Рішення

від 07.06.2023 по справі 925/986/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2023 року Черкаси справа №925/986/21

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси»

та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Акціонерне товариство «Укртрансгаз»

про визнання недійсним договору, визнання недійсним додаткової угоди, зобов`язання вчинити дії та стягнення 1 101 465,56 грн,

за участю представників:

від позивача: Атамась І.М. адвокат,

від відповідачів:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» Яковюк Л.Ю., адвокат,

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

ОСОБА_1, за довіреністю,

від третьої особи Пахомова О.А., за довіреністю,

27/07/2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви , яка надійшла до суду 18.10.2021):

визнати недійсним договір постачання природного газу №ЧГ-18/0069/851-18 від 26.12.2018 у кількості 49,967 тис. куб. м, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 );

визнати недійсною додаткову угоду №9-18 від 22.12.2018 до договору постачання природного газу №ЧГ-18/0009/6-18 від 16.01.2018 у кількості 33,248 тис. куб. м, яка укладена між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 );

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти, перераховані на виконання вказаних правочинів у сумі 1101465,56 грн;

стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» кошти в сумі 1 101 465,56 грн.

У позові позивач також просить стягнути з відповідача судові витрати у розмірі сплаченого судового збору у сумі 21062,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням тендерного комітету ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_1 ), яке оформлене протоколом від 22.11.2018 №116, позивач був визначений переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі відповідачем природного газу обсягом 87,00 тис. м3 і оголошено про намір укласти з переможцем договір про закупівлю природного газу. Листом від 22.11.2018 №721/7118 військова частина НОМЕР_1 просила позивача, як переможця відкритих торгів, завести номінацію на природний газ на грудень 2018 року у кількості 87 тис. м3. Позивач довів оператору газотранспортної системи - АТ «Укртрансгаз» номінацію і одержав підтвердження від оператора газорозподільних мереж ПАТ «Черкасигаз» на споживання військовою частиною НОМЕР_1 у грудні 2018 року природного газу з ресурсу позивача як єдиного постачальника природного газу для цього споживача. Рішенням адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 17.12.2018 №12827-р/ПК-пз зобов`язано військову частину НОМЕР_1 скасувати рішення про визнання позивача переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі відповідачем природного газу. На виконання рішення, замовник звернувся до позивача з листом від 18.12.2018 про зняття заведених номінацій на постачання природного газу на грудень 2018 року обсягом 87 тис. м3. Позивач вернувся до ПАТ «Черкасигаз» та до АТ «Укртрансгаз» з листом щодо корегування у бік зменшення підтвердженого для відповідача обсягу природного газу до 0 тис. м3, проте йому було відмовлено. 22.12.2018 між відповідачами були укладені додаткова угода №9-18 до договору постачання природного газу від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18 та договір постачання природного газу від 26.12.2018 №ЧГ-18/0069/851-18. Позивач вважає, що укладення додаткової угоди №9-18 від 22.12.2018 до договору постачання природного газу від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18 та договору постачання природного газу від 26.12.2018 №ЧГ-18/0069/851-18 було здійснено лише документально, без проведення реальних поставок природного газу та для того щоб не проводити відкриті торги, тому ці правочини мають ознаки фіктивності. Тобто військова частина НОМЕР_1 без реального постачання природного газу сплатила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» 1 101 465,56 грн.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначив, що у грудні 2018 року обсяги природного газу для військової частини НОМЕР_1 були віднесені на замовника послуг транспортування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», що підтверджує неможливість отримання військовою частиною НОМЕР_1 природного газу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси». А посилання військової частини НОМЕР_1 на постанову Касаційного господарського суду від 15.04.2021 у справі №925/1140/19, стосуються інших правових підстав, зокрема, щодо правильності застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, тому встановлені обставини у справі №925/1140/19 жодним чином не впливають на докази, які надані позивачем щодо оспорювання правочинів.

18.08.2021 від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - військова частина НОМЕР_1 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому вказала, що статтею 37 Закону України «Про публічні закупівлі» (у редакції, яка була чинна на час укладення договору та додаткової угоди) визначено, що договір про закупівлю є нікчемним у разі його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі». Тому визнання недійсними додаткової угоди №9-18 від 22.12.2018 до договору постачання природного газу від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18 та договору постачання природного газу від 26.12.2018 №ЧГ-18/0069/851-18, які були укладені між відповідачами, є неналежним способом захисту прав позивача. Станом на грудень 2018 року між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 відсутні договірні зобов`язання та позивач у цей період не був постачальником природного газу військовій частині НОМЕР_1 . Протягом 2018 року та в грудні 2018 року договірні відносини у військової частини НОМЕР_1 були лише з Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», що підтверджується відповідними доказами. Під час розгляду справи №925/1140/19, судами апеляційної та касаційної інстанцій було встановлено, що спожитий військовою частиною НОМЕР_1 у грудні 2018 року було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» як від постачальника за укладеними з ним договорами поставки від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18 та від 26.12.2018 №ЧГ-18/0069/851-18, тобто за наявності правової підстави у вигляді договору. Крім того, позивачем не доведено, що спірний об`єм газу було спожито військовою частиною НОМЕР_1 саме з його ресурсу, доказів цього матеріали справи не містять. Матеріали справи не містять і також доказів про заведення номінації для військової частини НОМЕР_1 , оскільки лист №721/7118 від 22.11.2018, на який посилається позивач, військовою частиною НОМЕР_1 на адресу позивача не направлявся, його походження військовій частині НОМЕР_1 невідоме. Крім того, за доводами відповідача, у разі відсутності залишку виділеного ліміту (номінації) природного газу, ПАТ «Черкасигаз» надсилає на адресу споживача термінове повідомлення про припинення газопостачання з вимогою самостійно відключитися від газових мереж газопостачання і підготувати до пломбування газоспоживне обладнання. У разі невиконання цієї вимоги транспортування газу буде припинено в примусовому порядку. Вимога ПАТ «Черкасигаз» про самостійне відключення від газових мереж газопостачання і підготовки до пломбування газоспоживне обладнання, на адресу військової частини НОМЕР_1 не надходила та й у примусовому порядку не здійснювалась.

20.09.2021 від військової частини НОМЕР_1 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що спірні договори про постачання природного газу та додаткова угода були укладені у спосіб передбачений законодавством України, тому підстави вважати їх нікчемними відсутні. Належних та допустимих доказів щодо постачання природного газу у грудні 2018 року військовій частині НОМЕР_1 позивачем не надано. Матеріали справи не містять тристоронніх актів приймання-передачі природного газу. Доказ, на який посилається позивач, а саме звіт про поділ фактичного обсягу природного газу був спростований колегією суддів апеляційної та касаційної інстанції у справі №925/1140/19. Даний звіт не відповідає дійсності, оскільки між відповідачами існували договірні зобов`язання, відповідно до яких відповідачу 2 постачання природного газу здійснював відповідач 1 до 12.12.2018, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі природного газу, а отримання природного газу на одну точку комерційного обліку, якій присвоєно окремий ЕІС-код на один розрахунковий період від двох постачальників є недопустимим.

У своїх письмових поясненнях від 14.02.2022, військова частина НОМЕР_1 поставила під сумнів пояснення третьої особи та зазначила, що під час розгляду справи №925/1140/19 було констатовано, що військова частина НОМЕР_1 у грудні 2018 року отримала природний газ від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» за наявності правової підстави у вигляді договору, станом на січень 2019 року акти звірки взаємних розрахунків між відповідачами, між АТ «Укртрансгаз» та військової частиною НОМЕР_1 та між ПАТ «Черкасигаз» та військової частиною НОМЕР_1 підписані та будь-яка заборгованість відсутня.

