Ухвала

від 13.07.2023 по справі 360/24/23

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

13 липня 2023 року м. ДніпроСправа № 360/24/23

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Качанок О.М., перевіривши в порядку письмового провадження матеріали заяви адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчиненої на виконання рішення суду в адміністративній справі № 360/24/23 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчиненої на виконання рішення суду в адміністративній справі № 360/24/23 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заяви вказано, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 360/24/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про відмову в призначенні пенсії від 12.08.2022 № 122950002335. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за списком № 1, періодів роботи з 14.02.1991 по 11.06.1991 та з 30.11.1992 по 12.09.1995 на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля», період навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 у середньому професійно-технічному училищі № 74 та період проходження строкової військової служби у лавах Радянської армії з 20.06.1991 по 26.10.1992, а також до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості Луганської області з 20.10.2005 по 16.07.2006.

Проте, відповідач всупереч висновкам суду не врахував спірні періоди до підземного стажу, а врахував їх виключно до списку № 1, щоб створити формальні докази виконання рішення суду.

Заявник вважає, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування спірних періодів до пільгового підземного стажу на виконання рішення суду є протиправною.

На підставі викладеного, заявник просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо не врахування до пільгового підземного стажу з повним робочим днем під землею періодів роботи позивача з 14.02.1991 по 11.06.1991 та з 30.11.1992 по 12.09.1995 на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля», період навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 у середньому професійно-технічному училищі № 74 та період проходження строкової військової служби у лавах Радянської армії з 20.06.1991 по 26.10.1992 на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 360/24/23.

Ухвалою суду від 06 липня 2023 року заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Щодо строку звернення до суду в цій ухвалі вказано, що питання стосовно дотримання заявником строку звернення до суду з заявою буде вирішено судом після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з`ясування позиції останнього з даного питання.

Дослідивши матеріали поданої заяви, суд зазначає таке.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 15.03.2023 у справі № 360/24/23, яке набрало законної сили 23.05.2023, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за списком № 1, періодів роботи з 14.02.1991 по 11.06.1991 та з 30.11.1992 по 12.09.1995 на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля», період навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 у середньому професійно-технічному училищі № 74 та період проходження строкової військової служби у лавах Радянської армії з 20.06.1991 по 26.10.1992, а також до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості Луганської області з 20.10.2005 по 16.07.2006.

Відповідно до даних з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» 08.06.2023 позивач отримав виконавчий лист по справі № 360/24/23.

Згідно з частиною 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відповідно до частин 5, 6 статті 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Суд зазначає, що згідно з частиною 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Практика Європейського суду з прав людини (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») говорить, що право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.

Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини 2 статті 129).

Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Слід також зазначити, що рішення суду може виконуватись у добровільному або примусовому порядку. Боржник може виконати рішення суду добровільно: з моменту набрання рішенням суду законної сили; до моменту надходження виконавчого листа до державного або приватного виконавця та відкриття виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 зазначила, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону № 1404-VIII, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Також у вказаній постанові Великої Палати зазначено, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Суд зазначає, що повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є винятковим заходом, якщо позивач вичерпав усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18 та в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а, від 13 вересня 2021 року у справі № 9901/235/20.

Так, з матеріалів заяви судом встановлено, що постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернівецькій області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Павлюком А.Г. від 20.06.2023 відкрито виконавче провадження № 72076264 з примусового виконання виконавчого листа № 360/24/23, виданого Луганським окружним адміністративним судом щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 04.08.2022, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, зарахувавши до пільгового стажу ОСОБА_1 на підземних роботах, що дає право на призначення пенсії за списком № 1, періодів роботи з 14.02.1991 по 11.06.1991 та з 30.11.1992 по 12.09.1995 на шахті «Золоте» виробничого об`єднання «Первомайськвугілля», з 08.06.2011 по 31.08.2014 та з 01.10.2015 по 30.04.2022 у Відокремленому підрозділі шахта «Золоте» Державного підприємства «Первомайськвугілля», період навчання з 01.09.1987 по 01.02.1991 у середньому професійно-технічному училищі № 74 та період проходження строкової військової служби у лавах Радянської армії з 20.06.1991 по 26.10.1992, а також до страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю у Попаснянському районному центрі зайнятості Луганської області з 20.10.2005 по 16.07.2006.

Відповідно до вказаної постанови боржнику надано строк на виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

За даними автоматизованої системи виконавчого провадження стан виконавчого провадження № 72076264 - відкрито.

Інші відомості щодо вчинених виконавчих в межах вказаного виконавчого провадження відсутні.

Відтак, виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цій справі триває по теперішній час.

Суд зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» визначено вичерпний перелік виконавчих дій та заходів, яких виконавець може вжити з метою примусового виконання рішення суду.

Представником позивача до заяви не надано жодних доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а також, що примусовий порядок виконання судового рішення не дав очікуваного результату.

Тобто, представником позивача не зазначено та не надано беззаперечних доказів, які підтверджують необхідність станом на теперішній час, для визнання протиправною бездіяльності щодо виконання рішення суду.

Крім того суд враховує, що позивач звернувся до суду з даною заявою одразу на наступний день (05.07.2023) після закінчення наданого боржнику строку для виконання рішення суду, не дочекавшись вчинення державним виконавцем відповідних встановлених законом виконавчих дій, які він зобов`язаний вчинити у разі невиконання боржником рішення протягом встановленого строку та без надання доказів того, що такі дії вчинені, але не призвели до очікуваного результату.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача у порядку статті 383 КАС України є передчасною, а тому задоволенню не підлягає.

Щодо строку звернення до суду з даною заявою, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 4 статті 383 КАС України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Разом з тим враховуючи те, що суд дійшов висновку щодо передчасності звернення позивача з заявою в порядку статті 383 КАС України, тобто на даний час відсутні підстави стверджувати, що відповідачем допущено відповідні протиправні дії (бездіяльність) на виконання рішення суду, тому момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав не виник та, відповідно, відлік строку звернення до суду не розпочався.

Додатково суд зазначає, що Конституційний Суд України розглядаючи справу за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів частини першої статті 294, частини шостої статті 383 КАС України, вказав, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи Кодексу, якими не встановив права на апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, діяв свавільно, оскільки не врахував її юридичних наслідків для особи-позивача та не запровадив інших дієвих механізмів захисту і поновлення порушених прав, свобод, інтересів особи-позивача, яка судовим порядком домагається виконання судового рішення, ухваленого на її користь (Рішення від 01.03.2023 2-р(II)/2023 у справі № 3-27/2022(54/22)).

У цьому рішенні Конституційний Суд України констатував, що законодавець визначив неоднаковий обсяг процесуальних можливостей (прав) сторін адміністративного процесу щодо права на апеляційне оскарження ухвал, прийнятих за наслідками розгляду заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, надавши суб`єктові владних повноважень право на апеляційне оскарження окремої ухвали і не встановивши для особи-позивача права на апеляційне оскарження ухвали про залишення без задоволення зазначеної заяви, чим поставив особу-позивача в гірше процесуальне становище порівняно з відповідачем - суб`єктом владних повноважень, знівелювавши мету діяльності адміністративних судів, визначену частиною 5 статті 125 Конституції України.

Конституційний Суд України у Рішенні від 01.03.2023 2-р(II)/2023 дійшов висновку, що нормативне регулювання, визначене оспорюваними приписами КАС України, якими для особи-позивача не встановлено права оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 Кодексу, ставлячи особу-позивача в суттєво гірше процесуальне становище порівняно з відповідачем - суб`єктом владних повноважень, не забезпечує рівних процесуальних можливостей особі-позивачу захистити свої права, свободи, інтереси судовим порядком.

Конституційний Суд України виснував також, що законодавець, ухваливши оспорювані приписи КАС України, якими не встановив для особи-позивача права оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду про залишення без задоволення заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, не виконав головного обов`язку, покладеного на нього приписами частини другої статті 3 Конституції України, оскільки законодавчо не встановив дієвого судового контролю за виконанням судового рішення, не забезпечив права особи на судовий захист в адміністративному судочинстві та гарантій його реалізації, як-от: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, право на апеляційний перегляд справи, обов`язковість судового рішення, що є неодмінними вимогами правовладдя як засади конституційного ладу в Україні, вираженої через формулу: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права» (частина перша статті 8 Конституції України).

Таким чином вказаним Рішенням Конституційного Суду України приписи частини першої статті 294 в тім, що вони унеможливлюють апеляційне оскарження ухвали суду про залишення без задоволення заяви, поданої порядком статті 383 КАС України, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи наведене суд роз`яснює позивачу, що ухвала суду про залишення без задоволення заяви, подана в порядку статті 383 КАС України підлягає оскарженню.

Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 294, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, вчиненої на виконання рішення суду в адміністративній справі № 360/24/23 за позовом адвоката Галкіна Вячеслава Леонідовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без задоволення.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Качанок