Постанова

від 13.07.2023 по справі 947/26932/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-з/813/296/23

Справа № 947/26932/20

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2023 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 947/26932/20

Номер провадження: 22-з/813/296/23

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя - доповідач),

- суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Власенко С.І.,

учасники справи:

- позивач - ОСОБА_1 ,

- відповідачі - 1) ОСОБА_2 , 2) ОСОБА_3 , 3) ОСОБА_4 , 4) ОСОБА_5 , 5) ОСОБА_6 , 6) Приватне підприємство «Авто-Ліга»,

розглянув у відкритому судовому засіданні спільну заяву адвокатів Сокол Дани Вікторівни та Винокурова Олександра Вікторовича, діючих від імені ОСОБА_6 , про вирішення питання щодо розподілу судових витрат у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного підприємства «Авто-Ліга» про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортного засобу, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на автомобіль та витребування автомобіля з чужого незаконного володіння,

встановив:

У вересні 2020 року ОСОБА_7 звернулась до суду з вищезазначеною позовною заявою, яку у подальшому було змінено, в якій остаточно просила: 1) визнати недійсними договір комісії № 2018/000652 від 21 травня 2018 року, сторонами якого є ПП «Авто-Ліга», в особі ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 ; 2) визнати недійсними договори купівлі-продажу транспортного засобу: 2.1) №5557/18/000652 від 21.05.2018 року, укладений між ПП «Авто-Ліга», в особі ОСОБА_8 , та ОСОБА_3 , предметом якого був автомобіль Lexus ES 350, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 ; 2.2) № 5142/2018/1118552 від 25.09.2019 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ; 2.3) № 5152/2019/1379063 від 27.03.2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ; 2.4) № 4842/2019/1388155 від 30.03.2019 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; 3) визнати недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Lexus ES 350, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , за ОСОБА_6 ; 4) визнати право власності на автомобіль Lexus ES 350, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , за ОСОБА_7 ; 5) витребувати з володіння ОСОБА_6 чи іншої особи, у володінні якої знаходиться належній позивачці на праві власності автомобіль Lexus ES 350, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 . Позивачка також просила стягнути з відповідачів усі документально підтверджені судові витрати. (Т. 1, а. с. 1 - 3, 184 - 190, 195 - 201).

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 2022 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_7 .. Визнано недійсним договір комісії № 2018/000652 від 21 травня 2018 року на продаж автомобіля Lexus ES 350 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , сторонами якого є ПП «Авто-Ліга», в особі ОСОБА_8 , та ОСОБА_7 . Визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Lexus ES 350, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_6 . Витребувано з володіння ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 , транспортний засіб Lexus ES 350, 2008 року випуску, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ПП «Авто-Ліга» на користь ОСОБА_7 судові витрати в розмірі - 15 453,81 грн.. (Т. 3, а. с. 209 - 218).

Постановою Одеського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково. Апеляційну скаргу адвоката Винокурова Олександра Вікторовича, діючого від імені ОСОБА_6 , задоволено. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 липня 2022 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення. У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Приватного підприємства «Авто-Ліга» про визнання недійсним договору комісії, визнання недійсним договорів купівлі-продажу транспортного засобу, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визнання права власності на автомобіль та витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, відмовлено (Т. 4, а. с. 217 - 220).

12.06.2023 року засобами поштового зв`язку адвокатами Сокол Д.В., Винокуровим О.В., діючими від імені ОСОБА_6 , до апеляційного суду подано заяву про розподіл судових витрат, в якій останні просять стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 судові витрати у розмірі - 28 000 грн. (Т. 5, а. с. 42 - 44).

03.07.2023 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання про відмову в задоволенні заяви про розподіл судових витрат. ОСОБА_1 зазначає, що стороною відповідача не було подано як до, так і під час судових дебатів доказів понесених судових витрат. Крім того, вимог щодо судових витрат не було заявлено з першою заявою по суті справи. Заявником не надано доказів сплати витрат на адвоката. Зазначений розмір витрат на правову допомогу є надмірним, нерозумним, безпідставним, та призведе до збагачення заявника (Т. 4, а. с. 100 - 103).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07.07.2023 року задоволено клопотання адвоката Пожидаєва В.О., діючого від імені ОСОБА_1 , про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції адвокат Пожидаєв В.О., діючий від імені ОСОБА_1 , просив відмовити в задоволенні заяві про розподіл судових витрат, або якщо суд дійде висновку про наявність підстав для її задоволення, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань від них не надійшло.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді питання щодо судових витрат, освідомленість учасників справи про його розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду питання умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для розгляду питання щодо судових витрат, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи тощо, колегія суддів вважає можливим розглянути питання щодо судових витрат за відсутності її інших учасників.

За правилами, передбаченими ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому ж самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час ти місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись із клопотанням про ухвалення додаткового судового рішення, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду клопотання про ухвалення додаткового судового рішення без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої, частин третьої, четвертої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Адвокати Сокол Д.В. та Винокуров О.В., діючі від імені ОСОБА_6 , в заяві просять стягнути з ОСОБА_7 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 28 000 грн..

Колегією суддів встановлено, що разом з першою заявою по суті справи (відзив на позов), представником ОСОБА_6 було заявлено попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, який було оцінено у розмірі - 30 000 грн. (Т. 2, а. с. 5 - 12).

Крім того, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, апелянт просила фактично понесені судові витрати покласти на ОСОБА_7 (Т. 4, а. с. 2 - 11, 16 - 25).

Отже, доводи ОСОБА_1 щодо не звернення заявника до суду з першою заявою по суті спору щодо попереднього розрахунку судових витрат, які сторона очікує понести, спростовуються матеріалами справи.

Матеріалами справи встановлено, що 17.08.2022 року між ОСОБА_6 та адвокатом Винокуровим О.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4568/10 видане 30.06.2011 року) укладено Договір про надання правової допомоги №217-22 ЦС (Т. 5, а. с. 45).

Відповідно до п. 1 Договору адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги у цивільній справі №947/26932/20.

Відповідно до п. 8 Договору фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу Адвоката за цим Договором складає - 22 000 грн.. Окрім гонорару, Клієнт на вимогу Адвоката зобов`язується оплачувати Адвокату обґрунтовані фактичні видатки, пов`язані із виконанням доручення (Т. 5, а. с .45).

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 09.06.2023 року до договору про надання правової допомоги №217-22/ЦС від 17.08.2022 року оплата за цим Договором здійснюється не пізніше 20-ти календарних днів з моменту отримання Клієнтом Акту надання послуг виконаних Адвокатом для надання правничої допомоги, після набрання судовим рішенням законної сили. Такий Акт за вибором Адвоката може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на поштову адресу/електронну скриньку Клієнта. Фіксований розмір витрат на професійну правничу допомогу Адвоката, визначеного п.8 Договору №217-22/ЦС від 17.08.2022 року, оплачується Клієнтом в гривнях, без ПДВ, шляхом безготівкового та/або готівкового розрахунку.

Відповідно до Акту наданих послуг від 09.06.2023 року, складений розрахунок про те, що на підставі Договору про надання правової допомоги від 17.08.2022 року №217-22/ЦС адвокатом Винокуровим О.В. надано наступну правову допомогу Клієнту ОСОБА_6 , обумовлену Договором щодо захисту інтересів Клієнта в Одеському апеляційному суді в рамках розгляду цивільної справи №947/26932/20:

Надана правова допомогаОбсяг/кількість витрачених годин (год.)Фіксований розмір (грн.)Ознайомлення та правовий аналіз рішення Київського районного суду м.Одеси від 12.07.2022 року1 год. 22 000, 00 грн.Виготовлення та направлення апеляційної скарги від 19.08.2022 року за вих.№5855 на рішення Київського апеляційного суду м.Одеси від 12.07.2022 року5 год.Виготовлення та направлення на адресу суду і інших учасників справи заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції30 хв.Виготовлення та направлення додаткових письмових пояснень від 02.06.2023 року за вих.№7 з актуальними правовими позиціями Верховного Суду1 год. Участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (08.06,2023 року)1 год. 30 хв.Всього:22 000, 00 грн.

15.08.2022 року між ОСОБА_6 та адвокатом Сокол Д.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №8569/10 видане 27.12.2019 року) укладено Договір про надання правової допомоги №39-22 ЦС (Т. 5, а. с. 48).

Відповідно до п. 1 Договору адвокат бере на себе зобов`язання здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги у цивільній справі №947/26932/20.

Відповідно до п. 8 Договору, гонорар Адвоката за цим договором оплачується у розмірі, визначеному у Додаткових угодах до цього Договору. Окрім гонорару. Клієнт на вимогу Адвоката зобов`язується оплачувати Адвокату обґрунтовані фактичні видатки, пов`язані із виконанням доручення.(Т. 5, а.с.48)

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 09.06.2023 року до договору про надання правової допомоги №39-22/ЦС від 15.08.2022 року, розмір гонорару за цим Договором по судовій справі №947/26932/20 визначається згідно детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатом для надання правничої допомоги, яким складається та підписусться Адвокатом. В детальному розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатом для надання правничої допомоги вказується обсяг наданої Адвокатом юридичної допомоги та її вартість. Сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару (винагороди) за участь Адвоката судових засіданнях в судах усіх інстанцій по цивільній справі №947/26932/20, у розмірі - 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. за одне судове засідання.

Відповідно до п. 2 Додаткової угоди від 09.06.2023 року, оплата за цим Договором здійснюється не пізніше 20 календарних днів з моменту отримання Клієнтом детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних Адвокатом для надання правничої допомоги, після набрання судовим рішенням законної сили. Такий розрахунок за вибором Адвоката може бути надіслано поштовою кореспонденцією та/або електронним листом на поштову адресу/електронну скриньку Клієнта. Розмір гонорару за надання правової (правничої) допомоги, що надається Адвокатом оплачується Клієнтом в гривнях, без ПДВ, шляхом безготівкового та/або готівкового розрахунку.

Відповідно до детального розрахунку робіт (наданих послуг) виконаних для надання правничої (правової допомоги) від 09.06.2023 року, складений розрахунок про те, що на підставі Договору про надання правової допомоги від 15.08.2022 року №39-22/ЦС адвокатом Сокол Д.В. надано наступну правову допомогу Клієнту Бондаренко Альбіні Миколаївні, обумовлену Договором щодо захисту інтересів Клієнта в Одеському апеляційному суді в рамках розгляду цивільної справи №947/26932/20:

Надана правова допомога Вартість(грн.)Участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (08.06.2023 року) Ставка встановлена у фіксованому розмірі та складає 6 000 грн. за одне судове засідання Всього: 6000 грн.

На підставі вказаного, заявник вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у цій справі є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням значення справи для сторін, а також з урахуванням складності справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заяви, виходячи з наступних підстав.

Частиною першою ст.270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України);

3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, у разі недотримання вимог частини п`ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20).

ОСОБА_1 зазначає, що визначений розмір витрат на правничу допомогу є надмірним, нерозумним та безпідставним. Заявником не надано доказів оплати понесених витрат.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19 вказано, що: 1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України; 3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару; 4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; 5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18. При цьому, договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Тобто вказана судова практика є незмінною.

Отже, доводи заяви ОСОБА_1 щодо не надання квитанції про оплату послуг адвоката на правничу допомогу є безпідставними, оскільки витрати підлягають стягненню, які фактично сплачено стороною/третьою особою або тільки має бути сплачено.

Частиною 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо:

заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо);

суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо);

заявлені судові витрати були недоцільні або не обов`язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, правова позиція представників ОСОБА_6 була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору.

Тому, визначена адвокатом Винокуровим О.В. ставки в розмірі 22000 грн., є значно завищеним, неспівмірним з обсягом наданих послуг адвокатом.

Крім того, визначення адвокатом Сокол Д.В. розміру ставки за участь в одному судовому засіданні в режимі відеоконференції у розмірі 6000 грн, є значно завищеним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, колегія суддів дійшла висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_6 , у розмірі - 20 000,00 грн..

Додаткове рішення може бути оскаржено (ч. 5 ст. 270 ЦПК України).

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

Керуючись ст. ст. 270, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Спільну заяву адвокатів Сокол Дани Вікторівни та Винокурова Олександра Вікторовича, діючих від імені ОСОБА_6 про розподіл судових витрат, - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову.

Стягнути з ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп..

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної додаткової постанови.

Повний текст постанови складений 14 липня 2023 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: О. В. Князюк

О. М. Таварткіладзе