Постанова

від 13.07.2023 по справі 367/1559/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

справа № 367/1559/18

адміністративне провадження № К/9901/10988/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Кравчук В.М., Чиркін С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 (суддя -Лапій С.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 (головуючий суддя -Мельничук В.П., судді: Земляна Г.В., Лічевецький І.О.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа - Громадська організація городницьке добровільне товариство "Ірпінський городник" про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії,

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправним рішення сорок сьомої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 06.02.2018 № 3246-47-VІІ «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, згідно додатку № 1», яким відмовлено у відведенні земельної ділянки площею 0,10 га у власність для ведення садівництва у м. Ірпінь;

- зобов`язання Ірпінської міської ради Київської області прийняти рішення, яким відвести їй земельну ділянку з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - для ведення садівництва, кадастровий номер - 3210:900000:02:001:0031) відповідно до ст. 118 ЗК України, п. 20 ч.1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Позивачка зверталась до Ірпінського міського суду Київської області з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 06.02.2018; зобов`язати прийняти рішення, яким відвести їй земельну ділянку.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 03.03.2018 адміністративний позов передано на розгляд до Київського окружного адміністративного суду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 02.11.2017 позивачка звернулась до відповідача із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - будівництво та обслуговування садового будинку, господарських будівель і споруд) садово-огородньої земельної ділянки.

Також, у вказаній заяві позивачка зазначила, що з 1994 року є членом громадської організації «Ірпінський городник» і користується земельною ділянкою у цій організації. Неодноразово зверталась до керівника громадської організації городницьке добровільне товариство «Ірпінський городник» ОСОБА_2 з проханням видати довідку стосовно її членства в указаній організації та зазначити інформацію, з якого часу і якою земельною ділянкою вона користується.

Також, до заяви від 02.11.2017 позивачка додала копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, копію пенсійного посвідчення інваліда ІІ групи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, інформацію з реєстру юридичних осіб.

Не отримавши відповіді на свою заяву від 02.11.2017, позивачка звернулась до відповідача із заявою від 15.12.2017 про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд). До вказаної заяви додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, копію пенсійного посвідчення інваліда ІІ групи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, викопіювання з картографічного матеріалу.

Рішенням сорок сьомої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 06 лютого 2018 року № 3246-47-VІІ «Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, згідно додатку № 1» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться за межами міста Ірпінь.

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019, відмовлено у задоволенні позову.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що відповідачем правомірно прийнято оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:02:001:0031 у власність, оскільки вона знаходиться за межами міста Ірпеня та відноситься державної форми власності. Також, щодо витребування від Громадської організації городницького добровільного товариства "Ірпінський городник" довідки, в якій було б зазначено з якого часу, на якій правовій підставі та якими земельними ділянками користується член громадської організації ОСОБА_1 , суди виходили з того, що відповідачем не заперечується факт того, що позивачка є членом Громадської організації городницького добровільного товариства "Ірпінський городник" та користувалася земельною ділянкою.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про відмову в задоволенні позову.

Зокрема, покликається на те, що висновки судів щодо належності земельної ділянки до земель державної власності та знаходження земельної ділянки за межами населеного пункту ґрунтуються лише на поясненнях відповідача.

Також покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів від Громадської організації городницького добровільного товариства "Ірпінський городник".

Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Представник відповідача не скористався своїм правом на подачу відзиву на касаційну скаргу.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно частини 2 статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідно до частин 1, 6, 7 статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом статті 118 ЗК України єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Наведеними нормами встановлено підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування, зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування із клопотанням для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду якого, визначені в ст. 122 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи користування.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.12.2017 позивачем подано заяву (вх. № 3-13762.2) до відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) відповідно до ст.ст. 118, 121 ЗК України (а.с. 40).

Також, 15.12.2017 позивачем до вказаної заяви (вх. № 3-13762.2) додано роздруківку з Публічно-кадастрової карти України із зазначенням кадастрового номеру № 3210:900000:02:001:0031 та позначкою «садово-огородня земельна ділянка, якою користуюсь, я ОСОБА_1 з 1994 року по 15.12.2017 року».

Відповідно до даних Публічно-кадастрової карти України http://map.land.gov.ua/kadastrova-karta - земельна ділянка з кадастровим номером № 3210900000:02:001:0031 відноситься до державної форми власності та має цільове призначення « 01.05. для індивідуального садівництва».

Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером № 3210900000:02:001:0031 знаходиться поза межами м. Ірпеня відповідно до викопіювання формування території м. Ірпінь, що підтверджується представником відповідача у відзиві.

При цьому, відповідно до положень частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Аналіз вказаних положень свідчить про те, що саме до повноважень обласних державних адміністрацій належить вирішення питання щодо передачі земельних ділянок із земель державної власності, у власність або у користування за межами населених пунктів.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку щодо правомірності оскаржуваного рішення відповідача та прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що висновки судів щодо належності земельної ділянки до земель державної власності та знаходження земельної ділянки за межами населеного пункту ґрунтуються лише на поясненнях відповідача є безпідставним, оскільки висновки судів в цій частині зроблені на підставі даних Публічно-кадастрової карти України.

Також безпідставним є покликання позивача на те, що судами було відмовлено у витребуванні довідки у третьої особи, оскільки відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, а також оцінює їх достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, суд прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2019 у справі № 367/1559/18 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

Стародуб О.П.

Кравчук В.М.

Чиркін С.М.