Постанова

від 11.07.2023 по справі 129/1337/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 липня 2023 року

м. Київ

справа № 129/1337/20

провадження № 61-11616св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Краснопільська сільська рада Гайсинського району Вінницької області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуОСОБА_3 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області про встановлення юридичного факту прийняття спадщини.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема на земельну частку (пай) у розмірі 2,37 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території теперішньої Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області.

ОСОБА_1 вважала, що вона, як спадкоємець за законом першої черги, прийняла спадщину після ОСОБА_4 , оскільки мала отриманий від батька сертифікат про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, що зареєстрований 30 квітня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під номером 8, який згодом нею втрачено, тому вона не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , посилаючись на статті 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР, який діяв на час відкриття спадщини, просила суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Нараївка Гайсинського району Вінницької області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року у складі судді Бондар О. В. позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_4 спадщини у виді права на земельну частку (пай) у розмірі 2,37 в умовних кадастрових гектарах внаслідок розпаювання земель КСП «Україна», яке належало померлому на підставі втраченого сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН №0286008, зареєстрованого 30 квітня 1997 у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під номером 8.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном прийняла спадщину у виді права на земельну частку (пай) в розмірі 2,37 в умовних кадастрових гектарах внаслідок розпаювання земель КСП «Україна», розташовану на території теперішньої Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, однак через втрату правовстановлюючого документу сертифіката про право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, зареєстрованого 30 квітня 1997 року у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) під номером 8, після смерті спадкодавця не може реалізувати свого законного права на нотаріальне оформлення спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

24 лютого 2022 року ОСОБА_2 не погодившись із рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року звернувся до Вінницького апеляційного суду із апеляційною скаргою.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15 березня 2022 року поновлено ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 13 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що на час розгляду справи власником спірної земельної ділянки на підставі державного акта про право власності на землю є ОСОБА_2 , якого не було залучено судом першої інстанції до участі у справі, однак судом прийнято рішення про його права та інтереси.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути розглянуті судом і вирішені без залучення до участі у справі відповідачем ОСОБА_2 , оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У листопаді 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), та постановах Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19), від 13 січня 2021 року у справі № 227/2835/16-ц (провадження № 61-46717св18), від 22 вересня 2021 року у справі № 727/5706/20 (провадження № 61-16727св20), від 07 вересня 2022 року у справі № 129/2098/19 (провадження № 61-5121св22), а також зазначає про порушення судом норм процесуального права, зокрема не дослідження зібраних у справі доказів (пункти 1 та 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , не з`ясував, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки заявника.

ОСОБА_2 не є спадкоємцем ОСОБА_4 , тому спір про право на спадщину після смерті останнього, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , відсутній. Судом першої інстанції питання по земельній ділянці ОСОБА_2 не вирішувалося. Отже, законні права та інтереси ОСОБА_2 рішенням суду першої інстанції не було порушено, у зв`язку з чим він не відноситься до кола осіб, які мають право на апеляційне оскарження.

Також, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що судове рішення на підставі якого спірна земельна ділянка перейшла у власність сільської ради, а потім була передана ОСОБА_2 скасовано, тому і підстави для набуття права власності ОСОБА_2 на цю земельну ділянку також відсутні, що унеможливлює порушення його майнових прав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року залишено без руху для усунення недоліків.

У грудні 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року і витребувано із Гайсинського районного суду Вінницької області цивільну справу № 129/1337/20.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У лютому 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області на касаційну скаргу, в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи фактично зводяться до переоцінки доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є дочкою ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_2 помер в с.Нараївка Гайсинського району Вінницької області, що підтверджує рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 04 листопада 2019 року у справі № 129/2098/19.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року у справі № 129/1967/17 визнано відумерлою спадщину, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 на земельну ділянку, площею 3,72 га, розташовану на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії IІ-ВН № 001179, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 321.

Визнано за територіальною громадою Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області право власності на земельну ділянку, площею 3,72 га, розташовану на території Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду набрало законної сили 02 жовтня 2017 року і було виконане.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_1 , задоволено.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року скасовано і постановлено нове судове рішення.

У задоволенні заяви Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, як процесуального правонаступника Нараївської сільської ради Гайсинського району Вінницької області, про визнання спадщини ОСОБА_4 відумерлою відмовлено.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 129/3714/21, поданої до Гайсинського районного суду Вінницької області 21 грудня 2021 року, із заявленими вимогами до Краснопільської сільської ради Гайсинського району Вінницької області і ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, вбачається, що ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, місце розташування якої та межі входили в земельну ділянку 1 розміром 2,0084 га за № 179, яка згідно з державним актом належала спадкодавцю ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 грудня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку розміром 2 га, кадастровий номер 0520885000:01:004:0077, згідно із записом про право власності від 18 березня 2019 року № 30770478.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, не спростовано матеріалами справи та позивачем те, що зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 у справі № 129/3714/21, поданої 21 грудня 2021 року до Гайсинського районного суду, із заявленими вимогами до Краснопільської сільської радиГайсинського району Вінницької області і ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним та скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки, вбачається, що ОСОБА_2 було передано земельну ділянку, місце розташування якої та межі входили у земельну ділянку 1 розміром 2,0084 га за № 179, яка згідно з державним актом належала спадкодавцю ОСОБА_4 .

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22 грудня 2020 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку розміром 2 га, кадастровий номер 0520885000:01:004:0077, згідно із записом про право власності від 18 березня 2019 року № 30770478.

Вказане свідчить, про те, що у цьому випадку існує спір про право на спадкове майно, до складу якого, як зазначила ОСОБА_1 у своїй заяві від 01 серпня 2019 року про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у справі № 129/2098/19, входить і право на земельну частку (пай), визначене земельним сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0286008, виданим на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 , на підставі якого виданий державний акт на право приватної власності на ім`я спадкодавця ОСОБА_4 , та надалі спірна земельна ділянка рішенням суду була визнана відумерлою спадщиною і згодом передана у власність ОСОБА_2 .

Відтак, на час розгляду справи власником спірної земельної ділянки є ОСОБА_2 , якого не було залучено судом першої інстанції до участі у справі, проте судом прийнято рішення про його права та інтереси.

Відповідно до статті 51 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Виходячи з наведеного, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 200/8461/15-ц (провадження № 61-7479св18), від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17 (провадження № 61-43201св18)).

З урахуванням вказаного визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Суд зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору залежно від характеру правовідносин і норми матеріального права, які підлягають застосуванню.

Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб`єктний склад учасників справи та, встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом в межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2011 року «Серявін та інші проти України». («Seryavin and Others v. Ukraine»), заява № 4909/04, § 58).

Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що у даній справі наявні обставини обов`язкової процесуальної співучасті Богачука В. Д., як співвідповідача, якого не залучено до участі у справі, то позов ОСОБА_1 не підлягає до задоволення через неналежний суб`єктний склад.

Крім того, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновку Верховного Суду, на який містяться посилання в касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 14 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

Р. А. Лідовець

Д. Д. Луспеник