Ухвала

від 13.07.2023 по справі 910/2592/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2592/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,

представників учасників справи:

Скаржника-1 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт") - Потапова О.К., Тарасюк О.І., Положишник В.В., Черковський Б.І.,

Скаржника-2 (Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована") - Лисенко С.В.,

Скаржника-3 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевага-Фінанс") - Панчук Ю.А.,

Скаржника-4 (ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича) - Куліченко М.В.,

Скаржника-5 (Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України") - Гей В.Г., Зимненко Є.В.,

Акціонерного товариства "Асвіо-Банк" - Коломієць Т.М.,

Компанії з обмеженою відповідальністю "ЮПіЕм Сейлз Ої" - не з`явився,

Акціонерного товариства "ОТП Банк" - Киринчук Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт", 2) Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевага-Фінанс", 4) ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича, 5) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 (колегія суддів у складі: Сотніков С.В. - головуючий, Отрюх Б.В., Остапенко О.М.)

у справі №910/2592/19

за заявою Акціонерного товариства "Асвіо-Банк"

до Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ",

про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами,

за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"; 2) Арбітражного керуючого Куліченка М.В., 3) Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована", 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт"

про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута,

за заявою Компанії з обмеженою відповідальністю "ЮПіЕм Сейлз Ої" (UPM Sales Oy, Республіка Фінляндія)

до 1) Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт", 3) Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ", 4) Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Мурської Н.В., 5) Арбітражного керуючого Куліченка М.В., 6) Приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Скутельник І.А., 7) Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Ямпільської міської ради Вінницької області Костаревича А.В.

про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтва про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства,

в межах справи №910/2592/19

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрофрут"

до Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У цій справі перед Верховним Судом постало питання щодо ефективності/неефективності такого способу захисту як визнання недійсним аукціону та визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, тобто в процедурі банкрутства.

Стислий виклад вимог

1. У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/2592/19 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" (далі - ПрАТ "Бліц-Інформ").

2. В межах справи про банкрутство ПрАТ "Бліц-Інформ" до господарського суду першої інстанції надійшли заяви:

- Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк") про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута;

- Акціонерного товариства "Асвіо-Банк" (далі - АТ "Асвіо-Банк") про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами;

- Компанії з обмеженою відповідальністю "ЮПіЕм Сейлз Ої" (далі - Компанія "ЮПіЕм Сейлз Ої") про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства.

Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

4. За результатом нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 відмовлено у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута; відмовлено у задоволенні заяви АТ "Асвіо-Банк" про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами; відмовлено у задоволенні заяви Компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої" про визнання результатів другого повторного аукціону та договорів купівлі-продажу недійсними, визнання недійсними свідоцтв про право власності, скасування записів про проведення державної реєстрації права власності, застосування наслідків недійсності правочинів, зобов`язання ліквідатора банкрута вжити заходів з відновлення права власності боржника на майно та повернення його до складу ліквідаційної маси у процедурі банкрутства.

5. Рішення господарського суду першої інстанції мотивоване тим, що обставини справи в своїй сукупності свідчать про відсутність реальних намірів АТ "Асвіо-Банк" брати участь в другому повторному аукціоні з продажу майна банкрута.

6. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 скасовано в частині позовних вимог АТ "Асвіо-Банк" та в частині позовних вимог АТ "Укрексімбанк". Прийнято в цій частині нове рішення. Заяву АТ "Асвіо-Банк" задоволено повністю. Заяву АТ "Укрексімбанк" задоволено частково. Визнано недійсним рішення Біржі в частині не допуску АТ "Асвіо-Банк" до другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ", що призначений на 18.11.2019, оформлене протоколом від 12.11.2019 про визначення учасників аукціону. Визнано недійсними результати другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ", що відбувся 18.11.2019, оформлені протоколом №1 проведення відкритих торгів (аукціону) з продажу майна боржника від 18.11.2019. В решті позовних вимог відмовлено.

7. Господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що організатор аукціону, не допустивши АТ "Асвіо-Банк" до участі в аукціоні лише з огляду на недоплату гарантійного внеску у розмірі 65 коп. при оплаті суми гарантійного внеску понад 49 млн. грн., діяв очевидно неправомірно, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсним рішення Біржі в частині не допуску до участі у другому повторному аукціоні, оформленого протоколом від 12.11.2019.

8. Також господарський суд апеляційної інстанції вважав неспроможними та такими, що ґрунтуються лише на припущеннях, висновки господарського суду першої інстанції, що факт недоплати гарантійного внеску може свідчити про відсутність реальних намірів АТ "Асвіо Банк" брати участь в аукціоні із придбання непрофільного для банку активу.

9. На переконання апеляційної інстанції не допуск організатором торгів до участі в аукціоні АТ "Асвіо-Банк" відбувся із порушенням законодавства, що в подальшому суттєво вплинуло на формування ціни за якою відбувся продаж майна. Так, ціна продажу склала 49588637,20 грн, тобто у розмірі меншому ніж 10% від початкової вартості та фактично дорівнювала сумі гарантійного внеску, що свідчить про штучний характер участі інших учасників в аукціоні та відсутність між ними конкуренції, що виключає формування найвищої ціни продажу як головної мети аукціону.

10. У цьому ж зв`язку господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на ч. 3 ст. 55 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) дійшов висновку, що задоволення позовних вимог в частині визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута матиме правовий наслідок відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство у вигляді визнання недійсними, в силу закону, правочинів укладених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, тому позовні вимоги про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута належить залишити без задоволення. З тих же мотивів господарський суд апеляційної інстанції відхилив позовні вимоги про визнання права власності та повернення боржнику майна, що було реалізоване на спірному аукціоні.

Стислий виклад вимог касаційних скарг та узагальнення доводів скаржників

11. ТОВ "Палп Мілл Прінт" (далі - скаржник-1 переможець торгів) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 в частині: задоволення апеляційних скарг АТ "Асвіо-Банк" і АТ "Укрексімбанк" та скасування рішення суду першої інстанції; прийняття нового судового рішення про задоволення повністю заяви АТ "Асвіо-Банк" та задоволення частково заяви АТ "Укрексімбанк"; визнання недійсним рішення Біржі в частині не допуску АТ "Асвіо-Банк" до другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ"; визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ", що відбувся 18.11.2019; розподілу судового збору за результатами апеляційного перегляду справи; та залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 повністю.

12. Скаржник-1 у касаційній скарзі (з урахуванням доповнень до касаційної скарги) як на підставу для касаційного оскарження постанови господарського суду апеляційної інстанції посилається на п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

13. Так, скаржник-1 вказує, що при винесенні оскаржуваної постанови було неправильно застосовано норми ст.ст. 215, 216 ЦК України, ч. 3 ст. 55, ст. 58, ч. 6 ст. 61 Закону про банкрутство, було безпідставно не застосовано до спірних правовідносин норми ст.ст. 15, 16, 387, 388, 1212 ЦК України, а також не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права, викладених у постановах від 22.10.2019 у справі №922/4587/13, від 12.03.2018 у справі №914/712/16, від 01.12.2022 у справі №908/4892/14, від 29.05.2018 у справі №904/720/14, від 20.05.2021 у справі №910/24368/14, від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.

14. Також скаржник-1 посилається на те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 1 ст. 61 Закону про банкрутство без надмірного формалізму.

15. Крім того, скаржник-1 вказує, що господарський суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення тих фактичних обставин справа, які є обов`язковими відповідно до вказівок Верховного Суду від 20.10.2021 та мають ключове значення для правильного вирішення справи.

16. На думку скаржника-1, непідтвердження надходження гарантійного внеску на відповідний рахунок, у тому числі через його несплату як повністю так і частково, є окремою та самостійною підставою для прийняття рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні.

17. Скаржник-1 вважає, що негативні наслідки у вигляді відмови в допуску до участі в аукціоні є результатом виключно дій (бездіяльності) AT "Асвіо-Банк", оскільки оголошення про проведення другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ" містило точний розмір гарантійного внеску, а тому цей розмір був відомий AT "Асвіо-Банк". Вчиняючи усвідомлені дії щодо сплати гарантійного внеску, AT "Асвіо-Банк" знало точний розмір суми, яку воно перераховувало, а тому не могло не бути обізнаним про внесення неповного розміру гарантійного внеску.

18. У касаційній скарзі зазначено, що саме несплата гарантійного внеску свідчить про порушення процедури аукціону та є підставою для визнання недійсними його результатів, а не навпаки.

19. Скаржник-1 зауважує, що Законом про банкрутство не передбачено повідомлення організатором аукціону заявників про помилки чи недоліки у поданих ними заявах або документах, що до неї додаються, зокрема щодо необхідності доплати гарантійного внеску.

20. Скаржник-1 посилається на те, що згідно з встановленими судом апеляційної інстанції фактичними обставинами справи, недоплата AT "Асвіо-Банк" 65 коп. гарантійного внеску є помилкою саме працівників цього банку. При цьому, господарськими судами не встановлено, що AT "Асвіо-Банк" намагалось таку помилку виправити чи те, що хтось в цьому перешкодив.

21. Також скаржник-1 з посиланням на вимоги ст. 61 Закону про банкрутство вважає, що зміст указаної норми свідчить про те, що вона містить категоричний припис організатору прийняти рішення про відмову в допуску до участі в аукціоні в разі наявності для цього підстав, у тому числі через ненадходження гарантійного внеску. Такий припис покладає на організатора аукціону позитивний обов`язок діяти відповідним чином без можливості вибору між тією чи іншою формою поведінки.

22. Скаржник-1 акцентує увагу на Рекомендації №R(80)2 Комітету Міністрів Ради Європи "Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами", яка прийнята 11.03.1980, та п. 7 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про адміністративну процедуру", які передбачають, що дискреційне повноваження - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Оскільки організатор аукціону вчиняє публічно значимі дії щодо реалізації продажу майна в процедурі банкрутства та наділений приймати стосовно учасників аукціону (потенційних учасників аукціону) юридично значимі рішення, які суттєво впливають на їх права, інтереси та обов`язки, прийняття організатором рішення про допуск чи відмову в допуску до участі в аукціоні слід розглядати через призму наявності чи відсутності у нього дискреційних повноважень, тоді як повноваження щодо перевірки організатором надходження гарантійного внеску, а також прийняття ним рішення про допуск чи відмову в допуску у зв`язку з цим до участі в аукціоні не є дискреційними.

23. Також скаржник-1 зазначає про те, що рівність та недопущення дискримінації по суті є самостійним правом та об`єктом захисту. Отже, саме в разі прийняття рішення про допуск AT "Асвіо-Банк" до участі в аукціоні при неповному перерахуванні ним гарантійного внеску, мали б місце порушення принципу рівності та прояв дискримінації стосовно інших претендентів на участь в аукціоні, які виконали вимоги закону.

24. З огляду на викладене, скаржник-1 вважає, що оскаржувана постанова господарського суду апеляційної інстанції ухвалена, крім неведеного вище, з неправильним застосуванням ч. З ст. 55, ст. 61 (зокрема ч.ч. 1, 6), Закону про банкрутство, з безпідставним незастосуванням до спірних відносин приписів ч.ч. 1, 2, 8 ст. 49, ч. 1 ст. 59 Закону про банкрутство, ч. 4 ст. 13 Конституції України, ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Протоколу №12 до неї, ст.ст. 1, 2, 7 Всесвітньої декларації людських прав ("Загальна декларація прав людини") 1948 року, ст.ст. 14, 26 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права 1966 року, а також без урахування висновків щодо застосування вказаних норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №922/4587/13, від 08.05.2019 у справі №22/636, унаслідок чого апеляційний господарський суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для визнання недійсними рішень організатора торгів, що є предметом оскарження у справі.

25. Крім того, скаржник-1 зазначає, що Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах, а також усі інші заявлені вимоги не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, тоді як обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі №200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 у справі №925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 у справі №143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 155)). Обрання неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі №806/5244/15, від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, постанова Касаційного господарського суду від 07.04.2021 у справі №924/199/20).

26. Скаржник-1 наполягає на тому, що покладання лише на скаржника, як переможця аукціону, усіх негативних наслідків допущеної самим ж AT "Асвіо-Банк" помилки - є не лише незаконним, але й несправедливим.

27. Також скаржник-1 зазначає, що у тих рішеннях ЄСПЛ, на які послався господарський суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови, поняття "надмірний формалізм" застосовується виключно для тлумачення процесуальних норм права в контексті застосування п. 1 ст. 6 Конвенції, що гарантує право на доступ до суду, а тому є відсутнім правовий висновок Верховного Суду про застосування ч. 1 ст. 61 Закону про банкрутство стосовно того, чи є непідтвердження на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону, у розмірі 65 коп. підставою для відмови в допуску заявника до участі в аукціоні і чи не буде така відмова надмірним формалізмом.

28. Біржа (далі - скаржник-2) звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 залишити в силі.

29. Скаржник-2 у касаційній скарзі наводить підстави касаційного оскарження, які передбачені п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

30. Скаржник-2 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування практики ЄСПЛ, як єдиного джерела права у вирішенні спорів між суб`єктами господарювання, в тому числі у випадку встановлення в діях учасників господарських правовідносин надмірного формалізму щодо один до одного; щодо порядку дій організатора аукціону, у випадку недоплати заявником гарантійного платежу, розмір якого визначений ч. 2 ст. 61 Закону про банкрутство, оскільки вказано лише про можливість прийняття рішення про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні, якщо на дату складання протоколу про визначення учасників аукціону не підтверджено надходження гарантійного внеску на рахунки, вказані в повідомленні про проведення аукціону.

31. Скаржник-2 вважає, що задовольняючи апеляційну скаргу AT "Укрексімбанк" суд апеляційної інстанції не навів жодних мотивів щодо прийнятого рішення, що також не відповідає вимогам ст.ст. 236, 238 ГПК України.

32. ТОВ "Перевага-Фінанс" (далі - скаржник-3) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

33. Скаржник-3 у касаційній скарзі наводить підстави касаційного оскарження, які передбачені п. 1 та п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

34. Так, скаржник-3 зазначає, що при винесенні оскаржуваних судових рішень не було враховано висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 08.05.2019 у справі №22/636, від 22.10.2019 у справі №922/4587/13 щодо застосування ст. 61 Закону про банкрутство у подібних правовідносинах.

