Постанова

від 11.07.2023 по справі 911/309/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 911/309/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників:

прокурор: Підяш О.С.

позивача: не з`явилися,

відповідача-1: не з`явилися,

відповідача-2: не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023

та рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022

у справі № 911/309/19

за позовом заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області

до:

1) Таращанської міської ради;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест"

про визнання недійсними рішень ради, результатів земельних торгів та договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Київській області, позивач) з позовом до Таращанської міської ради (далі також - відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагроінвест" (далі - ТОВ "Інтерагроінвест", відповідач-2) про:

- визнання недійсним рішення сесії Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області № 207-21-VII від 10.03.2017 про надання дозволу Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Лучанське-2" (далі - СТОВ "Лучанське-2") на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди площею 70,5024 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнання недійсним рішення сесії Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області № 228-22-VII від 23.05.2017 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі в межах Лучанської сільської ради з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127 площею 70,5024 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнання недійсним рішення сесії Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області № 244-ХХІV-VII від 08.06.2017 про включення земельної ділянки з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127 площею 70,5024 га до переліку земельних ділянок комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами;

- визнання недійсними результатів проведення земельних торгів щодо продажу права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127 площею 70,5024 га, проведених 22.08.2017 Приватним підприємством "Землевпорядний центр АО" (далі - ПП "Землевпорядний центр АО");

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127 площею 70,5024 га, що розташована за межами населених пунктів на території Лучанської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладеного 23.08.2017 між Лучанською сільською радою та СТОВ "Лучанське-2".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127 площею 70,5024 га (далі - спірна земельна ділянка) розташована за межами населеного пункту - села Лука та належить до державної форми власності, отже, повноваження щодо розпорядження нею належать Держгеокадастру України та його територіальним органам, тому спірні рішення Лучанської сільської ради прийняті з перевищенням повноважень в порушення вимог ст. 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), земельні торги проведено всупереч ст. 135 ЗК України, а договір укладено з порушенням ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України. Прокурор посилається на лист Лучанської сільської ради Таращанського району від 26.09.2018 № 358, згідно з яким межі території села Лука з 1992 року і по теперішній час не змінювалися, лист ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 03.10.2018 вих. № 01/01-05/867 з викопіюванням, за яким спірна земельна ділянка не включена до меж села Лука, що підтверджується також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.11.2017 № 344-ДК/280/АП/09/01/-17 ГУ Держгеокадастру в Київській області, відповідно до якого спірна земельна ділянка сформована на підставі технічної документації та рішення Лучанської сільської ради від 08.06.2017 № 244-ХХІV-VII з порушенням ст.79-1 ЗК України.

Справа розглядалась судами неодноразово.

За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду Київської області від 18.08.2022 (суддя Саванчук С.О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 (колегія суддів: Козир Т.П. - головуючий, Кравчук Г.А., Коробенко Г.П.), у задоволенні позову відмовлено повністю з підстав не доведеності прокурором приналежності спірної земельної ділянки до державної форми власності і її знаходження станом на час прийняття Лучанською сільською радою спірних рішень за межами села Лука Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 10.03.2017 Лучанська сільська рада прийняла рішення № 207-21-VII, яким надала дозвіл СТОВ "Лучанське-2" на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки на умовах оренди, площею 70,5024 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах Лучанської сільської ради, Таращанський район, Київська область.

Відповідна документація була виготовлена ПП "Землевпорядний центр АО" на замовлення СТОВ "Лучанське-2" 28.04.2017.

На підставі рішення Лучанської сільської ради від 23.05.2017 № 228-22-VII було затверджено розроблену ПП "Землевпорядний центр АО" технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 70,5024 га, кадастровий номер: 3224484001:01:009:0127.

Згідно з цим рішенням також було вирішено провести державну реєстрацію права комунальної власності за Лучанською сільською радою на зазначену земельну ділянку та організувати земельні торги щодо продажу права оренди за користування нею на конкурентних засадах.

З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2017 № НВ-3208957402017 вбачається, що на підставі технічної документації від 28.04.2017 за Лучанською сільською радою була проведена державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3224484001:01:009:0127, площею 70,5024 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У подальшому, відповідно до рішення Лучанської сільської ради від 08.06.2017 № 224-XXIV-VII земельну ділянку площею 70,5024 га, кадастровий номер 3224484001:01:009:0127, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель сільськогосподарського призначення в адмінмежах Лучанської сільської ради (в межах населеного пункту) Таращанського району Київської області, було включено до переліку земельних ділянок комунальної власності, права оренди на які виставляються на земельні торги окремими лотами; встановлено стартовий розмір річної орендної плати за користування спірною земельною ділянкою в розмірі 94 883,34 грн; визначено значення кроку торгів у розмірі 474,42 грн, а також затверджено проєкт договору оренди землі з визначеними умовами користування строком на 10 років та обрано виконавцем торгів ПП "Земекспертцентр", передбачено обов`язок за результатами проведення земельних торгів укласти договір оренди з переможцем торгів.

23.06.2017 між ПП "Земекспертцентр" (виконавець) та Лучанською сільською радою (організатор) був укладений договір № 778 на проведення земельних торгів.

22.08.2017 на виконання рішення Лучанської сільської ради від 08.06.2017 № 224-XXIV-VII були проведені земельні торги з продажу права оренди на спірну земельну ділянку, переможцем торгів визнано СТОВ "Лучанське-2", яке запропонувало найвищу плату за користування вищезазначеною земельною ділянкою - 500 512,44 грн.

За результатами зазначених торгів складено акт приймання-передачі послуг по проведенню земельних торгів від 22.08.2017 та протокол земельних торгів № 38 від 22.08.2017, який був підписаний уповноваженими представниками організатора земельних торгів, його ліцитатора, а також переможця як учасника торгів.

22.08.2017 між Лучанською сільською радою та СТОВ "Лучанське-2" був укладений договір оренди землі, за умовами якого Лучанська сільська рада на підставі протоколу земельних торгів від 22.08.2017 передала СТОВ "Лучанське-2" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення комунальної власності, площею 70,5024 га, кадастровий номер 3224484001:01:009:0127, що розташована за межами населених пунктів на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

На підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 04.09.2017 № 36897842 було проведено реєстрацію прав на земельну ділянку площею 70,5024 га, кадастровий номер 3224484001:01:009:0127, за суб`єктом: СТОВ "Лучанське-2".

Відповідно до даних, які містяться у таких документах: технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) СТОВ "Лучанське-2", наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, розроблена ПП "Землевпорядний центр АО", 2017 рік; витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наданий відділом у Таращанському районі ГУ Держгеокадастру у Київській області від 16.06.2017 № 8; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.06.2017 № 89122970; проєкт договору оренди землі від 22.08.2017; фото земельної ділянки; рішення Лучанської сільської ради від 23.05.2017 № 228-22-VII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 70,5024 га, кадастровий номер: 3224484001:01:009:0127; витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 16.05.2017 № НВ-3208957402017 та відеоматеріали проведення земельних торгів, спірна земельна ділянка є об`єктом права комунальної власності та знаходиться в межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у проєкті формування території та встановлення меж Лучанської сільської ради народних депутатів та сільських населених пунктів Таращанського району Київської області, який розроблений Київським відділенням УкрНДІземлепроект, погоджений районними відділами по охороні і використанню земель, охорони природи, архітектури та санепідемстанцією та погоджений висновком Лучанської сільської ради народних депутатів від 15.02.1992 № 1 "Про розгляд проекту встановлення меж сільської Ради народних депутатів і сільських населених пунктів", передбачено: площа земель в межах сільської ради - 3020,2 га; площа земель с. Лука - 470,8 га, с. Юрченка - 21,7 га; загальна площа населених пунктів становить 492,5 га.

У примітці до проєкту, яка складена у 1994 році, зазначено, що додатково виділено в земельний запас в межах населеного пункту Лука з земель колгоспу ім. Ілліча земельні ділянки площею 90,0 га, загальна площа Лучанської сільської ради становить 3020,2 га, загальна площа населеного пункту Лука - 561,4 га.

На засіданні Лучанської сільської ради від 31.03.1994, згідно виписки від 12.04.1994, було вирішено вилучити земельну ділянку загальною площею 90,0 га із земель колгоспу Ілліча згідно рішення загальних зборів від 23.02.1994 та передати дану земельну ділянку в резерв сільської ради народних депутатів.

Рішенням Таращанської районної ради від 11.08.1994, на підставі вказаного проєкту (з врахуванням зазначеної примітки), погодженого зборами уповноважених колгоспників колгоспу ім.Ілліча від 23.02.1994 та сесією Лучанської сільської ради від 12.04.1994, було погоджено зазначений вище проєкт і додатково виділено в земельний запас в межах населеного пункту с.Лука з земель колгоспу ім.Ілліча земельні ділянки площею 90,0 га і затверджено загальну площу Лучанської сільської ради в кількості 3020,2 га, загальну площу населеного пункту 561 га.

З плану межі Лучанської сільської ради, який є додатком до проєкту, викопіювання з проєкту формування території та встановлення меж, та плану земельної ділянки, який є додатком до складеного ГУ Держгеокадастру в Київській області акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.11.2017 № 344-ДК/280/АП/09/01/-17, вбачається, що спірна земельна ділянка площею 70,5024 га входила до земельного масиву площею 90,0 га, який був вилучений із земель колгоспу імені Ілліча та включений в межі населеного пункту - села Лука.

06.02.1995 був складений акт перенесення в натуру меж земельної ділянки Лучанської сільської ради, яким, на виконання рішення Таращанської районної ради, було перенесено в натуру межі земельної ділянки в резерв сільської ради за рахунок землекористування колгоспу Ілліча загальною площею 90 га.

Крім того, згідно з державним актом на право колективної власності від 17.10.1995 серії КВ 0010, виданим Лучанською сільською радою, колективному сільськогосподарському підприємству ім. Ілліча передано у колективну власність 1504,3 га згідно з планом для сільськогосподарського виробництва, відповідно до рішення 8 сес. 22 скл. Лучанської сільської ради від 01.06.1995. На плані зовнішніх меж земель, серед інших, наявна ділянка 8а площею 82,6 га (землі запасу), в яку входила спірна земельна ділянка площею 70,5025 га.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що згідно з копією технічної документації по грошовій оцінці земель сільського населеного пункту Лука Таращанського району Київської області, розробленої у 1999 році Київським відділенням Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, станом на дату складення технічної документації, площа населеного пункту збільшилась до 583,1 га. Відповідно до нормативів державного класифікатора об`єктів адміністративно-територіального устрою України (КОАТУУ) код села Лука визначено - 3224484001. Планово-картографічною основою села Лука є план в масштабі 1:10000, складений у 1995 році Київським відділенням Інституту землеустрою УААН під час розробки проєкту формування території і встановлення меж Лучанської сільської ради та села Лука. Коригування планово-картографічного матеріалу території населеного пункту проведено у 1998 році. У результаті проведення коригування складено креслення села Лука в масштабі 1:10000 з відображенням меж земельних угідь та категорій земель, визначено площі земель різних категорій та угідь з відображенням економічних районів та зон, складена експлікація земель. Так, загальна площа землі в межах села Лука складає: землі КСП - 1,2 га, особисті підсобні господарства - 355,9 га, заклади культури, освіти, торгівлі та інших громадських організацій - 25,4 га, (в тому числі: землі Лучанської с/р - 5,7 га, землі ГРП - 0,6 га, землі Райспоживспілки - 0,4 га, землі ШЕД - 10,4 га, землі РайВНО - 7,4 га, землі РайШРБУ - 0,9 га), землі загального користування - 47,4 га, землі намічені для будівництва та розширення особистих підсобних господарств - 153,2 га.

Відповідно до технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лука Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, розробленої у 2010 році Товариством з обмеженою відповідальністю "БломІнфо-Юкрейн", вбачається, що відповідно до довідки, наданої Управлінням Держкомзему у Таращанському районі Київської області, згідно з державною статистичною звітністю з кількісного обліку земель по формі 6-зем та картографічних матеріалів, площа населеного пункту Лука Лучанської сільської ради станом на 01.09.2010 становила 583,1 га.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що в матеріалах справи містяться подані ТОВ "Інтерагроінвест" документи, а саме: картограма агровиробничих ґрунтів та схема економіко-планувального зонування села Лука Таращанського району Київської області, складені Інститутом землеустрою та земельно-правових відносин, які підтверджують, що станом на 2018 рік площа села Лука не змінилась і складає 583,1 га. Відповідно до поданих документів, земельна ділянка з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127, площею 70,5024 га, знаходиться в межах села Лука Таращанського району Київської області. Крім того, доказом на підтвердження факту знаходження спірної земельної ділянки у межах села Лука є код за КОАТУУ (3224484001), що є складовою кадастрового номеру землі та вказує на місцезнаходження земельної ділянки площею 70,5024 га в межах населеного пункту, тоді як поза межами села Лука земельні ділянки позначаються кодом за КОАТУУ (3224484000).

Лист і довідка Міжрайонного управління у Ставищенському та Таращанському районах ГУ Держгеокадастру у Київській області від 15.12.2017 також свідчать про те, що земельна ділянка площею 70,5024 га з кадастровим номером 3224484001:01:009:0127 знаходиться в межах населеного пункту села Лука, адміністративних межах Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області та перебуває у комунальній власності.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції встановлено, що з 1992 до 1999 року площа земель в межах села Лука Таращанського району Київської області збільшилась на 112,3 га (583,1 - 470,8) і спірна земельна ділянка станом на 2017 рік входила до складу земель в межах села Лука.

При цьому посилання прокурора на лист ДП "Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" від 03.10.2018 вих. № 01/01-05/867 з викопіюванням, лист Лучанської сільської ради від 26.09.2018 вих. № 358 та акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.11.2017 № 344-ДК/280/АП/09/01/-17, були відхилені судами першої та апеляційної інстанцій, оскільки ці документи мають інформаційно-аналітичний характер, а також суперечать змісту вищенаведених доказів, які підтверджують, що спірна земельна ділянка знаходиться саме в межах села Лука та належить до комунальної власності.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що прокурором не доведено в судовому процесі, з посиланням на належні та достатні докази у справі, як приналежність спірної земельної ділянки до державної форми власності, так і знаходження її станом на час прийняття Лучанською сільською радою спірних рішень за межами села Лука Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, зазначивши, що на підставі рішення Таращанської районної ради від 11.08.1994, яка відповідно до ст. 65 ЗК України 1990 року була уповноваженим органом для встановлення і зміни меж сільських населених пунктів, площа меж села Лука була збільшена з 470,8 га до 561 га за рахунок земель колгоспу імені Ілліча площею 90 га, частиною яких є спірна земельна ділянка.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову та рішення і ухвалити нове, яким позов прокурора задовольнити в повному обсязі.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме: судами неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права (ст. ст. 12, 116, 118, 122, 173, 174 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 46, 53, 55 Закону України "Про землеустрій"), не дотримано норм процесуального права (ст. ст. 73, 76-79, 86, 91 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)), а також не враховано висновків, викладених у постановах:

- Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 748/1848/14, від 27.09.2017 у справі № 391/1055/14-ц, та Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 363/2968/16 (земельна ділянка може перебувати у комунальній власності, тобто належати територіальній громаді, лише з дати затвердження проєкту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж населеного пункту);

- Верховного Суду України від 27.09.2017 у справі № 6-2686цс16, та Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15 (органи місцевого самоврядування набувають права розпоряджатися земельними ділянками, які відповідно до розроблених проєктів щодо встановлення меж відповідної сільської, селищної, міської ради включаються до їх територій, після встановлення (винесення) меж території населеного пункту в натуру (на місцевість), закріплення меж території межовими знаками та внесення відомостей про земельну ділянку до Державного земельного кадастру);

- Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16 (державний кадастровий реєстратор, який присвоює земельним ділянкам кадастрові номери, не наділений повноваженнями встановлювати межі населених пунктів, а відтак визначення належності спірних земельних ділянок до території населеного пункту на підставі розшифровки перших десяти знаків кадастрових номерів цих земельних ділянок є помилковим; визначення питання щодо перебування земельної ділянки у межах певного населеного пункту належить проводити, перш за все, з урахуванням вимог ст. ст. 173, 174 ЗК України, і лише у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному цим кодексом, судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів).

За доводами скаржника, враховуючи, що у цій справі межі території села Лука затверджені у встановленому законом порядку у 1992 році і по теперішній час не змінювалися, прокурором належним, допустимими, достовірними та достатніми доказами доведено, що спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій за відсутності вмотивованих висновків про невідповідність доказів, наданих прокурором, вимогам ст. ст. 76- 79 ГПК України або доводів на їх спростування, необґрунтовано надано перевагу доказам відповідачів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2023 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, зокрема, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.07.2023.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 05.07.2023 від ТОВ "Інтерагроінвест" надійшов відзив на касаційну скаргу, сформований в системі "Електронний суд", в якому відповідач-2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Позивач та відповідач-1 правом на надання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Заслухавши доповідь головуючого судді, заслухавши пояснення прокурора, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані рішення та постанову місцевого та апеляційного господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

У постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (ухвала від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Суд касаційної інстанції також зазначає, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

Скаржник посилається на неврахуванням судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 748/1848/14-ц, від 27.09.2017 у справі № 391/1055/14-ц, від 27.09.2017 у справі № 6-2686цс16, а також у постановах Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 363/2968/16, від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15, від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16, неправильне застосування ст. ст. 12, 116, 118, 122, 173, 174 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 46, 53, 55 Закону України "Про землеустрій", недотримання ст. ст. 73, 76-79, 86, 91 ГПК України.

Так, за результатами розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що площа меж села Лука була збільшена за рахунок земель колгоспу імені Ілліча, частиною яких є спірна земельна ділянка, на підставі рішення Таращанської районної ради від 11.08.1994 про погодження проєкту встановлення меж Лучанської сільської ради та сільського населеного пункту Лука, на виконання якого було перенесено в натуру межі зазначеної земельної ділянки в резерв сільської ради за рахунок землекористування колгоспу Ілліча, про що складено акт від 06.02.1995 про перенесення в натуру меж наданої земельної ділянки Лучанської сільської ради.

Положеннями ст. 65 ЗК України 1990 року в редакції, чинній станом на момент погодження проєкту та перенесення в натуру меж вказаної земельної ділянки), до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою. Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів. Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів. Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

Відповідно до ст. 10 ЗК України в редакції, чинній станом момент виникнення спірних правовідносин (далі - ЗК України), до повноважень районних рад у галузі земельних відносин на території району належить, зокрема: розпорядження землями на праві спільної власності відповідних територіальних громад; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; організація землеустрою та затвердження землевпорядних проектів; встановлення та зміна меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

У ч. ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України встановлено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Згідно з п. 3 Прикінцевих і перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 № 5245-VI з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Відповідно до ст. 173 ЗК України межа району, села, селища, міста, району у місті - це умовна замкнена лінія на поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від інших територій. Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо зміни меж населених пунктів розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села, селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права власності і права користування цими ділянками, крім земельних ділянок, визначених частиною четвертою цієї статті. Землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 174 ЗК України рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ, які входять до складу відповідного району, приймаються районною радою за поданням відповідних сільських, селищних рад.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Закону України "Про землеустрій" в редакції, чинній станом момент виникнення спірних правовідносин, для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж сіл, селищ, міст розробляються за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (ч. 6 ст. 46 зазначеного Закону).

Проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальної одиниці підлягає погодженню сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення її меж (ч. 8 ст. 46 цього Закону).

Згідно з ч. ч. 10, 12 ст. 46 Закону України "Про землеустрій" рішення про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць є одночасно рішенням про затвердження проектів землеустрою щодо їх встановлення (зміни). Відомості про встановлення (зміну) меж адміністративно-територіальних одиниць вносяться до Державного земельного кадастру. Відомості про встановлені (змінені) межі адміністративно-територіальних одиниць зазначаються у витязі з Державного земельного кадастру, який безоплатно видається відповідній сільській, селищній, міській, районній, обласній раді.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради (ч. ч. 1, 5 ст. 53 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 55 Закону України "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

У ч. 1 ст. 122 ЗК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що Таращинська районна рада в межах повноважень, встановлених чинним на той час законодавством, погодила проєкт формування території та встановлення меж Лучанської сільської ради народних депутатів та сільського населеного пункту Лука, в результаті чого площа меж села Лука була збільшена з 470,8 га до 561 га за рахунок земель колгоспу імені Ілліча площею 90 га, частиною яких є спірна земельна ділянка, і суди першої та апеляційної інстанцій встановили факт знаходження спірної земельної ділянки в межах села Лука, суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсними оскаржуваних рішень Лучанської сільської ради.

Разом з тим, у справі № 748/1848/14-ц підставою позову про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та її надання у власність фізичній особі, свідоцтва про право власності, договору купівлі-продажу стало те, що проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яку було включено до генерального плану села та плану території перспективного розвитку села, не був погоджений із сільською радою. При цьому підставою для відмови в позові стало те, що право приватної власності на спірну земельну ділянку було набуто фізичною особою до прийняття відповідним органом рішення про включення спірної земельної ділянки в межі населеного пункту.

У справі № 363/2968/16-ц підставою позову про визнання недійсними та скасування наказів ГУ Держземагентства про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, свідоцтв про право власності, витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння стало скасування ухвали суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої за фізичною особою було визнано право власності на земельні ділянки, які в подальшому були відчужені ГУ Держземагентства. Суд касаційної інстанції, зважаючи на те, що рішення районної ради щодо встановлення (зміну) меж села прийнято після прийняття ГУ Держземагентства оскаржуваних наказів, дійшов висновку, що останнє могло вирішувати питання щодо розпорядження спірними земельними ділянками, у зв`язку з чим погодився з відсутністю підстав для задоволення позовних вимог.

У справі № 391/1055/14-ц (або № 6-2686цс16 як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень відповідно до ухвали Верховного Суду України від 01.12.2017 у справі № 6-2686цс16, де предметом касаційного оскарження є ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.11.2015 та рішення Апеляційного суду Кіровоградської області від 24.06.2015 у справі № 391/1055/14-ц) підставою позову про визнання недійсними рішень сільської ради в частині надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та затвердження зазначеного проекту щодо відведення земельної ділянки та надання у її власність фізичній особі, а також державного акта на право власності на земельну ділянку стала відсутність встановлених меж села та генерального плану. Суд касаційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції про правомірність позовних вимог у зв`язку з відсутністю будь-яких доказів про межі цього села та належність земель до комунальної власності.

У справі № 911/4654/15 за позовом про визнання недійсними розпоряджень районної державної адміністрації про передачу у власність земельних ділянок, рішень реєстраційної служби про державну реєстрацію прав, витребування в комунальну власність земельних ділянок з незаконного володіння суд касаційної інстанції погодився з висновками судів про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки спірні земельні ділянки не входили до меж населеного пункту, а тому повноваження щодо розпорядження такими землями належали районній державній адміністрації. Зазначені обставини були встановлені судами першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з тим, що спірні розпорядження були прийняті після внесення відділом Деркомзему на підставі подання прокурора змін до статистичної інформації за формами № 6-зем, № 2-зем, індексно-кадастрової карти, автоматизованої системи кадастру та інших облікових даних в частині зменшення площі села до стану, що існував до прийняття рішення обласної ради, яким було встановлено межі цього села.

Проаналізувавши постанови у зазначених вище справах, Суд дійшов висновку, що постанови Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 748/1848/14-ц, від 27.09.2017 у справі № 391/1055/14-ц (№ 6-2686цс16), а також Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 363/2968/16, від 11.07.2018 у справі № 911/4654/15, на які посилається скаржник, були прийняті за іншої ніж у даній справі фактично-доказової бази, а також за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями та за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, залежно від яких (обставин і доказів) й прийняті судові рішення, тобто зазначені справи і справа, що розглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, що свідчить про неподібність спірних правовідносин у них.

Що стосується постанови Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16, в якій суд касаційної інстанції зазначив про помилковість підходу судів, які з`ясовували питання щодо належності спірних земельних ділянок до території міста на підставі розшифровки перших десяти знаків кадастрових номерів цих земельних ділянок, то незважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанції взяли до уваги розшифровку кадастрового номеру спірної земельної ділянки, зазначене не вплинуло на правильність вирішення справи по суті, оскільки встановлення факту знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту - села Лука було здійснено на підставі, зокрема, висновку Лучанської сільської ради народних депутатів від 15.02.1992 № 1 "Про розгляд проекту встановлення меж сільської Ради народних депутатів і сільських населених пунктів", рішення Лучанської сільської ради від 31.03.1994 про вилучення земельної ділянки із земель колгоспу Ілліча, проєкту формування території та встановлення меж Лучанської сільської ради народних депутатів та сільських населених пунктів (з приміткою від 1994 р.), рішення Таращанської районної ради від 11.08.1994 про погодження зазначеного проєкту, акта від 06.02.1995 перенесення в натуру меж земельної ділянки Лучанської сільської ради, технічної документації по грошовій оцінці земель сільського населеного пункту Лука Таращанського району Київської області 1999 року, технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Лука Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області 2010 року, картограми агровиробничих ґрунтів та схеми економіко-планувального зонування села Лука Таращанського району Київської області, складених Інститутом землеустрою та земельно-правових відносин.

При цьому суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновками суду першої інстанції про доведеність факту знаходження спірної земельної ділянки в межах населеного пункту - села Лука, врахував висновки постанови Верховного Суду від 03.03.2020 у справі № 367/6388/16, на які посилається скаржник в касаційній скарзі, про те, що судам належить виходити з фактичних меж населених пунктів у разі якщо межі населених пунктів не встановлені у порядку, визначеному Земельним кодексом України.

Враховуючи те, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини включення в межі села Лука спірної земельної ділянки в складі земельної ділянки, вилученої із земель колгоспу Ілліча і переданої в резерв Лучанської сільської ради (межі якої були перенесені в натуру на підставі акта від 06.02.1995), Суд відхиляє доводи скаржника, що межі території села Лука з 1992 року і по теперішній час не змінювалися і спірна земельна ділянка розташована поза межами населеного пункту.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, надавши всебічну, повну і об`єктивну оцінку доказам, наявним в матеріалах справи, з дотриманням положень ст. ст. 73, 76- 79, 86, 91 ГПК України, правильно застосувавши до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема, ст. 65 ЗК України 1990 року, ст. ст. 83, 116, 124, 134, 173, 174 ЗК України, ст. 46 Закону України "Про землеустрій", встановили, що спірні рішення Лучанської сільської ради прийняті в межах повноважень, встановлених законодавством, та дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними рішень сесії Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області від 10.03.2017 № 207-21-VII, від 23.05.2017 № 228-22-VII, від 08.06.2017 № 244-ХХІV-VII, а також результатів проведення земельних торгів щодо продажу права оренди спірної земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки, укладеного 23.08.2017 між Лучанською сільською радою та СТОВ "Лучанське-2".

З урахуванням викладеного, не знайшли свого підтвердження посилання прокурора на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій ст. ст. 12, 116, 118, 122, 173, 174 ЗК України, ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 46, 53, 55 Закону України "Про землеустрій" та недотримання норм процесуального права у розгляді зазначеної справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 18.08.2022 у справі № 911/309/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.