Постанова

від 26.06.2023 по справі 917/201/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2023 року м. Харків Справа № 917/201/21

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Істоміна О.А.,

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,

та представників учасників справи:

від прокуратури Горгуль Н.В.; від відповідача 2 - Зогаль О.М.; від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області Прокопенко Ю.В; від інших учасників справи не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 року у справі №917/201/21,

за позовом - Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м. Кременчук, Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава,

до - Кременчуцької районної державної адміністрації, м.Кременчук, Полтавської області, Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля", с.Келеберда, Кременчуцького району, Полтавської області,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Горішньоплавнівської міської ради, м. Горішні Плавні, Полтавської області, Головного Управління Держеокадастру у Полтавській області,

про - визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку,-

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Полтавської області звернувся Заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава (далі-Позивач) з позовною заявою до Кременчуцької районної державної адміністрації, м.Кременчук, Полтавської області (далі-Відповідач-1), Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля", с.Келеберда, Кременчуцького району, Полтавської області (далі-Відповідач-2) за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Головного Управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі-Третя особа-1) про:

- визнання незаконним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ Дніпровська хвиля для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника та надано в оренду терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 343,18 га (кадастровий номер 5322482000:02:000:0001), з них: 265,00 га - під - ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га - відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю; 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, яка розташована за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району, укладений 14.10.2010 між Кременчуцькою районною державною адміністрацією та ПрАТ Дніпровська хвиля, зареєстрований у Кременчуцькому міжрайонному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 14.10.2010 за № 041056700533;

- зобов`язання Приватного акціонерного товариства Дніпровська хвиля повернути Полтавській обласній державній адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, розташовану за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.08.2021 року замінено Кременчуцьку місцеву прокуратуру на Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області (далі-Прокурор).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.11.2021 року залучено до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Горішньоплавнівську міську раду (далі-Третя особа-2).

До господарського суду Полтавської області 08.09.2022 року від Прокурора надійшла заява вх.№6302 за змістом якої останній просив суд пункт 2 прохальної частини позовної заяви у справі вважати викладеним в наступній редакції:

«Визнати незаконним та скасувати розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010, яким затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ Дніпровська хвиля для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника та надано в оренду, терміном на 25 років земельну ділянку загальною площею 343,18 га (кадастровий номер 5322482000:02:000:0001), з них: 265,00 га - під ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради (пункт 1 розпорядження) та надано земельну ділянку приватному акціонерному товариству Дніпровська хвиля в дострокову оренду терміном на 25 років для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника загальною площею 343,18 га (кадастровий номер 5322482000:02:000:0001), з них: 265,00 га - під ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га - відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю, 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради (пункт 3 розпорядження).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 року позов Прокурора задоволено в повному обсязі, судові витрати віднесено на Відповідачів.

Відповідач-2 з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 у справі №917/201/21 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити Прокурору в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Заявником зазначено наступне:

- представником Відповідача-2 07.09.2022 року до суду першої інстанції було надано заяву про перенесення розгляду даної справи на 08.09.2022 року у зв`язку з воєнним станом, проте судом безпідставно розглянуто справу за відсутності представника Відповідача-2, чим порушено право останнього на судовий захист від необґрунтованих позовних вимог;

- подана Прокурором заява від 08.09.2020 року за вх.№8302 за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог, отже суд, прийнявши її до розгляду, допустив порушення вимог ст.ст.7,8,13,162,164,177 ГПК України, так як означена заява подана на стадії розгляду справи по суті;

- суд першої інстанції не дослідив обставин бездіяльності органу виконавчої влади, в особі якого Прокурор звернувся до суду для захисту прав та інтересів держави, Прокурор позбавив Позивача можливості вчинити процесуальні дії, а сама по собі обставина не звернення Позивача до суду без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій;

- Позивачем до звернення Прокурора до суду було розпочато правовий механізм вивчення обставин та вирішення питання щодо підстав звернення до суду та дотримання вимог ст.162 ГПК України (лист Позивача від 22.02.2021 року за вих.№2373/1/01-52 щодо направлення запитів 12.01.2021 року до Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області, Кременчуцькій районній державній адміністрації, 15.01.2021 року до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області), а отже Прокурор фактично замінив собою належного суб`єкта владних повноважень, що протирічить правовим висновкам Верховного суду, викладених, зокрема, в постанові Об`єднаної Палати касаційного господарського суду від 07.122018 року у справі №924/1256/17 та постановах Верховного Суду від 23.10.2018 року у справі №926/03/18, віл 06.02.2019 року у справі №927/246/18;

- суд першої інстанції не надав належної юридичної оцінки та не дослідив питання у віданні якого державного органу (Кременчуцької районної адміністрації чи Полтавської державної адміністрації) знаходилася спірна земельна ділянка станом на дату видачі Розпорядження Кременчуцької РДА Полтавської області №657 від 21.08.2010 року та на дату підписання Договору оренди від 14.10.2010 року;

- суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту, що на час винесення оспорюваного рішення відбулась зміна форми власності земельних ділянок з державної на комунальну у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин (набув чинності 27.05.2021 року), у зв`язку з чим Позивач втратив право розпоряджатися спірною земельною ділянкою, і воно було залишено за Полтавською обласною державною адміністрацією, проте, позовні вимоги не були приведені у відповідність до означених змін законодавства та фактичних обставин справи;

- судом першої інстанції не прийнято до уваги факт, що передача державним органом виконавчої влади спірної земельної ділянки в оренду відбулася під повним контролем офіційного державного контролюючого земельні відносини органу, а саме Держкомзему в Кременчуцькому районі, та за безпосередньої участі означеного органу в процесі прийняття рішення та оформлення відповідачами господарсько правових документів, що підтверджується письмовими доказами, серед яких акт прийому передачі земельної ділянки від 14.10.2010 року, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.07.2010 року, акт прийомки передачі межових знаків на зберігання від 12.07.2010 року, отже Відповідач-1 діяв в межах наданих йому ст.ст.122,124 Земельного кодексу України повноважень;

- оскільки доказів притягнення винних посадових осіб Держкомзему у Кременчуцькому районі до кримінальної відповідальності за відповідні протиправні дії не надано, Прокурор не набув права оскаржувати укладений Відповідачами спірний Договір;

- Відповідач-2 в даній ситуації правомірно набув право користування орендованим майном (добросовісний набувач), та не може нести негативних наслідків у зв`язку з допущеними державним органом порушеннями через 10 років після укладення Договору;

- на час укладення оспорюваного Договору сторонами було дотримано вимоги норм законодавства з визначення розміру орендної плати, за відсутності нормативно грошової оцінки земельної ділянки, не проведеної уповноваженими державними органами;

- Прокурор не довів, що орендна плата на час передачі земельної ділянки в оренду відрізняється від встановленого Келебердівською сільською радою розміру орендної плати;

- за даних правовідносин належним доказом зміни орендної плати є виключно нормативно - грошова оцінка земельної ділянки, в той час як в матеріалах позовної заяви відсутні будь-які розрахунки та дані проведення такої грошової оцінки, таким чином відсутні підстави перегляду умов Договору щодо орендної плати;

- посилання Позивача на відсутність нормативно - грошової оцінки землі, як на підставу скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації та визнання недійсним договору оренди від 14.10.2010 року - є безпідставними та необґрунтованим, а також не відповідають встановленій правовій позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі №917/1997/17;

- суд першої інстанції необґрунтовано застосував до спірних правовідносин норми Закону України Про тваринний світ, так як норми означеного закону виключають орендні правовідносини, оскільки регулюють загальне використання об`єктів тваринного світу у дикій природі;

- суд першої інстанції необгрунтовано застосував до спірних правовідносин, які мали місце 21.08.2010 року та 14.10.2010 року, норми прийнятого 08.07.2011 року Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство, та охорону водних біоресурсів, оскільки відповідний закон не існував на момент прийняття спірного Розпорядження;

- на стадії підготовчого провадження, а саме 22.03.2021 року, Департамент агропромислового розвитку Полтавської обласної державної адміністрації листом №0.4.1-51/21 передав Відповідачу-2 примірники паспортів водних об`єктів, виготовлених за рахунок коштів фонду охорони навколишнього природного середовища Полтавської області, отже в період подання позовної заяви Позивач вчиняв дії та проводив фінансування виготовлення для Відповідача-2 паспортів водних об`єктів, визнавав право оренди за Відповідачем-2 та передавав орендареві належні примірники обов`язкової технічної документації, що додатково підтверджує відсутність порушень норм чинного законодавства України, та підтверджує дотримання сторонами норм чинного законодавства, що набуло змін після укладення Договору оренди.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року у справі №917/201/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 року та встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи, а також запропоновано учасникам справи в означений строк надати до суду заяви та клопотання, з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів іншим учасникам справи.

До Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд 31.03.2023 року від Третьої особи -1 - Головного Управління Держеокадастру у Полтавській області - надійшли пояснення щодо апеляційної скарги Відповідача-2, за змістом яких Держеокадастр наполягав на відсутності повноважень Відповідача-1 на передачу в користування зомельних ділянок із земель водного фонду саме для ведення рибного господарства чи риборозведення; стверджував про нетотожність визначень водне господарство та рибне господарство, а також про наявність повноважень розпорядження земельними ділянками, призначеними для риборозведення - до обласних державних адміністрацій (постанова Вищого Господарського суду України від 08.11.2017 року у справі №927/354/16, постанова Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №923/213/18). Третя особа-1 також зазначала про невідповідність Договору вимогам діючого законодавства через відсутність нормативно -грошової оцінки землі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2015 у справі №3-41 ге 15 та від 20.05.2015 у справі №3-70гс15). Третя особа-1 заперечила узгодження з нею укладення спірного Договору, посилаючись на відсутність відповідного підпису чи будь-якого іншого позначення щодо присутності при його укладанні представника Держкомзему у Кременчуцькому районі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 року, зокрема, призначено розгляд справи №917/201/21 до розгляду на 29.05.2023 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань. № 131.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду від Прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу Відповідача-2, за змістом якого Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив оспорюване рішення господарського суду залишити без змін, за наступних мотивів:

- до позовної заяви Прокурором долучено копії повідомлень про намір здійснення представництва інтересів держави в особі Позивача від 18.09.2020 року, 16.10.2020 року, 16.12.2020 року та 08.02.2021 року, а тому в означений період Позивач не був позбавлений можливості вжити відповідних дій щодо реагування на надану Прокурором інформацію, проте такий дій не вчинив, що в свою чергу свідчить про бездіяльність Позивача;

- з листа Позивача від 30.12.2020 року №14816/1/01-52 вбачається, що Відповідач-1 у листопаді 2020 року передав Полтавській ОДА копію спірного договору та розпорядження голови Кременчуцької РДА від 08.07.2010 року №511, від 21.08.2020 року №657, що також свідчить про невжиття означеною особою з листопада 2020 року будь яких заходів спрямованих на захист інтересів держави;

