Ухвала

від 19.06.2023 по справі 607/1873/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.06.2023 Справа №607/1873/21

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вароди П.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Матвіяса Андрія Богдановича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2023 в цивільній справі №607/1873/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГРАНДСІТІ», державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Бурко Сергія Івановича про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВБУД ПЛЮС», ОСОБА_3 з участю третіх осіб регіонального сервісного центру ГСЦМВ в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС), ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Івана Теодоровича, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

УСТАНОВИВ:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області перебуває цивільна справа за позовом за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГРАНДСІТІ», державного реєстратора Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області Бурко Сергія Івановича про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСКЛЮЗИВБУД ПЛЮС», ОСОБА_3 з участю третіх осіб регіонального сервісного центру ГСЦМВ в Тернопільській області (філія ГСЦ МВС), ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Жовнір Івана Теодоровича, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя.

В ході розгляду справи по суті Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області у даній справі вжито заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 23.05.2023 у виді накладення арешту на частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНВЕСТ-Т»» (код ЄДРПОУ 44931694, адреса 46008, Тернопільська область, Тернопільський район, місто Тернопіль, вулиця Старий Поділ, будинок 11), у розмірі 47,12 %, номінальною вартістю 5 959 700,00 грн., яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та заборонити її відчуження будь-яким способом, а також заборонини державним реєстраторам та іншим посадовим особам, які відповідно до закону наділені повноваженнями державних реєстраторів, здійснювати будь-які реєстраційні дії та вносити записи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань стосовно частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНВЕСТ-Т» (код ЄДРПОУ 44931694, адреса: 46008, місто Тернопіль, вулиця Старий Поділ, будинок 11), у розмірі 47,12 %, номінальною вартістю 5 959 700,00 грн, яка належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Представник позивача ОСОБА_6 адвокат Матвіяс А.Б. подав клопотання про скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2023.

В обґрунтування поданого клопотання адвокат Матвіяс А.Б. вказав, що своє рішення суд обґрунтував тим, що 22.12.2022 М. Шахін (далі Позивач) одноосібно виступив засновником товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМІНВЕСТ-Т» (далі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т»). Тому, суд вважав, що ринкова вартість частки Позивача у статутному капітали ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» становить 12 646 690 гривень, що відповідає грошовій оцінці вкладу Позивача у негрошовій формі як єдиного учасника товариства.

Відповідач заявила зустрічний позов, у тому числі щодо стягнення з Позивача грошових коштів в сумі 7920000 гривень.

Судом враховано, що 03.11.2022 для забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно Позивача, а саме:

- 1/3 частину нежитлового приміщення, загальною площею 143,6 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 ;

- однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ;

- житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_4 ;

-земельну ділянку, площею 0,05 га, кадастровий номер 6110100000:01:004:0145.

Вартість такого майна складає 1960300 (один мільйон дев`ятсот шістдесят тисяч триста) гривень.

Тому, незабезпеченими, на думку суду, є позовна вимога про стягнення з Позивача за зустрічним позовом коштів в сумі 5 959 700 гривень, що становить різницю між позовною вимогою та вартістю майна, на яке накладено арешт (7920000 1960300 = 5959700), а тому заява про забезпечення позову задоволена частково шляхом накладення арешту на частину статутного капіталу ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», номінальною вартістю 5 959 700 гривень, що становить 47,12 % від всього статутного капіталу.

Позивач вважає, що таке рішення прийнято передчасно і воно порушує не лише його права, як засновника та керівника ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», але й перешкоджає нормальній діяльності цього товариства.

На думку Позивача вартість частки у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», на яку накладено арешт, визначена не правильно.

Судом не враховано, що вартість майна, на яке накладено арешт 03.11.2022, повністю забезпечує позовні вимоги за зустрічним позовом.

Позивачем під час розгляду цієї цивільної справи придбано й інше нерухоме майно, яке не є предметом спору, про що відомо Відповідачу як співвласнику такого майна. Однак для забезпечення позову Відповідач вибрав саме частку Позивача у статутному капіталі товариства, що впливає на права та законні інтереси такої юридичної особи.

Щодо вартості частки Позивача у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» позивач вказав нстпуне.

Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При забезпеченні позову суд повинен встановити вартість майна, на яке накладається арешт.

В ухвалі про забезпечення позову від 23.05.2023 вказано: «Як вбачається з витягу з ЄДРПОУ станом на 19.05.2023 статутний капітал ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» становить 12646690 грн, керівником, засновником та кінцевим бенефіціарним власником є ОСОБА_7 ».

ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» створене Позивачем 20.12.2022 як єдиним його засновником, що підтверджується як витягом з ЄДРПОУ, оціненим судом, так і рішенням, копію якого додається до цього клопотання.

Згідно пункту 2.1. рішення про створення ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» вклад Позивача як єдиного учасника товариства до статутного капіталу складається з частини адміністративного будинку та гаража за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» вклад у негрошовій формі повинен мати грошову оцінку, що затверджується одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. При створенні товариства така оцінка визначається рішенням засновників про створення товариства.

На виконання цієї вимоги у пункті 2.3. рішенні про створення ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» вказано, що вклад Позивача як єдиного учасника товариства до статутного капіталу оцінюється у 12646690 гривень.

Однак вартість частки Позивача як учасника товариства станом на 23.05.2023, тобто через 5 місяців господарської діяльності юридичної особи, не є тотожною грошовій оцінці його вкладу на момент заснування ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т».

Частиною 1 статті 66 та статтею 139 Господарського кодексу України встановлено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб`єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.

Тому, вказав представник позивача, вартість частки засновника товариства має відповідати ринковій вартості активів такого товариства у певний період за вирахуванням ринкової вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів товариства), пропорційній до частки засновника у статутному капіталі.

Тобто вартість корпоративних прав (частки в статутному капіталі) необхідно розраховувати за такою формулою: необоротні активи + оборотні активи зобов`язання.

Вартість такої частки повинна визначатись відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та підтверджуватись звітом про оцінку майна (актом оцінки майна), як це передбачено статтею 12 цього Закону.

Для прикладу саме про такий спосіб визначення вартості частки в статутному капіталі товариства на певний період зазначає і Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 09.09.2021 у справі № 920/831/20.

Оскільки до заяви про забезпечення позову представник Відповідача не додав звіт про оцінку частки Позивача у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», як це передбачено Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», то не можна вважати, що суду надана достовірна інформація про вартість такої частки станом на травень 2023 року.

Ототожнення дійсної вартості частки учасника в статутному капіталі товариства з вартістю його вкладу в такий капітал на момент створення юридичної особи є неправильним і не відповідає вимогам закону.

Вартість майна Позивача, на яке накладено арешт 03.11.2022, повністю забезпечує позовні вимоги за зустрічним позовом.

Як вказано раніше представником позивача у цьому клопотанні, 03.11.2022 Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області для забезпечення зустрічного позову, однією із позовних вимог якого є стягнення з Позивача за первісним позовом коштів в сумі 7920000, накладено арешт на:

- 1/3 частину нежитлового приміщення, загальною площею 143,6 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2445123761101);

- однокімнатну квартиру, загальною площею 41,2 кв.м, житловою площею 17,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2377006061101);

- житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 50,9 кв.м, житловою площею 36,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2305243661101);

-земельну ділянку, площею 0,05 га, кадастровий номер 6110100000:01:004:0145 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1242118261101),

що належить на праві приватної власності позивачу (копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності додаються).

Як зазначено в ухвалі про забезпечення позову від 03.11.2022, загальна ринкова вартість такого майна на дені ухвалення судового рішення становить 1 960 300 гривень, що відомо з висновків про вартість майна від 03.10.2022, складених ТОВ «ЗАХІД-ЕКСПЕРТ».

Однак, вказав представник позивача, така оцінка об`єктів нерухомості без проведення огляду майна є недійсною. На цьому наголосив Верховний Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.08.2021 у справі № 461/4240/17. Верховний Суд, вказав представник позивача, зазначив наступне.

«Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені у Законі України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Згідно із частиною четвертою статті 3 зазначеного Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлено у статті 12 цього Закону.

У частині першій статті 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно із частиною шостою статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1) є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2), також є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки нерухомого майна (нерухомості) суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна та проводять державну експертизу звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності у разі їх продажу.

Отже, оцінка нерухомого майна має здійснюватись відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням вимог Національного стандарту № 1, яким визначено загальні засади процедури оцінювання.

Згідно з положеннями пункту 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється, зокрема, ознайомлення з об`єктом оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності: укладення договору на проведення оцінки, ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки; ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів; вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування; узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів; складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки; доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктами 15, 16 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно. Визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів в оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки.

Відповідно до пункту 52 Національного стандарту № 1 оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов`язані з об`єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки.

Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього із забезпеченням режиму конфіденційності згідно з умовами договору на проведення оцінки майна та з дотриманням вимог законодавства (пункт 54 Національного стандарту № 1).

За змістом пункту 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі. Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Виходячи з наведених норм, підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.

Відповідно до пункту 15 Національного стандарту № 1 методи проведення оцінки, що застосовуються під час визначення ринкової вартості об`єкта оцінки у разі використання порівняльного підходу, повинні ґрунтуватися на результатах аналізу цін продажу (пропонування) на подібне майно.

Позивач, як власник майна, на яке накладено арешт, стверджує, що представники (оцінювачі) ТОВ «ЗАХІД-ЕКСПЕРТ» огляд його об`єктів нерухомого майна не проводили, з будь-якими клопотаннями про допуск до таких об`єктів для огляду не звертались.

Тому для встановлення ринкової вартості об`єктів нерухомого майна, на які суд наклав арешт, з дотриманням вимог закону Позивач замовив у оцінювача фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 незалежну оцінку арештованого майна.

Представник позивача вказав, що згідно звітів про оцінку майна, виконаних у відповідності як до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», так і згаданих вище Національних стандартів № № 1, 2, що додаються, ринкова вартість (без врахування ПДВ):

- 1/3 частини нежитлового приміщення, загальною площею 143,6 кв.м, за адресою АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2445123761101) становить 2 639 550 (два мільйони шістсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень;;

- однокімнатної квартири, загальною площею 41,2 кв.м, житловою площею 17,2 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2377006061101) становить 972 450 (дев`ятсот сімдесят дві тисячі чотириста п`ятдесят) гривень;

- житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 50,9 кв.м, житловою площею 36,5 кв.м, за адресою АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2305243661101) становить 1 807 600 (один мільйон вісімсот сім тисяч шістсот) гривень;

-земельної ділянки, площею 0,05 га, кадастровий номер 6110100000:01:004:0145 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1242118261101) становить 2 033 695 (два мільйони тридцять три тисячі шістсот дев`яносто п`ять) гривень.

Таким чином, вказав представник позивача, загальна ринкова вартість нерухомого майна, на яке 03.11.2023 накладено арешт, становить 7 453 295 (сім мільйонів чотириста п`ятдесят три тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень, що є достатньою для забезпечення зустрічного позову.

Крім цього, вказав представник позивача, накладення арешту на частку Позивача у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» спричинило шкоду господарській діяльності цієї юридичної особи.

Після накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» фактично стало неможливим будь-які дії, пов`язані із його (статутного капіталу) збільшенням за рахунок додаткових вкладів чи без таких, його зменшення тощо (глава ІІІ Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»).

Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» будь-які дії (рішення) із статутним капіталом ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» не будуть зареєстровані державними реєстраторами.

Накладення такого арешту, вказав представник позивача, спричинило й матеріальні збитки ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т».

Так, 22.03.2023 ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» уклало попередній договір оренди нежитлових приміщень з ТОВ «МАКСРЕМБУД-Т», за умовами якого основний договір мав укладатись не пізніше 01.08.2023.

На виконання умов пункту 5.1.5. Попереднього договору оренди ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» письмово повідомило ТОВ «МАКСРЕМБУД-Т» про судове рішення з приводу накладення арешту на частку у статутному капіталі. Як наслідок останнє товариство відмовилось від укладення основного договору (копії попереднього договору оренди та листування між сторонами додаються).

У результаті цього, ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» втратило дохід у вигляді орендної плати, яка встановлювалась в сумі 265 800 (Двісті шістдесят п`ять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок на місяць.

Також, при забезпеченні зустрічного позову не врахована наявність у Позивача іншого майна, про яке відомо Відповідачці (Позивачу за зустрічним позовом) як співвласнику такого майна.

28.11.2022, тобто вже після накладення арешту на майно, про яке мова йшла вище, Позивач набув права власності на 1/2 частки будівлі аптеки з офісними приміщеннями за адресою АДРЕСА_6 , загальною площею 301,2 м.кв., про що відомо Відповідачу як співвласнику такого приміщення.

Ринкова вартість набутої Позивачем у власність частки нежитлового приміщення становить 5 910 985 гривень.

Наведене свідчить про добросовісність Позивача, який не приховує факту придбання ним майна, хоча усвідомлює, що до такого майна можуть бути застосовані заходи забезпечення зустрічного позову.

На думку Позивача, Відповідач звернулась із забезпеченням позову шляхом накладення арешту на частку в статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», а не на інше його майно, з метою утруднити господарську діяльність товариства.

Із вказаних підстав представник позивача просить скасувати заходи забезпечення зустрічного позову, вжиті ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2023.

Представник позивача адвокат Матвіяс А.Б. в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд клопотання про скасування заходів забезпечення позову у його відсутності, яке підтримує та просить задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Варода П.Б. в судовому засіданні заперечив щодо скасування заходів забезпечення позову подавши письмові пояснення в яких вказав наступне.

Доводи позивача ОСОБА_6 про те, що після накладення арешту судом на частку у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» фактично стали неможливими проведення будь-яких дій, пов`язаних із збільшенням розміру статутного капіталу за рахунок додаткових вкладів чи без таких, його зменшення, є безпідставними, так як судом накладено арешт виключно на частку в статутному капіталі даного товариства у розмірі 47,12 %, яка належить позивачу ОСОБА_9 . Заходи забезпечення позову у виді заборони збільшення розміру статутного капіталу чи його зменшення у статутному капіталі товариства, за виключенням частки, на яку судом не накладено арешт, - судом не вживалися.

Голослівними є також аргументи позивача ОСОБА_10 щодо невірно встановленої вартості частки у статутному капіталу ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» в ухвалі суду про забезпечення позову, оскільки інформація про номінальну вартість частки на яку судом накладено арешт міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Доказів про іншу вартість частки у статутному капіталі даного товариства позивачем ОСОБА_11 суду не надано.

Водночас твердження позивача ОСОБА_10 про неможливість укладення ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» з ТОВ «МАКСРЕМБУД-Т» договору оренди нежитлових приміщення внаслідок дії арешту частки у статутному капіталі товариства є також безпідставними, оскільки судом не накладався арешт на майно ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», а виключно на корпоративні права (частку у статутному капіталі) належні позивачу ОСОБА_12 .

Щодо доводів позивача ОСОБА_10 про вищу вартість нерухомого майна на яке накладено арешт ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 03 листопада 2022 року, із посиланням на звіти про оцінку майна, складені СОД ФОП ОСОБА_8 , то слід зауважити, що зміна вартості майна на яке судом уже накладено арешт не є підставою для скасування вжитих судом заходів забезпечення позов. Поряд з тим, позивач ОСОБА_6 оскаржував в апеляційному порядку вказану ухвалу суду та постановою Тернопільського апеляційного суду від 20 січня 2023 року така ухвала суду залишена без змін.

Обґрунтовуючи своє клопотання про скасування застосованих заходів забезпечення позову, позивач ОСОБА_6 не навів достатніх доводів та доказів того, що заходи вжитті ухвалою про забезпечення позову порушують безпосередньо його права та підлягають скасуванню. Доводи, викладені у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову, є не переконливими.

З матеріалів справи не вбачається об`єктивних доказів того, що обставини, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, припинилися та змінилися. Враховуючи, що на даний час між сторонами фактично продовжує існувати спір, що вирішується в даній справі, а також беручи до уваги, що предмет спору не змінився, а розгляд справи не завершений, з метою запобігання можливого утруднення виконання рішення суду, не вбачаються правові підстави для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову.

Із вказаних підстав представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Варода П.Б. просить у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_13 - адвоката Матвіяса Андрія Богдановича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 травня 2023 року у справі №607/1873/21 відмовити.

Суд, проаналізувавши заявлене клопотання про скасування заходів забезпечення позову та його підстави вважає, що таке до задоволення не підлягає виходячи із наступного.

У частинах 1-3 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність, та брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України), а також заборону вчиняти певні дії (пункти 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України).

Під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 зазначено: «конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано: «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

За статтею 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

ЄСПЛ у рішенні «Продан проти Молдови» наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником «судового розгляду», передбаченого у статті 6.

При цьому сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (рішення у справі «Кудла проти Польщі»). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення ЄСПЛ у справі «Міфсуд проти Франції» та у справі «Пантелеєнко проти України»).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (пункт 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 30 січня 2003 року у справі № 1-12/203).

Оскільки метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4, 7 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Виходячи із положень наведених правових норм, які регулюють відносини щодо вжиття заходів забезпечення позову в ході розгляду цивільної справи, а також беручи до уваги обставини справи на підставі яких судом вживались заходи забезпечення позову згідно ухвали суду від 23.05.2023 суд вважає, що ті обставини на які посилається представник позивача в обґрунтування скасування вжитих судом заходів забезпечення позову не заслуговують на увагу з огляду на наступні мотиви.

Посилання представника позивача на те, що накладення арешту на частку позивача ОСОБА_10 у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» в розмірі 47,12 % спричинило шкоду господарській діяльності юридичної особи, оскільки після накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства унеможливило дії із збільшенням чи зменшенням статутного капіталу товариства не заслуговують на увагу, оскільки судом накладено арешт лише на частку у статутному капіталі товариства в розмірі 47,12 %, що не перешкоджає збільшувати розмір статутного капіталу товариства, а також зменшувати його до розміру частки на який накладено арешт.

Твердження позивача про те, що накладення арешту на частку позивача ОСОБА_10 у статутному капіталі ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» в розмірі 47,12 % призвело до зриву укладення договору оренди нежитлових приміщень з ТОВ «МАКСРЕМБУД-Т» не заслуговують на увагу, оскільки судом не вживались заходи забезпечення позову спрямовані на заборону господарської діяльності товариства, зокрема на укладення угод із ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т», а тому накладення арешту на частку у статутному капіталі товариства не є перешкодою для укладення товариством господарських договорів із іншими контрагентами.

Посилання позивача на те, що судом невірно визначено вартість частки у статутному капіталі товариства ТОВ «ПРОМІНВЕСТ-Т» не заслуговує на увагу, оскільки вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами суд виходив із номінальної вартості статутного капіталу товариства, яка відображена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є об`єктивною вартістю статутного капіталу товариства, оскільки є офіційною вартістю статутного капіталу товариства, що відображена у вказаному реєстрі та якою послуговуються усі учасники господарських відносин.

Твердження позивача про те, що при вжитті заходів забезпечення позову згідно ухвали суду від 03.11.2022, якою накладено арешт на нерухоме майно позивача ОСОБА_10 , судом невірно визначена вартість такого майна, оскільки така є значно вищою і у достатній мірі забезпечує вимоги відповідачки ОСОБА_1 за зустрічним позовом, не можуть братись до уваги, оскільки вказана ухвала суду від 03.11.2022 про виття заходів забезпечення позову оскаржувалась в апеляційному порядку, та була залишена в силі як законна та обґрунтована.

Крім цього, зміна вартості майна, на яке накладено арешт, не може вважатись обґрунтованою підставою для скасування заходів забезпечення позову, оскільки ринкова вартість нерухомого майна є динамічною ринковою категорією, яка змінюється в залежності від попиту та пропозиції на ринку нерухомості та інших чинників, які повинні братись до уваги при оцінці майна, а тому врахування коливань вартості нерухомого майна на яке накладено арешт в якості вжиття заходів забезпечення позову, призведе до невизначеності правовідносин пов`язаних із забезпеченням позову та порушенні прав як позивача, так і відповідача у справі.

Отже, виходячи із наведеного, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Матвіяса Андрія Богдановича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2023 в цивільній справі №607/1873/21 слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_2 адвоката Матвіяса Андрія Богдановича про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23.05.2023 в цивільній справі №607/1873/21 відмовити.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич