Рішення

від 06.07.2023 по справі 902/316/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" липня 2023 р. Cправа № 902/316/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК АГРО" (вул. Оноре де Бальзака, буд. 65А, офіс 37, м. Київ, 02163)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН КАРГО" (вул. Залізнична, буд. 64, м. Бершадь, Вінницька область, 24400)

про стягнення 51 465,53 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК АГРО" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН КАРГО" про стягнення збитків в розмірі 51 465,76 грн.

У зв`язку із встановленими судом недоліками позовної заяви, що перешкоджали відкриттю провадження у справі, суд ухвалою від 10.03.2023 постановив позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК АГРО" залишити без руху та встановив позивачу строк для усунення виявлених недоліків протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали.

Заявою №б/н від 16.03.2023, що надійшла на електронну адресу суду 20.03.2023, позивачем усунено недоліки позовної заяви.

Суд, ухвалою від 23.03.2023 за вказаним позовом відкрив провадження у справі № 902/316/23 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначив на 20.04.2023.

17.04.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву № 41 від 11.04.2023 відповідача, в якому останній наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

18.04.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання № 49 від 18.04.2023 скріплене електронним цифровим підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЛАГМАН КАРГО" Андрущенка А.О. про долучення до матеріалів справи копії Договору про надання транспортних послуг № 10/20 від 14.08.2020. Означене клопотання 20.04.2023 надійшло засобами поштового зв`язку.

За результатами судового засідання 20.04.2023, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20.04.2023 про продовження строку підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 25.05.2023.

Дослідивши в судовому засіданні 25.05.2023 клопотання відповідача № 49 від 18.04.2023 та додані до нього матеріали, суд, з метою повного, об`єктивного, всебічного розгляду справи, задоволив останнє, долучивши копію Договору про надання транспортних послуг № 10/20 від 14.08.2020 до матеріалів справи.

Поряд з цим, виходячи з положень ч.2 ст.2 Господарського процесуального кодексу України, з метою створення сторонам необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, судом прийнято до розгляду поданий відповідачем відзив на позовну заяву № 41 від 11.04.2023.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 06.06.2023, про що 25.05.2023 постановлено відповідну ухвалу.

28.06.2023 на електронну адресу суду надійшли додаткові пояснення № б/н від 27.06.2023 скріплені електронним цифровим підписом представника позивача - адвоката Дениса А.І..

За клопотанням представника позивача, суд, ухвалою від 28.06.2023 судове засідання у справі постановив провести в режимі відеоконференції в приміщенні Господарського суду Вінницької області, забезпечити його участь у розгляді справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У визначену судом (06.06.2023) представник позивач не з`явився, у зв`язку з чим фіксування судового засідання у справі в режимі відеоконференції не здійснено, про що відповідальним працівником суду складено службову записку № 241/2023 від 06.07.2023.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. При цьому суд зауважує, що про дату, час та місце розгляду справи представник відповідача повідомлений в судовому засіданні 25.05.2023 під розписку.

За вказаних обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але останній не скористався правом на участь свого представника у судовому засіданні.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України"). Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представника відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи на день розгляду справи від сторін до суду не надійшло.

За наслідками судового засідання 06.07.2023 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що між ТОВ «Меджик Агро» та ТОВ «Флагман Карго» у серпні 2020 року виникли договірні зобов`язання щодо здійснення перевезення вантажів, в межах яких ТОВ «Флагман Карго» надало ТОВ «Меджик Агро» послуги з перевезення вантажів, про що складено акти наданих послуг № 203 від 26.10.2020 та №212 від 30.10.2020.

Згідно зазначених актів наданих послуг у вартість послуг ТОВ «Флагман Карго» включено податок на додану вартість в сумі 51 465,76 грн (27 856,20 грн - згідно податкової накладної №203 від 26.10.2020 та 23609,56 грн - згідно податкової накладної №121 від 30.10.2020).

Проте, ТОВ «Флагман Карго» не виконало зобов`язання з реєстрації вказаних податкових накладних в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим ТОВ «Меджик Агро» було позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 51 465,53 грн.

В результаті бездіяльності ТОВ «Флагман Карго» та невжиття необхідних заходів щодо дотримання положень закону по реєстрації податкових накладних, позивачу заподіяно збитків в розмірі 51 465,53 грн.

Відповідач заперечив проти позову. Суть заперечень відповідача зводиться до наступного.

Так, за доводами відповідача, в межах Договору №10/20 про надання транспортних послуг від 14.08.2020, ТОВ «Флагман Карго» надано ТОВ «Меджик Агро» послуги по перевезенню продукції (кукурудза) на загальну суму 308 794,45 грн, про що сторонами складено та підписано акт надання послуг №203 від 26.10.2020 на суму 167137,12 грн та акт надання послуг №212 від 30.10.2020 на суму 141657,33 грн.

За фактом проведених господарських операцій та на підставі бухгалтерських документів ТОВ «Флагман Карго» складено податкову накладну № 203 від 26.10.2020 та податкову накладну №212 від 30.10.2020, які 06.11.2020 та 11.11.2020 відповідно направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно отриманих квитанцій №1 від 06.11.2020 та №1 від 11.11.2020 податкові накладні № 203 від 26.10.2020 та №212 від 30.10.2020 прийнято, але реєстрацію зупинено.

Відповідно до п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України ТОВ «Флагман Карго» було направлено на адресу ДПС повідомлення від 13.11.2020 № 14 та від 27.11.2020 №16 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовлених податкових накладних, та копії первинних документів.

Проте, рішеннями комісії ДПС від 19.11.20220 № 2150803/42783946 та від 03.12.2020 №2196224/42783946 було відмовлено у реєстрації податкових накладних № 203 від 26.10.2020 та №212 від 30.10.2020 відповідно.

Вважаючи рішення про відмову у реєстрації ПН, незаконними та необґрунтованими, ТОВ «Флагман Карго» до ДПС України направлено відповідні скарги, за результатами розгляду яких рішення комісії регіонального рівня залишено без змін.

За наведеного, відповідач вважає, що ТОВ «Флагман Карго» неодноразово вживались усі дії, спрямовані на реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поряд з цим відповідач зауважує, що приписами Податкового кодексу України не обмежуються максимальні строки для реєстрації платником податку податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. В силу положень п. 198.6 ст.198 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення правовідносин) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. З матеріалів справи вбачається, що строк у 1095 календарних днів, передбачений вищевказаною нормою для можливості включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди, не є вичерпаним, що свідчить про передчасність доводів позивача про втрату ним права на податковий кредит.

При цьому відповідач вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення позивачем па адресу ТОВ «Флагман Карго» вимог про надання покупцю податкових накладних, складених за результатами спірних господарських операцій і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тому відповідач вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому на момент пред`явлення позову прямих збитків (матеріальних витрат) в сумі 51465,53 грн. внаслідок неможливості включення податку на додану вартість до податкового кредиту, зокрема не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагман Карго» (відповідач, за Договором Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меджик Агро» (позивач, за Договором Відправник) було укладено Договір №10/20 про надання транспортних послуг (надалі Договір), згідно умов якого Перевізник зобов`язується надати транспортні послуги Відправнику у кількості і з відповідними характеристиками, для перевезення сипучих вантажів, а Відправник зобов`язаний оплатити Перевізнику транспортні послуги, згідно узгоджених між сторонами тарифів.

За змістом п. 2.1. Договору перевезення вантажів виконуються Перевізником на підставі заявок, що подає Відправник не менш ніж 24 години до початку надання послуг перевезення.

Відповідно до п. 2.4. Договору доказом приймання-передачі вантажу є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписами уповноважених осіб та скріплена печатками (за наявності).

Згідно п. 2.15. Договору після здійснення перевезення вантажу, Перевізником та Відправником в обов`язковому порядку складається та підписується Акт приймання-передачі наданих послуг у триденний строк з дня приймання вантажу після перевезення.

Оплата за транспортні послуги здійснюється за підсумками роботи Відправником на підставі рахунку та підписаного між сторонами Акту виконаних робіт. (п. 4.1. Договору)

Договір набирає чинності з 14 серпня 2020 згідно вимогам ст. 631 ЦК України і діє до 31.12.2020 включно, проте, в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного розрахунку згідно ст. 180 ГК України.

На виконання умов Договору, відповідачем надано позивачу послуги по перевезенню продукції (кукурудза) на загальну суму 167137,12 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: ТТН №276 від 19.10.2020; ТТН №277 від 19.10.2020; ТТН №279 від 19.10.2020; ТТН № 280 від 19.10.2020; ТТН № 296 від 21.10.2020; ТТН № 297 від 21.10.2020; ТТН № 298 від 21.10.2020; ТТН № 299 від 21.10.2020; ТТН № 305 від 22.10.2020; ТТН № 306 від 22.10.2020; ТТН № 307 від 22.10.2020; ТТН № 308 від 22.10.2020.

26.10.2020 по вказаних операціях між сторонами складено та підписаний акт надання послуг №203 на суму 167137,12 грн. в т.ч. ПДВ-27856,20 грн., та відповідачем виставлено рахунок №203 від 26.10.2020 на вказану суму.

Окрім того, відповідачем надано позивачу, послуги по перевезенню продукції (кукурудза) на загальну суму 141657,33 грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: ТТН № 292 від 20.10.2020; ТТН № 309 від 23.10.2020; ТТН № 322 від 26.10.2020; ТТН №323 від 26.10.2020; ТТН № 324 від 26.10.2020; ТТН № 319 від 26.10.2020; ТТН № 335 від 28.10.2020; ТТН № 336 від 28.10.2020; ТТН № 345 від 29.10.2020; ТТН № 347 від 30.10.2020.

30.10.2020 по вказаних операціях між сторонами складено та підписано акт надання послуг №212 від 30.10.2020 на суму 141657,33 грн. в т.ч. ПДВ - 23609,56 грн. та відповідачем виставлено рахунок №212 від 30.10.2020 на вказану суму.

Слід зазначити, що жодною зі сторін не надано доказів оплати наданих послуг перевезення вантажів. При цьому суд зважає, що відповідач не вказує на порушення позивачем своїх зобов`язань за Договором по оплаті наданих послуг.

За фактом проведених господарських операцій, на підставі зазначених бухгалтерських документів відповідачем складено податкову накладну № 203 від 26.10.2020 та податкову накладну №212 від 30.10.2020, які 06.11.2020 та 11.11.2020 відповідно направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Проте, як вказує відповідач, згідно отриманої квитанції №1 від 06.11.2020 податкову накладну №203 від 26.10.2020 прийнято, але реєстрацію зупинено.

В порядку п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем направлено на адресу ДПС повідомлення від 13.11.2020 № 14 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній, та копії первинних документів.

Рішенням комісії ДПС від 19.11.2020 № 2150803/42783946 було відмовлено у реєстрації податкової накладної № 203 від 26.10.2020.

Не погоджуючись з відмовою ДПС у реєстрації податкової накладної, відповідач 20.11.2020 направив до ДПС України відповідну скаргу, проте, рішенням за результатами розгляду скарги від 27.11.2020 №65081/4278946/2 зазначену скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.

З приводу реєстрації податкової накладної №212 від 30.10.2020, відповідач зазначає, що згідно отриманої квитанції №1 від 11.11.2020 вказану податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено.

В порядку п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 ПК України відповідачем направлено на адресу ДПС повідомлення від 27.11.2020 №16 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній, та копії первинних документів.

Рішенням комісії ДПС від 03.12.2020 №2196224/42783946 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №212 від 30.10.2020.

Не погоджуючись з відмовою ДПС у реєстрації податкової накладної, відповідачем 20.11.2020 направлено до ДПС України відповідну скаргу, проте, рішенням за результатами розгляду скарги від 15.12.2020 №68840/42783946/2 зазначену скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.

За наведеного, відповідач вважає, що ним вживались усі дії спрямовані на реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що вказує на відсутність його вини у не реєстрації вказаних податкових накладних.

Проте позивач вважає, що в результаті бездіяльності відповідача та невжиття останнім необхідних заходів щодо дотримання положень закону по реєстрації податкових накладних, позивача було позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 51 465,53 грн., чим заподіяно збитків в розмірі 51 465,53 грн.

На вимогу № 03/01-2023 від 03.01.2023, направлену відповідачу з метою досудового врегулювання даного спору, і отриману ним 19.01.2023, останній не відреагував, що і стало підставою звернення до суду.

Отже, спір у даній справі стосується наявності підстав для стягнення збитків, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, що призвело до втрати позивачем права на податковий кредит.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов такого висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення.

Договір, відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 Цивільного кодексу України).

Статтею 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 Цивільного кодексу України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з перевезення вантажів.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За змістом абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Умовами абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відтак, за загальним правилом, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року в справі №917/877/17.

З урахуванням вище викладеного, слід зауважити, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Так, в силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Зважаючи на вище викладене, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач, на думку позивача, не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту перевезення вантажів, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю «Меджик Агро» можливості отримати податковий кредит на відповідну суму податку на додану вартість у розмірі 51 465,53 грн.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як вже було зазначено судом, за приписами пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Приписами статті 201 Податкового кодексу України врегульовані відносини, пов`язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Згідно з пунктами 200.1, 200.2 та 200.4 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з абзацами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням встановлених граничних строків. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Карго» по факту надання послуг перевезення вантажів складено наступні податкові накладні № 203 від 26.10.2020 та № 212 від 30.10.2020, які 06.11.2020 та 11.11.20220 відповідно направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податковим органом зазначені податкові накладні прийняті, але реєстрація їх зупинена, і в подальшому відмовлено в реєстрації таких накладних. Не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Карго» звернулось до ДПС України з відповідними скаргами, за результатами розгляду яких в задоволенні скарг відмовлено, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

Разом з тим, суд враховує, що порушення передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів в розмірі, встановленому Податковим кодексом України. Водночас приписами Податкового кодексу України не обмежуються максимальні строки для реєстрації платником податку податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз наведеної норми свідчить, що за покупцем - одержувачем товарів/послуг право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

З матеріалів справи вбачається, що строк у 1095 календарних днів, передбачений вищевказаною нормою для можливості включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди, не є вичерпаним, що свідчить про передчасність доводів позивача про втрату ним права на податковий кредит.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують факт направлення позивачем на адресу відповідача вимог про надання покупцю податкових накладних, складених за результатами спірних господарських операцій і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Поміж з тим, згідно з абзацами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України допущення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє права покупця додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця, у строки, визначені даною нормою.

Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо дотримання позивачем положень наведеної норми.

Позивачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не може зарахувати до податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, а сам факт подання заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування не є таким доказом, так як не свідчить про безумовну втрату позивачем права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Поряд з цим суд зауважує, що предметом взятого на себе відповідачем цивільного зобов`язання за Договором є перевезення вантажів (надання послуг). Реєстрація ж податкової накладної Перевізником не визначено даним Договором як зобов`язання, що спростовує доводи позивача про порушення відповідачем зобов`язань за цим Договором.

Отже, позивачем не доведено суду належними та допустимими в розумінні приписів ст. 73, 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами факту заподіяння йому на момент винесення рішення суду прямих збитків (матеріальних витрат) в сумі 51 465,76 грн внаслідок не можливості включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи обрану конструкцію правового захисту порушених прав позивача вбачається, що об`єкт судового дослідження зводиться до з`ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто, об`єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових відносин, а перевірка даних обставин відноситься до компетенції ДФС (постанова Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №918/216/17).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагман Карго» необхідних для настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків, наслідком чого є відмова у задоволенні позовних вимог.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача на правовий висновок Верховного Суду у постанові від 03.08.2018 у справі №917/877/17, так як правовідносини у справі на яку посилається позивач та у даній справі не є подібними, оскільки різняться за змістом спірних правовідносин, що визначається відмінними обставинами, а саме встановлення наявності вини у діях відповідача, що підтверджується проведенням відповідної перевірки стосовно не реєстрації податкових накладних та притягнення цієї особи до адміністративної відповідальності, а відтак і наявності причинно-наслідкового зв`язку. В той час як у спірних правовідносинах таких обставин судом встановлено не було.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. (ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України).

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача (ч. 4 ст. 129 ГПК України).

У зв`язку із відмовою в задоволенні позову витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви в розмірі сумі 2 684,00 грн та на професійну правничу допомогу в розмірі 12 000,00 грн залишаються за позивачем.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Судові витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДЖИК АГРО" у справі № 902/316/23 залишити за позивачем.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. Додатково направити на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - Flagmancargo2019@gmail.com.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 14 липня 2023 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Оноре де Бальзака, буд. 65А, офіс 37, м. Київ, 02163)

3 - відповідачу (вул. Залізнична, буд. 64, м. Бершадь, Вінницька область, 24400)