Ухвала

від 13.07.2023 по справі 910/4268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/4268/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши заяву Державної міграційної служби від 10.07.2023 про забезпечення позову

у справі №910/4268/23

За позовом Державної міграційної служби України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС"

про стягнення 1 242 663, 02 грн,

Без повідомлення (виклику) представників учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Державна міграційна служба (далі - позивач; заявник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" (далі - відповідач) про стягнення 712 922, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №71 на закупівлю робіт з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю, III черга, код за ДК 021:2015-45454000-4 в частині повного та своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 366 362, 90 грн пені та 346 559, 17 грн штрафу.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Державної міграційної служби про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 постановлено розгляд справи №910/4268/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 12.07.2023.

11.07.2023 до відділу діловодства суду представником Державної міграційної служби України подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 896 103, 85 грн пені та 346 559, 17 грн штрафу.

11.07.2023 до відділу діловодства суду від Державної міграційної служби України надійшла заява про забезпечення позову про стягнення 1 242 663, 02 грн штрафних санкцій, у якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову: шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" в частині, що відповідає ціні позову - 1 242 663, 02 грн та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження такого майна в частині суми ціни позову.

Подана заява обґрунтована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" ухиляється від виконання своїх зобов`язань за договором та ігнорує листи і запити Державної міграційної служби України про стан виконання робіт, у зв`язку з чим для забезпечення порушеного права та створення умов для можливості виконання рішення у майбутньому заявник звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти та заборони відповідачу вчиняти певні дії. Крім того, заявник посилається на ті обставини, що на адресу позивача надійшов лист Національного антикорупційного бюро України від 09.03.2023 №0423-029/7524 (дозвіл на розголошення інформації надано відповідно до статті 222 Кримінального процесуального кодексу України), яким повідомлено, що в рамках кримінального провадження в ході досудового розслідування встановлено завищення вартості виконаних підрядних робіт за вказаним договором, внаслідок встановлених під час проведення огляду будівлі розбіжностей між наявними на об`єкті та включеними до актів обсягами будівельних робіт, матеріалів і устаткування тощо на загальну суму 43 116 967, 68 грн з ПДВ. Національним антикорупційним бюро України також повідомлено, що досудовим розслідуванням встановлено, що одним із активів підрядника є майновий комплекс в місті Києві по вулиці Ремонтна, 12, який придбано ТОВ 10.09.2021 та зареєстровано 15.02.2023 в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, та який в найближчий час може бути реалізованого на користь третіх осіб. Крім того, відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" має статутний капітал 50 000, 00 грн.

Враховуючи вищевикладене, розмір статутного капіталу та суму позовних вимог, залишення без відповіді та ігнорування листів і запитів Державної міграційної служби України, ухилення виконання зобов`язань за договором, за твердженням заявника, є підстави вважати, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" ухилитиметься від виконання рішення суду.

Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, якщо особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Державної міграційної служби України, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Як вже зазначалося, саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення позову не може бути підставою для винесення ухвали про забезпечення позову.

При цьому, суд зауважує, що під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача (заявника).

У даному випадку, заявник не надав доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову, а його посилання на розмір статутного капіталу відповідача, залишення без відповіді та ігнорування останнім листів і запитів, ухилення від виконання зобов`язань за договором не є тими обставинами, які б свідчили про вчинення відповідачем реальних дій з метою унеможливлення виконання рішення суду.

Обставини, наведені в обґрунтування заяви про забезпечення позову, свідчать про наявність спору між сторонами, зокрема щодо неналежного виконання умов договору підряду, а не про наявність обставин, які б свідчили про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тоді як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не може вирішуватися під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Таким чином, з огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що такі твердження заявника є лише припущеннями, не підтвердженими вірогідними засобами доказування.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у поданій заяві, міститься лише посилання на потенційне порушення прав позивача, без доведення необхідності термінового забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження такого майна в частині суми ціни позову.

Статтею 129 Конституції України, як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

За таких обставин, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників судового процесу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись статтями 136,137, 139, 140, 149, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Державної міграційної служби від 10.07.2023 про забезпечення позову про стягнення 1 242 663, 02 грн штрафних санкцій.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА