Рішення

від 14.07.2023 по справі 300/2851/23

НЕ ВКАЗАНО

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2023 р. справа № 300/2851/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України про скасування постанови та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки, третя особа Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України про скасування постанови та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржувана постанова відповідача, викладена у довідці від 19.12.2022 за №4568/1 прийнята з порушенням процедури прийняття. Так, на думку позивача, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не застосовано метод індивідуальної оцінки, чим порушено вимоги п.6.9 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, оскільки не враховано дві статті із Розкладу хвороб 74 пункт "в" та 42 пункт "г", які вказані у висновку хірурга в картці обстеження та медичного огляду. Крім того, відповідачем жодним чином не враховано рекомендації профільних лікарів щодо постійного нагляду онколога за місцем проживання, щоквартальне обстеження, вживання відповідних медикаментів, носіння допоміжних медичних виробів. З цих підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає до скасування.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2023 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

31.05.2023 позивачем зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий та, згідно заяви від 31.05.2023, обґрунтовано необхідність залучення, на підставі статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.06.2023 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

15.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.61-66). У вказаному відзиві відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що ніхто не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Крім того, на думку відповідача, позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки до суду може бути оскаржено рішення Центральної ВЛК, а не позаштатних ВЛК.

Позивач скористався своїм правом на подання відповіді на відзив, яка надійшла на адресу суду 21.06.2023 (а.с.70-74). У вказаній відповіді позивач позов підтримує та просить задовольнити, акцентуючи увагу на тому, що саме порушення позивачем процедури прийняття оскаржуваної постанови стало підставою для звернення до суду.

26.06.2023 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи в яких проти позову заперечує та вказує на безпідставність заявлених позовних вимог, мотивуючи тим, що оскаржувана постанова прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства (а.с.86-88).

Відповідач своїм правом на подання заперечення не скористався.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті, встановив таке.

З 23 травня 2022 року ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.16).

24.11.2022 у зв`язку у зв`язку з погіршенням стану здоров`я позивача направлено на ВЛК в 1121 поліклініку для визначення придатності до військової служби (а.с.21).

В грудні 2022 року позивач проходив військово-лікарську комісію.

За наслідками проведеного медичного огляду Військово-лікарською комісією гарнізонної 1121 поліклініки 19.12.2022 видано довідку за №4568/1 (а.с.27).

Згідно вказаної довідки, діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після резекції лівої нирки (18.08.2011) з приводу c-r лівої нирки pT1bNoMo, Ст.І, клінічна група ІІ. Поодинока солітарна кіста правої нирки з незначними порушеннями функції. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Варикозне поширення вен правої нижньої кінцівки першої стадії. Стан після кросектомії справа з приводу гострого висхідного тромбофлебіту (08.10.2017), хронічна венозна недостатність першого ступеня без порушення функції. Вторинна симптоматична артеріальна гіпертензія, ступінь 2, гіпертензивне серце, ризик 2. Хронічний безкам`яний холецестит, ремісія. Хронічний панкреатит, ремісія без порушення функції. Часткова вторинна адентія. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. Відсутність зору лівого ока внаслідок проникаючого корнеосклерального поранення (1989) у вигляді лімбального рубця, анірідії, артифакії, вторинної термальної глаукоми лівого ока. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (причинний зв`язок травми встановлений Військово-лікарською комісією 340 Окружного військового госпіталя м. Ташкент від 04.1989 №1968).

На підставі статей 8б, 39б, 31б, 26б, 28б графи II Розкладу хвороб: обмежено придатний до військової служби.

Не погоджуючись з таким висновком відповідача, 05.02.2023 позивач звернувся із заявою до Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, в якій просив переглянути постанову військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки від 19.12.2022 та враховуючи сукупність хвороб, їх взаємозв`язок, вік, метод індивідуальної оцінки, визнати ОСОБА_1 непридатним до військової служби (а.с.29-31)

Листом від 21.03.2023 за №598/1927 тимчасово виконуючий обов`язки начальника комісії голова військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, повідомив позивача, що на даний час підстав для проведення повторного медичного огляду позивача немає (а.с.32).

Вважаючи постанову військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки від 19.12.2022 за №4568/1 протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України "Про військовий обов`язок та військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ), "Основи законодавства України про охорону здоров`я" від 19.11.1992 № 2801-XII (далі - Закон № 2801-XII), Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення № 402).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1 Закону № 2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Статтею 70 Закону № 2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною десятою статті 2 Закону № 2232-ХІІ визначено, що громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату.

Пунктом 1.1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це, зокрема, установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Положення № 402 основними завданнями військово-лікарської експертизи, зокрема, є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням.

У пунктах 1.1, 1.2 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності: до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю; військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті; кандидатів на навчання у ВВНЗ, учнів військових ліцеїв; кандидатів до військової служби за контрактом; кандидатів до участі у міжнародних миротворчих операціях (далі - ММО) та у складі миротворчого персоналу; військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України; а також з метою визначення: можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном; необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

У пунктах 2.1, 2.2 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Згідно п. 2.7.2 Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при клініках амбулаторно-поліклінічної допомоги, поліклініках військових лікувальних закладів Міністерства оборони України. На воєнний час при армійських тилових запасних військових частинах можуть бути створені гарнізонні ВЛК. На них покладається огляд військовослужбовців, а також огляд поповнення, яке поступає у ці військові частини, і контроль за організацією огляду військовослужбовців у військових частинах і батальйонах (командах) осіб, які одужують.

Згідно з підпунктом 2.7.3 пункту 2.7 розділу ІІ Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається: проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; ведення книги протоколів ВЛК та здавання її в архів; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я. Узагальнення пропозицій та надання їх до штатної ВЛК.

Рекомендації штатних ВЛК щодо організації лікувально-діагностичної роботи в цілях військово-лікарської експертизи є обов`язковими для виконання.

Підпунктом 2.9.3 Розділу ІІ Положення №402 визначено, що ВЛК приймає постанови про придатність (непридатність) військовослужбовців високомобільних десантних військ до служби високомобільних десантних військах або тимчасову непридатність до здійснення стрибків з парашутом, придатність (непридатність) кандидатів на навчання у ВВНЗ у відповідності з цим Положенням. Постанови ВЛК високомобільних десантних військ про придатність (непридатність) до служби високомобільних десантних військах офіцерів, прапорщиків та військовослужбовців строкової військової служби розглядаються, контролюються, затверджуються або переглядаються ВЛК регіону.

Згідно пункту 6.1 Положення №402 направлення на медичний огляд проводиться:

а) військовослужбовців строкової служби: командирами військових частин, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комісарами, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, а осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні у цивільному лікувально-профілактичному закладі психіатричного профілю, крім того, - головними лікарями цих закладів;

б) військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби): прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, органами управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, прокуратурою, судом, начальниками гарнізонів, штатних ВЛК, військових лікувальних закладів за місцем лікування, військовими комендантами гарнізонів та військовими комісарами

У пунктах 6.9, 6.10 розділу ІІ Положення №402 визначено, що при медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

Визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров`я, коли результати обстеження та лікування дають підстави ВЛК (ЛЛК) винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не призведе до відновлення придатності до військової служби.

Пунктом п. 3.8 глави 3 Розділу ІІ Положення № 402 встановлено, що за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, які передбачають індивідуальне визначення придатності до військової служби і військової спеціальності, ВЛК щодо військовозобов`язаних, яких призивають на військову службу або приймають на військову службу у добровільному порядку за контрактом, виносить одну із таких постанов: "Непридатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час"; "Обмежено придатний до військової служби"; "Придатний (або непридатний) до військової служби за контрактом, за спеціальністю (вказати спеціальність)"; "Придатний (або непридатний) до військової служби в миротворчій місії за спеціальністю (вказати спеціальність) "; "Придатний до військової служби".

Згідно з п.20.3 розділу ІІ вказаного Положення при медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту: а) "Придатний" до військової служби; "Непридатний" до військової служби з виключенням з військового обліку; до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (На воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби").

У воєнний час за статтями (пунктами статей) Розкладу хвороб, що передбачають індивідуальну оцінку придатності або обмежену придатність до військової служби осіб, які пройшли медичний огляд за графами II, III, ВЛК приймає постанову «придатний до військової служби», за винятком статей 2-в, 4-в, 5-в, 12-в, 13-в, 14-в, 17-в, 21-в, 22-в.

Постанови ВЛК військових комісаріатів оформлюються довідкою ВЛК (додаток 4 до Положення) у двох примірниках, яка не підлягає затвердженню штатною ВЛК і дійсна протягом шести місяців з дня медичного огляду. Копія довідки видається на руки особі, яка пройшла медичний огляд.

Отже, законодавством регламентовано чітку процедуру проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця ВЛК, яка передбачає здійснення медичного огляду особи відповідними лікарями за загальним переліком та лікарями інших спеціальностей за наявності медичних показань.

Разом з тим системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що медичний огляд військовослужбовця повинен здійснюватися за методом індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби, тобто з урахуванням усіх медичних показників щодо стану здоров`я особи.

Як зазначалось судом вище, згідно оскаржуваної довідки, діагноз та постанова військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після резекції лівої нирки (18.08.2011) з приводу c-r лівої нирки pT1bNoMo, Ст.І, клінічна група ІІ. Поодинока солітарна кіста правої нирки з незначними порушеннями функції. Варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Варикозне поширення вен правої нижньої кінцівки першої стадії. Стан після кросектомії справа з приводу гострого висхідного тромбофлебіту (08.10.2017), хронічна венозна недостатність першого ступеня без порушення функції. Вторинна симптоматична артеріальна гіпертензія, ступінь 2, гіпертензивне серце, ризик 2. Хронічний безкам`яний холецестит, ремісія. Хронічний панкреатит, ремісія без порушення функції. Часткова вторинна адентія. Захворювання, НІ, не пов`язані з проходженням військової служби. Відсутність зору лівого ока внаслідок проникаючого корнеосклерального поранення (1989) у вигляді лімбального рубця, анірідії, артифакії, вторинної термальної глаукоми лівого ока. Травма, ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби (причинний зв`язок травми встановлений Військово-лікарською комісією 340 Окружного військового госпіталя м. Ташкент від 04.1989 №1968).

В той же час, що згідно виписного епікризу від 26.08.2011, рекомендовано спостереження онколога, уролога за місцем проживання (а.с.17).

Згідно діагнозу хірурга КНП "Прикарпатський клінічний онкологічний центр ІФОР" від 09.12.2022 при обстеженні ОСОБА_1 виявлено c-r лівої нирки pT1bNoMo, Ст.І, клінічна група ІІ. Стан після резекції лівої нирки. Рекомендовано РЕА 3-6-9-12 місяців (а.с.24).

Такий же діагноз та рекомендації зазначені у довідці лікаря військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 (а.с.26).

У спірному рішенні ВЛК, оформленому довідкою від 19.12.2022, вказаний діагноз відображено.

В той же час, не зважаючи на наведені обставини, під час медичного обліку ВЛК огляд позивача відповідним лікарем-хірургом, не надано жодної оцінки вказаним рекомендаціям та не направлено позивача для проведення огляду відповідним спеціалістом-онкологом.

Крім того, з оскаржуваного рішення ВЛК не вбачається здійснення відповідачем повного та всебічного аналізу і врахування всіх медичних показників щодо стану здоров`я позивача.

Слід також зазначити, що відповідачем у відзиві вказано про те, що при прийнятті рішення про придатність позивача до військової служби ВЛК враховано: медичні показники, вік, військовий фах, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби та можливість подальшого проходження військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

Водночас, доказів отримання думки від командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках суду не надано.

Більше того, саме в довідці лікаря військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 рекомендовано спостереження онколога, уролога за місцем проживання

З огляду на це суд вважає, що спірне рішення ВЛК прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням вимог законодавства щодо проведення військово-лікарської експертизи військовослужбовця.

Аналізуючи доводи відповідача про те, що до повноважень суду не належить надання оцінки діагнозу, суд зазначає, що в межах розгляду цієї справи судом не надається оцінка діагнозу позивача, а перевіряється дотримання відповідачем вищенаведених правових норм та визначеної ними процедури при проведенні його військово-лікарської експертизи.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту, оскільки до суду може бути оскаржено рішення Центральної ВЛК, а не позаштатних ВЛК, суд зазначає, що звернення до ЦВЛК є правом, а не обов`язком, військовослужбовця, яке реалізується ним на власний розсуд і не впливає на його право на судовий захист, тобто не позбавляє його права на звернення до суду з позовом щодо оскарження рішення ВЛК, після його оскарження до ЦВЛК.

Так, Верховний Суду неодноразово зазначав (зокрема, у Постанові від 26 березня 2020 року у справі № 1.380.2019.002643 (адміністративне провадження №К/9901/34790/19 )), що досудове врегулювання спору полягає у вчиненні сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.

Конституційний Суд України 9 липня 2002 року ухвалив рішення № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттонклаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), в якому дійшов висновків про те, що обов`язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист.

Можливість використання суб`єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту, держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) " від 02 червня 2016 року № 1401-VIII були внесені зміни, зокрема й до статті 124 Конституції України, відтепер частина четверта цієї статті передбачає, що законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.

Відповідні зміни були внесені в усі процесуальні кодекси в яких з`явилася норма про те, що відсутність доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом, є підставою для повернення позовної заяви.

Отже, головним чинником для застосування в обов`язковому порядку досудового способу врегулювання спору є відповідна імперативна норма в законі, в інших випадках цей спосіб є добровільним.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наведене свідчить, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень.

Дія - активна поведінка суб`єкта владних повноважень (органу чи посадової особи). Об`єктом оскарження може бути як одноразова, так і триваюча дія, що порушує права чи інтереси позивача.

Рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Так, абзацом 4 пункту 2.4.5 розділу І Положення №402 визначено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.

У разі незгоди із рішенням ВЛК регіону таке рішення може бути оскаржено до ЦВЛК.

Остаточне рішення про придатність чи непридатність військовослужбовця до військової служби може бути прийнято ЦВЛК.

Відповідно, підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 розділу І Положення №402 встановлено, що на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 розділу І Положення №402 Центральна військово-лікарська комісія має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.

З огляду на викладене, оскільки норми Положення №402 мають дефініцію "має право/може бути", то можливість судового захисту не може бути поставлена в залежність від використання позивачем інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору, при тому що на скаргу позивача Центральна ВЛК відреагувала листом, не приймаючи жодного рішення.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про те, що постанова військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки, яка оформлена довідкою від 19.12.2022 за №4568/1, є протиправною та підлягає до скасування.

Як наслідок, порушене право позивача підлягає відновленню, шляхом зобов`язання відповідача повторно провести його медичний огляд військовослужбовця, з урахуванням висновків суду.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки (код ЄДРПОУ 07999604, вул. Старозамкова, 2-А, м. Івано-Франківськ, 76018), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України (код ЄДРПОУ 08356179, вул. Госпітальна, 16, м. Київ, 01133) про скасування постанови та зобов`язання до вчинення дій задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії гарнізонної 1121 поліклініки, яка оформлена довідкою від 19.12.2022 за №4568/1.

Зобов`язати військово-лікарську комісію гарнізонної 1121 поліклініки (код ЄДРПОУ 07999604, вул. Старозамкова, 2-А, м. Івано-Франківськ, 76018) повторно провести медичний огляд військовослужбовця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ), з урахуванням висновків суду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.