Постанова

від 14.03.2019 по справі 367/1559/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 367/1559/18 Головуючий у І інстанції - Лапій С.М.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Земляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретарі: Андрієнко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Громадська організація городницьке добровільне товариство "Ірпінський городник" про визнання протиправним та скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_3 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: Громадська організація городницьке добровільне товариство "Ірпінський городник", в якому просила визнати протиправним рішення сорок сьомої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 06.02.2018 № 3246-47-VІІ Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, згідно додатку № 1 ; зобов'язати Ірпінську міську раду Київської області прийняти рішення, яким відвести земельну ділянку з подальшим оформленням права власності.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

В апеляційній скарзі Позивач не погоджується з рішенням суду першої інстанції, та посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Позивач зазначає, що земельна ділянка не перебуває у власності чи користування третіх осіб, оскільки відповідно до інформації відображеній в публічній кадастровій карті є вільною та перебуває у власності держави.

Учасниками справи не подавались відзиви на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 02 листопада 2017 року звернулася до Ірпінської міської ради Київської області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - будівництво та обслуговування садового будинку, господарських будівель і споруд) садово-огородньої земельної ділянки.

Також, у вказаній заяві Позивач зазначила, що з 1994 року є членом громадської організації Ірпінський городник і користується земельною ділянкою у цій організації. Неодноразово зверталася до керівника громадської організації городницьке добровільне товариство Ірпінський городник ОСОБА_4 з проханням видати довідку стосовно її членства в указаній організації та зазначити інформацію, з якого часу і якою земельною ділянкою вона користується.

Також, до заяви від 02 листопада 2017 року додала копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, копію пенсійного посвідчення інваліда ІІ групи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, інформацію з реєстру юридичних осіб.

Не отримавши відповіді на свою заяву від 02 листопада 2017 року, Позивач звернулася до Відповідача із заявою від 15.12.2017 року про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд). До вказано заяви було додано копію паспорта та ідентифікаційного коду, копію посвідчення постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії, копію пенсійного посвідчення інваліда ІІ групи, постраждалої внаслідок аварії на ЧАЕС, викопіювання з картографічного матеріалу.

Рішенням сорок сьомої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради Київської області від 06 лютого 2018 року № 3246-47-VІІ Про розгляд заяв громадян про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, згідно додатку № 1 ОСОБА_3 було відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність в м. Ірпінь, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться за межами міста Ірпінь.

Не погоджуючи із зазначеним рішенням Відповідача, Позивач звернулася до суду за захистом своїх прав з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що Ірпінською міською радою правомірно прийнято оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 у власність, оскільки вона знаходиться за межами міста Ірпеня та відноситься державної форми власності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обґрунтованим з огляду на таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із статтею 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Статтею 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, 15 грудня 2017 року Позивачем подано заяву (вх. № 3-13762.2) до Відповідача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшим оформленням права власності (цільове призначення - будівництво та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) (а.с. 40).

Як встановлено, у позовній заяві від 02 березня 2018 року Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення сорок сьомої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради Київської області № 3246-47VII від 06.02.2018 року, яким було відмовлено у відведенні земельної ділянки площею 0,10 га у власність для ведення садівництва у м. Ірпінь та зобов'язати Ірпінську міську раду Київської області прийняти рішення, яким відвести ділянку з подальшим оформленням права власності (цільове призначення для ведення садівництва, кадастровий номер № НОМЕР_1) відповідно до норм ст. 118 Земельного кодексу України, п. 20 ч. 1 ст. 20 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи .

Також, 15 грудня 2017 року Позивачем до заяви (вх. № 3-13762.2) додано роздруківку з Публічно-кадастрової карти України із зазначенням кадастрового номеру № НОМЕР_1 та позначкою садово-огородня земельна ділянка, якою користуюсь, я ОСОБА_3 з 1994 року по 15.12.2017 року .

Відповідно до даних Публічно-кадастрової карти України http://map.land.gov.ua/kad

astrova-karta - земельна ділянка з кадастровим номером № НОМЕР_1 відноситься до державної форми власності та має цільове призначення 01.05. для індивідуального садівництва .

Крім того, земельна ділянка з кадастровим номером № НОМЕР_1 знаходиться поза межами м. Ірпеня відповідно до викопіювання формування території м. Ірпінь, що підтверджується представником Відповідача у відзиві (а.с. 34-43).

За приписами частини 1 статті 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Ірпінською міською радою правомірно прийнято оскаржуване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 1000 га, за заявою ОСОБА_3 від 15.12.2017 року вх. № 3-13762.2, оскільки вона знаходиться за межами міста Ірпеня та відноситься державної форми власності, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким відвести ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 з подальшим оформленням права власності, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача від 06.02.2018 року, з чим погоджується колегія суддів.

Відтак, відмова у задоволенні первинної позовної вимоги є підставою для відмови у задоволенні й похідної від неї вимоги.

Щодо витребування від Громадської організації городницьке добровільне товариство "Ірпінський городник" довідки, в якій було б зазначено з якого часу, на якій правовій підставі та якими земельними ділянками користується член громадської організації ОСОБА_3, суд першої інстанції вірно зазначає, що Відповідачем не заперечується факт того, що Позивач є членом Громадської організації городницьке добровільне товариство "Ірпінський городник" та користувалася земельною ділянкою, з чим погоджується колегія суддів.

Також, Громадська організація городницьке добровільне товариство "Ірпінський городник" залучена до участі у справі в якості третьої особою без самостійних вимог.

При цьому, спір між фізичною особою та юридичною особою щодо витребування певних документів розглядається у порядку цивільного судочинства (ст. 19 ЦПК України).

Позивач у апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до даних публічної кадастрової карти станом на дату подачі позову до суду земельна ділянка, якою володіє та обробляє Позивач площею 0, 12 га має кадастровий номер НОМЕР_2, тип власності - державна власність. Тобто, вказану земельну ділянку Позивач обробляє, використовує, а тому вона не перебуває у власності чи користуванні третіх осіб.

Оцінюючи наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку про їх безпідставність, оскільки у позовній заяві від 02.03.2018 року Позивач зазначила кадастровий номер бажаної земельної ділянки - № НОМЕР_1, та до своєї заяви від 15.12.2017 року додала роздруківку з публічно-кадастрової карти із зазначенням аналогічного кадастрового номеру з позначкою садового-огородня земельна ділянка .

Також, колегія суддів вважає що Позивач помилково посилається на постанову Верховного Суду від 27 березня 2018 року по справі № 463/3375/15-а (№ К/9901/15205/18) оскільки підставою для звернення до суду була відмова у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, у зв'язку з вирішенням даного питання на користь третьої особи, тому звернення повернуто Позивачу разом з матеріалами та додатками.

Проте, предметом розгляду даної справи є відмова Ірпінської міської ради Київської області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка знаходиться за межами міста Ірпінь.

А також, у судом апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги (визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Київській області у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0600 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області, викладені у листі від 22.08.2018 року № 12924/0-7450/0/17-18; зобов'язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області надати ОСОБА_3 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0600 га для ведення садівництва, яка розташована на території Ірпінської міської ради Київської області), що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмету та підстав позову у суді апеляційної інстанції не допускається.

Таким чином, наведені Позивачем у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновки суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.

Зазначений правовий висновок Верховний Суд висловлював у постанові від 31 січня 2018 року у справі № 814/741/16, постанові від 14 березня 2018 у справі № 804/3703/16.

Закон не забороняє діяти так само і у разі прийняття відповідним органом у належній формі рішення про відмову у наданні дозволу з підстав, які особа вважає незаконними.

Відповідно до ст. 22 Закону України Про землеустрій від 22.05.2003 року № 858-IV землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Таким чином, підставою для розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, окрім рішення про надання дозволу, може бути договір або судове рішення.

Надання дозволу не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність. Дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є лише стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність.

Аналогічний висновок висловлений у постанові Верхового Суду від 11 квітня 2018 року по справі № 806/2208/17 (№ К/9901/4400/17).

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ОСОБА_3 викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Г.В.Земляна

І.О. Лічевецький

Повний текст складено 19.03.2019 року.