Рішення

від 04.07.2023 по справі 902/646/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2023 р. Cправа №902/646/23

Господарський суд Вінницької області у складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Шаравській Н.Л.,

за участю представника відповідачів - Підрези І.В. (ордер серії АВ №1077779 від 13.06.2023),

позивач правом участі в судовому засіданні не скористався,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с.Чопилки Переяслав-Хмельницького району Київської області

до Селянського фермерського господарства "Садівник", с.Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області

до Приватного підприємства "Водолій", с.Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області

про солідарне стягнення 488154,94 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

Процесуальні дії у справі.

15.05.2023 на адресу Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про солідарне стягнення з Селянського фермерського господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій" 488154,94 грн заборгованості, а саме: 131151,63 грн - пені, 162564,48 грн - 48% річних; 81282,24 грн - процентів за користування товарним кредитом та 113156,59 грн інфляційних втрат. Вказана заборгованість нарахована з посиланням на неналежне виконання відповідачем Селянським фермерським господарством "Садівник" умов договору поставки №44/21/74 від 19.03.2021 в частині здійснення розрахунків за отриманий товар, який забезпечений договором поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021, укладеним між позивачем та Приватним підприємством "Водолій".

Ухвалою суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі №902/646/23. Призначено судове засідання на 04.07.2023.

20.06.2023 до суду надійшов відзив б/н від 13.06.2023 (вх. канц. суду №01-34/6793/23 від 20.06.2023), де відповідачі виклали свої заперечення проти позовних вимог.

23.06.2023 до суду звернувся позивач із відповіддю на відзив б/н від 22.06.2023 (вх. канц. суду №01-34/5870/23 від 23.06.2023), в якій виклав свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

На визначену судом дату, 04.07.2023, з`явився представник відповідачів адвокат Підреза І.В. Позивач правом участі в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, зокрема шляхом направлення ухвали суду від 22.05.2023 на адресу його електронної пошти, повідомленої суду, що підтверджується відтиском штемпелю вихідної кореспонденції суду (а.с.112).

Разом з тим, 27.06.2023 до суду надійшло клопотання позивача б/н від 27.06.2023 (вх. канц. суду №01-34/5971/23 від 27.06.2023) про проведення судового засідання, призначеного на 04.07.2023, за відсутності його представника.

В судовому засіданні представник відповідачів адвокат Підреза І.В. просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Після завершення судових дебатів суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення, попередньо оголосивши орієнтовний час його проголошення.

Враховуючи неявку представників сторін, відповідно до ч.4 ст.240 ГПК України, судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Стислий виклад позицій учасників справи.

Звертаючись із цим позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (надалі по тексту також - Постачальник) зазначило, що 19.03.2021 між ним та Селянським (фермерським) господарством "Садівник" (надалі по тексту також - Покупець/відповідач 1) укладено договір поставки №44/21/74 (надалі по тексту також - Договір), який забезпечений договором поруки №19/03/1-2021 від 19.03.2021, укладеним між позивачем та Приватним підприємством "Водолій" (надалі по тексту також - Поручитель/відповідач 2).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено Селянському (фермерському) господарству "Садівник" продукцію виробничо-технічного призначення на загальну вартість 738289,52 грн.

Враховуючи часткову оплату отриманого товару, за Покупцем виникла заборгованість в розмірі 512785,78 грн, що зумовило позивача звернутись із позовом до суду про стягнення такої заборгованості, а також пені, 48% річних, 24% процентів за користування чужими грошовими коштами за період з 16.11.2021 по 23.02.2022.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.10.2022 у справі №902/306/22, яке набрало законної сили 31.01.2023, позов задоволено частково: закрито провадження у справі в частині стягнення 70000,00 грн; стягнуто солідарно з відповідачів 442785,78 грн основного боргу; 12953,11 грн пені; 33717,42 грн 48% річних; 28659,81 грн 24% процентів за користування чужими коштами.

На підставі наведеного, позивач звернувся із цим позовом про стягнення пені, 48% річних, 24% процентів за користування чужими грошовими коштами за період, не охоплений попереднім позовом, а саме: з 24.02.2022 по 26.12.2022, а також про стягнення інфляційних втрат за весь період прострочення по Договору.

Заперечуючи стосовно позову (відзив б/н від 13.06.2023) відповідачі зауважили, що неналежне виконання зобов`язань по Договору було зумовлено впливом форс-мажорних обставин - широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, відсутності попиту на продукцію, зниження вартості продукції на ринку та її псування. Також відповідачі звернули увагу на надмірний розмір штрафних санкцій, заявлених в позовній заяві. В цьому відзиві відповідачі також заявили клопотання про зменшення розміру неустойки та компенсаційних нарахувань.

У відповідь на відзив відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" заперечило стосовно тверджень про наявність впливу форс-мажорних обставин на виконання зобов`язань за Договором. Також позивач заперечив стосовно клопотання відповідачів про зменшення розміру штрафних та компенсаційних нарахувань.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У рішенні Господарського суду Вінницької області від 06.10.2022 у справі №902/306/22, яке набрало законної сили 31.01.2023, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" про солідарне стягнення з Селянського фермерського господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій" заборгованості за договором поставки №44/21/74 від 19.03.2023 судом встановлені обставини, які не підлягають доказуванню та стосуються сторін цього спору, а саме: 19.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" та Селянським (фермерським) господарством "Садівник" укладено договір поставки №44/21/74, п.1.1. якого сторони визначили, що в порядку та на його умовах Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі по тексту також - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару.

Згідно п.1.2. Договору: найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п.2.1., 2.2.).

В п.2.3. сторони дійшли згоди, що загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до п.3.1. та 3.2. Договору: оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Сторони також погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (надалі - "курс Міжбанку"). Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/inb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі - "Джерело курсу іноземних валют").

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Також в п.6.7. Договору сторони дійшли згоди, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

За умовами п.6.8. Договору: нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Відповідно до п.9.2. Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Для забезпечення виконання зобов`язань Покупця за Договором, 19.03.2021 між Постачальником, Покупцем та Приватним підприємством "Водолій" укладено договір поруки №19/03/1-2021 (надалі по тексту також - Договір поруки). Предметом Договору поруки сторони визначили зобов`язання Поручителя перед Кредитором (Постачальником) солідарно відповідати за виконання Боржником (Покупцем) зобов`язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п.2.1. Договору поруки). Пунктом 6.3. Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник (Покупець) не забезпечить повне погашення Заборгованості у строк до 15.11.2021 (включно).

Судом також встановлено, що з метою уточнення умов Договору сторони підписали додатки до нього, в яких детально розкрили зміст його умов, на виконання яких ними вчинені такі дії:

1) 19.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/1-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/1-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 661347,68 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/1-ЗЗР).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/1-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/1-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 663467,35 грн, що підтверджується видатковими накладними №32491 від 13.04.2021 на суму 132332,54 грн та №32510 від 13.04.2021 на суму 531134,81 грн.

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 133057,48 грн №23693 від 01.04.2021.

За отриманий Товар згідно накладних №32491, №32510 Покупець розрахувався частково на суму 193057,48 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №520 від 01.04.2021 на суму 133057,48 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23693 від 01.04.2021;

- платіжним дорученням №554 від 19.11.2021 на суму 60000,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу.

Неоплаченим залишився Товар на суму 470409,87 грн.

2) Також, 19.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/2-ПКД (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/2-ПКД), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 25304,52 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/2-ПКД).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/2-ПКД) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/2-ПКД Постачальником поставлено Товар на загальну суму 25524,07 грн, що підтверджується видатковими накладними №32525 від 13.04.2021 на суму 5090,90 грн та №32528 від 13.04.2021 на суму 20433,17 грн.

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 5090,90 грн №23694 від 01.04.2021.

За отриманий Товар згідно накладних №32525, №32528 Покупець розрахувався частково на суму 5090,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №518 від 01.04.2021 з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23694 від 01.04.2021. Неоплаченим залишився Товар на суму 20433,17 грн.

3) 24.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/3-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/3-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 12735,36 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/3-ЗЗР).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/3-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/3-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 12795,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №32549 від 13.04.2021 на суму 2551,82 грн та №32554 від 13.04.2021 на суму 10243,58 грн.

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 2551,82 грн №23695 від 01.04.2022.

За отриманий Товар згідно накладних №32549, №32554 Покупець розрахувався повністю на суму 12795,40 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №519 від 01.04.2021 на суму 2551,82 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23695 від 01.04.2022;

- платіжним дорученням №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу, згідно якого позивачем спрямовано на погашення заборгованості згідно Додатку №44/21/74/3-ЗЗР - 10243,58 грн.

4) 01.04.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/4-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/4-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 24837,84 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/4-ЗЗР).

Згідно вказаного додатку (п. 3 Додатку №44/21/74/4-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/4-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 24922,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №29540 від 13.04.2021 на суму 4984,42 грн та №29547 від 13.04.2021 на суму 19937,66 грн.

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 4984,42 грн №27947 від 13.04.2021.

За отриманий Товар згідно накладних №29540, №29547 Покупець розрахувався частково на суму 4984,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням №528 від 15.04.2021 з указаним призначенням платежу згідно рахунку №27947 від 13.04.2021. Неоплаченим залишився Товар на суму 19937,66 грн.

5) 08.04.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/5-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/5-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 11595,60 грн з ПДВ в термін по 12.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/5-ЗЗР).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/5-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 12.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника "Рахунок на оплату", термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/5-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 11580,62 грн, що підтверджується видатковими накладними №34860 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн та №34865 від 15.04.2021 на суму 9261,50 грн.

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 2319,12 грн №27948 від 13.04.2021.

За отриманий Товар згідно накладних №34860, №34865 Покупець розрахувався частково на суму 9575,54 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №527 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №27948 від 13.04.2021;

- платіжним дорученням №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу, згідно якого позивачем спрямовано на погашення заборгованості згідно Додатку №44/21/74/5-ЗЗР - 7256,42 грн.

Неоплаченим залишився Товар на суму 2005,08 грн.

Умовами п.5 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П`ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24 % (Двадцять чотири відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Як було встановлено судом у справі №902/306/22: у визначений термін згідно п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР відповідач 1 повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 512785,78 грн. Разом з тим, після відкриття провадження у справі №902/306/22 відповідач 1 частково сплатив суму заборгованості в розмірі 70000,00 грн (платіжне доручення №607 від 30.05.2022 на суму 70000,00 грн).

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 06.10.2022 у справі №902/306/22, позов задоволено частково: закрито провадження у справі в частині стягнення 70000,00 грн основного боргу; стягнуто солідарно з відповідачів 442785,78 грн основного боргу; 12953,11 грн пені; 33717,42 грн 48% річних; 28659,81 грн 24% процентів за користування чужими коштами та судові витрати.

Відповідно до наявних платіжних інструкцій в матеріалах справи відповідачем 1 було повністю погашено розмір основної заборгованості та компенсаційних і штрафних нарахувань згідно з рішенням суду у справі №902/306/22, а саме:

- 03.11.2022 відповідачем 1 сплачено 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №638 від 03.11.2022 (а.с.46);

- 08.11.2022 відповідачем 1 сплачено 100000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №645 від 08.11.2022 (а.с.47);

- 06.12.2022 відповідачем 1 сплачено 200000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №650 від 06.12.2022 (а.с.48);

- 27.12.2022 відповідачем 1 сплачено 42785,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №659 від 27.12.2022 (а.с.49);

- 16.02.2023 відповідачем 1 сплачено 77905,80 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №671 від 16.02.2023 (а.с.50).

Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення 131151,63 грн - пені, 162564,48 грн - 48% річних; 81282,24 грн - процентів за користування товарним кредитом та 113156,59 грн інфляційних втрат за Договором.

Суд зазначає, що укладений між сторонами Договір, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 ЦК України.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства. Вказана норма за своїм змістом кореспондується з приписами п.1 ст.193 ГК України.

Відповідно до ч.4 ст.631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За приписами ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначено в п.51 Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі №522/1528/15-ц рішення суду про стягнення заборгованості, у тому числі з поручителя, не змінює змісту у відповідного правовідношення - характер та обсяг прав і обов`язків сторін залишаються незмінними, додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов`язання після ухвалення судового рішення з інших підстав (наприклад, унаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог) відповідне зобов`язання продовжує існувати.

Матеріалами справи підтверджується, що повне виконання зобов`язань за Договором відбулось 16.02.2023.

Таким чином, беручи до уваги те, що належне виконання зобов`язання за Договором (погашення заборгованості) було здійснено відповідачем 1 після ухвалення рішення суду у справі №902/306/22, позивач має право на звернення до суду із вимогою про стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань, визначених Договором, за період, починаючи з наступного дня після того, що був предметом дослідження при вирішенні спору у справі №902/306/22, до дня фактичного виконання зобов`язання.

Розглянувши вимогу позивача стосовно заявлених 48% річних, розрахованих в сумі 162564,48 за період з 24.02.2022 по 26.12.2022, суд зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В пункті 6.7. Договору сторони дійшли згоди, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування компенсаційних нарахувань суд дійшов висновку про правомірність позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 162564,48 грн 48% річних.

Щодо вимог про стягнення пені, розрахованої в сумі 131151,63 грн за період з 24.02.2022 по 26.12.2022, суд дійшов таких висновків.

У відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 6.2. Договору встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд враховує, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч.6 ст.232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).

За умовами п.6.8. Договору, нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим Договором відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (Трьох) років. При цьому, вказаний пункт (положення) вважається двосторонньою угодою сторін цього Договору про збільшення строків позовної давності та строків нарахування та стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів).

Отже, суд дійшов, що сторонами у Договорі було встановлено інший термін для нарахування пені, який є більшим за той, що визначений у ст.232 ГК України.

Здійснивши перевірку правильності нарахування штрафних санкцій, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 131151,63 грн пені.

Стосовно вимоги про стягнення 24% процентів за користування чужими грошовими коштами, розрахованими в сумі 81282,24 грн за період з 24.02.2022 по 26.12.2022, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1,5 ст.694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Умовами п.5 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П`ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24 % (Двадцять чотири відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

Суд констатує, що передбачена умовами додатків до Договору плата за користування товарним кредитом у розмірі 24 % річних є за своєю правовою природою процентами за користування чужими грошовими коштами в розумінні ст.536 ЦК України.

Одночасне стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, штрафу, інфляційних втрат є правомірним. Зазначений висновок зроблений з урахуванням висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

Здійснивши перевірку правильності нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов висновку про правомірність заявленого позову в межах заявлених вимог щодо стягнення 81282,24 грн.

Перевіривши вимогу позивача щодо нарахування суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, за період з 20.11.2021 по 26.12.2022 в розмірі 113156,59 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно з ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як було встановлено в рішенні суду у справі №902/306/22: "З огляду на положення п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР терміном для проведення розрахунків за Товар є 15.11.2021 (включно). У визначений термін згідно п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР відповідач 1 повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 512785,78 грн."

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, згідно яких.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність нарахування 113156,59 грн суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Вирішуючи питання щодо солідарного стягнення суми штрафних та компенсаційних нарахувань з відповідача 1 та відповідача 2, судом враховано такі норми матеріального права.

Частинами 1, 2 ст.543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Частиною 1 ст.553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. В частині 2 названої статті встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Предметом Договору поруки сторони визначили зобов`язання Поручителя (відповідача 2) перед Кредитором (позивачем) солідарно відповідати за виконання Боржником (відповідачем 1) зобов`язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п.2.1. Договору поруки). Пунктом 6.3. Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя (відповідача 2) наступає у випадку, якщо Боржник (відповідач 1) не забезпечить повне погашення Заборгованості у строк до 15.11.2021 (включно).

Суд констатує, що в Договорі поруки сторонами не визначеного іншого обсягу відповідальності відповідача 2 ніж той, що закріплений в ч.2 ст.554 ЦК України, а тому вимоги щодо солідарного стягнення штрафних та компенсаційних нарахувань з відповідача 1 та відповідача 2 суд вважає правомірними та обґрунтованими.

Розглядаючи клопотання відповідачів щодо зменшення розміру сум компенсаційних та штрафних нарахувань, які підлягають стягненню, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.1 ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2013 від 11.07.2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.625 ЦК України, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно яких суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру пені та 48% річних суд взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем 1 повністю виконано свої зобов`язання за Договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021;

- розмір штрафних та компенсаційних нарахувань становить понад 110% розміру залишку боргу за Договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 24% процентів за користування чужими грошовими коштами та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору поставки №44/21/74 від 19.03.2021 та їх розміру;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідачів може призвести до погіршення їх матеріального становища, що може мати наслідком їх неплатоспроможність.

Судом враховано правовий зміст інституту неустойки, основною метою якого є стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов`язання; при цьому остання не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, Велика Палата Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Тому суд вважає, що з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, наявні достатні правові підстави для зменшення розміру пені та 48% річних на 50% і таким чином стягненню підлягає пеня в розмірі 65575,82 грн та 48% річних в розмірі 81282,24 грн.

При цьому суд враховує висновки щодо застосування ст.694, 551 ЦК України та ст.233 ГК України, викладені в постанові Верховного Суду від 18.11.2021 у справі №921/395/20, щодо неправомірності зменшення судом розміру процентів за користування чужими грошовими коштами на підставі ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України.

Надаючи оцінку твердженням відповідачів про неможливість своєчасного виконання своїх зобов`язань внаслідок настання форс-мажорних обставин - широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

В постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17 зроблено висновок про те, що:

- статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів (зокрема відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які мали місце для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, суд відхиляє твердження відповідачів про настання форс-мажорних обставин, що зумовило неможливість виконання ними своїх зобов`язань.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст.76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат.

За правилами ст.129 ГПК України на відповідачів покладається судовий збір в частині правомірно заявлених позовних вимог в сумі - 7322,32 грн.

Також суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно до ч.8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Разом з тим, варто зауважити, що позивачем жодних заяв про вирішення питання про розподіл судових витрат в порядку ст.221 ГПК України не подавалось, а відтак суд в даному рішенні вирішує питання про розподіл судових витрат в частині оплати вартості витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.

Відповідно до ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи, що матеріали справи не містяться належних доказів, які підтверджують понесені позивачем витрати під час розгляду справи №902/646/23 на професійну правову допомогу, відсутні підстави для покладення їх на відповідачів.

Керуючись ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32025982, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 65575,82 грн пені; 81282,24 грн 48% річних; 81282,24 грн 24% процентів за користування чужими грошовими коштами та 113156,59 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

3. Стягнути солідарно з Приватного підприємства "Водолій" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30355390, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 65575,82 грн пені; 81282,24 грн 48% річних; 81282,24 грн 24% процентів за користування чужими грошовими коштами та 113156,59 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" (ідентифікаційний код юридичної особи: 32025982, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.81) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 3661,16 грн витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Приватного підприємства "Водолій" (ідентифікаційний код юридичної особи: 30355390, місцезнаходження: Україна, 23536, Вінницька обл., Шаргородський р-н, с.Рахни Лісові, вул.Центральна, буд.79) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ідентифікаційний код юридичної особи: 43106699, місцезнаходження: Україна, 08467, Київська обл., Переяслав-Хмельницький р-н, с.Чопилки, вул.Богдана Хмельницького, буд.35) 3661,16 грн витрат по сплаті судового збору.

6. В позові в частині стягнення 65575,81 грн пені та 81282,24 грн 48% річних - відмовити.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Повний текст судового рішення направити згідно переліку.

9. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256, 257 ГПК України).

10. Повне рішення складено 10 липня 2023 р.

Суддя Нешик О.С.

кількість прим:

1 - до справи;

2 - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" (ІНФОРМАЦІЯ_2);

3 - представнику відповідачів адвокату Підрезі І.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 )