Постанова

від 27.09.2023 по справі 902/646/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2023 року Справа № 902/646/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є.

судді Мельник О.В.

секретар судового засідання Новосельська О.В.

за участю представників:

позивача: Пустовойтов Д.М. адвокат

відповідача 1: не з"явився

відповідача 2: не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Садівник" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 р. в частині солідарного стягнення з відповідачів 162 564,48 грн. 48 % річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат по справі №902/646/23 (суддя Нешик О.С., м. Вінниця, повний текст складено 10.07.2023 року)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон", с. Чопилки Переяслав-Хмельницького району Київської області

до Селянського фермерського господарства "Садівник", с. Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області

до Приватного підприємства "Водолій", с. Рахни Лісові Шаргородського району Вінницької області

про солідарне стягнення 488154,94 грн заборгованості згідно договору поставки

ВСТАНОВИВ:

12 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" звернулось до Господарського суду Вінницької області про солідарне стягнення з Селянського фермерського господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій" 488154,94 грн заборгованості, а саме: 131151,63 грн - пені, 162564,48 грн - 48% річних; 81282,24 грн - процентів за користування товарним кредитом та 113156,59 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 р. у справі №902/646/23 позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 65575,82 грн пені; 81282,24 грн 48% річних; 81282,24 грн 24% процентів за користування чужими грошовими коштами та 113156,59 грн суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Стягнуто солідарно з Приватного підприємства "Водолій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 65575,82 грн пені; 81282,24 грн. 48% річних; 81282,24 грн. 24% процентів за користування чужими грошовими коштами та 113156,59 грн. суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів. Стягнуто з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 3661,16 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Приватного підприємства "Водолій" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" 3661,16 грн. витрат по сплаті судового збору. В позові в частині стягнення 65575,81 грн пені та 81282,24 грн 48% річних, відмовлено.

Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням, Селянськогофермерського господарства "Садівник" звернулось до суду з апеляційною скаргою в якій просить суд рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.2023 по справі № 902/646/23 скасувати частково. Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» про солідарне стягнення з Селянського фермерського господарства «Садівник» та Приватного підприємства «Водолій» про стягнення 162 564,48 грн. 48% річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач 1 посилається на те, що згідно додатків до Договору постави № 44/21/74 ціна за товар, що постачався вказана в доларах США і в подальшому перерахована в національну валюту України гривню, з урахуванням курсу долара, який був на момент укладення додатків. Індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає. Тому норми частини другої статті 625 Цивільного кодексу України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, яке визначене у гривні. Захист майнових інтересів позивача в аспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістю стягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару, що зроблено позивачем не було.

Поряд з цим, відповідач 1 зазначає, що в оскаржуваному судовому рішенні суд першої інстанції безпідставно дійшов до висновку про можливість стягнення з апелянта процентів за користування товарним кредитом.

Відповідач 1 вважає, що суд першої інстанції, мав би врахувати, що відповідачі не ухилялися від виконання своїх зобов`язань, а намагалися вжити належних заходів щодо повного виконання рішення суду. У даному випадку суд першої інстанції враховуючи поведінку відповідачів, а також суму заборгованості і суму, яка додатково стягувалась з відповідачів, мав би зменшити розмір пені більше ніж на 50%, оскільки в даному випадку збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими.

Ухвалою суду від 24.08.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського фермерського господарства "Садівник" на рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.23р. в частині солідарного стягнення з відповідачів 162 564,48 грн. 48% річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат по справі №902/646/23 та розгляд апеляційної скарги призначено на 27 вересня 2023 року.

19 вересня 2023 року від ТОВ «Фірма Ерідон» надійшов відзив в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Садівник" без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.2023 у справі №902/646/23 без змін.

27 вересня 2023 року від представника Селянськогофермерського господарства "Садівник" адвоката Юрченко Т.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В обґрунтування вказаного клопотання посилається на те, що він задіяний як представник особи, яка є потерпілою в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню та враховуючи те, що на 27.09.2023 року о 10:00 год. заплановано проведення слідчих дій у рамках досудового розслідування у місті Немирові Вінницької області (що віддалене від міста Вінниця на 50 км), адвокат перебуватиме у цей день у відрядженні у місті Немирів Вінницької області. Крім того, звертає увагу суду, що відстань між містами Рівне та містом Немирів Вінницької області більше 300 кілометрів та через відсутність 27 вересня 2023 року потягу за сполученням «Одеса-Ковель», який прямує через міста Немирів або Вінницю та Рівне (зазначений потяг слідує через день), адвокат позбавлений можливості прибути вчасно на призначене судове засідання у місто Рівне.

В судовому засіданні 27.09.2023 року представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд залишити апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Садівник" без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.2023 у справі №902/646/23 без змін. Щодо задоволення клопотання представника відповідача 1 про відкладення розгляду справи заперечив.

Колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні клопотання представника Селянськогофермерського господарства "Садівник" адвоката Юрченко Т.П. про відкладення розгляду справи, враховуючи наступне.

Відповідно дост. 216 ГПК України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другоюстатті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2ст. 202 ГПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цьогоКодексусудове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Згідно з ч. 11, 12ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Доказів того, що адвокат Юрченко Т.П. задіяний як представник особи, яка є потерпілою в рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню у місті Немирові Вінницької області, суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, вищевказані причини неявки адвоката Юрченко Т.П. визнаються судом апеляційної інстанції неповажними.

Відсутність потягу також не спростовує можливість участі адвоката Юрченко Т.П. в судовому засіданні по справі №902/646/23 об 11:30 год 27.09.2023 року в режимі відеоконференції в приміщенні суду та і поза межами приміщення суду.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.08.2023 року повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте представник Селянськогофермерського господарства "Садівник" адвокат Юрченко Т.П. правом передбаченим приписами ст. 197 ГПК України не скористався.

Разом з тим у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що ухвалою суду апеляційної інстанції від 24.08.2023 року, явка представників сторін в судове засідання 27.09.2023 обов`язковою не визнавалась, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника апелянта, оскільки його неявка не перешкоджає перегляду справи, оскільки відповідачем 1 в апеляційній скарзі викладені свої доводи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника відповідача 1 - адвоката Юрченко Т.П.про відкладеннярозгляду справи задоволенню не підлягає.

В судове засідання 27.09.2023 Приватне підприємство "Водолій" свого представника не направило, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлено належним чином, причини неявки представника суду не повідомило.

Згідно ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників Селянськогофермерського господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій".

Відповідно достатті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» в судовому засіданні 27.09.2023, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу Селянськогофермерського господарства "Садівник" слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 р. в частині солідарного стягнення з відповідачів 162 564,48 грн. 48 % річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон» та Селянським (фермерським) господарством «Садівник» укладено договір поставки №44/21/74, п.1.1. якого сторони визначили, що в порядку та на його умовах Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого Товару (а.с. 19-21).

Згідно п.1.2. договору: найменування, асортимент та кількість Товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід`ємною частиною.

Ціна Товару в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро), зазначається у Додатках до цього Договору. Ціна Товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати Товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни Товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору (п.2.1., 2.2.).

В п.2.3. договору, сторони узгодили, що загальна вартість Товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з врахуванням пункту 3.2. Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни Товару, перевагу має видаткова накладна.

Відповідно до пунктів 3.1., 3.2. договору, оплата Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки Товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка Товару на підставі Рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати Товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника. Сторони також погодили, що визначення ціни та загальної вартості Товару, що підлягає оплаті Покупцем, здійснюється в національній валюті України, виходячи із курсу продажу долару США або Євро до гривні, встановленому на Міжбанківській валютній біржі на момент закриття торгів у день, що передує даті оплати Товару (далі «курс Міжбанку». Для визначення "курсу Міжбанку" Сторони використовують дані, розміщені на веб-сайті http://minfin.com.ua/currency/inb/archive/, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в Додатках до цього Договору (надалі «Джерело курсу іноземних валют»).

Пунктом 6.2. договору встановлено, що Покупець за несвоєчасну оплату Товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення.

В п.6.7. договору сторони узгодили, що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Відповідно до п.9.2. Договору, останній вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за поставлений Товар - до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Для забезпечення виконання зобов`язань покупця за договором поставки №44/21/74 між кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Ерідон», поручителем Приватним підприємством «Водолій та боржником Селянським (фермерським) господарством «Садівник» 19.03.2021 укладено договір поруки №19/03/1-2021 (далі - договір поруки) (а.с. 56-57).