35. Також скаржник-3 вказує, що господарський суд апеляційної інстанції в порушення вимог ч. 5 ст. 310 та ч. 1 ст. 316 ГПК України не дослідив зібрані у справі докази, зокрема, докази на підтвердження правомірності чи неправомірності встановлення організатором аукціону строку на подання заявок на участь у другому повторному аукціоні з продажу майна банкрута, як того вимагав Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 під час попереднього розгляду справи.

36. На думку скаржника-3, господарський суд апеляційної інстанції послався виключно на рішення ЄСПЛ у справі "Волчлі проти Франції" та "ТОВ "Фріда" проти України", тоді як скаржник-3 зауважує про різний характер відносин, які мали місце у справах, що розглядались ЄСПЛ, та безпосередньо у справі №910/2592/19. Ці відносини не є подібними, а тим більше тотожними, оскільки обставини, вказані в рішеннях ЄСПЛ, в своїй сукупності дійсно давали беззаперечні підстави допускати наявність надмірного формалізму в діях органів державної влади.

37. Ліквідатор ПрАТ "Бліц-Інформ" арбітражний керуючий Куліченко Максим Валерійович (далі - скаржник-4) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 у частині задоволення апеляційних скарг АТ "Асвіо-Банк" і АТ "Укрексімбанк" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022, і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у повному обсязі.

38. Скаржник-4 у касаційній скарзі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

39. Так, скаржник-4 вказує, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм ч. 6, ч. 8 ст. 49, ч. 3 , ч. 5 ст.51, ст. 56, ч. 3 ст. 60, ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 61 Закону про банкрутство та без урахування висновку Верховного Суду, що викладений у постановах від 22.10.2019 у справі №922/4587/13, від 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

40. При цьому, скаржник-4 зауважує, що важливим є не розмір недоплати гарантійного внеску, а саме наявність недоплати, адже встановлюючи "прийнятну суму" помилки, неминуче буде порушено принцип юридичної визначеності, який є одним з істотних елементів принципу верховенства права.

41. З огляду на вимоги ст. 56 Закону про банкрутство, скаржник-4 вважає, що AT "Асвіо-Банк" мало право на захист власних прав згідно з визначеним ст. 56 Закону про банкрутство правом на отримання з організатора аукціону штрафу, а не шляхом оскарження результатів аукціону.

42. Крім того, скаржник-4 акцентує увагу на тому, що постановою Великої Палати Верховного суду у справі №914/2618/16 від 06.07.2022 у подібних до спірних правовідносинах, зазначено, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах, а також усі інші заявлені вимоги не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, а ефективною вимогою є вимога про витребування заставного майна на користь боржника.

43. Скаржник-4 вважає, що господарський суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 15.06.2021 у справі №806/5244/15, від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, стосовно того, що обрання позивачем неналежного способу захисту є самостійною підставою для відмови у позові (ст.ст. 15, 16 ЦК України).

44. АТ "Укрексімбанк" (далі - скаржник-5) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 в частині відмови у задоволені позовних вимог АТ "Укрексімбанк" щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу майна банкрута на відкритих торгах (аукціоні), укладених між ПрАТ "Бліц-Інформ" та ТОВ "Палп Мілл Прінт" за результатами проведення 18.11.2019 оспорюваного аукціону, визнання недійсними свідоцтв про придбання нерухомого майна на аукціоні, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень прийнятих за результатами проведеного аукціону, визнання за ПрАТ "Бліц-Інформ" право власності на об`єкти нерухомого майна; зобов`язання ТОВ "Палп Мілл Прінт" передати (повернути) ПрАТ "Бліц-Інформ" нерухоме та рухоме майно, що було реалізовано на другому повторному аукціоні з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ", проведеного 18.11.2019 Біржою за адресою: м. Київ, вул. Мурманська, 7, оголошення та/або інформація про який була оприлюднена на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та Міністерства юстиції України (публікації №№63576, 64168). Прийняти нове рішення в оскаржуваній частині, яким позовні вимоги АТ "Укрексімбанк" задовольнити в повному обсязі.

45. Скаржник-5 у касаційній скарзі зазначає обставини, передбачені п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

46. Так, скаржник-5 вказує, що оскаржувана постанова ухвалена з неправильним застосуванням норм права, а саме: ст.ст. 20, 55, 58 Закону про банкрутство, ст.ст. 12, 15, 16, 205, 215, 650, 655 ЦК України, ст.ст. 26, 37 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та без рахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 05.03.2020 у справі №916/3545/15, від 08.02.2023 у справі №909/548/16(909/31/22), від 06.04.2021 у справі №5027/398-б/2012, від 19.08.2020 у справі №910/688/13, від 30.09.2020 у справі №904/12451/16, від 05.11.2020 у справі №910/30921/15, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19, від 23.06.2020 у справах №906/516/19, №905/633/19 та №922/2589/19, від 30.06.2020 у справі №922/3130/19, від 14.07.2020 у справі №910/8387/19, від 20.08.2020 у справі №916/2464/19, від 03.03.2021 у справі №915/161/20, від 07.04.2021 у справі №640/12313/19, від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 11.06.2019 у справі №903/455/16, від 01.10.2020 у справі №915/4/16, від 06.10.2022 у справі №911/1902/17, від 03.09.2020 у справі №914/1201/19 щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах.

47. На думку скаржника-5, під час розгляду справи №910/2592/19 господарським судом апеляційної інстанції не враховано, що відповідно до ст. 20 Закону про банкрутство аналогічно до ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) законодавцем було наділено кредиторів у справі про банкрутство повноваженнями на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними окремих угод боржника, які були вчинені після відкриття провадження у справі про банкрутство.

48. Скаржник-5 зазначає, що Закон про банкрутство в редакції, чинній на час проведення спірного аукціону, передбачав як спосіб захисту інтересів кредитора його звернення з позовом про визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника у межах провадження у справі про банкрутство з подальшим поверненням майна до ліквідаційної маси боржника (ч.ч. 1, 2 ст. 20 цього Закону). Визнання недійсним правочину у цьому випадку за заявою кредитора визначає спеціальні правові наслідки: кредитор за недійсним правочином зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

49. Також скаржник-5 з посиланням на ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство вважає, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними. Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

50. Скаржник-5 вважає, що у розумінні положень п.п. 1, 2, 3 ч. З ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення), на відміну від положень ч. 2 ст. 26 цього ж Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав, як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

51. Тобто, на думку скаржника-5, запис про скасування державної реєстрації прав вноситься до Державного реєстру речових прав саме на підставі рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію прав. За відсутності такого рішення суду реалізувати рішення суду про визнання правочинів недійсними, тобто відновити порушені права позивача, буде неможливо.

52. Також скаржник-5 акцентує увагу, що під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Відповідно до структури ЦК України, кредитор має право обирати один із усіх способів захисту, які надаються йому законом, якщо інакше правило в імперативному порядку не визначено у цивільному законі. При цьому вибір способу захисту кредитор здійснює на власний розсуд, тоді як згідно з ст. 5 ГПК України, застосований судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушеної майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.

53. На думку скаржника-5 судом не враховано той факт, що організатором аукціону встановлено абсурдно короткий проміжок часу на подання заяв на участь в аукціоні протягом 5 робочих днів, ще із обмеженням часу подачі заявок в будні дні до 13:00. Тобто, для потенційних учасників повторного аукціону було відведено всього 20 годин в робочі дні для подачі заяв, що фактично дорівнює 2,5 робочим дням.

54. При цьому скаржник-5 зауважує, що Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що метою аукціону як способу реалізації майна боржника є, передусім, відчуження майна банкрута за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції (постанови Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №911/3122/13; від 06.10.2022 у справі №911/1902/17; від 12.06.2018 у справі №905/1084/16). Така мета може бути досягнута у разі забезпечення участі в аукціоні з продажу майна боржника якомога широкого кола осіб (потенційних покупців майна), залучення яких не є можливим без забезпечення дотримання публічності проведення аукціону. Тому строк на подання заявок на участь в аукціоні повинен надавати потенційним учасникам достатньо часу для вчинення дій з подачі заявок та сплати гарантійних внесків. Визначення в оголошенні про проведення аукціону строку для вчинення визначених Законом про банкрутство потенційними учасниками (покупцями) дій з подачі заявок на участь в аукціоні є одним засобів забезпечення можливості залучення до участі в аукціоні широкого кола потенційних покупців і як наслідок - гарантування існування реальної конкуренції між учасниками аукціону, яка дозволяє реалізувати майно боржника за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

55. У відзиві на касаційні скарги ТОВ "Палп Мілл Прінт" просить касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишити без задоволення. Касаційні скарги Біржі та ліквідатора ПрАТ "Бліц-Інформ" задовольнити. Касаційну скаргу ТОВ "Перевага-Фінанс" задовольнити частково - в частині вимог про скасування постанови суду апеляційної інстанції про: задоволення апеляційних скарг АТ "Асвіо-Банк" і АТ "Укрексімбанк" та скасування рішення господарського суду першої інстанції; прийняття нового судового рішення про задоволення повністю заяви АТ "Асвіо-Банк" та задоволення частково заяви АТ "Укрексімбанк"; визнання недійсним рішення Біржі в частині не допуску АТ "Асвіо-Банк" до другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ"; визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна ПрАТ "Бліц-Інформ", що відбувся 18.11.2019; розподілу судового збору за результатами апеляційного перегляду справи.

56. У відзиві зазначено, що AT "Асвіо-Банк" не виконало вимоги законодавства щодо внесення гарантійного внеску, що і стало підставою для прийняття рішення про відмову в допуску до участі в аукціоні, як це передбачено законом, тоді як рішення Біржі, зафіксоване в протоколі про визначення учасників аукціону від 12.11.2019, про відмову в допуску до участі в аукціоні AT "Асвіо-Банк" з огляду на обставини справи прийнято відповідно до вимог ст. 61 Закону про банкрутство, а тому не може бути визнано порушення встановленого законом порядку проведення аукціону.

57. При цьому ТОВ "Палп Мілл Прінт" вважає, що з тексту оскаржуваної постанови вбачається, що господарським судом апеляційної інстанції не застосовувалися до спірних правовідносин ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону про банкрутство, ст.ст. 203, 650, 655, ч. 4 ст. 656 ЦК України, на які посилається АТ "Укрексімбанк".

58. Також ТОВ "Палп Мілл Прінт" зазначає, що в перелічених АТ "Укрексімбанк" постановах Верховним Судом також не викладалися висновки щодо застосування вимог ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону про банкрутство, ст.ст. 203, 215, 650, 655, ч. 4 ст. 656 ЦК України, а обставини, які встановлено у справах, на які послався заявник касаційної скарги відрізняються від справи, що переглядається.

59. ТОВ "Палп Мілл Прінт" зауважує, що хоча й з інших мотивів, однак Північний апеляційний господарський суд прийняв по суті правильне рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог AT "Укрексімбанк".

60. У відзиві зазначено, що господарський суд апеляційної інстанції у даній справі з об`єктивних причин не мав підстав для врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №903/455/16, від 01.10.2020 у справі №915/4/16, від 06.10.2022 у справі №911/1902/17 щодо застосування ст. 58 Закону про банкрутство, оскільки під час вирішення справи не застосовував приписи ст. 58 Закону про банкрутство.

61. ТОВ "Палп Мілл Прінт" також вважає, що ураховуючи вимоги касаційних скарг Біржі та ліквідатора ПрАТ "Бліц-Інформ", які в цілому співпадають з вимогами ТОВ "Палп Мілл Прінт", касаційні скарги цих учасників справи є такими, що підлягають задоволенню.

62. У відзиві ТОВ "Палп Мілл Прінт" зазначило, що оскільки доводи та вимоги касаційної скарги ТОВ "Перевага-Фінанс" про скасування постанови Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 в цілому та направлення справи на новий розгляд суперечать викладеним вище доводам про те, що господарський суд апеляційної інстанції ухвалив по суті правильне судове рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог AT "Укрексімбанк", ТОВ "Палп Мілл Прінт" вважає, що касаційна скарга ТОВ "Перевага-Фінанс" може бути задоволена в частині скасування постанови про задоволення вимог AT "Асвіо-Банк" і AT "Укрексімбанк".

63. У відзиві на касаційні скарги AT "Укрексімбанк" просить касаційні скарги ТОВ "Палп Мілл Прінт", ліквідатора ПрАТ "Бліц-Інформ", ТОВ "Перевага-Фінанс", Біржі залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 в оскаржуваній частині - без змін.

64. AT "Укрексімбанк" зазначає, що в даному випадку допущена AT "Асвіо-Банк" технічна помилка щодо недоплати гарантійного внеску в розмірі 65 коп., що від загального розміру гарантійного внеску становить 0,000001% не могла жодним чином вплинути на результат аукціону та ніяким чином не перешкоджала AT "Асвіо-Банк" взяти участь в оскаржуваному аукціоні та створити конкурентні умови та формування найвищої ціни. В свою чергу, з метою сприяння досягненню основної мети аукціону у справі про банкрутство, організатор аукціону мав би сприяти залученню більшого кола потенційних учасників аукціону та повідомити AT "Асвіо-Банк" про незначну похибку в розмірі сплаченого ним гарантійного внеску, тим самим збільшивши кількість потенційних учасників аукціону.

65. AT "Укрексімбанк" вважає, що у цьому випадку надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи призвело до порушення основної цілі аукціону - залучення широкого кола учасників з метою реалізації майна за найвищою ціною.

66. Беручи до уваги позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у цій справі, на думку AT "Укрексімбанк", недопуск AT "Укрексімбанк" з підстав, недоплати 0,000001% гарантійного внеску, є проявом надмірного формалізму, порушенням принципу юридичної визначеності, тоді як дії Біржі у даному випадку можуть свідчити лише про її незацікавленість у залучені більшого кола учасників аукціону.

67. Також AT "Укрексімбанк" вважає, що в касаційній скарзі ТОВ "Палп Мілл Прінт" посилається на ряд постанов Верховного Суду, які на його думку містять правові висновки в аналогічних справах, разом із цим це не відповідає дійсності, оскільки вони не є релевантними та не можуть бути застосовані в межах справи про банкрутство ПрАТ "Бліц-Інформ".

68. Щодо доводів ТОВ "Палп Мілл Прінт" про неможливість застосування до Біржі дискреційних повноважень, AT "Укрексімбанк" зазначає, що вказані аргументи не заслуговують на увагу, оскільки скаржник посилається на Закон України "Про адміністративну процедуру", який станом на 08.06.2023 не набрав законної сили, а тому такі доводи не підлягають врахуванню.

69. AT "Укрексімбанк" вважає, що строк для подання заявок учасниками аукціону, встановлений у 5 робочих днів за наявності встановлення законодавцем обов`язкового 15-денного строку робочих днів для підготовки до проведення аукціону організатором торгів, є дискримінаційною умовою, передбаченою організатором аукціону та ліквідатором з метою обмеження кола потенційних учасників аукціону щодо їх волевиявлення на участь в аукціоні та надання переваг "заздалегідь повідомленим та підготовленим" учасникам аукціону, які пов`язані з особами, що організовують та проводять такий аукціон. Така умова організації аукціону підтверджує порушення організатором аукціону та ліквідатором вимог ч. 8 ст. 49 Закону про банкрутство.

70. У відзиві на касаційну скаргу AT "Укрексімбанк", ТОВ "Перевага-Фінанс" просить відмовити AT "Укрексімбанк" у задоволенні касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023.

71. ТОВ "Перевага-Фінанс" зауважує, що законодавство (як загальна, так і спеціальна норми) у разі визнання недійсними результатів аукціону не передбачають додаткового визнання недійсними договорів, які укладені за його результатами, адже недійсність цих договорів є правовим наслідком недійсності аукціону.

72. Також, на думку ТОВ "Перевага-Фінанс", судом апеляційної інстанції на відміну від Господарського суду міста Києва не було належним чином досліджено та оцінено докази на підтвердження правомірності чи неправомірності встановлення організатором аукціону строку на подання заявок на участь у другому повторному аукціоні з продажу майна банкрута, як того вимагав Верховний Суд у постанові від 20.10.2021. Північний апеляційний господарський суд зосередився лише на дослідженні обставин несплати AT "Асвіо Банк" гарантійного внеску в повному обсязі та залишив поза увагою питання дослідження обставин встановлення строку на подання заявок на участь в аукціоні, чим порушено вимоги ч. 5 ст. 310 та ч. 1 ст. 316 ГПК України.

73. У відзиві на касаційні скарги Біржа просить поновити строк на подачу відзиву на касаційні скарги AT "Укрексімбанк" та "Асвіо-Банк" та відмовити AT "Укрексімбанк" у задоволенні касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023.

Підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

74. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви АТ "Укрексімбанк" про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута; заяви АТ "Асвіо-Банк" про визнання недійсним рішення та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами, оскільки саме в цій частині вимоги переглядалися в суді апеляційної інстанції, тоді як в суді касаційної інстанції учасники справи мають право подати касаційну скаргу на рішення (ухвалу) суду першої інстанції лише після апеляційного перегляду справи (п. 1 ч. 1 ст. 287 ГПК України, ст. 9 КУзПБ).

75. Відповідно до змісту постанови господарського суду апеляційної інстанції, рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 в частині відмови в позові Компанії "ЮПіЕм Сейлз Ої" не оскаржувалось, то відповідно до ст. 269 ГПК України не переглядалося апеляційним судом, у зв`язку з чим такі вимоги не можуть бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції.

76. Перевіривши матеріали касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що справа №910/2592/19 підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

77. У цій справі постало питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута за вимогою АТ "Укрексімбанк" (кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника), а також питання наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними рішення щодо відмови в допуску до участі в аукціоні та зобов`язання допустити до участі в аукціоні, визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна частинами за вимогою АТ "Асвіо-Банк" (особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні).

78. Під час підготовки справи до касаційного розгляду виявлено, що скаржник-1 посилається, крім іншого, на висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

79. У наведеній справі банк (АТ "Укрексімбанк", кредитор, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника), звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням заяв про збільшення й уточнення позовних вимог просив визнати недійсними результати аукціону з продажу майна боржника (заставне майно); визнати недійсним договір купівлі-продажу майна боржника у провадженні у справі про банкрутство, визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні, скасувати запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за переможцем аукціону, зобов`язати переможця аукціону передати (повернути) боржникові майно, реалізоване на аукціоні.

80. Отже, правовідносини у справі №914/2618/16 та у справі, що переглядаються, є подібними в частині вимог кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника (в обох справах АТ "Укрексімбанк"), про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна банкрута та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута.

81. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 зазначено, що звертаючись із позовом, банк вважав себе потерпілим від дій боржника, його ліквідатора, набувача заставного майна та біржи. Проте у разі задоволення позову заставне майно має повернутися не до банку, а до боржника.

82. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що кредитор боржника може мати похідний інтерес у стягненні коштів, іншого майна з третіх осіб на користь боржника, зокрема і у процедурі банкрутства. Інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника є похідним від такого інтересу боржника. Тому позови, спрямовані на поповнення (недопущення зменшення) ліквідаційної маси, є позовами на користь саме боржника, якому належить ліквідаційна маса, а не кредитора (останній має до цієї маси інтерес так званого другого порядку). Отже, позов, який заявив кредитор, є, насправді, позовом боржника, тобто похідним позовом (один із його різновидів передбачений п. 12 ч. 1 ст. 20 ГПК України).

83. У п.п. 35-36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 викладено правовий висновок, що банк, який не був учасником аукціону, вважає, що за його рахунок як іпотекодержателя та заставодержателя переможець аукціону (покупець) набув право власності на заставне майно, яке не міг набути зокрема, тому, що: (а) не є добросовісним набувачем, ураховуючи його пов`язаність із боржником; (б) була зупинена дія ухвали суду першої інстанції від 8 серпня 2019 року, згідно з якою цей суд, зокрема, надав згоду на продаж заставного майна боржника; (в) діяла судова заборона ліквідатору та біржі вчиняти дії у справі №914/2618/16 з проведення аукціону(ів) з продажу та/або у будь-який спосіб здійснювати заходи з реалізації/відчуження заставного майна боржника, що є предметом забезпечувальних договорів; (г) ліквідатору та біржі було відомо про наявність судової заборони вчиняти дії щодо проведення аукціону з продажу заставного майна; (ґ) ліквідатор діяв недобросовісно, коли визначив для подання заявок особами, які зацікавлені в придбанні майна боржника на аукціоні, нерозумний строк і встановив нерозумну початкову вартість запропонованого до продажу на аукціоні заставного майна за лотом №1. За таких обставин, враховуючи те, що банк був іпотеко- та заставодержателем і не отримав належного задоволення своїх вимог за забезпечувальними договорами, позивач може обґрунтовувати, що вчинені правочини, зокрема підписаний боржником із переможцем аукціону (покупцем) договір купівлі-продажу, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна таким переможцем. А тому вправі, враховуючи вимоги ч. 2 та ч. 3 ст. 264 ЦК України, у цих спірних правовідносинах витребувати в інтересах боржника заставне майно у переможця аукціону на підставі ст. 1212 ЦК України (у разі, якщо це майно буде відчужене третій особі, - витребувати його від неї на підставі ст.ст. 387, 388 ЦК України). Для цього немає потреби окремо оскаржувати результати аукціону та договір купівлі-продажу, яким оформлений продаж заставного майна на аукціоні.

84. У цьому зв`язку, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 виснувала, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача (п. 39 постанови).

85. Разом з тим, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, зокрема уточнити вказаний підхід при вирішенні такої категорії спорів з огляду на таке.

86. Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 12 та ч. 2 ст. 15 ЦК України). Отже, право особи на захист своїх цивільних прав та інтересів є диспозитивним, воно формується нею на основі вільного волевиявлення шляхом формулювання єдиної вимоги або сукупності взаємопов`язаних вимог, які дозволяють досягнути належного захисту прав (інтересів) цій особі.

87. Визначені цивільним законодавством способи захисту цивільних прав та інтересів не є вичерпними, вони можуть також доповнюватися іншими способами, встановленими законом чи судом у визначених законом випадках (ст.ст. 15, 16 ЦК України).

88. Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

89. Реалізація майна боржника здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, крім майна боржника, оголошення про продаж якого опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу. У разі непродажу такого майна його подальша реалізація здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

90. Другий повторний аукціон з продажу майна боржника проведений 18.11.2019, тобто після набрання чинності КУзПБ (21.10.2019), водночас оголошення про продаж майна опубліковане до дня введення в дію цього Кодексу, а саме 17.10.2019, у зв`язку з чим оцінка спірних правовідносин у справі №910/2592/19 здійснюється із застосуванням положень Закону про банкрутство в редакції, чинній на час організації та проведення аукціону.

91. Зокрема Закон про банкрутство передбачав як спосіб захисту інтересів кредитора його звернення з позовом про визнання недійсним правочину з відчуження майна боржника у межах провадження у справі про банкрутство з подальшим поверненням майна до ліквідаційної маси боржника (ч. 1, ч. 2 ст. 20 цього Закону).

92. Визнання недійсним правочину у цьому випадку за заявою боржника або кредитора визначало спеціальні правові наслідки: кредитор за недійсним правочином зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії (ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство).

93. Також цим Законом визначався порядок продажу майна боржника у справі про банкрутство з аукціону, а порушення цього порядку мало наслідком право суду визнати недійсним правочин з відчуження майна боржника (Розділ ІV Закону про банкрутство).

94. Зокрема, ч. 3 ст. 55 Закону про банкрутство було передбачено, що результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними; визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу. Отже, дотримання передбаченої законодавцем процедури при продажу майна боржника має істотне значення для оцінки обставин дійсності укладеного правочину з відчуження майна боржника у справі про банкрутство. Зазначений спосіб захисту є спеціальним для банкрутства.

95. За усталеною практикою Верховного Суду підставою недійсності результатів аукціону є недотримання ліквідатором та організатором аукціону вимог, які ставляться Законом про банкрутство до його проведення, зокрема, щодо порядку отримання згоди заставного кредитора на продаж майна банкрута, що є предметом забезпечення (ст. 42 Закону); щодо особливостей укладення договору на аукціоні (ст. 50 Закону); щодо порядку оприлюднення оголошення про проведення аукціону певного змісту, письмового повідомлення про проведення аукціону власника майна, замовника та інших осіб, визначених замовником (ст.ст. 58, 59 Закону); допуску до участі в аукціоні (ст. 61 Закону); допуску до місця проведення аукціону (ст. 63 Закону); порядку проведення аукціону (ст.ст. 64-68 Закону).

96. Розглядаючи вимоги про визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника, господарський суд має системно застосовувати норми Закону про банкрутство, оцінюючи в цілому правомірність дій ліквідатора з обрання ним певних способів продажу майна боржника, правомірність формування ним складу майна, яке виставляється на продаж (як цілісного майнового комплексу, так і окремих лотів), дотримання ліквідатором вимог ч. 3 ст. 98 Закону про банкрутство щодо добросовісності та розсудливості, дотримання балансу інтересів боржника та кредиторів.

97. Концентруючи розгляд майнових спорів щодо активів боржника у межах єдиної процедури банкрутства задля прискорення розгляду справи про неплатоспроможність особи, законодавець з метою забезпечення належного захисту майнових інтересів кредиторів такої особи надав їм право на звернення до суду з вимогою про визнання недійсними правочинів, укладених із порушенням процедури продажу майна у справі про банкрутство, визначивши спеціальним наслідком такої недійсності - повернення майна боржника до ліквідаційної маси, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії кредитором, що набув майно.

98. Отже обрання способу захисту своїх прав у процедурі банкрутства є прерогативою кредитора та не може свідчити про неефективність обраного ним способу захисту майнового інтересу у цій справі з огляду на наявність особливостей щодо способів захисту інтересів кредитора у справах про банкрутство.

99. Такий спосіб захисту інтересу кредитора передбачений спеціальним законом, що надає позивачу законні сподівання на захист його інтересу у судовому порядку.

100. Крім того, сукупність суспільних відносин у межах процедур банкрутства є комплексною і включає в себе:

- майнові відносини, зокрема, питання належності майна боржникові і законності вибуття такого майна з володіння боржника, погашення боргів боржника перед кредиторами тощо;

- організаційні, зокрема, питання призначення арбітражного керуючого, контролю за його діяльністю, оскарження його дій або бездіяльності останнього;

- змішані, тобто відносини, що мають майнові наслідки, які випливають з внутрішньо-організаційних передумов, зокрема, відшкодування шкоди, завданої боржникові, в тому числі арбітражним керуючим, його керівником, внаслідок дій або бездіяльності останніх тощо.

101. Саме роль ліквідатора при проведенні аукціону є доречним фільтром необхідності збереження такого самостійного способу захисту як визнання недійсним аукціону, оскільки проведення такого аукціону окремо відображається на організаційних відносинах у процедурі банкрутства - звіті ліквідатора суду за відповідний період та визначення розміру оплати праці ліквідатора, зокрема у періоді, у якому проведено аукціон.

102. При цьому слід зауважити, що підстави для визнання недійсним аукціону умовно можливо розділити на два види:

а) абсолютні, як у справі, у якій було прийнято постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, де відчуження майна банкрута відбулося під час дії судової заборони;

б) відносні, які існують у межах конкретного провадження у справі про банкрутство як сукупність процедурних порушень, допущених ліквідатором, організатором аукціону або його учасниками. Цей випадок характеризується індивідуальним набором доказів, які не знаходяться у володінні поточного володільця майна, відчуженого у минулому на спірному аукціоні, і знаходитися за звичайних обставин не можуть.

103. Необхідно зауважити, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19, присвяченій саме продажу майна боржника у процедурі банкрутства (у якій Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про неефективність такого способу захисту як оскарження результатів аукціону), було приділено увагу питанню добросовісності поточного володільця майна як передумови неможливості витребування майна. Натомість з`ясування питання добросовісності поточного володільця відчуженого на спірному аукціоні майна не охоплює велику частку внутрішньо-організаційних наслідків, притаманних саме банкрутству, відшкодування шкоди боржникові внаслідок проведення незаконного аукціону при неможливості витребування майна від добросовісного набувача тощо.

104. Серед іншого, специфіка законодавства про банкрутство (Закон про банкрутство, КУзПБ) не випадково визначає саме через визнання дефектів аукціону можливість подальшого застосування наслідків його недійсності, зокрема вирішення долі сплачених коштів, тоді як такий захист порушеного права як витребування майна, проданого на аукціоні, зумовить подання додаткових позовів або боржником, або поточним володільцем майна - тобто в залежності від вирішення спору, що в свою чергу не сприяє принципу процесуальної економії.

105. Висловлена Великою Палатою Верховного Суду правова позиція щодо неефективності такого способу захисту як визнання недійсними результатів аукціону та укладеного за їх наслідками спірного договору, по суті надає додатковий захист набувачу майна, оскільки, з урахуванням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кредитор має доводити недобросовісність набувача майна за наявності дійсного аукціону та укладеного на його виконання договору, що в свою чергу може призвести також до порушення права кредитора на мирне володіння майном.

106. В свою чергу визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним має на меті захист не лише боржника, а і його кредиторів, які власним позовом повинні мати можливість донести суду весь перелік порушень, які були допущені при проведенні аукціону всіма його учасниками: ліквідатором як замовником, торгівельною організацією, іншими учасниками аукціону.

107. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає за необхідне зауважити на тому, що у цій справі, крім вимог про визнання недійсним аукціону та про визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута, заявлених кредитором, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, вимоги про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону заявлені також особою, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

108. У даному випадку вказана особа не є кредитором боржника, не є власником майна і ніколи ним не була, у зв`язку з чим виникає питання щодо належного (ефективного) способу захисту прав такої особи з огляду на те, що витребування майна з чужого незаконного володіння на підставі вимог ст.ст. 387, 388 ЦК України для такої особи є очевидно неефективним способом захисту, а на такий позов може належати лише власнику майна.

109. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що у постанові від 30.11.2021 у справі №910/21182/15(910/16832/19) Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду виснував, що звернення в межах справи про банкрутство з заявою про визнання результатів аукціону недійсними особою, яка не є "зареєстрованим учасником аукціону", і водночас щодо якої організатором торгів не прийнято жодного з рішень, передбачених приписами ст. 61 Закону про банкрутство (зокрема, про відмову в допуску заявника до участі в аукціоні) може бути визнано ефективним способом захисту порушеного права такої особи у разі встановлення в судовому порядку обставин здійснення такою особою усіх передбачених Законом про банкрутство дій щодо набуття статусу "зареєстрованого учасника аукціону" та вчинення перешкод з боку організатора аукціону в участі такої особи в аукціоні.

110. Правові висновки Верховного Суду у наведеній справі, в тому числі і щодо правової кваліфікації обставин справи зроблені в контексті регулювання спірних правовідносин нормами Закону про банкрутство, як і у справі, що переглядається, і відповідно до вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

111. Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає про таке.

112. Незважаючи на наявність наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2618/16, колегіями суддів у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, були прийняті постанови від 19.04.2023 у справі №922/987/16 та від 22.12.2022 у справі №Б8/078-12 (911/3091/21).

113. У справі №922/987/16 з заявою до господарського суду звернулося АТ "Укрексімбанк" (заставний кредитор), в якій просило: 1) визнати дії організатора повторного другого аукціону такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства; 2) визнати недійсним другий повторний аукціон від 01.10.2019 з продажу майна банкрута.

114. В обґрунтування заявлених вимог у справі №922/987/16 АТ "Укрексімбанк" посилався на проведення оспорюваного аукціону з порушенням вимог Закону про банкрутство, оскільки заставне майно було продано за низькою ціною й без погодження початкової вартості його продажу, заставним кредитором не надано згоду на реалізацію цього майна та аукціон проведений за наявності арештів, відповідно до ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Харкова від 06.08.2019 в межах кримінального провадження.

115. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

116. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 у задоволенні заяви АТ "Укрексімбанк" (про визнання недійсними результатів другого повторного аукціону з продажу майна банкрута) відмовлено.

117. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 апеляційну скаргу АТ "Укрексімбанк" залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Харківської області від 22.06.2021 у справі №922/987/16 залишено без змін.

118. Апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви, однак з інших мотивів, а саме через неефективність обраного банком способу захисту його прав та інтересів у спірних правовідносинах, яким, на думку цього суду, має бути вимога про витребування на користь боржника нерухомого майна як набутого покупцем (переможцем спірного аукціону) без достатньої правової підстави.

119. У цьому висновку судом апеляційної інстанції враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16.

120. Постановою Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №922/987/16 постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 скасовано, а справу №922/987/16 в скасованій частині передано на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

121. Верховний Суд не погодився з висновками суду апеляційної інстанції та зазначив про передчасне врахування вищенаведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду з огляду на не встановлення її релевантності обставинам цієї справи.

122. Так, колегія суддів зважила на те, що у справі №914/2618/16 (що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду) предметом позову у межах справи про банкрутство боржника були вимоги банку про: (1) визнання недійсними результатів аукціону з продажу майна боржника; (2) визнання недійсним договору купівлі-продажу майна боржника, укладеного за результатом проведеного аукціону; (3) визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні; (4) скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за переможцем аукціону; (5) зобов`язання переможця аукціону передати (повернути) боржникові реалізоване на аукціоні майно.

123. Колегія суддів Касаційного господарського суду зауважила, що враховуючи характер та обсяг наведених позовних вимог, Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання, зокрема, того, який спосіб захисту порушених прав та інтересів банку (заставного кредитора боржника) є ефективним у спірних правовідносинах.

124. Однак, Верховний Суд у справі №922/987/16 зазначив, що господарський суд апеляційної інстанції не встановлював та не перевіряв наявності такого характеру обставин, що, за висновками Великої Палати Верховного Суду, свідчать про те, що переможець аукціону набув право власності на заставне майно, яке не міг набути.

125. Без встановлення наведених обставин, посилання апеляційного суду на викладений у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо неналежності способу захисту у спірних правовідносинах колегія суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2023 у справі №922/987/16 визнала передчасним та необґрунтованим.

126. При цьому, у постанові від 19.04.2023 у справі №922/987/16 зазначено, що твердження Великої Палати Верховного Суду (за встановлених обставин справи №914/2618/16) про те, що позивач може обґрунтовувати, що вчинені правочини, зокрема підписаний боржником із переможцем аукціону (покупцем) договір купівлі-продажу, не могли бути достатньою правовою підставою для набуття заставного майна, є правовою оцінкою спірних правовідносин, а не висновком про застосування певної норми права.

127. Отже, колегія суддів Касаційного господарського суду вважала, що зазначений правовий висновок щодо неналежності способу захисту стосується спірних правовідносин саме тієї справи, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду (№914/2618/16), та не може бути врахований як висновок про застосування ст. 55 Закону про банкрутство судами нижчих інстанцій (у порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України) під час вирішення спорів про визнання недійсними результатів аукціону у справах про банкрутство.

128. У справі №Б8/078-12(911/3091/21) з заявою до господарського суду звернувся ліквідатор боржника, в якій просив про визнання недійсними результатів аукціону та договору, скасування запису про реєстрацію права власності.

129. Рішенням від 13.07.2022 Господарський суд Київської області задовольнив заяву ліквідатора боржника в повному обсязі.

130. Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.11.2022 рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №Б8/078-12(911/3091/21) залишив без змін, погодившись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання результатів оспорюваного аукціону недійсними та поважності причин пропущення позовної давності ліквідатором боржника.

131. Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 та рішення Господарського суду Київської області від 13.07.2022 у справі №Б8/078-12(911/3091/21) залишено без змін.

132. Залишаючи без змін наведені судові рішення, Верховний Суд не брав до уваги доводи позивача щодо неналежного обраного способу захисту позивачем у цій справі зроблені із посиланням на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, в якій на відміну від обставин справи, що розглядається, позов з вимогами про визнання недійсним результатів аукціону, договору купівлі-продажу майна банкрута, свідоцтва про придбання нерухомого майна, скасування запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та зобов`язання переможця повернути майно боржнику був поданий забезпеченим кредитором у справі, а аукціон проведений за наявності заборони, встановленої ухвалою суду на вчинення будь-який дій з реалізації відчуження заставного майна напередодні оскаржуваного аукціону.

133. Натомість Верховний Суд зауважив, що у справі, яка переглядається, позов про визнання недійсним результатів аукціону поданий ліквідатором боржника, а заставне майно відчужене за відсутності будь-яких заборон та обмежень на відчуження такого майна боржника встановлених ухвалою суду.

134. Також Верховний Суд визнав безпідставними, з урахуванням встановлених обставин справи щодо допущених порушень під час підготовки, організації та проведення оспорюваного аукціону та висновків суду щодо їх сукупного впливу на можливість залучення до участі в аукціоні потенційних покупців та формування ціни реалізації майна від якої залежить розмір задоволених вимог кредиторів боржника (в першу чергу забезпеченого кредитора, вимоги якого забезпечені таким майном), аргументи скаржника щодо не встановлення судами попередніх інстанцій порушених прав позивача, ким фактично є боржник, позов в інтересах якого відповідно до положень ст. 41 Закону про банкрутство, задля відновлення його прав на реалізоване майно, подано ліквідатором боржника.

135. Отже, необхідно врахувати, що наведені висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №914/2618/16 потребують уточнення, зокрема, чи вони мають застосовуватися до всіх без виключення спорів, де предметом оспорення є результати торгів, безвідносно того, які обставини справи, були супутніми під час проведення аукціону і незважаючи на те, хто виступає позивачем у таких спорах - ліквідатор боржника, кредитор, заставний кредитор, інша заінтересована особа або зазначений правовий висновок щодо неналежності способу захисту стосується спірних правовідносин саме тієї справи, що розглядалась Великою Палатою Верховного Суду (№914/2618/16), та не може бути врахований як висновок про застосування ст. 55 Закону про банкрутство судами нижчих інстанцій (у порядку ч. 4 ст. 236 ГПК України) під час вирішення спорів про визнання недійсними результатів аукціону у справах про банкрутство.

136. Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

137. Відповідно до вимог ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

138. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.

139. Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

140. Відповідно до ч. 2 та ч. 6 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

141. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

142. У кожній конкретній справі позивач на власний розсуд обирає спосіб (способи) захисту його порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

143. Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

144. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним, про що прямо зазначено у відповідних статтях.

145. Відповідні способи захисту також можуть бути передбачені в спеціальному законодавстві, як у ст. 55 Закону України про банкрутство прямо передбачено такий спосіб захисту як визнання недійсними результатів аукціону.

146. У частині 1 та п. 4 ч. 3 ст. 162 ГПК України визначено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява має містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

147. При цьому в ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено завдання суду при здійсненні правосуддя та вказано, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

148. Частинами 1 та 2 ст. 5 ГПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

149. При цьому, закон не надає суду можливості відмовляти в задоволенні позову з підстав обрання неправильного (неефективного) способу захисту порушеного права, оскільки в розумінні ч. 2 ст. 5 ГПК України суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, з частковим відступом від принципу диспозитивності для захисту особи, яка звернулася з позовом.

150. Будь-який спір, переданий на вирішення суду зі способом (способами) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог.

151. Ні Конституцією, ні жодним законом України не передбачено можливості відмови в позові у випадку, якщо спосіб захисту є неефективним чи не передбачений законом або договором, оскільки це обмежує законодавчо встановлений принцип цивільного права, за яким право на обрання певного способу захисту порушеного права належить позивачу і обмежується лише у випадках, прямо передбачених законом. Тим більше суд не може відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо він передбачений законом або договором.

152. Єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики (п. 4 ч. 4 ст. 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

153. Слід зазначити, що єдність судової практики відіграє надважливу роль у забезпеченні однакового правозастосування в господарському судочинстві, що сприяє правовій визначеності та передбачуваності стосовно вирішення спірних ситуацій для учасників судового процесу.

154. Відповідно до ч. 4 ст. 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

155. Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду може вирішуватися судом за власною ініціативою (ч. 1 ст. 303 ГПК України).

156. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

157. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.

158. На думку колегії суддів Касаційного господарського суду, що висновок Великої Палати Верховного Суду щодо неефективності такого способу захисту як визнання недійсним аукціону та визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута не є релевантним законодавчому регулюванню у процедурах банкрутства, оскільки: 1) такий спосіб захисту інтересу кредитора передбачений спеціальним законом, що надає позивачу законні сподівання на захист його інтересу у судовому порядку; 2) суд не може відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо він передбачений законом або договором, оскільки це не передбачено законодавством України; 3) виникає багато питань щодо вирішення долі коштів, сплачених за майно банкрута, оскільки такий захист порушеного права як витребування майна, проданого на аукціоні, зумовить подання додаткових позовів або боржником, або поточним володільцем майна -в залежності від вирішення спору, що в свою чергу, не сприяє принципу процесуальної економії; 4) з`ясування питання добросовісності поточного володільця відчуженого на спірному аукціоні майна не охоплює велику частку внутрішньо-організаційних наслідків продажу майна на аукціоні з порушеннями, притаманних саме банкрутству, зокрема відшкодування шкоди боржникові внаслідок проведення незаконного аукціону при неможливості витребування майна він добросовісного набувача тощо; 5) не враховує, що визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним має на меті захист не лише боржника, а й його кредиторів, які власним позовом повинні мати можливість донести суду весь перелік порушень, які були допущені при проведенні аукціону всіма його учасниками: ліквідатором як замовником, торгівельною організацією, іншими учасниками аукціону, в тому числі переможцем; 6) залишає невирішеним питання, чи підлягає застосуванню наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі №914/2618/16 висновок щодо неефективності такого способу захисту як визнання недійсним аукціону та визнання недійсними правочинів, вчинених за результатами аукціону з продажу майна банкрута за позовом особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

159. Відступленням від висновку треба розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №823/2042/16).

160. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку за необхідне передати справу №910/2592/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки вважає за необхідне відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 06.07.2022 у справі №914/2618/16, що позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону та договору купівлі-продажу у спірних правовідносинах не є ефективними способами захисту інтересу та права позивача, або уточнити вказаний висновок щодо правовідносин у спорі за позовом особи, яка не є кредитором боржника, однак вважає, що її право порушено внаслідок безпідставного недопущення її до участі в аукціоні.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу №910/2592/19 за касаційними скаргами 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Палп Мілл Прінт", 2) Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Перевага-Фінанс", 4) ліквідатора Приватного акціонерного товариства "Бліц-Інформ" арбітражного керуючого Куліченка Максима Валерійовича, 5) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2023 передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Картере

Судді В. Пєсков

В. Погребняк