Постанова

від 12.07.2023 по справі 332/5065/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 12.07.2023 Справа № 332/5065/21

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №332/5065/21 Головуючий у 1 інстанції Марченко Н.В.

Провадження № 22-ц/807/1412/23 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого Онищенка Е.А.

суддів: Бєлки В.Ю.,

Трофимової Д.А.

за участю секретаря судового засідання Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради, третя особа Територіальний відділ освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради про визнання незаконним, скасування наказу про відсторонення, стягнення шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради, третя особа Територіальний відділ освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради про визнання незаконним, скасування наказу про визнання незаконним та скасування Наказу №101-к від 08.09.2021р. «Про відсторонення від роботи працівників» в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи на час відсутності щеплення від СОVD-19 без збереження заробітної плати, а також стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу

В позові вказала що 08.11.2021 року їй було вручено наказ №101-к про відсторонення від роботи з 08.11.2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення - надання підтверджувального документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до такої вакцинації.

В подальшому відповідно до Наказу №22-к/тр від 28.02.2022 р. «Про допуск до роботи» ОСОБА_1 було допущено до роботи з 25.02.2022 до завершення воєнного стану в країні.

Позивачка вважає наказ про відсторонення від роботи незаконним та просить його скасувати з підстав того, що законодавством України не передбачено відсторонення працівника від роботи з причини відсутності у нього щеплення від СОVID-19. Посилаючись на положення статті 43 Конституції України, статей 2, 2-1, 46, 147 Кодексу законів про працю України, ОСОБА_1 просила скасувати наказ №101-к від 08.11. 2021 року про відсторонення від роботи, стягнути з відповідача заробітну плату за час відсторонення від роботи.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради від 08.11.2021 року № 101-к «Про відсторонення від роботи працівників ПНЗ «БДЮТ Заводського району» в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині відмови в стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити її вимоги та стягнути з Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 31 433,71 без урахування податків та інших обов`язкових платежів. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Вирішити питання судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Позашкільний навчальний заклад «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом неповно з`ясовані фактичні обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПНЗ "БДЮТ Заводського району" Запорізької міської ради третя особа Територіальний відділ освіти Заводського району Департаменту освіти та науки Запорізької міської ради, про визнання незаконним та скасування Наказу № 101-к від 08.11.2021 "Про відсторонення від роботи працівників ПНЗ "БДЮТ" в частині відсторонення ОСОБА_1 з 08 листопада 2021 на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати. Судові витрати покласти на позивача.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене судом першої інстанції рішення відповідає зазначеним вище нормам процесуального права.

Встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 08.11.2021 року ОСОБА_1 було вручено наказ №101-к про відсторонення від роботи з 08.11.2021 року до моменту усунення нею причин відсторонення - надання підтверджувального документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або копії медичного висновку про наявність протипоказань до такої вакцинації. (а.с. 11).

Відповідно до Наказу №22-к/тр від 28.02.2022 р. «Про допуск до роботи» ОСОБА_1 було допущено до роботи з 25.02.2022 до завершення воєнного стану в країні (а.с.94).

Суд першої інстанції вірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами, що їх регулюють.

Так, пунктом «б» частини першої статті 10 Закону України № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що громадяни зобов`язані у передбачених законодавством випадках робити щеплення. Щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань можуть здійснюватися обов`язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи в порядку, встановленому законами України (друге речення частини другої статті 30 цього Закону).

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 42 Закону України № 2801-XII «Основи законодавства України про охорону здоров`я», медичне втручання (застосування методів діагностики, профілактики або лікування, пов`язаних із впливом на організм людини) допускається лише в тому разі, коли воно не може завдати шкоди здоров`ю пацієнта. Медичне втручання, пов`язане з ризиком для здоров`я пацієнта, допускається як виняток в умовах гострої потреби, коли можлива шкода від застосування методів діагностики, профілактики або лікування є меншою, ніж та, що очікується в разі відмови від втручання, а усунення небезпеки для здоров`я пацієнта іншими методами неможливе.

Положеннями статті 284 ЦК України передбачено, що надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо.

Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення.

Відмова проінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.

Підпункт 2 пункту 41-6 Постанови № 1236 встановлює відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно ч.1 ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Положеннями ч. 1 ст. 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі:

- появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

- відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони;

- в інших випадках, передбачених законодавством.

Накази МОЗ, видані в межах повноважень, передбачених законом, є обов`язковими до виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими держадміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та громадянами (пункт 8 вказаного Положення).

Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі - Перелік № 2153). У первинній редакції до цього переліку ввійшли: працівники центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Наказом МОЗ від 25 лютого 2022 року № 380, який набрав чинності 01 березня 2022 року, зупинено дію наказу МОЗ № 2153 до завершення воєнного стану в Україні, який триває в Україні з 24 лютого 2022 року відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з подальшими змінами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153;

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;

3) взяття до відома, що:

- на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 КЗпП України, частини першої статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу»;

- відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;

- строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 березня 2022 року № 372 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 1236, зокрема на період воєнного стану:

- фізичним особам і суб`єктам господарювання рекомендовано дотримуватися протиепідемічних заходів, спрямованих на запобігання поширенню COVID-19;

- фізичним особам рекомендовано забезпечити отримання повного курсу вакцинації від COVID-19 вакцинами, включеними ВООЗ до переліку дозволених для використання в надзвичайних ситуаціях;

- закладам охорони здоров`я забезпечити готовність до реагування на спалахи COVID-19 в умовах воєнного стану;

- пункт 41-6постанови № 1236 було доповнено абзацом такого змісту: «Положення цього пункту не застосовуються на період воєнного стану».

Враховуючи вищевикладене, судом першої інтонації вірно визначено, що після набрання чинності цими нормативно-правовими актами і до завершення воєнного стану в Україні до працівників, які належать до Переліку № 2153, не може бути застосовано відсторонення від роботи у зв`язку з відсутністю щеплення від COVID-19. Відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно ч.1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ч.11 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, тобто заробітна плата виплачується саме за виконану роботу.

З огляду на те, що під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19.

У кожному конкретному випадку при вирішенні питання про нарахування сум за час правомірного відсторонення працівника від роботи слід виходити, насамперед, із норм КЗпП України, умов колективного договору, який діє на підприємстві, де працює відсторонений працівник, та укладеного з останнім трудового договору. У разі, якщо таке відсторонення не було правомірним, роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати.

Відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав.

У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є працівником Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради керівником гуртка. Формально вона належала до числа працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Згідно повідомлення від 27.10 2021 року ОСОБА_1 була ознайомлена з необхідністю обов`язкового профілактичного щеплення проти COVID-19.

ОСОБА_1 була повідомлена про необхідність надання її керівнику не пізніше 08.11.2021 року документа, який підтверджує проведену вакцинацію проти COVID-19 однією чи кількома дозами вакцини, або надання висновку лікаря щодо наявності протипоказань для проведення такого щеплення, виданого закладом охорони здоров`я (а.с.34).

Відповідно до наказу Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради від 08.11. 2021 року «Про відсторонення від роботи» відсторонено ОСОБА_1 , керівника, від роботи з 08.11.2021 року до усунення нею причин відсторонення через ненадання підтверджуючого документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, або копії медичного висновку про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19. На час відсторонення нарахування заробітної плати (середнього заробітку) не здійснювалося (а.с.32).

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до наказу № 42 о від 23.09.2021, який діяв під час відсторонення ОСОБА_1 від роботи на період дії обмеження карантинних заходів освітній процес у Позашкільному навчальнмузакладі «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради був організований з використанням технологій дистанційного навчання. (а.с.а.с.170).

З вказаним наказом також було ознайомлено відсторонену ОСОБА_1 (а.с.172)

06 грудня 2021 наказом №55-о відновлено освітній процес у Позашкільного навчальнму закладі «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради в очному форматі (а.с.173)

В ході розгляду справи, судом першої інстанції в якості свідка була допитана ОСОБА_3 , яка пояснила, що вона є керівником навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району». ОСОБА_1 є керівником групи спортивного танцю. В дистанційному форматі вона працює з дітьми дуже добре. Можливість організувати заняття в дистанційному режимі викладачу ОСОБА_1 формально була і на момент відсторонення учбовий процес був дистанційним. Але все одно, на виконання Постанови КМУ ОСОБА_1 була відсторонена від роботи на весь період дії цієї Постанови. Сама ОСОБА_1 з заявою про дистанційну організацію її роботи не зверталась.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що застосування до позивачки передбачених Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, учасниками гуртка та колегами.

Колегією суддів не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи в той час коли навчання і так проводилось дистанційно згідно наказу № 42 о від 23.09.2021.

Відповідач ні в суді першої ні в суді апеляційної інстанції не довів, що, обіймаючи посаду керівника гуртка і працюючи дистанційно, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників навчального закладу або учнів, знаходячись не в навчальному закладі.

ОСОБА_1 відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в закладі що належав до системи освіти, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним).

Таким чином, колегія суддів погоджується яз висновком суду першої інстанції про те, що таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно до п.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

За змістом ч.2 ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Враховуючи приписи статей 5,10 ЦПК України, ст. 16 ЦК України та ту обставину, що трудовим законодавством не врегульовано порядок відновлення права працівника у зв`язку з незаконним відстороненням та компенсації у зв`язку з цим втраченої частини заробітної плати, є всі підстави для застосування аналогії закону при вирішенні питання поновлення порушеного права та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним відсторонення без збереження заробітної плати, застосовуючи порядок визначений в ст.235 КЗпП України.

Положеннями статті 235 КЗпП України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

З огляду на зазанчене, порушені права працівника незаконними діями роботодавця (звільнення, переведення, відсторонення тощо) підлягають захисту шляхом їх поновлення та стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення із відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.11.2021 року по дату прийняття судом рішення про поновлення на роботі.

Згідно Довідки про доходи ОСОБА_1 від 11.11.2021 та від 27.04.2023 року виданих Теритріальним відділом освіти Заводського району (а.с.9, 225) вбачається, що виплату заробітної плати ОСОБА_1 проводить Теритріальний відділ освіти Заводського району (ЄДРПОУ 37611433 ), а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має виплачуватися саме Теритріальним відділом освіти Заводського району .

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд першої інстанції вірно виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради, тобто до неналежного відповідача.

З огляду на наведене колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням вимог ст. ст. 89,263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційних скарг позивача та відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначено в апеляційних скаргах.

Докази та обставини, ні які посилається в апеляційних скаргах позивач та відповідача, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідження та встановленні судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та Позашкільного навчального закладу «Будинок дитячої та юнацької творчості Заводського району» Запорізької міської ради залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2023 року у цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 липня 2023 року.

Головуючий

Судді: