Ухвала

від 12.07.2023 по справі 758/3781/23

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3781/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року м. Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про забезпечення позову вказаного товариства до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійовича, про визнання договорів дарування недійсними, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа №758/3781/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, про визнання договорів дарування недійсними.

10.07.2023 представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу ОСОБА_2 , яким є:

- 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами та земельна ділянка площею 0,25 га, кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходяться за адресою АДРЕСА_2 ;

- земельна ділянка площею 0,1686 га, кадастровий номер 3222781502:0:002:0008, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою АДРЕСА_2 .

Обґрунтовуючи таку заяву, заявник зазначив, що у березні 2023 року позивачу стало відомо про факт укладення ОСОБА_1 вищевказаних договорів дарування.

Разом із цим, такі договори укладені нею після відкриття Господарським судом Київської області проваджень у справах №911/1898/22 за позовом ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» до ТОВ «САТ АГРО», ОСОБА_3 про солідарне стягнення за договором фінансового лізингу № 210722-1/ФЛ-Ю-С від 22.07.2022 та №911/2390/22 за позовом ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» до ТОВ «САТ АГРО», ОСОБА_1 , ТОВ «Світ Агротехніки» про солідарне стягнення за договором фінансового лізингу №210722-2/ФЛ-Ю-С від 22.07.2022, а тому, на думку заявника, вони вчинені з метою ухилення від виконання судових рішень та без наміру створення правових наслідків, обумовлених договорами дарування.

Зокрема, за наявною інформацією ОСОБА_1 відчужила вищезазначене нерухоме майно ОСОБА_2 , яка є її близьким родичем, що позбавлчє позивача права на задоволення своїх вимог за рахунок вказаного майна.

Крім того, наведене свідчить про те, що ОСОБА_1 здійснені дії, направлені на приховування майна з метою недопущення звернення стягнення на майно та використано у даній схемі пов`язану близьку особу - ОСОБА_2 , що свідчить про фіктивність правочинів та є підставою для визнання їх недійсними.

Метою обтяження майна є охорона матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, прийнятого на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захід, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із п.п. 3, 4, 7 ч.1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначені частиною першою статті 150 ЦПК України, згідно з якою позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з врахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зроблено висновок про те, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі №523/11320/19 (провадження №61-6385св21).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» ЄСПЛ зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» ЄСПЛ зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні ЄСПЛ, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) ЄСПЛ вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, в якому зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом, як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Також Конституційний Суд України у пункті 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Аналогічні висновки викладені у постановах (ухвалах) Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №331/3944/18 (провадження №61-11311св19), від 07.07.2021 у справі №639/8124/20-ц (провадження №61-10478ск21), від 01.07.2021 у справі №754/3144/21 (провадження №61-10012ск21).

Крім того, ЄСПЛ здійснює такий захист відповідно до закріплених у статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод положень про те, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції (рішення ЄСПЛ у справах «Лопес Остра проти Іспанії» від 09.12.1994, заява №16798/90, «Геттон та інші проти Сполученого Королівства» від 02.10.2001, заява №36022/97, «Гримковська проти України» від 21.07.2011, заява №38182/03).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як вбачається із матеріалів цивільної справи №758/3781/23, предметом спору у ній є визнання недійсними наступних договорів:

- договору дарування 1/2 частини квартири, укладеного 22.12.2022 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3051, відповідно до якого дарувальник подарувала, а обдарована прийняла в дар 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- договору дарування житлового будинку та земельної ділянки, укладеного 22.12.2022 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3052, відповідно до якого дарувальник подарувала, а обдарована прийняла в дар житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- договору дарування земельної ділянки, укладеного 22.12.2022 між ОСОБА_1 (дарувальник) та ОСОБА_2 (обдарована), посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чмируком О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №3053, відповідно до якого дарувальник подарувала, а обдарована прийняла в дар земельну ділянку площею 0,1686 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222781502:0:002:0008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, із урахуванням змісту заявлених позовних вимог, а також: необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, спроможності такого заходу забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів, суд вважає обґрунтованими твердження представника заявника про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективне поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання судового рішення у даній справі.

Обраний спосіб забезпечення позову відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, а також не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Крім того, між заходами забезпечення позову та предметом позову, який перебуватиме на розгляді в суді, є взаємозв`язок, що відповідає принципу співмірності.

У даному випадку вжиття заявлених заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення справи по суті у суді, а у подальшому забезпечить ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з ч.1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 355-355 ЦПК України, суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» про забезпечення позову у цивільній справі №758/3781/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чмирук Олександр Валерійович, про визнання договорів дарування недійсними задовольнити.

Вжити заходи забезпечення вказаного позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме на:

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- житловий будинок з відповідними надвірними будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_2 та земельну ділянку площею 0,25 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222781502:02:002:0007, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);

- земельну ділянку площею 0,1686 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3222781502:0:002:0008, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Дана ухвала є виконавчим документом та підлягає виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Для виконання цілей даної ухвали вважати:

- боржником - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_3 ;

- стягувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг», ідентифікаційний код 33880354, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2, літ. «Б».

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

СуддяО. О. Ковбасюк