Повістка

від 28.09.2023 по справі 907/35/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.09.2023 м. УжгородСправа № 907/35/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІТЕКС, м. Луцьк (вх.№02.3.1-02/5262/23 від 25.07.2023 року) про розподіл судових витрат

у справі № 907/35/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІТЕКС, м. Луцьк

до Фізичної особи підприємця Венчук Михайла Юрійовича, м. Мукачево

про стягнення суми 227 808,50 грн.

Представники сторін: не викликались

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення суми 227 808,50 грн., 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу, 7 715,60 грн. штрафу, посилаючись на порушення відповідачем умов Договору №10/01/22 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 10.01.2022 р. та на положення ст.924 Цивільного кодексу України, ст.307 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2023 р. Позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Венчук Михайла Юрійовича на користь Приватного підприємства «ЛЮМІТЕКС» суму 220 092,90 грн. в т. ч. 182 088,16 грн. збитків за втрату вантажу, 38 004,74 грн. мита та ПДВ сплачених за розмитнення втраченого вантажу, а також 3 301,39 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2023 р. вирішено питання про розподіл судових витрат в частині судового збору.

Разом з тим, 25.07.2023 р. до суду подано заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІТЕКС, м. Луцьк (вх.№02.3.1-02/5262/23 від 25.07.2023 року) про розподіл судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 15.08.2023 р. розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІТЕКС, м. Луцьк (вх.№02.3.1-02/5262/23 від 25.07.2023 року) про розподіл судових витрат призначено в судовому засіданні без повідомлення (виклику) учасників справи. Надано учасникам справи строк до 30.08.2023 р. для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/35/23 з дотриманням вимог до форми та змісту заяв з процесуальних питань, встановлених статтею 170 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін у судове засідання не викликались, письмових заяв, чи заперечень до суду не подано.

Дослідивши заяву позивача та матеріали справи, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги, викладені в заяві частково з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як встановлено судом, між позивачем та адвокатським об`єднанням «ПРЕМІУМ СЕРВІС» укладено договір №28/01/22-1 від 28.01.2022 року про надання правничої допомоги (далі - Договір).

Так, при поданні заяви про розподіл судових витрат позивачем дотримані вимоги ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач звернувся до суду з письмовими заявами до яких додано зокрема копію договору №28/01/22-1 про надання правничої допомоги від 08.01.2022 р., копію акту приймання передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №28/01/22-1 від 08.01.2022, копію рахунку фактури №15/06/22-1 від 15.06.2022 р. та копію платіжного доручення №4627 від 15.07.2022 р.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 126 цього ж Кодексу визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до п. 1.1. розділу Договору клієнт доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу у справі про стягнення збитків та штрафу із фізичної особи підприємця Венчук Михайло Юрійович, згідно договору № 10/01/22 на перевезення вантажу автомобільним транспортом від 10.01.2022 року, в особі та на умовах, передбаченим даним Договором.

Згідно п. 4.1. договору розмір винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги становить 18 000,00 грн. (вісімнадцять тисяч грн.), а саме: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань стягнення збитків та штрафу - 2000,00 грн. (дві тисячі грн.); - підготовка досудової претензії про сплату збитків та штрафу - 2000,00 грн. дві тисячі грн.) - підготовка позовної заяви про стягнення збитків та штрафу - 14 000,00 грн. (чотирнадцять тисяч грн.).

Сторони мають право збільшити вартість винагороди адвокатського об`єднання за надання правничої допомоги. У випадку збільшення вартість винагороди, розмір останньої визначається між Сторонами в актах наданих послуг.

На підтвердження понесених витрат на загальну суму 18 000,00 грн. в матеріалах справи міститься копію акту приймання передачі наданих послуг згідно договору про надання правничої допомоги №28/01/22-1 від 08.01.2022, копію рахунку фактури №15/06/22-1 від 15.06.2022 р. та копію платіжного доручення №4627 від 15.07.2022 р.

Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання адвокатських послуг у справі № 907/35/23.

Разом з тим, з огляду на предмет позовних вимог, обставини справи та розмір заявлених сум до стягнення витрат на правничу допомогу судом враховано наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Як вказує Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Суд зазначає, що приписи частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України є аналогічними з приписами частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

В розрізі вищезазначених норм процесуального закону суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість клопотання позивача про стягнення 18 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи.

При цьому, необґрунтованість вказаного клопотання пов`язана із наступним:

- суд враховує незначну складність самої справи та часткове задоволення позовних вимог;

- послуги, зазначені у пункті 1 акту про надання правової допомоги (надання правової інформації, консультацій і роз`яснень) охоплюються іншим пунктом цього акту (складання позовної заяви) та по своїй суті складають одну послугу;

- до акту про надання правової допомоги безпідставно включено складання досудової претензії, оскільки підготовка вказаної претензії не стосується суті спору і безпосереднього захисту порушених прав та інтересів клієнта в межах судової справи;

Відтак, з огляду на вказані положення ст.ст. 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮМІТЕКС, м. Луцьк (вх.№02.3.1-02/5262/23 від 25.07.2023 року) про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Венчук Михайла Юрійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «ЛЮМІТЕКС» (43000, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ковельська, будинок 2, код ЄДРПОУ 34745288) суму 14 000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.) у відшкодування судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою при розгляді справи № 907/35/23.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

3. У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення складено: 05.10.2023.

Суддя О.Ф. Ремецькі