684399) були отримані відповідачем 17.09.2021.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" було також запрошено на огляд автомобіля Kia Sorento з номерним знаком НОМЕР_1 , судового експерта Дроздова Юрія Володимировича.

Так, за наслідками проведення товарознавчої експертизи судовим експертом Дроздовим Юрієм Володимировичем складено висновок експерта №4910/21 від 11.11.2021, згідно з яким вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,5835) замінюваних складових частин колісного транспортного засобу - автомобіля Kia Sorento, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , складає 93 002,47 грн. без ПДВ, а вартість матеріального збитку - 104 813,52 грн.

Листом вих. №2476 від 09.12.2021 відповідач повідомив позивача, що згідно заяви від 16.09.2021 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування 61 332,68 грн на підставі звіту ТОВ "ЕК "Фаворит Ассистанс" з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу (0,59) та вирахуванням ПДВ (7 857,08 грн.) на складові, та перераховано вказану суму коштів на реквізити, що вказані заяві позивача.

15.12.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Аква-Холдинг" (орендар) укладено додаткову угоду №1 до договору оренди, у пункті 1 якої зазначено, що орендар за власний рахунок здійснив ремонт транспортного засобу Kia Sorento з номерним знаком НОМЕР_5 , який перебував в оренді. Загальний розмір ремонту з супутніми витратами (транспортування, завантаження та розвантаження автомобіля) становить 139 415,84 грн., що підтверджується:

- накладною №00108 від 23.11.2021 на придбання у Фізичної особи-підприємця Перетятько Наталії Михайлівни деталей на суму 69 030,00 грн. без ПДВ та платіжним дорученням №4194 від 25.11.2021 про перерахування ТОВ "Торговий будинок "Аква-Холдинг" грошових коштів на суму 69 030,00 грн;

- актом приймання-передачі виконаних робіт №30 від 10.12.2021, відповідно до якого ТОВ "АІК Авто" було виконано ремонт автомобіля Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_5 , на загальну вартість 18 450,00 грн. без ПДВ та платіжним дорученням №4213 від 30.11.2021 про перерахування ТОВ "Торговий будинок "Аква-Холдинг" грошових коштів на суму 18 450,00 грн;

- актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №252077 від 29.09.2021 до договору №112252 від 22.03.2021, відповідно до якого ПП "Аеліта" було виконано роботи з ремонту автомобіля Kia Sorento на загальну суму 1 641,12 грн. з ПДВ та платіжним дорученням №3977 від 07.10.2021 про перерахування ТОВ "Торговий будинок "Аква-Холдинг" грошових коштів на суму 1 641,12 грн;

- актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №252840 від 29.10.2021 до договору №112252 від 22.03.2021, відповідно до якого ПП "Аеліта" було виконано роботи з ремонту автомобіля Kia Sorento на загальну суму 40 794,72 грн з ПДВ та платіжним дорученням №3978 від 07.10.2021 про перерахування ТОВ "Торговий будинок "Аква-Холдинг" грошових коштів на суму 64 822,06 грн.;

- актом виконаних робіт від 13.09.2021, відповідно до якого Фізичною особою-підприємцем Хейло Олегом Вячеславовичем надано послуги транспортування, завантаження та розвантаження автомобіля Kia Sorento на загальну суму 9 500,00 грн. та платіжним дорученням №3883 від 16.09.2021 про перерахування ТОВ "Торговий будинок "Аква-Холдинг" грошових коштів на суму 9 500,00 грн.

Пунктом 2 додаткової угоди №1 передбачено, що орендодавець зобов`язується у строк до 28.02.2022 компенсувати орендарю зазначену у пункті 1 цієї додаткової угоди суму за ремонт орендованого транспортного засобу Kia Sorento з номерним знаком НОМЕР_1 шляхом безготівкового перерахування кошів на банківський рахунок орендаря, що зазначений у договорі.

Товариство звернулося до суду, вважаючи, що Компанія зобов`язана була здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 93 002,47 грн. (визначеного з урахуванням висновку експерта №4910/21 від 11.11.2021), відшкодувати витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 9 500,00 грн, вартість товарознавчої експерти, а також компенсаційні виплати та пеню у зв`язку з простроченням страхової виплати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про часткове задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційних скарг вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон).

Даний Закон для правовідносин між потерпілою особою та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ є спеціальним по відношенню до норми статей 1187, 1188, 1192 ЦК України, які в першу чергу стосуються правовідносин між потерпілою особою та завдавачем збитків.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.

За змістом статті 34 Закону (у редакції, чинній на момент спірної ДТП) розмір шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, може бути визначено як експертом, так і аварійним комісаром.

Попри наведене, з аналізу частини 1 статті 990 ЦК України та статей 25, 26 Закону вбачається, що розміру оціненої шкоди може бути підтверджений іншими доказами по справі.

В даному випадку, як потерпілою особою, так і страховиком за полісом було вжито заходів для визначення розміру відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу суб`єктом оціночної діяльності, а відтак при встановленні розміру страхового відшкодування необхідно керуватися в першу чергу наданими висновком експерта та звітом.

Разом із цим, відповідно статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Системний аналіз змісту вказаних норм процесуального законодавства свідчить, що висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.05.2023 у справі №910/15931/19.

В межах даного спору позивачем в якості доказу здійснення відповідачем невірного розрахунку суми, яка підлягала виплаті потерпілій особі, посилався на висновок експерта №4910/21 від 11.11.2021, а відповідач - на звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №28862 від 17.10.2021.

Проте, як було вірно встановлено судом першої інстанції вказані докази (Звіт та Висновок експерта), які підтверджують вартість відновлювального ремонту, відрізняються між собою.

Відповідно до Висновку експерта загальна вартість робіт по відновлювальному ремонту складала 19 734,00 грн, витрачено часу близько 39 год., вартість фарбування у розмірі 14 213,19 грн., вартість запасних частин - 163 962,56 грн.

Натомість у Звіті загальна вартість робіт по відновлювальному ремонту була розрахована у розмірі 11 322,00 грн, витрачено часу 23 год., вартість фарбування у розмірі 8 425,65 грн, вартість запасних частин - 117 281,28 грн.

При цьому, у Висновку експерта встановлено, що коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля становить 0,5835, в той час як у Звіті - 0,59.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи в суді першої інстанції (у судовому засіданні 19.01.2023), представники сторін визнали ту обставину, що коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого автомобіля становить 0,5835. Тому, згідно з приписами частини 1 статті 75 ГПК України вказана обставина не підлягає доказуванню.

Дослідивши Висновок експерта, колегія суддів погоджується з позицією першої інстанції, що у Висновку експерта зазначені завищені розміри вартості деяких деталей, зокрема, вартість однієї фари визначена у розмірі 50 154,00 грн, в той час як за Звітом вартість фари була оцінена у розмірі 16 236,00 грн. Натомість фактично була придбана вживана (не нова) фара для автомобіля Kia Sorento за ціною 12 900,00 грн згідно накладної №00108 від 23.11.2021.

Окрім того, за наслідками порівняння тривалості ремонтних робіт у Висновку та у Звіті із фактичною тривалістю робіт за актами виконаних робіт (СТО), судом виявлено, що тривалість робіт за Звітом є більш наближеною до фактичної тривалості ремонтних робіт.

У Висновку експерта зазначено, що для заміни передньої лівої піввісі необхідно витрати 2,4 год, у Звіті - 1,1 год., згідно замовлення наряду №252840 від 20.10.2021 на виконання таких робіт було витрачено 1,103 год.

Щодо доводів Товариства про те, що оцінювач відповідача зобов`язаний був забезпечити фактичний огляд пошкодженого автомобіля, то суд відхиляє такі доводи, оскільки в матеріалах даної справи наявна копія акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) №28862#M від 29.09.2021 (т. 1, а.с. 127-128). У вказаному акті зазначено, що він складений на підставі зовнішнього огляду пошкодженого транспортного засобу.

В свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю "Експертна компанія "Фаворит-Ассистанс", яке склало наданий відповідачем Звіт, є суб`єктом оціночної діяльності - згідно сертифікату суб`єкта оціночної діяльності №229/21 від 22.03.2021, що спростовує доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" про неналежність суб`єкта, який склав Звіт.

Враховуючи вищевикладене, керуючись положеннями статей 78, 79, 86 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що Звіт, наданий відповідачем, є більш вірогідним та достовірним доказом.

Водночас, колегія суддів погоджується з оцінкою, наданою місцевим господарським судом щодо поданих позивачем та витребуваних судом доказів понесення фактичних витрат на відновлювальний ремонт автомобіля Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки із частини таких документів взагалі неможливо встановити, які саме роботи виконувались. Крім того, відновлювальний ремонт спірного автомобіля тривав протягом тривалого проміжку часу та за поясненнями самого позивача деякі деталі після їх придбання також підлягали ремонту, оскільки не були новими, а вже були вживаними. У зв`язку з цим, на підставі наданих позивачем документів неможливо достовірно встановити які ж саме фактичні витрати було понесено позивачем на відновлювальний ремонт автомобіля Kia Sorento.

Однак, судом враховано, що у Звіті оцінювачем не було враховано вартість такої запасної частини як панель (код деталі 1009), вартість якої згідно Висновку експерта складає 10602,00 грн, хоча Звіт і містив посилання на вказану деталь та необхідність її заміни в автомобілі.

Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до вимог пункту 8.2 цієї Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою: Сврз = Ср + См + Сс х (1- Ез), де: Ср - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн.; См - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн.; Сс - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн.; Ез - коефіцієнт фізичного зносу.

Отже, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (відповідач у справі) відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу.

Тобто, коефіцієнт фізичного зносу автомобіля підлягає застосуванню не до загальної вартості матеріалів та робіт для відновлення пошкодженого транспортного засобу, а лише до вартості замінених на нові складових частин автомобіля.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2017 року в справах № 910/3650/16 і № 910/32969/15 та у постановах Верховного Суду: від 1 лютого 2018 року в справі № 910/22886/16, від 6 лютого 2018 року в справі № 910/3867/16, від 12 березня 2018 року в справі № 910/5001/17.

Тому, пред`явлення позивачем до відповідача (страховика за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) вимоги про виплату страхового відшкодування у розмірі повної вартості відновлювального ремонту (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) є неправомірним.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що у Компанії в зв`язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов`язок відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту її відповідальності за страховим випадком та в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до позивача у зв`язку з понесенням витрат на оплату ремонту автомобіля, але виходячи з фактичної вартості проведеного відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнта зносу деталей.

Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 6 липня 2018 року в справі № 924/675/17.

Таким чином, в частині вартості деталі (панель передня) слід керуючись ціною, зазначеною у Висновку експерта, яка не була спростована відповідачем, - 10 602,00 грн., в страхове відшкодування слід включити суму 4 415,73 грн. (10 602,00 грн х (1-0,5835).

Окрім того, судом враховано, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Kia Sorento, була визначена із врахуванням ПДВ та складала 69 189,76 грн.

Користуючись зазначеною у Звіті формулою та здійснивши власний перерахунок вартості відновлювального ремонту із застосуванням визнаного сторонами правомірним показника коефіцієнта фізичного зносу, суд приходить до висновку, що він становить суму 74 352,87 грн. (13 362,00 + 8 686,28 + 114 981,62 х (1-0,5835) + 4 415,73)

При цьому, деякі деталі та роботи були закуплені у суб`єктів господарювання, частина з яких є платниками податків, а частина - ні.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (надалі - ПДВ). При цьому, доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Таким чином, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ виплачується страховою компанією винної сторони або стягується судом після дослідження обставин чи є надавач послуг з ремонту автомобіля, який був пошкоджений під час ДТП з вини іншої особи, платником податку на додану вартість.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/171/17 та від 05.04.2018 у справі №910/3165/17.

Із матеріалів справи вбачається, що відновлювальний ремонт платником ПДВ здійснювався лише Приватним підприємством "Аеліта" за нарядами замовлення №252077 від 29.09.2021 та №252840 від 20.10.2021 та загальна сума ПДВ, сплачена за виконання відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля, складає 7 072,64 грн.

Приватне підприємство "Аеліта" є платником податку на додану вартість, що підтверджується даними реєстру платників ПДВ, які міститься на офіційному веб-сайті Державної фіскальної служби України за посиланням https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv. Окрім того, в матеріалах справи наявні податкові накладні, зареєстровані за наслідками господарських операцій з відновлення спірного автомобіля.

Відтак, керуючись п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд приходить до висновку про правомірність включення позивачем до заявленої до стягнення суми страхового відшкодування суми податку на додану вартість у розмірі 7 072,64 грн.

