Постанова

від 11.01.2024 по справі 904/2291/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/2291/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранця О. М. - головуючий, Вронської Г.О., Кролевець О.А.,

за участю секретаря судового засідання - Москалика О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс"

на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області

у складі судді Бондарєва Е.М.

від 10.07.2023

та постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Чередка А.Є., Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,

від 07.11.2023 (повний текст складено 15.11.2023)

у справі за позовом Приватного підприємства "Релакс",

до:

відповідача-1: Військової частини НОМЕР_1 ;

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" ,

про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023,

за участю представників:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача-1: не з`явилися,

від відповідача-2: Сизоненко С.В.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Обставини, що передували прийняттю оскаржуваних судових рішень

Приватне підприємство "Релакс" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про: визнання протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 в частині відхилення пропозиції Приватного підприємства "Релакс" у закупівлі UA-2023-03-31-003697-а та скасування протоколу уповноваженої особи Військової частини НОМЕР_1 від 18.04.2023 №60; визнання недійсним договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що замовником були порушені принципи публічної закупівлі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/2291/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено підготовче засідання на 19.06.2023.

29.05.2023 до суду надійшла заява представника позивача адвоката Данилової А.Г. про залишення позовної заяви без розгляду та повернення судового збору.

01.06.2023 відповідачем-1 до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що суперечать вимогам нормативно-правових актів.

08.06.2023 до суду надійшов відзив відповідача-2, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що дії відповідача-1 щодо прийняття тендерної пропозиції відповідача-2, визначення переможцем закупівлі ТОВ "Фірма "Технокомплекс" та укладення договору є правомірними, а укладений за результатами закупівлі товару за №42 від 02.05.2023 є дійсним. Також відповідач-2 просив суд стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката (орієнтовно 41 000,00 грн).

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2023 позовну заяву Приватного підприємства "Релакс" залишено без розгляду.

27.06.2023 до суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у сумі 25 000,00 грн.

Приватне підприємство "Релакс" подало до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просив суд заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що за наявними матеріалами, наданими відповідачем-2, не можливо визначити, яку саме надано відповідачу-2 професійну правничу допомогу. Позивач вважав розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. Позивач зауважив, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Водночас, приймаючи участь у судових засіданнях у даній справі, адвокат відповідача-2 не допустив значних витрат часу на таку участь, з огляду на що вартість участі в одному судовому засіданні в розмірі 4 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною, нерозумною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом відповідача-2 таких послуг.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду і мотиви їх прийняття

Додатковою ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №904/2291/23, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства "Релакс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" 2 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Судові рішення мотивовані тим, що поведінка позивача та його представника розцінюється судом як необґрунтовані дії в розумінні частини 5 статті 130 Господарського процесуального кодексу України. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши докази, надані відповідачем-2 на підтвердження судових витрат на професійну правову допомогу в суді першої інстанції, зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, заперечення позивача на заяву відповідача-2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суди дійшли висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 та стягнення судових витрат з позивача у сумі 2 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №904/2291/23, в якій просить додаткову ухвалу та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву відповідача-2 щодо розподілу судових витрат та стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн.

Скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Верховний Суд ухвалою від 13 грудня 2023 року встановив учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу - до 05 січня 2024 року.

Приватне підприємство "Релакс" подало через систему Електронний Суд пояснення 10.01.2024, тобто з пропуском встановленого Верховний Судом строку. При цьому Приватне підприємство "Релакс" не заявляє клопотання про продовження строку на подання відзиву та не наводить поважних причин пропуску такого строку. А доводи про неотримання касаційної скарги спростовуються доказами, даними скаржником до касаційної скарги, зокрема квитанцією №353817 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Приватного підприємства "Релакс".

З огляду на викладене Верховний Суд залишає такі пояснення Приватного підприємства "Релакс" без розгляду.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

Згідно з частиною 1 статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У статті 130 ГПК України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, у разі залишення позову без розгляду.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 - 130 ГПК України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини 5 статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17).

Так, у спірних правовідносинах розподіл витрат на професійну правничу допомогу, ураховуючи обставини цієї справи, зокрема, має здійснюватись з огляду на частину п`яту статті 130 ГПК України у системно-логічному зв`язку із частиною четвертою статті 126 ГПК України та з частиною п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України. Подібна позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

На підтвердження витрат на правничу допомогу на суму 25 000,00 грн. відповідачем-2 було надано до суду: ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ №1405052 від 02.06.2023; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС№3795/10 від 21.05.2021; копію договору №1/АО-ЮО/2023 про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг від 27.12.2022; копію додаткової угоди №5 від 05.06.2023; копію акту надання послуг №60 від 19.06.2023 на суму 21 000,00 грн; копію рахунку на оплату №67 від 05.06.2023 на суму 21 000,00 грн; копію акту надання послуг №61 від 19.06.2023 на суму 4 000,00 грн; копію рахунку на оплату №71 від 19.06.2023 на суму 4 000,00 грн; копію платіжної інструкції №37109 від 14.06.2023 про сплату 21 000,00 грн; копію банківською виписки від 20.06.2023 про сплату 4 000,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (далі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Астрон" (далі - виконавець) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги та адвокатських послуг №1/АО-ЮО/2023 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого адвокатське об`єднання зобов`язалось надати клієнту консультаційні та правові послуги щодо захисту його інтересів, здійснювати представництво клієнта в судових інстанціях, на досудовому слідстві, виконавчому провадженні на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язався оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору по справі.

За умовами п. 2.1 договору послуги надаються клієнту шляхом: усного та письмового консультування з правових питань; складання та підписання необхідних процесуальних документів: заяв, скарг, клопотань, запитів, претензій, позовних заяв, зустрічного позову, заперечень на позов (апеляційну, касаційну скаргу), апеляційних та касаційних скарг; особистої участі та представництва адвокатом клієнта на досудовому слідстві, в судових інстанціях, у виконавчому провадженні та вчиненні інших процесуальних дій; сплати в інтересах клієнта судового збору чи іншого платежу; отримання в інтересах клієнта судового збору чи відшкодування платежу у виконавчому провадженні на свій рахунок.

Згідно з п. 2.2 договору клієнт здійснює оплату послуг на підставі додаткової угоди, що є додатком до даного договору, у встановлені угодою строки та розмірі, а якщо вид (предмет) надання послуги не зазначені в угоді на підставі рахунку-фактури, виданого об`єднанням на адресу клієнта, в якому визначається вартість послуг, наданих клієнту.

05.06.2023 між виконавцем та клієнтом було укладено додаткову угоду №5 до договору, відповідно до якої адвокатське об`єднання зобов`язується надати клієнту правову (правничу) допомогу та адвокатські послуги по справі №904/2291/23 за позовом Приватного підприємства "Релакс" до відповідача-1 Військової частини НОМЕР_1 ; до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсним договір про закупівлю товару №42 від 02.05.2023.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди, гонорар за надання послуг по супроводу справи, вказаній у п.1 угоди, в суді першої інстанції, а саме: ознайомлення з позовною заявою, вивченню та аналізу документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань, обчислюється у фіксованому розмірі, що становить 21 000 грн., які оплачуються клієнтом протягом двох місяців з дати укладення даної угоди.

Згідно з пунктом 3 додаткової угоди, гонорар за надання послуг по представництву інтересів клієнта в судових засіданнях в суді першої інстанції становить у фіксованому розмірі - 4000,00 грн за одне судове засідання.

Згідно з Актом надання послуг №60 від 19.06.2023, адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги на суму 21 000,00 грн: надання послуг по супроводу справи №904/2291/23 в суді першої інстанції ознайомлення з позовною заявою, вивчення та аналіз документів, судової практики щодо предмету спору, збір доказів, підготовка та подання пояснень по справі та/або відзиву по справі та інших заяв по суті справи та заяв з процесуальних питань за позовом ПП "Релакс" до Військова частина НОМЕР_1 , ТОВ "Фірма "Технокомлекс" про визнання дій протиправними, скасування протоколу №60 від 18.04.2023 та визнання недійсними договору про закупівлю товару №42 від 02.05.2023.

