Рішення

від 29.06.2023 по справі 910/1557/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.06.2023Справа № 910/1557/22

За клопотанням Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 910/1557/22

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

про стягнення 28 859,87 грн

Суддя Удалова О.Г.

Секретар судового засідання Бенчук О.О.

Представники сторін:

від позивача Качкурова С.В.

від відповідача Джумурат В.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду м. Києва звернулось з позовом Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач) до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 28 859,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою відповідачем заборгованості за спожиту теплову енергію за період з листопада 2015 року по квітень 2018 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2022 позовну заяву прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; відкрито провадження у справі, судове засідання призначено на 03.03.2022; встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

08.06.2023 від відповідача надійшла заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (здана до відправлення відділенню зв`язку 25.05.2023), в якій відповідач просить суд стягнути з позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 було призначено судове засідання для ухвалення додаткового рішення у справі на 29.06.2023 та запропоновано позивачу надати письмові пояснення, заперечення по суті заяви відповідача про розподіл судових витрат.

21.06.2023 від позивача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

У судовому засіданні відповідач заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав, позивач просив зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу відповідно до поданого 21.06.2023 клопотання.

Приймаючи додаткове рішення у справі № 910/1557/22, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як було зазначено вище, рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у задоволенні позову відмовлено. Отже, витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції необхідно покласти на позивача.

Судом встановлено, що у відзиві на позовну заяву відповідачем було заявлено, що орієнтовна сума судових витрат, які він очікує понести в зв`язку з розглядом справи, становитиме 10 000,00 грн.

Заява про ухвалення додаткового рішення подана відповідачем до відділення поштового зв`язку 25.05.2023, тобто у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, а також порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів визначаються Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано до суду: договір про надання правничої допомоги № 87 від 27.04.2022 та Договір № 1 від 02.01.2023, які укладені між Адвокатом Джумуратом Володимиром Михайловичем та Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м.Києва», Договір про внесення змін до Договору № 87 від 28.07.2022, протокол договірної ціни послуг правової допомоги від 28.07.2022 у справі № 910/1557/22 та протокол договірної ціни за договором № 1 від 02.01.2023, акт надання послуг № 12 від 24.05.2023 та звіт-опис наданих послуг від 24.05.2023.

Згідно з п. 1.1 Договору № 1 від 02.01.2023 Клієнт в порядку та на умовах, визначених ДК 021:2015 Код CPV79110000-8 та цим Договором та чинним законодавством України, доручає, а Адвокат зобов`язується відповідно до доручення Клієнта надавати за плату (або безоплатну) правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога представляє собою представництво інтересів у статусі позивача, відповідача, третьої особи, представництво його інтересів перед суб`єктами права, у тому числі перед усіма фіскальними, адміністративними, судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій загальної та інших органах державної влади, а також надання йому інших видів правової допомоги, у відповідності і на умовах даного Договору при провадженні у цивільних, адміністративних та господарських справах на будь-яких їх стадіях.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна сума договору визначається сторонами у Додатку № 1 договору.

Згідно з п. 4.2 Договору вартість (ціна) окремих послуг за договором (ведення судових справ, юридичний супровід укладення договорів, представництво інтересів у кримінальному провадженні, тощо), порядок їх обчислення (фіксована чи погодинна оплата), обсяг можуть встановлюватись сторонами у Протоколі договірної ціни конкретної послуги (кількість послуг, пов`язаних між собою), рахунку чи акті наданих послуг, що затверджений сторонами. Сукупна вартість окремих послуг, що надані адвокатом, не може перевищувати суму, зазначену у Додатку № 1 до договору.

У Протоколі договірної ціни сторони погодили перелік послуг та їх вартість а саме:

1) надання усних та письмових консультацій щодо предмета спору та змісту позовних вимог - 500,00 грн,

2) підготовка правового обґрунтування та стратегії правового захисту у справі - 1000,00 грн,

3) пошук правових позицій та правових висновків Верховного Суду з питань, що стосуються предмета спору - 1000,00 грн,

4) підготовка та направлення до суду позовної заяви - 3000,00 грн,

5) підготовка та направлення до суду відзиву на позовну заяву - 2000,00 грн,

6) підготовка та направлення до суду відповіді на відзив - 1000,00 грн,

7) підготовка та направлення до суду заперечень на відповідь на відзив - 1000,00 грн,

8) підготовка та направлення до суду додаткових пояснень - 1000,00 грн,

9) підготовка та направлення до суду заяв чи клопотань - 500,00 грн,

10) представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях - 1500,00 грн.

У Звіті-описі наданих послуг у справі №910/1557/22 вказано, що загальна вартість наданих адвокатом послуг становить 10 000,00 грн: за підготовку та направлення до суду додаткових пояснень - 1000,00 грн та за представництво інтересів відповідача у Господарському суді міста Києва у судових засіданнях (6 шт) - 9000,00 грн (1500,00*6).

25.05.2023 між сторонами складено Акт надання послуг № 12 на суму 10 000,00 грн (послуги з юридичного консультування та юридичного представництва (професійна правнича допомога) у справі № 910/1557/22 на стадії розгляду у суді 1 інстанції).

Отже, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується понесення відповідачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.

Заперечуючи проти задоволення заяви відповідача про стягнення судових витрат, позивач вказує на те, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову, зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та те, що дані витрати є необґрунтованими та недостовірними.

У клопотанні про зменшення розміру правової допомоги (в якій сторона просить відмовити у стягненні правничої допомоги, а не зменшити розмір останньої) позивач зазначає, що відзив був підписаний в.о. директора П.М. Романюком, а не адвокатом Орловим О.О., що вартість та перелік наданих послуг, зазначений у протоколі від 28.07.2022, не співпадає зі звітом-описом наданих послуг від 24.05.2023, представником відповідача не надано суду жодних документів на підтвердження здійснення оплат за надані послуги.

Розглянувши дані заперечення позивача суд зазначає наступне.

Стосовно заперечення позивача, що відзив був підписаний в.о. директора Романюком П.М., а не адвокатом Орловим О.О., суд не бере його до уваги, оскільки згідно з наявною заявою відповідача про стягнення судових витрат, яка є предметом розгляду, суд розглядає питання щодо стягнення правничої допомоги, яка була надана адвокатом Джумуратом В.М, а не Орловим О.О. Крім того, з наданого звіту-опису наданих послуг відзив не був заявлений ні у переліку наданих послуг, ні як підстава для стягнення та нарахування правничої допомоги.

Щодо твердження позивача, що відповідачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження понесених ним судових витрат, суд також не бере їх до уваги з огляду на таке.

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За таких обставин суд вважає необґрунтованими заперечення позивача щодо відсутності підстав для стягнення з нього витрат на правову допомогу адвоката у зв`язку з тим, що відповідач фактично ще не оплатив їх вартість на користь адвоката.

Стосовно тверджень позивача, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним з ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, є неспівмірним зі складністю справи, дані витрати є необґрунтованими, недостовірними, а вартість та перелік наданих послуг, зазначені у протоколі від 28.07.2022, не співпадають зі звітом-описом наданих послуг від 24.05.2023, суд також не бере їх до уваги та зазначає наступне.

Жодних належних доказів або обґрунтувань, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, позивачем не надано, тоді як самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода з сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 910/5410/19.

Інші доводи позивача не беруться судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited" проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

У рішенні «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 910/4515/18.

Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, а також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Перевіривши матеріали справи, врахувавши доводи позивача, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено неспівмірності розміру витрат відповідача на оплату послуг адвоката.

Зважаючи на доведеність відповідачем розміру понесених витрат, доводи позивача про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви відповідача про розподіл судових витрат суд сприймає критично та відзначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасного вчинення дій, необхідних для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб.

За таких обставин, суд дійшов висновку про реальність витрат відповідача на професійну правничу допомогу, пов`язану з розглядом справи, а також обґрунтованість та співмірність розміру таких витрат, у зв`язку з чим заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" про розподіл судових витрат підлягає повному задоволенню у розмірі 10 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» про стягнення судових витрат задовольнити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; код 40538421) на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1; код 34966254) витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

3. Після набрання додатковим рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 14.07.2023.

Суддя О.Г. Удалова