Отже, суд приходить до висновку, що у Компанія сплатити страхове відшкодування на користь Товариства в розмірі 11 488,37 грн (4 415,73 грн + 7 072,64 грн).

Заперечення апелянта щодо включення до відшкодування 273,52 грн ПДВ є необґрунтованими, оскільки є складовою ціни послуги, наданої в процесі відновлювального ремонту автомобіля.

До наряду замовлення-наряду №252077 були включені роботи: підстановка рульової тяги передньої лівої, підстановка рульового наконечника, слюсарні роботи, а до замовлення наряду №252840 -, зокрема, заміна рульової лівої тяги. Проте колегія суддів не погоджується про виконання одних і тих робіт за тими ж деталями.

Крім того, колегією суддів встановлено, що у своєму відзиві (т. 1, а.с. 188) відповідач визнав суму податку в сумі 7 857,08 грн, яка буде сплачена після надання підтверджуючих документів.

З метою отримання страхового відшкодування позивач на підставі ст.ст. 11, 509, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 35, 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" звернувся до відповідача із заявою від 16.09.2021, в якій просив здійснити страхове відшкодування на рахунок Товариства з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" за вказаними у даному листі реквізитами. Обставини направлення позивачем відповідачу заяви від 16.09.2021 підтверджується описом вкладення у цінний лист від 16.09.2021, накладною №4900101684399 та фіскальним чеком відділення поштового зв`язку від 16.09.2021.

За інформацією із пошукової системи відстеження поштових відправлень на веб-сайті АТ "Укрпошта" вбачається, що вказані документи (відправлення №4900101684399) були отримані Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" 17.09.2021.

Відтак, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" повинне було сплатити Товариству з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" страхове відшкодування в частині коштів у розмірі 4 415,73 грн. до 16.12.2021 включно.

Щодо іншої частини страхового відшкодування (в частині суми ПДВ, яке підлягає відшкодуванню на користь позивача), то згідно приписів пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Натомість матеріали справи не містять доказів надання Компанії доказів оплати проведеного ремонту пошкодженого автомобіля до подання даного позову до суду, а відтак суд приходить до висновку, що у відповідача строк з здійснення доплати в частини страхового відшкодування у розмірі 7 072,64 грн (фактично сума ПДВ, сплачена за проведення ремонту спірного автомобіля) настав після звернення позивача до суду із даним позовом.

Однак, відповідачем не надано суду доказів на спростування твердження позивача, що відповідачем не здійснено відшкодування шкоди у цій частині (в тому числі, після звернення позивача до суду із даним позовом).

За таких обставин, зобов`язання відповідача перед позивачем у розмірі 11 488,37 грн. підтверджується матеріалами справи. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано, а відтак Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" є таким, що прострочило своє зобов`язання із сплати страхового відшкодування у розмірі 11 488,37 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовної вимоги Товариства та про наявність правових підстав для стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" страхового відшкодування у розмірі 11 488,37 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з виплати страхового відшкодування позивачем заявлено до стягнення з відповідача нараховану за період з 07.12.2021 по 07.06.2022 пеню у розмірі 3 225,11 грн, а також нарахованих за період з 07.12.2021 по 06.09.2021 3% річних у розмірі 713,22 грн та інфляційних витрат у розмірі 5 998,84 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений законодавством строк свого обов`язку по виплаті страхового відшкодування не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням вимог закону і він вважається таким, що прострочив, відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

У разі несплати страховиком страхувальнику або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (частина перша статті 992 Цивільного кодексу України).

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Установивши, що Компанія прострочила виконання зобов`язання з виплати позивачеві страхового відшкодування в частині суми коштів у розмірі 4 415,73 грн з 17.12.2021 - поза межами граничного строку (не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про виплату страхового відшкодування), визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за невиконання грошового зобов`язання.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання - 17.12.2021, та визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування пені - 07.06.2022, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача пені у розмірі 428,27 грн.

Натомість щодо страхового відшкодування в частині суми 7 072,64 грн, то строк виконання такого зобов`язання настав у відповідача після звернення Товариства до суду із даним позовом, а тому у заявлений позивачем період нарахування пені - з 07.12.2021 по 07.06.2022 відповідач не прострочив виконання свого зобов`язання, в той час як, зважаючи на імперативність приписів частини 1 статті 14 ГПК України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, відсутні підстави для нарахування пені на вказану суму боргу.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 (провадження № 12-14гс18) сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, колегією суддів відхиляються посилання скаржника на неможливість нарахування компенсаційних виплат у даних правовідносинах.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 Цивільного кодексу України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Тотожна правової позиції щодо правомірності застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов`язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.

Колегія суддів погоджується з перерахунком заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням встановленої судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання - 17.12.2021, та визначеної позивачем дати, до якої здійснюється нарахування - 06.09.2022, а також встановленої судом суми страхового відшкодування, сплату якої відповідач прострочив у спірний період - 4 415,73 грн.

Враховуючи викладене, обґрунтованими до стягнення з відповідача є 95,82 грн 3% річних у розмірі та 862,52 грн інфляційних втрат.

В іншій частині заявлені до стягнення позивачем суми 3% річних та інфляційні втрати не підлягають задоволенню, оскільки Товариством невірно визначено суму страхового відшкодування та строки настання оплати її частин, а також дат, з яких відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов`язання з виплати страхового відшкодування у відповідних частинах.

У своїй апеляційній скарзі відповідач також заперечує проти включення вартості послуг евакуації пошкодженого транспортного засобу.

У своїх заявах по суті спору, необхідність евакуації пошкодженого автомобіля з місця дорожньо-транспортної пригоди в місті Вишневе у місто Дніпро Дніпропетровської області, яке є місцезнаходженням орендаря - ТОВ "Торговий будинок "Аква-Холдинг".

На підтвердження вартості евакуації транспортного засобу Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , з м. Вишневе у м. Дніпро позивачем надано акт виконаних робіт від 13.09.2021, у відповідності до якого орендар, як замовником, було прийнято від Фізичної особи-підприємця Хейло Олега Вячеславовича, як виконавця, послуги із транспортування спірного автомобіля вартістю 9 000,00 грн. та послуги завантаження/розвантаження вартістю 500,00 грн.

Нормою статті 29 Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Скаржник, заперечуючи проти відшкодування витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля, з міста Вишневе у місто Дніпро, вказував, що між вказаними містами відстань не більше 500 км, а відтак транспортування спірного автомобіля на 1 000 км, як це зазначено в акті виконаних робіт від 13.09.2021, є необґрунтованим.

Разом із цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо включення до вартості послуг повернення евакуатора з місця призначення до міста відправлення.

Виставленим Фізичною особою-підприємцем Хейло Олегом Вячеславовичем рахунком №19/09 від 13.09.2021, складеним сторонами актом виконаних робіт від 13.09.2021 та платіжним дорученням №3883 від 16.09.2021 підтверджується понесення позивачем витрат на оплату евакуації автомобіля Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , з місця ДТП, яка сталась 13.09.2021 у місті Вишневе до міста, в якому знаходиться, законний користувач спірного транспортного засобу - у місто Дніпро.

Таким чином, в силу статті 29 Закону у Компанії виник обов`язок відшкодувати такі витрати, які були сплачені орендарю власником спірного автомобіля - Товариством, а відтак останнім було набуте відповідне право вимоги до відповідача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення вимоги Товариства до Компанії про відшкодування витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу, у розмірі 9 500,00 грн.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 ГПК України).

У даній справі Товариством було заявлено до відшкодування витрати на оплату виконаних судовим експертом Дроздовим Юрієм Володимировичем на підставі Договору №07/09 про надання експертних послуг від 14.09.2021 робіт з визначення матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу - автомобілю Kia Sorento, державний номерний знак НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок настання 13.09.2021 ДТП, за наслідком якого експертом було складено Висновок експерта №4910/21 від 11.11.2021.

На підтвердження понесення витрат на оплату послуг експерта позивачем було долучено до матеріалів справи Договір №07/09 про надання експертних послуг від 14.09.2021, складений позивачем та судовим експертом Дроздовим Ю.В. акт №01 про приймання виконаних робіт згідно рахунку №07/11/21 від 15.11.2021, рахунок №07/11/21 від 15.11.2021 на суму 5 000,00 грн. та платіжне доручення №15449 від 18.11.2021 на суму 5 000,00 грн. з призначенням платежу - оплата за визначення суми матеріального збитку згідно рахунку №07/11/21 від 15.11.2021.