- з листа Позивача від 22.02.2021 року №2373/1/01-52 вбачається, що Позивач не заперечує проти звернення прокурора до суду, також з означеного листа вбачається, що реагування (встановлення та перевірка обставин зазначених в листах Прокурора) Позивача на листи прокуратури розпочато лише 18.01.2021 року, хоча перше звернення прокуратури мало місце 18.09.2020 року;

- посилання Відповідача - 2, що передача земельної ділянки відбувалася під контролем Держкомзему не спростовує факт порушення Відповідачем - 1 вимог ст. 122 Земельного кодексу України при прийнятті оспорюваного правового акту щодо розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, розташованої за межами населеного пункту, для ведення рибного господарства (рибогосподарських потреб), що належало до компетенції обласних державних адміністрацій;

- не проведення нормативно-грошової оцінки спірної земельної ділянки підтверджується змістом оспорюваного Договору та листом міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчукі, Горішніх Плавнях ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №893/122-20 від 09.12.2020 року;

- посилання Відповідача-2 на висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.10.2019 року у справі №917/1997/17 недоцільне, за мотивів того, що в означеній постанові предметом було відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення зомельного законодавства у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів, в той чай як даній справі предметом розгляду є оспорювання дійсності договору без проведення нормативно грошової оцінки земельної ділянки, а також законність розпорядження земельною ділянкою водного фонду неуповноваженим суб`єктом, а не дотримання вимог законодавства щодо паспортизації водних об`єктів;

- надання Відповідачем-2 документів на право користування земельною ділянкою для подальшої паспортизації водних об`єктів та їх опрацювання Департаментом агропромислового розвитку не виключає надання оцінки правомірності спірного розпорядження та укладеного на його основі договору;

- подана Прокурором заява від 08.09.2022 року спрямована не на зміну позовних вимог в сторону їх збільшення, а виключно з метою конкретизації та уточнення пункту оспорюваного розпорядження Відповідача-1, який підлягав скасуванню, так як оспорюване розпорядження урегульовує і інші питання, зокрема, припинення права постійного користування земельною ділянкою, що не охоплюється межами позову;

- розгляд справи неодноразово відкладався, в тому числі за клопотаннями Відповідача-2, отже заява Відповідача-2 про перенесення судового засідання не містить обставин, які перешкоджають йому прибути в судове засідання саме через військовий стан (участь у бойових діях, проживання в місцях проведення бойових дій, тощо).

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду в день судового засідання 29.05.2023 року від представника Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду означеної справи на іншу дати за мотивів перебування представника заявника апеляційної скарги на амбулаторному лікуванні, проте доказів на підтвердження означеної обставини до клопотання долучено не було.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 року в судовому засіданні у справі № 917/201/21 оголошено перерву до 26.06.2023 року о 13:15 год.

До Східного апеляційного господарського суду через підсистему Електронний суд 19.06.2023 року від Головного Управління Держеокадастру у Полтавській області надійшло клопотання про проведення судового засідання в даній справі призначеного на 26.06.2023 року о 13:15 год в режимі відеоконференції, з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеозв`язку EasyCon.

До канцелярії Східного апеляційного господарського суду в день судового засідання 26.06.2023 року від Відповідача-2 надійшло клопотання про відкладення розгляду означеної справи на іншу дату за мотивів неотримання Відповіадчем-2 відзиву Прокуратури та необхідності додаткового часу для підготовки відповіді на відзив. Будь-якого іншого обґрунтування причин відкладення заявлене клопотання не містить.

Ухвалою колегії суддів, занесеною до протоколу судового засідання від 26.06.2023 року відмовлено у задоволенні означеного клопотання, за мотивів його необґрунтованості.

Представник Відповідача-2 в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорюване рішення скасувати та ухвали нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним ним у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційну скаргу Відповідача-2 залишити без задоволення, а оспорюване рішення господарського суду - без змін.

Представник Третьої особи-1 - Головного Управління Держеокадастру у Полтавській області в режимі відеоконференції підтримав доводи та заперечення, викладені ним в наданих до суду письмових поясненнях.

Представники інших учасників справи в судове засідання не з`явилися, в тому числі, не приєдналися до участі в режимі відеоконференції, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини.

На підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ПЛ №001017, виданого 29.06.1998 року, Колективному сільськогосподарському риболовецько-промисловому підприємству Дніпровська хвиля в адміністративних межах Келебердянської сільської ради Келебердянською сільською радою народних депутатів Кременчуцького району Полтавської області надано у постійне користування 367,76 га землі в межах згідно з планом землекористування для ставкового господарства по вирощуванню торгової риби і риборозплідника 363,16 га (ставкове господарство - 156,66 га, риборозплідник 206,5 га), риболовецької виробничої бази 2,23 га, виробничого цеху 0,27 га, контори КСРПП - 0,81 га, гаражів 0,84 га, столярного цеху 0,45 га (т. 1, а.с.56-58).

Згідно статуту Відповідача-2, зареєстрованого 06.05.2010 року (т.1, а.с.68-77), засновниками товариства є члени колективного сільськогосподарського риболовецько - промислового підприємства Дніпровська хвиля, воно є правонаступником ЗАТ Дніпровська хвиля.

Предметом діяльності Відповідача-2 є, зокрема, вирощування рибопосадкового матеріалу і товарної риби; вилов риби та добування інших водних живих ресурсів у р. Дніпро, внутрішніх водоймах, її переробка та виготовлення готової продукції (п 3.2. статуту).

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області №511 від 08.07.2010 року Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Відповідача-2 на території Келебердянської сільської ради надано дозвіл останньому, як правонаступнику Закритого акціонерного товариства Дніпровська хвиля, на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку загальною площею 343,18 га для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозподільника за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради (т. 1, а.с. 50).

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010р. Про надання земельної ділянки Приватному акціонерному товариству Дніпровська хвиля в оренду на території Келебердянської сільської ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку Відповідача-2 для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради, припинено право постійного користування земельною ділянкою площею 343,18 га колективним сільськогосподарським риболовецько-промисловим підприємством Дніпровська хвиля за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради, надано земельну ділянку Відповідачу-2 в довгострокову оренду терміном на 25 років для ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозплідника загальною площею 343,18 га, з них: 265,00 га - під ставками; 1,70 га - під штучними водотоками (канал); 27,10 га - відкриті заболочені землі; 6,97 га - пасовища; 3,42 га - не вкритих лісовою рослинністю; 38,99 га - під гідротехнічними спорудами, за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради, запропоновано Позивачу посвідчити право оренди земельної ділянки договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону (т. 1, а.с.51).

На підставі вище зазначеного розпорядження між Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавець) та Відповідачем - 2 (орендар) 14.10.2010 року було укладено договір оренди земельної ділянки (далі-Договір, спірний Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в довгострокове платне користування земельну ділянку за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 343,18 га, кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 для рибогосподарських потреб (ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозподільника) терміном на 20 років.

Означений Договір зареєстровано у Кременчуцькому міжрайонному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 14.10.2010р. за № 041056700533 (т. 1, а.с. 52-54).

Факт передачі земельної ділянки підтверджується актом прийому-передачі земельної ділянки (т. 1, а.с. 55).

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5317815562021 від 08.03.2021 (т.1, а.с. 178-179) «земельна ділянка з кадастровий номером 5322482000:02:000:0001, місце розташування: Полтавська область, Кременчуцький район, Келебердянська сільська рада. Цільове призначення: 13.03. Для розміщення та експлуатації інших технічних засобів зв`язку. Категорія земель: Землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Вид використання земельної ділянки: розведення та вирощування риби».

У листі Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області Державного агентства водних ресурсів України № 2545/01-05 від 16.10.2020 року зазначено, що відповідно до Акту обстеження та інвентаризації штучно створених водних об`єктів та гідротехнічних споруд комісією, створеною розпорядженням в.о. голови Кременчуцької райдержадміністрації від 19.03.2019 року № 65, на земельній ділянці кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 обліковується 23 ставки. З урахуванням положень та вимог ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 Земельного кодексу України землі зайняті цими ставками, їх гідротехнічними спорудами та прибережними захисними смугами, каналами належать до земель водного фонду.

Полтавське обласне виробниче управління водного господарства Полтававодгосп (нині Офіс) в 2009 році при попередньому погодженні матеріалів із землеустрою, що посвідчують право на земельну ділянку ЗАТ Дніпровська хвиля для ставкового господарства по вирощуванні товарної риби, листом № 02-2/1846 від 30.12.2009 року наголошувало на необхідності внести відповідні зміни і доповнення до Технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку ПрАТ Дніпровська хвиля з визначенням земель водного фонду та оформити її відповідно до існуючого земельного законодавства, нормативно - правових актів, оформити договір оренди на землі водного фонду та інше. Однак, Відповідач-2 не виконав умови, викладені у даному листі, та в подальшому уклав договір оренди земельної ділянки з Кременчуцькою районного державною адміністрацією з порушенням норм законодавства (т. 1, а.с. 82-83). Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, яка передана Відповідачу-2 в оренду Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, відноситься до земель водного фонду.

Державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області 21.05.2020 року проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області при передачі в оренду земельної ділянки на території Келебердянської сільської ради.

Встановлення за результатами вищезазначеної перевірки факту прийняття розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010 Про надання земельної ділянки приватному акціонерному товариству Дніпровська хвиля в оренду на території Келебердянської сільської ради з порушенням вимог законодавства, так як договір оренди земельної ділянки від 14.10.2010, яким передана ПрАТ Дніпровська хвиля в довгострокове платне користування земельна ділянка загальною площею 343,18 га кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 для рибогосподарських потреб, укладений усупереч вимог статей 122, 124 Земельного кодексу України, що викладено в Акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 301-ДК/0207/АП/09/01/-20 від 21.05.2020 (т.1, а.с. 85-88).

Вищезазначений факт прийняття розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010 та укладення спірного Договору оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року з порушенням норм земельного і водного законодавства став наслідком звернення Прокурора до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації, м.Полтава про визнання незаконним та скасування означеного розпорядження, визнання недійсним укладеного договору оренди землі та зобов`язання повернути земельну ділянку.

Прокурором зазначено, що виділення та передача земельної ділянки для рибогосподарських потреб (Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, підрозділ 10.07) не є веденням водного господарства, а відтак Відповідач-1 Кременчуцька районна державна адміністрація не була вправі розпоряджатися спірною земельною ділянкою, оскільки уповноваженим органом щодо передачі такої земельної ділянки являлася Полтавська обласна державна адміністрація. Поняття водне господарство та рибницьке господарство не є тотожними, що свідчить про те, що на час прийняття оскаржуваного розпорядження та укладання договору оренди землі у Кременчуцької районної державної адміністрації були відсутні повноваження для передачі земельної ділянки в оренду для рибогосподарських потреб.

Також, як зазначає Прокурор, у даному випадку наявні інші суттєві порушення інтересів держави, оскільки через не проведення нормативної грошової оцінки землі, яка передавалася в оренду за спірним договором, істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження значних коштів до бюджету.

У Договорі розмір плати за користування земельною ділянкою визначено у твердій грошовій формі в сумі 68636 грн. за 343,18 га на рік (п.8 Договору) за відсутності проведення нормативно грошової оцінки спірної земельної ділянки, що порушує вимоги ст.15, 21 Закону України Про оренду землі, ст.2 Закону України Про плату за землю, ч.1 п.289 ст. 289, п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, ст. 1, ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель, а тому даний договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач-2 в суді першої інстанції проти задоволення позовних вимог заперечував, вважаючи позовні вимоги Прокурора не обґрунтованими та такими, що не відповідають обставинам справи, порушують законні права та інтереси добросовісного користувача ПрАТ Дніпровська хвиля, який повністю дотримався норм чинного законодавства при укладені Договору оренди земельної ділянки 14.10.2010 та отримав земельну ділянку в користування при безпосередній участі контролюючого на час укладення Договору органу - Держкомзему в Кременчуцькому районі.

Відповідач-2 також зазначає, що позовна заява подана з порушенням вимог ч.3 ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України та ст. 23 ЗУ Про прокуратуру, оскільки Прокурор не довів обставин, які перешкоджають захисту інтересів належним органом державної влади.

Відповідач-2 стверджував, що подав до Полтавської обласної державної адміністрації необхідний пакет документів на право користування земельною ділянкою та водними об`єктами, а на час розгляду справи в суді першої інстанції Полтавською обласною державною адміністрацією в особі Департаменту агропромислового розвитку повідомлено ПрАТ Дніпровська хвиля про виготовлення паспортів водних об`єктів та запланованої до кінця березня 2021 року передачі виготовлених паспортів ПрАТ.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі господарський суд дійшов висновків, що Відповідач-1 не мав повноважень щодо передачі земельної ділянки площею 343,18 га для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області в оренду ПрАТ Дніпровська хвиля, оскільки обсяг необхідної цивільної дієздатності для вчинення даного правочину у Відповідача-1 в силу закону був відсутній, а тому розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010 підлягає визнанню незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Також суд дійшов висновку, що за умов визначення орендної плати у спірному Договорі оренди земельної ділянки від 14.10.2010 року без проведення нормативної грошової оцінки, даний договір підлягає визнанню судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, за наступних підстав.

Щодо представництва Прокурором інтересів держави в особі Позивача шляхом подання відповідної позовної заяви в даній справі, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (п.35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (п.35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18, п. 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.

Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.

У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок.

У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову або скарги в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України « Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме звернення до суду або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Матеріали справи містять копії повідомлень Прокурора, адресованих Позивачу про намір здійснення представництва інтересів держави в особі останнього від 18.09.2020 року, 16.10.2020 року, 16.12.2020 року та 08.02.2021 року,

Таким чином, в означений проміжок часу Позивач не був позбавлений можливості вжити відповідних дій щодо реагування на надану Прокурором інформацію, проте таких дій Позивачем вчинено не було, що в свою чергу свідчить про бездіяльність відповідного суб`єкта владних повноважень у спірних правовідносинах.

Зі змісту листа Позивача від 30.12.2020 року №14816/1/01-52 вбачається, що Відповідач-1 у листопаді 2020 року передав Полтавській ОДА копію спірного договору та розпорядження голови Кременчуцької РДА від 08.07.2010 року №511, від 21.08.2020 року №657, що також свідчить про невжиття означеною особою з листопада 2020 року будь яких заходів спрямованих на захист інтересів держави.

Також листом від 22.02.2021 року №2373/1/01-52 Позивач повідомив про не заперечення проти звернення Прокурора до суду, а також про початок реагування Позивача на листи прокуратури розпочато лише 18.01.2021 року, хоча перше звернення прокуратури мало місце 18.09.2020 року.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що Прокурор в даній ситуації належними та допустимими доказами довів бездіяльність Позивача щодо захисту інтересів держави.

Щодо необхідності захисту безпосередньо інтересів держави в даній справі, Прокурором зазначено, що через не проведення нормативної грошової оцінки землі, яка передавалася в оренду за спірним договором, істотно занижується орендна плата за використання землі, що призводить до ненадходження значних коштів до бюджету.

Відповідно до приписів ст.15, 21 Закону України Про оренду землі, ст.2 Закону України Про плату за землю, ч.1 п.289 ст. 289, п.289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, ст. 1, ч.1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням, однак, у Договорі розмір плати за користування земельною ділянкою визначено у твердій грошовій формі в сумі 68636 грн. за 343,18 га на рік (п.8 Договору).

Відповідно до п. 4 спірного Договору слідує, що нормативна грошова оцінка наданої в оренду для ПрАТ Дніпровська хвиля земельної ділянки загальною площею 343,18 га не проводилась, що також підтверджується листом міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та м. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держтеокадастру у Полтавській області №893/122-20 від 09.12.2020.

Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 18.12.2018 №605 Про внесення змін до додатка 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2018 за №61471/32923, значення нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Полтавській області станом на 01.01.2020 становить 30390 грн., тобто вартість земельної ділянки площею 343,18 га становить 10 429 240, 2 грн. Таким чином, із врахуванням визначеного законодавством рекомендованого розміру орендної плати у вигляді 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендна плата повинна становити 312 877,2 грн. на рік за 343,18 га, що в свою чергу, з моменту укладення договору оренди земельної ділянки з 14.10.2010 по 31.12.2020 держава могла отримати орієнтовно 3 128 772 грн., в той час як за зазначений період отримала лише 1 024 201,44 грн., про що свідчать податкові декларації з плати за землю за 2011-2020 роки.

