Ухвала

від 10.07.2023 по справі 904/2291/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

ДОДАТКОВА УХВАЛА

10.07.2023м. ДніпроСправа № 904/2291/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М., за участю секретаря судового засідання Товстоп`ятки В.В. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом за позовом Приватного підприємства "Релакс" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Чапленка Василя, буд. 4, ідентифікаційний код 30454707) до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 19117325) про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023

Представники:

від позивача: Замула Р.О. ордер АН №1187284 від 19.06.2023, адвокат

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

За допомогою системи "Електронний суд" Приватне підприємство "Релакс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 05.05.2023 до Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про:

- визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині відхилення пропозиції Приватного підприємства "Релакс" у закупівлі UA-2023-03-31-003697-а та скасування протоколу уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 №60;

- визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023 укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс".

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплату судового збору у сумі 5 368,00 грн. та витрати на правову допомоги (орієнтовно 30 000,00 грн.).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що замовником були порушені всі визначені принципи публічної закупівлі. Позивач має намір захистити свої порушені права та відродити здорову та неупереджену конкуренцію на медичному ринку. Позивач стверджує, що наявність Декларації про відповідність продукції встановленим вимогам чинного законодавства України та вимогам Технічного регламенту (Постанова КМУ від 02.10.2013 №753 "Про затвердження Технічного регламенту щодо медичних виробів") більш ніж достатньо для виконання будь-яких вимог щодо підтвердження якісності відповідної продукції. Позивач має у своєму розпорядженні відповідні сертифікати відповідності та декларації відповідності на продукцію, яка виробляється та поставляється в рамках закупівель. Зазначені документи в повному обсязі підтверджують відповідність продукції Приватного підприємства "Релакс" встановленим нормам Технічного регламенту. Якщо ж проаналізувати надані відповідачем-2 паспорти якості та порівняти їх з наданими протоколами на залишок оксиду етилену, то слід дійти висновку, що фактично запропонована Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" продукція була виготовлена набагато пізніше ніж зроблена процедура дослідження на залишок оксиду етилену. Тобто, відповідачем-2 надано протоколу на залишок оксиду етилену не щодо тієї продукції, яка пропонується в рамках даної закупівлі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2291/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 19.06.2023 о 10:00год.

На електрону пошту суду та за допомогою системи "Електронний суд" до суду 29.05.2023 надійшла заява представника позивача адвоката Данилової А.Г. про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору.

Відповідачем-1 до суду 01.06.2023 подано відзив на позовну заяву яким просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити оскільки вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам нормативно-правових актів та постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 №11.

До суду 08.06.2023 надійшов відзив відповідача-2 яким просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що дії відповідача-1 щодо прийняття тендерної пропозиції відповідача-2, визначення переможцем закупівлі ТОВ "Фірма "Технокомплекс" та укладення договору є правомірними, укладений за результатами закупівлі товару за №42 від 02.05.2023 є дійсним. Щодо тверджень позивача про протиправність дій та рішень відповідача-1, про недійсність договору відповідач-2 зазначає, що ці твердження є безпідставними, надуманими і не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. На підставі чого, відповідач-2 вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Також відповідач-2 просить суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката (орієнтовно 41 000,00 грн.).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Релакс" до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023 залишено без розгляду.

До суду 27.06.2023 надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2023 призначено заяву до розгляду в засіданні на 10 липня 2023 року о 14:30 год.

За допомогою системи "Електронний суд" Приватним підприємством "Релакс" до суду 03.07.2023 подані заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення якими просить суд заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що за наявними матеріалами, наданими відповідачем-2, не можливо визначити, яку саме надано відповідачу-2 професійну правничу допомогу. Обґрунтовуючи заяву про ухвалення додаткового рішення представник відповідача-2 посилається на те, що факт надання професійної допомоги підтверджується Актами надання послуг від 19.06.2023 № 60 та № 61, а також просить стягнути з позивача 25 000, 00 грн. Позивач вважає розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. Позивач зауважує, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Водночас, приймаючи участь у судових засіданнях у даній справі, адвокат відповідача-2 не допустив значних витрат часу на таку участь, з огляду на що вартість участі в одному судовому засіданні в розмірі 4 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною, нерозумною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом відповідача-2 таких послуг.

Представники відповідачів у судове засідання 10.07.2023 не з`явилися.

Розглянувши заяву відповідача-2 про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат у даній справі, суд вважає необхідним задовольнити заяву частково на підставі наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно з п. 3 ч. 1. ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з цим, у ст. 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст.130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

У відповідності до приписів ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку про те, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною. У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

Приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області №904/2291/23 від 19.06.2023 заяву Приватного підприємства "Релакс" про залишення позову без розгляду задоволено, позовну заяву Приватного підприємства "Релакс" до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023 залишено без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.06.2023 відповідач-2 за допомоги Укрпошти надіслав до суду заяву про стягнення з позивача судових витрат в розмірі 25 000,00 грн.

З огляду на викладене, заяву подано в межах строку, встановленого ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з відзивом на позов, який був першим документом відповідача-2 по суті спору, відповідачі подали й попередній розрахунок суми судових витрат, який складав 41 000,00 грн.

За приписами статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу на суму 25 000,00 грн. відповідач-2 надав:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1405052 від 02.06.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№3795/10 від 21.05.2021;

- копію договору №1/АО-ЮО/2023 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг від 27.12.2022;

- копію додаткової угоди №5 від 05.06.2023;

- копію акту надання послуг №60 від 19.06.2023 на суму 21 000,00 грн.;

- копію рахунку на оплату №67 від 05.06.2023 на суму 21 000,00 грн.;

- копію акту надання послуг №61 від 19.06.2023 на суму 4 000,00 грн.;

- копію рахунку на оплату №71 від 19.06.2023 на суму 4 000,00 грн.;

- копію платіжної інструкції №37109 від 14.06.2023 про сплату 21 000,00 грн.;

- копію банківською виписки від 20.06.2023 про сплату 4 000,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, об`єднана палата Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ст. 1 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

27 грудня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (далі - відповідач-2, клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Астрон" (далі - виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №1/АО-ЮО/2023 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати клієнту консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, здійснювати представництво клієнта в судових інстанціях, на досудовому слідстві, виконавчому провадженні на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору по справі.

За умовами п. 2.1 договору послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, позовних заяв, зустрічного позову, заперечень на позов (апеляційну, касаційну скаргу), апеляційних та касаційних скарг; особистої участі та представництва адвокатом клієнта на досудовому слідстві, в судових інстанціях, у виконавчому провадженні та вчиненні інших процесуальних дій; сплати в інтересах клієнта судового збору чи іншого платежу; отримання в інтересах клієнта судового збору чи відшкодування платежу у виконавчому провадженні на свій рахунок.

Згідно з п. 2.2 договору клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді на підставі рахунку-фактури, виданого об" єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

05 червня 2023 року між виконавцем та клієнтом було укладено Додаткову угоду №5 до договору, де адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі №904/2291/23 за позовом Приватного підприємства "Релакс" до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 ; до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023.

Відповідно до п.2 Додаткової угоди, гонорар за надання послуг по супроводу справи, вказаній у п.1 угоди, в суді першої інстанції, а саме: ознайомлення з позовною заявою, вивченню та аналізу документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, обчислюється у фіксованому розмірі, що становить 21 000 грн., які оплачуються клієнтом протягом двох місяців з дати укладення даної угоди.

Відповідно до п.3 Додаткової угоди, гонорар за надання послуг по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції становить у фіксованому розмірі - 4 000,00 грн. за одне судове засідання.

Відповідно до Акту надання послуг №60 від 19.06.2023 адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги на суму 21 000,00 грн.: надання послуг по супроводу справи №904/2291/23 в суді першої інстанції ознайомлення з позовною заявою, вивчення та аналіз документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань за позовом ПП "Релакс" до Військова частина НОМЕР_1 , ТОВ "Фірма "Технокомлекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу № 60 від 18.04.2023 року та визнання недійсними договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023.

Відповідно до Акту надання послуг №61 від 19.06.2023 адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги на суму 4 000,00 грн.: прийняття участі в судовому засіданні 19.06.2023 в Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/2291/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.5 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129-130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною. За приписами вказаної норми відповідач повинен обґрунтувати наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і залишенням його у подальшому без розгляду.

При цьому стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Слід зазначити, що ГПК не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 у справі №924/804/20.

Компенсація понесених відповідачем витрат у разі залишення позову без розгляду в порядку ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, яка є спеціальною нормою та підлягає застосуванню у даному випадку, є встановлення необґрунтованих дій позивача.

Пунктом 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Водночас названий Кодекс не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача в контексті застосування ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, однак очевидно, що під такими діями не можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав; близька за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.07.2021 у справі №910/13025/19, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.12.2021 у справі №910/16777/20.

Також суд враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду (постанови Верховного Суду від 16.02.2021 зі справи №905/121/19, від 13.05.2021 зі справи №910/16777/20, від 15.09.2021 зі справи №902/136/21, від 18.01.2022 зі справи №922/2017/17).

Таким чином, поведінка позивача та його представника розцінюється судом як необґрунтовані дії у розумінні ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, відповідач-2 звернувся з заявою про стягнення судових витрат із позивача.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За таких обставин заява відповідача-2 про стягнення судових витрат з позивача підлягає до задоволення частково у сумі 2 000,00 грн., у стягненні решти витрат слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 221, 234, 235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №904/2291/23 задовольнити частково.

Стягнути Приватного підприємства "Релакс" (49038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Чапленка Василя, буд. 4, ідентифікаційний код 30454707) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (03117, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 19117325) 2 000,00 грн. витрат на правничу допомогу, про що видати наказ.

Додаткова ухвала набрала законної сили - 10.07.2023 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складення повного тексту ухвали -13.07.2023.

Суддя Е.М. Бондарєв