Частиною 9 статті 129 ГПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Проте, судом першої інстанції правомірно відмовлено у покладенні на відповідача судових витрат позивача на оплату експертизи, враховуючи те, що судом було відхилено Висновок експерта у якості доказу з огляду на встановлення дефектів у ньому, а також те, що проведення експертизи не було неминучими витрати позивача, необхідними для розгляду даного спору по суті, та були передчасними (позивачем було замовлено проведення експертизи на наступний день після настання ДТП, в той час як законодавцем саме за страховика за полісом покладено обов`язок із встановлення розміру витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, що ним і було здійснено).

Щодо доводів апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі № 910/9067/22, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.

Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

У змісті позову Товариство з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого очікувало понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Товариством було надано договір про надання правничої (правової) допомоги №01/09/2022-1 від 01.09.2022 (надалі - Договір про надання правничої (правової) допомоги), укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" (клієнт) та адвокатом Аксьоновим Сергієм Олександровичем, у відповідності до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правничої (правової) допомоги позивачем надано копію Звіту про надання послуг з правової допомоги від 03.03.2023 (надалі - Звіт), який є додатком до Договору про надання правничої (правової) допомоги №01/09/2022-1 від 01.09.2022, Акт приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.03.2023, рахунок №03/03 від 03.03.2023 на суму 15 750,00 грн. та платіжну інструкцію №18896 від 06.03.2023 на суму 15 750,00 грн.

Зі змісту Звіту вбачається, що адвокатом надано Товариству з додатковою відповідальністю "Пологівський хімічний завод "Коагулянт" наступні послуги загальною вартістю 15 750,00 грн:

- інтерв`ювання клієнта, збір та правовий аналіз інформації, що стосується суті виниклого господарського спору між ТДВ "ПХЗ "Коагулянт" і ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", збір наявної у клієнта первинно-бухгалтерської документації щодо господарських правовідносин між ТДВ "ПХЗ "Коагулянт" і ПрАТ "СК "Інтер-Поліс", надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань клієнту (вартістю 1 000,00 грн. за 1 год.);

- підготовка і складання від імені клієнта позову ТДВ "ПХЗ "Коагулянт" до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" про стягнення страхового відшкодування, 3% річних, інфляційних втрат, пені, витрат на евакуацію транспортного засобу, витрат з надання експертних послуг з проведення товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу. Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви в господарському процесі, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових матеріалів у відповідності до вимог діючого законодавства (вартістю 3 500,00 грн. за 3,5 год.);

- написання та направлення відповіді на відзив по справі №910/9067/22 з урахуванням відзиву на позовну заяву ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" (вартістю 2 500,00 грн. за 2,5 год.);

- написання та направлення письмових пояснень по суті позовних вимог від 09.12.2022 (вартістю 1 500,00 грн. за 1,5 год.);

- написання та направлення письмових пояснень з урахуванням відзиву на позовну заяву від 28.11.2022 (вартістю 1 500,00 грн. за 1,5 год.);

- написання та направлення адвокатського запиту від 28.11.2022 вих. №28/11/2022-1 адвокату Бойко П.Ю. про повідомлення чи була присутня під час огляду транспортного засобу Kia Sorento, днз НОМЕР_5 , власником якого є ТДВ "ПХЗ "Коагулянт", що був проведений 29.09.2021 за адресою: м. Дніпро, вул. І. Езау, буд. 16 ОСОБА_2, яка має кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ №5094 від 19.05.2007) (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.);

- написання та направлення адвокатського запиту від 17.11.2022 вих. №17/11/2022-1 ТОВ "ТБ "Аква-Холдинг" (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.);

- написання та направлення адвокатського запиту від 02.12.2022 вих. №02/12/2022-1 ТОВ "ТБ "Аква-Холдинг" (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.);

- написання та направлення клопотання про визнання недопустимим та неналежним доказом по справі №910/9067/22 (вартістю 1 000,00 грн. за 1 год.);

- написання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суд по справі №910/9067/22 (вартістю 250,00 грн. за 0,25 год.);

- участь у судових засіданнях по справі №910/9067/22 в режимі відеоконференції 01.12.2022, 15.12.2022, 19.01.2023 (вартістю 3 000,00 грн. за 3 засідання).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг №1 від 03.03.2023 адвокатом надано Товариству правничу (правову) допомогу щодо вирішення господарського спору між позивачем та відповідачем загальною вартістю 15 750,00 грн.

