Ухвала

від 10.07.2023 по справі 761/14341/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14341/22

Провадження № 2/761/4635/2023

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участю секретаря Решти Д.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача2 Різник О.О.

розглянувши клопотання позивача та представника відповідача2 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Фінхелпфарм", Товариства з обмеженою відповідальністю "Кепіталкемп" про визнання кредитного договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває дана цивільна справа.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 02.08.2022р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

В підготовчому судовому засіданні було поставлено на обговорення клопотання позивача про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Легкобита С.О. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, витребування доказів, а також клопотання представника відповідача2 про закриття провадження у справі.

Представник відповідача2 в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених позивачем клопотань, натомість позивач підтримав свої клопотання, а також наголосив, що заперечує проти клопотання відповідача2 щодо закриття провадження у даній справі, зокрема, вказавши, що розгляд даної справи на його переконання підсудний Шевченківському районному суду м.Києва.

Щодо клопотання позивача про витребування доказів, суд зауважує наступне.

Так, позивач просить суд витребувати у приватного нотаріуса Легкобита С.О. реєстраційну справу з додатками, що була сформована нотаріусом під час укладення спірного договору.

Суд зауважує, що предметом позову є визнання недійсним договору про надання фінансового кредиту №20211229-ФК, укладеним між ТОВ "Фінансова компанія Фінхелпфарм" та ТОВ "Кепіталкемп" та посвідченим приватним нотаріусом КМНО Легкобитом С.О.

При цьому, позивач звертаючись до суду зауважує, що він є власником квартири у будинку за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному будинку знаходяться нежитлові приміщення НОМЕР_1, НОМЕР_2, які є спільною власністю мешканців будинку, які ніколи їх не відчужували.

Так, позивачу стало відомо, що власником приміщень НОМЕР_1, НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказано відповідача2, також позивачу відомо, що між відповідачами було укладено кредитний договір, який на його думку є фіктивним та суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, що є порушенням ч.1 та 5 ст. 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання такого договору недійсним відповідно до ст. 234 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість: роз`яснює учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 84 ЦПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які можуть підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. ч. 2, 3 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників судового засідання, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки позивачем не доведено їх наявності у приватного нотаріуса та доказове значення витребуваних документів при вирішенні спору по суті з урахуванням предмету та підстав позову.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи судом не встановлено, яким чином відповідні документи будуть підтверджувати обставини та факти, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи по суті, а тому відмовляє у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Щодо клопотання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Легкобита С.О. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадку. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положеннями ч.ч.1, 3 ст. 53 ЦПК України, третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права та обов`язки щодо однієї із сторін; у заявах про залучення третіх осіб зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Крім цього, відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ч.4 ст.53 ЦПК України, у заявах про залучення третіх осіб і в заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.

Аналіз вказаних приписів процесуального закону дає підстави стверджувати, що клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, має бути обґрунтованим з наданням суду відповідних доказів того, що рішення у справі може вплинути на права та обов`язки особи, яка звертається з відповідною заявою.

Виходячи з підстав та предмету позову, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про залучення приватного нотаріуса Легкобита С.О. у якості третьої особи, оскільки суб`єктом звернення не доведено, яким чином ухвалене в майбутньому рішення суду безпосередньо вплине на права чи обов`язки приватного нотаріуса, а тому суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.

Вирішуючи питання стосовно закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, оскільки даний спір необхідно вирішувати за правилами господарського судочинства, суд зауважує, що відповідне клопотання сторони відповідача2 є передчасним, оскільки наразі триває підготовче провадження у даній справі, метою якого передусім є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вирішення відводів, визначення порядку розгляду справи, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

При цьому, суд звертає увагу сторони відповідача2, що закриття провадження у справі на стадії підготовчого провадження можливо виключно з двох підстав, а саме: відмова від позову та укладення мирової угоди, визначених статтями 206, 207 ЦПК України (Вказаний висновок узгоджується з висловленим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.09.2021р. у справі №638/3792/20).

Отже, в даному випадку, суд позбавлений процесуальної можливості вирішити заявлене на даній стадії судового розгляду клопотання відповідача2, а тому відмовляє у його задоволенні.

Керуючись ст.ст.12, 13, 53, 84, 189, 200, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі приватного нотаріуса Легкобита С.О. в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та витребування доказів - відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідача2 про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали суду складено 13.07.2023 року.

СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА