Постанова

від 12.07.2023 по справі 5/530-03

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 5/530-03 (924/1244/20)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Пєскова В.Г.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 12.07.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023

у справі

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича

до 1) Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (правонаступник Жмеринської об`єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області)

2) Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (правонаступник Управління Пенсійного фонду в місті Жмеринка Вінницької області)

3) Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області (правонаступник Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України)

4) Вінницького обласного центру зайнятості (правонаступник Жмеринського міськрайонного центру зайнятості)

5) Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Лещенка Анатолія Михайловича

про стягнення 84 766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з яких:

47431,39 грн з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області;

35597,41 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області;

457,79 грн з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області

1280,12 грн з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості;

поданої у межах справи №5/530-03

про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор",

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 03.10.2003, за заявою Управління Пенсійного фонду України в місті Жмеринці (далі- УПФУ в місті Жмеринці), порушено провадження у справі № 5/530-03 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" (далі - ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", боржник).

2. За результатами розгляду справи в попередньому засіданні, Господарський суд Вінницької області ухвалою від 21.01.2004 визнав вимоги кредиторів до боржника та затвердив реєстр вимог кредиторів ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" на загальну суму 800 626,95 грн. (т. 2, а. с. 192 - 194).

3. Постановою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2004 у справі №5/530-03 ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Лещенка А.М.

4. Строк ліквідаційної процедури ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" неодноразово продовжувався ухвалами місцевого господарського суду.

5. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 09.02.2006 у цій справі визнано вимоги кредитора ОСОБА_2 по заробітній платі в розмірі 5 836,51 грн. та включено їх до другої черги реєстру вимог кредиторів, зобов`язано арбітражного керуючого (ліквідатора) внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів (т. 5, а. с. 116)

6. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 05.07.2013 у справі №5/530-03 зобов`язано ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника щодо вимог ОСОБА_2 , зазначивши загальну суму його вимог в розмірі 75 639,44 грн., уточнений реєстр вимог кредиторів надати суду (т. 42, а. с. 34 - 35);

ухвалою суду від 19.08.2013 ліквідатора банкрута Сокольвака М.В. повторно зобов`язано внести зміни до реєстру вимог кредиторів боржника в частині збільшення кредиторських вимог ОСОБА_2 , а також зобов`язано виконати усі передбачені законом та постановою ВГСУ від 24.04.2012 у цій справі дії у ліквідаційній процедурі ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", докази чого надати суду (т. 42, а. с. 50 - 51).

7. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 (залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017) у справі №5/530-03 скаргу кредитора ОСОБА_2 задоволено частково;

визнано незаконними дії арбітражного керуючого (ліквідатора) Лещенка А.М. під час виконання ним повноважень ліквідатора боржника по справі № 5/530-03, стосовно порушення черговості задоволення вимог кредиторів боржника в частині незадоволення вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 ;

в частині надання правової оцінки діяльності арбітражного керуючого (ліквідатора) ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенка А.М. по результатам його діяльності із жовтня 2003 по 12 вересня 2006 та встановлення суми завданих збитків відмовлено (т. 47 а. с. 175-178).

8. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 27.09.2017, у зв`язку із неможливістю сформувати колегію у складі трьох суддів для продовження розгляду справи № 5/530-03, справу було передано для подальшого розгляду до найбільш територіально наближеного до Господарського суду Вінницької області - до Господарського суду Хмельницької області,.

9. Ухвалою суду від 28.11.2017 колегією суддів Господарського суду Хмельницької області у складі: головуючого судді Крамара С.І., суддів Вибодовського О.Д. та Грамчука І.В. справу № 5/530-03 прийнято до свого провадження.

10. ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича звернулося до Господарського суду Хмельницької області (в межах справи № 5/530-03 про банкрутство) з позовом про стягнення з відповідачів (склад яких позивачем було визначено самостійно) 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів, з яких:

- з Головного Управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області - 47 431,39 грн.;

- з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області - 35 597,41 грн.;

- з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області - 1 280,12 грн.;

- з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості - 475,79 грн.

10.1. Заявник вказує на те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенком A.M. кошти в сумі 84 766,71 грн. були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та не задоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.; вказані обставини неправомірних дій ліквідатора Лещенка A.M. встановлені ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016р. у справі № 5/530-03, яка залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого господарського суду України від 28.02.2017, що є підставою для звернення до суду про стягнення з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти, вказаної суми 84 766,71 грн.

10.2. Кошти в сумі 84 766,71 грн. були перераховані кредиторам третьої черги, а саме: ВД ФСССНВ у Жмеринському районі - 475,79 грн. (платіжне доручення № 35 від 13.10.2004); Жмеринський міськрайонний центр зайнятості - 1 280,12 грн. (платіжне доручення № 24 від 07.04.2005, платіжне доручення № 86 від 15.12.2004, платіжне доручення № 78 від 04.11.2004, платіжне доручення № 33 від 13.10.2004, платіжне доручення № 64 від 27.09.2004, платіжне доручення № 13 від 20.08.2004); Управління ПФУ у м. Жмеринка - 35 597,41 грн. (платіжне доручення № 73 від 19.11.2004, платіжне доручення № 16 від 20.08.2004, платіжне доручення № 39 від 07.04.2005, платіжне доручення № 7 від 07.04.2005, платіжне доручення № 89 від 15.12.2004, платіжне доручення № 84 від 04.11.2004, платіжне доручення № 36 від 13.10.2004, платіжне доручення № 67 від 27.09.2004); Жмеринська ОДПІ - 47 431,39 грн. (платіжне доручення № 81 від 31.10.2005, платіжне доручення № 10 від 31.03.2005, платіжне доручення № 95 від 28.12.2004, платіжне доручення № 74 від 19.11.2004, платіжне доручення № 75 від 19.11.2005, платіжне доручення № 28 від 13.10.2004, платіжне доручення № 23 від 17.09.2004, платіжне доручення № 7 від 19.08.2004, платіжне доручення № 5 від 19.07.2004, платіжне доручення № 76 від 24.11.2004 (т. 6, а. с. 32-39).

10.3. Разом з позовом подано клопотання про поновлення строку позовної давності при прийнятті до розгляду позовної заяви, в обґрунтування ліквідатор Сокольвак М.В. зазначив про поважність причин пропуску строків, при цьому послався на ухвали Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020р. та 19.10.2020р. по справі № 5/530-03.

11. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20), у позові ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича до відповідачів про стягнення 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів - відмовлено.

Стягнуто з ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) залишено без змін.

13. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2022 Касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.10.2021 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) скасовано.

Справу № 5/530-03 (924/1244/20) направлено на новий розгляд до Господарського суду Хмельницької області.

13.1. У вказаній постанові від 30.08.2022 Верховний Суд вказав, що судами допущено неповне з`ясування фактичних обставин, та не досліджено докази, які мають значення для правильного вирішення справи. Не з`ясувавши відповідних обставин, не дослідивши пов`язані з ними докази, попередні судові інстанції допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 13, 86, частини п`ятої статті 236 ГПК України, щодо повного та всебічного дослідження обставин, доказів та аргументів сторін, що мають значення для правильного розгляду заяви ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака М.В. про стягнення безпідставно перерахованих грошових коштів. Верховний Суд також звернув увагу, що суди першої та апеляційної інстанції не звернули уваги та не дослідили саму суть кредиторських вимог по кожному з відповідачів (податки, збори інші нарахування), а також не встановили рахунків за кодом класифікації та фактичного отримувача грошових коштів перерахованих арбітражним керуючим Лещенком А.М. у погашення кредиторської заборгованості.

Разом з тим, Верховний Суд визнав передчасним висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску ліквідатором строку позовної давності з огляду на тривалість розгляду справи, її неодноразове зупинення, неодноразове оскарження судових рішень, усунення попередніх арбітражних керуючих, неналежне виконання арбітражним керуючим Лещенком А.М. обов`язків тощо.

Короткий зміст та мотиви рішень судів першої та апеляційної інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20), яке залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023, позов задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 47 431,39 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 1176,18 грн.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 35 597,41 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в дохід Державного бюджету України судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 882,73 грн.

Стягнуто з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 457,79 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 11,35 грн.

Стягнуто з Вінницького обласного центру зайнятості на користь Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" 1280,12 грн незаконно перерахованих коштів.

Стягнуто з Вінницького обласного центру зайнятості судовий збір за позовом Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор" в особі арбітражного керуючого Сокольвака М.В., до Господарського суду Хмельницької області по справі №5/530-03(924/1244/20) у розмірі 31,74 грн.

У задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України відмовлено.

14.1. Судові рішення обґрунтовані тим, що перерахування позивачем (банкрутом) грошових коштів в розмірі 84766,71 грн кредиторам третьої черги були здійснені з порушенням вимог черговості, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих ними коштів у розмірі 84766,71 грн є законними та обґрунтованими.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

15. До Верховного Суду від Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 та ухвалити нове рішення у справі № 5/530-03 (924/1244/20), яким відмовити у задоволенні позову Відкритого акціонерного товариства "Жмеринський завод "Сектор".

15.1. У касаційній скарзі Головне управління ДПС у Вінницькій області зазначає, що Суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення ч. 6 ст. 43 ПК України, ч. 7 ст. 45 БК України.

-скаржник зазначає, що ВАТ "Жмеринський завод "Сектор", і ліквідатором Сокольвак М.В. пропущено трирічний строк на звернення до суду із позовом, а поважності причин такого пропуску не наведено. Скаржник вважає, що встановлений ст. 43 ПК України термін на повернення помилково сплачених грошових зобов`язань закінчився у 2008 році. Постановляючи рішення про стягнення з ГУ ДПС у Вінницькій області коштів у розмірі 47431,39 грн, Господарський суд у Хмельницької області не зазначив положення жодного нормативно-правового, акту який надає можливість стягнути помилково сплачені податкові зобов`язання не з бюджету, а з податкового органу. Крім того у рішенні від 20.02.2023 не надано належного аргументування причин відхилення вимог статті 43 Податкового кодексу України.

16. До Верховного Суду від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшла касаційна скарга з проханням скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 та постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі №5/530-03 (924/1244/20) та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

16.1. У касаційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зазначає, що скаржник не здійснює господарську діяльність з метою отримання прибутку, не надає платних послуг, не має інших джерел надходжень, які керівник може вільно використовувати та розподіляти на власний розсуд. Суд не врахував, що Головне управління є бюджетною установою та веде діяльність з урахуванням кошторису видатків, який не передбачає повернення коштів підприємствам - боржникам, щодо яких здійснюється провадження у справах про банкрутство. Водночас, на законодавчому рівні не визначено порядок повернення коштів кредитором, і зокрема органом Пенсійного фонду України на рахунок боржника (банкрута). Тому, у Головного управління відсутні правові підстави та фінансові можливості щодо повернення коштів. Суд безпідставно визнав Головне управління правонаступником Управління Пенсійного фонду в місті Жмеринці, що свідчить про неповне з`ясування усіх обставин справи та надання переваги позивачу.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Відзивів не подано.

18. Кредитор ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із заявою, у якій просить:

1. у зв`язку із не направленням на його адресу матеріалів касаційних скарг зобов`язати касаторів виконати умови ГПК у цій справі;

2. витребувати у суду першої інстанції всі матеріали цієї справи, оскільки відсутність у суді касаційної інстанції всіх томів справи призведе до винесення незаконного рішення;

3. звернути увагу на подані до заяви судові рішення та рішення Європейського суду з прав людини та врахувати, що кредитор захищає своє порушене право щодо виплати йому заробітної плати з 2006 року через те, що державні органи безпідставно утримують суму коштів боржника, яку повинен був отримати ОСОБА_2 .

19. 12.07.2023 ОСОБА_2 подав до суду касаційної інстанції заяву, в якій просить суд взяти до уваги зазначене у цій заяві щодо порушення трудових прав фізичної особи та кредитора ОСОБА_2 .

Провадження у Верховному Суді

20. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 5/530-03 (924/1244/20), визначено колегію суддів у складі: Жуков С.В. - головуючий (суддя-доповідач), Картере В.І., Пєсков В.Г., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.05.2023.

21. Ухвалою Верховного Суду від 12.06.2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною Головного управління ДПС у Вінницькій області яка подана на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 по справі № 5/530-03 (924/1244/20).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДПС України у Вінницькій області на 12 липня 2023 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

22. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №5/530-03 (924/1244/20) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого (суддя - доповідач), Картере В.І., Пєскова В.Г., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 01.06.2023.

23. Ухвалою Верховного Суду від 04.07.2023 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, яка подана на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі № 5/530-03 (924/1244/20).

Призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на 12 липня 2023 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

Об`єднано в одне касаційне провадження, касаційні провадження за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у справі № 5/530-03 (924/1244/20).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги слід залишити без задоволення, судові рішення попередніх інстанцій слід залишити без змін, виходячи з такого.

25. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

26. У статті 4 ГПК передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина 2).

27. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини 1, 2 статті 5 ГПК).

28. З огляду на положення процесуального закону (зокрема статті 236, 237, 267, 270, 282, 301, 315 ГПК) суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

29. За змістом положень статей 14, 269 ГПК передбачено обов`язок господарського суду при здійсненні правосуддя керуватися принципом диспозитивності, суть якого полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

30. Так, предметом позовом у процесуальному сенсі є звернення позивача до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

31. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

32. Предметом розгляду судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій є позов ліквідатора ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражного керуючого Сокольвака Михайла Васильовича про стягнення, на підставі статті 1212 ЦК України, з відповідачів 84 784,71 грн. незаконно перерахованих коштів, з яких: 47 431,39 грн. з Головного Управління Державної Податкової Служби у Вінницькій області, 35 597,41 грн. з Головного Управління Пенсійного Фонду України у Вінницькій області, 1 280,12 грн. з Управління Виконавчої дирекції Фонду Соціального Страхування України у Вінницькій області, 475,79 грн. з Жмеринського міськрайонного центру зайнятості, в порядку статті 7 КУзПБ в межах справи про банкрутство ВАТ "Жмеринський завод "Сектор".

33. Підставою позову визначено те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Лещенком A.M. кошти в сумі 84 766,71 грн були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та не задоволено вимоги кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн.

При цьому, неправомірність дій (порушення порядку задоволення вимог кредиторів відповідно до черговості, незадоволення ліквідатором вимог кредитора по заробітній платі ОСОБА_2 в сумі 6 808,15 грн) ліквідатора Лещенка A.M. встановлено ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, яка залишена без змін Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017 (пункт 7 цієї Постанови).

34. Судами встановлено, що незаконне перерахування грошових коштів відбулося у період з 2004 по 2005 роки, під час дії Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) в редакції Закону від 30.06.2004.

35. 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII, цей Кодекс введено в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної Ради України, 1992, №31, ст. 440 із наступними змінами); постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 31, ст. 441).

36. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

37. Відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановляння ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

38. До повноважень ліквідатора (стаття 61 КУзПБ), зокрема належать: формування ліквідаційної маси; звернення до третіх осіб з вимогами щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

39. Вказані повноваження мають здійснюватися з метою задоволення вимог кредиторів з дотриманням балансу інтересів всіх учасників процесу неспроможності.

40. Арбітражного керуючого Сокольвака М.В. призначено ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.08.2012.

41. Ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражним керуючим Сокольваком М.В. позов заявлено в порядку статті 7 КУзПБ, на підставі статті 1212 ЦК України.

42. Верховний Суд, розглядаючи спори у подібних правовідносинах, у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

43. Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

44. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

45. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

46. Ознаки, характерні для пред`явлення вимоги на підставі наведених норм є належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

47. З врахуванням встановлених судом обставин справи щодо помилкового перерахованих позивачем коштів з його рахунку до Державного бюджету України та наведених правових положень, ефективним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є стягнення грошових коштів з Державного бюджету України, які підлягають захисту на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

48. Приймаючи до уваги висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України від 07.07.2015 та від 28.02.2017 у справі № 5/530-03 та встановлені обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли до правильних висновків про те, що перерахування позивачем (банкрутом) грошових коштів в розмірі 84766,71 грн кредиторам третьої черги були здійснені з порушенням вимог черговості, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідачів безпідставно отриманих ними коштів у розмірі 84766,71 грн є законними та обґрунтованими.

49. Разом з тим, як встановлено під час розгляду справи, заперечуючи проти заявлених вимог позивача, в процесі судового розгляду цієї справи управління Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Вінницькій області, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та Головне Управління Державної податкової служби у Вінницькій області у поданих до суду запереченнях (відзивах) від 26.11.2020, 02.11.2022 та 08.11.2022 вказували на те, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" Сокольваком М.В. пропущено строк позовної давності для звернення до суду із вимогами про стягнення з відповідачів незаконно перерахованих коштів. Отже, відповідачами заявлено про застосування позовної давності у справі № 5/530-03 (924/1244/20).

50. Також судами під час розгляду справи встановлено, що ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" разом з позовом подано клопотання про поновлення строку позовної давності при прийнятті до розгляду позовної заяви, в обґрунтування якої послався на поважність причин пропуску строків, при цьому зазначив, що вимоги про стягнення незаконно перерахованих коштів з кредиторів третьої черги ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" були встановлені ліквідатору ухвалами Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020 та 19.10.2020 по справі № 5/530-03, а тому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності, за умови якщо суд визнає його пропущеним.

51. Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

52. Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

53. Колегія суддів вважає необхідним вказати, що строки позовної давності є матеріальними строками порушених прав та законних інтересів, а також часовими межами існування суб`єктивного права у порушеному стані. Обчислення строків залежить від конкретних обставин і змісту правовідносин, а їх порушення тягне за собою відповідні юридичні наслідки.

54. Тлумачення частини п`ятої статті 261 ЦК України свідчить, що потрібно розрізняти початок перебігу позовної давності залежно від виду позовних вимог.

55. Для спірних відносин (стаття 1212 ЦК України) застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256, 257 ЦК України).

56. Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

57. Отже, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

58. Отже, при тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, дізналася або могла довідатися особа, що є носієм права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження із захисту цього права.

У справах про банкрутство цією особою є арбітражний керуючий, на якого за законом на підставі рішення суду покладаються обов`язки та надаються повноваження розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. При цьому і в разі пред`явлення у межах справи про банкрутство позову самою особою, право якої порушене (боржником), і у разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, якою може бути арбітражний керуючий, перебіг позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 14/325"б").

59. Судами встановлено, що відомості про перерахування грошових коштів з порушенням черговості кредиторам третьої черги в розмірі 84 766,71 грн були відомі ліквідатору Сокольваку М.В. з часу винесення відповідних постанов Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та Вищого Господарського суду України від 28.02.2017 у справі № 5/530-03, однак, будь-яких дій ліквідатором до дати подання даного позову здійснено не було.

60. Крім того, судами встановлено, що кредитор ОСОБА_2 дізнався про порушення його прав внаслідок не внесення вимог ОСОБА_2 до реєстру вимог кредиторів боржника у другу чергу задоволення саме у період з 09.02.2006 по 20.04.2006.

61. Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

62. Частиною 5 ст. 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

63. Судами встановлено, що 20.11.2020 (разом з позовною заявою) ліквідатором ВАТ "Жмеринський завод "Сектор" арбітражним керуючим Сокольваком М.В. подано до суду клопотання з вимогою поновити строк позовної давності у спорі про стягнення незаконно перерахованих коштів у сумі 84 766,71 грн. у справі № 5/530-03.

64. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності.

65. Поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що позовна давність пропущена з поважної причини, то у своєму рішенні наводить відповідні мотиви на підтвердження цих висновків.

66. Саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (правові позиції викладені у постановах Великої палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 7106/1272/14-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 та від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17).

67. Закон не передбачає переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права у випадку подання позову з пропуском позовної давності. Тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає справу по суті заявлених вимог з урахуванням всіх обставин справи на підставі здійсненої оцінки поданих доказів.

68. Вирішуючи питання про поважність причин пропуску позовної давності при зверненні особи (позивача) до суду за захистом порушеного права у спорі, стороною якого є боржник, що розглядається у межах справи про банкрутство, суди мають виходити з їх об`єктивного, а не суб`єктивного характеру, тобто з обставин, які підтверджують ці причини та вказують на існування об`єктивної перешкоди для боржника своєчасно звернутися за захистом порушеного права.

69. З огляду на положення статті 13 ЦК України ("Межі здійснення цивільних прав"), суд має враховувати добросовісність поведінки позивача (заявника) та відповідача протягом усього періоду з моменту виникнення права на захист порушеного права (права на позов) і до моменту звернення з позовом, зважаючи на характер спірних правовідносин між сторонами, особливості їх нормативного регулювання: надані сторонам права та покладені на них обов`язки тощо.

70. За загальним правилом, у спорі, який вирішується у справі про банкрутство, обставини відкриття провадження у справі про банкрутство та призначення арбітражного керуючого самі по собі (за відсутності інших обставин) не можуть розглядатися судами як виняток, свідчити про об`єктивність перешкоди для заявника звернутися до суду за захистом порушеного права у межах позовної давності і, відповідно, бути поважною причиною пропуску цього строку (див. висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 10/5026/995/2012).

71. Водночас суд враховує, що в силу норм КУзПБ, через арбітражного керуючого здійснюється відносини між сторонами, господарським судом та іншими учасниками у справі про банкрутство. Як учасник провадження у справі про банкрутство, арбітражний керуючий набуває такого статусу лише після прийняття судом відповідного процесуального документа.

72. Тобто, саме з цього моменту арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) має право здійснювати свої повноваження, визначені Законом про банкрутство, до яких зокрема віднесено формування ліквідаційної маси; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. При цьому, ліквідатор у справі про банкрутство має самостійний статус як особа, що за рішенням суду зобов`язана належним чином виконувати свої повноваження в ході ліквідаційної процедури, зокрема ті, що направлені на формування ліквідаційної маси боржника (див. висновок, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № Б8/180-11 (911/1704/21)).

73. У справі, яка переглядається, надаючи оцінку поважності пропущення ліквідатором боржника позовної давності судами попередніх інстанцій враховано такі обставини:

про порушення арбітражному керуючому Сокольваку М.В. стало відомо з ухвали Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017, а також ухвал Господарського суду Хмельницької області 09.01.2020 та 19.10.2020 у справі № 5/530-03.

Так, саме, в ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 09.01.2020 зверталася увага ліквідатора на те, що ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.06.2016 у справі № 5/530-03, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18.11.2016 та постановою Вищого Господарського суду України від 28.02.2017, встановлено, що сума 84 766,71 грн. є коштами, які були спрямовані на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн. та може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.

В ухвалі Господарського суду Хмельницької області від 19.10.2020 зверталася увага ліквідатора на обставини щодо спрямування 84 766,71 грн коштів на часткове задоволення вимог кредиторів третьої черги та незадоволення вимог кредитора по заробітній платі на суму 6 808,15 грн; вказувалось на те, що це може бути підставою для звернення ліквідатора боржника із відповідною заявою до суду про стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн.; зазначалось, що дій щодо стягнення таких коштів з кредиторів третьої черги, на рахунки яких були перераховані кошти в розмірі 84 766,71 грн, ліквідатор Сокольвак М.В. не здійснив, будь-яких аргументованих пояснень щодо причин невиконання вищенаведених ухвал та постанов судів не навів.

Судами враховано, що Законом України №2996-IV (2996-15) від 19.10.2005, ВВР, 2006, N 2-3, ст.3 було ратифіковано Конвенцію Міжнародної організації праці №173 1992 року про захист вимог працівників у випадку неплатоспроможності роботодавця. "Україна бере на себе зобов`язання, які випливають із частин ІІ та IІI цієї Конвенції, що передбачає захист вимог працівників за допомогою привілею та захист вимог працівників установою-гарантом".

Стаття 11 Конвенції МОП № 95 про захист заробітної плати 1949 року визначає, що в разі банкрутства або судової ліквідації компанії/підприємства, зайняті там працівники будуть розглядатися як привілейовані кредитори стосовно зарплати, яка їм належить. У межах категорії привілейованих кредиторів (їх може бути більше ніж один) національне законодавство країни може визначати пріоритетність, яким наділяється заробітна плата в межах цієї категорії. У цьому випадку заробітна плата як пріоритетна категорія заборгованості має бути повністю виплачена, перш ніж свою частку активів зможуть вимагати звичайні кредитори.

Також судами враховано тривалість розгляду справи, її неодноразове зупинення, неодноразове оскарження судових рішень, усунення попередніх арбітражних керуючих, неналежне виконання арбітражним керуючим Лещенком А.М. обов`язків.

74. Відповідно до частини 2 статті 10 КУзПБ арбітражний керуючий з моменту постановлення ухвали (постанови) про призначення його керуючим санацією або ліквідатором до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства-боржника.

75. До повноважень ліквідатора (стаття 61 КУзПБ), зокрема належать: формування ліквідаційної маси; звернення до третіх осіб з вимогами вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подання до суду заяв про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продаж майна банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

76. Вказані повноваження мають здійснюватися з метою задоволення вимог кредиторів з дотриманням балансу інтересів всіх учасників процесу неспроможності.

77. Судами також враховано, що дії ліквідатора - арбітражного керуючого Сокольвака М.В. (заявлення цього позову) направлені на формування ліквідаційної маси та повернення безпідставно перерахованих грошових коштів на ліквідаційний рахунок та на задоволення вимог кредиторів в порядку, встановленому КУзПБ.

78. Застосовуючи наведені вище положення ЦК України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини, враховуючи характер спірних правовідносин, керуючись засадами здійснення господарського судочинства, з огляду на дійсне порушення прав та законних інтересів позивача та кредитора у справі про банкрутство ВАТ "Жмеренський завод "Сектор" №5/530-03 ОСОБА_2, Верховний суд погоджується із висновками попередніх судових інстанцій щодо наявності підстав для визнання причин пропуску арбітражним керуючим ліквідатором ВАТ "Жмеренський завод "Сектор" Сокольваком М.В. строків позовної давності поважними.

79. Суд касаційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, який підтримав апеляційний господарський суд, про поважність причин пропуску позивачем строків позовної давності, необхідність поновлення строку позовної давності та, відповідно, задоволення позовних вимог в частині стягнення 84 766,71 грн незаконно перерахованих коштів, з яких: 47431,39 грн з Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області; 35597,41 грн з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.

80. Разом з тим, згідно з висновками щодо застосування норм права, викладеними в постановах Верховного Суду (від 25.06.2018 у справі № 910/12226/16 та від 03.07.2018 у справі № 910/13057/16), виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

81. При цьому стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду (частина перша і друга статті 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"). Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" не передбачено такого винятку для поширення його дії на виконання судового рішення про стягнення грошових коштів, боржником за яким є державний орган, як відсутність відкритих в органі казначейства відповідних рахунків боржника. Не передбачено такого винятку й іншим діючим законодавством України.

82. На вищевказані обставини звертав увагу також і Верховний Суд у постанові від 30.08.2022 у справі №5/530-03 (924/1244/20), направляючи дану справу на новий розгляд.

83. Згідно з ст. 316 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

84 Оскільки, Державна казначейська служба України та її територіальні органи лише виконують рішення суду про стягнення коштів відповідно до встановленого порядку, а не відповідають за зобов`язаннями державних органів та інших юридичних осіб та враховуючи, що спірні кошти перераховувались в рахунок погашення вимог кредиторів, а не як самостійні сплати в бюджет, а також те, що окремо до Державної казначейської служби України самостійних позивних вимог позивачем не висувалось, а остання була залучено до участі у справі, як орган який буде виконувати рішення суду, у задоволенні позовних вимог до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України судом першої інстанції відмовлено правильно.

85. З урахуванням встановлених обставин справи, доводи касаційних скарг не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, здебільшого збігаються із доводами апеляційних скарг і зводяться до незгоди скаржника з оскаржуваними рішенням, а також до необхідності переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов`язані із встановленням фактичних обставин, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

86. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

87. У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

89. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

90. Ураховуючи наведені положення законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, тому у задоволенні касаційних скарг слід відмовити.

Щодо судових витрат

91. З огляду на положення статті 129 ГПК України та залишення касаційних скарг без задоволення, понесені у зв`язку з касаційним переглядом справи судові витрати покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Головного управління ДПС у Вінницькій області та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.02.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 у справі № 5/530-03 (924/1244/20) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

В.Г. Пєсков