При цьому, з огляду на задоволення судом позовних вимог частково позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6 280,00 грн.

У своїх запереченнях щодо заявлених до стягнення позивачем судових витрат відповідач зазначає, що такі витрати є неспівмірними із заявленими позовними вимогам та задоволеними вимогам.

Крім того, відповідач вказує на те, що недоліки при поданні позовної заяви та недобросовісні дій позивача стали причиною затягування розгляду справи, витребування оригіналів документів та залучення до участі третьої особи, у зв`язку з чим правова допомога надана позивачу неякісно та потребує відшкодуванню у розмірі 1 000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №922/2321/20).

Зі Звіту про надання послуг з правової допомоги від 03.03.2023 вбачається, що адвокатом, зокрема було надано такі послуги:

- написання та направлення письмових пояснень по суті позовних вимог від 09.12.2022 (вартістю 1 500,00 грн. за 1,5 год.);

- написання та направлення письмових пояснень з урахуванням відзиву на позовну заяву від 28.11.2022 (вартістю 1 500,00 грн. за 1,5 год.);

- написання та направлення адвокатського запиту від 28.11.2022 вих. №28/11/2022-1 адвокату Бойко П.Ю. про повідомлення чи була присутня під час огляду транспортного засобу Kia Sorento, днз НОМЕР_5 , власником якого є ТДВ "ПХЗ "Коагулянт", що був проведений 29.09.2021 за адресою: м. Дніпро, вул. І. Езау, буд. 16 ОСОБА_2 , яка має кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ №5094 від 19.05.2007) (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.);

- написання та направлення адвокатського запиту від 17.11.2022 вих. №17/11/2022-1 ТОВ "ТБ "Аква-Холдинг" (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.);

- написання та направлення адвокатського запиту від 02.12.2022 вих. №02/12/2022-1 ТОВ "ТБ "Аква-Холдинг" (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.);

- написання та направлення клопотання про визнання недопустимим та неналежним доказом по справі №910/9067/22 (вартістю 1 000,00 грн. за 1 год.);

- написання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №910/9067/22 (вартістю 250,00 грн. за 0,25 год.).

В той же час пояснення подані позивачем не є заявами по суті спору та не були необхідними, а отже підстави для покладення витрат на підготовку таких пояснень на відповідача відсутні.

Також суд не вбачає підстав для покладення на відповідача витрат позивача на направлення адвокатських запитів, оскільки направлення таких запитів можливо було здійснити під час надання таких послуг, як підготовка і складання від імені клієнта позову ТДВ "ПХЗ "Коагулянт" до ПрАТ "СК "Інтер-Поліс" про стягнення страхового відшкодування, 3% річних, інфляційних втрат, пені, витрат на евакуацію транспортного засобу, витрат з надання експертних послуг з проведення товарознавчої експертизи колісного транспортного засобу; підготовки та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви в господарському процесі, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових матеріалів у відповідності до вимог діючого законодавства).

Щодо надання адвокатом таких послуг, як написання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №910/9067/22, суд зазначає, що надання таких послуг не відповідає критерію необхідності, оскільки робочим місцем адвоката, який представляв інтереси позивача у даній справі, є місто Дніпро, а отже позивач міг передбачити необхідність подання такої заяви та подати її разом із позовом (виклавши у змісті позову).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 3 987,93 грн пропорційно розміру задоволених вимог (без урахування витрат на послуги з написання та направлення письмових пояснень по суті позовних вимог від 09.12.2022 (вартістю 1 500,00 грн. за 1,5 год.); написання та направлення письмових пояснень з урахуванням відзиву на позовну заяву від 28.11.2022 (вартістю 1 500,00 грн. за 1,5 год.); написання так направлення адвокатського запиту від 28.11.2022 вих. №28/11/2022-1 адвокату Бойко П.Ю. про повідомлення чи була присутня під час огляду транспортного засобу Kia Sorento, днз НОМЕР_5 , власником якого є ТДВ "ПХЗ "Коагулянт", що був проведений 29.09.2021 за адресою: м. Дніпро, вул. І. Езау, буд. 16 ОСОБА_2 , яка має кваліфікацію оцінювача дорожніх транспортних засобів (кваліфікаційне свідоцтво оцінювача Фонду Державного майна України МФ №5094 від 19.05.2007) (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.); написання та направлення адвокатського запиту від 17.11.2022 вих. №17/11/2022-1 ТОВ "ТБ "Аква-Холдинг" (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.); написання та направлення адвокатського запиту від 02.12.2022 вих. №02/12/2022-1 ТОВ "ТБ "Аква-Холдинг" (вартістю 500,00 грн. за 0,5 год.); написання та направлення клопотання про визнання недопустимим та неналежним доказом по справі №910/9067/22 (вартістю 1 000,00 грн. за 1 год.); написання та направлення заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі №910/9067/22 (вартістю 250,00 грн. за 0,25 год.).

В свою чергу, Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" просить розподілити понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000,00 грн.

У змісті відзиву на позов Приватне акціонерне товариство Страхова компанія "Інтер-Поліс" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого очікувало понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 4000,00 грн.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" було надано Договір про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 10.01.2022 (надалі - Договір про надання правничої допомоги), укладений між Приватним акціонерним товариством Страхова компанія "Інтер-Поліс" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Інс.Лоу Груп", у відповідності до п. 1.1 якого адвокатське об`єднання, на підставі звернення клієнта, зобов`язується здійснити представництво, захист, або надати інші види правничої допомоги клієнту, що вказані в цьому Договорі на умовах і в порядку, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги у розмірі та в строки встановлені цим Договором.

Пунктом 3.1.1 Договору про надання правничої допомоги визначено, що за надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням, клієнт сплачує гонорар (винагороду), зокрема у справах, в яких замовних є відповідачем (співвідповідачем, цивільним відповідачем), винагорода складає при ціні позову понад 50 000,00 грн. - 4 000,00 грн.

На підтвердження виконання зобов`язань за Договором про надання правничої допомоги позивачем надано копію Додаткової угоди №21 від 21.09.2021 (надалі - Додаткова угода) до Договору про надання правничої допомоги та платіжне доручення №4781 від 23.09.2022 на суму 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 1, 2 Додаткової угоди клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання здійснити представництво інтересів клієнта у справі №10/9067/22 (ціна позову - 56 106,996 грн.). За надання правничої допомоги адвокатським об`єднанням згідно Договору про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 12.01.2022 у справі №910/9067/22 клієнт зобов`язується оплатити адвокатському об`єднанню гонорар (винагороду) у розмірі, що визначений у підпункті 3.1.1 пункту 3.1 Договору про надання правничої допомоги №10/01/22-АП від 12.01.2022 у розмірі 4 000,00 грн.

Таким чином, здійснюючи розподіл понесених позивачем судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, з урахуванням відсутності клопотання позивача поданого в порядку частина 5 статті 126 ГПК України, з урахуванням наслідків вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 2404,83 грн. пропорційно розміру вимог в задоволенні яких відмовлено.

Частиною 11 статі 238 ГПК України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.

Відповідно до частини 10 статті 11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №905/1956/15 застосування аналогії дозволило замінити одного відповідача двома, що і забезпечило справедливість постанови. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії (висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №2-591/11).

Оскільки питання зустрічного зарахування витрат сторін на правову допомогу законом не врегульовано, то суд для забезпечення принципу процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до органів виконавчої служби обох сторін для вжиття заходів для виконання судового рішення про стягнення судових витрат), вважає за можливе застосувати до вказаних правовідносин положення частини 11 статті 238 ГПК України.

Таким чином, з огляду на наявність підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, як з відповідача (у розмірі 3 987,93 грн.), так і з позивача (у розмірі 2 404,83 грн.) суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне провести зустрічне зарахування витрат сторін на професійну правничу допомогу, а тому відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача зменшено на суму витрат відповідача, яка підлягає відшкодуванню позивачем.

Враховуючи викладене, обґрунтований розмір витрат позивача на професійну правчину допомогу складає 1 583,10 грн (3 987,93 грн - 2 404,83 грн).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та вимоги законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо частково задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

При цьому ,Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянтів не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 та додаткове рішення цього ж суду від 05.04.2023 у справі № 910/9067/22 прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційні скарги Компанії мають бути залишені без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/9067/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2023 у справі №910/9067/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9067/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПКУкраїни.

Повний текст постанови складено 12.07.2023.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз