Рішення

від 12.01.2024 по справі 522/7868/13-а

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 522/7868/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Лебедєвої Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженої відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс», товариства з обмеженою відповідальністю «Резон плюс», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради, за участю: Одеської обласної прокуратури, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання противоправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" звернулось до Приморського районного суду м. Одеси із позовом до Одеської міської ради про визнання противоправним та скасування рішення №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнання противоправним та скасування рішення №1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Позовні вимоги обґрунтовані, що прийняття Одеською міською радою оскаржуваних рішень призвело до порушення прав та законних інтересів ТОВ „Завод „Полімер", оскільки нормативна грошова оцінка земель міста Одеси була проведена з порушенням вимог Закону України „Про оцінку землі", Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомземку України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 р. № 18/15/21/11, визначена невірно і значно завищена щодо земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні товариства. Також позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем спірні рішення прийнято з порушенням норм Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме з недотриманням процедури підготовки та оприлюднення регуляторного акта.

До участі у розгляді справи Приморським районним судом м. Одеси долучено ТОВ «МІРС», Департамент комунальної власності Одеської міської ради, ТОВ «Резон Плюс» в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та допущено до участі у справі прокурора прокуратури Приморського районного суду м. Одеси.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року змінено постанову суду першої інстанції, шляхом виключення з мотивувальної частини постанови посилання суду на те, що рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», та рішення Одеської міської ради №1268-VІ від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради № 41-VІ від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси», не є регуляторним актом, як на підставу відмови у задоволенні позову. В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2014 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду від 16.10.2018 року постанови судів першої та другої інстанції були скасовані та справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року, суд закрив провадження по даній справі згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року вирішено апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Мірс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод" Полімер" задовольнити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 15 серпня 2019 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року закрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської міської ради на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2019 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11 січня 2021 року справу прийнято до провадження.

12 липня 2021 року під час судового засідання клопотання про заміну третьої особи задоволено, та ухвалено замінити третю особу Департамент комунальної власності Одеської міської ради на Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2023р., у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» до Одеської міської ради, треті особи Департамент комунальної власності Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Резон плюс» за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень відмовлено.

З вказаного рішення вбачається, що предмет та підстави позову позивачем при новому розгляді справи не змінювались.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2023 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13.04.2023р. по справі №522/7868/13-а скасовано. Справу №522/7868/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Полімер до Одеської міської ради, треті особи: Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю Мірс, Товариство з обмеженою відповідальністю Резон плюс, за участю Прокуратури Одеської області, Приморської окружної прокуратури м. Одеси про визнання протиправним та скасування рішень направлено на розгляд за встановленою підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

09.08.2023 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Одеського окружного адміністративного суду, до розгляду справи № 522/7868/13-а визначено суддю Лебедєву Г.В.

Ухвалою від 07.08.2023 року суд відкрив провадження в адміністративній справі та ухвалив розгляд справи №522/7868/13-а здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 13.09.2023 року.

В судове засідання, призначене на 13.09.2023 року, з`явилися представник позивача, представник відповідача та прокурор прокуратури Одеської області. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.

Суд ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 13.09.2023 року, за клопотанням представника відповідача відклав підготовче засідання на 11.10.2023 року.

10.10.2023 року до суду від позивача надійшов уточнений позов, в якому позивачем змінено підстави позову.

10.10.2023 року до суду від позивача надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначає, що дійсно, з прийняттям нової нормативної грошової оцінки та її застосуванням з 01.01.2017 року, внесення після 01.01.2017 року змін до договору оренди на підставі рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року є неможливим з правової точки зору. Проте, така ситуація жодним чином не позбавляє права ТОВ «Завод «Полімер» на оскарження рішень Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011, так як у разі встановлення у рішенні суду, що оскаржувані рішення були прийняті з дотриманням вимог закону, тобто не були протиправними, Одеська міська рада буде мати підстави подати позов про стягнення збитків за попередні періоди або розірвати договір. Одеська міська рада стоїть на позиції, що орендна плата мала сплачуватись у розмірі не меншому 3 відсотків нормативної грошової оцінки, затвердженої оскаржуваним рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010, незалежно від внесення чи невнесення змін до договору оренди.

Враховуючи принцип пріоритетності норм ПК України у питаннях оподаткування над іншими законами, встановлений ст. 5 ПК України, фіскальні органи мають право перевіряти договори оренди землі державної або комунальної власності на предмет відповідності розмірів орендної плати вимогам ПК України. У випадку встановлення під час перевірки порушення норм ПК України, зокрема не приведення раніше укладених договорів до вимог діючого податкового законодавства, фіскальні органи донараховують орендарям зобов`язання із сплати орендної плати та штрафні санкції.

У разі невизнання протиправними оскаржуваних рішень Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011 не лише Одеська міська рада як орендодавець зможе пред`явити до ТОВ «Завод «Полімер» вимоги про стягнення збитків або повернення безпідставно отриманого майна згідно ст. 1212 ЦК України, але й контролюючий орган матиме підстави для донарахування позивачу зобов`язання зі сплати орендної плати й застосування штрафних санкцій з урахуванням нормативної грошової оцінки, яка діяла до 01.01.2017.

Несплата орендної плати у повному обсязі за наявності нескасованих рішень Одеської міської ради також може бути підставою для звернення орендодавця з позовом про розірвання договору оренди через неналежне його виконання, на що неодноразово вказували представники Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради як під час розгляду цієї справи, так і під час розгляду справи №916/473/13 в господарському суді.

Наведене свідчить про наявність порушеного оскаржуваними рішеннями права позивача та відповідно, підтверджує його право на звернення за захистом до суду.

Умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Вважаючи, що рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011 суперечать нормам закону, проте допоки вони були чинними та обов`язковими для виконання, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування, оскільки вказані рішення мали бути застосовані до нього як до суб`єкта правовідносин з оренди земель комунальної власності

Враховуючи, що рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011 мали бути застосовані до ТОВ «Завод «Полімер» як до орендаря земельної ділянки, і прийняття вказаних рішень стало підставою для звернення заступника прокурора Малиновського району м. Одеси до господарського суду з позовом про внесення змін до договору оренди землі, то ТОВ «Завод «Полімер» було суб`єктом правовідносин, у яких мали бути застосовані оскаржувані нормативно-правові акти.

Повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011 протиправними, оскільки лише визнання протиправними вказаних рішень гарантує позивачу ефективний захист його прав та унеможливить в будь-якому вигляді застосування цих рішень до позивача.

При цьому тривалий розгляд справи за наявності всіх необхідних умов для захисту права позивача (звернення до суду у визначений законом строк особи, до якої мав бути застосований прийнятий з порушенням вимог закону (протиправний) нормативно-правовий акт, протягом строку його чинності) не може мати наслідком відмову суду у задоволенні позову без визнання такого нормативно-правового акта протиправним.

Враховуючи, що оскаржувані рішення Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011 протягом 5 років застосовувались на території м. Одеси і їх застосування потягло за собою відповідні наслідки, суд при прийнятті рішення у справі не може не надати оцінку відповідності/невідповідності цих рішень вимогам законодавства лише з тих підстав, що судочинство не було здійснено у визначені КАС України строки.

10.10.2023 року від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначено, що фактично законний інтерес позивача, про захист якого заявлено у цій справі, зводився до вірогідного збільшення розміру орендної плати за земельну ділянку площею 28241 кв.м., що знаходиться за адресою: м, Одеса, вул. Просьолочна, 10-А, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер», що мало відбутися з урахуванням даних нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої та введеної у дію оскаржуваними у цій справі рішеннями міської ради.

Однак, рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», яка застосовується на території міста з 01.01.2017 року.

З цього часу для взаємовідносин, визначених у ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», в тому числі для визначення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, застосовуються виключно показники технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої саме рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII, і вже не може застосовуватися нормативна грошова оцінка земель міста, затверджена згідно із оскаржуваними рішеннями.

Відтак, оскаржувані у цій справі рішення фактично втратили свою чинність з 01.01.2017 року, а затверджена та введена у дію ними технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси більше не може бути застосована до ТОВ «Завод «Полімер» та, відповідно, після затвердження міською радою нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси впливати та, тим більш, порушувати його права, свободи чи інтереси, з чим правомірно погодився Приморський районний суд м. Одеси.

При цьому, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г, яке набрало законної сили 07.03.2017 року, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року.

В обґрунтування зазначеного рішення Господарського суду Одеської області покладено те, що підставою для перерахунку ТОВ «Завод Полімер» розміру орендної плати стало рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI та 20.09.2011 року№ 1268-VI. У той же час, у рішенні Господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г встановлено, що рішенням від 29.06.2016 року № 756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси станом на 01.01.2016 рік та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в п. 1 цього рішення застосовується з 01.01.2017 року, а отже Одеською міською радою введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку розміру річної орендної плати.

Також, відповідачем вказано, що позивач не заперечує того, що Рішення № 41-VI та Рішення № 1268-VI є нечинними.

Крім того відповідач зазначає, що про відсутність у позивача порушених прав та інтересів, про що ним заявлялось у позові, так як орендна плата за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні, не перераховувалась та не буде перерахована на підставі оскаржуваних у справі рішень міської ради, і нова орендна плата вже погоджена позивачем і відповідачем шляхом укладення змін до договору оренди. Будь-яких інших вимог, пов`язаних із застосуванням у ретроспективному часі положень оскаржуваних у справі рішень, до позивача також не пред`явлено. У свою чергу, задоволення заявленого позову у цій справі жодним чином не відобразиться на правовому становищі позивача, адже оскаржувані у справі рішення вже взагалі не застосовуються на території м. Одеси як такі, що втратили чинність, та не можуть бути застосовані безпосередньо і до позивача.

В судове засідання, призначене на 11.10.2023 року, з`явилися представник відповідача та прокурор Одеської обласної прокуратури. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно.

Ухвалою від 11.10.2023 року суд продовжив шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №522/7868/13-а на тридцять днів та відклав підготовче засідання на 15.11.2023 року.

В судове засідання, призначене на 15.11.2023 року, з`явилися представник позивача, представник відповідача та прокурор Одеської обласної прокуратури. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Від третьої особи ТОВ «Мірс» до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Ухвалою від 15.11.2023 року суд відмовив Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» у прийнятті уточненої позовної заяви по справі № 522/7868/13-а.

Ухвалою суду від 15.11.2023 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 19.12.2023 року.

В судове засідання, призначене на 19.12.2023 року, з`явилися представник позивача, представник відповідача та прокурор Одеської обласної прокуратури. Інші учасники в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно. Від третьої особи ТОВ «Мірс» до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Під час розгляду справи по суті сторони у вступному слові надали свої пояснення щодо змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволення.

Прокурор Одеської обласної прокуратури підтримав позицію відповідача.

У судовому засіданні 19.12.2023 року суд з`ясував думку учасників справи щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження.

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.12.2023 року, суд задовольнив клопотання учасників справи та на підставі ч. 3 ст. 194 КАС України перейшов до подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Договором оренди землі від 05.02.2008 р., укладеним між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер» (далі Договір), останньому було надано в оренду земельні ділянки загальною площею 28241 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Просьолочна, 10-А для експлуатації будівель та споруд виробничої бази, згідно з планами земельних ділянок на 49 років для експлуатації будівель та споруд виробничої бази. Договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 05.02.2008 року, зареєстрований в Одеській регіональній філії Центру ДЗК 08.05.20108 року.

Відповідно до п. 3.1. договору Договір укладено терміном на 49 років, для експлуатації будівель та споруд виробничої бази.

Пунктом 2.3 договору (зі змінами внесеними договором про внесення змін № 1 до договору оренди землі від 15.06.2011 р.) нормативна грошова оцінка земельної ділянки, загальною площею 28 241 кв.м., яка розташована за адресою: м. Одеса, вул. Просьолочна, 10-А, становить 3550988 грн. 98 коп.

Згідно з п. 4.1 договору встановлені умови щодо орендної плати, а саме зазначено, що орендна плата за земельну ділянку, площею 28241 кв.м., розрахована у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 106 529 грн. 67 коп. на рік (п. 4.1. договору зі змінами внесеними договором про внесення змін № 1 до договором оренди землі від 15.06.2011р.).

Разом з цим, пунктом 4.2 договору встановлено, що розмір орендної плати встановлюється за домовленістю сторін згідно з рішенням Одеської міської ради від 15.07.2005 р. № 4247-ІV у відповідності до розрахунку розміру орендної плати та може збільшуватись Одеською міською радою в межах передбачених законодавством в залежності від збільшення ринкової вартості земельної ділянки, яка знаходиться у користуванні.

Приписами п. 4.4 договору сторони встановили, що Орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Умови цього договору щодо розміру орендної плати можуть бути змінені за згодою обох сторін, шляхом укладання відповідних угод, які мають бути нотаріально посвідчені та будуть невідємними частинами цього договору, крім випадків:

- зміни розміру земельного податку відповідно до чинного законодавства України;

- коригування «Грошової оцінки земель м. Одеси», яка затверджується рішенням Одеської міської ради;

- зміни функціонального призначення будівлі або її частини.

У цих випадках розмір орендної плати змінюється Орендодавцем.

Рішенням Одеської міської ради від 28.12.2010 р. № 41-VI „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси" було затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, введено в дію затверджену п. 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель м. Одеси з 01.01.2011 р., крім випадків, визначених у п. 3 цього рішення, введено в дію затверджену п. 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 01.01.2012 р. Зазначене рішення ради оприлюднено в газеті „Одеський вестник" № 5 від 13.01.2011 р.

Рішенням від 20.09.2011 р. № 1268-VI „Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28.10.2010 р. № 41-VI „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси" внесено зміни до рішення Одеської міської ради від 28.10.2010 р. № 41-VI „Про затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земель міста Одеси". Зокрема, введено в дію затверджену п. 1 рішення нормативну грошову оцінку земель міста Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20.09.2011 року, виключено пункти 4, 5, 6 рішення. Зазначене рішення ради оприлюднено в газеті „Одеський вестник" № 166 від 06.10.2011 р.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 06.12.2011р. № 527/М, який розроблено Управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що розташована за адресою м. Одеса, вул. Просьолочна, 10-А, та землекористувачем якої являється ТОВ "Завод "Полімер", площею 28241 кв.м. становить 12 054 388 грн. 44 коп.

Одеським міським управління земельних ресурсів направлено ТОВ «Завод «Полімер» лист №01-25/291111119-04 від 11.12.2012 з пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 05.02.2008 в частині зміни розміру орендної плати, у зв`язку з тим, що рішеннями ОМР від 20.09.2011 №1267-VI та №1268-VІ були затверджені фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки та введено в дію нову нормативну оцінку земель м. Одеси.

В пропозиції було зазначено, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, складеного управлінням Держкомзему у м. Одесі, та встановленої ставки орендної плати 3%, орендна плата складає 361631,65 грн. на рік.

ТОВ «Завод «Полімер» не прийняло таку пропозицію і не погодилося на внесення змін до договору, у зв`язку з чим заступник прокурора Малиновського району м.Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ «Завод «Полімер», за участю третьої особи: Одеського міського управління земельних ресурсів Одеської міської ради, про внесення змін до договору оренди землі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 22.02.2013 року за вказаним позовом було відкрито провадження у справі №916/473/13-г.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. у справі № 916/473/13-г у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 р. рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.10.2016 р. у даній справі касаційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.07.2016 р. та рішення господарського суду Одеської області від 13.06.2016 р. у справі № 916/473/13-г скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VІІ затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену ДП Українським державним науково - дослідним інститутом проектування міст «Дніпромісто» ім. Ю.М. Білоконя, станом на 01.01.2016 року, яка застосовується на території міста з 01.01.2017 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року по збільшенню орендної плати.

В обґрунтування зазначеного рішення Господарський суд Одеської області послався на той факт, що підставою для перерахунку ТОВ «Завод Полімер» розміру орендної плати стало рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року № 41-VI та 20.09.2011 року № 1268-VІ. Як встановлено судом в мотивувальній частині, рішенням від 29.06.2016 р. №756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси станом на 01.01.2016 рік та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в п.1 цього рішення застосовується з 01.01.2017 р., а отже Одеською міською радою введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку розміру річної орендної плати.

Також в рішенні зазначено, що позивачем не спростовані заявлені представником Департаменту факти того, що 20.02.2018 р. на адресу Департаменту надійшло звернення ТОВ «Завод «Полімер» з проханням ввести зміни до договору оренди землі від 05.02.2008 р. №400 у урахуванням нової оцінки (з 01.01.2017 року). Рішенням Одеської міської ради від 24.04.2019 р. за № 4656-VII внесені зміни до договору оренди землі від 30.05.2008 р. за №040850500037, в частині нормативної грошової оцінки та затверджено орендну плату у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 р. №756-VII.

Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем є діючими правовідносини на підставі нової грошової оцінки введеної в дію з 01.01.2017 року.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно зі ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону № 280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

У статті 4 КАС України визначено терміни "нормативно-правовий акт" та "індивідуальний акт":

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовуються неодноразово.

За цими ознаками рішення №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнання противоправним та скасування рішення №1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» є нормативно-правовими актами.

Стаття 264 КАС України визначає особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів місцевого самоврядування.

Відповідно змісту частини першої цієї статті такий порядок поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 264 КАС України встановлено, що право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Отже, нормативно-правові акти чи індивідуальні акти, прийняті суб`єктом владних повноважень з порушенням закону, підлягають визнанню нечинними чи скасуванню лише у разі порушення прав, свобод чи інтересів фізичної особи і необхідності судового захисту з метою поновлення порушеного права.

На підставі викладеного та з урахуванням приписів статей 2, 5 КАС України суд доходить висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог закону рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими рішеннями.

З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права наведений у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 504/4148/16-а, від 12 червня 2020 року у справі № 804/3214/18 та від 18.01.2022 у справі № 640/17684/19.

У постановах Верховного Суду України від 15.11.2016 у справі №800/301/16, від 22.08.2019 у справі № 288/1557/16-а, від 30.08.2022 у справі № 813/3823/17 наголошувалось про те, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Верховний Суд зауважує, що захисту адміністративним судом підпадає фактично порушене право особи в публічно - правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку у суспільних правовідносинах.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові 20.02.2019 у справі №522/3665/17, з`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується. Відсутність матеріально-правової заінтересованості позивача є підставою для відмови в задоволенні позову незалежно від правомірності чи неправомірності оскарженого рішення.

Враховуючи наведені норми та правові висновки Верховного суду, слід дійти висновку, що вирішенню питання щодо правомірності спірних рішень передує встановлення факту поширення приписів цього рішення на суб`єкта правовідносин, права якого може бути порушено шляхом застосування нормативно - правового акта.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження нормативно-правового акту органів місцевого самоврядування надано в тому числі і особам, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Так предметом спору є рішення №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнання противоправним та скасування рішення №1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси».

Право звернення до суду позивач обгрунтовує, зокрема, необхідністю захисту порушеного оскаржуваними рішеннями права позивача. Позивач вказуває на протиправність оспорюваних рішень, а також на те, що норми рішень поширюють свою дію на нього, так як Одеським міським управління земельних ресурсів направлено ТОВ «Завод «Полімер» лист №01-25/291111119-04 від 11.12.2012 з пропозицією внести зміни до договору оренди землі від 05.02.2008 в частині зміни розміру орендної плати, у зв`язку з тим, що рішеннями ОМР від 20.09.2011 №1267-VI та №1268-VІ були затверджені фіксовані відсотки при визначенні ставок орендної плати за земельні ділянки та введено в дію нову нормативну оцінку земель м. Одеси.

Позивач зазначає, що дійсно, з прийняттям нової нормативної грошової оцінки та її застосуванням з 01.01.2017 року, внесення після 01.01.2017 року змін до договору оренди на підставі рішення Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 року є неможливим з правової точки зору. Проте, така ситуація жодним чином не позбавляє права ТОВ «Завод «Полімер» на оскарження рішень Одеської міської ради № 41-VI від 28.12.2010 та №1268-VI від 20.09.2011, так як у разі встановлення у рішенні суду, що оскаржувані рішення були прийняті з дотриманням вимог закону, тобто не були протиправними, Одеська міська рада буде мати підстави подати позов про стягнення збитків за попередні періоди або розірвати договір. Одеська міська рада стоїть на позиції, що орендна плата мала сплачуватись у розмірі не меншому 3 відсотків нормативної грошової оцінки, затвердженої оскаржуваним рішенням Одеської міської ради №41-VI від 28.12.2010, незалежно від внесення чи невнесення змін до договору оренди.

Несплата орендної плати у повному обсязі за наявності нескасованих рішень Одеської міської ради також може бути підставою для звернення орендодавця з позовом про розірвання договору оренди через неналежне його виконання, на що неодноразово вказували представники Одеської міської ради та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради як під час розгляду цієї справи, так і під час розгляду справи №916/473/13 в господарському суді.

Умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу місцевого самоврядування є заінтересованість позивача.

Однак, вказуючи на протиправність спірних рішень, позивач перелічує вимоги законодавства, яким на його думку не відповідають спірні рішення, при цьому належним чином не обґрунтовано яким чином і у який спосіб порушено права позивача, які правові наслідки має для останнього спірні рішення.

Слід зазначити, що фактично законний інтерес позивача, про захист якого заявлено у цій справі, зводився до вірогідного стягнення збитків за несплату орендної плати за земельну ділянку площею 28241 кв.м., що знаходиться за адресою: м, Одеса, вул. Просьолочна, 10-А, яка перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди землі, укладеного між Одеською міською радою та ТОВ «Завод «Полімер», збільшення розміру якої могло відбутися з урахуванням даних нормативної грошової оцінки земель м. Одеси, затвердженої та введеної у дію оскаржуваними у цій справі рішеннями міської ради.

Однак, судом встановлено, що рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси, розроблену ДП «Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» ім. Ю.М. Білоконя», яка застосовується на території міста з 01.01.2017 року.

З цього часу для взаємовідносин, визначених у ст. 5 Закону України «Про оцінку земель», в тому числі для визначення орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, застосовуються виключно показники технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста, затвердженої саме рішенням Одеської міської ради від 29.06.2016 року № 756-VII, і вже не може застосовуватися нормативна грошова оцінка земель міста, затверджена згідно із оскаржуваними рішеннями.

Відтак, оскаржувані у цій справі рішення втратили свою чинність з 01.01.2017 року, а затверджена та введена у дію ними технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси більше не була застосована та не може бути застосована до ТОВ «Завод «Полімер» за попередній період, оскільки вона є нечинною, відповідно, після затвердження міською радою нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси ці рішення не можуть впливати та, тим більш, порушувати його права, свободи чи інтереси.

При цьому, рішенням Господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г, яке набрало законної сили 07.03.2017 року, відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ТОВ «Завод «Полімер» про внесення змін до договору оренди землі від 05.02.2008 року.

В обґрунтування зазначеного рішення Господарського суду Одеської області покладено те, що підставою для перерахунку ТОВ «Завод Полімер» розміру орендної плати стало рішення Одеської міської ради від 28.12.2010 року №41-VI та 20.09.2011 року№ 1268-VI. У той же час, у рішенні Господарського суду Одеської області від 20.02.2017 року у справі № 916/473/13-г встановлено, що рішенням від 29.06.2016 року № 756-VII затверджено нову технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси станом на 01.01.2016 рік та встановлено, що нормативна грошова оцінка, зазначена в п. 1 цього рішення застосовується з 01.01.2017 року, а отже Одеською міською радою введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку розміру річної орендної плати.

Також, відповідачем вказано, що позивач не заперечує того, що Рішення № 41-VI та Рішення № 1268-VI є нечинними.

Крім того відповідач зазначає, що про відсутність у позивача порушених прав та інтересів, про що ним заявлялось у позові, так як орендна плата за земельну ділянку, що перебуває у його користуванні, не перераховувалась та не буде перерахована на підставі оскаржуваних у справі рішень міської ради, і нова орендна плата вже погоджена позивачем і відповідачем шляхом укладення змін до договору оренди. Будь-яких інших вимог, пов`язаних із застосуванням у ретроспективному часі положень оскаржуваних у справі рішень, до позивача також не пред`явлено. У свою чергу, задоволення заявленого позову у цій справі жодним чином не відобразиться на правовому становищі позивача, адже оскаржувані у справі рішення вже взагалі не застосовуються на території м. Одеси як такі, що втратили чинність, та не можуть бути застосовані безпосередньо і до позивача.

У рішенні Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп надано роз`яснення стосовно порядку набрання чинності нормативно-правовими актами та зазначено, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, одна норма може спричиняти недійсність іншої; в цьому випадку «недійсна» норма втрачає чинність остаточно, вона залишається нечинною навіть після втрати чинності норми, яка її «витіснила».

Крім того, чинне законодавство України не передбачає випадків поняття «відновлення» в силі нормативних актів, які у встановленому порядку втратили чинність.

Відтак, станом на час розгляду справи оскаржувані рішення є нечинними.

При цьому, приписами частини другої статті 265 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, процесуальним законодавством регламентовано порядок втрати чинності нормативно-правового акту в разі визнання його протиправним, а саме: з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Зважаючи на такі приписи законодавства, нормативно-правовий акт втрачає чинність з моменту набрання законної сили судовим рішенням.

Отже, положення процесуального законодавства містять імперативне положення, яким по суті визначено повноваження суду при розгляді справи про визнання протиправним та скасування нормативно-правового акту та яке передбачає, що відповідний нормативно-правовий акт може бути визнаний нечинним відповідним рішенням суду лише з моменту набрання ним законної сили.

З огляду на вищевказане імперативне положення Кодексу адміністративного судочинства України суд не наділений повноваженням визнання нормативно-правового акту нечинним з моменту його прийняття, зокрема, й з огляду на те, що останнє може порушувати принцип правової визначеності.

Юридичний спір має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Конституційний Суд України в пп.3.6 п.3 Рішення від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес)) зазначив, що системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст.

У вказаній справі Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 826/24498/15.

Судом встановлено, що орендна плата за земельну ділянку, що перебуває у користуванні позивача, не перераховувалась на підставі оскаржуваних рішень, а тому оскаржуваний нормативно - правовий акт не застосовувався до позивача.

Крім того, суд не приймає твердження позивач, що оскаржувані акти можуть бути застосовані в майбутньому, оскільки навіть у випадку визнання цих актів нечинними відповідним рішенням суду, вони визначаються нечинним з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, більш того на час розгляду справи ці акти вже втратили чинність, і не можуть бути підставою для внесення змін до договору, а збитки або розірвання договору можуть бути застосовані до позивача тільки у разі невиконання договору, в який не було внесено зміни на підставі оскаржуваних актів, і вже це зробити неможливо, що підтверджено рішенням господарського суду.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору, що унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до основних засад адміністративного судочинства, вимог законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги не належать до задоволення.

Підстави для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволення товариства з обмеженої відповідальністю «Завод «Полімер» (вул. Просьолочна, 10-А, м.Одеса, 65085, код ЄДРПОУ: 02971156) до Одеської міської ради (пл.. Думська, 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ:26597691), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, на стороні позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» (вул. Осипова, 37, оф. 551, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ:19217374), товариства з обмеженою відповідальністю «Резон плюс» (вул. Космонавтів, 34, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ:31147119), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради (вул. Успенська, 83/85, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ: 44162529), за участю: Одеської обласної прокуратури (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ: 03528552), Приморської окружної прокуратури м. Одеси (вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009) про визнання противоправним та скасування рішення №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси»; визнання противоправним та скасування рішення №1268-VI від 20 вересня 2011 року «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради №41-VI від 28 грудня 2010 року «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 12.01.2024 року.

Суддя Г.В. Лебедєва

.