Постанова

від 13.06.2023 по справі 199/530/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2112/23 Справа № 199/530/20 Головуючий у першій інстанції: Якименко Л.Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,

за участю секретаря Сахарова Д.О.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні вм.Дніпро цивільнусправу поапеляційним скаргампредставника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,правонаступником якогоє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Інспекс»,Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» нарішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від22травня 2020року по справіза позовом ОСОБА_1 ,правонаступником якогоє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Інспекс»,до Акціонерноготовариства комерційнийбанк «ПриватБанк»про розірваннядепозитного договорута стягненнягрошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 10 травня 2011 року між ним і банком були укладені мультивалютні депозитні договори №SAMDN25000716342524 (вклад «Мультивалютний на 12 місяців», основний рахунок № НОМЕР_1 у гривні) з процентною ставкою 14% річних та №SAMDN25000716342527 (вклад «Мультивалютний на 12 місяців», основний особовий рахунок № НОМЕР_2 у доларах США) з процентною ставкою 8,5% річних. Позивач вказував, що за депозитним договором №SAMDN25000716342524 від 10 травня 2011 року він вніс 693287,55 грн, а за депозитним договором №SAMDN25000716342527 10025,06 дол. США, що підтверджується відповідними квитанціями. ОСОБА_1 подавав заявки на конвертацію коштів за депозитним договором №SAMDN25000716342524, відповідно до яких 693287,55 грн з основного рахунка № НОМЕР_1 було конвертовано у 86559,06 дол. США, які було зараховано на рахунок № НОМЕР_2 , який є основним рахунком за договором №SAMDN25000716342527, після чого загальна сума вкладу за депозитним мультивалютним договором №SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року станом на 23 травня 2011 року становила 96584,12 дол. США. З 01 квітня 2014 року банк в односторонньому порядку припинив нараховувати проценти за цими договорами, хоча дія мультивалютного вкладу, складовими частинами якого є два вищезазначені мультивалютні депозитні договори, автоматично продовжувалася. Позивач неодноразово звертався до банку з вимогами повернути належний йому вклад разом із нарахованими процентами станом на день такої виплати, проте банк коштів не повернув. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив розірвати депозитний мультивалютний договір №SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США та стягнути на його користь з АТ КБ «ПриватБанк» суму банківського вкладу у валюті договору станом на 01 квітня 2014 року в розмірі 104978,73 дол. США; відсотки за період з 01.04.2014 року по 22.05.2020 року у розмірі 62898,79 дол. США; 3% річних у валюті договору на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за порушення грошового зобов`язання у межах позовної давності за останні три роки до дня ухвалення судом рішення з 22.05.2017 року по 22.05.2020 року включно у розмірі 9448,09 дол. США; неустойку (пеню) на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за останній рік по день ухвалення судом рішення (30828324,07 грн), з урахуванням зменшення пені позивачем у 10 разів, у розмірі 3082832,40 грн (а.с. 75-82, 180, 190-192 т.1).

Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року позов задоволено частково. Вирішено розірвати депозитний договір №SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США № НОМЕР_2 , укладений 10 травня 2011 року між ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк». Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суми грошових коштів, а саме суму основного боргу за банківським вкладом у валюті договору станом на 01 квітня 2014 року в розмірі 104978,73 дол. США; відсотки за період з 01 квітня 2014 року до 22 травня 2020 року у валюті договору 62898,79 дол. США; 3 % річних за період з 22 травня 2017 року до 22 травня 2020 року 9448,09 дол. США; неустойку (пеню) за період з 22 травня 2019 року до 22 травня 2020 року 1000000,00 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (а.с. 211-218 т.1).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року без змін (а.с. 65-74 т.2).

Верховний Суд постановою від 01 грудня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 04 листопада 2020 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова касаційного суду мотивована тим, що при новому розгляді справи суду необхідно виокремити частину позовних вимог, які не були предметом судового розгляду у справі №760/10155/16-ц, забезпечити дотримання принципу правової визначеності та в частині позовних вимог, які раніше не були предметом розгляду у судах, об`єктивно дослідити докази, надати їм оцінку, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, перевірити розрахунки сум, які можуть підлягати стягненню (а.с. 188-194 т.2).

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 і АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 травня 2020 року без змін (а.с. 11-26 т.3).

Верховний Суд постановою від 23 листопада 2022 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольнив частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2022 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 116-123 т.3).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційних скарг, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення, виходячи з наступного.

Встановлено,що, звертаючись до суду з вимогами про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» суми банківського вкладу та відсотків за ним в сумі 96584,12 доларів США, позивач посилався на те, що 10 травня 2011 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір №SAMDN25000716342527 банківського вкладу (депозиту) (Вклад «Мультивалютний на 12 міс.»), з відсотковою ставкою 14% річних для гривні, 8,5% річних для доларів США, на виконання якого він вніс у касу банку 693287,55 грн. та 10025,06 доларів США.

Зазначав, що відповідно до заяв на конвертацію коштів з 11 по 23 травня 2011 року було конвертовано 693287,55 грн. у 86559,06 доларів США, які зараховано на базовий рахунок № НОМЕР_2 . Загальна сума вкладу за договором №SAMDN25000716342527 у доларах США склала 96584,12 доларів США.

Позивач зауважував, що 22 лютого 2013 року договір №SAMDN25000716342527 було в черговий раз пролонговано, після чого процентна ставка склала 9,75% річних для доларів США, розмір внесених коштів 96584,12 доларів США (а.с. 4 т.1).

На підтвердження своїх вимог позивач надав:

копію договору №SAMDN25000716342524 від 10 травня 2011 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» із сумою вкладу у гривні - 693287,55 грн., строком 12 місяців, зі сплатою 14% річних та із сумою вкладу у доларах США 10025,06 доларів США, строком 12 місяців, зі сплатою 8,5% річних (а.с. 14 т.1);

квитанцію від 10 травня 2011 року №292813237 Тг.№САGRAGR000000034018140 про внесення ОСОБА_1 693287,55 грн на рахунок № НОМЕР_1 з призначенням до вкладу №SAMDN25000716342524 (а.с. 18 т.1, 47 т.2);

квитанцію від 10 травня 2011 року №292814103 Тr.№САGRAGR 000000034018248 про внесення ОСОБА_1 10025,06 дол. США на рахунок № НОМЕР_2 з призначенням до вкладу №SAMDN25000716342527 (а.с. 17 т.1, 46 т.2);

копію договору №SAMDN25000716342524 від 22 лютого 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», із сумою вкладу у доларах США 96584,12 доларів США, строком 12 місяців, зі сплатою 9,75% річних (а.с. 15 т.1).

Також надано заявки на конвертацію коштів за депозитним договором №SAMDN25000716342524, поданих позивачем у період з 11 по 23 травня 2011 року, згідно з якими 693287,55 грн з основного рахунка № НОМЕР_1 було конвертовано у 86559,06 дол. США та зараховано на рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 19-27 т.1, 48-56 т.2).

Згідно копії Витягу із статистичної звітності, яка була надана ПАТ КБ «ПриватБанк» до НБУ за формою №625 Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку станом на 01 квітня 2014 року, містяться відомості за договором від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527, а саме:

- у колонці №3 в графі «(код) номер контрагента/інсайдера банку» зазначено ідентифікаційний номер ОСОБА_1 - « НОМЕР_3 »;

- у колонці №9 зазначено номер «SAMDN25000716342527» укладеного ОСОБА_1 з ПАТ КБ «ПриватБанк» депозитного договору;

- у колонці №10 зазначена дата «10.05.2013 року» виникнення чергового «основного зобов`язання» із врахуванням чергової автоматичної пролонгації договору SAMDN25000716342527;

- у колонці №11 зазначено дату 10 травня 2014 року, яка є датою кінцевого погашення зобов`язань, з настанням якої розпочинається наступна автоматична пролонгація;

- у колонці №12 зазначено код валюти договору «840» дол. США;

- у колонці №13 зазначено процентну ставку «9,75», яка діяла під час чергової автоматичної пролонгації договору з 10 травня 2013 року до 10 травня 2014 року, до якого увійшла дата складання цього Звіту до НБУ (Форми №625);

- у колонці №15 зазначено «балансова вартість зобов`язання (основна сума)», що станом на березень 2014 року становить «1058» тис. грн, що у валюті договору (код валюти «840») з урахуванням офіційного курсу НБУ на 31 березня 2014 року (1 $ = 10,9546 грн) становить 96580,43 дол. США;

- у колонці №17 зазначено «балансова вартість зобов`язання нараховані витрати» відсотки, які банк повинен сплатити з дати виникнення «основного зобов`язання» (колонка №10) станом на дату (колонка №11) «92» тис. грн, що у валюті договору становить 8398,30 дол. США;

- у колонці №18 зазначено загальну суму зобов`язань банку сума колонок №15 та №17 (сума вкладу після пролонгації та нараховані банком проценти за відповідний період), яка становить 1150 тис. грн, що у валюті договору становить 115000,00 грн: 10,9546 (курс долара США НБУ станом на 31 березня 2014 року останній день, який включався у розрахунок Форми №625 НБУ станом на 01 квітня 2014 року) = 104978,73 дол. США (а.с. 70 т.1).

15 вересня 2014 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою повернути належний йому вклад за мультивалютним договором №SAMDN25000716342527 (а.с. 178-179 т.3).

01 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено Договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги з розстроченням платежу, за умовами якого ОСОБА_1 (первісний кредитор) відступив (продав) ОСОБА_3 (новому кредиторові), свої права та обов`язки за депозитним договором №SAMDN25000716342527 від 10.05.2011 року та депозитним договором №SAMDN2500073305073 від 22.02.2013 року, а також похідні від цих договорів вимоги: права на відповідні проценти; права на 3% річних за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.5 ЦК України); права на неустойку (пеню) за порушення прав споживачів фінансових послуг (ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів») у межах позовної давності (а.с. 97-99 т.2).

Відповідно до п. 3.1. зазначеного вище договору, право вимоги за основним зобов`язанням переходить до нового кредитора виключно після здійснення новим кредитором повної оплати ціни відступлення права вимоги, визначеної п.2.1. цього Договору.

Після повної сплати ціни відступлення права вимоги, тобто з 12.11.2020 року, що підтверджується копією письмової розписки ОСОБА_1 про отримання 30000,00 дол. США на виконання умов Договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги з розстроченням платежу від 01.06.2020 року, до ОСОБА_3 у повному обсязі перейшли усі права вимоги до боржника АТ КБ «ПриватБанк» за основним зобов`язанням (права вимоги за вищезазначеними депозитними договорами та похідними від них вимогами) (а.с. 100 т. 2).

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03.12.2020 року (провадження №6/199/336/20) замінено стягувача ОСОБА_1 на його правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні №63614301 від 13.11.2020 року, з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.05.2020 року по цивільній справі №199/530/20 (195-198 т.3).

03 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інспекс» та ОСОБА_3 був укладений Договір відступлення права вимоги №ВПВ 030822, відповідно до п 1.1. якого Первісний кредитор - ОСОБА_3 передає, а Новий кредитор - ТОВ «Інспекс» приймає на умовах і в порядку, передбаченому даним Договором, свої права та обов`язки за депозитним договором SAMDN25000716342527 від 10.05.2011 року, укладеним між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк», а також похідні від цих договорів вимоги: права на відповідні проценти; права на 3% річних за порушення грошового зобов`язання (ч.2 ст.5 ЦК України); права на неустойку (пеню) за порушення прав споживачів фінансових послуг (ч.5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до п.1.2. зазначеного договору, права вимоги за Основним договором, вказаним в пункті 1.1. цього Договору, що належить Первісному кредитору підтверджені рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.05.2020 року по цивільній справі №199/530/20, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20.07.2022 року та складаються з: суми основного боргу за банківським вкладом у валюті договору станом на 01.04.2014 року у сумі 104 978,73 США; процентів за період з 01.04.2014 року по 22.05.2020 року у валюті договору у сумі 62 898,79 США; 3% річних за період з 22.05.2017 року по 22.05.2020 року у сумі 9 448,09 США; неустойки (пені) за період з 22.05.2019 року по 22.05.2020 року у сумі 1000000 гривень.

Згідно з пунктом 1.4. зазначеного договору, Право вимоги за договором, вказаним в пункті 1.1. цього Договору, вважається переданим Первісним кредитором Новому кредитору з моменту підписання даного Договору.

Тобто, з 03.08.2022 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інспекс» у повному обсязі перейшли усі права вимоги до боржника АТ КБ «ПриватБанк» за Основним зобов`язанням (права вимоги за вищезазначеним депозитним договором та похідними від нього вимогами), якими ТОВ «Інспекс» має повне право розпоряджатися на власний розсуд, що також підтверджується копією акту приймання-передачі від 03.08.2022 року.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2022 року (провадження №6/199/63/22) замінено стягувача - ОСОБА_3 на його правонаступника ТОВ «Інспекс» у виконавчому провадженні з виконання рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 22.05.2020 року по цивільній справі №199/530/20 (а.с. 199-203 т.3).

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. У письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою (пункт 2 статті 208 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 1058 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з вимогами ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом також встановлено, що у червні 2016 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому просив стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на його користь банківський вклад та проценти за ним у сумі 96584,12 дол. США, що еквівалентно 2423295,57 грн, та 30918,08 євро, що еквівалентно 866942, 96 грн, 3% річних у сумі 6 453,94 дол. США, що еквівалентно 161929,35 грн, та 2066,01 євро, що еквівалентно 57 930,92 грн, пеню в сумі 9 658,40 дол. США, що еквівалентно 242329,26 грн, та 3 091,80 євро, що еквівалентно 86694,07 грн. Підставою заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначив невиконання банком зобов`язань за договорами банківського вкладу від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527 (4) та від 22 лютого 2013 року №SAMDN2500073305073 (а.с. 157, 158-160 т.3).

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у справі №760/10155/16-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму коштів за договором від 22 лютого 2013 року №SAMDN2500073305073 банківського вкладу (депозиту), а саме суму вкладу в розмірі 28564,10 євро, відсотків за договором №SAMDN2500073305073 банківського кладу (депозиту) від 22 лютого 2013 року у розмірі 2285,12 євро, що еквівалентно 865012,13 грн, 3 % річних у розмірі 57730,71 грн та пеню в розмірі 80093,74 грн. У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми вкладу за договором банківського вкладу від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527 у розмірі 96584,12 дол. США, а також 3 % річних і пені за цим договором відмовлено у зв`язку з необґрунтованістю (а.с. 161-165 т.3).

Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року у справі №760/10155/16-ц апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» відсотків за договором від 22 лютого 2013 року № SAMDN2500073305073 за період з 23 лютого 2014 року до 15 березня 2014 року скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 відсотки за договором №SAMDN2500073305073 від 22 лютого 2013 року за період з 23 лютого 2014 року до 15 березня 2014 року у розмірі 65,74 євро. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року в частині стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 57730,71 грн змінено, зменшено суму стягнутих 3% річних з 57730,71 грн до 57639,86 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 108-125 т.1).

Постановою Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі №760/10155/16-ц касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року у незміненій частині та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

ОСОБА_1 не скористався своїм правом та не оскаржував судові рішення у справі №760/10155/16-ц у касаційному порядку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.

Вказана підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони і треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.

Відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

Відповідно до частини першої статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитись під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 28 листопада 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» («Brumarescu v. Romania»), пункт 61).

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, згідно з яким жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі; повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи (рішення Європейського суду з прав людини від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), пункт 52).

Апеляційним судом встановлено, що у цивільній справі №760/10155/16-ц відмовлено у стягненні з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 усієї суми вкладу за договором банківського вкладу від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527 (4) та процентів за ним у розмірі 96584,12 дол. США, а також 3% річних за період з 13.03.2014 року по 02.06.2016 року в розмірі 6453,94 дол. США і пені на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 13.03.2014 року по 02.06.2016 року в розмірі 9658,40 дол. США за невиконання умов цього договору. Судове рішення набрало законної сили 12 листопада 2019 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення коштів за договором банківського вкладу №SAMDN25000716342527 (4) від 10 травня 2011 року у справі №760/10155/16-ц , суд виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

У справі №199/530/20, що розглядається, також заявлені позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , правонаступником якого є ТОВ «Інспекс», суми банківського вкладу від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527, станом на 01.04.2014 року в розмірі 104978,73 дол. США, відсотків за період з 01.04.2014 року по 22.05.2020 року у розмірі 62898,79 дол. США, 3% річних з 22.05.2017 року по 22.05.2020 року включно у розмірі 9448,09 дол. США, неустойки (пені) на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 20.05.2019 року по 20.05.2020 року у (зменшеному) розмірі 3082832,40 грн.

Предмет позову,підстави позову,правове обґрунтування,обставини тафакти,що обґрунтовуютьзвернення досуду звказаними позовнимивимогами уцивільних справах №760/10155/16-ц та №199/530/20 є тотожними. В обох справах заявлені позовні вимоги з приводу належного виконання банком умов та стягнення з нього суми вкладу за договором банківського вкладу від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Перевірку на тотожність позовних вимог судом здійснено шляхом детального дослідження матеріалів даної справи №199/530/20, а також копій позовної заяви з додатками, ухвали про відкриття провадження, рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій у справі Солом`янського районного суду м. Києва №760/10155/16 (а.с. 108-125 т.1, 157-160, 161-165, 167-187 т.3).

Пред`явлення у даній справі додаткових вимог, зокрема про розірвання договору банківського вкладу №SAMDN25000716342527 від 10 травня 2011 року, та надання додаткових доказів (зокрема, квитанції від 10 травня 2011 року №292814103 Тr.№САGRAGR 000000034018248, №292813237 Тr. №САGRAGR000000034018140 від 10 травня 2011 року, Витягу із статистичної звітності НБУ за формою №625 Звіт про концентрацію ризиків за пасивними операціями банку) не може свідчити про наявність підстав для повторного судового розгляду спору між сторонами у частині стягнення суми вкладу у розмірі 96584,12 дол. США за договором банківського вкладу від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527 (неповернення вкладу на вимогу вкладника), який вже вирішено судом з ухваленням рішення, що набрало законної сили.

Необхідно також зауважити, що письмові докази, які надані позивачем на підтвердження своїх позовних вимог, оцінювались судом у справі Солом`янського районного суду міста Києва №760/10155/16-ц, зокрема, копія договору №SAMDN25000716342524 від 10 травня 2011 року, копія договору №SAMDN25000716342524 від 22 лютого 2013 року; копія квитанції №292813237 Тr. №САGRAGR000000034018140 від 10 травня 2011 року на суму 693287,55 грн. не була прийнята до уваги судом через неподання її до місцевого суду.

Колегія звертає увагу, що зазначення у справі №760/10155/16 номеру депозитного договору від 10 травня 2011 року - №SAMDN25000716342527 (4) - не є наслідком розгляду справи щодо іншого договору, а зазначалось з урахуванням змісту заявлених позовних вимог.

Суд приймає до уваги доводи представника відповідача, що вказана у дужках цифра 4 не є обовязковою складовою номеру договору №SAMDN25000716342527; у обох справах позови заявлені позивачем саме з підстав договору №SAMDN25000716342527.

Апеляційним судом достовірно встановлено, що спірні правовідносини стосуються одного і того ж договору банківського вкладу від 10 травня 2011 року, на підставі якого, як стверджує позивач, були відкриті рахунки № НОМЕР_1 у гривні та № НОМЕР_2 у дол. США і внесені на них грошові кошти у розмірі 693287,55 грн та 10025,06 доларів США відповідно.

Крім того, зазначення у позові про стягнення більшої суми вкладу (104978,73 дол. США) не свідчить про наявність підстав для вирішення спору у певній частині, адже у справі Солом`янського районного суду міста Києва №760/10155/16-ц було заявлено про стягнення усієї суми вкладу за договором від 10.05.2011 року.

Виходячи з викладеного, детально дослідивши матеріали даної цивільної справи та копії матеріалів справи №760/10155/16-ц; встановивши, що на час звернення у січні 2020 року до суду з позовом у даній справі було наявне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 29 липня 2019 року у справі №760/10155/16-ц, яке у незміненій частині набрало законної сили 12.11.2019 року, ухвалене з приводу спору між ОСОБА_1 , правонаступником якого є ТОВ «Інспекс», та АТ КБ «ПриватБанк», про той самий предмет і з тих самих підстав, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 ,правонаступником якогоє ТОВ«Інспекс»,до АТКБ «ПриватБанк»про стягненняз банкуна користьпозивача сумивкладу задепозитним договором№SAMDN25000716342527від 10.05.2011року зосновним особовимрахунком № НОМЕР_2 та простягнення процентівза депозитнимдоговором по 02.06.2016 року.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, належним чином не перевірив позов у даній справі на тотожність з іншим позовом у справі №760/10155/16-ц; не дослідив наявність підстав для закриття провадження у справі у вищезазначеній частині, попри подання відповідного клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження (а.с. 106-107 т.1), що призвело до ухвалення рішення у цій частині з порушенням норм процесуального права.

Позовні вимоги про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , правонаступником якого є ТОВ «Інспекс», відсотків за період з 03.06.2014 року по 22.05.2020 року, 3% річних з 22.05.2017 року по 22.05.2020 року включно у розмірі 9448,09 дол. США, неустойки (пені) на підставі ч. 5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів» за період з 20.05.2019 року по 20.05.2020 року у (зменшеному) розмірі 3082832,40 грн. - не підлягають задоволенню, адже вони є похідними від вимоги щодо стягнення суми банківського вкладу за договором від 10 травня 2011 року №SAMDN25000716342527, у задоволенні якої відмовлено в іншій цивільній справі - №760/10155/16-ц.

Частиною першою статті 1075 ЦК України у редакції станом на 2014 рік передбачено, що договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина третя статті 651 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №727/898/19 (провадження №61-7157св20) зазначено, що у цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору.

У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (статті 665, 739, 766, 782). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, слід кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) зроблено висновок про те, що після розірвання договорів їх умови припиняють діяти і правове регулювання відносин між сторонами здійснюється на законодавчих, а не договірних підставах, оскільки розірвання договорів у контексті статей 598 та 651 ЦК України є підставою для припинення зобов`язання. Після розірвання договорів банківського вкладу за судовим рішенням проценти не виплачуються, оскільки договірні зобов`язання, у тому числі і з виплати процентів, припиняються.

Судом встановлено, що 15 вересня 2014 року ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою від 09.09.2014 року повернути належний йому вклад за мультивалютним договором №SAMDN25000716342527 від 10.05.2011 року, яка отримана банком 17.09.2014 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відкрпавлення (а.с. 178-179 т.3).

У даному випадку позовна вимога про розірвання депозитного мультивалютного договору №SAMDN25000716342527 з основним особовим рахунком у доларах США сама по собі є неефективним способом захисту та не призводить до захисту прав позивача, тому колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З оглядуна вищевикладене,апеляційні скаргипідлягають частковомузадоволенню,рішення судупершої інстанціїпідлягає скасуваннюз ухваленнямнового судовогорішення прочасткове закриттяпровадження усправі тавідмову взадоволенні позовнихвимог щодо розірвання депозитного договору, стягнення процентів за депозитним договором, 3% річних та пені.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 377, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,правонаступником якогоє Товариствоз обмеженоювідповідальністю «Інспекс»,Акціонерного товариствакомерційний банк«ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Амур-Нижньодніпровськогорайонного судум.Дніпропетровська від22травня 2020року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інспекс», до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інспекс», суми вкладу за депозитним договором №SAMDN25000716342527 від 10.05.2011 року з основним особовим рахунком № НОМЕР_2 ; про стягнення процентів за депозитним договором, 3% річних, пені по 02.06.2016 року закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інспекс», до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розірвання депозитного договору №SAMDN25000716342527 від 10.05.2011 року з основним особовим рахунком № НОМЕР_2 ; про стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 , правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Інспекс», процентів за депозитним договором, 3% річних, пені за період з 03.06.2016 року по день ухвалення судового рішення відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді І.А. Єлізаренко

О.В. Свистунова