Постанова

від 13.06.2023 по справі 910/155/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" червня 2023 р. Справа№ 910/155/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 13.06.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 01.03.2023

у справі № 910/155/23 (суддя Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс"

про стягнення штрафу та збитків у розмірі 546 370, 00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Беламекс» про стягнення штрафу та збитків у розмірі 546 370 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про закупівлю №20221 від 10.12.2020 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва вiд 01.03.2023 у справі № 910/155/23 позов Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" на користь Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" збитки у розмірі 248 350, 00 грн та судовий збір у розмірі 3 725, 25 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення в частині вимог позивача про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 248 350,00 грн, вини відповідача у заподіянні збитків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Беламекс" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване скасувати рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача збитків у розмірі 248350,00 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу у стягненні збитків.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального права.

Апелянт вважає необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що не оскарження рішення контролюючого органу у судовому порядку свідчить про згоду відповідача з висновками і визнання ним правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної, оскільки, на думку скаржника, протиправна бездіяльність відповідача не може встановлюватись на підставі не оскарження рішення податкового органу в судовому порядку, яке є правом, а не обов`язком.

При цьому, як зауважує апелянт, з огляду на податкове законодавство, права покупця (позивача у даному випадку) у разі нездійснення постачальником реєстрації податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем разом з податковою декларацією за відповідний звітний період заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення. При цьому, у матеріалах справи відсутні докази відповідного звернення позивача до податкового органу, а також доказів про результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності відповідача, оформлені актом, довідкою або іншим рішенням відповідного контролюючого органу.

За вказаних обставин, відповідач зауважує, що він своєчасно та у строки, передбачені п. 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, склав та надав на реєстрацію податкову накладну №1 від 01.09.2021, реєстрація якої у подальшому була зупинена та запропоновано відповідачу податковим органом надати пояснення та копії документів. 18.10.2021 відповідач надав письмові пояснення та копії необхідних документів в електронному виді до контролюючого органу, однак податковий орган відмовив у реєстрації означеної податкової накладної на підставі рішення від 21.10.2021. Дані обставини виключають протиправність поведінки, вину відповідача у нереєстрації податкової накладеної у Єдиному реєстрі податкових накладних та причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" подано відзив, у якому позивач, серед іншого, зазначає, що по теперішній час рішення контролюючого органу від 21.10.2021, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 01.09.2021, є чинним, адміністративному або судовому порядку не оскаржувалось, як наслідок відсутні будь-які підстави вважати, що при ухваленні вищевказаних рішень контролюючого органу допущено порушення вимог чинного законодавства. З огляду на вказане, повивач вважає, що є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю позивача включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на цю суму.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 10.12.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Беламекс" (продавець) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) було укладено договір про закупівлю № 20221 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити (передати) у власність замовника товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.

Умовами договору сторони передбачили наступне:

- найменування (асортимент) товару: Акумуляторна батарея до тепловозу ЧМЕЗ (п. 1.2.);

- ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.4.);

- право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від постачальника до замовника у момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору (п.1.5.);

- загальна сума договору складає: 5 364 360, 00 грн., в т.ч. 20% ПДВ 894 060, 00 грн. (п. 3.1.);

- розрахунки провадяться у безготівковому порядку на рахунок постачальника вказаний в договорі, в національній валюті України гривні (п. 4.1.);

- замовник здійснює оплату поставленого товару протягом 90 (дев`яноста) банківських днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання постачальником належним чином оформлених рахунку фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, зареєстрованої належним чином, відповідно до норм чинного законодавства України, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД (п.4.2.);

- передача товару замовнику здійснюється за видатково-прибутковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатково-прибутковою накладною постачальник зобов`язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної та за необхідності документи визначені п. 6.3.6 даного договору. Датою поставки товару є дата фактичної передачі товару замовнику, яка зазначена в товарно-транспортній накладній на Товар (п.5.2.);

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 7.1);

- сторони, як платники податку, домовились дотримуватись чинного порядку адміністрування ПДВ, викладеного в Податковому кодексі України. У разі порушення визначеного чинним законодавством порядку та/або строку складення податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЕРПН, її неприйняття ЄРПН в електронному вигляді, відмова в їх реєстрації, або неподання Постачальником пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (у разі зупинення в їх реєстрації), Замовник стягує з Постачальника штраф у розмірі 20% від суми операції/й по якій не зареєстровано, неправильно або несвоєчасно зареєстровано податкову/і накладну/ чи розрахунок/ коригування (п.7.5.);

- договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань (п. 10.1.).

Сторонами підписано додаток № 1 до договору "Специфікацію № 1", в якому узгоджено найменування, марку та кількість товару, що підлягає поставці на загальну суму 5 364 360,00 грн. з ПДВ.

У подальшому, 30.12.2020 сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, в якій вирішено викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 01.07.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію".

25.06.2021 сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору, в якій дійшли згоди викласти п. 10.1. договору в наступній редакції: "10.1. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, але в будь-якому випадку до виконання зобов`язань постачальником по поставці продукції згідно наданих замовником заявок в період дії договору та проведення замовником розрахунків за отриману продукцію".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 490 100,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною № BL-H1244-001 від 01.09.2021, товарно-транспортною накладною № BL-0008 від 01.09.2021, а позивач в свою чергу здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 750 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями №№50 від 20.01.2022, №708 від 02.02.2020, №904 від 08.02.2022 та №1028 від 22.02.2022.

За вказаною вище господарською операцією Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» склало податкову накладну №01092021/1 на суму 1241750,00 грн та подало її на реєстрацію 30.09.2021.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2022 по справі №904/1960/22, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 12.12.2022, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» задоволено в повному обсязі, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" 740 100,00 грн основного боргу, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 101,50 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

08.09.2021 відкрито виконавче провадження №69814410 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022.

Приватним акціонерним товариством «ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ТЕПЛОВОЗОРЕМОНТНИЙ ЗАВОД» було перераховано грошові кошти в рахунок виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022 у період з 09.09.2022 по 20.12.2022.

Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим М.О. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2022.

Спір у справі виник з того приводу, що на думку позивача, відповідач всупереч умов договору та вимог податкового законодавства не склав податкову накладну/розрахунок коригування та/або строків її/його реєстрації в ЕРПН, чим позбавив позивача права на зменшення податкового зобов`язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість у розмірі 248 350 грн до складу податкового кредиту. За таких підстав, просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» на його користь штраф у розмірі 298 020,00 грн та збитки у розмірі 248 350,00 грн.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що невиконання або неналежне виконання умов договору в частині нездійснення реєстрації податкової накладної не є правопорушенням у сфері господарювання та не може бути підставою для покладання на постачальника господарської відповідальності у вигляді штрафу. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу із відповідною скаргою на дії відповідача у зв`язку з несвоєчасним оформленням та реєстрацією податкової накладної, а також доказів про результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності. В то же час, відповідач вчасно склав та подав на реєстрацію податкову накладну, проте рішенням від 21.10.2021 відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 01.09.2021. Крім того, відповідачем заявлено про застосування спеціального строку позовної давності до вимог позивача в частині стягнення штрафу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено вище, внаслідок укладення договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020 між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (стаття 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Положеннями статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено вище, на виконання умов договору про закупівлю № 20221 від 10.12.2020 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 490 100,00 грн з ПДВ, що підтверджується накладною № BL-H1244-001 від 01.09.2021, товарно-транспортною накладною № BL-0008 від 01.09.2021, а позивач в свою чергу здійснив часткову оплату за отриманий товар у розмірі 750 000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

За вказаною вище господарською операцією Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» склало податкову накладну №01092021/1 на суму 1241750,00 грн та подало її на реєстрацію 30.09.2021, що підтверджується квитанцією про реєстрацію податкової накладної. Однак, реєстрація податкової накладної була зупинена відповідно до п.201.16 ст. 201 Податкового кодексу України.

У подальшому, повідомленням від 18.10.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕЛАМЕКС» надіслало на адресу Головного управління ДПС у м. Києві, ДПІ у Святошинському районі м. Києва додаткові пояснення та копії документів.

Рішенням ДПС №3262758/43542734 від 21.10.2021 відмовлено в реєстрації податкової накладної №1 від 01.09.2021, у зв`язку з ненаданням платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів.

За доводами позивача, оскільки відповідач порушив умови договору та статті 201 Податкового кодексу України щодо складання податкової накладної/розрахунку коригування та/або строків її/його реєстрації в ЄРПН, позивач позбавлений права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту і права на зменшення податкового зобов`язання. Дані дії відповідача, на думку позивача, завдали йому збитків у розмірі 248350,00 грн.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно з підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; права й обов`язки платників податку в сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.

Згідно з пунктами 198.1, 198.2 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.

Отже, зі змісту казаних норм податкового законодавства вбачається, що права покупця (у даному випадку позивача) у разі нездійснення постачальником (у даному випадку відповідачем) реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкового органу, разом з податковою декларацією за відповідний звітний податковий період, заяви зі скаргою на дії відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до податкового органу із відповідною скаргою на дії відповідача у зв`язку із несвоєчасним оформленням та реєстрацією відповідачем відповідної податкової накладної, а також доказів про результати здійснення податковим органом перевірки такої бездіяльності відповідача, оформлені актом, довідкою або іншим рішенням відповідного контролюючого органу.

Як зазначалось вище, для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків є - доведеність вини та протиправних дій відповідача, тобто саме доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних. При цьому зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.03.2020 у справі № 911/224/19.

Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 зазначив, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення у справі про стягнення збитків може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства, а подані у справу до позову докази, які підтверджують виконання господарських операцій, докази у вигляді податкових накладних, податкових декларацій, розрахунків коригування, рішення суду про стягнення боргу у зобов`язальних правовідносинах не є належними і допустимими доказами вчинення відповідачем порушення податкового зобов`язання.

Як зазначалось вище, відповідач своєчасно у строки, передбачені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, склав та падав на реєстрацію податкову накладну № 1 від 01.09.2021, реєстрація якої у подальшому була зупинена та запропоновано податковим органом відповідачу надати пояснення та копії документів. 18.10.2021 відповідач надав письмові пояснення та копії необхідних документів в електронному виді до контролюючого органу, однак на підставі рішення від 21.10.2021 податковий орган відмовив у реєстрації податкової накладної № 1 від 01.09.2021, що виключає протиправність поведінки, вину відповідача у не реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних та причино-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що висновок суду першої інстанції, що відповідач не оскаржив рішення контролюючого органу у судовому порядку, що свідчить про згоду з висновками і визнання ним правових підстав для відмови у реєстрації податкової накладної є необґрунтованим, оскільки протиправна бездіяльність відповідача не може встановлюватися на підставі не оскарження рішення податкового органу в судовому порядку, яке є правом, а не обов`язком.

За вказаних обставин, позивачем не доведено наявності повного складу цивільного правопорушення, що виключає можливість покладення завданих позивачу збитків на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд не погоджується із висновками місцевого суду щодо задоволення позову в частині стягнення збитків у сумі 248350,00 грн, оскаржуване рішення вважає таким, що підлягає скасуванню у даній частині.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягнення штрафу у розмірі 298020,00 грн не оскаржувалось, а відтак, в силу положень статті 269 Господарського процесуального кодексу України, не підлягає перегляду у даному апеляційному провадженні.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню в частині, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення збитків, в решті рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" на рішення Господарського суду міста Києва вiд 01.03.2023 у справі № 910/155/23 задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва вiд 01.03.2023 у справі № 910/155/23 в частині стягнення збитків у сумі 248350,00 грн скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (049038, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул.. Академіка Белелюбського, 7, ідентифікаційний код 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Беламекс" (031348, м. Київ, вул.. Симиренка, 36, ідентифікаційний код 43542734) 5 587,88 грн судового збору за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи №910/155/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 14.07.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка