Рішення

від 23.08.2023 по справі 910/4268/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2023Справа № 910/4268/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є. А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

За позовом Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" (пл. Солом`янська, 2, оф. 706 Б, Київ, 03035, код ЄДРПОУ 41893740)

про стягнення 1 242 663, 02 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 10.07.2023)

Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна міграційна служба (далі - позивач; заявник) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" (далі - відповідач) про стягнення 712 922, 07 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором №71 на закупівлю робіт з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю, III черга, код за ДК 021:2015-45454000-4 в частині повного та своєчасного виконання робіт, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення 366 362, 90 грн пені, 346 559, 17 грн штрафу.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Державної міграційної служби про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

23.05.2023 до відділу діловодства суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФЕМОС" подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки після продажу 05.09.2022 частки статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФЕМОС" та зміни керівника товариства нові учасники та керівництво не отримували документації, яка б підтверджувала укладення договору №71 від 30.11.2020, у зв`язку з чим відповідач не може підтвердити або спростувати факт виконання робіт по цьому договору, водночас з огляду на відсутність у відповідача працівників та нездійснення господарської діяльності останній просить суд зменшити розмір штрафних санкцій.

01.06.2023 до відділу діловодства суду від Державної міграційної служби України надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначає, що придбання частки в статутному капіталі товариства не звільняє останнього від виконання своїх зобов`язань за договором та відповідач як юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, водночас всі доводи позивача щодо суми позовних вимог є обґрунтованими.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2023 постановлено розгляд справи №910/4268/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 12.07.2023.

11.07.2023 до відділу діловодства суду представником Державної міграційної служби України подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 896 103, 85 грн пені та 346 559, 17 грн штрафу.

11.07.2023 до відділу діловодства суду від Державної міграційної служби України надійшла заява про забезпечення позову про стягнення 1 242 663, 02 грн штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви Державної міграційної служби про вжиття заходів забезпечення позову.

У судовому засіданні 12.07.2023 судом оголошено перерву розгляду справи по суті до 23.08.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви Державної міграційної служби про вжиття заходів забезпечення позову від 10.07.2023.

21.07.2023 представником Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФЕМОС" до відділу діловодства суду подано відзив на заяву про збільшення позовних вимог, у якому відповідач заперечує проти задоволення позову у розмірі заяви про збільшення позовних вимог з підстав, викладених у відзив, додатково посилаючись на факт настання форс-мажорних обставин - збройну агресію рф проти України, що відображений у листі Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.

У судовому засіданні 23.08.2023 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, в свою чергу представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив відмовити.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" (далі - підрядник) та Державною міграційною службою України (далі - замовник), укладено договір №71 на закупівлю робіт з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю. III черга, код за ДК 021:2015-45454000-4, за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов`язується виконати роботи з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю. III черга (далі - роботи), у встановлений календарним графіком виконання робіт строк, відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пункту 2.1. договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №4 від 06.12.2021, строки виконання робіт встановлено календарним графіком виконання робіт (додаток №4), в якому зазначаються дати початку та закінчення всіх основних видів робіт та Об`єкту будівництва в цілому, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 3.1. договору ціна договору (вартість робіт) згідно з цим договором, відповідно до договірної ціни (додаток №2 до договору), є твердою та становить 75 090 608, 71 грн, в тому числі ПДВ 20% - 12 515 101, 45 грн.

У відповідності до пункту 5.3.13. договору підрядник зобов`язаний інформувати у письмовому вигляді замовника про хід виконання зобов`язань за договором, обставини, що перешкоджають його виконанню, а також про заходи, необхідні для їх усунення, в свою чергу замовник, згідно п. 5.2.3. має право здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, технічний нагляд і контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, згідно законодавства України та умов цього договору (п. 7.1. договору).

Пунктом 7.7. договору сторони погодили, що за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, визначених календарним графіком виконання робіт (додаток 4 до договору), підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаних робіт чи не виконаних робіт, за кожен день прострочення їх виконання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання (неналежне виконання) мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після набрання чинності цим договором в результаті подій надзвичайного характеру, і які відповідна сторона договору не могла передбачити, подолати або уникнути, в тому числі, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодинними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха. В цьому випадку, строк виконання зобов`язань за цим договором переноситься відповідно на час дії обставин непереборної сили (п. 8.1. договору).

Сторона, яка не мала можливості виконувати свої зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня виникнення таких обставин в письмовій формі сторону про настання вище наведених обставин та після їх припинення належним чином виконати свої зобов`язання. Факти, викладені в такому повідомленні, повинні бути офіційно підтверджені уповноваженим органом державної влади. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про дію обставин непереборної сили позбавляє сторони права посилатися на будь-які вище наведені обставини, як на підстави для невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.2. договору).

Термін виконання зобов`язань за цим договором продовжується на термін дії обставин непереборної сили або усунення їх наслідків (п. 8.3. договору).

У разі, якщо термін дії обставин непереборної сили перевищує три місяці, це може бути підставою для розірвання цього договору з ініціативи будь-якої з сторін, з дотриманням порядку щодо письмового узгодження розірвання договору з іншою стороною (п. 8.4. договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення підписів печатками і діє до 31.12.2022 року, а в частині взаєморозрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання сторонами (п. 9.1. договору у редакції, викладеній у додатковій угоді №4 від 06.12.2021).

Додатком №1 до додаткової угоди №4 від 06.12.2021 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт, за яким кінцевим строком завершення робіт є 31.12.2022.

На виконання умов договору відповідачем виконано, а позивачем прийнято роботи на загальну суму 70 139 763, 39 грн, про що свідчать довідки про вартість виконаних будівельних робіт форми КБ-3: за жовтень 2021 року на суму 2600, 81626 тис. грн, за листопад 2021 року на суму 2299, 45585 тис. грн, за листопад 2021 року на суму 1473, 27326 тис. грн, за листопад 2021 року на суму 1170, 59224 тис. грн; акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт: на суму 2600816, 26 грн, на суму 2299455, 85 грн, на суму 2558861, 74 грн; та акти приймання виконаних будівельних робіт: за листопад 2021 року на суму 1473273, 26 грн, за грудень 2021 року на суму 188072, 45 грн.

Вказані довідки про вартість виконаних будівельних акти вартості устаткування, що придбавається виконавцем робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками.

Відтак у зв`язку з тим, що після 20.12.2021 у погоджений календарним графіком строк невиконаними лишись роботи на суму 4 950 845, 32 грн, позивач звертався до відповідача з листами: повідомлення про намір розірвання договору №71 від 30.11.2020 б/н б/д; про хід виконання робіт б/н б/д; повторно про розірвання договору та хід виконання робіт б/н б/д; повторно про розірвання договору та хід виконання робіт б/н б/д; про хід виконання робіт б/н б/д; про надання інформації б/н б/д, в яких, зокрема, просив повідомити про хід виконання робіт на об`єкті будівництва.

Позаяк вказані вимоги залишились без задоволення, а роботи на суму 4 950 845, 32 грн не виконаними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 366 362, 90 грн пені та 346 559, 17 грн штрафу на підставі пункту 7.7. договору.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, а відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (ч. 2 ст. 837 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 846 Цивільного кодексу України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Додатком №1 до додаткової угоди №4 від 06.12.2021 до договору сторони погодили календарний графік виконання робіт, за яким кінцевим строком завершення робіт є 31.12.2022.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та умов договору, строк виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт за договором на момент розгляду справи настав.

Водночас, належних та допустимих доказів виконання відповідачем своїх зобов`язань в частині виконати залишку робіт з реконструкції нежитлової громадської будівлі (корпусу лабораторно-виробничого), розташованої за адресою: вул. Павлівська, 29, у Шевченківському районі м. Києва в адміністративну будівлю. III черга вартістю 4 950 845, 32 грн матеріали справи не містять.

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

Суд відхиляє посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин: військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану.

Так, сам по собі факт настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не є безумовною підставою для розірвання договору.

Настання певної події, яка обумовлена у договорі, як форс-мажорна обставина (обставина непереборної сили), автоматично не призводить до правових наслідків, таких як розірвання договору, звільнення від відповідальності, тощо. Для настання цих наслідків має бути присутнім причинно-наслідковий зв`язок між настанням такої обставини і неможливістю виконати зобов`язання за договором. Отже, заінтересована сторона, що вимагає розірвання договору з цих підстав, має довести, що форс-мажорна обставина дійсно перешкоджає (перешкоджала) виконанню договору.

Сторони у пункті 8.1. узгодили, що такі звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання (неналежне виконання) мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після набрання чинності цим договором в результаті подій надзвичайного характеру, і які відповідна сторона договору не могла передбачити, подолати або уникнути, в тому числі, загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодинними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха. В цьому випадку, строк виконання зобов`язань за цим договором переноситься відповідно на час дії обставин непереборної сили (п.).

При цьому, сторона, яка не мала можливості виконувати свої зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна повідомити про це іншу сторону протягом 5 (п`яти) календарних днів з дня виникнення таких обставин в письмовій формі сторону про настання вище наведених обставин та після їх припинення належним чином виконати свої зобов`язання. Факти, викладені в такому повідомленні, повинні бути офіційно підтверджені уповноваженим органом державної влади. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про дію обставин непереборної сили позбавляє сторони права посилатися на будь-які вище наведені обставини, як на підстави для невиконання (неналежне виконання) своїх зобов`язань за цим договором (п. 8.2. договору).

Отже, за умовами договору у випадку порушення або неможливості виконання зобов`язання через обставини непереборної сили (форс-мажор), своєчасне сповіщення (повідомлення) іншої сторони про настання таких обставин є обов`язковою умовою для розірвання договору та звільнення сторони від виконання своїх зобов`язань на час дії зазначених обставин і від відповідальності за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Відповідач не подав суду жодного документального підтвердження того, що ним на виконання умов пункту 8.2. договору було повідомлено Державну міграційну службу України про настання форс-мажорних обставин у п`ятиденний строк з моменту настання таких обставин з обов`язковим підтвердженням даної обставини.

Таким чином, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія ФЕМОС" належним чином не повідомило про настання форс-мажорних обставин, то воно позбавлено права посилатися на них в майбутньому як на підставу невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за договором.

Разом з цим, суд не враховує доводи відповідача щодо зміни складу його учасників та керівництва, оскільки за приписами ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, водночас наведені відповідачем обставини не є підставою для звільнення останнього від взятих на себе зобов`язань за договором на закупівлю робіт від 30.11.2020 №71.

Тоді як, частина 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами частини 1 статті 230 ГК України також встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 7.7. договору сторони погодили, що за порушення з вини підрядника строків виконання робіт, визначених календарним графіком виконання робіт (додаток 4 до договору), підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості несвоєчасно виконаних робіт чи не виконаних робіт, за кожен день прострочення їх виконання, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання робіт, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 7.7. договору позивачем нараховано штраф у в сумі 346 559, 17 грн та пеню за період з 01.01.2023 по 30.06.2023 у розмірі 896 103, 85 грн (відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині у заявленому позивачем розмірі.

В той же час, за результатами перевірки розрахунку пені, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині з огляду на допущені позивачем арифметичні помилки, а саме у розмірі 896 103, 00 грн, в задоволенні вимог про стягнення 0, 85 грн пені належить відмовити.

При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі №910/6046/16.

Разом з цим, відповідач заявив клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, з огляду на відсутність у відповідача працівників та нездійснення товариством господарської діяльності, а також через наявність у відповідача заборгованості перед Адвокатським об`єднанням "ЛЕКС ЮСТУМ" у загальній сумі 1 692 000, 00 грн. Відповідач, посилаючись на вказані обставини, зазначає, що додаткове стягнення штрафу та пені призведе до вкрай негативних наслідків для нього для та його подальшої господарської діяальності.

За приписами статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

При цьому, при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В той же час, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 та у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №913/89/18, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 25.02.2020 у справі №903/322/19, від 07.04.2020 у справі №904/1936/19, від 12.05.2020 у справі 910/9767/19, від 29.04.2020 у справі №917/693/19 та від 26.05.2020 у справі №916/2586/19.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відтак, виходячи з вищевикладеного та враховуючи ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідача щодо зменшення розміру пені та штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку щодо сплати заявлених штрафних санкцій.

За таких обставин, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 86, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державної міграційної служби України задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ ФЕМОС" (пл. Солом`янська, 2, оф. 706 Б, Київ, 03035, код ЄДРПОУ 41893740) на користь Державної міграційної служби України (вул. Володимирська 9, Київ, 01001, код ЄДРПОУ 37508470) пеню у розмірі 896 103 (вісімсот дев`яносто шість тисяч сто три) грн 00 коп., штраф у розмірі 346 559 (триста сорок шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 17 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 638 (вісімнадцять тисяч шістсот тридцять вісім) грн 67 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідний наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2023

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА