Рішення

від 13.07.2023 по справі 481/368/22

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/368/22

Провадж.№ 2/481/80/2023

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.07.2023 року Новобузький районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря судових засідань Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

його представника ОСОБА_2

відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

їх представника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, Софіївська сільська об`єднана територіальна громада Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки,

В С Т А Н О В И В:

31.05.2022 року до Новобузького районного суду Миколаївської області звернувся ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , зазначивши третіми особами без самостійних вимог, приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Ларису Михайлівну, Софіївську сільську об`єднану територіальну громаду Баштанського району Миколаївської області, у якому просив визнати право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,91, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області кадастровий номер 4824580400:03:000:0248 за ОСОБА_6 ; визнати право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 6,64, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області кадастровий номер 4824580400:03:000:0440 за ОСОБА_6 ; провести розподіл судових витрат.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 28.05.2013 року між ним та ОСОБА_8 було досягнуто домовленість щодо передачі останнім у постійне користування та у приватну власність ОСОБА_6 земельних ділянок, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,91 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0248 та площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440, які належали ОСОБА_8 на підставі державних актів на право власності на земельні ділянки серії МК №035683 та серії І-МК №008147, шляхом подальшого укладення та підписання договорів купівлі-продажу земельних ділянок, після скасування мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. На підтвердження досягнутих домовленостей, з метою виконання взятих на себе зобов`язань ним ( ОСОБА_6 ) було надано ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 120000 гривень. При цьому, між ними було укладено розписку, якою підтверджувався факт отримання грошових коштів за передані йому земельні ділянки та документи на ці земельні ділянки. Зазначив, що розписка була написана власноручно ОСОБА_8 та ним ( ОСОБА_8 ) особисто підписана в присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . Відповідно до умов, що зазначені в даній розписці та відповідають усній домовленості, після відміни мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення ОСОБА_8 зобов`язується належним чином оформити купівлю-продаж вищезазначених земельних ділянок. Крім того, 28.05.2013 року ОСОБА_8 було складено заповіт згідно якого останній заповів йому зазначені вище земельні ділянки. Крім того, 09.04.2013 року ОСОБА_8 було надано довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області, якою його ( ОСОБА_6 ) уповноважено представляти інтереси ОСОБА_8 в тому числі здійснювати переоформлення зазначених вище земельних ділянок у разі відміни мораторію на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Тобто, під час надання такої довіреності ОСОБА_8 надавав повноваження щодо розпорядження земельними ділянками, таким чином підтверджував факт передачі земельних ділянок у його ( ОСОБА_6 ) власність. Але він не зміг скористатися зазначеною довіреністю, так як на час скасування мораторію на продаж аграрної землі (01.07.2021 року) сплив термін дії довіреності. В грудні 2021 року йому стало відомо, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 15.12.2021 року він звернувся із заявою до приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області - Паліюк Л.М. про відкриття спадкової справи, з метою отримання спадщини за заповітом. Однак, йому було надано лист, яким повідомлено про те, що померлим ОСОБА_8 було складено новий заповіт, який повністю скасовує попередній, що був складений на його ( ОСОБА_6 ) ім`я. Згідно з умовами, викладеними у розписці, ОСОБА_8 з 01.07.2021 року мав виконати взяті на себе зобов`язання перед ним ( ОСОБА_6 ), щодо оформлення земельних ділянок згідно договорів купівлі-продажу, однак не виконав їх. За таких обставин, вважає, що спадкоємці зобов`язані задовольнити його вимоги як кредитора, в межах вартості майна, одержаного у спадщину, а саме, передати зазначені вище земельні ділянки у його ( ОСОБА_6 ) приватну власність.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2022 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 06.06.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку загального позовного провадження до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 23 червня 2022 року 11:00 годину.

21.06.2022 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останні просили відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що неможливо визнати договір купівлі-продажу двох земельних ділянок, належних на праві власності ОСОБА_8 за розпискою від 28.05.2013 року, так як на той час діяв мораторій на продаж земельних ділянок за цільовим призначенням сільськогосподарського виробництва. Позивачем до позову не додано доказів того, що розписка від 28.05.2013 року належить їхньому покійному батьку - ОСОБА_8 . Таким чином, предметом позовних вимог є заповіти ОСОБА_8 , який при житті робив розпорядження щодо належного йому на праві власності майна у формі заповіту від 28.05.2013 року двох земельних ділянок позивачу ОСОБА_6 , а потім відповідно до ст.1254 ЦК України скасував та видав нові заповіти на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Крім того, відповідачі зазначили, що 28.05.2013 року між ОСОБА_8 та ФГ «Агро 1» в особі його директора ОСОБА_6 було укладено договори оренди землі площею 5,91 га кадастровий номер 4824580400:03:000:0248 та площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440, згідно умов яких ФГ «Агро 1» зобов`язалось сплачувати орендну плату у розмірі 4000 гривень. Про наявність вказаних договорів позивач у позовній заяві нічого не зазначив, орендну плату не сплачував, не збільшував розмір орендної плати, пов`язаної з індексом інфляції.