Відповідно до Акту надання послуг №61 від 19.06.2023 адвокатським об`єднанням було надано клієнту наступні послуги на суму 4 000,00 грн: прийняття участі в судовому засіданні 19.06.2023 в Господарському суді Дніпропетровської області по справі №904/2291/23.

Позивач у наданих запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просив господарський суд заяву залишити без задоволення посилаючись на те, що за наявними матеріалами, наданими відповідачем-2, неможливо визначити, яку саме надано відповідачу-2 професійну правничу допомогу. Позивач вважає розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, що міститься у заяві, помилковим, неспівмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг. Позивач зауважує, що предмет спору у даній справі та зміст позовних вимог не охоплюють значну кількість обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій спорів, а тому вартість наданих послуг за договором в розмірі 25 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною та нерозумною. Водночас, приймаючи участь у судових засіданнях у даній справі, адвокат відповідача-2 не допустив значних витрат часу на таку участь, з огляду на що вартість участі в одному судовому засіданні в розмірі 4 000,00 грн. є необґрунтовано завищеною, нерозумною та неспівмірною з обсягом наданих адвокатом відповідача-2 таких послуг.

Ухвалюючи оскаржувані судові рішення та частково задовольняючи заяву відповідача-2 про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суди попередніх інстанцій, зважаючи на рівень складності справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи заперечення позивача на заяву відповідача-2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, дійшли висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 про стягнення судових витрат з позивача у сумі 2 000,00 грн.

Скаржник у касаційній скарзі не погоджується з розміром судових витрат, який стягнуто судами, стверджує про відсутність підстав вважати заявлений відповідачем-2 розмір судових витрат на професійну правничу допомогу необґрунтованим, неспівмірним та нерозумним.

За твердженням скаржника апеляційний господарський суд не врахував принцип свободи договору, принцип pacta sunt servanda та принцип захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, що в першу чергу суперечить висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду; не дослідив у повній мірі докази по справі, що суперечить статті 269 ГПК України; не обґрунтував своє рішення, що суперечить не лише чинному законодавству України, але й п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Скаржник посилається, зокрема на постану Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, в якій зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, та на постанову Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, в якій зазначено, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про недослідження апеляційним господарський судом у повній мірі доказів по справі, оскільки у скарзі не зазначається які саме докази не були досліджені судом. Крім того, як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами було досліджено та проаналізовано необхідні у справі докази, що подані відповідачем-2 на підтвердження понесення та обгрунтованості судових витрат.

Щодо розміру судових витрат, стягнутого судами попередніх інстанцій, та доводів про неврахування висновків Верховного Суду, Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 вказаного вище Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та п. 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, на яку посилається скаржник.

Верховний Суд звертає увагу, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Господарські суди попередніх інстанцій встановивши необґрунтованість дій позивача, а також зважаючи на складність справи, кількість підготовлених процесуальних документів і судових засідань, тривалість розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи заперечення позивача на заяву відповідача-2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також беручи до уваги принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, що узгоджується з процесуальними нормами права, дійшли обгрунтованого висновку про часткове задоволення заяви відповідача-2 та стягнення судових витрат з позивача у сумі 2 000,00 грн, що відповідає положенням статей 126, 129, 130 ГПК України.

Застосування судами норм процесуального права в оскаржуваних судових рішеннях не суперечить жодному з наведених скаржником висновків суду касаційної інстанції.

При цьому обставини, за яких здійснюється відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, є предметом оцінки у кожному конкретному випадку, а сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідних доказів, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частин першої, третьої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

За змістом частини першої статті 309 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи у суді касаційної інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а додаткову ухвалу і постанову - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" залишити без задоволення.

Додаткову ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.07.2023 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 07.11.2023 у справі №904/2291/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

О. Кролевець