Ухвала

від 14.07.2023 по справі 905/750/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA368999980313151206083020649

У Х В А Л А

про забезпечення позову

14.07.2023 м. Харків Справа № 905/750/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інта», в інтересах якого діє Степанова Тамара Владиславівна, за вх. № 6551/23 від 12.07.2023 про забезпечення позову

у справі № 905/750/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інта» (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєверна, 40), в інтересах якого діє Степанова Тамара Владиславівна ( АДРЕСА_1 ),

до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 1 200 000 грн,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Донецької області перебуває справа № 905/750/23 за позовом ТОВ «Фірма Інта», в інтересах якого діє Степанова Т.В. , до відповідача ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 1 200 000 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на заподіяння відповідачем, який є директором ТОВ «Фірма Інта», збитків внаслідок незаконного заволодіння ним грошовими коштами товариства.

12.07.2023 за вх. № 6551/23 господарський суд одержав заяву позивача про забезпечення позову, в якій останній просить суд накласти арешт на належні відповідачу транспортні засоби:

- автомобіль VOLKSWAGEN TOUАREG, 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, дата державної реєстрації 11.11.2021;

- мотоцикл HONDA GOLDWING GL1800A, 2001 року виписку, об`єм двигуна 1832 куб. см, дата державної реєстрації 02.10.2018.

За змістом заяви (з урахуванням додаткових обґрунтувань за вх. № 6593/23 від 13.07.2023 до неї) позивач зазначає, що товариство є юридичною особою, яка здійснює підприємницьку діяльність як власник ринку. Ринок, який належить товариству, розташований за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр-т Металургів, 121 . З метою організації торгівлі на ринку та отримання прибутку товариство передає торгівельні місця та устаткування, які належать йому на праві власності, в оренду підприємцям, які здійснюють роздрібну торгівлю промисловими та продуктовими товарами, а також здійснюють діяльність в кафе, пиріжкових та ін.

Учасниками товариства згідно відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є ОСОБА_1 з часткою в статутному капіталі у розмірі 16,76% (також він є керівником (директором) товариства та єдиним його представником) та Степанова Т.В. з часткою в статутному капіталі у розмірі 83,24% та прямим вирішальним впливом.

Внаслідок російської агресії проти України з березня 2022 року товариство не здійснює підприємницьку діяльність, все рухоме та нерухоме майно товариства залишилось на окупованій території у м. Маріуполі (товариство до теперішнього часу зареєстровано у м. Маріуполі).

На початок російської агресії товариство мало кошти на поточному рахунку в Маріупольській філії АТ КБ «Приватбанк» у розмірі не менше 1 200 000 грн, які втрачено через незаконні дії відповідача, яким всупереч інтересам товариства перераховано їх на свій банківський рахунок та у подальшому в березні - травні 2022 року частково отримано готівкою в місцевій філії АТ КБ «Приватбанк» в смт. Верховина Івано-Франківської області, а частково витрачено на власні потреби шляхом здійснення розрахунків за допомогою банківської картки.

З огляду на ці обставини з метою захисту законних прав товариства в липні 2022 року позивач звернувся до Святошинського УП ГУНП у м. Києві з відповідною заявою про вчинення кримінального правопорушення, за результатами розгляду якої порушено кримінальне провадження № 12022100080001581.

Позивач звертає увагу на те, що дії відповідача щодо привласнення грошових коштів у розмірі 1 200 000 грн призвели не лише до втрати товариством обігових коштів та понесення збитків, а й зробило товариство фінансово неспроможним та позбавило його можливості поновити підприємницьку діяльність поза межами м. Маріуполя.

Одночасно позивач зазначає, що відповідач ігнорує звернення та вимоги про скликання загальних зборів та відшкодування збитків, не приймає участі у загальних зборах, уникає спілкування, що свідчить про відсутність у нього бажання та будь - якого наміру добровільно повертати грошові кошти товариству.

Така поведінка відповідача, який протиправно ухиляється від повернення належних товариству коштів, надає позивачу ґрунтовні підстави вважати, що виконання судового рішення у разі задоволення позову та захист майнових інтересів товариства можуть бути істотно ускладнені чи унеможливлені без вжиття заходів забезпечення позову у цій справі.

На думку позивача, обраний захід забезпечення позову - шляхом накладення арешту на транспортні засоби відповідача, які не є новими, є допустимим та абсолютно адекватним заходом у розумінні ГПК України з урахуванням відсутності наразі відомостей про наявність у відповідача безготівкових коштів на рахунках та неможливості встановлення наявності у нього коштів у готівковій формі, які можуть бути легко схованими і з`ясування місцезнаходження яких є вкрай важким.

В додаток до заяви позивачем надано лист Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) від 27.06.2023 № 31/15-196Аз, згідно з яким за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 26.06.2023 за гр. ОСОБА_1 зареєстровані наступні транспортні засоби:

- автомобіль VOLKSWAGEN TOUАREG, 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, дата державної реєстрації 11.11.2021;

- мотоцикл HONDA GOLDWING GL1800A, 2001 року виписку, об`єм двигуна 1832 куб. см, дата державної реєстрації 02.10.2018.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені ст. 136 ГПК України, відповідно до якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Європейським судом з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 у справі «Продан проти Молдови» Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання постановленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам Європейського суду з прав людини.

Господарський суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.4 ст.137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань після пред`явлення позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов`язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані в обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. При цьому законодавством не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності (постанова Верховного суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22).

Одночасно, згідно з висновком Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, який викладений у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Приймаючи до уваги те, що спір у цій справі стосується стягнення збитків, спричинених ТОВ «Фірма Інта» внаслідок незаконного заволодіння ОСОБА_1 (який є учасником товариства з часткою в статутному капіталі у розмірі 16,76% та одночасно його директором) грошовими коштами товариства, а також розмір заявлених збитків - 1 200 000 грн, який є значним, з огляду на поведінку відповідача щодо ігнорування звернень та вимог товариства (в інтересах якого діє інший його учасник з часткою в статутному капіталі у розмірі 83,24% Степанова Т.В. ) про скликання загальних зборів та відшкодування збитків, не прийняття участі у загальних зборах, уникнення спілкування з позивачем, суд вважає обґрунтованим припущення позивача про те, що без вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача - транспортні засоби, яке в будь - який момент може бути ним відчужене з метою ухилення від повернення належних товариству коштів, виконання можливого позитивного судового рішення та ефективний захист прав та інтересів позивача, за яким він звернувся до суду, можуть бути значно ускладнені або взагалі унеможливлені.

Судом враховано, що виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми грошових коштів. Арешт майна, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на таке майно.

При цьому накладення арешту на рухоме майно відповідача (транспортні засоби) є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном та не позбавляється їх. Тобто накладення арешту на рухоме майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування таким майном, а лише тимчасово обмежить його право реалізувати майно третім особам.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.

У цій же постанові Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, ст. 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, викладено правову позицію, яка також враховується судом при розгляді заяви позивача, про те, що «можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника».

Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

За таких обставин, зважаючи на наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову і предметом спору, адекватність обраного позивачем заходу забезпечення позову, його співмірність із заявленою вимогою, з метою збереження існуючого становища до закінчення розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно відповідача - транспортні засоби (перелік яких наведений у листі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області (філія ГСЦ МВС) від 27.06.2023 № 31/15-196Аз).

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч. 1 ст. 141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18).

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Інта», в інтересах якого діє Степанова Тамара Владиславівна, за вх. № 6551/23 від 12.07.2023, про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на транспортні засоби, які належать ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ):

- автомобіль VOLKSWAGEN TOUАREG, 2005 року випуску, об`єм двигуна 2461 куб. см, дата державної реєстрації 11.11.2021;

- мотоцикл HONDA GOLDWING GL1800A, 2001 року виписку, об`єм двигуна 1832 куб. см, дата державної реєстрації 02.10.2018.

Стягувачем за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Інта» (87535, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Сєверна, 40; ідент. код 20356621), в інтересах якого діє Степанова Тамара Владиславівна ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Боржником за цією ухвалою є: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Строк пред`явлення ухвали про забезпечення позову до виконання - 14.07.2026 включно.

Ухвала набирає чинності 14.07.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання повної ухвали.

Повна ухвала складена 14.07.2023.

Суддя Л.В. Ніколаєва