Предметом договору поруки сторони визначили зобов`язання Поручителя перед Кредитором (Постачальником) солідарно відповідати за виконання Боржником (Покупцем) зобов`язання з погашення заборгованості в сумі 1000000,00 (один мільйон гривень 00 копійок) гривень з урахуванням ПДВ (п.2.1. договору поруки).

Пунктом 6.3. Договору поруки встановлено, що відповідальність Поручителя наступає у випадку, якщо Боржник (Покупець) не забезпечить повне погашення заборгованості у строк до 15.11.2021 (включно).

З метою уточнення умов Договору сторони підписали додатки до нього, в яких детально розкрили зміст його умов, на виконання яких ними вчинені такі дії:

1) 19 березня 2021 року Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/1-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/1-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 661347,68 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/1-ЗЗР) (а.с. 22).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/1-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника Рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/1-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 663467,35 грн, що підтверджується видатковими накладними №32491 від 13.04.2021 на суму 132332,54 грн та №32510 від 13.04.2021 на суму 531134,81 грн.(а.с. 30,31).

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 133057,48 грн №23693 від 01.04.2021 (а.с. 52).

За отриманий Товар згідно накладних №32491, №32510 Покупець розрахувався частково на суму 193057,48 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №520 від 01.04.2021 на суму 133057,48 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23693 від 01.04.2021 (а.с. 39);

- платіжним дорученням №554 від 19.11.2021 на суму 60000,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу (а.с.40).

Неоплаченим залишився Товар на суму 470409,87 грн.;

2) Також, 19.03.2021 Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/2-ПКД (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/2-ПКД), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 25304,52 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/2-ПКД) (а.с.27).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/2-ПКД) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника Рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/2-ПКД Постачальником поставлено Товар на загальну суму 25524,07 грн, що підтверджується видатковими накладними №32525 від 13.04.2021 на суму 5090,90 грн та №32528 від 13.04.2021 на суму 20433,17 грн. (а.с. 36-37).

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 5090,90 грн №23694 від 01.04.2021 (а.с. 55).

За отриманий Товар згідно накладних №32525, №32528 Покупець розрахувався частково на суму 5090,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №518 від 01.04.2021 з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23694 від 01.04.2021 (а.с. 44). Неоплаченим залишився Товар на суму 20433,17 грн.;

3) 24 березня 2021 року Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/3-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/3-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 12735,36 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/3-ЗЗР) (а.с.25).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/3-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника Рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/3-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 12795,40 грн, що підтверджується видатковими накладними №32549 від 13.04.2021 на суму 2551,82 грн та №32554 від 13.04.2021 на суму 10243,58 грн.(а.с. 32-33).

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 2551,82 грн №23695 від 01.04.2022 (а.с. 53).

За отриманий Товар згідно накладних №32549, №32554 Покупець розрахувався повністю на суму 12795,40 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №519 від 01.04.2021 на суму 2551,82 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №23695 від 01.04.2022 (а.с. 41);

- платіжним дорученням №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу, згідно якого позивачем спрямовано на погашення заборгованості згідно Додатку №44/21/74/3-ЗЗР - 10243,58 грн. (а.с. 42);

4) 01 квітня 2021 року Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/4-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/4-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 24837,84 грн з ПДВ в термін по 15.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/4-ЗЗР) (а.с.22).

Згідно вказаного додатку (п. 3 Додатку №44/21/74/4-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 15.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника Рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/4-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 24922,08 грн, що підтверджується видатковими накладними №29540 від 13.04.2021 на суму 4984,42 грн та №29547 від 13.04.2021 на суму 19937,66 грн. (а.с. 28-29).

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 4984,42 грн №27947 від 13.04.2021 (а.с. 51).

За отриманий Товар згідно накладних №29540, №29547 Покупець розрахувався частково на суму 4984,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням №528 від 15.04.2021 з указаним призначенням платежу згідно рахунку №27947 від 13.04.2021 (а.с. 38). Неоплаченим

залишився Товар на суму 19937,66 грн.

5) 08 квітня 2021 року Постачальником та Покупцем підписано Додаток до Договору №44/21/74/5-ЗЗР (надалі по тексту також - Додаток №44/21/74/5-ЗЗР), відповідно до якого Постачальник зобов`язався поставити Товар на загальну суму 11595,60 грн з ПДВ в термін по 12.04.2021 (п.1,2 Додатку №44/21/74/5-ЗЗР) (а.с.26).

Згідно вказаного додатку (п.3 Додатку №44/21/74/5-ЗЗР) оплата вартості Товару здійснюється в такому порядку:

- 20,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 12.04.2021.

