Постанова

від 17.07.2023 по справі 484/3463/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

17.07.23

22-ц/812/593/23

Єдиний унікальний номер судової справи 484/3463/22

Номер провадження 22-ц/812/593/23

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

17 липня 2023 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,

з секретарем судового засідання Калашник А.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 рішення, яке ухвалено Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області 13 квітня 2023 року, під головуванням судді Закревського В.І., в приміщені цього ж суду об 11 год. 01 хв., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу,

УСТАНОВИЛА:

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 пред`явила позов до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 1992 року по 11 травня 2022 року проживала з ОСОБА_6 спільно однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу. Вони вели спільний побут, мали спільні права та обов`язки притаманні подружжю, спільний бюджет, спільних друзів, спільний відпочинок.

Весь цей час позивач проживала в будинку АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_6 , де і була зареєстрована з 26 квітня 1996 року.

При цьому, у вказаний період позивач була у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У свою чергу, ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі не перебував, оскільки його дружина померла у 1991 році.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер, та після його смерті відкрилась спадщина.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_5 є спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_6 та заперечують право спадкування позивача на 1/2 частину всього належного спадкодавцю майна, у зв`язку із чим у позивача виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в судовому порядку задля зміни черговості права на спадкування.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2008 року по 11 травня 2022 року.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 надав до суду відзив, в якому просив у задоволені позову відмовити. Зазначав, що померлий ОСОБА_6 не мав шлюбних відносин із позивачем ОСОБА_1 , а сам лише факт проживання за однією адресою не свідчить про сімейні відносини між ними.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 з ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в період з 2008 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду мотивовано тим, що вказаний факт повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами та показаннями свідків, а відповідачами не надано суду жодних доказів, які б спростовували факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 і ОСОБА_6 , як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення міськрайонного суду скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Підставами апеляційного оскарження рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2023 року представник відповідача вказує застосування в оскаржуваному судовому рішенні норм права без урахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 15 серпня 2019 року у справі №588/350/15-ц, від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19, від 05 лютого 2020 року у справі №712/7830/16-ц, від 10 жовтня 2019 року у справі №748/897/18.

Окрім того, звернуто увагу на те, що позивачем було обрано неефективний спосіб захисту своїх прав з оглядну на те, що лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не тягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи немайнових прав позивача, та не дає останній права на спадкування як спадкоємцю четвертої черги за наявності спадкоємців за законом першої черги. При цьому, інших позовних вимог позивач у своєму позову не заявляла.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , доводи апеляційної скарги не визнала, посилаючись на їх необґрунтованість, просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення міськрайонного суду залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав. Також зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення, відповідно до положень ч.8 ст.141 ЦПК України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в ст.263 ЦПК України.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення таким вимогам не відповідає.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

З матеріалів справи убачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 (а.с.112).

25 травня 2022 року до Другої первомайської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернувся його син ОСОБА_3 , у зв`язку із чим заведено спадкову справу за №144/2022 (а.с.109,113).

27 травня 2022 року до Другої первомайської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулась ОСОБА_1 як особа, з якою померлий проживав однією сім`єю, але не перебував у шлюбі (а.с.117).

Цього ж дня ОСОБА_1 подала до Другої первомайської державної нотаріальної контори заяву щодо спільного сумісного майна подружжя, в якій зазначала, що все спадкове майно спадкодавця є його особистою власністю, та на виділ 1/2 частки в спільному сумісному майні подружжя вона не претендує (а.с.118).

15 травня 2023 року державний нотаріус надіслав на адресу ОСОБА_1 лист №330/02-14, в якому повідомив, що наявний спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_6 . У зв`язку із цим, ОСОБА_1 роз`яснено, що вона має право звернутись до суду щодо захисту своїх прав по цій справі та до 03 квітня 2023 року надати до нотаріальної контори повідомлення суду про відкриття провадження. Попереджено, що у разі ненадання вказаної інформації, свідоцтво про право на спадщину за законом буде видано спадкоємцю відповідно до ст.1261 ЦК України (а.с.121).

17 квітня 2023 року державним нотаріусом Другої первомайської державної нотаріальної контори видано ОСОБА_3 , як спадкоємцю першої черги за законом, три окремі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на земельні ділянки площею 0.0079 га, кадастровий номер 4825487000:06:000:1948, площею 3.4610 га, кадастровий номер 4825487000:03:000:0340, площею 0.1560 га, 4825487000:06:000:1594, які розташовані в межах території Степківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.140,142,143).

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу.

У відповідності до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч.2 ст.3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом.

До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Зазначене положення поширюється щодо осіб - чоловіка або жінки, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, але перебувають в іншому зареєстрованому шлюбі; проте не поширюється щодо інших осіб, які перебувають у зареєстрованому шлюбі з іншою особою, але проживали однією сім`єю зі спадкодавцем на інших засадах, ніж фактичні шлюбні відносини.

Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Аналіз наведеної норми права вказує, що для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові компоненти: особи спільно проживали; ці особи пов`язані спільним побутом; ці особи мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі №5-рп/99 про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц (провадження №14-130цс19) зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (ст.ст.3,74 СК України).

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі №554/8629/17 (провадження №61-3012св21).

Згідно зі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.ст.76,77 ЦПК України).

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 ЦК України та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (ч.2 ст.1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (ч.2 ст.1258 ЦК України) стосується другої-п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (ст.1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (ст.1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (ч.2 ст.1274 ЦК України); спадкова трансмісія (ст.1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (ч.3 ст.1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої-п`ятої черги.

Відповідно до ст.1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі ст.1261 ЦК України.

За змістом ч.2 ст.1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин.

До відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2020 року у справі №755/14155/16-ц (провадження №61-23350св19).

Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Схожі висновки наведені Верховним Судом у постанові від 30 травня 2019 року у справі №346/1178/17 (провадження №61-48393св18).

Отже, з огляду на те, що встановлення позивачу факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловік та жінка без шлюбу (четверта черга) необхідно їй як наслідок лише для отримання в подальшому права на спадщину за законом разом із спадкоємцями першої черги та такий факт самостійно не породжує юридичних наслідків, тому факт проживання позивача із спадкодавцем однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, в цій конкретній цивільній справі, не підлягає встановленню, оскільки не породжує юридичних наслідків для позивача.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду рішення суду першої інстанції, а тому рішення на підставі положень ст.376 ЦПК України, слід скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволені названих позовних вимог.

За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, за наслідками апеляційного розгляду справи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 1 611 грн. судового збору, сплаченого останнім за подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367,374,376,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13 квітня 2023 року - скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 і ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 1 611 (одна тисяча шістсот одинадцять) грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: В.В. Коломієць

Н.В. Самчишина

Повний текст судового рішення

складено 17 липня 2023 року