Ухвалою судді від 26.06.2022 року відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_4 до Фермерського господарства «Агро 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати. Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_4 та роз`яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.

Ухвалою судді від 26.06.2022 року відмовлено в прийняті зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до Фермерського господарства «Агро 1», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, Софіївська сільська рада Баштанського району Миколаївської області, про розірвання договору оренди землі та стягнення орендної плати. Зустрічну позовну заяву повернуто ОСОБА_3 та роз`яснено право звернутися до суду з цими позовними вимогами в загальному порядку.

Ухвалою суду від 03.08.2022 року відкладене підготовче судове засідання до 22.08.2022 року за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22.08.2022 року закрито підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 21.09.2022 року о 10:00 год.

21.09.2022 року у судовому засіданні оголошено перерву до 19.10.2022 року 11:00 год.

19.10.2022 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з неявкою сторін по справі, розгляд справи відкладено до 21.11.2022 року 11:00 год.

21.11.2022 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з неявкою сторін по справі, розгляд справи відкладено до 12.12.2022 року 11:00 год.

12.12.2022 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання, розгляд справи відкладено до 16.01.2023 року 10:00 год.

16.01.2023 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання, розгляд справи відкладено до 26.01.2023 року 14:00 год.

26.01.2023 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з відсутністю електропостачання, розгляд справи відкладено до 27.02.2023 року 12:30 год.

27.02.2023 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з неявкою сторін по справі, розгляд справи відкладено до 14.03.2023 року 12:15 год.

14.03.2023 року в судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 , до 29.03.2023 року 13:00 год.

29.03.2023 року судове засідання не відбулось, у зв`язку з неявкою представника позивача за її клопотанням, продовжена перерва до 04.05.2023 року 13:00 год.

04.05.2023 року в судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача ОСОБА_11 , до 30.05.2023 року 10:30 год.

30.05.2023 року в судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 для забезпечення явки свідка ОСОБА_10 , до 19.06.2023 року 13:00 год.

19.06.2023 року в судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 для забезпечення явки свідка ОСОБА_10 , до 05.07.2023 року 11:00 год.

05.07.2023 року в судовому засіданні продовжено перерву за клопотанням представника позивача ОСОБА_2 для забезпечення явки свідка ОСОБА_10 , до 13.07.2023 року 11:00 год.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини зазначені у позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та їх представник ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, посилаючись на обставини, зазначені у відзиві на позовну заяву.

Відповідачка ОСОБА_7 в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином, надала суду заяву, в якій позовні вимоги не визнала, просила справу слухати без її участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М. в судове засідання не з`явилась, про час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Софіївської сільської об`єднаної територіальної громади Баштанського району Миколаївської області в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши доводи позовної заяви та дослідивши додані до неї письмові документи в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні 28.05.2013 року ОСОБА_8 склав заповіт, який було посвідчено секретарем виконкому Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Вишневським Ю.Б. та зареєстровано в реєстрі за № 80, згідно якого ОСОБА_8 заповів ОСОБА_6 належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії МК №035683, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,91 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0248, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та належну йому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серії І-МК №008147, земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с.21 т.1).

27.02.2020 року ОСОБА_8 склав заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Новобузького районного нотаріального округу Миколаївської області Самойленком С.М., згідно якого ОСОБА_8 заповів ОСОБА_3 належну йому земельну ділянку, площею 6,6400 га (кадастровий номер 4824580400:03:000:0440) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області та ОСОБА_4 належну йому земельну ділянку, площею 5,9135 га (кадастровий номер 4824580400:03:000:0248) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с.71).

При огляді свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого Новобузьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 02.11.2021 року, вбачається, що ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 24,67).

Як вбачається зі спадкової справи № 121/2021, спадщину після смерті ОСОБА_8 прийняли його діти: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , яка являється дружиною померлого ОСОБА_8 , відмовилась від прийняття обов`язкової частки у спадщині на спадкове майно, яке залишилося після смерті чоловіка (а.с. 61-91 т.1).

Крім того, із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8 звертався також ОСОБА_6 , якому листом приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області № 258/02-14 від 15.12.2021 року було роз`яснено, що відповідно до ст. 1254 ЦК України ОСОБА_8 було складено новий заповіт, який повністю скасовує попередній, що складений на ім`я ОСОБА_6 та посвідчений секретарем виконавчого комітету Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області Вишневським Ю.Б. 28.05.2013 року за р. № 80, на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440 та площею 5,9135 га кадастровий номер 4824580400:03:000:0248, що розташовані в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області (а.с.86).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 288356368 від 03.1202021 року земельні ділянки площею 5,9135 га кадастровий номер 4824580400:03:000:0248 та площею 6,64 га, кадастровий номер 4824580400:03:000:0440 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Баратівської сільської ради Новобузького району Миколаївської області, належить на праві приватної власності ОСОБА_8 , перебувають в оренді ФГ «Агро-1» на підставі договорів оренди землі № 19/2013 та № 20/2013, виданих 28.05.2013 року, термін дії договорів до 31.12.2062 року (а.с.27-29 т.1).

Позивачем до матеріалів справи також додано копію розписки від 28.05.2013 року, згідно якої ОСОБА_8 отримав від ОСОБА_6 120000, як повний розрахунок по договору купівлі-продажу земельної ділянки, яка належить йому на підставі державного акту серії І-МК №008147 та серії МК № 035683. Загальна вартість земельної ділянки за згодою сторін складає 120000 гривень. Після відміни мораторію на купівлю продаж земель сільськогосподарського призначення зобов`язався оформити належним чином договір купівлі-продажу земельної ділянки (а.с.16 т.1).

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні, підтвердив факт отримання ОСОБА_8 від ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 120000 гривень на придбання будинку, з подальшим продажем за рахунок цих коштів своїх земельних ділянок, про що ОСОБА_8 у його присутності та присутності ще одного працівника ФГ «Агро-1», власноручно підписав розписку.

Суду, стороною позивача, надані письмові пояснення свідка ОСОБА_10 , явку якого позивач не зміг забезпечити.

Проте вказані письмові пояснення не можуть братися до уваги судом, враховуючи наступне.

Відповідно до частини 1 сттатті 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Згідно з частиною 1 статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Статтею 230 ЦПК України врегульовано порядок допиту свідка.

Враховуючи наведені вище норми права, письмові пояснення свідків не можуть вважатися допустимими доказами у справі, враховуючи те, що такі свідки особисто повинні бути допитані судом в порядку, передбаченому статтею 230 ЦПК України.

Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 319 ЦК України встановлює, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності за положеннями статті 321 ЦК України є непорушним і ніхто не може протиправно бути обмеженим в реалізації свого права власності.

За змістом статті 325 ЦК України суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, що відповідно за законом не можуть їм належати.

Відповідно до вимог статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права

власності не встановлена судом.

Позивач обґрунтовує свій позов положеннями сттатті 526 ЦК України, яка регулює загальні умови виконання зобов`язань, 527 ЦК України, яка формулює виконання зобов`язання належним чином, 572 ЦК України, яка визначає поняття застави, 625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов`язання, 629 ЦК України, яка визначає обов`язковість договору,1046 ЦК України, яка визначає поняття договору позики,1047 ЦК України, яка визначає форму договору позики,1049 ЦК України, яка визначає обов`язок позичальника повернути позику,1050 ЦК України, яка передбачає наслідки порушення договору позичальником.

Посилаючись на зміст сттатті 572 ЦК України, що визначає поняття застави, позивач, обґрунтовує, що земельні ділянки на виконання усної домовленості щодо купівлі-продажу, були передані позивачу в заставу.

При цьому, посилаючись на таку норму, позивач повинен був виходити з загальних засад щодо забезпечення зобов`язань.

Так, відповідно, до статті 546 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин(травень 2013 року)виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі статті 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до положень статті 548 виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Також, відповідно до статті 577 ЦК України, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин(травень 2013 року) якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню. Застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом. Застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Недотримання обов`язкової нотаріально посвіченої форми не дозволяє вважати правильним, обґрунтування позивача щодо передачі в заставу земельних ділянок спадкодавцем відповідачів позивачу на виконання усної домовленості купівлі-продажу.

Також відповідно до вимог статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зміст розписки від 28.05.2013 року не передбачає передачу та повернення одних і тих самих грошових коштів або речей між сторонами, а тому посилання позивача на норми, які регулюють правовідносини позики не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Разом з тим, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ст..655 ЦК України).

Відповідно до статті 657 договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно підпункту б пункту 15 розділу Перехідних положень Земельного кодексу (у редакції на час виникнення спірних правовідносин (травень 2013 року)), до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних

ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

До вказаних, правовідносин, що виникли, суд вважає за необхідно застосувати положення цивільного законодавства щодо купівлі-продажу майна, при цьому, розписку, надану позивачем, як доказ такого укладення, не можна вважати попереднім договором в розумінні ст..635 ЦК України.

Відповідно до норм цієї статті 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в

майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Договір про наміри (протокол про наміри тощо), якщо в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору, не вважається попереднім договором.

Як вбачається з пояснень позивача, що також підтверджено відповідачами, ОСОБА_6 після 01.07.2021 року(часу зняття мораторію на купівлю-продаж землі) та до дня смерті ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не звертався до останнього з пропозицією укласти та нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу спірних земельних ділянок або вимагав повернення грошових коштів.

Як вбачається з пояснень позивача ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , передавши йому земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та отримавши грошові кошти за них, формально виконав умови усного договору купівлі-продажу цих земельних ділянок, а тому, після припинення мораторію, той отримав у власність ці земельні ділянки.

З таким твердженням суд не погоджується.

Як вбачається з пояснень відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , їм не відомо про факт продажу земельних ділянок батьком, але вони знали про передачу в оренду цих земельних ділянок на 49 років батьком позивачу ОСОБА_6 , за що той орендну плату не сплачував ні ОСОБА_8 , ні його спадкоємцям.

З тексту розписки, наданої позивачем, в обґрунтування позовних вимог, вбачається, що ОСОБА_8 28.05.2013 року отримав від ОСОБА_6 сто двадцять тисяч (грошова одиниця не зазначена), як повний розрахунок по договору купівлі-продажу земельної ділянки на підставі державного акта І-МК № 008147, МК № 035683. Загальна вартість земельної ділянки за згодою сторін складає 120 тис.грн.

Дійсність вказаної розписки в судовому засіданні оспорювалась відповідачами.

Також дана розписка не містить посилання про те, що земельні ділянки передаються у власність та час такої передачі.

З наданої позивачем довіреності від 9.04.2013 року, термін дії якої сплив 9.04.2016 року вбачається, що ОСОБА_8 уповноважує ОСОБА_6 представляти його інтереси, при придбанні, відчуженні, наймі, управлінні усього рухомого та нерухомого майна, що йому належить.

Співставляючи дату видачі такої довіреності (09.04.2013) з датою складання розписки (28.05.2013), у суду виникають сумніви щодо того, що довіреність пов`язана з усною домовленістю між ОСОБА_8 та ОСОБА_6 щодо купівлі-продажу земельних ділянок, що належали ОСОБА_8 .

При цьому, як вбачається з пояснень позивача, з використанням цієї довіреності він зареєстрував 22.01.2014 року договори оренди землі укладені 28.05.2013 року між ОСОБА_8 та ФГ «Агро», засновником та власником якого є сам ОСОБА_6 , за державними актами МК № 035683 та І-МК № 008147.

Крім того, як загальновідомий факт встановлено, що мораторій на купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення фізичними особами після 2016 року продовжувався щороку на рік, а відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31 березня 2020 року № 552-IX скасований з 01.07.2021 року.

В цей проміжок часу (з 2013 року по 2021 рік) фермерське господарство позивача користувалось земельними ділянками за договорами оренди та отримувало дохід, а також на теперішній час користується та його отримує, не розраховуючись по орендній платі з орендарем та його спадкоємцями, а тому витрати позивача, за умови, якщо вони були ним здійснені 28.05.2013 року на користь ОСОБА_8 , могли компенсуватись доходом від користування цими земельними ділянками та отриманою орендною платою.

Встановлені в судовому засіданні факти та відповідні їм правовідносини переконують суд щодо відсутності підстав для визнання за позивачем права власності на спірні земельні ділянки, оскільки такі у власність йому не передавались, а тому позов підлягає відмові в задоволенні.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, покладаються на його рахунок.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог, приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, Софіївська сільська об`єднана територіальна громада Баштанського району Миколаївської області про визнання права власності на земельні ділянки, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано .

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Позивач: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання: 55636, Миколаївська область, Баштанський район, с. Майорівка.

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, адреса: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Гагаріна,11/2.

Третя особа: Софіївська сільська об`єднана територіальна громада Баштанського району Миколаївської області, адреса: 55632, Миколаївська область, Баштанський район, с. Софіївка, вул. Софіївська, 24/1, код ЄДРПОУ: 04376788.

Повний текст рішення виготовлений 14.07.2023 року.

Суддя Вжещ С.І.