Постанова
від 05.07.2023 по справі 922/2277/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Харків Справа № 922/2277/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,

за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,

за участю представників сторін:

від позивача Сільченко Т.І. на підставі Ордеру Серії АХ№1131236 від 16.05.2023, договору про надання правової допомоги від 22.04.2023 №2023/04/07;

від відповідача Годунов В.С. на підставі Ордеру Серії АХ №1134248 від 06.06.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс", м.Харків (вх. №940 Х/2)

на рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 (суддя Лаврова Л.С., повний текст рішення складено 26.04.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 (суддя Лаврова Л.С., повний текст рішення складено 10.05.2023) у справі №922/2277/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс", м.Харків

до відповідача: Національного наукового центру "Інститут Метрології", м. Харків

про стягнення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних збитків

та за зустрічним позовом: Національного наукового центру "Інститут Метрології", м.Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс", м.Харків

про стягнення збитків та штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

18.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Національного наукового центру "Інститут Метрології" про стягнення боргу за договором про надання охоронних послуг №21-020.3/ХВП від 11.03.2021 в сумі 249988,50грн, пені за період з 13.07.2022 по 31.10.2022 в розмірі 13869,23грн, 3% річних за період з 13.07.2022 по 31.10.2022 в сумі 1664,31грн та інфляційних в розмірі 7218,79грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині оплати за надані послуги за договором про надання охоронних послуг № 21-0203/ХВП від 11.03.2021 за період з квітня по червень 2022року.

22.12.2022 Національний науковий центр "Інститут Метрології" звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут метрології" 325882,95грн, з яких 305050,57грн відшкодування завданих збитків за неналежне виконання договору; 20832,38грн штрафу. Також просив місцевий господарський суд, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" судові витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу та надати позивачу строк до 5 днів з дня вирішення спору по суті для подання доказів понесених витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору про надання охоронних послуг №21-020.3/ХВП від 11.03.2021, зокрема, 08.06.2022 охоронна фірма допустила проникнення сторонніх осіб на об`єкт, що охороняється; не забезпечила оперативне реагування персоналу охорони за фактами протиправних дій щодо охоронюваних об`єктів за адресою вул.Саратовська, 36, персонал охоронної фірми не викликав поліцію, не повідомив замовнику про крадіжку.

На підтвердження викладених обставин, позивачем було додано до зустрічної позовної заяви акт обстеження технічного стану обладнання гальванічної ділянки у приміщенні корпуса 2, вул.Саратівська, 36 від 08.06.2022, в якому деталізовано виявлені пошкодження та викрадені матеріали; документи по кримінальному провадженню № 12022220000000297 від 15.06.2022; рахунки щодо придбання ТМЦ, акт оцінки збитків від 04.08.2022, які у відповідності до умов пункту 7.4. договору є належними доказами на підтвердження розміру заподіяної шкоди.

Отже, за наведених обставин, на думку позивача за зустрічним позовом відповідач має відшкодувати завдані збитки у відповідності до пункту 7.1.1. договору.

Крім того, з посиланням на положення пункту 7.10 договору, яким визначено, що у разі виявлення фактів передбачених пунктами 7.1.1.-7.1.3. договору, охоронна фірма сплачує замовнику штраф у розмірі 25 % від вартості послуг за місяць, в якому виявлені вказані факти, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути з відповідача штраф в сумі 20832,38грн. за червень 2022 року.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, поданому 19.01.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" до Господарського суду Харківської області, позивач за первісним позовом заперечував проти задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення збитків в сумі та штрафу в розмірі, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність.

Зокрема, позивач за первісним позовом звертав увагу суду на період, в якому на думку відповідача за первісним позовом було скоєно проникнення на об`єкт охорони та вчинені протиправні дії щодо розкрадання майна, а саме 15.06.2022 відповідач за первісним позовом звернувся до правоохоронних органів щодо факту крадіжки, було розпочато досудове розслідування, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202222000000297. 3 витягу з ЄРДР вбачається, що можливе скоєння кримінального правопорушення відбулось в період з 24.02.2022 по 10.06.2022 року.

24.02.2022 року, з початком військової агресії російської федерації проти України, було введено воєнний стан, що є визнаним фактом та не потребує доведення.

Харківську міську територіальну громаду Харківської області було визначено як територіальну громаду, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), в місті Харкові точилися бойові дії, населення Харкова та області було вимушено шукати укриття та перебувати в бомбосховищах, одне з яких було розташоване на території об`єкту охорони визначеного умовами договору, а саме: м. Харків, вул. Саратовська, 36, розташоване бомбосховище (№78900, КП «Міський інформаційний центр», розділ «Укриття», сайт «Геопортал Харкова»)

Відповідно до умов договору про надання охоронних послуг №21-020.3/ХВП від 11.03.2021, основним завданням позивача за первісним позовом було здійснення на об`єктах пропускного та об`єктового режиму, з початком військової агресії російської федерації позивач продовжував надавати охоронні послуги та не пропускав на територію об`єкта охорони сторонніх осіб, а також повідомив в телефонному режимі відповідача про обставини, які можуть призвести до зміни умов договору.

Проте, після початку військової агресії, позивач за первісним позовом в телефонній розмові отримав погодження на пропуск до бомбосховища громадян та за усним розпорядженням відповідача за первісним позовом був організований безперешкодний доступ сторонніх громадян на територію, де розташований об`єкт охорони замовника, з метою можливості вільно користуватися приміщеннями бомбосховища (на підтвердження викладених обставин було долучено до відзиву деталізацію дзвінків)

Відповідно до умов пункту 6.1.7. договору, відповідач за первісним позовом був зобов`язаний повідомляти охорону фірму про проведення заходів, внаслідок яких може виникнути необхідність зміни характеру охорони та дислокації постів, проте, відповідачем відповідних дій вчинено не було, у зв`язку із чим, позивач за первісним позовом вважав, що ризики за невиконання таких умов несе саме замовник послуг.

Отже, саме у зв`язку із порушення відповідачем за первісним позовом умов договору, а саме скасування пропускного і об`єктового режиму по пропускам встановленої форми та встановлення безперешкодного доступу сторонніх осіб на об`єкти охорони, без збільшення кількості постів охорони на об`єктах та зміни режиму охорони, не з вини позивача, настали обставини непереборної сили, що свідчить про відсутність протиправної поведінки та винних дій з боку позивача, які могли спричинити збитки заподіяні розкраданням товарно- матеріальних цінностей.

Крім того, позивач за первісним позовом також зазначав, що за предметом договору та додатком №1 до договору, охороною фірмою було прийнято під охорону лише будівлі (приміщення), за адресою: м.Харків, вул. Саратовська, 36.

При зверненні до суду з відповідною зустрічною позовною заявою відповідачем за первісним позовом не було надано доказів передачі будь-яких матеріальних цінностей під охорону, і, зокрема, саме тих, про відшкодування вартості яких заявлено в позові, як і не надано доказів на підтвердження того, що зазначене в Акті оцінки збитків майно знаходилось на балансі відповідача, не надано підтвердження проведення інвентаризації основних засобів нематеріальних активів та інших необоротних матеріальних активів та підтвердження знаходження цього майна за адресою м. Харків, вул. Саратовська, 36 в охоронюваних позивачем за первісним позовом приміщеннях в період з 24.02.2022 до 10.06.2022, і що його зникнення мало місце в цей період, а не в іншій період часу.

Більш того, при передачі об`єктів охорони після закінчення дії договору, відповідачем за первісним позовом не було висловлено жодних зауважень щодо відсутності майна переліченого в акті оцінки збитків, що підтверджується актом № 1 приймання-здачі об`єкта після закінчення дії договору № 21-0203ХВП про закупівлю послуг, пов`язаних з особистою безпекою від 11.03.2021 та актом №2 приймання-здачі об`єкта після закінчення дії договору № 21-0203ХВП про закупівлю послуг, пов`язаних від 01.07.2020 з особистою безпекою від 11.03.2021.

Позивач за первісним позовом також зазначав, що розмір нарахованих збитків було здійснено відповідачем за первісним позовом без врахування Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 №116.

Окрім викладеного, позивач за первісним позовом також не погоджувався з заявленою до стягнення сумою штрафу у розмірі 20832,38грн нарахованого відповідачем за первісним позовом на підставі пункту 7.10 договору, з огляду на не доведення обставин встановлених пунктами 7.1.1 -7.1.3. договору та відповідно не доведення належними та допустимими доказами його протиправної поведінки та винних дій.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс"; зустрічні позовні вимоги Національного наукового центру "Інститут Метрології" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" збитки у розмірі 216774,04грн та 3251,61грн судового збору; в решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Відповідні висновки місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог мотивовані тим, що умовами укладеного між сторонами договору про надання охоронних послуг № 21-0203/ХВП від 11.03.2021 передбачено, що на підтвердження факту надання охоронною фірмою послуг складається акт здачі - приймання послуг та надається замовнику до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, проте, матеріли справи не містять ані доказів підписання актів обома сторонами, ані доказів направлення позивачем актів відповідачу, у зв`язку із чим відсутні підстави для початку перебігу строку на проведення розрахунків з боку відповідача у відповідності до приписів статті 530 Цивільного кодексу України.

За наведених обставин, господарський суд першої інстанції визнав передчасними вимоги позивача про стягнення вартості наданих послуг та здійснення нарахувань за прострочення виконання такого зобов`язання, та відмовив з задоволенні позовних вимог ТОВ «ХАРКІВСЬКА ВАРТА ПЛЮС» про стягнення суми боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Керуючись приписами статей 22, 906 Цивільного кодексу України, а також положеннями пунктів 7.1.1. та 7.4. договору про надання охоронних послуг № 21-0203/ХВП від 11.03.2021 місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" збитки у розмірі 216774,04грн, як таких, що підтверджені належними та допустимими доказами.

Разом з тим, господарським судом першої інстанції було відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" штрафу в сумі 20832,38грн, з огляду на те, що пунктом 7.10 договору сторонами було визначено конкретний порядок стягнення такого штрафу, а саме шляхом зменшення вартості послуг на суму штрафу, а не безпосереднього стягнення з позивача. Проте, позивачем за первісним позовом не було надано доказів на підтвердження виставлення акту наданих послуг за червень 2022 року, а тому, у відповідності до п. 7.10 договору, відповідач мав би право на зменшення суми вартості послуг на суму штрафу лише після виставлення позивачем акту приймання наданих послуг за відповідний місяць.

01.05.2023 Національний науковий центр "Інститут Метрології" звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд поновити строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розглянути питання про постановлення додаткового судового рішення щодо судових витрат, питання про розподіл яких не було вирішене під час розгляду спору по суті; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" 50500,00гривень витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" 10037,16гривень витрат за проведення експертизи.

04.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" подано до Господарського суду Харківської області клопотання про зменшення судових витрат, в якому просив суд залишити заяву Національний науковий центр "Інститут Метрології" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду та без задоволення.

Обґрунтовуючи вказану заяву позивач за первісним позовом посилався на те, що зі змісту протоколів судових засідань вбачається, що представником відповідача за первісним позовом не було зроблено відповідної заяви про розподіл судових витрат шляхом постановлення судом додаткового рішення після надання доказів, що суперечить приписам статті 221 ГПК України, тобто відповідачем за первісним позовом було порушено процедуру подання клопотання (заяви) про розподіл судових витрат у справі та доказів понесення таких витрат.

Крім того, позивач за первісним позовом зазначав, що надана відповідачем за первісним позовом заява про стягнення судових витрат, датована 28.04.2023 року, не містить взагалі зазначення будь-яких причин, які спричинили пропуск ним звернення до суду з відповідною заявою, а ухвала Господарського суду Харківської області від 02.05.2023 про призначення поданої заяви про стягнення судових витрат до розгляду взагалі не містить зазначення про поновлення чи відмову у поновленні пропущених строків.

Щодо суті самої заяви позивач за первісним позовом зазначав, що подані відповідачем за первісним позовом докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу є недостатніми для обґрунтування та доведення відповідності понесених витрат з огляду на те, що всі процесуальні документи подані відповідачем за первісним позовом до суду підписані посадовими особами самого відповідача, жодний документ не підписаний ані представником Адвокатського об`єднання «Богомолов і партнери», договір з яким наданий до заяви про стягнення судових витрат, ані адвокатом Годуновим В.С. - щодо якого взагалі незрозуміло, яке відношення він має до справи та/або до АО «Богомолов та партнери».

Крім того, позивач за первісним позовом зазначав, що наданий в якості доказу Акт про надану правову допомогу не містить детального опису наданих послуг, їхньої вартості (навіть не зазначена кількість витраченого часу та дня вартість як часу так і кожної дії), отже в даному випадку неможливо визначитись із співмірністю витрат із складністю справи, необхідність та фактичність витрат.

Отже, за наведених обставин, позивач за первісним позовом вважав, що заявлені витрати на правову допомогу (послуги з адвокатської діяльності) в сумі 50500,00грн є необґрунтованими та недоведеними, що свідчить про відсутність підстав для їх задоволення на підставі наданих доказів.

Окрім викладеного, позивач за первісним позовом з посиланням на положення частини 3 статті 127 Господарського процесуального кодексу України також наголошував на відсутності підстав для включення витрат за проведення експертизи в сумі 10037,16грн до складу судових витрат та їх компенсування за його рахунок, з огляду на те, що проведене експертне дослідження було виконано на замовлення відповідача за первісним позовом, а не на підставі ухвали суду.

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 задоволено заяву Національного наукового центру "Інститут Метрології" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" 50500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10037,16 грн витрат на проведення експертизи.

Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 123,126, 129 Господарського процесуального кодексу України мотивовані тим, що надані відповідачем за первісним позовом документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50500,00грн є належними та допустимими, доказів неспівмірності заявлених витрат позивачем за первісним позовом до суду надано не було, отже розмір судових витрат є співмірним зі складністю справи, враховуючи вирішення між сторонами первісного та зустрічного спору, а також характер спірних відносин та кількість вчинених процесуальних дій та складених заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, обсягу зібраних доказів.

Крім того, місцевим господарським судом з посилання на положення частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України також було стягнуто з відповідача за первісним позовом витрати на проведення експертизи в сумі 10037,16 грн, з огляду на те, що процесуальним законодавством передбачено можливість призначення експертизи як судом так і за замовленням учасників справи, отже витрати на проведення експертизи, результати якої було прийнято судом в якості доказів при ухваленні рішення, підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" з рішення та додатковим рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 в частині задоволення зустрічного позову Національного наукового центру "Інститут Метрології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про стягнення збитків у розмірі 216774,04грн та судового збору у розмірі 3251,61грн, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог Національного наукового центру "Інститут Метрології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про стягнення збитків у розмірі 216774,04грн та судового збору у розмірі 3251,61грн відмовити.

Також, апелянт просить суд здійснити перерозподіл судових витрат за результатом розгляду апеляційної скарги; судові витрати за розгляд справи апеляційним судом покласти на відповідача за первісним позовом - Національний науковий центр "Інститут Метрології".

Фактично доводи апеляційної скарги є тотожними доводами викладеним у відзиві на зустрічну позовну заяву та клопотанні про зменшення судових витрат поданими Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" до місцевого господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/2277/22; призначено справу до розгляду на "05" липня 2023 р. об 11:00 годині.

12.06.2023 відповідачем за первісним позовом подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№6678), в якому просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс", рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 та на додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/2277/22 залишити без змін.

22.06.2023 апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення на відзив на апеляційну скаргу (вх.№7246). У вказаних поясненнях апелянт повторно наголошує на тому, що після початку військової агресії, позивач за первісним позовом в телефонній розмові отримав погодження на пропуск до бомбосховища, яке було розташоване на території об`єкту охорони визначеного умовами договору, а саме: м. Харків, вул. Саратовська, 36, громадян та за усним розпорядженням відповідача за первісним позовом був організований безперешкодний доступ сторонніх громадян на територію, де розташований об`єкт охорони замовника, з метою можливості вільно користуватися приміщеннями бомбосховища (на підтвердження викладених обставин, позивачем було долучено до відзиву деталізацію дзвінків)

До вказаних додаткових пояснень апелянтом було долучено копію адвокатського запиту адвоката АО «Роланд» Сільченко С.О. від 01.02.2023 з додатками та відповіді ГУ ДСНС України у Харківській області від 05.05.2023 на цей запит; копію адвокатського запиту АО «Роланд» Сільченко С.О. від 01.05.2023 з додатками та відповіді Департаменту цивільного захисту ХОВА від 09.05.2023 з додатками на цей запит.

За приписами частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів зазначає, що виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. (Близька за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 25.04.2018р. у справі №911/3250/16, від 06.02.2019р. у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі №913/632/17, від 06.03.2019р. у справі №916/4692/15, від 16.12.2020р. у справі №908/1908/19, від 21.01.2021р. у справі №908/3359/19 від 27.04.2023р. у справі №927/738/19).

Враховуючи вищевикладене, апеляційним господарським судом зазначені документи не розглядаються та не приймаються до уваги в якості додаткових доказів.

04.07.2023 відповідачем за первісним позовом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення у справі (вх.№7771). До вказаних пояснень відповідачем за первісним позовом додано копії журналу рапортів по об`єкту охорони визначеного умовами договору, а саме: м. Харків, вул. Саратовська, 36.

Вирішуючи питання щодо прийняття вказаних додаткових доказів, судова колегія зазначає, що апеляційним господарським судом в силу приписів Господарського процесуального кодексу України переглядаються виключно ті обставини, які були предметом розгляду місцевого господарського суду, у зв`язку із чим, доданий документ, апеляційним господарським судом не розглядається та не приймається до уваги в якості додаткового доказу.

У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 05.07.2023 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 в частині задоволення зустрічного позову Національного наукового центру "Інститут Метрології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про стягнення збитків у розмірі 216774,04грн та судового збору у розмірі 3251,61грн, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні зустрічних позовних вимог Національного наукового центру "Інститут Метрології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про стягнення збитків у розмірі 216774,04грн та судового збору у розмірі 3251,61грн відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні, рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023

Враховуючи, що представники сторін з`явились в судове засідання та надали пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс» (надалі - охоронна фірма) та Національним науковим центром "Інститут Метрології" (надалі - замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг № 21-0203/ХВП (надалі договір т.1 а.с.8-12), відповідно до умов якого замовник доручає, а охоронна фірма приймає на себе зобов`язання надати послуги згідно ДК 021:2015 код 79710000-4 - Охоронні послуги (фізична охорона об`єктів замовника), які включають в себе:

- здійснення на об`єктах пропускного і виутрішньооб`єктового режиму, контролю за ввезенням і вивезенням (внесенням і винесенням) товарно-матеріальних цінностей на територію і з території об`єкта, що охороняється, по пропусках встановленої форми в робочі дні, не допускати проникнення сторонніх осіб на об`єкти (згідно додатку № 1 т.1 а.с.13), що охороняються;

- цілодобову фізичну охорону об`єктів, розташованих за адресами:

- м. Харків, вул. Мироносицька, 42 (1 пост):

- м. Харків, вул. Саратовська, 36 (1 пост);

- м. Харків, вул. Омська, 87 (1 пост);

- Харківська обл., Харківський р-н, сел. Липці, вул. Пушкінська, 182 (2 пости);

- оперативне реагування персоналу охорони, у тому числі за повідомленням третіх осіб, за фактами протиправних дій щодо охоронюваних об`єктів (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пункту 3.1. договору, виконавець повинен надати замовнику послуги, якість яких відповідає умовам цього договору, вимогам Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності», «Про охоронну діяльність», та вимогам Ліцензійних умов провадження охоронної діяльності.

Розділом 4 договору сторони погодили вартість послуг та порядок розрахунків, а саме:

-вартість послуг за цим договором складає 2487840,00грн без ПДВ. (пункт 4.1. договору);

-вартість фактично наданих охоронною фірмою послуг за кожен місяць визначається в актах здачі - приймання послуг (пункт 4.2. договору);

-на підтвердження факту надання охоронною фірмою послуг складається акт здачі - приймання послуг та надається замовнику до 5 (п`ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів підписує його, або направляє охоронній фірмі мотивовану відмову від підписання. У разі немотивованої відмови або не підписання Акту в установлений строк, послуги за договором вважаються наданими належним чином і у повному обсязі без будь-яких зауважень та претензій з боку замовника та підлягають оплаті. Правові наслідки такого факту прирівнюються до правових наслідків підписання Акту (пункт 4.3. договору).

-розрахунки здійснюється протягом 60 днів з дня підписання обома сторонами акту здачі - приймання послуг за відповідний місяць та за умови наявності в ЄРПН (єдиному реєстрі податкових накладних) податкової накладної, зареєстрованої охоронною фірмою належним чином (пункт 4.4. договору).

Згідно з пунктом 5.1.1. договору, охоронна фірма зобов`язана організувати та забезпечити охорону та недоторканість об`єктів замовника, прийнятих під охорону шляхом проведення заходів охорони, зазначених в пунктів 2.1. договору, а замовник зобов`язаний створювати належні умови для забезпечення зберігання товарно- матеріальних цінностей, що охороняються на підставі цього договору, та сприяти охоронній фірмі при виконані нею своїх завдань (пункт 6.1.1 договору).

Розділом 7 договору, сторонами було погоджено відповідальність сторін, у разі порушення умов договору.

Зокрема, відповідно до пункту 7.1.1. договору, охоронна фірма несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду) заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів під час знаходження об`єкту під охороною, здійснене шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання встановленого на об`єкті порядку вивезення ТМЦ.

Факт крадіжки, грабежу, розбою, а також факти знищення або пошкодження об`єктів та майна, що охороняється відповідно до цього договору, сторонніми особами, які проникли на об`єкт, або через пожежу, або в силу інших причин з вини працівників, що здійснюють охорону об`єктів, встановлюються у відповідності до вимог чинного законодавства (пункт 7.2 договору).

Згідно з пунктом 7.3. договору, про факт порушення цілісності об`єкта або завдання збитків (шкоди) пошкодження майна, що охороняється відповідно до цього договору, охоронна фірма повідомляє в чергову частині органу внутрішніх справ та замовнику. До прибуття представників органу внутрішніх справ або слідства охоронна фірма забезпечує недоторканість місця події.

Відповідно до пункту 7.4 договору, розмір збитків (шкоди) повинен бути підтверджений замовником відповідними документами та розрахунком вартості викрадених, знищених або пошкоджених товарно- матеріальних цінностей та викрадених грошових сум. Охоронна фірма відшкодовує збитки (шкоду) в розмірі, що не перевищує 500000,00грн.

Пунктом 7.10. договору визначено, що у разі виявлення фактів, передбачених п. п. 7.1.1 цього договору охоронна фірма сплачує замовнику штраф у розмірі 25% від вартості послуг за місяць, в якому виявлені вказані факти. Штраф сплачується охоронною фірмою шляхом зменшення вартості послуг на суму штрафу.

Цей договір набирає чинності з 01.04.2021 та діє до 31.03.2022, а в частині розрахунків до їх повного виконання (пункт 8.1. договору).

31.03.2022 між сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору, відповідно до умов якої було продовжено термін дії договору до 30.06.2022 на два об`єкти, що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 36 (1 пост); м. Харків, вул. Омська, 87 (1 пост) (т.1 а.с.14).

01.07.2022 сторонами було складено та підписано АКТ №1 приймання-здачі об`єкта після закінчення дії договору № 21-0203/ХВП від 11.03.2021, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 36 (т.1 а.с.16), зі змісту якого вбачається, що в результаті огляду об`єкту при передачі виявлено наступні зауваження:

1. При огляді корпусу 1 встановлено, що зовнішня цілісність об`єкту не порушена, але при огляді внутрішніх приміщень (які безпосередньо під охорону не приймалися) виявлено наступне:

- розкриті внутрішні двері комори № 4 складу в підвальному приміщенні;

- в підвальному приміщенні розкриті дві прохідні коридорні двері;

- розкриті внутрішні двері з запасного сходу біля ліфта на третій поверх;

- відкриті двері кімнат № 14, 15, 17-22.

2. При огляді корпусу 2 виявлено:

- на першому поверсі відсутнє скло у відділенні штамповки;

- в приміщенні № 19 внутрішні двері не мають запірного пристрою;

- в кімнаті № 31 пошкоджені внутрішні двері;

- пошкоджені внутрішні двері запасних сходів на 2 поверх.

Звертаючись до суду з відповідним позовом, охоронна фірма - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс» зазначала, що свої зобов`язання за договором було виконано належним чином та в повному обсязі, акти здачі - приймання послуг складались охоронною фірмою та надавалися замовнику своєчасно, тобто до 5 (п`ятого) числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Проте, замовником - Національним науковим центром "Інститут Метрології" не було виконано належним чином взяті на себе зобов`язання з оплати наданих послуг, у зв`язку із чим, у замовника виникла заборгованість за фактично отримані ним послуги в квітні 83329,50грн, травні 83329,50грн та червні 2022 року 83329,50грн. що разом складає 249988,50грн.

З метою досудового врегулювання спору, 26.07.2022 охоронною фірмою було направлено на адресу замовника письмове повідомлення (вимогу про оплату наданих послуг) №7/22 (т.1 а.с.18-19).

У зв`язку із тим, що замовником не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, 18.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Національного наукового центру "Інститут Метрології" про стягнення боргу за договором про надання охоронних послуг №21-020.3/ХВП від 11.03.2021 в сумі 249988,50грн, пені за період з 13.07.2022 по 31.10.2022 в розмірі 13869,23грн, 3% річних за період з 13.07.2022 по 31.10.2022 в сумі 1664,31грн та інфляційних в розмірі 7218,79грн. (т.1 а.с.1-51).

22.12.2022 замовник - Національний науковий центр "Інститут Метрології" звернувся до Господарського суду Харківської області з зустрічною позовною заявою, в якій просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" 325882,95грн, з яких 305050,57грн відшкодування завданих збитків за неналежне виконання договору та 20832,38грн штрафу. (т.1 а.с.89-137).

На підтвердження викладених обставин, позивачем було додано до зустрічної позовної заяви акт обстеження технічного стану обладнання гальванічної ділянки у приміщенні корпуса 2, вул.Саратівська, 36 від 08.06.2022, в якому деталізовано виявлені пошкодження та викрадені матеріали; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12022220000000297 від 15.06.2022; рахунки щодо придбання ТМЦ, акт оцінки збитків від 04.08.2022р., інвентаризаційні описи основних засобів які у відповідності до умов пункту 7.4. договору є належними доказами на підтвердження розміру заподіяної шкоди (т.1 а.с.102-117, 199-218).

Також, під час розгляду справи місцевим господарським судом, замовником було долучено до матеріалів справи висновок експерта №5598/7920-7931 за результатами проведення товарознавчого дослідження складеного 22.02.2023р. ННЦ «Інститутом судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса», згідно якого величина матеріального збитку, завданого внаслідок подій, що мали місце 08.06.2022 визначалась у розмірі ринкової вартості майна на момент викрадення (знищення) та складала 216774,04грн. (т.2 а.с.10-36).

Замовник також зазначав, що з метою досудового врегулювання спору, 28.06.2022 ним було направлено на адресу охоронної фірми претензію №001/13-624 (т.1 а.с.118-119), в якій вимагав у відповідності до пункту 7.4. договору відшкодувати збитки (шкоду) в розмірі 250000,00грн.

Проте, 13.07.2022 охоронною фірмою було надано відповідь на претензію №6/22 (т.1 а.с.173-174), в якій було повідомлено замовника про невизнання обставин викладених в претензії, з огляду на те, що до претензії не було надано доказів, що підтверджують обставини, викладені в ній; не надано доказів, що підтверджують розрахунок відшкодування збитків, які нібито понесені замовником; охоронна фірма не несе відповідальність за договором з обставин, викладених в претензії, з огляду на те, що саме у зв`язку із порушення замовником умов договору пункту 6.1.7. договору, а саме скасування пропускного і об`єктового режиму по пропускам встановленої форми та встановлення безперешкодного доступу сторонніх осіб на об`єкти охорони, без збільшення кількості постів охорони на об`єктах та зміни режиму охорони, не з вини охоронної фірми, настали обставини непереборної сили, що свідчить про відсутність протиправної поведінки та винних дій з його боку, які могли спричинити збитки заподіяні розкраданням товарно- матеріальних цінностей.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у даній справі відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс"; зустрічні позовні вимоги Національного наукового центру "Інститут Метрології" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" збитки у розмірі 216774,04грн; в решті вимог за зустрічним позовом відмовлено, з підстав викладених вище (т.2 а.с.78-86).

01.05.2023 Національний науковий центр "Інститут Метрології" звернувся до Господарського суду Харківської області з заявою про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій просив суд поновити строк на подання доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розглянути питання про постановлення додаткового судового рішення щодо судових витрат, питання про розподіл яких не було вирішене під час розгляду спору по суті; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" 50500,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" 10037,16грн витрат за проведення експертизи (т.2 а.с.87-88).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем за первісним позовом було додано до заяви наступні документи: копію договору про надання правової допомоги (послуг з адвокатської діяльності) від 14.12.2022р. №14/12, додаткової угоди №1 до договору №14/12 про надання правової допомоги (послуг з адвокатської діяльності) від 14.12.2022р.; акту про надану правову допомогу до договору №14/12 про надання правової допомоги (послуг з адвокатської діяльності) від 24.04.2023р.; платіжної інструкції від 28.04.2023р. №605 на суму 50500,00грн,платіжної інструкції від 23.02.2023р. №503 на суму 10037,16грн. (т.2 а.с.89-94).

Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у даній справі задоволено заяву Національного наукового центру "Інститут Метрології" про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" 50500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 10037,16 грн витрат на проведення експертизи (т.2 а.с.123-127).

Дослідивши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом первісного позову у даній справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про стягнення з Національного наукового центру "Інститут Метрології" боргу за договором про надання охоронних послуг №21-020.3/ХВП від 11.03.2021 в сумі 249988,50грн, пені за період з 13.07.2022 по 31.10.2022 в розмірі 13869,23грн, 3% річних за період з 13.07.2022 по 31.10.2022 в сумі 1664,31грн та інфляційних в розмірі 7218,79грн.

Предметом зустрічного позову є матеріально-правова вимога Національного наукового центру "Інститут Метрології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про відшкодування завданих збитків за неналежне виконання договору в сумі 305050,57грн та 20832,38грн штрафу.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" оскаржує рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 в частині задоволених зустрічних позовних вимог Національного наукового центру "Інститут Метрології" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" про стягнення збитків в розмірі 216774,04грн.

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як було зазначено вище, 11.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківська варта плюс» (надалі - охоронна фірма) та Національним науковим центром "Інститут Метрології" (надалі - замовник) було укладено договір про надання охоронних послуг №21-0203/ХВП (надалі договір т.1 а.с.8-12 з урахуванням додаткової угоди від 31.03.2022 №1 т.1 а.с.14), відповідно до умов якого замовник доручає, а охоронна фірма приймає на себе зобов`язання надати послуги згідно ДК 021:2015 код 79710000-4 - Охоронні послуги (фізична охорона об`єктів замовника), які включають в себе, зокрема, цілодобову фізичну охорону об`єктів, розташованих за адресами: м. Харків, вул. Саратовська, 36 (1 пост); м. Харків, вул. Омська, 87 (1 пост) (т.1 а.с.14).

Укладений між сторонами договір про надання охоронних послуг № 21-0203/ХВП від 11.03.2021 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, правове регулювання якого здійснюється главою 63 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до приписів статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньо зобов`язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов`язками. На виконавця покладено обов`язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов`язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

За умовами правочину, укладеного між сторонами, відповідач зобов`язався надавати позивачу послуги з централізованого спостереження, реагування та обслуговування систем тривожної і охоронної сигналізації, встановлених на об`єкті, в якому знаходиться майно, що належить замовнику, а позивач у свою чергу зобов`язався здійснювати своєчасну оплату наданих відповідачем послуг.

Особливості та порядок провадження охоронної діяльності визначені Законом України «Про охоронну діяльність».

Статтею 1 Закону України "Про охоронну діяльність" визначено термін охорона майна - діяльність з організації та практичного здійснення заходів охорони, спрямованих на забезпечення недоторканності, цілісності визначених власником і належних йому будівель, споруд, територій, акваторій, транспортних засобів, валютних цінностей, цінних паперів та іншого рухомого і нерухомого майна, з метою запобігання та/або недопущення чи припинення протиправних дій щодо нього, для збереження його фізичного стану, припинення несанкціонованого власником доступу до нього та забезпечення здійснення власником цього майна належних йому повноважень стосовно нього.

Згідно положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охоронну діяльність» суб`єкт охоронної діяльності на підставі отриманої у встановленому порядку ліцензії надає такі охоронні послуги: 1) охорона майна громадян; 2) охорона майна юридичних осіб; 3) охорона фізичних осіб.

Суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охоронну діяльність»).

Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення збитків завданих неналежним виконанням договірних зобов`язань в загальній сумі 305050,57грн.

Спір у даній справі стосується з`ясування питання наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача за зустрічним позовом такого виду відповідальності як стягнення збитків.

Відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 906 Цивільного кодексу України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника. Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. При цьому на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. Натомість вина боржника у порушенні зобов`язання презюмується та не підлягає доведенню кредитором, тобто саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Аналогічну правову позицію висвітлено у постанові Верховного Суду від 30.06.2022 у справі № 916/1466/21.

При цьому, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17 (за позовом про відшкодування збитків).

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з відповідним зустрічним позовом, Національний науковий центр "Інститут Метрології" як замовник послуг за договором, зазначав, що 08.06.2022 охоронна фірма - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" допустила проникнення сторонніх осіб на об`єкт, що охороняється; не забезпечила оперативне реагування персоналу охорони за фактами протиправних дій щодо охоронюваних об`єктів за адресою вул.Саратовська, 36, персонал охоронної фірми не викликав поліцію, охоронна фірма не повідомила замовнику про крадіжку, що відповідно призвело до понесення позивачем за зустрічним позовом збитків.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За положеннями статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків.

В розумінні статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Стаття 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав визначає відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Отже, звертаючись з позовом про стягнення збитків, позивачем має бути доведено наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат саме такої поведінки - збитки (їх наявність та належним чином документово підтверджений розмір); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина заподіювача. Має бути доведено також, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Як було зазначено вище, пунктом 5.1.1. договору сторони погодили, що охоронна фірма зобов`язана організувати та забезпечити охорону та недоторканість об`єктів замовника, прийнятих під охорону шляхом проведення заходів охорони, зазначених в пунктів 2.1. договору, а замовник зобов`язаний створювати належні умови для забезпечення зберігання товарно - матеріальних цінностей, що охороняються на підставі цього договору, та сприяти охоронній фірмі при виконані нею своїх завдань (пункт 6.1.1 договору).

Розділом 7 договору, сторонами було погоджено відповідальність сторін, у разі порушення умов договору.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.06.2022 замовник звернувся до правоохоронних органів щодо факту крадіжки, було розпочате досудове розслідування, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1202222000000297.

З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (т.1 а.с.105) вбачається, 15.06.2022 надійшло повідомлення про те, у період з 24.02.2022 по 10.06.2022 року невстановлена особа проникла до корпусу №2 території Національного наукового центру "Інститут Метрології" за адресою: м.Харків, вул. Саратівська, 36 та вчинила крадіжку товарно- матеріальних цінностей, що належали ННЦ "Інститут Метрології".

Отже, факт крадіжки товарно - матеріальних цінностей, що належали ННЦ "Інститут Метрології" за адресою: м.Харків, вул. Саратівська, 36 є підтвердженим у розумінні положень пункту 7.2. договору.

Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що охоронною фірмою було вжито відповідних заходів визначених пунктом 7.3. договору.

Натомість, як під час розгляду справи місцевим господарським судом так і під час апеляційного перегляду даної справи, апелянт наголошував на тому, що 24.02.2022 року, з початком військової агресії російської федерації проти України, було введено воєнний стан, Харківську міську територіальну громаду Харківської області було визначено як територіальну громаду, що розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), в місті Харкові точилися бойові дії, населення Харкова та області було вимушено шукати укриття та перебувати в бомбосховищах, одне з яких було розташоване на території об`єкту охорони визначеного умовами договору, а саме: м. Харків, вул. Саратовська, 36, розташоване бомбосховище (№78900, КП «Міський інформаційний центр», розділ «Укриття», сайт «Геопортал Харкова»)

Відповідно до умов договору про надання охоронних послуг №21-020.3/ХВП від 11.03.2021, основним завданням охоронної фірми було здійснення на об`єктах пропускного та об`єктового режиму, з початком військової агресії російської федерації охоронна фірма продовжувала надавати охоронні послуги та не пропускала на територію об`єкта охорони сторонніх осіб, а також повідомила в телефонному режимі замовника про обставини, які можуть призвести до зміни умов договору.

Проте, після початку військової агресії, замовник в телефонній розмові отримав погодження на пропуск до бомбосховища громадян та за усним розпорядженням замовника був організований безперешкодний доступ сторонніх громадян на територію, де розташований об`єкт охорони замовника, з метою можливості вільно користуватися приміщеннями бомбосховища (на підтвердження викладених обставин, охоронною фірмою було долучено до відзиву деталізацію дзвінків)

Відповідно до умов пункту 6.1.7. договору, замовник був зобов`язаний повідомляти охорону фірму про проведення заходів, внаслідок яких може виникнути необхідність зміни характеру охорони та дислокації постів, проте, замовником відповідних дій вчинено не було, у зв`язку із чим, апелянт вважає, що ризики за невиконання таких умов несе саме замовник послуг.

Отже, саме у зв`язку із порушення замовником умов договору, а саме скасування пропускного і об`єктового режиму по пропускам встановленої форми та встановлення безперешкодного доступу сторонніх осіб на об`єкти охорони, без збільшення кількості постів охорони на об`єктах та зміни режиму охорони, не з вини апелянта, настали обставини непереборної сили, що свідчить про відсутність протиправної поведінки та винних дій з боку апелянта, які могли спричинити збитки заподіяні розкраданням товарно- матеріальних цінностей.

Судова колегія зазначає, що вказані доводи апелянта щодо порушення саме замовником умов пункту 6.1.7. договору, а також обставини надання замовником усного розпорядження щодо безперешкодного доступу сторонніх громадян на територію, де розташований об`єкт охорони замовника, з метою можливості вільно користуватися приміщеннями бомбосховища не підтверджені жодними належними та допустимими доказами у розумінні статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України.

З наданої апелянтом до місцевого господарського суду деталізації по локальним і роумінговим дзвінкам (т.1 а.с.177-185) також неможливо встановити відповідні обставини, на які він посилається.

Судовою колегією встановлено, що 01.07.2022 сторонами було складено та підписано АКТ №1 приймання-здачі об`єкта після закінчення дії договору № 21-0203/ХВП від 11.03.2021, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Саратовська, 36 (т.1 а.с.16), зі змісту якого вбачається, що в результаті огляду об`єкту при передачі виявлено наступні зауваження:

- розкриті внутрішні двері комори № 4 складу в підвальному приміщенні;

- в підвальному приміщенні розкриті дві прохідні коридорні двері;

- розкриті внутрішні двері з запасного сходу біля ліфта на третій поверх;

- відкриті двері кімнат № 14, 15, 17-22.

2. При огляді корпусу 2 виявлено:

- на першому поверсі відсутнє скло у відділенні штамповки;

- в приміщенні № 19 внутрішні двері не мають запірного пристрою;

- в кімнаті № 31 пошкоджені внутрішні двері;

- пошкоджені внутрішні двері запасних сходів на 2 поверх.

З матеріалів справи також вбачається, що на підтвердження факту порушення охоронною фірмою пункту 7.1.1. договору та розміру завданих збитків замовником (позивачем за зустрічним позовом) було долучено до матеріалів справи акт обстеження технічного стану обладнання гальванічної ділянки у приміщенні корпуса 2, вул.Саратівська, 36 від 08.06.2022, в якому деталізовано виявлені пошкодження та викрадені матеріали; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню № 12022220000000297 від 15.06.2022; рахунки щодо придбання ТМЦ, акт оцінки збитків від 04.08.2022р., інвентаризаційні описи основних засобів, які у відповідності до умов пункту 7.4. договору є належними доказами на підтвердження розміру заподіяної шкоди (т.1 а.с.102-117, 199-218).

Статтею 98 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновком експерта є докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з частиною 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Судова колегія вважає, що вказаний висновок правомірно прийнято місцевим господарським судом як належний доказ на підтвердження обставин, що мають суттєве значення для справи.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи. Експерт може призначатися судом або залучатися учасником справи. Експерт зобов`язаний надати обґрунтований та об`єктивний письмовий висновок на поставлені йому питання.

Згідно зі статтею 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 цього кодексу.

Як зазначено у висновку №5598/7920-7931 від 22.02.2023р., проведення судової експертизи доручено:

- Фіткулову Юрію Нурмухамедовичу - судовому експерту 4 кваліфікаційного класу лабораторії економічних, товарознавчих, психологічних досліджень та досліджень об`єктів інтелектуальної власності, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта за спеціальністю 12.1 «Визначення вартості машин, обладнання, сировини та споживчих товарів» стаж експертної роботи з 2017року, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта №315-22/д, видане ЦКК Харківського НДІСЕ від 23.08.2022р., строк дії до 23.08.2015р.

Про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдивий висновок експерт попереджений.

Отже, господарський суд першої інстанції вірно вказав на те, що наявний в матеріалах справи висновок №5598/7920-7931 складено кваліфікованими судовими експертами відповідно до вимог Закону України "Про судову експертизу", висновок містить докладний опис проведених експертом досліджень, який надав обґрунтовані відповіді на досліджені експертам питання, а тому висновок приймається судом в якості належного та допустимого доказу в розумінні ст. ст. 76 та 77 ГПК України.

Таким чином, висновок №5598/7920-7931 від 22.02.2023р. обґрунтовано підтвердив доводи позивача за зустрічним позовом щодо розміру збитків понесених замовником внаслідок порушення охоронною фірмою умов договору в частині забезпечення організації належної охорони та недоторканості об`єктів замовника, прийнятих під охорону .

На підставі встановлених обставин, судова колегія вважає, що відповідно до пункту 7.1.1 договору охоронна фірма несе матеріальну відповідальність за збитки (шкоду) заподіяні розкраданням ТМЦ, грошових коштів під час знаходження об`єкту під охороною, здійснене шляхом крадіжки, в результаті незабезпечення належної охорони.

Враховуючи вищевикладене, що розмір збитків (шкоди) у відповідності до пункту 7.4 договору було підтверджено замовником належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з відповідача (охоронної фірми) на користь позивача (замовника) збитків у розмірі 216774,04грн.

Зі змісту апеляційної скарги також вбачається, що апелянт не погоджується з висновками місцевого господарського щодо ухвалення додаткового рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/2277/22 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50500,00грн та 10037,16 грн витрат на проведення експертизи.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою запровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективного захисту своїх прав в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина 1 статті 16 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до частини 1, частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 вищевказаного Закону, згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1 вищевказаного Закону).

За приписами статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

З наведеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16.

Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18 та від 07.09.2020р. у справі № 910/4201/19 адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між відповідачем за первісним позовом - Національним науковим центром "Інститут Метрології" (надалі - клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Богомолов та партнери" в особі керуючого партнера Богомолова Олексія Олексійовича (надалі - виконавець) на момент розгляду справи місцевим господарським судом підтверджуються договором про надання правової допомоги (послуги з адвокатської діяльності) від 14.12.2022 №14/12 (надалі - договір т.2 а.с.89-90), відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надавати клієнту правову допомогу (послуги з адвокатської діяльності): захист, представництво та надання інших видів правової допомоги, передбаченої Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (код ДК 021:2015-79110000-8- Послуги з юридичного консультування та юридичного представництва). Для надання правової допомоги (послуг) виконавець може також надавати інші супутні послуги, які оплачуються на тих самих умовах, що і правова допомога (пункт 1.1. договору).

Згідно з пунктом 1.4. договору, клієнт бере на себе зобов`язання прийняти та оплатити надану виконавцем правову допомогу (послуги) на умовах цього договору.

Виконавець надає послуги на підставі усного або письмового завдання клієнта дня представництва його інтересів в межах судової справи № 922/2277/22 в суді першої інстанції (пункт 2.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 14.12.2022 т.2 а.с.91).

Ціна правової допомоги (послуг) за цим договором складає 50500,00грн. Обсяг наданої правової допомоги за час дії договору на має перевищувати 35 годин роботи виконавця (пункт 2.2. договору).

Відповідно до пункту 2.3. договору, остаточний обсяг та вартість наданих виконавцем послуг встановлюється в актах надання правової допомоги, які підписуються сторонами або їх уповноваженими представниками.

Оплата за договором має бути здійснена на розрахунковий рахунок виконавця у строк 5 робочих днів з дня підписання кожного акту про надання правової допомоги (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункту 6.1. договору (в редакції додаткової угоди №1) договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та поширює свою дію на відносини сторін, що склались між сторонами з 21.11.2022 відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України.

Цей договорі діє до 31 грудня 2022 року, а у разі більш тривалого розгляду справи № 922/2277/22 -до завершення розгляду зазначеної справи в суді першої інстанції, а в частині розрахунків - до їх повного виконання клієнтом (пункт 6.2. в редакції додаткової угоди №1).

Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги (послуги з адвокатської діяльності) від 14.12.2022 №14/12, підставою для проведення розрахунків є акт надання правової допомоги.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом про надану правову допомогу від 24.04.2023 (т.2 а.с.92), відповідно до якого виконавець надав, а клієнт прийняв послуги за договором про надання правової допомоги № 14/12 від 14.12.2022 в межах судової справи № 922/2277/22 в суді першої інстанції на загальну суму 50500,00грн, а саме:

- надання усних консультацій по справі, в тому числі щодо правової позиції, вчинених учасниками справи, в тому числі судом, процесуальних дій та прийняття рішень;

- аналіз первинного позову, підготовка відзиву на позов, в тому числі збирання та вивчення доказів, аналіз норм законодавства та судової практики, аналіз відповіді на відзив, підготовка заперечень;

- підготовка зустрічного позову, а тому числі збирання та аналіз доказів, аналіз норм законодавства та судової практики, підготовка відповіді на відзив щодо зустрічного позову;

- підготовка та подання до суду заперечень на клопотання відповідача за зустрічним позовом про зупинення провадження у справі;

- підготовка заяви про долучення доказу (висновка експерта);

- участь в судових засіданнях, в тому числі із залученням третіх осіб;

- підготовка заяви про розподіл судових витрат.

Сторони погодили, що послуги за договором про надання правової допомоги № 14/12 від 14.12.2022 надані в повному обсязі, сторони не мають взаємних претензій стосовно обсягу та якості наданих послуг.

Крім того, на виконання умов вищевказаного договору відповідачем за первісним позовом було сплачено 50500,00грн. за отриману правову допомогу, що підтверджується копією платіжної інструкції №605 від 28.04.2023р. (т.2 а.с.93).

Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, згідно з частиною шостою статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі №910/353/19.

Матеріалами справи підтверджується, що 04.05.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" подано до Господарського суду Харківської області клопотання про зменшення судових витрат, в якому просив суд залишити заяву Національний науковий центр "Інститут Метрології" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу без розгляду та без задоволення.

Обґрунтовуючи вказану заяву позивач за первісним позовом (апелянт) посилався на те, що зі змісту протоколів судових засідань вбачається, що представником відповідача за первісним позовом не було зроблено відповідної заяви про розподіл судових витрат шляхом постановлення судом додаткового рішення після надання доказів, що суперечить приписам статті 221 ГПК України, тобто відповідачем за первісним позовом було порушено процедуру подання клопотання (заяви) про розподіл судових витрат у справі та доказів понесення таких витрат.

Судова колегія зазначає, що положеннями частини 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Матеріалами справи підтверджено, що у відзиві на позовну заяву відповідачем за первісним позовом було заявлено попередній розмір судових витрат на правничу допомогу та зроблено заяву, що докази на підтвердження розміру поданих витрат буде подано до суду протягом 5 днів після ухвалення рішення (п. 2 прохальної частини відзиву т.1 а.с.93).

24.04.2023 Господарським судом Харківської області було ухвалено рішення, отже у відповідності до приписів частини 8 статті 129 ГПК України, кінцевим строком для подання відповідачем за первісним позовом відповідних доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є 01.05.2023 (з урахуванням вихідних днів - 29, 30 квітня 2023року).

Відповідно до відбитку штампу відділу документального забезпечення та контролю Господарського суду Харківської області на першому аркуші заяви про розподіл судових витрат поданої відповідачем за первісним позовом, датою рестораціє є 01.05.2023, дата направлення відповідної заяви відповідно до відмітки на поштовому конверті, в якому вказана заява надійшла до суду 29.04.2023.

Отже, за наведених обставин, доводи апелянта про порушення відповідачем за первісним позовом порядку заявлення витрат на правову допомогу, визначеного частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України, є безпідставними.

Щодо суті самої заяви апелянт зазначає, що подані відповідачем за первісним позовом докази на підтвердження понесення судових витрат на професійну правничу допомогу є недостатніми для обґрунтування та доведення відповідності понесених витрат з огляду на те, що всі процесуальні документи подані відповідачем за первісним позовом до суду підписані посадовими особами самого відповідача, жодний документ не підписаний ані представником Адвокатського об`єднання «Богомолов і партнери», договір з яким наданий до заяви про стягнення судових витрат, ані адвокатом Годуновим В.С. - щодо якого взагалі незрозуміло, яке відношення він має до справи та/або до АО «Богомолов та партнери».

Крім того, наданий в якості доказу Акт про надану правову допомогу не містить детального опису наданих послуг, їхньої вартості (навіть не зазначена кількість витраченого часу та дня вартість як часу так і кожної дії), отже в даному випадку неможливо визначитись із співмірністю витрат із складністю справи, необхідність та фактичність витрат.

Отже, за наведених обставин, заявлені витрати на правову допомогу (послуги з адвокатської діяльності) в сумі 50500,00грн є необґрунтованими та недоведеними, що свідчить про відсутність підстав для їх задоволення на підставі наданих доказів.

Судова колегія, з урахуванням правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 також зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Верховний Суд звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Судова колегія, проаналізувавши детальний опис робіт викладений в акті про надану правову допомогу від 24.04.2023, вважає, що відображена в них інформація про характер виконаних адвокатським об`єднанням робіт відповідає документам і інформації, що містяться в матеріалах даної справи.

Зокрема, матеріали справи містять відзив на позовну заяву, зустрічний позов, заперечення щодо первісного позову та відповідь на відзив щодо зустрічного позову, клопотання про долучення доказів (висновку експерта №5598/7920-7931 за результатами проведення товарознавчого дослідження складеного 22.02.2023р. ННЦ «Інститутом судових експертиз ім.Засл. проф. М.С. Бокаріуса») за підписом адвоката Олексія Богомолова, який відповідно до умов договору про надання правової допомоги (послуги з адвокатської діяльності) від 14.12.2022р. №14/12 є керуючим партнером Адвокатського об`єднання "Богомолов та партнери".

Судова колегія також враховує, що вказаний висновок експерта №5598/7920-7931 відповідно до його вступної частини складено на підставі заяви адвоката Адвокатського об`єднання "Богомолов та партнери" Мамонова С.І.

Отже, за наведених обставин, доводи апелянта про те, що всі процесуальні документи подані відповідачем за первісним позовом до суду підписані посадовими особами самого відповідача є безпідставними.

Крім того, судова колегія зазначає, що пунктом 3.1. договору про надання правової допомоги (послуги з адвокатської діяльності) від 14.12.2022р. №14/12 сторони погодили, що виконавець має право покласти частину своїх обов`язків на іншу особу, з якою виконавець укладає окремий договір.

На думку судової колегії, надання доказів залучення третіх осіб виконавцем, а саме адвоката Годунова В.С., яким було подано до місцевого господарського суду заяву про розподіл судових витрат, не є вирішальним, оскільки зі змісту акту про надану правову допомогу від 24.04.2023 вбачається, що сторонами договору було узгоджено, що послуги з надання правової допомоги надані із залученням третіх осіб.

Окрім викладеного, як було зазначено вище, пунктом 2.2. договору сторони погодили, що ціна правової допомоги (послуг) за цим договором складає 50500,00грн. Обсяг наданої правової допомоги за час дії договору на має перевищувати 35 годин роботи виконавця.

Таким чином, з умов укладеного між сторонами договору вбачається, що сторонами було погоджено фіксований розмір для виплати адвокатського гонорару при визначенні якого не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, а отже доводи апелянта щодо неможливості оціни гонорару адвоката з вказаних вище підстав є необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, від 31.01.2022 у справі №185/5421/21.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідачу за первісним позовом дійсно надавалась професійна правнича допомога згідно умов укладеного договору, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що представником відповідача за первісним позовом до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 50500,00грн є повністю співмірними, відповідають складності справи, витраченим адвокатським об`єднанням часом та не є завищеними щодо іншої сторони спору.

Окрім викладеного, апелянт з посиланням на положення частини 3 статті 127 Господарського процесуального кодексу України також наголошує на відсутності підстав для включення витрат за проведення експертизи в сумі 10037,16грн до складу судових витрат та їх компенсування за його рахунок, з огляду на те, що проведене експертне дослідження було виконано на замовлення відповідача за первісним позовом, а не на підставі ухвали суду.

Судова колегія зазначає, що відповідно до положень ч 3. ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частиною 4 статті 127 ГПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, розмір витрат відповідача за первісним позовом на проведення експертизи становить 10037,16грн, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжної інструкції № 503 від 23.02.2023 про сплату за експертне дослідження (т.2 а.с.94) та актом №5598/7920-7931 здачі - приймання висновку експертного дослідження №5598/7920-7931 (т.2 а.с.114).

Оскільки процесуальним законом передбачено можливість призначення експертизи як судом так і за замовленням учасників справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо віднесення до судових витрат у розумінні положень статті 123 Господарського процесуального кодексу України, витрат сторони на проведення експертизи, висновок за якою стосується предмета спору та був прийнятий в якості належного доказу під час розгляду справи судом.

За наведених обставин, судова колегія вважає, що витрати на проведення експертизи, результати якої було прийнято судом в якості доказів при ухваленні рішення, підлягають розподілу разом із іншими судовими витратами по справі.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 відмовлено в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс"; зустрічні позовні вимоги Національного наукового центру "Інститут Метрології" задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" на користь Національного наукового центру "Інститут Метрології" збитки у розмірі 216774,04грн та 3251,61грн судового збору; в решті вимог за зустрічним позовом відмовлено.

Таким чином, рішенням Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 зустрічний Національного наукового центру "Інститут Метрології" було задоволено частково.

З огляду на вищевикладене, враховуючи часткове задоволення зустрічних позовних вимог у даній справі, а також приписи частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а також враховуючи, що спір у даній справі виник з вини відповідача за зустрічним позовом, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення заяви Національного наукового центру "Інститут Метрології" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 50500,00грн та 10037,16грн витрат на проведення експертизи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, у зв`язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 з урахуванням меж його перегляду, визначених частиною 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/2277/22 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська варта плюс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 24.04.2023 у справі №922/2277/22 в оскаржуваній частині залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 08.05.2023 у справі №922/2277/22 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.07.2023

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Л.М. Здоровко


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	05.07.2023
Оприлюднено	17.07.2023
Номер документу	112201070
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг

Лаврова Л.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 05.07.2023 по справі 922/2277/22СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —922/2277/22

Постанова від 05.07.2023

Постанова
від 05.07.2023 по справі 922/2277/22
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД