Рішення

від 14.07.2023 по справі 907/35/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/35/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/35/23

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІТЕКС", м. Луцьк

до Фізичної особи - підприємця Венчук Михайла Юрійовича, м. Мукачево

про стягнення суми 227 808,50 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 227 808,50 грн., 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу, 7 715,60 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору №10/01/22 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 10.01.2022 р. та на положення ст.924 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/35/23, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, будь-яких клопотань щодо розгляду спору з повідомленням (викликом) сторін подано не було, у зв`язку з чим, враховуючи також, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 23.01.2023 р. суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України); встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 27.06.2023 р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІТЕКС", м. Луцьк до Фізичної особи - підприємця Венчук Михайла Юрійовича, м. Мукачево про стягнення суми 227 808,50 грн. залишено без руху.

04.07.2023 р. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 05.07.2023 р. продовжено розгляд справи № 907/35/23 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала суду від 23.01.2023 р. у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансування на здійснення судочинства була надіслана відповідачу 07.03.2023 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, та як вбачається з відстеження поштового відправлення №8850101769200, отримана відповідачем 09.03.2023 року.

Ухвала суду від 05.07.2023 р. надіслана відповідачу 06.07.2023 р. що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, та як вбачається з відстеження поштового відправлення № 8850101820605, отримана відповідачем 08.07.2023 року.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10 січня 2022 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІТЕКС", (далі - Позивач, Замовник) та Фізичною особою - підприємцем Венчук Михайлом Юрійовичем (далі - Відповідач, Перевізник) було укладено Договір про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/01/22 (далі - Договір).

Відповідно до умов п.1.1 Договору, Перевізник здійснює перевезення вантажів, наданих Замовником, а Замовник бере на себе зобов`язання оплачувати послуги Перевізника в порядку і на умовах, викладених в даному Договорі.

Пунктом 1.2. договору, конкретні умови перевезень вантажів, наданих Замовником зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення. Кількість та різновид ванту, маршрути, вантажовідправники і вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, строки виконання, вартість послуг Перевізника зазначаються в заявках-замовленнях на перевезення, які є невід`ємними частинами даного Договору і надаються Замовником Перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень.

Заявка-замовлення на перевезення вантажу повинна бути складена в письмовій формі і скріплена печатками Перевізника і Замовника. Сторони визнають юридичну силу заявки замовлення на перевезення, переданої шляхом факсимільного зв`язку (п. 1.3 Договору).

За умовами п.2 Договору в обов`язки замовника, зокрема, входить надати в узгоджені з замовником строки (згідно з заявкою) під завантаження транспортний засіб в технічно справному стан, який відповідає всім вимогам країн, де здійснюється завантаження вантажу, розвантаження вантажу, а також країн транзиту; вважається, що перевізник виконав свої зобов`язання по перевезенню вантажу належним чином з моменту передання вантажу вантажоотримувачу і отримання свого екземпляру СМR або товаро-транспортної накладної без зауважену вантажоотримувача.

Перевізник несе наступну відповідальність за фізичну втрату чи пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення: у випадку втрати - в розмірі вартості загубленого вантажу або вантажу, якого бракує; у випадку пошкодження вантажу - в розмірі, на який зменшилась вартість вантажу, а у випадку пошкодження вантажу настільки, що його неможливо використовувати за прямим цільовим призначенням - в розмірі вартості такого вантажу; у випадку втрати вантажу, наданого для перевезення з оголошенням його вартості - в розмірі оголошеної вартості вантажу (п.п. 5.2.1 Договору).

У випадку неподання або запізнення транспортного засобу перевізника під завантаження, перевізник сплачує замовнику штраф в наступних розмірах: - за неподання транспортного засобу під завантаження: 10 відсотків від вартості послуг але не менш ніж 100 євро; - запізнення транспортного засобу під завантаження: 50 євро за кожну добу запізнення на території іноземних держав та 50 євро па території України, якщо інше не вказано в заявці; Сплата перевізником неустойки не звільняє його від відшкодування замовнику збитків, завданих невиконанням/неналежним виконанням перевізником своїх обов`язків за даним Договором (п.п 5.2.3 Договору).

У п. 6.2. договору, визначено, Перевізник має право залучати на субпідрядній основі будь-яку третю особу без змін умов даного Договору. В такому разі Перевізник несе відповідальність за дії такої третьої особи, вчинені нею з метою виконання умов цього Договору, як за свої власні.

За невиконання умов даного Договору сторони несуть відповідальність у відповідності з законодавством України (п. 6.3 Договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх обов`язків за даним Договором, якщо воно спричинене обставинами непереборної сили, а саме: війни і військових дій, стихійних лих, страйків, масових заворушень, актів органів державної впади і/або управління, які роблять неможливим виконання умов даного Договору, а також будь-яких інших обставин поза розумним контролем сторін, що впливають на виконані» даного Договору (п. 7.1 Договору).

10.01.2022 р. між Приватним підприємством "ЛЮМІТЕКС" та Фізичною особою - підприємцем Венчук Михайлом Юрійовичем погоджено Заявку на перевезення № 10/01 до договору №10/01/22 від 10 січня 2022 року на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом.

Згідно умов Заявки Перевізником взято на себе зобов`язання: - здійснити перевезення вантажу (клей на палеті) за маршрутом АLЕА Klebstoffe AG, Vol Eiche 10, СН-8197 Rafz, Switzerland - м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 17; - дата подачі автомобіля на загрузку 12-13 січня 2022 року; - термін доставки вантажу до 17 січня 2022 року.

Позивачем ПП «ЛЮМІТЕКС» було сплачено вантажовідправнику вантажу - ALFA Klebstoffe AG - 4 720 Євро, що підтверджується платіжним дорученням №47 від 05.01.2022 року.

18.01.2022 року Фізичною особою - підприємцем Венчук М.Ю. із залученням відповідно до п.6.2. договору перевезення Венчука О.М. подано автомобіль НОМЕР_1 для завантаження за адресою: ALFA Klebstof AG, Vol Eiche 10, СН-8197 Rafz, Switzerland та отримано вантаж для перевезення, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR №419725.

Позивач зауважує, що відповідачем в порушення визначених заявкою на перевезення строків подано автомобіль під завантаження лише 18.01.2022 року.

У зв`язку з чим, позивачем нараховано відповідачу штраф в розмірі 200 євро.

Згідно з митною декларацією від 24.01.2022 року №UА205140/2022/007235 митне оформлення вантажу завершено.

За доводами позивача під час митного оформлення було сплачено 3 910,39 грн. мита і 34 094,35 грн. ПДВ, що підтверджуються митною декларацією №UА205140/2022/007235 від 24.01.2022 року, а також платіжним дорученням №413 від 24.01.2022 року.

Позивач стверджує, що станом на момент звернення до суду вантаж до місця розвантаження ФОП Венчук Михайлом Юрійовичем, доставлений не був, що може свідчити про його втрату.

Таким чином, у зв`язку із втратою відповідачем отриманого для перевезення вантажу, на думку позивача ПП «ЛЮМІТЕКС» понесло збитки у вигляді вартості втраченого вантажу в сумі 4 720 Євро, що станом на 14.12.2022 року за курсом НБУ становить 182 088,16 грн., а також збиток у розмірі 3 910,39 грн. мита і 34 094,35 грн. ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу.

З метою досудового врегулювання спору, Позивач 02 лютого 2022 року звернувся до Відповідача з Претензією (від 31.01.2022 р.) в якій вимагав від відповідача повідомити причини не поставки вантажу в узгоджений між сторонами строк, а у випадку втрати чи пошкодження вантажу вимагали відшкодувати збитки.

Проте, така претензія залишена без відповіді та задоволення, що і стало приводом звернення позивача до суду з позовними вимога про стягнення суми 227 808,50 грн., з яких 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу, 7 715,60 грн. штрафу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом №10/01/22 від 10.01.2022 р.

У відповідності зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Нормами ст. 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

10.01.2022 р. між Приватним підприємством "ЛЮМІТЕКС" та Фізичною особою - підприємцем Венчук Михайлом Юрійовичем погоджено Заявку на перевезення № 10/01 до договору №10/01/22 від 10 січня 2022 року на транспортно-експедиційне обслуговування автомобільним транспортом.

Згідно умов Заявки Перевізником взято на себе зобов`язання: - здійснити перевезення вантажу (клей на палеті) за маршрутом АLЕА Klebstoffe AG, Vol Eiche 10, СН-8197 Rafz, Switzerland - м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 17; - дата подачі автомобіля на загрузку 12-13 січня 2022 року; - термін доставки вантажу до 17 січня 2022 року.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань в частині подачі автомобіля на загрузку в строк погоджений сторонами та доставки вантажу до пункту призначення.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У випадку неподання або запізнення транспортного засобу перевізника під завантаження, перевізник сплачує замовнику штраф в наступних розмірах: - за неподання транспортного засобу під завантаження: 10 відсотків від вартості послуг але не менш ніж 100 євро; - запізнення транспортного засобу під завантаження: 50 євро за кожну добу запізнення на території іноземних держав та 50 євро па території України, якщо інше не вказано в заявці; Сплата перевізником неустойки не звільняє його від відшкодування замовнику збитків, завданих невиконанням/неналежним виконанням перевізником своїх обов`язків за даним Договором (п.п 5.2.3 Договору).

За доводами позивача відповідачем в порушення визначених заявкою строків подано автомобіль під завантаження лише 18.01.2022 року.

У зв`язку з чим, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача штраф в розмірі 200 євро, нарахований у відповідності до п.п 5.2.3 Договору.

Відповідно до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

В силу положень статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з тим, з поданої позивачем копії міжнародно товарно-транспортної накладної CMR №419725 неможливо достеменно встановити, точну дату подачі автомобіля під завантаження.

Будь які інші докази, що підтверджують обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язання з подачі автомобіля в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, за відсутності доказів настання обставин з якими сторони пов`язували нарахування штрафних санкцій у суду відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення суми 7 715,60 грн. штрафу.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статей 224, 225 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

З огляду на наведене - предметом доказування у справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало (ч. 1 ст. 924 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що відповідальність перевізника побудована за принципом вини і діє, як правило, презумпція вини зобов`язаної сторони. При цьому обов`язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізнику.

Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом.

Таким чином, законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.

Згідно із статтею 3 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» відносини в галузі транспортно-експедиторської діяльності регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законами України «Про транспорт», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «;Про транзит вантажів», цим Законом, іншими законами, транспортними кодексами та статутами, а також іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.

Водночас, 01.08.2006 Верховною Радою України прийнятий Закон України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажу», якою врегульовані правовідносини, що випливають з договору міжнародного перевезення вантажу.

Так, Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (далі - Конвенція) встановлює, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

Відповідно до ст. 20 Конвенції міжнародного автомобільного перевезення вантажів, той факт, що вантаж не був доставлений протягом тридцяти днів після закінчення узгодженого терміну або, за відсутності узгодженого терміну, протягом шістдесяти днів із дня прийняття вантажу перевізником, є безперечним доказом втрати вантажу і особа, яка має право пред`явити претензію, може на цій підставі вважати його загубленим.

Приписами п.п. 1,2 ст. 18 Конвенції визначено, що тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику.

Отже, загальною умовою відповідальності перевізника за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу є вина, наявність якої припускається. Перевізник повинен довести свою невинуватість шляхом посилання на обставини: по-перше, яким не міг запобігти та по-друге, усунення яких від нього не залежало.

Судом встановлено, що на момент розгляду справи відповідачем в порушення умов договору вантаж доставлений не був. Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено.

У зв`язку з чим, суд констатує наявність бездіяльності відповідача щодо доставки вантажу, наявність збитків - втраченого вантажу, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, та вину боржника, яку він не спростував.

Якщо, відповідно до положень Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (ч. 1 ст. 23 Конвенції).

Згідно міжнародної товарно транспортної накладної CMR №419725, що міститься в матеріалах справи, вартість вантажу отриманого відповідачем для перевезення становила 4 720 євро, що станом на 14.12.2022 року 182 088,16 грн.

Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає (ч. 4 ст. 23 Конвенції).

За доводами позивача які підтверджуються матеріалами справи, а саме митною декларацією №UА205140/2022/007235 від 24.01.2022 року під час митного оформлення позивачем було сплачено 3 910,39 грн. мита і 34 094,35 грн. ПДВ.

Таким чином, беручи до уваги відсутність спростування відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, суми 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮМІТЕКС", м. Луцьк до Фізичної особи - підприємця Венчук Михайла Юрійовича, м. Мукачево про стягнення заборгованості у сумі 227 808,50 грн., 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу, 7 715,60 грн. штрафу підлягають задоволенню частково в розмірі 220 092,90 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів в сумі 3 301,39 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця Венчук Михайла Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) на користь Приватного підприємства «ЛЮМІТЕКС» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 2, код ЄДРПОУ 34745288) суму 220 092,90 грн. в т. ч. 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу, а також 3 301,39 грн. (три тисячі триста одну гривню 39 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.07.2023 р.

Суддя О.Ф. Ремецькі