Постанова

від 14.07.2023 по справі 522/7868/13-а

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2023 р.м. ОдесаСправа № 522/7868/13-а

Перша інстанція: суддя Абухін Р.Д.,

повний текст судового рішення

складено 13.04.2023, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Танасогло Т.М.,

суддів: Осіпова Ю.В., Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімер на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2023 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімер до Одеської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Мірс, Товариство з обмеженою відповідальністю Резон плюс, за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" звернулось до суду із позовом до Одеської міської ради про визнання противоправним та скасування рішення №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнання противоправним та скасування рішення №1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Позовні вимоги обґрунтовані, що прийняття Одеською міською радою оскаржуваних рішень призвело до порушення прав та законних інтересів ТОВ „Завод „Полімер", оскільки нормативна грошова оцінка земель міста Одеси була проведена з порушенням вимог Закону України „Про оцінку землі", Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомземку України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, визначена невірно і значно завищена щодо земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні товариства.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року змінено постанову суду першої інстанції, шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду на те, що рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», та рішення Одеської міської ради №1268-VІ від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», не є регуляторним актом, як на підставу відмови у задоволенні позову. В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16.10.2018 року постанови судів першої та другої інстанції були скасовані та справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 15 серпня 2019 року, суд закрив провадження по даній справі згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року вирішено апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" задовольнити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року справу прийнято до провадження.

Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 13.04.2023р., у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон плюс» за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ТОВ «Завод Полімер» на вказане судове рішення подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, які на думку апелянта також не були з`ясовані, апелянт просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги вказує, що нормативна грошова оцінка земель м.Одеси була проведена з порушенням вимог чинного законодавства, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси не отримала позитивного висновку державної експертизи землевпорядної документації, в зв`язку з чим не могла бути затверджена рішенням Одеської міської ради. Оскаржувані рішення прийняті всупереч приписам Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», Закону України «Про оцінку земель», Податкового кодексу України, Бюджетного кодексу України, нормативна грошова оцінка земель міста Одеси визначена невірно, в зв`язку з чим звернувся з адміністративним позовом до суду. На момент звернення із позовом і під час всього часу розгляду справи позивач був суб`єктом правовідносин, у яких мали бути застосовані оскаржувані рішення Одеської міської ради, оскаржив вказані нормативно-правові акти протягом строку їх чинності, для захисту свого порушеного права обрав такий спосіб судового захисту, який у разі задоволення позову забезпечував належний захист його прав, свобод та інтересів, при цьому тривалий розгляд судами даної справи та введення в дію нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси не свідчить про відсутність порушеного права позивача на момент звернення до суду з позовом та не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

12.06.2023р. від Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому виклавши свої доводи стосовно необґрунтованості апеляційної скарги, просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та судове рішення залишити без змін.

27.06.2023р. від Одеської обласної прокуратури надійшов лист щодо здійснення розгляду справи без виклику Приморської окружної прокуратури як учасника справи, з тих підстав, що остання не є стороною по справі або самостійним учасником справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі матеріалів, на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що предметом спору у цій справі виступають рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та рішення Одеської міської ради від 20.09.2011 року № 1268-УІ «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», яким вирішено ввести в дію затверджену нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року.

Також, суд першої інстанції встановив, що предмет та підстави позову позивачем при новому розгляді справи не змінювались.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту введення в дію нової нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, згідно з рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII, а саме з 01.01.2017 року, припиняється можливість надання органами Держгеокадастру у м. Одесі Одеської області Витягів з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, на підставі технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, яка затверджена рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI, яке є предметом оскарження у дійсній адміністративній справі.

Суд погодився з позицією представника ОМР, що оскаржувані у цій справі рішення від 28.12.2010 року та 20.09.2011 року по затвердженню і введенню у дію технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси втратили чинність з 01.01.2017 року.

Суд першої інстанції зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду, втім, заявлені позивачем вимоги не спрямовані на відновлення порушених прав. Задоволення судом вимог позивача не матиме наслідком відновлення тих прав, за захистом яких завертається позивач. За вказаного, суд першої інстанції виснував, що відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суду, встановленого законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 1 КАС України цей Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах.

Приписами ч.3 ст.3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

В контексті наведеного, апеляційний суд звертає увагу, що даний позов ТОВ «Завод «Полімер» було подано до Приморського районного суду м. Одеси у 2016 році.

Відповідно до КАС України, який був чинним у редакції до 14.12.2017р., стаття 18 «Предметна підсудність адміністративних справ» передбачала, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема: 1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, з 15.12.2017р. почала діяти нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (чинний на даний час з урахуванням змін і доповнень), в якій відсутня норма статті 18 «Предметна підсудність адміністративних справ» з вищенаведеним змістом у пункті першому.

В свою чергу, оскаржуване судове рішення Приморським районним судом м. Одеси у цій справі ухвалено 13.04.2023р. при новому розгляді справи, після скасування постановлених у цій справі рішень судів першої та апеляційної інстанції відповідно до постанови Верховного суду від 16.10.2018р.

Колегія суддів переглядає дану справу відповідно до чинної на даний час редакції КАС України та враховує наступне.

За визначенням п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

На відміну від адміністративної юрисдикції, як компетенції адміністративних судів щодо розгляду справ у публічно-правових спорах, підсудність відповідно до КАС України - це розмежування повноважень адміністративних судів щодо розгляду і вирішення справ, які належать до адміністративної юрисдикції. Під підсудністю можливо також розуміти коло адміністративних справ, вирішення яких віднесено до компетенції певного адміністративного суду.

Виходячи з аналізу глави 2 розділу І КАС України, під підсудністю розуміється сукупність предметної (статті 20, 21), інстанційної (стаття 22), територіальної (стаття 25) юрисдикції адміністративних судів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 20 КАС України (чинний на даний час та на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення), місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;

3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;

5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».

Таким чином, системний аналіз статті 20 КАС України, надає підстави для висновку, що цієї правовою нормою імперативно встановлено чіткий і вичерпний перелік адміністративних справ, які належать до компетенції місцевих загальних судів як адміністративних.

Відповідно до частини 2 статті 20 КАС України, окружним адміністративним судам предметно підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Оскільки підсудність означає розмежування на рівні законодавства компетенції між окремими ланками системи адміністративних судів, а також між судами однієї ланки щодо розгляду і вирішення адміністративних справ, слід мати на увазі, що саме предметна підсудність є первинним критерієм визначення адміністративної юрисдикції, а тому має вирішальне значення при прийнятті справи до розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, даний спір є спором між юридичною особою та суб`єктом владних повноважень щодо нормативно-правових актів Одеської міської ради.

Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень визначено ст. 264 КАС України.

Приписами ч. 3 ст. 264 КАС України визначено, що нормативно-правові акти можуть бути оскаржені до адміністративного суду протягом всього строку їх чинності.

Приморський районний суд м. Одеси 13 квітня 2023 року розглянув справу дану як місцевий адміністративний суд.

Натомість, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 20 КАС України (чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення), до компетенції місцевого суду як адміністративного належать лише адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця щодо виконання ним рішень судів у адміністративних справах з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності; щодо виконання державним виконавцем рішень судів у адміністративних справах, пов`язаних з виборчим процесом або процесом референдуму та щодо виконання державним виконавцем рішень судів у адміністративних справах, пов`язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України.

Адміністративний позов у вказаній справі не належить до жодної з категорій, що вичерпано передбачені частиною 1статті 20 КАС України.

Отже, дана справа предметно не підсудна Приморському районному суду м.Одеси і згідно частини 2 статті 20 КАС України має розглядатись окружним адміністративним судом з врахуванням правил територіальної адміністративної юрисдикції.

У даній справі таким судом є Одеський окружний адміністративний суд.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 318 КАС України передбачено, що у разі прийняття рішення судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, таке рішення суду підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі і обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, суд першої інстанції, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Враховуючи, що судом першої інстанції судове рішення прийнято з порушенням правил предметної юрисдикції (підсудності), визначеної статтею 20 КАС України, судова колегія приходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Керуючись ст. ст. 241-243, 250, 308, 311, 315-317, 318, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Полімер» - задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2023р. по справі №522/7868/13-а скасувати.

Справу №522/7868/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімер до Одеської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Мірс, Товариство з обмеженою відповідальністю Резон плюс, за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень - направити на розгляд за встановленою підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Т.М. ТанасоглоСудді Ю.М. Градовський Ю.В. Осіпов