Рішення

від 11.07.2023 по справі 367/4329/23

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/4329/23

Провадження № 2/367/4377/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 Ірпінський міський суд Київської областів складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Валюх В.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та визнання права власності на частину земельної ділянки,-

встановив:

Позивач звернувсядо судуз позовомдо ОСОБА_2 про встановленняфакту проживанняоднією сім`єю,визнання майнаоб`єктом спільноїсумісної власностіта визнанняправа власностіна частинуземельної ділянки,мотивуючи вимогинаступним.

Позивач у справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квітня 1995 року по червень 2010 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала позивачу на праві власності. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 . У вказаний період часу сторони у справі не перебували в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі та не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу.. У період проживання однією сім`єю між сторонами були усталені відносини, притаманні подружжю, а саме сторони проживали в одній квартирі, забезпечували себе всім необхідним для життя, вели спільне господарство, об`єднували спільні кошти, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, для поліпшення сімейно - житлових умов здійснювали ремонт в квартирі, несли витрати по утриманню майна та оплаті комунальних платежів. Проживаючи разом, за спільні кошти купували продукти харчування, подарунки для родичів та друзів, разом як чоловік та жінка проводили усі свята та їздили на відпочинок, мали спільні права та обов`язки. Так, в червні 2006 року за спільні грошові кошти та спільними зусиллями сторони здійснили ремонтні роботи в квартирі, замінили вікна та балконні двері. На підтвердження даної обставини позивач додає копії договору № 42 від 01.06.2006 року на виконання робіт, акту приймання - передачі виконаних робіт та квитанції про оплату вартості виконаних робіт в сумі 8200, 00 грн.

Відповідно до договору № 21 від 11 червня 2006 року в квартирі АДРЕСА_1 , в якій сторони проживали з відповідачем та сином, були виконані роботи по оздобленню квартири на загальну вартість 40500, 00 грн. Факт проведення ремонтних робіт та понесені витрати на його здійснення позивач підтверджує договором про виконання робіт, актом здачі прийняття робіт від 10 липня 2006 року, квитанціями до прибуткового касового ордеру.

Вказує про те, що в 2008 році за спільні кошти сторони придбали земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:055:0037 площею 0, 0751 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд). Право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 .

Зазначає про те, що оскільки вказана земельна ділянка придбана в період спільного проживання позивача з відповідачем та за спільні кошти, вважає, що вона належить сторонам на праві спільної сумісної власності у рівних частках.

Проте, належне позивачу право на частку у спільному майні не визнається відповідачем. За наявності між сторонами майнового спору щодо земельної ділянки, виникла необхідність звернутися з відповідним позовом до суду. З урахуванням викладених обставин та відповідно до норм СК України, вважає, що право на земельну ділянку підлягає захисту в судовому порядку.

Просить суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу в період з 01 січня2004року по 10 червня2010року включно та визнати земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:055:0037, площею 0,0751га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) та відповідно визнати за позивачем право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер: 3210900000:01:055:0037, площею 0,0751га.

Ухвалою суду від 21.06.2023 по справі відкрито загальне позовне провадження.

В судове засідання позивач не з`явився, до суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої просить розгляд справи проводити за відсутності позивача та представника позивача, позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явилась, до суду подала заяву, за змістом якої просить розгляд справи проводити у її відсутність, позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

До суду від відповідача надходив відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що з квітня1995року по червень2010року сторони у справі проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 , що належала позивачу на праві власності.

Зазначає, що від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , у вказаний період часу сторони не перебували в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі та не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу.

Позивач у справі ОСОБА_1 також вказує що в період проживання однією сім`єю між ними були відносини, які притаманні подружжю: сторони проживали в одній квартирі, забезпечували себе всім необхідним для життя, вели спільне господарство, об`єднували спільні кошти, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, для поліпшення сімейно - житлових умов здійснювали ремонт в квартирі, несли витрати по утриманню майна та оплаті комунальних платежів.

В період проживання однією сім`єю у2008році була придбана земельна ділянку кадастровий номер 3210900000:01:055:0037площею 0,0751га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд). Право власності на дану земельну ділянку було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_4 .

Оскільки земельна ділянка кадастровий номер 3210900000:01:055:0037площею 0,0751га придбана 25 квітня2008року в період їх спільного проживання та за спільні кошти, позивач вважає, що вона належить сторонам на праві спільної сумісної власності у рівних частках. ОСОБА_2 зазначає про те, що позов ОСОБА_1 визнає повністю. Погоджується з тим, що факт їх проживання однією сім?єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підлягає встановленню у період з 01 січня2004року до 10 червня2010року, оскільки дане положення було узаконено з 01 січня2004року внаслідок набрання чинності СК України.

Встановлення у судовому порядку факту проживання однією сім?єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу та визнання за позивачем права власності на частину земельної ділянки дасть сторонам змогу врегулювати наявні між ними суперечки та врегулювати майновий спір. Просить врахувати надані нею пояснення, викладені у відзиві на позовну заяву, мотиви визнання позову та ухвалити у підготовчому засіданні у справі судове рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України (ч. 1 ст. 9 Конституції України).

Частина другастатті 129 Конституції Українивизначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.2ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідност.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ч.1ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з квітня 1995 року по червень 2010 року проживали однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу в квартирі АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_1 на праві власності.

Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 , про що в книзі записів громадянського стану про народження Бучанської селищної ради Київської області 18 жовтня 1996 року зроблено відповідний актовий запис № 175.

Зазначене стверджується Актом депутата Бучанської міської ради від 08 травня 2023 року, складеного у присутності свідків, згідно якого встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квітня 1995 року червень 2010 року проживали в квартирі АДРЕСА_1 однією сім`єю, вели спільне господарство, мали спільний побут, утримували спільно житло, виховували сина ОСОБА_5 , брали участь в утриманні та облаштуванні прибудинкової території.

У вказаний період часу сторони у справі не перебували в будь-якому іншому зареєстрованому шлюбі та не зверталися до органів реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу. Викладена обставина підтверджується паспортом громадянина України ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 .

В 2008 році сторонами придбано земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:055:0037 площею 0, 0751 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд). Право власності на дану земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 . Дана обставина підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25 квітня 2008 року, Державним актом про право власності на земельну ділянку від 07 серпня 2008 року, витягом із державного реєстру правочинів № 5863732.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.

Юридичне поняття шлюбу визначено в частині 1 статті 21 СК України, де вказано про те, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.

Положення Кодексу законів про шлюб та сім`ю України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99).

У постанові від 17 жовтня 2018 року в справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд вказав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Згідно ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що відносини де - факто, як і відносини, що ґрунтуються на шлюбі, можуть вважатися сімейним життям; що якщо заявники прожили спільно близько 15 років, вони складають сім`ю, а тому мають право на захист, незважаючи на те, що їх зв`язок існує поза шлюбом.

Відповідно до ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати наявність у сукупності ознак, що притаманні наведеному визначенню. При цьому, слід зауважити, що таке проживання не є підставою для виникнення у чоловіка і жінки прав та обов`язків подружжя (ч. 2 ст. 21 СК України). Отже, чоловік і жінка, які спільно проживають без шлюбу, можуть складати сім`ю, але статусу подружжя не набувають.

При встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у поняття домогосподарства, закріпленому у ст. 1 Закону України "Про Всеукраїнський перепис населення" від 19 жовтня 2000 року. Цим законом визначено, що

домогосподарство - сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти.

З урахуванням положень вищевказаних норм закону, факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підлягає встановленню у період з 01 січня 2004 року до 10 червня 2010 року.

Згідно до п. 1 Постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикув справахпро встановленняфактів,що маютьюридичне значення»№ 5від 31.03.95року в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, поширюються положенняглави 8 СК України.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Згідно із частинами 2 та 3 статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Відповідно до ч.3,4ст.200 ЦПК Україниза результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207цьогоКодексу.

Згідно з ч.4ст.206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи встановленісудом обставини,а такожвизнання позовувідповідачем,суд приходитьдо висновкупро задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення фактупроживання однієюсім`єю,визнання майнаоб`єктом спільноїсумісної власностіта визнанняправа власностіна частинуземельної ділянкипідлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 3,8,74 СК, ст. 372 ЦК, ст. 258, 265, 315, ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 провстановлення фактупроживання однієюсім`єю,визнання майнаоб`єктом спільноїсумісної власностіта визнанняправа власностіна частинуземельної ділянки,- задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 10 червня 2010 року включно.

Визнати земельну ділянку кадастровий номер 3210900000:01:055:0037, площею 0, 0751 га., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (цільове призначення: будівництво та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд) спільною сумісною власністю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 та відповідно визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на частину земельної ділянки кадастровий номер: 3210900000:01:055:0037, площею 0, 0751 га.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Л.В. Мерзлий