29.09.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому останнє не погоджується із позовними вимогами та обґрунтуванням позову у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що військова частина НОМЕР_1 в грудні 2018 року була споживачем природного газу безпосередньо від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», оскільки між позивачами за результатами проведення закупівлі відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» були укладені договори постачання природного газу. Позивач одночасно має намір здійснити незаконне стягнення грошових коштів за спірний період з двох юридичних осіб. 31.12.2018 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» було укладено договір купівлі-продажу природного газу №0112/2018, предметом якого є передача позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» природного газу у грудні 2018 року. Відповідно до умов договору, позивач виступив замовником транспортування та подав номінацію для споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», одним з яких є військова частина НОМЕР_1 . Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» зазначило, що між позивачем та військовою частиною НОМЕР_1 договір постачання природного газу не укладався, тому постачати природний газ військовій частині НОМЕР_1 , позивач не мав права та не постачав. Позивач не надав суду належних та допустимих доказів недійсності спірних правочинів, а також не довів, що він є належним позивачем у цій справі, а існування спірних правочинів порушують його права. За доводами, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» належним способом захисту прав позивача ймовірно міг би бути позов про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» за договором купівлі-продажу природного газу №0112/2018, у випадку наявності такої заборгованості. Відповідачі вчинили необхідні дії, які спрямованні на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірними правочинами, тому ці правочини не можуть бути кваліфіковані як правочині, які не були спрямовані на реальне настання обумовлених ними правових наслідків, тобто ці правочині не є фіктивними. Щодо вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» грошових коштів, то позивач не є стороною спірних правочинів, тому не може заявляти вимоги про зобов`язання вчинення будь-яких дій.

25.01.2022 від Акціонерного товариства «Укртрансгаз» до суду надійшли пояснення, у яких останнє вказало, що у грудні 2018 року на підставі поданих номінації замовників послуг транспортування та на підставі інформації про обсяги подачі та/або відбору природного газу, наданої оператором газорозподільних систем Акціонерного товариства «Черкасигаз», військова частина НОМЕР_1 спожила природний газ з ресурсу позивача, оскільки останнім надавались номінації на постачання газу для цього споживача, про що свідчать відповідні документи. Остаточна алокація (остаточний відбір природного газу) по споживачу - військовій частині НОМЕР_1 , у грудні 2018 року становила 82,976 тис. м3 та була віднесена в алокацію на замовника послуг транспортування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», що свідчить про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.08.2021 відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, а також зобов`язано позивача надати належним чином засвідчені копії доказів, які додані до позовної заяви. Підготовче засідання у справі призначена об 10 год 00 хв 14.09.2021.

Протокольною ухвалою від 14.09.2021 суд відклав підготовче засідання у справі до 11 год 30 хв 06.10.2021.

Протокольною ухвалою від 06.10.2021 суд задовольнив клопотання військової частини НОМЕР_1 про відкладення підготовчого засідання у справі та відклав підготовче засідання у справі до 11 год 30 хв 10.11.2021.

Протокольною ухвалою від 10.11.2021 суд відклав підготовче засідання у справі до 11 год 30 хв 08.12.2021.

Протокольною ухвалою від 08.12.2021 суд відклав підготовче судове засідання до 14 год 30 хв 26.01.2022.

Протокольною ухвалою від 26.01.2022 суд оголосив перерву у підготовчому засіданні до 15 год 30 хв 15.02.2022.

Протокольною ухвалою від 15.02.2022 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 17.03.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.03.2022 суд відклав розгляд справи на 10 год 30 хв 13.04.2022.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 13.04.2022 задоволено клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про зупинення провадження у справі та провадження у справі зупинено до закінчення воєнного стану в Україні.

13.03.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.03.2023 поновлено провадження у справі №925/689/21 та призначено розгляд справи об 12 год 00 хв 05.04.2023.

Протокольною ухвалою від 05.04.2023 суд оголосив перерву до 14 год 30 хв 18.04.2023.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05.04.2023 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» про відвід судді Кучеренко О.І. у справі №925/986/21.

Протокольною ухвалою від 18.04.2023 суд відклав розгляд справи до14 год 30 хв 26.04.2023.

Протокольною ухвалою від 26.04.2023 суд оголосив перерву у справі до 12 год 00 хв 10.05.2023.

Протокольною ухвалою від 10.05.2023 суд оголосив перерву до 14 год 30 хв 23.05.2023.

Протокольною ухвалою від 23.05.2023 суд оголосив перерву у справі до 12 год 30 хв 07.06.2023.

У судовому засіданні 07.06.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідачів та третьої особи та дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 30.06.2020 у справі №925/1140/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» про стягнення 1 178 259,20 грн вартості безпідставно набутого відповідачем в грудні 2018 року природного газу,частково задоволено позов позивача та стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 316 835,56 грн вартості безпідставно набутого природного газу, 4752,53 грн судового збору і 6560,35 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2020, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 15.04.2021, скасовано рішення Господарського суду Черкаської області від 30.06.2020 у справі №925/1140/19 та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 26510,83 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Під час розгляду справи №925/1140/19 судами були встановлені наступні факти.

За результатами проведеної ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у листопаді 2018 року процедури закупівлі на відкритих торгах природного газу (код ДК 021:2015 - 09120000-6 Газове паливо (Природний газ) в об`ємі 87,00 тис. м3 тендерний комітет прийняв рішення, яке оформлене протоколом №116 від 22.11.2018, яким визначив позивача переможцем процедури відкритих торгів і заявив про намір укласти з ним договір про закупівлю природного газу, про що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 22.11.2018 розмістив оголошення на сайті: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2018-11-01-001808-b.

22.11.2018 позивач одержав лист від 22.11.2018 №721/7118, який підписаний від імені ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) начальником відділення ККЕЗ ВМЗ Головного центру підполковником ОСОБА_2, з проханням до позивача, як до переможця відкритих торгів із закупівлі природного газу завести номінації на грудень 2018 року на поставку ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) природного газу в кількості 87,00 тис. м3.

23.11.2018 позивач надав ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) підписаний проект договору постачання природного газу №С/450-18 від 23.11.2018 для підписання.

За результатами розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» постійно діюча адміністративна колегія Антимонопольного комітету України прийняла рішення №12827-р/ПК-пз від 17.12.2018, яким зобов`язала ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» та рішення про визначення позивача переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі відповідачем природного газу.

На виконання рішення Антимонопольного комітету України тендерний комітет ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) 19.12.2018 на своєму засідання прийняв рішення:

про скасування своїх рішень про відхилення тендерної пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотехноінвест» та про визначення позивача переможцем процедури відкритих торгів із закупівлі ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) природного газу оформлене протоколом від 19.12.2019 №132;

про відміну процедури закупівлі на відкритих торгах природного газу на грудень 2018 року оформлене протоколом від 19.12.2018 №133;

про запрошення на переговори щодо укладення угоди про закупівлю природного газу для потреб грудня 2018 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» і здійснення цієї закупівлі шляхом застосування переговорної процедури, оформлене протоколом від 19.12.2018 №134.

18.12.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) направив позивачу листа №721/3203, який підписаний начальником Головного центру полковником ОСОБА_3, про зняття заведених номінацій (лімітів) на постачання природного газу на грудень 2018 року об`ємом 87 тис. м3.

У листі №15/021-19 від 14.02.2019 позивач запропонував ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) провести розрахунок з позивачем за увесь, спожитий ним у грудні 2018 року природний газ об`ємом 82,976 тис. м3, який за твердженням позивача був поставлений із його ресурсу. До листа позивачем додано акт приймання-передачі газу №РН-0000423 від 31.12.2018 про споживання газу з ресурсу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» обсягом 82,976 тис. м3 та рахунок-фактуру №СФ-0006979 від 31.12.2018 на оплату цього газу.

У листі №721/665 від 25.02.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) відмовив позивачу у проведенні з ним розрахунку за спожитий у грудні 2018 року природний газ об`ємом 82,976 тис. м3, посилаючись на те, що постачальником цього газу було Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) й провів розрахунок за цей природний газ.

На лист позивача від 20.12.2018 №20/12-01 про корегування у бік зменшення підтвердженого на грудень 2018 року для відповідача обсягу природного газу до нуля. Приватне акціонерне товариство «Черкасигаз» листом від 26.12.2018 №2750/22 повідомило, що у цьому питанні керується виключно підтвердженими номінаціями, доведеними від центрального диспетчерського департаменту АТ «Укртрансгаз» і, що станом на 26.12.2018 для відповідача підтверджено 35 тис. куб. м. природного газу, а у листі позивача вказано 87 тис. куб. м., у зв`язку з чим оператор ГРМ не погодився на зменшення підтвердженого обсягу природного газу.

На підтвердження наявності у позивача у грудні 2018 року достатнього ресурсу природного газу позивач надав господарському суду укладену ним як оптовим покупцем з товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» як оптовим продавцем додаткову угоду від 16.11.2018 №10 до укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 17.07.2018 року №170718-ЕГР, згідно з якою оптовий продавець зобов`язався передати оптовому покупцю в грудні 2018 року один мільйон кубічних метрів природного газу за ціною 14200,00 грн. за одну тисячу кубічних метрів з урахуванням ПДВ.

За підписаним між позивачем і товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» актом приймання-передачі природного газу від 31.12.2018 №2 товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» передало позивачу, а останній прийняв у грудні 2018 року один мільйон кубічних метрів природного газу загальною вартістю 14199996,00 грн.

Судом також встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», як постачальником, та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), як споживачем, укладено договір постачання природного газу №ЧГ-18/0009/6-18 від 16.01.2018 на поставку у 2018 році військовій частині НОМЕР_1 433 тис. м3 природного газу, в тому числі 90 тис. м3 у грудні 2018 року з додатковими угодами до цього договору від 26.01.2018 №1-18, від 26.02.2018 №2-18, від 04.04.2018 №3-18, за травень 2018 року №4-18, від 30.08.2018 №5-18, від 26.09.2018 №6-18, від 28.09.2018 №7-18, від 22.10.2018 №8-18, від 22.12.2018 №9-18, якими їх сторони вносили зміни в договір постачання природного газу від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18, зокрема, в частині вартості і кількості природного газу, що підлягав поставці.

За додатковою угодою від 22.12.2018 №9-18 загальна кількість природного газу, що підлягала поставці за договором постачання природного газу від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18 становила 377,146 тис. м3, в тому числі 33,248 тис. м3 у грудні 2018.

На виконання умов укладеного між ними договору, сторонами підписано акти приймання-передачі природного газу та проведено розрахунок за поставлений газ.

Так, відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 18.12.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» поставило ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у грудні 2018 року 33,248 тис. м3 природного газу.

Оплату за цим актом у розмірі 476 876,06 грн проведено 20.12.2018, що підтверджується відповідною відміткою Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області на акті .

Також у грудні 2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», як постачальником, та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), як споживачем, укладено договір постачання природного газу №ЧГ-18/0069/851-18 від 26.12.2018 на поставку у грудні 2018 року 49,967 тис. м3 природного газу.

26.12.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» підписали акт приймання-передачі природного газу №ЧГ-0000237, згідно з яким Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» передало ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), а останній прийняв у період з 18 по 31 грудня 2018 року 49,967 тис. м3 природного газу.

Оплату за цим актом у розмірі 624 589,50 проведено 28.12.2018, що підтверджується відміткою Головного управління державної казначейської служби України у Черкаській області на акті.

31.12.2018 військова частина НОМЕР_1 і Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» підписали корегувальний акт до акту приймання-передачі природного газу від 26.12.2018, згідно з яким його підписанти зменшили вказану в акті приймання-передачі природного газу від 26.12.2018 кількість природного газу на 0,239 тис. м3 до 49,728 тис. м3.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» та військовою частиною НОМЕР_1 , 20.12.2018 проведена оплати за поставлений газ у розмірі 476 876,06 грн та 28.12.2018 - у розмірі 624 589,50.

31.12.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) і ПАТ «Черкасигаз» підписали акт наданих послуг з розподілу природного газу, згідно з яким ПАТ «Черкасигаз» відповідно до укладеного ними типового договору розподілу природного газу року надало в грудні 2018 останньому послуги з розподілу 82,976 тис. м3 природного газу.

Також, 31.12.2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) і АТ «Укртрансгаз» підписали акт наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами №12-18-1801000228/12-36126/ТЗ, згідно з яким АТ «Укртрансгаз» відповідно до укладеного договору від 23.01.2018 №1801000228/12-36126/ТЗ надало в грудні 2018 ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), а останній одержав послуги з транспортування 82,976 тис. м3 природного газу магістральними трубопроводами.

На підтвердження проведення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) розрахунків з ПАТ «Черкасигаз» за надані ним в 2018 році послуги з розподілу природного газу і з АТ «Укртрансгаз» за надані ним в 2018 році послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) надав підписані ним з цими особами акти звірок взаємних розрахунків станом на 01.01.2019.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у грудні 2018 року отримано та спожито 82,976 тис. м3. природного газу та проведено оплату не тільки власне за поставлений йому газ у розмірі 1 101 465,56 грн, а й за отримані ним у зв`язку з цим послуги з розподілу природного газу та послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводам у розмірі 41441,53 грн.

Північний апеляційний господарський суд та Верховний суд дійшли висновку, що встановлене виключає висновок про сам факт збільшення майнових активів ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) за рахунок природного газу отриманого та спожитого у грудні 2018 року, оскільки не відбулось збільшення майна на вартість цього газу: споживши поставлений йому газ, він у повному обсязі розрахувався за цей товар із Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», як із постачальником за укладеними із ним договорами поставки від 16.01.2018 №ЧГ-18/0009/6-18 та від 26.12.2018 №ЧГ-18/0069/851-18.

Як вказано в частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 129 Конституції України визначають, що основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Судом також встановлено, що у грудні 2018 року обсяги природного газу для військової частини НОМЕР_1 , як споживача, були віднесені на замовника послуг транспортування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв». Остаточна алокація (остаточний відбір природного газу) по споживачу військова частина НОМЕР_1 за грудень 2018 року становила 82,976 тис. м3, що підтверджується алокацією (звітом) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Черкасигаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за грудень 2018 року та додатком до алокації - звітом про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ «Черкасигаз», між замовниками послуги транспортування (постачальниками) у розмірі їх контрагентів (споживачів) за грудень 2018 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» алокацій для постачання природного газу за грудень 2018 року Акціонерного товариства «Укртрансгаз» для споживача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), не подавало. Крім того, відповідачами не надано суду доказів включення ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), як споживача до Реєстру споживачів Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», як постачальника природного газу в грудні 2018 року.

Матеріали справи не містять також доказів, які б свідчили про наявність у грудні 2018 року у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» природного газу.

Натомість, у матеріалах справи міститься договір купівлі-продажу природного газу №0112/2018, який укладений між Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», як продавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси», як покупцем, за умовами якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти природний газ обсягом 82,976м3 природного газу (пункти 1.1, 1.2 договору).

Для забезпечення передачі газу продавець укладає договір з Оператором ГТС та замовляє послуги транспортування природного газу (пункт 4.3 договору).

Обов`язковою умовою для передачі - приймання газу за ним Договором, є укладення покупцем зі Споживачами, договорів постачання (пункт 4.7 договору).

Приймання - передача газу, переданого продавцем та отриманого покупцем у комерційних точках обліку Споживачів покупця у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою Акту приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього договору, і який є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (пункт 4.9 договору).

Для складання акту приймання-передачі газу покупець до 10 числа місяця, наступного за місяцем передачі газу, зобов`язаний надати подавцю інформацію про фактичний обсяг використаного його Споживачами газу (пункт 4.10 договору).

На підставі отриманих від покупця даних продавець протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує та скріплює печаткою Акт приймання-передачі газу та направляє його покупцю. Продавець протягом 2 (двох) днів з дати отримання акту приймання-передачі газу зобов`язується повернути продавцю акт приймання-передачі газу підписаний повноважним представником або надати у письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту приймання-передачі газу. У разі невиконання цього обов`язку газ вважається переданим і прийнятим покупцем від продавця (пункти 4.11, 4.12 договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині не виконаних зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 10.1 договору).

Докази виконання договору від 31.12.2018 №0112/2018 його сторони суду не надали.

Згідно з інформацією АТ «Укртрансгаз», яка міститься у витягу із звіту про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу Публічного акціонерного товариства «Черкасигаз» між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (споживачів) за грудень 2018 року вбачається, що замовником послуг транспортування (постачальником) усього спожитого військовою частиною НОМЕР_1 у грудні 2018 року природного газу обсягом 82,976 тис. куб. м3, відібраного з точки виходу ПАТ «Черкасигаз», є саме позивач. Для цього ж споживача у грудні 2018 року було підтверджено місячні номінації/реномінації позивачу, як замовнику послуг транспортування в обсязі 35 тис. м3 природного газу. За результатами роботи в грудні 2018 року природний газ обсягом 82,976 тис. м3, який був використаний військовою частиною НОМЕР_1 , був віднесений в алокацію на позивача, як замовника послуг транспортування.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про визнання недійсними додаткової угоди №9-18 від 22.12.2018 до договору постачання природного газу №ЧГ-18/0009/6-18 від 16.01.2018 та договору постачання природного газу №ЧГ-18/0069/851-18 від 26.12.2018, зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти, перераховані на виконання вказаних правочинів у сумі 1 101 465,56 грн та стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» кошти в сумі 1 101 465,56 грн.

Судовий захист майнових інтересів осіб, названих у статті 4 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 20 Господарського кодексу України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Конституція гарантує можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагається, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим - тобто порушення дійсно повинно мати місце і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів позивача. Отже, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа (а це кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі).

Вирішуючи по суті спір про визнання недійсним договору, суд повинен з`ясувати, зокрема, підстави для визнання його недійсним, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215 та 216 Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статті 234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Фіктивний правочин (стаття 234 Цивільного кодексу України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки, сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін.

З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним.

У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення (пункт 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними №11 від 29.05.2013).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18.

Отже, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.

При цьому, відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Правомірність правочину презюмується.

Як стверджує позивач у позовній заяві, оформлення відносин між відповідачами на постачання у грудні 2018 року природного газу у кількості 82,976 тис. м3 фактично було здійснено лише документально, без проведення реальних поставок природного газу відповідачем 2. Таке оформлення було проведено з тієї причини, що здійснення цієї закупівлі було можливо без проведення відкритих торгів шляхом застосування переговорної процедури. На виконання умов укладених договорів, без реального постачання природного газу, військова частина НОМЕР_1 оплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» його вартість у сумі 1 101 465,56 грн.

Суд критично оцінює ці твердження позивача, виходячи з наступного.

У постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 01.11.2018 у справі №910/18436/16, зроблено висновок про те, що у разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний. Саме лише невчинення сторонами тих чи інших дій на виконання правочину не означає його фіктивності. Визнання фіктивного правочину недійсним потребує встановлення господарським судом умислу його сторін. З урахуванням того, що фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. У розгляді відповідних справ суд має враховувати, що ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення.

Отже, для визнання зобов`язання таким, що вчинено фіктивно, закон вимагає наявність наступних умов: вина осіб, що проявляється у формі умислу, який спрямований на вчинення фіктивного договору; такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору; метою укладення такого договору є відсутність правових наслідків, обумовлених договором. Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає підстав стверджувати, що зобов`язання вчинялося фіктивно. У фіктивних правовідносинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.02.2018 по справі №909/330/16).

Також слід зазначити, що недоведеність належними та допустимими доказами відсутності наміру сторін договору створювати правові наслідки на момент його вчинення або обопільного умислу не створювати такі наслідки, свідчить про відсутність передбачених законом підстав для визнання недійсним договору як фіктивного правочину.

Як встановлено судом під час розгляду цієї справи, так і судами апеляційної та касаційної інстанції під час розгляду справи №925/1140/19, між відповідачами було укладено договір постачання природного газу №ЧГ-18/0009/6-18 від 16.01.2018 на поставку Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостач-Черкаси» у 2018 році військовій частині НОМЕР_1 433 тис. м3 природного газу, у тому числі 90 тис. м3 у грудні 2018 року з додатковими угодами до цього договору, зокрема, і №9-18 від 22.12.2018.

З такою ж метою був укладений і договір постачання природного газу №ЧГ-18/0069/851-18 від 26.12.2018 на поставку у грудні 2018 року 49,967 тис. м3 природного газу.

Матеріалами справи підтверджується, що військовою частиною НОМЕР_1 у грудні 2018 року отримано та спожито 82,976 тис. м3 природного газу та проведено оплату у розмірі 1 101 465,56 грн. На підтвердження виконання спірних договорів свідчать також проведення відповідачем 1 розрахунків з ПАТ «Черкасигаз» за послуги з розподілу природного газу і з АТ «Укртрансгаз» за послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами за грудень 2018 року.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідачі вчинили всі необхідні дії, спрямовані на досягнення правових наслідків, які обумовлені спірними правочинами. Встановлені обставини справи свідчать про відсутність зазначених судом вище ознак фіктивності правочинів.

Крім того, суд зазначає, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору, повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Аналогічні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі №910/3907/18.

Отже, застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (пункт 94 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі №910/10011/19).

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155).

Право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту (див. пункт 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №209/3085/20).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що визнання недійсними додаткової угоди №9-18 від 22.12.2018 до договору постачання природного газу №ЧГ-18/0009/6-18 від 16.01.2018 та договору постачання природного газу №ЧГ-18/0069/851-18 від 26.12.2018, не призведе до відновлення порушеного права позивача, що на переконання суду є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Щодо позовних вимог позивача про застосування наслідків недійсного правочину, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти, перераховані на виконання вказаних правочинів у сумі 1 101 465,56 грн, та вимоги про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» коштів у сумі 1 101 465,56 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного Кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою до іншої сторони чи сторін правочину; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення того, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину та має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, у чому полягає його порушення, і в залежності від цього у який ефективний спосіб порушене право може бути захищено.

У статті 216 Цивільного Кодексу України передбачено правові наслідки недійсності правочинів, а саме за недійсним правочином кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Загальним майновим наслідком недійсності правочину є реституція, яка в загальному вигляді передбачена абзацом другим частини першої статті 216 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного Кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так й іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину і хоча й не була титульним володільцем відчуженого майна, однак вважає своє право власності на це майно порушеним або вважає порушеним інше речове право на відчужене майно. Крім того, у розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.

Вимоги особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 Цивільного Кодексу України) та застосування реституції, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Застосування реституції як наслідку недійсності правочину насамперед відновлює права учасників цього правочину. Інтерес іншої особи полягає в тому, щоб відновити свої права через повернення майна відчужувачу. Якщо повернення майна його відчужувачу не відновлює права позивача, то судом може бути застосований іншій ефективний спосіб захисту порушеного права в рамках заявлених позовних вимог (така правова позиція викладена у постанові Великої палати від 22.05.2022 у справі №125/2157/19).

Суд констатує, що заявлена позивачем вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти, перераховані на виконання вказаних правочинів у сумі 1 101 465,56 грн не впливає і не може вплинути на права позивача щодо відновлення його порушеного права.

Крім того, судом відмовлено у вимозі про визнання недійсним оспорюваних правочинів, що унеможливлює застосування наслідків їх недійсності.

Щодо вимоги позивача про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ» кошти в сумі 1 101 465,56 грн, то суд зазначає, що як свідчить попередня позовна вимога позивача, стягнення вказаних коштів нерозривно пов`язано з нею, оскільки, позивач просить стягнути з відповідача не будь-які кошти, а кошти, які повинні бути повернуті відповідачем 2. Оскільки ця вимога не містить будь-якого правового обґрунтування, а судом відмовлено у вимозі позивача про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газпостач-Черкаси» повернути ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) кошти, перераховані на виконання вказаних правочинів у сумі 1 101 465,56 грн, вимога про стягнення з відповідача 1 цієї суми, також не підлягає до задоволення.

Враховуючи усе вище викладене, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГАЗРЕЗЕРВ», тому суд відмовляє у його позовних вимогах.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 29.06.2023.

Суддя О.І.Кучеренко