Для проведення попередньої оплати Покупець отримує у Постачальника Рахунок на оплату, термін дії якого складає 3 (три) банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80,00% від загальної вартості Товару Покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2021.

На виконання умов Додатку №44/21/74/5-ЗЗР Постачальником поставлено Товар на загальну суму 11580,62 грн, що підтверджується видатковими накладними №34860 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн та №34865 від 15.04.2021 на суму 9261,50 грн. (а.с 34-35).

Також Постачальником виставлено рахунок на суму 2319,12 грн №27948 від 13.04.2021 (а.с. 54).

За отриманий Товар згідно накладних №34860, №34865 Покупець розрахувався частково на суму 9575,54 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №527 від 15.04.2021 на суму 2319,12 грн з указаним призначенням платежу згідно рахунку №27948 від 13.04.2021 (а.с.43);

- платіжним дорученням №593 від 11.03.2022 на суму 17500,00 грн без зазначення конкретного призначення платежу, згідно якого позивачем спрямовано на погашення заборгованості згідно Додатку №44/21/74/5-ЗЗР - 7256,42 грн. (а.с.42).

Неоплаченим залишився Товар на суму 2005,08 грн.

Умовами п.5 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР передбачено, що у разі порушення Покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару на строк більше 15 (П`ятнадцять) календарних днів, Покупець, відповідно до вимог ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь Постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24 % (Двадцять чотири відсотків) річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого Покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

У визначений термін згідно п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР відповідач 1 повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 512785,78 грн. Разом з тим, після відкриття провадження у справі №902/306/22 відповідач 1 частково сплатив суму основного боргу в розмірі 70000,00 грн (платіжне доручення №607 від 30.05.2022 на суму 70000,00 грн).

Вищевказані обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Вінницької області від 06.10.2022, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.01.2023 року у справі №902/306/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" до Селянського фермерського господарства "Садівник", до Приватного підприємства "Водолій" про солідарне стягнення 659 063,17 грн заборгованості згідно договору поставки, яким позов задоволено частково: закрито провадження у справі в частині стягнення 70000,00 грн основного боргу; стягнуто солідарно з відповідачів 442785,78 грн основного боргу; 12953,11 грн пені; 33717,42 грн 48% річних; 28659,81 грн 24% процентів за користування чужими коштами та судові витрати (а.с.68-88).

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач повністю сплатив заборгованість згідно з вищевказаного рішення суду, що підтверджується платіжними інструкціями № 638 від 03.11.2022 на суму 100000,00 грн.; №645 від 08.11.2022 на суму 100 000,00 грн.; № 650 від 06.12.2022 на суму 200000,00 грн.; № 659 від 27.12.2022 на суму 42785,78 грн., №671 від 16.02.2023 на суму 77905,80 грн. (а.с.46-50).

Враховуючи вищевикладене, ТОВ «Фірма Ерідон» звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про солідарне стягнення з Селянського фермерського господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій" 488154,94 грн заборгованості, а саме: 131151,63 грн - пені, 162564,48 грн - 48% річних; 81282,24 грн - процентів за користування товарним кредитом за період не охоплений попередньої позовною заявою, а саме: з 24.02.2022 до 26.12.2022 та стягнення 113156,59 грн інфляційних втрат за весь період прострочення.

Зважаючи на зміст апеляційної скарги Селянськогофермерського господарства "Садівник", суд апеляційної інстанції здійснює перегляд оскаржуваного рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 р. в частині солідарного стягнення з відповідачів 162 564,48 грн. 48 % річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат.

Щодо стягнення 48% річних в сумі 162564,48 грн. за період з 24.02.2022 по 26.12.2022, колегія суддів зазначає наступне.

Згідност. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно дост. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідност. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК Українивказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно дост. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановленіст. 193 ГК України.

Згідност. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В силуст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 4ст. 231 ГК Українивстановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.2ст.625 ЦК України,боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 6.7. договору сторони передбачили що в разі невиконання Покупцем зобов`язань щодо оплати Товару у відповідності до умов цього Договору, Покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% (сорок вісім відсотків) річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь, Сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст.625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

З врахуванням приписів вищезгаданих правових норм та положень п. 6.7 договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 48 % річнихв сумі 162 564,48 грн. за період з 24.02.2022 по 26.12.2022. Судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 48 % річних зроблений позивачем та встановлено, що вказаний розрахунок є арифметично правильний.

Колегія суддів вважає безпідставним заперечення відповідача 1 про одночасне стягнення судом першої інстанції 48% річних та 24% процентів за користування товарним кредитом, з огляду на наступне.

Відповідно дост. 627 ЦК Українисторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Частиною 1ст. 628 ЦК Українивизначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідност. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач 1, уклавши договір поставки №44/21/74, погодився на запропоновані постачальником умови, в тому числі і умову про48 % річнихта 24% процентів за користування товарним кредитом.

Приписами статті 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 694 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

В силу приписів ч. 5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі- продажу може бути передбачений обов`язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно умов пунктів 5 додатків до договору поставки №44/21/74, у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого Товару, покупець, відповідно до вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 24% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем Товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли Товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого Товару.

За змістом підпункту 14.1.245 Податкового кодексу України, товарний кредит - товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Згідно з підпунктом 14.1.206 Податкового кодексу України відсотки - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. До відсотків, зокрема, включається платіж за використання товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит, і платіж за придбання товарів та виплат.

З огляду на те, що факт прострочення виконання відповідачем 1 зобов`язань з оплати отриманого товару є доведеним, а визначена та заявлена позивачем до стягнення сума є правильною, оскільки аргументів на спростування цього факту скаржник не навів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відбулося прострочення виконання грошового зобов`язання, що є підставою для нарахування 162 564,48 грн. 48% річних та 81 282,24 грн 24% річних за користування чужими грошовими коштами. Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду в постанові від 03.12.2019 року у справі №902/235/19.

Посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та постанову від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, з огляду наінший предметта підстави позову в зазначених справах у порівнянні зі справою №902/646/23. Так, у вказаних постановах Великою Палатою Верховного Суду досліджувалось правильне застосування ч.1 ст. 1048 ЦК України, ч.1 ст.1054 ЦК України та ч.2 ст.1050 ЦК України у правовідносинах за кредитним договором, що спростовує доводи відповідача щодо необхідності відмови позивачу у стягненні плати за користування товарним кредитом з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених в постанові від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 та від 31.10.2018 у справі №202/4494/16-ц.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку згідно якого суд з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст.625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Такими чином вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) та відсотків річних таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Тобто з системного аналізу вищевказаних норм слідує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки та відсотків річних є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки та відсотків річних.

Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та відсотків річних та розмір, до яких вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Приймаючи рішення про зменшення розміру 48% річних суд першої інстанції взяв до уваги такі обставини:

- відповідачем 1 повністю виконано свої зобов`язання за Договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021;

- розмір штрафних та компенсаційних нарахувань становить понад 110% розміру залишку боргу за Договором поставки №44/21/74 від 19.03.2021;

- інтереси позивача додатково захищено (компенсовано негативні наслідки прострочення боржника) шляхом пред`явлення вимог про стягнення 24% процентів за користування чужими грошовими коштами та суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів;

- позивачем не подано доказів, які підтверджують факт понесення збитків в зв`язку з простроченням оплати поставленого товару згідно Договору поставки №44/21/74 від 19.03.2021 та їх розміру;

- покладення надмірного фінансового тягаря на відповідачів може призвести до погіршення їх матеріального становища, що може мати наслідком їх неплатоспроможність.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для зменшення розміру 48% річних на 50% та солідарного стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Садівник" та Приватного підприємства "Водолій" 48% річних в розмірі 81282,24 грн.

Щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 113156,59 грн. за період 20.11.2021 року по 26.12.2022 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно дост. 509 ЦК Українизобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановленихст. 11 цього Кодексу(зокрема з договорів та інших правочинів).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1ст. 530 ЦК).

Рішенням суду у справі №902/306/22 за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Ерідон" до Селянськогофермерського господарства "Садівник" доПриватного підприємства "Водолій" про солідарне стягнення 659063,17 грн заборгованості згідно договору поставки встановлено: З огляду на положення п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР терміном для проведення розрахунків за Товар є 15.11.2021 (включно). У визначений термін згідно п.3 Додатків №44/21/74/1-ЗЗР, №44/21/74/2-ПКД, №44/21/74/3-ЗЗР, №44/21/74/4-ЗЗР, №44/21/74/5-ЗЗР відповідач 1 повного розрахунку за Товар не здійснив, внаслідок чого утворилась заборгованість в загальному розмірі 512785,78 грн.

Згідно зі статтями610та611 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (частини 1 та 2ст. 612 ЦК України).

Відповідно дост. 625 ЦКборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 виклала висновок, що зобов`язання зі сплати інфляційних та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю, а тому вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Інфляційні втрати (індекс споживчих цін) - це показник, який характеризує зміни загального рівня цін на товари і послуги, які купує населення для невиробничого споживання (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №341/915/16-ц).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положеньЗакону України "Про індексацію грошових доходів населення"у наступному місяці. Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахункуінфляційних втратза неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Нарахуванняінфляційних втратна суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника, яка полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем було обрано період нарахування, за період 20.11.2021 року по 26.12.2022 року, адже в межах справи №902/306/22 відповідні нарахування не були предметом позову. Отже, беручи до уваги те, що належне виконання зобов`язання за договором поставки №44/21/74 було здійснено Селенським фермерським господарством "Садівник" 16.02.2023, тобто після ухвалення рішення суду у справі №902/306/22, позивач має право на звернення до суду із вимогою про стягнення інфляційних втрат за період, починаючи з наступного дня після того, що був предметом дослідження при вирішенні спору у справі №902/306/22, до дня фактичного виконання зобов`язання.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат за період з 20.11.2021 по 26.12.2022 рр. є арифметично правильними та відповідають положенням чинного законодавства, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду.

Посилання відповідача 1 в апеляційній скарзі на правову позиція викладену в постанові Верховного Суду від 06.06.2023 по справі № 916/1223/22 про те, що захист майновихінтересів позивачаваспекті ймовірного знецінення грошових коштів забезпечено можливістюстягнення курсової різниці відносно вартості поставленого товару, як на підставу відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат, судова колегія вважає безпідставною, оскільки вказана правова позиція неєрелевантноюдо спірних правовідносин та встановлених обставин у справі №902/646/23.

В контексті викладеного, колегія суддів відзначає, що якщо за умовами договору сума платежу, визначена в іноземній валюті, перераховується у гривню і в подальшому на день фактичної сплати коштів згідно з таким перерахунком не змінюється, тобто залишається гривневою, то з моменту перерахунку у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору боржник відповідно до частини другоїстатті 625 Цивільного кодексу Українизобов`язаний на вимогу кредитора сплатити борг з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання цього зобов`язання (зі сплати перерахованої (остаточної) суми договору), оскільки у такомуразі матеріальні втрати кредиторавідзнецінення грошових коштівзасумою донарахування (курсової різниці), щовизначається лишеугривніта уподальшому не коригується, не покриваютьсязарахунок донарахування вартості товарузурахуванням курсової різниці.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 року у справі №910/11077/20.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц зазначила про те, щокредитор, якийсамвизначив заборгованістьувалюті гривні України, погодивсяізсудовим рішенням, яким таку заборгованість стягнутозборжника, немаєправа на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій і прийняв його виконання.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність позивача у нарахуванні 113156,59 грн. суми на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів.

Твердження відповідача 1 в апеляційній скарзі про те, що у даному випадку суд першої інстанції враховуючи поведінку відповідачів, а також суму заборгованості і суму, яка додатково стягувалась з відповідачів, мав би зменшити розмір пені більше ніж на 50%, оскільки в даному випадку збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими, колегія суддів не бере до уваги, оскільки реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбаченістаттями 551 ЦК Українита 233ГК Українищодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечитибалансінтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Колегія суддів відзначає, що зазначені критерії дотримані судом першої інстанції при вирішенні питання прозменшення пеніта обґрунтовано зменшено розмір заявленої до стягнення пені на50%, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 99 % нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів.

Суд також вважає за необхідне послатися на рішення Європейського суду з прав людиниу справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010р. у якому зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенціїзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачитияк такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно дост. 276 Господарського процесуального кодексу Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 р. в частині солідарного стягнення з відповідачів 162 564,48 грн. 48 % річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат по справі №902/646/23 відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядкуст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського фермерського господарства "Садівник" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 04.07.23 р. в частині солідарного стягнення з відповідачів 162 564,48 грн. 48 % річних та 113 156,59 грн. інфляційних втрат по справі №902/646/23, без змін.

2. Справу №902/646/23 повернути Господарському суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "29" вересня 2023 р.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.