Рішення

від 05.07.2023 по справі 522/13713/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Провадження № 2/522/112/23

Справа № 522/13713/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року м. Одеси

Приморський районний суд

у складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Волошина А.С.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Одесі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення майна особистою приватною власністю, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 14.05.2021 року звернулася до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Позовні вимоги в частині поділу майна подружжя мотивовані тим, що з грудня 2007 року ОСОБА_1 почала проживати спільно з ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловік та жінка, вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, фактично виконували права та обов`язки подружжя. Також почали спільно виховувати малолітню доньку ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після народження другої спільної дитини сторони зареєстрували шлюб. У період перебування у шлюбі в тому числі з моменту проживання однією сім`єю сторонами було придбано нерухоме майно, що реєструвалося як на позивача так і на відповідача. На ім`я ОСОБА_2 зареєстроване наступне майно:

1)Нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 110,3 кв.м. (реєстраційний номер майна: 27291982);

2)нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462139451101);

3)нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462251051101);

4)нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,8 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462408751101);

5)нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 21,8 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462362051101);

6)нежитлове приміщення підвалу, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 70,80 кв.м. (реєстраційний номер майна: 508931351101).

7)квартира, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 146,00 кв.м. (реєстраційний номер майна: 137023351101).

8)нежитлове приміщення офісу, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 77 кв.м. (реєстраційний номер майна: 952393851101);

Рухоме майно, що було придбано у шлюбі та зареєстровано на ім`я відповідача:

1)транспортний засіб XINGYUE модель XY150ZK, 2010 року виготовлення, дата реєстрації: 17.07.2014, об`єм двигуна 150;

2)транспортний засіб KIA, модель SPORTAGE, 2016 року виготовлення, дата реєстрації: 06.09.2016, об`єм двигуна 1995;

3)транспортний засіб PEUGEOT модель BIPPER, 2013 року виготовлення, дата реєстрації: 04.10.2018, об`єм двигуна 1248;

4)транспортний засіб CHRYSLER модель PT CRUISER, 2007 року виготовлення, об`єм двигуна 2429;

5)транспортний засіб CITROEN модель BERLINGO, 2014 року виготовлення, об`єм двигуна 1560.

На ім`я ОСОБА_1 зареєстроване наступне майно:

1)земельна ділянка кадастровий номер 5122786400:02:002:1053, площею 0,1318 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 .

2)Об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 36,4 кв.м.

Оскільки майно було придбано в період шлюбу, воно належить сторонам на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу порівну, тобто ОСОБА_1 просить визнати за нею частку від усього перерахованого майна.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 15.07.2021 роз`єднано позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , виділено в окреме провадження, зокрема позовні вимоги про поділ майна подружжя.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 23.07.2021 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 10.08.2021.

До суду 10.08.2021 надійшла заява представника позивача про зміну предмету позову, згідно якої доповнено, у зв`язку з технічною помилкою позовні вимоги приміщенням офісу-магазину за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 51,50 кв.м.

У підготовчому засіданні 10.08.2021 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 , представника відповідача ОСОБА_5 було прийнято до провадження заяву про зміну предмету позову від 10.08.2021, з метою надання часу для підготовки відзиву, відповіді на відзив, оголошено перерву до 19.10.2021.

У підготовчому засіданні 19.10.2021 було відкладено розгляд справи на 19.11.2021, адже обидві сторони звернулися до суду з заявами про відкладення розгляду справи.

До суду 18.11.2021 надійшов зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, згідно якого все нерухоме майно, крім приміщення за адресою: АДРЕСА_10 , ОСОБА_2 просить визнати його особистою приватною власністю.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що нежитлове приміщення кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,6 кв.м. та нежитлове приміщення 102, загальною площею 44,6 кв.м. є двома частинами одного єдиного нежитлового приміщення, загальною площею 157,2 кв.м., які належать ОСОБА_2 на підставі мирової угоди від 02.10.2008. Приміщення отримані до шлюбу, за час шлюбу майно у вартості істотно не збільшилося, ОСОБА_1 не здійснювала жодних трудових чи фінансових затрат щодо таких приміщень. Така ж ситуація з приміщеннями №103 та АДРЕСА_11 , які набути до шлюбу на підставі мирової угоди. Квартира АДРЕСА_12 була придбана ОСОБА_2 у ОСОБА_1 06.04.2016 на підставі ст. 64 СК України, тому вибула з права спільної сумісної власності подружжя у особисту приватну власністю ОСОБА_2 . Приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 70,80 кв.м. придбано під час шлюбу з ОСОБА_1 , проте за особисті кошти, отримані від реалізації кафе, яке перебувало у його власності на підставі мирової угоди. Приміщення придбано не в інтересах сім`ї, а з метою здійснення підприємницької діяльності. Нежитлове приміщення НОМЕР_5, загальною площею 110,3 кв.м. придбане ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 16.04.2009, тобто до шлюбу, тому є його особистою власністю. Нежитлове приміщення офісу, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 77 кв.м. набуте на підставі мирової угоди від 02.10.2008, тобто до укладення шлюбу з ОСОБА_6 . Однак площа приміщення становила 64,1 кв.м. в 2016 році у ОСОБА_2 виникла необхідність розширення бізнесу, тому він планував розширити підвал на 17,9 кв.м., однак не здійснив добудову, але у новому технічному паспорті помилково вказано присутніть приміщення 8-комора, площею 17,9 кв.м., тобто загальна площа приміщення складала 82,0 кв.м. Згідно договору про виділення часток нерухомого майна в натурі від 15.06.2016 з такого приміщення виділено нежитлове приміщення офісу, загальною площею 5,0 кв.м. на користь ОСОБА_7 , а у ОСОБА_2 залишилося приміщення площею 77,0 кв.м. Земельна ділянка та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_9 придбано у період шлюбу сторін, однак за особисті кошти ОСОБА_2 від продажу майна набутого до шлюбу з ОСОБА_1 .

У підготовчому засіданні 19.11.2021 проведеному за участі позивача, представника позивача та представника відповідача було поновлено представнику відповідача процесуальні строки та прийнято до провадження зустрічний позов ОСОБА_2 . З метою надання часу для підготовки відзиву на зустрічний позов розгляд справи відкладено на 03.12.2021.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (с.Бондар В.Я.) від 23.11.2021 відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси (с.Федчишина Т.Ю.) від 26.11.2021 відмовлено у задоволення заяви ОСОБА_1 про відвід судді.

До суду 03.12.2021 надійшов відзив представника позивача ОСОБА_4 на зустрічний позов, згідно якого просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, адже мирова угода від 02.10.2008 на яку посилається відповідач не була долучена до матеріалів зустрічного позову, а тому повинна критично оцінюватися судом. Приміщення за адресою: АДРЕСА_6 набувалося у період шлюбу за кошти сім`ї, а майно фізичної-особи підприємця також є спільною сумісною власністю подружжя. Приміщення АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_11 зареєстроване за відповідачем на підставі свідоцтва від 25.09.2014, тоді як сторони перебувають у шлюбі з 11.03.2011, тобто таке майно також набуте в шлюбі. Квартира АДРЕСА_12 є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки спеціальний договір відносно виділу ОСОБА_2 у особисту приватну власність даної квартири не було укладено. Жодних доказів про наявність у відповідача особистих коштів долучено не було, тому і земельна ділянка і будинок в АДРЕСА_9 належить на праві спільної сумісною власності сторонам. ОСОБА_1 працювала та виховувала 4 дітей, тому її внесок у спільну власність був вагомий.

У підготовчому засіданні 03.12.2021 проведеному за участі ОСОБА_1 , її представника ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 було прийнято до провадження відзив на зустрічну позовну заяву, відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів, задоволено клопотання представника відповідача про поновлення процесуального строк та долучення доказів поданих разом з клопотанням від 03.12.2021. Надано сторонам час для підготовки відповіді на відзив та заперечень на відповідь, розгляд справи відкладено до 24.01.2022.

У підготовчому засіданні 24.01.2022 представник позивача ОСОБА_4 вважала за неможливе розглядати справи за відсутності представника відповідача, просила надати час для подання пояснень відносно долучених доказів, адже відповідачем не було подано відповідь на відзив, судом задоволено клопотання представника позивача, надано час до наступного підготовчого засідання, яке призначено на 07.02.2022.

До суду 07.02.2022 надійшли додаткові пояснення представника позивача ОСОБА_4 відносно доказів, згідно якого зазначає, що документи подані відповідачем не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя. Об`єкти нерухомості - предмет позову відрізняються від тих, що належить відповідача на підставі мирової угоди, тому не може прийматися до уваги. Нежитлове приміщення офісу площею 37,2 кв.м. не є тим самим приміщенням площею 77 кв.м., адже реєстрація права власності після значного збільшення площі свідчить про виникнення спільної сумісної власності подружжя, адже приміщення збільшилося більш ніж на 50%. Квартира АДРЕСА_16 була площею 50,8 кв.м., тоді як приміщення №103 і №104 становить 109,6 кв.м. Приміщення міні-кафе також змінено на приміщення №101 та №102 під час шлюбу сторін, тому є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя.

У підготовчому засіданні 07.02.2022 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 та представника відповідача ОСОБА_5 було долучено додаткові пояснення відносно доказів, задоволено клопотання представника позивача про долучення довідки до акту огляду МСЕК, задоволено клопотання ОСОБА_4 про витребування доказів, задоволено клопотання представника відповідача про долучення доказів разом з клопотанням від 14.12.2021. В засідання встановлено порядок дослідження доказів: спочатку допитати свідків потім дослідити письмові докази. Задоволено клопотання представника відповідача про виклик свідків, оголошено перерву до 14.03.2022.

Ухвалою суду від 07.02.2022 витребувано інформацію щодо рухомого майна ОСОБА_2 , яке було переоформлено або продано у період з січня 2021 року по грудень 2021 року.

До суду 14.03.2022 надійшли додаткові пояснення відносно доказів представника позивача, в яких вказує, що висновки експерта лише підтверджують збільшення площі приміщення та не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя, а довідка щодо користування сейфовою скринькою не свідчить про те, що в сейфі зберігалися саме кошти, адже в такому сейфі може зберігатися що завгодно, зокрема цінні папери, ювелірні вироби, предмета мистецтва і т.д.

У зв`язку з неявкою учасників справи у підготовче засідання 14.03.2022 розгляд справи відкладено на 18.04.2022.

У підготовчому засіданні 18.04.2022 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 було задоволено клопотання представника позивача про виклик свідків від 18.04.2022, надано час з метою погодження питання проведення експертизи, наступне засідання призначено на 09.06.2022.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про вжиття заходів забезпечення позову.

В результаті оскарження ухвали від 19.04.2022, постановою Одеського апеляційного суду від 16.02.2023 відхилено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишено без змін ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 19.04.2022.

