Постанова

від 11.07.2023 по справі 405/5335/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 405/5335/21

провадження № 61-12748св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Кропивницька міська рада Кіровоградської області,

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСФЕРА»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року, ухвалене у складі судді Драного В. В., та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року,прийняту у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кропивницької міської ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРСФЕРА» (даті - ТОВ «УКРСФЕРА») про визнання недійсним договору оренди землі.

Позовну заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що рішенням Кіровоградської міської ради від 28 вересня 2004 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ТОВ «УКРСФЕРА» в оренду на 49 років земельну ділянку площею 6377,37 кв. м за рахунок земель загального користування (зелених насаджень загального користування) під розміщення комплексу «Сквер Центральний» по вул. Преображенській у м. Кропивницькому. 16 травня 2006 року, на підставі цього рішення, укладений договір оренди. Позивач зазначала, що згідно з генеральним планом міста, ця земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, проте за договором вона була передана як земля житлової та громадської забудови, тобто змінено цільове призначення земельної ділянки без дотримання передбаченої законодавством процедури. Також вказувала, що орендар - ТОВ «УКРСФЕРА» не дотримувалося режиму використання земель рекреаційного призначення, допустило погіршення природоохоронних вимог та неналежного санітарного стану скверу. Крім того, оприлюднено наміри орендаря щодо будівництва на території скверу будівлі площею 1 000 кв. м, що призведе до зменшення зеленої зони загального користування більш ніж на 2 000 кв. м, а також створить загрозу переходу належної територіальній громаді земельної ділянки рекреаційного призначення у власність третьої особи.

Вважала, що спірний договір суперечить вимогам ЗК України, Закону України «Про землеустрій», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам суспільства, його моральним засадам, а також не відповідає вимогам частини першої, п`ятої статті 203 ЦК України. Крім того, передача в оренду земельної ділянки Центрального скверу міста Кропивницького несе загрозу зменшення кількості зелених насаджень у місті, погіршення екологічної ситуації та порушує права мешканців міста на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір оренди землі № 199, укладений 16 травня 2006 року між Кіровоградською міською радою та ТОВ «УКРСФЕРА» на виконання рішення Кіровоградської міської ради від 28 вересня 2004 року № 1230, яким надано в оренду земельну ділянку площею 6 377,37 кв. м за рахунок земель загального користування під розміщення комплексу «Сквер Центральний».

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала достатніх доказів порушення її права на безпечне для життя і здоров`я довкілля безпосередньо діями відповідача, пов`язаними з укладанням спірного договору. Позивач належними та достатніми доказами не довела наявності будь-якого негативного впливу на якість її життя внаслідок укладення Кропивницькою міською радою та ТОВ «УКРСФЕРА» спірного договору. Сама по собі зміна (збільшення або зменшення) кількості (площі) зелених насаджень у населеному пункті не може свідчити про порушення права позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Крі того, суд першої інстанції вказав, що позивач визначила лише Кропивницьку міську раду відповідачем у цій справі, а відтак реалізувала своє право на захист саме у такий спосіб, розпорядившись своїми вимогами на власний розсуд. Однак, суд відзначає, що стороною спірного договору є не лише відповідач - Кропивницька міська рада, а й третя особа - ТОВ «УКРСФЕРА». Суд першої інстанції вказав, що до початку розгляду та під час розгляду справи по суті, позивач клопотань про залучення співвідповідача не подавала, а суд першої інстанції, у судовому засіданні роз`яснив позивачу право на подання клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов у справі за відсутності належного відповідача або співвідповідача не може бути вирішений по суті, відповідно до закону, незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовується.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року змінено шляхом зміни його мотивувальної частини з урахуванням висновків, викладених у цій постанові.

В іншій частині рішення залишено без змін

Змінюючи мотивувальну частину рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що предметом позову у цій справі є вимоги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, укладений між відповідачем - Кропивницькою міською радою та третьою особою - ТОВ «УКРСФЕРА», а тому належними співвідповідачами за такими вимогами мали бути усі зазначені особи.

Проте позивач , оспорюючи згаданий договір, в якості відповідача визначила лише одну із сторін оспорюваного правочину, а залучення ТОВ «УКРСФЕРА» в якості співвідповідача у місцевому суді не відбулося. Разом з тим, повноважень самостійно залучити така особу в якості співвідповідача апеляційний суд не має можливості, оскільки такі процесуальні дії належить вчиняти у підготовчому провадженні суду першої інстанції і лише за клопотанням позивача.

Суд апеляційної інстанції вказав, що вирішувати спір та досліджувати доводи сторін по суті заявлених позовних вимог без належного визначення складу учасників є недоцільним, оскільки це не призведе до належного захисту порушеного права. Тому, зважаючи на неналежний склад відповідачів, а також допускаючи можливість повторного розгляду спору за новим позовом з належним складом учасників, рішення суду першої інстанції в частині його мотивування щодо відмови у задоволенні позову через його недоведеність, слід змінити, виклавши його у редакції цієї постанови.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито провадження за касаційною скаргою, витребувано справу з Ленінського районного суду м. Кіровограда.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 24 січня 2019 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 61-6217св18), від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18.

Судами попередніх інстанцій не було всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо досліджено всі наявні у справі докази.

Крім того, заявник вказує, що права особи, яка не залучена до участі у розгляді справи як співвідповідач, жодним чином не порушуються. Ймовірність виникнення у неї у майбутньому прав на позов, або можливість пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача не скасовується.

Заявник вважає, що правовідносини у справі № 910/13209/18 та у цій справі не є подібними, тому суд апеляційної інстанції не повинен був застосувати висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У січні 2023 року Кропивницька міська рада подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року - без змін, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

У січні 2023 року ТОВ «УКРСФЕРА» подало до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційне провадження за касаційною скаргою на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року - закрити, або, у разі відсутності підстав для закриття, касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28 вересня 2004 року Кіровоградська міська рада своїм рішенням № 1230 затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надала ТОВ «УКРСФЕРА» в оренду на 49 років земельну ділянку площею 6377,37 кв. м за рахунок земель загального користування (зелених насаджень загального користування) під розміщення комплексу «Сквер Центральний» по вул. Преображенській у м. Кропивницький.

16 травня 2006 року, на підставі рішення Кіровоградська міська рада від 1230, між Кіровоградською міською радою та ТОВ «УКРСФЕРА» укладений договір оренди землі № 199.

Згідно з пунктами 1-3 цього договору, орендодавець (Кіровоградська міська рада) надала, а орендар (ТОВ «УКРСФЕРА2») прийняло в строкове платне користування земельну ділянку площею 6 377,37 кв. м за рахунок земель загального користування під розміщення комплексу «Сквер Центральний». Договір укладено на 49 років.

Кропивницька міська рада як власник земельної ділянки надала згоду на зведення у встановленому законом порядку будівель та споруд, закладення багаторічних насаджень без зміни цільового призначення земельної ділянки, а саме: реконструкція скверу «Центральний» з будівництвом закладу ресторанного харчування з функцією автороздачі, літнього майданчика та допоміжної господарської споруди, що підтверджується Меморандумом про співпрацю від 27 липня 2021 року № 1 та додатковою угодою від 04 серпня 2021 року № 78 про внесення змін до договору оренди від 16 травня 2006 року № 199.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:

- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вказаним вимогам закону рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанова суду апеляційної інстанції відповідають, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що, викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Такі висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18), (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178цс18) (пункт 49)).

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 917/2041/20 зазначено, що у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 318/1345/17 (провадження № 61-5417св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 552/3469/18 (провадження № 61-22484св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанова Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц (провадження № 61-7479св18).

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18 зазначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, мають перебувати з однією із сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судового рішення у справі зазнають певних змін. Підставою участі у справі такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору, а саме - ймовірність виникнення в неї у майбутньому права на позов або можливості пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати поза межами цих правовідносин, в іншому разі така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб у принципі неможливий спір про право з протилежною стороною у відповідному судовому процесі. Якщо зазначений спір допускається, то ця особа обов`язково повинна мати процесуальний статус (становище) співвідповідача у справі, а не третьої особи.

З урахуванням того, що суд першої інстанції роз`яснив ОСОБА_1 право на подання клопотання про залучення співвідповідача, однак позивач цим правом не скористалася, а у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для залучення належного співвідповідача (окрім правонаступника), тому правильними є висновки суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та суду апеляційної інстанції про те, що вирішувати спір та досліджувати доводи сторін по суті заявлених позовних вимог без належного визначення складу учасників є недоцільним, оскільки це не призведе до належного захисту порушеного права.

Змінюючи мотиви рішення суду першої інстанцій, суд апеляційної інстанції правильно застосував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 670/23/18 (провадження № 61-1621св19), від 18 листопада 2020 року у справі № 318/1345/17 (провадження № 61-5417св19), від 14 квітня 2021 року у справі № 552/3469/18 (провадження № 61-22484св19) від 20 серпня 2019 року у справі № 910/13209/18.

Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.

Доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо заявленого клопотання

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ «УКРСФЕРА» виклало клопотання про закриття касаційного провадження у справі № 405/5335/21.

Клопотання мотивоване тим, що судові рішення, на які посилається заявник у касаційній скарзі, прийняті у справах, які не є подібними справі, яка переглядається.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Вивчивши клопотання ТОВ «УКРСФЕРА» про закриття касаційного провадження у справі № 405/5335/21, перевіривши зміст правовідносин у справах, наведених заявником у касаційній скарзі, з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для закриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а відтак клопотання ТОВ «УКРСФЕРА» задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСФЕРА» про закриття касаційного провадження у справі № 405/5335/21 відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 27 січня 2022 року у незміненій апеляційним судом частині та постанову Кропивницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. В. Коломієць Б. І. Гулько Д. Д. Луспеник