Враховуючи викладене, судове колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що Прокурор в даній спірній ситуації належними та допустимими доказами довів факт порушення інтересів держави, а саме у сфері використанням та охорони земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги про подання Прокурором позовної заяви з порушенням вимог ч.3 ст. 131- Конституції України, ст. 53 ГПК України та ст. 23 ЗУ Про Прокуратуру.

Посилання Відповідача-2 про ненадання Прокурором Позивачу документів, що були у розпорядженні прокуратури для вивчення та дослідження обставин укладання спірного договору, та самостійного визначення наявності чи відсутності порушень, що в свою чергу позбавило Позивача можливості вчинити процесуальні дії не беруться судовою колегією до уваги, оскільки Відповідач-2 не має права представляти інтереси Позивача в межах даної справи та заявляти про порушення прав останнього, відповідних повідомлень від Позивача до суду не надходило.

Доводи Позивача, щодо звернення Прокурора до суду було розпочато правовий механізм вивчення обставин та вирішення питання щодо підстав звернення до суду та дотримання вимог ст.162 ГПК України, що підтверджується, зокрема, листом Позивача від 22.02.2021 року за вих.№2373/1/01-52 - не впливають на законність звернення Прокурора до суду в даній ситуації також за вищенаведених підстав.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.08.2010 та 14.10.2010, надалі-ЗК України),) перебачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України, усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать поверхневі води, зокрема штучні водойми (водосховища, ставки) і канали.

Згідно ст. 4 вищевказаного Кодексу, до земель водного фонду належать землі зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

У відповідності до ст. 58 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, прибережними захисними смугами навколо водойм, гідротехнічними, водогосподарськими спорудами.

Статтею 59 ЗК України встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно - оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Статтею 6 Водного кодексу України визначено, що води (водні об`єкти) є виключною власністю Українського народу і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об`єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об`єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Згідно ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Відповідно до вимог ст. 51 Водного кодексу України (в редакції станом на 21.08.2010 року та 14.10.2010 року) у користування на умовах оренди водні об`єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, що знаходяться в басейнах річок загальнодержавного значення, можуть надаватися водокористувачам лише для риборозведення,виробництва сільськогосподарської і промислової продукції, а також у лікувальних і оздоровчих цілях.

Передача орендарем права на оренду водного об`єкта (чи його частини) іншим суб`єктам господарювання забороняється.

Орендодавцями водних об`єктів (їх частин) місцевого значення є Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні Ради.

Окремі повноваження щодо надання водних об`єктів (їх частин) місцевого значення в користування Верховна Рада Автономної Республіки Крим та обласні Ради можуть передавати відповідним органам виконавчої влади на місцях чи іншим державним органам.

Орендодавцями водних об`єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації.

Розподіл повноважень щодо передачі водних об`єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Право водокористування на умовах оренди оформляється договором, погодженим з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Відповідно до укладеного між Відповідачами Договору орендодавець передав, а орендар прийняв в довгострокове платне користування земельну ділянку за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 343,18 га, кадастровий номер 5322482000:02:000:0001 для рибогосподарських потреб (ставкового господарства по вирощуванню товарної риби і риборозподільника).

Пунктом 12 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.08.2010 та 14.10.2010) визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 17 ЗК України (в редакції станом на 21.08.2010 та 14.10.2010) встановлено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною третьою статті 122 ЗК України визначено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що обласні державні адміністрації передають земельні ділянки на їх території із земель державної власності у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, сьомою цієї статті.

Частиною першою статті 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з Концепцією розвитку водного господарства України, схваленої постановою Верховної Ради України від 14.01.2000 року № 1390-ХІУ, водне господарство - галузь, завданням якої є забезпечення потреб населення і народного господарства у водних ресурсах, збереження, охорона та відтворення водного фонду, попередження шкідливої дії вод і ліквідація її наслідків.

Загальнодержавною програмою розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, затвердженої Законом України Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року, закріплені поняття: рибогосподарське підприємство (рибницьке, рибальське, рибопереробне) - суб`єкт підприємницької діяльності, основними видами діяльності якого є вилов (збирання), відтворення, вирощування, переробка риби та інших водних живих ресурсів і продукції з них, а сума, одержана від її реалізації або її окремого виду, перевищує 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства; рибне господарство - галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання риби та інших водних живих ресурсів, їх вилучення (вилов, добування, збирання) та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції для задоволення потреб населення; товарне рибництво - вирощування у спеціально створених штучних умовах або визначених для цього рибогосподарських водних об`єктах товарної риби та інших водних живих ресурсів, що реалізуються населенню або використовуються рибопереробними підприємствами як сировина.

Означене свідчить, що поняття водне господарство та рибогосподарські потреби - це істотно різні поняття.

Розпорядженням голови Кременчуцької районної державної адміністрації № 657 від 21.08.2010 передані в оренду земельні ділянки водного фонду саме для ведення рибного господарства.

В той же час рибне господарство це зовсім інша галузь економіки, зокрема це галузь народного господарства, завданням якої є вивчення, охорона, використання і відтворення на науковій основі водних живих ресурсів з метою одержання різноманітних видів харчової, кормової, технічної та медичної продукції (п. 1 Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.09.96 № 1192, яким врегульовані відносини у галузі охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, ведення рибного господарства та здійснення рибальства).

Крім того, на підставі наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель, в якій наведено 12 видів цільового призначення земель водного фонду: 10.01 для експлуатації та догляду за водними об`єктами; 10.02 для облаштування та догляду за прибережними захисними смугами; 10.03 для експлуатації та догляду за смугами відведення; 10.04 для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; 10.05 для догляду за береговими смугами водних шляхів; 10.06 для сінокосіння; 10.07 для рибогосподарських потреб; 10.08 для культурно-оздоровчих потреб, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей; 10.09 для проведення науково-дослідних робіт; 10.10 для будівництва та експлуатації гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд; 10.11 для будівництва та експлуатації санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів у межах прибережних захисних смуг морів, морських заток і лиманів; 10.12 для цілей підрозділів 10.01 - 10.11 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, ведення водного господарства - лише один з видів цільового призначення земель водного фонду, а тому передача земельних ділянок водного фонду для ведення водного господарства обмежується підрозділами 10.01-10.12 Класифікації.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач-1 не мав права на розпорядження земельною ділянкою із земель державної власності, розташованої за межами населеного пункту, для таких потреб як ведення рибного господарства (рибогосподарських потреб), оскільки відповідно до ч. 3 ст. 122 ЗК України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства, крім випадків визначених ч. 7 цієї статті: в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району, крім випадків визначених ч. 7 цієї статті.

На підставі вищезазначеного, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що вирішення питання про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою та передачу земельної ділянки у користування для рибогосподарських потреб станом як на 21.08.2010, так й на момент звернення Прокурором до суду - було віднесено до виключної компетенції обласної державної адміністрації.

Доводи апеляційної скарги означеного не спростовують.

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів зазначає, що в даній ситуації Кременчуцька районна державна адміністрація Полтавської області, всупереч вимогам закону, і з перевищенням наданих законом повноважень, розпорядилась земельною ділянкою, що знаходиться за межами населених пунктів, а тому оспорюване Прокурором розпорядження № 657 від 21.08.2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, господарський суд правомірно задовольнив вимоги позовної заяви в цій частині.

Заперечення, що викладені в апеляційній скарзі про необґрунтованість застосування судом до спірних правовідносин приписів Закону України Про тваринний світ та Закону України Про рибне господарство, промислове рибальство, та охорону водних біоресурсів не вплинули на законність та обґрунтованість оспорюваного судового рішення, оскільки вони були застосовані не з метою надання оцінки орендним правовідносинам сторін, а з точки зору розмежування визначень водне господарство та рибогосподарські потреби.

Твердження Відповідача-2, що подана Прокурором заява від 08.09.2020 року за вх.№8302 за своїм змістом є заявою про збільшення позовних вимог визнаються судовою колегією необґрунтованими, оскільки шляхом порівняння прохальної частини зазначеної заяви з позовною заявою встановлено, що Прокурор подав цю заяву виключно з метою конкретизації та уточнення пункту оспорюваного розпорядження Відповідача-1, який підлягав скасуванню, з метою виключення з вимог інших частин розпорядження, що не охоплюється предметом розгляду даної справи.

Щодо вимог Прокурора в частині визнання недійсним спірного Договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

За змістом ч.ч.1, 2 ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди.

Як визначено частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України Про плату за землю).

Статтею 2 Закону України Про плату за землю (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Так, для визначення розміру земельного податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ч. 1 п.289. ст. 289 Податкового кодексу України), а центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки, на який індексується нормативна грошова оцінка станом на 1 січня поточного року за відповідною формулою (п. 289.1 ст. 289 Податковий кодекс України).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки являє собою капіталізований рентний дохід, визначений за встановленими та затвердженими нормативами (ст. 1 Закону України Про оцінку земель). За ч. 1 ст. 13 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка обов`язково проводиться, зокрема, у разі визначення орендної плати за землі державної та комунальної форми власності.

Таким чином, обов`язок зі сплати орендної плати є нормативно врегульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням.

Однак, як вірно зазначено Прокурором в позовній заяві, у спірному Договорі розмір плати за користування земельною ділянкою визначено у твердій грошовій формі в сумі 68 636 гри. за 343,18 га на рік (п.8 Договору).

Отже нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності.

Зі змісту пункту 4 спірного Договору вбачається, що нормативна грошова оцінка наданої в оренду для ПрАТ Дніпровська хвиля земельної ділянки загальною площею 343,18 га не проводилась, що також підтверджується листом міськрайонного управління у Кременчуцькому районі та мм. Кременчуці, Горішніх Плавнях ГУ Держтеокадастру у Полтавській області №893/122-20 від 09.12.2020 (т.1, а.с. 92).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Частинами 1, 2 цієї статті передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що спірний договір укладено з порушенням приписів ст. 13 Закону України Про оцінку земель, ст. ст. 15,21 Закону України Про оренду землі, ст. 2 Закону України Про плату за землю, а саме без проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є обов`язковим у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, а тому спірний Договір оренди землі підлягає визнанню недійсним.

З урахуванням того, що розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010 року визнано судом незаконним та таким, що підлягає скасуванню, договір оренди земельної ділянки укладений орендодавцем, який не мав права на його укладення, а також за умови визначення орендної плати у договорі оренди земельної ділянки від 14.10.2010 без проведення нормативної грошової оцінки, даний договір підлягає визнанню судом недійсним.

Вищезазначене спростовує доводи апеляційної скарги, в обґрунтування яких Скаржником покладено факт дотримання Відповідачами при укладенні Договору оренди землі вимог норм законодавства з визначення розміру орендної плати.

Колегія суддів зазначає, що господарським судом при вирішення даної справи доцільно здійснено посилання на правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 08.04.2015 у справі № 3-41 гс5, від 20.05.2015 у справі № 3- 70гс15, від 01.07.2015 у справі № 3-297гс15, від 01.07.2015 у справі № 3-298гс15, від 11.05.2016 у справі № 6-824цс16. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 924/187/18, від 07.06.2018 у справі № 922/518/14, від 22.01.2019 у справі № 922/539/18.

Судом першої інстанції також обґрунтовано відхилено посилання Відповідача - 2 на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 917/1997/17, з огляду на те, що предметом вказаних у постанові правовідносин є відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення земельного законодавства у зв`язку з використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів (стягнення безпідставно збережених коштів на підставі ст.ст.2112,1214 ЦК України). В даному випадку предметом розгляду позовної заяви прокурора є правовідносини, що виникають на підставі договірних відносин, та оспорювання дійсності договору без проведення нормативно-грошової оцінки земельної ділянки.

Означене спростовує аналогічні доводи апеляційної скарги.

Твердження Відповідача-2, що в даній ситуації, Прокурор набуває права оскаржувати укладений Відповідачами спірний Договір, лише за умови встановлення порушення законодавства посадовими особами Держкомзему у Кременчуцькому районі до кримінальної відповідальності за відповідні протиправні дії є необґрунтованим, так як законодавство не ставить в залежність право прокурора на звернення до суду в інтересах держави в особі відповідного органу з фактом притягнення відповідних посадових осіб цих органів до відповідальності.

Посилання Відповідача-2, що він правомірно набув право користування орендованим майном (добросовісний набувач), та не може нести негативних наслідків у зв`язку з допущеними, за суб`єктивною думкою іншого державного органу викладеними через 10 років після укладення Договору спростовуються вищезазначеними висновками колегію суддів в межах даної справи, а також фактом доведення Прокурором порушенням Відповідачами приписів чинного земельного законодавства на момент укладення оскаржуваного Договору.

Крім того, на Відповідача-2 в межах даної справи не покладається обов`язок відшкодувати збитки, або нести інші витрати, що пов`язані з визнанням такого договору недійсним та повернення земельної ділянки, отже доводи скаржника, що він несе безпідставний тягар через порушення державними органами принципу належного врядування - не базуються на обставинах справи.

Більш того, за змістом пояснень Відповідача-2 як в суді першої, так і апеляційної інстанції, він вживає заходів до належного оформлення договірних відносин з повноважною особою щодо предмету спору, спочатку з Позивачем, а потім з Третьою особою-2, зокрема, забезпечує паспортизацію водних об`єктів та передачу Позивачем Відповідачу-2 належних примірників обов`язкової технічної документації.

Зазначені обставини не спростовують висновків суду першої інстанції щодо невідповідності Договору приписам земельного законодавства, так як предметом даного спору є законність розпорядження земельною ділянкою водного фонду неуповноваженим суб`єктом, а не дотримання вимог законодавства щодо інших дії, зокрема, паспортизації водних об`єктів.

Посилання Відповідача-2 на факт того, що передача державним органом виконавчої влади (Відповідачем-1) Відповідачу-2 в оренду спірної земельної ділянки відбулося під повним контролем офіційного державного контролюючого земельні відносини органу, а саме Держкомзему в Кременчуцькому районі, то відсутність або наявність заперечень означеного органу не спростовують факт відсутності повноважень у Відповідача-1 на передачу спірної земельної ділянки в оренду та недотримання сторонами вимог закону щодо орендної плати та нормативно грошової оцінки землі під час його укладення.

Щодо позовних вимог Прокурора про зобов`язання Відповідача-2 повернути земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину одна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, враховуючи задоволення позовних вимог Прокурора щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010 та спірного Договору оренди, вимоги про зобов`язання Відповідача-2 повернути Позивачу земельну ділянку кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га, розташовану за межами населених пунктів Келебердянської сільської ради Кременчуцького району, шляхом підписання акту приймання-передачі земельної ділянки є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо зауважень Відповідача-2 про неналежність Позивача на момент винесення рішення суду першої інстанції, то оскільки як на момент виникнення спірних відносин (укладення договору), так й на момент звернення Прокурора до суду саме Позивач мав повноваження на передання земельної ділянки в оренду з метою ведення рибного господарства, то висновок суду першої інстанції є вірним, оскільки в матеріалах справи відсутні правоустановчі документи на спірну ділянку з боку іншого розпорядника - Третьої особи-2. Зазначені особи можуть бути замінені в порядку правонаступництва на іншій стадії судового процесу за умови надання відповідних належних доказів.

Щодо доводів Відповідача-2 про порушення судом приписів процесуального законодавства внаслідок незадоволення його заяви від 07.09.2022 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з воєнним станом, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, вона розглядалася в суді першої інстанції тривалий час (з 18.02.2021 року), заява Відповідача-2 про перенесення судового засідання не містить обставин, які перешкоджають йому прибути в судове засідання саме через військовий стан (участь у бойових діях, проживання в місцях проведення бойових дій, тощо), суд неодноразово відкладав розгляд означеної справи, в тому числі за клопотанням Відповідача-2 - таким чином суд вчиняв всі можливі дії для забезпечення дотримання та можливості реалізації Відповідачем-2 своїх прав процесуальних прав.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих належним чином висновків суду першої інстанції у даній справі.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 року у справі №917/201/21 про визнання незаконним та скасування розпорядження Кременчуцької районної державної адміністрації Полтавської області № 657 від 21.08.2010 року, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га та зобов`язання Приватного акціонерного товариства Дніпровська хвиля повернути Полтавській обласній державній адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 5322482000:02:000:0001, загальною площею 343,18 га - ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладаються на Відповідача-2.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпровська хвиля" на рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 року у справі №917/201/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 08.09.2022 року у справі №917/201/21 - залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Приватне акціонерне товариство "Дніпровська хвиля" с.Келеберда, Кременчуцького району, Полтавської області.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 26.06.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 10.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.А. Істоміна