Розгляд справи у підготовчому засіданні 09.06.2022 відкладено на 02.08.2022, у зв`язку з неявкою учасників справи.

У підготовчому засіданні 02.08.2022 було долучено додаткові пояснення на докази, задоволено клопотання представника позивача щодо витребування доказів, а саме інформації про підстави відчуження транспортних засобів. В результаті проведених підготовчих дій, у підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 29.08.2022.

Ухвалою суду від 26.08.2022 задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 29.08.2022 проведеному в режимі відеоконференції було надано вступне слово представником позивача ОСОБА_4 , у зв`язку з проблемами технічного характеру, які спричинили переривання відеоконференції, судом вирішено відкласти розгляд справи до 07.10.2022, але допитати свідків, які з`явилися у судове засідання. Було допитано свідка ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Ухвалою від 07.10.2022 залишено без розгляду клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 07.10.2022 задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, наступне засідання призначено на 07.11.2022.

Ухвалою від 31.10.2022 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 07.11.2022 розгляд справи відкладено на 29.11.2022.

У судовому засіданні 29.11.2022 проведеному за участі представника відповідача ОСОБА_5 було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи, визнано причину неявки неповажною, наступне засідання призначено на 05.12.2022.

У зв`язку з неявкою учасників справи у судове засідання 05.12.2022 розгляд справи відкладено на 16.01.2023.

Ухвалою від 09.01.2023 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_5 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 16.01.2023 ОСОБА_2 просив відкласти розгляд справи з метою отримання правової допомоги, адже для надання вступного слова йому треба представник, а його адвокат знаходиться за кордоном. Представник позивача ОСОБА_4 не заперечувала щодо відкладення, але наполягала на присутності представника в наступному засіданні. Клопотання відповідача було задоволено та оголошено перерву до 02.03.2023. У судовому засіданні було допитано свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .

У судовому засіданні 02.03.2023 ухвалою від 02.03.2023 відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_2 про об`єднання справ в одне провадження, також ухвалою від 02.03.2023 відмовлено у задоволені заяви представника позивача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі. ОСОБА_2 просив відкласти розгляд справи з метою надання вступного слово його представником. Клопотання було задоволено розгляд справи відкладено на 05.04.2023.

У судовому засіданні 05.04.2023 проведеному за участі представників сторін було надано представником відповідача ОСОБА_5 вступне слово, також допитано свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Судом змінено порядок дослідження доказів, у наступному засіданні 13.04.2023 вирішено дослідити письмові докази і перейти до допиту свідків, розгляд справи відкладено на 13.04.2023.

У судовому засіданні 13.04.2023 проведеному за участі представників сторін було досліджено письмові докази, розгляд справи відкладено на 20.04.2023, погоджено резервні дати засідань.

У судовому засіданні 20.04.2023 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 було допитано свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , розгляд справи відкладено на 12.05.2023.

У судовому засіданні 12.05.2023 проведеному за участі ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_4 було допитано свідка ОСОБА_16 , судом роз`яснено можливість подання письмових пояснень щодо досліджених доказів, розгляд справи відкладено на 06.06.2023.

У судовому засіданні 06.06.2023 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 задоволено клопотання представника відповідача про відкладення, зобов`язано відповідача надати докази перебування на лікуванні, наступне засідання призначено на 04.07.2023.

У судовому засіданні 04.07.2023 закінчено з`ясування обставин справи та надано промову у судових дебатах представником позивача ОСОБА_4 та представником відповідача ОСОБА_5 . Представник позивача просила задовольнити позов, представник відповідача просила відмовити у позові, підтримала подані нею заяви. Суд видалився до нарадчої кімнати до 05.07.2023.

На оголошення вступної та резолютивної частини ухвали та рішення у судовому засідання 05.07.2023 з`явилися представники сторін.

Ухвалою від 05.07.2023 відмовлено у задоволенні заяви та клопотання представника позивача ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, оцінивши наявні докази, дійшов висновку про часткове обґрунтування позову та часткове обґрунтування зустрічного позову, з огляд на наступне.

Судом встановлено, що 11 березня 2011 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 , видане повторно 03.06.2021 року Малиновським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис про шлюб №87 від 11.03.2011 року.

Згідно інформаційної довідки №245937236 від 25.02.2021 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) є власником: нежитлового підвального приміщення, загальною площею 70,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 (дата державної реєстрації 15.06.2016); нежитлового приміщення кафе, загальною площею 87,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_4 (дата державної реєстрації 15.12.2015); нежитлового приміщення, загальною площею 21,8 кв.м. за адресою: АДРЕСА_5 (дата державної реєстрації 22.09.2014); нежитлового приміщення, загальною площею 44,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_3 (дата державної реєстрації 22.09.2014); нежитлового приміщення кафе, загальною площею 112,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 (дата державної реєстрації 22.09.2014); квартири, загальною площею 146 кв.м. за адресою: АДРЕСА_7 (дата державної реєстрації 06.04.2016) (т.1 а.с.18-23).

Відтак, 22.09.2014 за ОСОБА_2 було зареєстровано приміщення №101, загальною площею 146 кв.м. та приміщення №102, загальною площею 112,6 кв.м., які розміщені за адресою: АДРЕСА_8 . Трансформація вказаних приміщень відбулася наступним чином:

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2008 року у справі №22ц-3988/2008 р. визнано мирову угоду, за якою ОСОБА_2 виділилося у власність наступне нерухоме майно:

- нежитлових приміщень кафе та бару площею 165,5 кв.м., що розташовані за адресою АДРЕСА_8 ;

- нежитлове приміщення офісу площею 37,2 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_8 ;

- квартира АДРЕСА_16 , загальною площею 50,8 кв.м.;

- нежитлове приміщення міні-кафе площею 89,3 кв.м. розташоване за адресою: АДРЕСА_8 (т.1 а.с.214-217).

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 157,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_8 на підставі: розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 20.10.2010 №1167, замість мирової угоди від 02.10.2008, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03.10.2008 справа №22ц-3988/2008, зареєстрованих КП «ОМБТІ та РОН» від 18.06.2009, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення кафе від 28.10.2010 (т.1 а.с.29, 163).

Згідно висновку експерта №207/21 судового експерта Сікорської Олени Анатоліївни від 26.11.2021, складеного на замовлення ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 для подання до суду по цивільній справі №522/13713/21, експертом визначено, що нежитлове приміщення кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,6 кв.м. та нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,6 кв.м. є двома частинами одного єдиного нежитлового приміщення, загальною площею 157,2 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 (т.2 а.с.63-75).

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 112,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2014 (т.1 а.с.170).

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 44,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_3 , про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2014 (т.1 а.с.176).

Таким чином, ОСОБА_2 набув право власності на приміщення АДРЕСА_13 та АДРЕСА_17 в результаті проведених будівельних робіт з приміщеннями, що були визнані за відповідачем на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2008 року у справі №22ц-3988/2008, якою затверджено мирову угоду в справі про поділ майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 .

Зареєстроване 15.12.2012 за ОСОБА_2 приміщення №103, загальною площею 87,8 кв.м. та зареєстроване 22.09.2014 за ОСОБА_2 приміщення АДРЕСА_18 , утворилися наступним чином.

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 109,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_8 на підставі: розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 19.08.2010 №821, замість мирової угоди від 02.10.2008, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03.10.2008 справа №22ц-3988/2008, зареєстрованих КП «ОМБТІ та РОН» від 14.06.2010, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення кафе-бару від 03.09.2010 (т.1 а.с.32, 181, т.2 а.с.50).

Згідно висновку експерта №206/21 судового експерта Сікорської Олени Анатоліївни від 26.11.2021, складеного на замовлення ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 для подання до суду по цивільній справі №522/13713/21, експертом визначено, що нежитлове приміщення кафе, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,8 кв.м. та нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 21,8 кв.м. є двома частинами одного єдиного нежитлового приміщення кафе-бару, загальною площею 109,6 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 (т.2 а.с.37-49).

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 87,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_4 , про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2014 (т.1 а.с.187).

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 21,8 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_5 , про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 25.09.2014 (т.1 а.с.193).

Отже, ОСОБА_2 набув право власності на приміщення № НОМЕР_3 та АДРЕСА_11 також в результаті проведених будівельних робіт з приміщеннями, що були визнані за відповідачем на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2008 року у справі №22ц-3988/2008, якою затверджено мирову угоду в справі про поділ майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 .

Посилання представника позивача на те, що приміщення відрізняються площею з визнаними за відповідачем об`єктами на підставі ухвали про затвердження мирової угоди не приймаються судом до уваги, адже питання законності / незаконності реконструкції приміщень не є предметом спору, а висновками судового експерта підтверджено поділ об`єктів, право власності на які набуто на підставі свідоцтва про право власності, замість ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03.10.2008.

Приміщення офісу, загальною площею 77 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , утворилося наступним чином.

Право власності на нежитлове приміщення офісу, загальною площею 77 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 зареєстроване за ОСОБА_2 15.06.2016, про що свідчить інформаційна довідка №61810612 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1 а.с.230-231).

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 82,0 кв. АДРЕСА_8 на підставі: декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією ДАБК в Одеській області від 05.01.2012, замість мирової угоди від 02.10.2008, ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03.10.2008 справа №22ц-3988/2008, зареєстрованих КП «ОМБТІ та РОН» від 17.06.2009, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення офісу від 26.01.2012 (т.1 а.с.228в, т.2 а.с.23).

15 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 було укладено договір про виділення часток нерухомого майна в натурі (поділ) за яким співвласники нежитлових приміщень офісу за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 82,0 кв.м. виділили в натурі у власність ОСОБА_2 нежитлові приміщення офісу, загальною площею 77,0 кв.м., у власність ОСОБА_7 нежитлові приміщення офісу, загальною площею 5,0 кв.м. (т.1 а.с.39-41, 232а-233, т.2 а.с.30-32).

Згідно висновку експерта №208/21 судового експерта Сікорської Олени Анатоліївни від 26.11.2021, складеного на замовлення ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 для подання до суду по цивільній справі №522/13713/21, експертом визначено, що нежитлове приміщення загальною площею 64,1 кв.м. зазначене у технічному паспорті на нежитлове приміщення у будинку АДРЕСА_8 від 01.11.2010 майже повністю входить до складу нежитлового приміщення загальною площею 77,0 кв.м., зазначеному у технічному паспорті на нежитлове приміщення в будинку АДРЕСА_8 від 27.05.2016, за виключенням приміщення «5-підсобне», площею 5,0 кв.м. Приміщення загальною площею 17,9 кв.м., яке позначено в технічному паспорті на нежитлове приміщення офісу у будинку АДРЕСА_8 від 02.03.2016 як «приміщення 8-комора, площею 17,9 кв.м.» - фактично не існує (т.1 а.с.12-22).

Тож, право власності ОСОБА_2 на приміщення офісу, загальною площею 77,0 кв.м. в будинку АДРЕСА_8 , виникло на підставі ухвали Апеляційного суду Одеської області від 03 жовтня 2008 року у справі №22ц-3988/2008, якою затверджено мирову угоду в справі про поділ майна між ОСОБА_2 та ОСОБА_17 .

ОСОБА_2 став власником об`єкту, загальною площею 110,3 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_8 на підставі: розпорядження Приморського районної адміністрації Одеської міської ради від 24.09.2008, замість рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2008, справа 2-5119/08, зареєстрованого П «ОМБТІ та РОН» від 10.12.2008, про що свідчить свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення НОМЕР_5 від 16.04.2009 (т.1 а.с.250).

Таким чином, приміщення АДРЕСА_19 з 2009 року належить ОСОБА_2 на підставі рішення суду, тобто придбано до укладення шлюбу. В той час, як приміщення 101, 102, 103 та 104 та приміщення, загальною площею 77,0 кв.м. за адресою: АДРЕСА_8 , утворилися з приміщень, які були виділені ОСОБА_2 на підставі мирової угоди щодо поділу майна з попередньою дружиною, тому є особистою приватною власністю відповідача.

ОСОБА_2 та ОСОБА_17 10 липня 2015 року продали, а ОСОБА_18 та ОСОБА_7 купили нежитлові приміщення кафе та бару, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 165,5 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 10.07.2015, зареєстрованого в реєстрі за №620 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. (т.1 а.с.234-237а).

Згідно п.2.1 вищевказаного Договору від 10.07.2015, ціна нерухомого майна, що купується становить 2 724 913 гривень. Пунктом 2.3 передбачено, що покупці одержали безготівково в рівних частках від покупців належні їм грошові кошти в розмірі, вказаному у п. 2.1 цього Договору, повністю, про що своїми підписам під цим договором та копіями платіжних доручень підтверджують факт повного розрахунку за проданий об`єкт і відсутність щодо покупців будь-яких претензій фінансового характеру (т.1 а.с.235).

10 липня 2015 року ОСОБА_2 оформив угоду на користування сейфовою скринькою №20150710000007, яка була відкрита 10.07.2015 у відділення АТ КБ «Приват Банк» та закрита 10.07.2016, про що свідчить довідка АТ КБ «ПриватБанк» від 20.08.2021 (т.2 а.с.90).

Додаток до довідки від 20.08.2021 свідчить про те, що ОСОБА_2 відвідував сейфову скриньку у наступний час: 10.07.2015, 13.11.2015, 08.12.2015, 15.12.2015, 10.03.2016, 06.04.2016, 10.04.2016, 11.04.2016, 08.06.2016, 10.07.2016 (т.2 а.с.91).

Сейфова скринька відкрита в день продажу ресторану ОСОБА_2 та ОСОБА_17 , тому, доводи представника позивача щодо недоведеності зберігання в сейфі готівкових засобів, з урахуванням показань свідка, який вказав, що допомагав розвозити кошти після правочину по банкам, серед яких був і АТ «ПриватБанк», не заслуговують на увагу.

ОСОБА_2 став власником нежитлового підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 70,8 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_19 та ОСОБА_2 15 грудня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за №1944 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Сегеченко І.М. (т.1 а.с.35-36, 128-129, 223-224).

11 квітня 2016 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 прийняла у власність земельну ділянку, площею 0,1318 га, кадастровий номер 5122786400:02:002:1053, що розташована за адресою: АДРЕСА_9 . Договір зареєстрований в реєстрі за №302 приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О.А. (т.1 а.с.42-43, 134-135, 238-239).

11 квітня 2016 року між ОСОБА_20 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, загальною площею 36,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_9 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,1318 га. Договір зареєстрований в реєстрі за №301 приватним нотаріусом Комінтернівського районного нотаріального округу Одеської області Денісовою О.А. (т.1 а.с.44-45, 132-133, 240-241).

Відповідач стверджує, що вищевказані три об`єкти куплені на гроші отримані від продажу ресторану, що належав ОСОБА_2 та ОСОБА_17 порівну на підставі мирової угоди.

Відтак, нежиле підвальне приміщення за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 70,8 кв.м. було придбано за 373 400 грн (п.5 Договору купівлі-продажу від 15.12.2015). 15.12.2015 ОСОБА_2 відвідував сейфову скриньку відкриту в день продажу ресторану.

Земельна ділянка, площею 0,1318 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 була придбана за 116 000 грн (п.3 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 11.04.2016).

Будинок АДРЕСА_20 було придбано за 82 000 грн (п.3 договору купівлі-продажу від 11.04.2016).

11.04.2016 ОСОБА_2 також відвідував сейфову скриньку.

Загальна сума придбаних трьох об`єктів є значно меншою від суми продажу ресторану, тобто три об`єкти придбані за 571 400 грн, той час як частка ОСОБА_2 від продажу ресторану склала 1 362 456,50 грн. Сейф відвідувався відповідачем в день укладення договорів.

З огляду на вищевикладене, суд погоджується з доводами представника відповідача, що приміщення за адресою: АДРЕСА_6 та земельна ділянка та будинок в АДРЕСА_9 , були придбані ОСОБА_2 за кошти від продажу поділеного з попередньою дружиною ресторану, на підставі мирової угоди, затвердженої Апеляційним судом Одеської області.

ОСОБА_8 як свідок повідомила, що її мама ОСОБА_1 весь час перебування у шлюбі працювала та займалася вихованням дітей, вела домашнє господарство. Будинок на АДРЕСА_24 придбався для сім`ї, в кожного був вітраж зі своїм ім`ям, в кожного з дітей була своя особлива кімната. ОСОБА_1 допомогала ОСОБА_2 вести бізнес, вони обговорювали при свідку всілякі питання такі як продаж об`єктів. Свідок вказувала, що її мама проживала з ОСОБА_2 з 2008 року, коли вони повінчалися, а одружилися вони в 2011 році. Мама та вітчим довго шукали будинок, саме мама знайшла будинок АДРЕСА_23 адже в цьому селі проживають її батьки, тобто бабуся та дідусь свідка. ОСОБА_2 не пускає ОСОБА_1 десь вже два роки в будинок АДРЕСА_23 забрав у неї ключі.

ОСОБА_9 приведена до присяги повідомила, що ОСОБА_21 та ОСОБА_2 проживали з січня 2008 року, в цьому році вони повінчалися, а одружилися вже в 2011 році. Сторони спочатку проживали в квартирі АДРЕСА_16 , а потім ця квартира стала нежитловим приміщенням. В 2016 році сторони купили будинок всім оповістили про те, що нарешті купили, в 2017 році вони вже заїхали. В ОСОБА_1 до шлюбу був автомобіль, який був проданий в подальшому, останнім автомобілем ОСОБА_22 був Кіа . ОСОБА_24 радився з ОСОБА_25 щодо ведення бізнесу, обирали меню, обирали фарфор в французький ресторан на Французькому бульварі.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона в травні 2011 року прийшла влаштовуватися на роботу бухгалтера у підприємство директором якого є ОСОБА_2 ОСОБА_26 на той момент вже був у шлюбі. В 2015 році ресторан «ІНФОРМАЦІЯ_3», який належав ОСОБА_2 та його попередній дружині ОСОБА_27 продали і після цього було куплено багато маленьких приміщень, зокрема АДРЕСА_26 , АДРЕСА_21 під загороднє кафе, також після продажу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в квартирі на другому поверсі був зроблений ремонт, вона все це бачила. ОСОБА_29 ніяк не брала учать в цих правочинах, вона приходила тільки в бухгалтерію брати кошти і дітям також давали кошти. Квартира АДРЕСА_12 належала ОСОБА_1 , але в 2016 році вона продала її ОСОБА_2 , бо в неї хворіла мама, робили операції. На запитання представника позивача свідок пояснила, що приміщення не пов`язані з ПП «Галерея», де вона працює, однак бухгалтери допомагали оформлювати правочини. На запитання представника позивача вказала, що суми продажу і купівлі їй невідомі.

Свідок ОСОБА_11 вказала, що вона працювала раніше менеджером в ОСОБА_2 , а саме в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_3 », знає, що після продажу « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_2 купив приміщення на АДРЕСА_10 , дільницю у АДРЕСА_24, на АДРЕСА_25 приміщення. Вказала, що ОСОБА_2 купив квартиру на другому поверсі над « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та оформив її на ОСОБА_1 , допоки не захворіла її мама. Як продав ресторан ОСОБА_2 зробив ремонт в квартирі. На запитання відповідача, пояснила, що приміщення на АДРЕСА_26 було без ремонту, все відремонтували під ресторан. Про продаж квартири їй відомо з особистих бесід і ОСОБА_29 розповідала.

Свідок ОСОБА_12 пояснила, що вона була маклером при покупці земельної ділянки у АДРЕСА_24, вказала, що ОСОБА_2 купував ділянку, яку оформив на свою дружину.

ОСОБА_13 приведений до присяги повідомив, що при продажі ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_3 » він допомагав, як людина у якої є дозвіл на носіння зброї, розвозити велику суму від продажу по банкам. Після продажу ресторану ОСОБА_2 купував приміщення для створення невеликих кафе, зокрема земельну ділянку у АДРЕСА_24, приміщення біля Нового Базару, на АДРЕСА_26 . Про купівлю приміщень знає зі слів ОСОБА_2 .

З показань свідка ОСОБА_14 вбачається, що вона з ОСОБА_31 навчалися разом в університеті. З 2010 року свідок лікувала маму ОСОБА_32 і так познайомилася з її чоловіком. Свідок не раз відпочивала в заміському будинку сторін, там у вітражах перші літери імен доньок.

Свідок ОСОБА_15 вказав, що дочка ( ОСОБА_1 ) працювала, свідок приходив допомагав з дітьми. Спочатку сторони проживали в орендованих квартирах, першу квартиру купили на АДРЕСА_27, щось перестроювали. Сторони шукали земельну ділянку у АДРЕСА_24, потім знайшли, будувалися. Свідок прийшов, коли вже побудували. Вказав, що майно купувалося за спільні кошти, але частка ОСОБА_2 була більшою, адже він ресторатор.

ОСОБА_16 приведена до присяги повідомила, що ОСОБА_29 проходила інтернатуру в клініці, потім свідок запросила її на роботу. Коли народилася друга дитина сторони мріяли про купівлю дома і купили, переробили там, дуже він затишний, для дітей багато зроблено, на вітражах імена написані ОСОБА_22 і діточок. ОСОБА_33 завжди працювала на двох-трьох роботах як виходила з декрету, займається міжнародними дослідженнями, а ця робота завжди гарно оплачується. На запитання представника позивача пояснила, що вони купили «оцей дім», перебудували там все, машини купували, для ресторанів.

Показання свідків наведені в порядку їх допиту, але за змістом наданих пояснень вбачається, що свідки зі сторони позивача говорять про те, що ОСОБА_1 весь час працювала та займалася вихованням дітей, тому майно купувалося на сімейні кошти, в той час як свідки зі сторони відповідача вказують, що після продажу великого ресторану «ІНФОРМАЦІЯ_3» відповідачем було придбано багато маленьких приміщень.

Згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 (через страхувальників) сплачувала податки для пенсії з 1998 року по 2021 рік (т.1 а.с.115-122, 123-126).

ОСОБА_1 з 10.04.2017 була керівником ПП «Камертон-Клінік», про що свідчить витяг з Опендатабот (т.1 а.с.127).

Доводи про те, що ОСОБА_1 весь час у період шлюбу працювала приймаються судом до уваги, адже також підтверджується іншими матеріалами справи.

В той час, як про спільне проживання сторін з 2008 року говорили лише донька позивача ОСОБА_8 та свідок ОСОБА_9 . Встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу не є предметом позову, однак є підставою, яка не підтверджена матеріалами справи, окрім показань двох свідків зі сторони позивача.

Відповідно до статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За положеннями частин першої, другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Разом з тим згідно із статтею 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).

Таким чином, лише з показань свідків неможливо зробити висновок про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу, навіть народження спільних дітей не вказує, на пов`язаність жінки та чоловіка саме як подружжя.

Показання свідків зі сторони відповідача підтверджують встановлені судом обставини купівлі трьох об`єктів нерухомості після продажу ресторану, частка якого набута відповідачем в результаті поділу майна з попередньою дружиною, зокрема земельною ділянки та будинку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_9 та приміщення за адресою: АДРЕСА_6 .

Положеннями статті 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц, провадження № 14-325цс18.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічні положення містяться у частині другій статті 372 ЦК України.

Як роз`яснено судам у пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов`язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).

При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 372 ЦК України за рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України.

Як встановлено судом всі вищевказані об`єкти нерухомості, зокрема нежитлове приміщення НОМЕР_5, приміщення №101, 102, 103, 104, приміщення загальною площею 77,0 кв.м., які розташовані в будинку АДРЕСА_8 , придбані ОСОБА_2 до шлюбу з ОСОБА_1 , приміщення, яке розташоване за адрсеою: АДРЕСА_6 та земельна ділянка та будинок, розміщені за адресою: АДРЕСА_9 , придбані ОСОБА_2 за його особисті кошти, а квартира АДРЕСА_12 викуплена ОСОБА_2 з спільної сумісної власності сторін.

Суд враховує, що мирова угода затверджена Апеляційним судом Одеської області вказує на інші площі приміщень, ніж ті які були зареєстровані та підстава вказана «розпорядження чи декларація замість мирової угоди», втім, як вказувалося вище, оцінка діям органам державної влади при видачі свідоцтва про право власності не надається при розгляді даної справи про поділ майна подружжя.

У частині першій статті 62 СК України вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналіз частини першої статті 62 СК України свідчить, що визнання майна дружини, чоловіка за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя пов`язується із наявністю у сукупності двох умов:

1) істотність збільшення вартості майна. Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті. Істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя;

2) істотність збільшення вартості має бути пов`язана зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Істотність збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном. Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зазначено:

«Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.

Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

Сторони будинок в АДРЕСА_9 називають об`єктом незавершеного будівництва, свідки вказують, що будинок зроблений під сім`ю, тобто ремонтувався вже сторонами.

До матеріалів справи додано лише технічний паспорт на вказаний будинок від 27.11.2018, згідно якого загальна площа житлового будинку 317,8 кв.м. (т.1 а.с.136-141).

Об`єкт незавершеного будівництва - це об`єкт, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження, але не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Будь-яких дозвільних документів на будівництво / реконструкцію придбаного об`єкту нерухомості, документів, що підтверджують проведення будівельних робіт та здійснення витрат на ведення будівництва, матеріали справи не містять, встановлено лише купівля будинку загальною площею 36,4 кв.м.

Технічний паспорт та показання свідків не є тими доказами, які б свідчили про здійснення розбудови купленого об`єкту, тому вважати будинок АДРЕСА_9 - об`єктом незавершеного будівництва, підстав немає.

Вище судом встановлено, що будинок куплений ОСОБА_2 за його особисті кошти, істотність збільшення об`єктів позивачем доведене не була.

Суд погоджується з тим, що ОСОБА_1 працювала та заробляла кошти, однак істотність збільшення як наведене вище полягає насамперед у збільшенні вартості такого майна, що неможливо встановити показаннями свідків. Оцінка купленого майна наведена у договорі купівлі-продажу, в той час як оцінка будинку на даний момент до матеріалів справи не долучалася. Навіть само по собі збільшення площі не є ознакою істотного збільшення вартості майна, тому суд вважає, що такий будинок підлягає визнанню за ОСОБА_2 , однак не як об`єкт незавершеного будівництва, а саме як будинок відповідно до договору купівлі-продажу.

З витягу з Єдиного державного реєстру Міністерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів від 25.02.2021 вбачається, що ОСОБА_2 є власником: транспортного засобу CHRYSLER модель PT CRUISER, 2007 року виготовлення, об`єм двигуна 2429 (дата державної реєстрації 04.04.2008); транспортного засобу CITROEN модель BERLINGO, 2014 року виготовлення, об`єм двигуна 1560 (дата державної реєстрації 30.10.2019); транспортного засобу XINGYUE модель XY150ZK, 2010 року виготовлення, дата реєстрації: 17.07.2014, об`єм двигуна 150 (дата державної реєстрації 17.07.2014); транспортного засобу KIA, модель SPORTAGE, 2016 року виготовлення, дата реєстрації: 06.09.2016, об`єм двигуна 1995 (дата державної реєстрації 06.09.2016); транспортного засобу PEUGEOT модель BIPPER, 2013 року виготовлення, дата реєстрації: 04.10.2018, об`єм двигуна 1248 (дата державної реєстрації 04.10.2018) (т.1 а.с.24-26).

З витребуваних від Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області Головного сервісного центру МВС документів вбачається, що автомобіль CHRYSLER модель PT CRUISER, сірого кольору продано 02.07.2021 ОСОБА_34 (т.2 а.с.173), автомобіль CHRYSLER модель PT CRUISER, білого кольору продано 02.07.2021 ОСОБА_10 (т.2 а.с.174), автомобіль CITROEN модель BERLINGO, білого кольору продано 23.04.2021 ОСОБА_35 (т.2 а.с.175), автомобіль Mercedes-Benz 320G 3199, сірого кольору продано 13.01.2021 ОСОБА_36 (т.2 а.с.176).

З матеріалів справи вбачається, що частина транспортних засобів - предмету спору була відчужена, тому фактично розподілена не може бути. Автомобілі XINGYUE, KIA та PEUGEOT підлягають поділу порівну між сторонами, відповідно до позовних вимоги, адже набуті в шлюбі.

Щодо поділу квартири АДРЕСА_12 , суд зазначає наступне.

Квартира АДРЕСА_12 , загальною площею 146,0 кв.м. була куплена ОСОБА_1 20 серпня 2013 року у ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , про що свідчить договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.08.2013 зареєстрований в реєстрі за №1305 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Плигіною Ж.О. (т.1 а.с.197-205).

Згідно ч.1 ст. 64 СК України дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Квартира набута 20.08.2013, тобто у період шлюбу, тобто квартира стала спільною сумісною власністю подружжя, адже презумпція спільності набутого у шлюбі майна в даному випадку спростована не була.

Квартира АДРЕСА_12 , загальною площею 146,0 кв.м. була куплена ОСОБА_2 у ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 06 квітня 2016 року, зареєстрованого в реєстрі за №565 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. (т.1 а.с.37-38, 130-131, 211-212).

Таким чином, купуючи квартиру вперше ОСОБА_1 набула право власності на квартиру як об`єкт спільної власності подружжя, тому можна говорити, що обоє з подружжя мали рівні «частки» у праві власності, тоді як купуючи квартиру ОСОБА_2 - чоловіком у ОСОБА_1 - дружини, відповідач фактично викупив «частку» позивача.

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Підстав вважати, що договір укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо продажу квартири приховував інший правочин був фіктивним суду не представлено.

Тому, виходячи з презумпції спільної власності подружжя та правомірності правочину, суд дійшов висновку, що купуючи чоловіком квартири у дружини, відповідач викупив її частку у праві спільної сумісної власності та став одноособовим власником такого майна. При тому, суд враховує, що продаж квартири відбувся також у день відвідування ОСОБА_2 сейфової скриньки - 06.04.2016. Отже, позовні вимоги зустрічного позову в цій частині також підлягають задоволенню.

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21).

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (частина п`ята статті 263 ЦПК України).

Щодо предмету позову - нежитлового приміщення офісу-магазину за адресою: АДРЕСА_10 , загальною площею 51,50 кв.м., то матеріали справи не містять відомостей про належність такого об`єкту комусь зі сторін, як з`ясовано в судових засіданнях такий об`єкт було відчужено, тому поділу не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов переконливого висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволення в частині поділу не проданих набутих за час шлюбу транспортних засобів, в той час як зустрічний позов ОСОБА_2 підлягає задоволення, за виключенням обставин того, що будинок АДРЕСА_9 є об`єктом незавершеного будівництва.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_22 ; місце проживання: АДРЕСА_7 ) частину транспортного засобу марки XINGYUE модель XY150ZK, 2010 року виготовлення, дата реєстрації: 17.07.2014, об`єм двигуна 150.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_22 ; місце проживання: АДРЕСА_7 ) частину транспортного засобу марки KIA, модель SPORTAGE, 2016 року виготовлення, дата реєстрації: 06.09.2016, об`єм двигуна 1995.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_22 ; місце проживання: АДРЕСА_7 ) частину транспортного засобу марки PEUGEOT модель BIPPER, 2013 року виготовлення, дата реєстрації: 04.10.2018, об`єм двигуна 1248.

В іншій частині позову - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення майна особистою приватною власністю - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 112,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462139451101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 44,6 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462251051101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 87,8 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462408751101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 21,8 кв.м. (реєстраційний номер майна: 462362051101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_7 , загальною площею 146,00 кв.м. (реєстраційний номер майна: 137023351101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення підвалу, розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 70,80 кв.м. (реєстраційний номер майна: 508931351101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 110,3 кв.м. (реєстраційний номер майна: 27291982).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на нежитлове приміщення офісу, розташоване за адресою: АДРЕСА_8 , загальною площею 77 кв.м. (реєстраційний номер майна: 952393851101).

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на земельну ділянку, кадастровий номер 5122786400:02:002:1053, площею 0,1318 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_9 .

Визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) право особистої приватної власності на будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_9 , загальною площею 36,4 кв.м.

В іншій частині позову - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до Одеського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 17 липня 2023 року.

Суддя: В.Я. Бондар