Постанова

від 07.11.2023 по справі 904/2291/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.11.2023 року м. Дніпро Справа № 904/2291/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс"

на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Бондарєв Е.М.) від 10.07.2023 у справі № 904/2291/23

за позовом Приватного підприємства "Релакс", м. Дніпро

до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 , м. Дніпро

відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" , м. Київ

про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023, -

ВСТАНОВИВ:

Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 у даній справі заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково; стягнуто Приватного підприємства "Релакс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Вказана ухвала мотивована тим, що поведінка позивача та його представника розцінюється судом як необґрунтовані дії в розумінні ч.5 ст.130 Господарського процесуального кодексу України. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткову ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує:

- дану справу не можна вважати малозначною або незначної складності, тому адвокатський гонорар не може становити лише 2 000,00 грн, як визначив у додатковій ухвалі господарський суд;

- розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини;

- відповідач-2 довів та обґрунтував у своїй заяві про ухвалення додаткового рішення фактичність, неминучість витрат на професійну правничу допомогу;

- ухвалою господарського суду від 07.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції з посиланням на те, що відповідно до відомостей з електронного майданчика відеоконференцій, зали конференцій у Господарському суді Дніпропетровської області 03.07.2023 зайняті. При ухвалені даної ухвали судом не прийнято до уваги територіальну віддаленість представника відповідача-2, який знаходиться у м. Києві.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач в обґрунтування своєї правової позиції зазначає:

- за наявними матеріалами, наданими відповідачем-2, неможливо визначити, яку саме професійну правничу допомогу надано відповідачу-2;

- розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, є помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг;

- час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсяг, фіксований розмір гонорару та докази, надані представником відповідача 2 на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу у розмірі 25 000,00 грн з іншої сторони.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Чередка А.Є., суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.07.2023 витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/2291/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №904/2291/23 до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2023р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання до апеляційного суду належних доказів cплати судового збору у сумі 2 684,00 грн.

На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.202; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.11.2023 на 9 годин 30 хвилин.

07.11.2023 у судове засідання з`явилися представники позивача (в залі суду) та відповідача-2 (в режимі відеоконференції), які надали відповідні пояснення.

Відповідач-1 наданим йому процесуальним правом не скористався та не забезпечив у судове засідання явку повноважного представника, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи, що апеляційним господарським судом не визнавалася явка учасників справи в судове засідання обов`язковою, а неявка представника відповідача-1 не перешкоджає апеляційному перегляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті за відсутністю його представника.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство "Релакс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №б/н від 05.05.2023 до Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс", в якому просило:

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині відхилення пропозиції Приватного підприємства "Релакс" у закупівлі UA-2023-03-31-003697-а та скасувати протокол уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 №60;

- визнати недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023 укладений між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс";

- вирішити питання судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2291/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 19.06.2023 о 10:00 год.

29.05.2023 на електрону пошту господарського суду та за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява представника позивача адвоката Данилової А.Г. про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Релакс" до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 , до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023 залишено без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.226 Господарського процесуального кодексу України.

27.06.2023 до господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, установлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами п`ятою та шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17).

У разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.

Таким чином, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Водночас Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.02.2021 у справі №905/121/19, від 13.05.2021 у справі №910/16777/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21, від 18.01.2022 у справі №922/2017/17, від 14.03.2023 у справі №911/1201/22, очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 Господарського процесуального кодексу України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08.06.2022 у справі №357/380/20, які хоч і стосуються дещо іншого випадку (розподілу судових витрат за наслідками закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою апелянта від апеляційної скарги) і здійснені в межах іншого судочинства (цивільного), однак за своєю суттю є близькими до вирішення спірного питання і стосуються застосування аналогічних за своїм змістом норм процесуального права, вирішуючи таке питання, Велика Палата вказала на те, що:

- "подання стороною апеляційної (касаційної) скарги та відкриття апеляційного (касаційного) провадження у справі потребує відповідної підготовки інших учасників справи: вивчення апеляційної (касаційної) скарги, її мотивів і доводів, за необхідності - підготовка відзиву на скаргу, участь у судових засіданнях, ознайомлення з матеріалами справи тощо. Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному та касаційному переглядах справи учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннями статті 59 Конституції України";

- "подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги. Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження. У такому випадку в апеляційного суду немає необхідності обґрунтовувати добросовісність чи недобросовісність особи, яка подала апеляційну скаргу, оскільки така особа реалізує своє право на апеляційний перегляд судового рішення, однак самостійно прийняла рішення в межах принципу диспозитивності (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) про відмову від апеляційної скарги, усвідомлюючи наслідки такої відмови, а саме згідно з частиною п`ятою статті 364 ЦПК України унеможливлення для цієї особи апеляційного перегляду судового рішення. Отже, у разі закриття апеляційного провадження у зв`язку з відмовою особи, яка падала апеляційну скаргу, від такої, унеможливлюється повторне звернення цієї особи з апеляційною скаргою на оскарження судового рішення, однак інші учасники справи, які добросовісно реагували на відкриття апеляційного провадження поданням відзиву на апеляційну скаргу, понесли судові витрати, оскільки, у цьому випадку, звернулися за правничою допомогою до адвоката (стаття 15 ЦПК України), а відтак могли розраховувати на відшкодування вказаних витрат у випадку відмови у задоволенні апеляційної скарги";

- "тому у випадку закриття апеляційного провадження відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали або нівелювали загальний принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України)".

З урахуванням наведеного, ситуація, за якої є неможливими оцінка та фактичне існування ознак недобросовісності, зловживання чи незаконності в діях позивача, що зумовили залишення позову без розгляду, не може нівелювати права відповідача на отримання компенсації понесених ним судових витрат, необхідність чого була породжена реалізацією своїх прав на судовий захист у рамках ініційованого позивачем судового спору.

У даному випадку (залишення позову без розгляду з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України) не є необхідними такі ознаки, як недобросовісність, зловживання чи незаконність, оскільки законодавець у такому випадку чітко визначив інший термін - "необґрунтованість", який є відмінним від наведених, а, заявляючи про залишення позову без розгляду із зазначеної підстави, позивач усвідомлює ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням ним таких процесуальних дій, в т.ч. передбачених частиною п`ятою статті 130 названого Кодексу.

Подання заяви про залишення позову без розгляду є виключно свідомим волевиявленням позивача, яке відповідач не міг передбачити, і вчинення позивачем цієї дії не нівелює наслідків отримання відповідачем правової допомоги адвоката, яка потребує оплати. При цьому самим фактом звернення до суду із такою заявою позивач визнав передчасність пред`явлення позову до відповідача, а, отже, необґрунтованість вчинення ним відповідної процесуальної дії.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

Колегія суддів вважає, що в межах даної справи при вирішенні питання розподілу судових витрат у порядку частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України за наслідками залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 226 цього Кодексу буде доречним врахувати наведену правову позицію Верховного Суду.

Частина 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Разом з відзивом на позов, який був першим документом відповідача-2 по суті спору, відповідачем подано й попередній розрахунок суми судових витрат, який складав 41 000,00 грн (збір доказів, підготовка заяв по суті та процесуальних питань 21000,00 грн, представництво в суді першої інстанції 20 000,00 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2)розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого вище принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Колегія суддів звертає увагу на те, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії та "Єчюс проти Литви").

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність встановлює, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону).

Відповідно до статті 19 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження витрат на правничу допомогу на суму 25 000,00 грн заявником були надані:

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1405052 від 02.06.2023;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№3795/10 від 21.05.2021;

- копію договору №1/АО-ЮО/2023 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг від 27.12.2022;

- копію додаткової угоди №5 від 05.06.2023;

- копію акту надання послуг №60 від 19.06.2023 на суму 21 000,00 грн;

- копію рахунку на оплату №67 від 05.06.2023 на суму 21 000,00 грн;

- копію акту надання послуг №61 від 19.06.2023 на суму 4 000,00 грн;

- копію рахунку на оплату №71 від 19.06.2023 на суму 4 000,00 грн;

- копію платіжної інструкції №37109 від 14.06.2023 про сплату 21 000,00 грн;

- копію банківською виписки від 20.06.2023 про сплату 4 000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що 27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Астрон" (далі - виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №1/АО-ЮО/2023 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати клієнту консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, здійснювати представництво клієнта в судових інстанціях, на досудовому слідстві, виконавчому провадженні на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору по справі.

За умовами п. 2.1 договору послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, позовних заяв, зустрічного позову, заперечень на позов (апеляційну, касаційну скаргу), апеляційних та касаційних скарг; особистої участі та представництва адвокатом клієнта на досудовому слідстві, в судових інстанціях, у виконавчому провадженні та вчиненні інших процесуальних дій; сплати в інтересах клієнта судового збору чи іншого платежу; отримання в інтересах клієнта судового збору чи відшкодування платежу у виконавчому провадженні на свій рахунок.

Згідно з п. 2.2 договору клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді на підставі рахунку-фактури, виданого об`єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

05.06.2023 між виконавцем та клієнтом було укладено додаткову угоду №5 до договору, відповідно до якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі №904/2291/23 за позовом Приватного підприємства "Релакс" до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 ; до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023.

Відповідно до п.2 додаткової угоди, гонорар за надання послуг по супроводу справи, вказаній у п.1 угоди, в суді першої інстанції, а саме: ознайомлення з позовною заявою, вивченню та аналізу документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, обчислюється у фіксованому розмірі, що становить 21 000 грн., які оплачуються клієнтом протягом двох місяців з дати укладення даної угоди.

Згідно з п.3 додаткової угоди, гонорар за надання послуг по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції становить у фіксованому розмірі - 4000,00 грн за одне судове засідання.

Акт надання послуг №60 від 19.06.2023 свідчить про те, що адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги на суму 21 000,00 грн: надання послуг по супроводу справи №904/2291/23 в суді першої інстанції ознайомлення з позовною заявою, вивчення та аналіз документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань за позовом ПП "Релакс" до Військова частина НОМЕР_1 , ТОВ "Фірма "Технокомлекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу № 60 від 18.04.2023 та визнання недійсними договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023.

Відповідно до Акту надання послуг №61 від 19.06.2023 адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги на суму 4 000,00 грн: прийняття участі в судовому засіданні 19.06.2023 в Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/2291/23.

Отже, відповідачем-2 згідно з вимогами ст.74 Господарського процесуального кодексу України було надано докази в обгрутування понесених витрат.

Водночас згідно з приписами частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої зазначеної статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач у наданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просив господарський суд заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що за наявними матеріалами, наданими відповідачем-2, неможливо визначити, яку саме надано відповідачу-2 професійну правничу допомогу.

Позивач вважає розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. Позивач зауважує, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Водночас, приймаючи участь у судових засіданнях у даній справі, адвокат відповідача-2 не допустив значних витрат часу на таку участь, з огляду на що вартість участі в одному судовому засіданні в розмірі 4 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною, нерозумною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом відповідача-2 таких послуг.

Аналіз ст.30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Про адвокатуру і адвокатську діяльність, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Як свідчать матеріали справи представником відповідача-2 складено та подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву. Також представник відповідача-2 адвокат Вигнаренко С.П. приймав участь у судовому засіданні місцевого господарського суду 19.06.2023.

Дослідивши докази, надані відповідачем-2 на підтвердження судових витрат на професійну правову допомогу в суді першої інстанції, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, заперечення позивача на заяву відповідача-2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 про стягнення судових витрат з позивача у сумі 2 000,00 грн., а доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що ухвалою господарського суду від 07.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та не прийнято до уваги територіальну віддаленість представника відповідача-2, який знаходиться у м.Києві, враховуючи таке.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2023 на електронну адресу Господарського суду Дніпропетровської області від товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технокомплекс» надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою власних технічних засобів.

Ухвалою господарського суду від 07.07.2023 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні 10.07.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Вказана ухвала мотивована посиланням на відсутність технічної можливості для проведення відеоконференції поза межами приміщення суду.

За приписами ч.1 ст.197 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Отже суд може відмовити у проведенні відеоконференції через відсутність у суді технічної можливості для її проведення.

Приймаючи до уваги відсутність технічної можливості для проведення відеоконференції, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-2 про участь у судовому засіданні 10.07.2023 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а оскаржувана додаткова ухвала такою, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування додаткової ухвали господарського суду відсутні.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" відмовити.

Додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 у справі № 904/2291/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повна постанова складена та підписана 15.11.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз