Постанова

від 23.10.2023 по справі 902/316/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2023 року Справа № 902/316/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Юрчук М.І.

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2023 (повний текст - 17.07.2023) у справі №902/316/23 (суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" (вул.Оноре де Бальзака, буд.65А, офіс 37, м.Київ, 02163)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" (вул.Залізнична, буд.64, м.Бершадь, Вінницька область, 24400)

про стягнення 51465,53 грн

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до ч.13 ст.8, ч.3 ст.252 та ч.ч.2, 10 ст.270 ГПК України

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 06.07.2023 у справі №902/316/23 відмовлено в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" про стягнення збитків в розмірі 51465,53 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою

В скарзі апелянт, зокрема, зазначає, що суд першої інстанції прийшов до хибних висновків щодо передчасності доводів позивача про втрату права на податковий кредит.

Звертає увагу, що відповідачем не оскаржено рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в судовому порядку, в межах процесуальних строків на вчинення таких дій.

Вважає, що у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро". Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Зазначає, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.

Вважає, що під час винесення рішення місцевим господарським судом мало місце неповнота з`ясування фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм матеріального права згідно встановленого процесуального порядку та про наявність порушень процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

На підставі викладеного позивач просить скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2023 у справі №902/316/23 та постановити нове, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2023 відкрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.2023 у справі №902/316/23. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Запропоновано відповідачу у строк до 14.09.2023 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

Відповідач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

14.08.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" (далі - Відправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" (далі - Перевізник) було укладено Договір №10/20 про надання транспортних послуг (далі - Договір), згідно умов якого Перевізник зобов`язується надати транспортні послуги Відправнику у кількості і з відповідними характеристиками, для перевезення сипучих вантажів, а Відправник зобов`язаний оплатити Перевізнику транспортні послуги, згідно узгоджених між сторонами тарифів.

У відповідності до п.2.1. Договору перевезення вантажів виконуються Перевізником на підставі заявок, що подає Відправник не менш ніж 24 години до початку надання послуг перевезення.

Згідно п.2.4. Договору доказом приймання-передачі вантажу є товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписами уповноважених осіб та скріплена печатками (за наявності).

Відповідно до п.2.15. Договору після здійснення перевезення вантажу, Перевізником та Відправником в обов`язковому порядку складається та підписується Акт приймання-передачі наданих послуг у триденний строк з дня приймання вантажу після перевезення.

Оплата за транспортні послуги здійснюється за підсумками роботи Відправником на підставі рахунку та підписаного між сторонами Акту виконаних робіт (п.4.1. Договору).

Договір набирає чинності з 14.08.2020 згідно вимогам ст.631 Цивільного кодексу України і діє до 31.12.2020 включно, проте, в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та повного розрахунку згідно ст.180 Господарського кодексу України.

Відповідачем, на виконання умов Договору надано позивачу послуги по перевезенню продукції (кукурудза) на загальну суму 167137,12 грн, що підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: ТТН №276 від 19.10.2020; ТТН №277 від 19.10.2020; ТТН №279 від 19.10.2020; ТТН № 280 від 19.10.2020; ТТН № 296 від 21.10.2020; ТТН № 297 від 21.10.2020; ТТН № 298 від 21.10.2020; ТТН № 299 від 21.10.2020; ТТН № 305 від 22.10.2020; ТТН № 306 від 22.10.2020; ТТН № 307 від 22.10.2020; ТТН № 308 від 22.10.2020.

По вказаних операціях між сторонами 26.10.2020 складено та підписано акт надання послуг №203 на суму 167137,12 грн в тому числі ПДВ-27856,20 грн та відповідачем виставлено рахунок №203 від 26.10.2020 на вказану суму.

Крім цього, відповідачем надано позивачу послуги по перевезенню продукції (кукурудза) на загальну суму 141657,33 грн, що підтверджується товаро-транспортними накладними, а саме: ТТН № 292 від 20.10.2020; ТТН № 309 від 23.10.2020; ТТН № 322 від 26.10.2020; ТТН №323 від 26.10.2020; ТТН № 324 від 26.10.2020; ТТН № 319 від 26.10.2020; ТТН № 335 від 28.10.2020; ТТН № 336 від 28.10.2020; ТТН № 345 від 29.10.2020; ТТН № 347 від 30.10.2020.

По вказаних операціях між сторонами 30.10.2020 складено та підписано акт надання послуг №212 від 30.10.2020 на суму 141657,33 грн в т.ч. ПДВ - 23609,56 грн та відповідачем виставлено рахунок №212 від 30.10.2020 на вказану суму.

За фактом проведених господарських операцій, на підставі зазначених бухгалтерських документів відповідачем складено податкову накладну №203 від 26.10.2020 та податкову накладну №212 від 30.10.2020, які 06.11.2020 та 11.11.2020 відповідно направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як вказує відповідач, згідно отриманої квитанції №1 від 06.11.2020 податкову накладну №203 від 26.10.2020 прийнято, але реєстрацію зупинено.

За правилами п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем направлено на адресу ДПС повідомлення від 13.11.2020 №14 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній, та копії первинних документів.

Рішенням комісії ДПС від 19.11.2020 № 2150803/42783946 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №203 від 26.10.2020.

Не погоджуючись з відмовою ДПС у реєстрації податкової накладної, відповідач 20.11.2020 направив до ДПС України відповідну скаргу, проте, рішенням за результатами розгляду скарги від 27.11.2020 №65081/4278946/2 зазначену скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.

Щодо реєстрації податкової накладної №212 від 30.10.2020, відповідач зазначає, що згідно отриманої квитанції №1 від 11.11.2020 вказану податкову накладну прийнято, але реєстрацію зупинено.

За правилами п.п.201.16.2 п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України відповідачем направлено на адресу ДПС повідомлення від 27.11.2020 №16 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленій податковій накладній, та копії первинних документів.

Рішенням комісії ДПС від 03.12.2020 №2196224/42783946 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №212 від 30.10.2020.

Не погоджуючись з відмовою ДПС у реєстрації податкової накладної, відповідачем 20.11.2020 направлено до ДПС України відповідну скаргу, проте, рішенням за результатами розгляду скарги від 15.12.2020 №68840/42783946/2 зазначену скаргу залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня без змін.

З огляду на наведене вище, відповідач вважає, що ним вживались усі дії спрямовані на реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що вказує на відсутність його вини у не реєстрації вказаних податкових накладних.

Однак, позивач вважає, що в результаті бездіяльності відповідача та невжиття останнім необхідних заходів щодо дотримання положень закону по реєстрації податкових накладних, позивача було позбавлено права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 51465,53 грн чим заподіяно збитків в розмірі 51465,53 грн.

З метою досудового врегулювання даного спору позивач звернувся до відповідача з вимогою №03/01-2023 від 03.01.2023, яку було отримано останнім 19.01.2023.

Відповідач на вказану вимогу не відреагував, що і стало підставою для звернення з даним позовом до місцевого господарського суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Статтею 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення.

Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Враховуючи наведене вище та з огляду на зміст спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з перевезення вантажів.

За приписами статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 2 пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (абзац 1 пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім цього, податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Отже, приписи пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд зауважує, що згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст.ст.15, 16 Цивільного кодесу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.22 Цивільного кодесу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Приписами ч.2 ст.224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Колегія суддів звертає увагу, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Отже, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Відтак, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Місцевим господарським судом було встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач, на думку позивача, не виконав свого обов`язку щодо реєстрації податкових накладних по факту перевезення вантажів, що позбавило Товариство з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" можливості отримати податковий кредит на відповідну суму ПДВ у розмірі 51465,53 грн.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як було встановлено вище, за приписами пунктів 201.7, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Статтею 201 Податкового кодексу України врегульовані відносини, пов`язані з оформленням податкової накладної. У цій нормі містяться обов`язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов`язки учасників податкових відносини, пов`язані зі складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов`язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.

Відповідно до п.п.200.1, 200.2, 200.4 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з абзацами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням встановлених граничних строків. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Як підтверджується матеріалами справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" по факту надання послуг перевезення вантажів було складено податкові накладні №203 від 26.10.2020 та №212 від 30.10.2020, які 06.11.2020 та 11.11.2020 відповідно направлено для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податковим органом зазначені податкові накладні прийняті, але реєстрація їх зупинена, і в подальшому відмовлено в реєстрації таких накладних. Не погоджуючись з рішенням про відмову у реєстрації податкових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Флагман Карго» звернулось до ДПС України з відповідними скаргами, за результатами розгляду яких в задоволенні скарг відмовлено, а рішення про відмову в реєстрації податкових накладних - без змін.

Суд апеляційної інстанції враховує, що порушення передбачених п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, є підставою для застосування до такого платника податків штрафів в розмірі, встановленому Податковим кодексом України. Водночас приписами Податкового кодексу України не обмежуються максимальні строки для реєстрації платником податку податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що за покупцем - одержувачем товарів/послуг право включити до податкового кредиту суму податку на додану вартість, зазначену в податковій накладній, зареєстрованій, зокрема, із запізненням у Єдиному реєстрі податкових накладних, зберігається протягом 1095 календарних днів із дати складання податкової накладної/розрахунку коригування.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, строк у 1095 календарних днів, передбачений вищевказаною нормою для можливості включення суми у відповідному розмірі до податкового кредиту в інші періоди, не є вичерпаним, що свідчить про передчасність доводів позивача про втрату ним права на податковий кредит.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позивачем не було подано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення ним реальних збитків в розмірі суми, яку останній не може зарахувати до податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, а сам факт подання заяви про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування не є таким доказом, оскільки не свідчить про безумовну втрату позивачем права на включення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Крім цього колегія суддів зауважує, що предметом взятого на себе відповідачем цивільного зобов`язання за Договором є перевезення вантажів (надання послуг). Реєстрація ж податкової накладної Перевізником не визначено даним Договором як зобов`язання, що спростовує доводи апелянта про порушення відповідачем зобов`язань за цим Договором.

Посилання апелянта на постанову Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 07.06.2023 у справі №916/334/22 судова колегія вважає необґрунтованим, оскільки вона прийнята за відмінних фактичних обставин справи.

Відповідно до ст.ст.74, 76 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. (ст.78 Господарського процесуального кодексу України,)

Згідно з ст.79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагман Карго" про стягнення збитків в розмірі 51465,53 грн.

Згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового бору у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджик Агро" на рішення господарського суду Вінницької області від 06.07.23 у справі №902/316/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Повний текст постанови складений 23.10.2023

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Юрчук М.І.