Рішення

від 17.07.2023 по справі 480/3357/19

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 липня 2023 року Справа № 480/3357/19

Сумський окружний адміністративний суд в особі судді Гелети С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб у приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Сумській області (далі - відповідач, ГУДПС в Сумській області), в якій, з урахуванням заяви про зміну підстави позову (а.с.95-104) просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-0007271303.

Свої вимоги мотивує тим, що податковим органом було проведено перевірку діяльності позивача, складено відповідний акт перевірки, і за результатами якої було донараховано до сплати суму єдиного внеску в сумі 204787,08 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 101277 грн., за 2018 р. - на суму 103510,08 грн. Позивач зазначає, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але його діяльність як підприємця припинена 14.03.2019. В період з 01.04.2016 по 14.03.2019 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (ІІ група), вид діяльності 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Позивач зазначає, що спірна вимога сформована на фізичну особу, при цьому в акті перевірки зазначено про ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця.

Також в адміністративному позові позивач зазначає, що в перевіряє мий період дійсно здійснив реалізацію декілька власних житлових будинків та земельних ділянок, але відчужувалися нерухоме майно позивачем як фізичною особою, а не підприємцем, при цьому було сплачено відповідні податки за договорами купівлі-продажу нерухомого майна як фізичною особою, зокрема 5%, що було встановлено та підтверджено під час проведеної перевірки. Позивач зазначає, що під час реєстрації його як підприємця до виду діяльності не було включено такий вид, як купівля-продаж власного нерухомого майна за кодом 68.10. Фактично після проведеної перевірки податковий орган неправомірно до нарахував податки та збори на продане нерухоме майно, оскільки відбулося повторне оподаткування одних і тих же операцій з продажу майна позивача, яке було зареєстровано по ОСОБА_2 як фізичну особу.

Крім того, позивач зазначає, що податковий орган мав право обчислювати дотриманий дохід та визначати грошові зобов`язання позивачу за правилами загальної системи оподаткування, у зв`язку з встановленням здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, лише у разі прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України. Виходячи в змісту положень пп. 299.2 от. 299 та п. 299.3 ст. 299 ПК право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування виникає з моменту його реєстрації платником єдиного податку, а припиняється - з моменту анулювання такої реєстрації. За таких обставин, у контролюючого органу відсутні будь-які підстави визначати дохід позивача за правилами загальної системи оподаткування та вчиняти донарахування єдиного внеску за умови не анульованої реєстрації позивача платником єдиного податку.

На час проведення перевірки у податкового органу були відсутні будь-які підстави визначати дохід позивача за правилами загальної системи оподаткування та вчиняти донарахування єдиного внеску за умови не анульованої реєстрації позивача платником податків, у зв`язку із чим винесена вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову у письмовому відзиві на позов заперечує проти задоволення вимоги, зазначає, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 крім видів діяльності, зазначених у свідоцтві платника єдиного податку, отримав дохід від продажу нерухомого майна (садових будинків) у сумі 961 969 грн., що підтверджується даними Податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ), поданих до ДПІ у м. Суми ГУ ДФС у Сумській області приватним нотаріусом Степаненко Т.І.

З метою проведення перевірки фізичної особи, яка отримувала систематично доходи від продажу об`єктів житлової нерухомості , ОСОБА_1 , на підставі пп. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 та п. 73.3 ст.73 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДФС у Сумській області було надіслано лист за №899/ФОГІ/18-28-13-03 від 01.02.2019 про необхідність надати на перевірку у повному обсязі первинні документи, пов`язані з підприємницькою діяльністю за вказаний період. В подальшому, податковим органом проведена перевірка, виявлено заниження чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 1 238 644,00 грн. та за 2018р. на 515 176.40 гри. За висновками проведеної контролюючим органом перевірки, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, неправомірно застосовував у 2017 та у 2018р. спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що призвело до заниження чистого доходу та несплати податків і єдиного соціального внеску. З урахуванням висновків акту перевірки сума чистого доходу за 2017р. у позивача склала 1 238 644,00 грн., а за 2018р.-на 515 176,40 грн. У результаті збільшення за результатами перевірки оподатковуваного доходу збільшилась база нарахування єдиного соціального внеску у зв`язку із чим винесена спірна вимога.

Судом було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Ухвалою суду від 04.10.2019 провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили рішеннями по справам № 480/2899/19 та № 480/3320/19. Ухвалою суду від 02.09.2020 провадження у справі було поновлено, ухвалою від 05.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, надано судом додатковий строк для позивача надати відповідь на відзив по даній справі. Після поновлення провадження у справі від учасників справи додаткових пояснень чи клопотань суду не надано. Про поновлення провадження у даній справі позивач повідомлявся за адресою, зазначеною в адміністративному позові, поштовим відділенням повернуто «за закінченням зберігання» (а.с.175-178), про зміну адресу позивачем повідомлено суд не було. Представники позивача також повідомлені належним чином про поновлення провадження (а.с.179 - 186).

Ухвалою суду від 02.12.2020 провадження у справі було зупинено до розгляду пов`язаної справи № 480/3924/19. Ухвалою суду від 06.06.2023 провадження у даній справі поновлено, замінити відповідача по справі №480/3357/19 - Головне управління ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43144399) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Сумській області (код ЄДРПОУ 43995469). Також судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд питання про застосування строків звернення до суду, а також про застосування наслідків, передбачених ст.123 КАС України.

Про поновлення провадження у справі позивач та представник позивача повідомлявся належним чином, але судові повістки повернуті поштовим відділенням із відмітками щодо позивача «за закінченням строку зберігання», а представника позивача за адресою, зазначеною в ордері на надання правової допомоги « адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, судом додатково повідомлений представник позивача на офіційну електронну адресу, зазначену представником позивача у заяві під час ознайомлення 19.02.2020 із матеріалами справи (а.с.164).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КАС України учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином з огляду на норми КАС України, позивач та представник позивача судом повідомлений про поновлення провадження у справі, правом на надання відповіді на відзив чи будь-яких додаткових клопотань чи письмових пояснень суду не надали, жодних інших адрес, ніж ті, які особисто зазначені позивачем та представником позивача у заявах, що містяться в матеріалах справи, суду не повідомляли.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що у період з 26.04.2019 року по 07.05.2019 року податковим органом була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове держане соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 14.05.2019 № 526/18-28-13-03/3274921352/111, у якому зазначено про виявлення в ході проведення перевірки наступних порушень:

1) п.185.1 ст. 185, пп. 194.1.1 п. 194.1 ст. 194, п. 198.1 п. 198.5 п. 198.6 ст. 198, пп.200.1 пп.200.2 ст. 200 ПК України, встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 103035 грн, у тому числі: грудень 2018 року в сумі 103035 грн.;

2) п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 ПК України, приватному підприємцю проведеною перевіркою нараховано до сплати в бюджет на доходи фізичних осіб в сумі 315687,68 грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік на 222955,92 грн, за 2017 рік на 92731,75 грн;

3) п. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI, платником несвоєчасно перераховано суму податкових зобов`язань з єдиного внеску, що призвело до нарахування штрафних санкцій та пені;

4) пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 176.1 ст. 176, пп. 161 п.10 р.20 ПК України, приватному підприємцю проведеною перевіркою нараховано до сплати в бюджет військового збору з чистого доходу отриманого від підприємницької діяльності в сумі 26307,31 грн., у тому числі: за 2017 рік на 18579,66 грн. та на 2018 рік на суму 7727,65 грн.;

5) пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16, абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України та п. 8.1, п. 8.4 ст. 8 Порядку № 155, в результаті не подання до ДПІ у м. Суми повідомлення за формою 20-ОПП про відкриття об`єкта, через який провадиться господарська діяльність;

6) пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та п. 299.11 ст. 299, п. 293.4 ст. 293 ПК України, платнику податку донараховано до сплати єдиний податок в сумі 29994,60 грн., в тому числі: за 2016 рік 29994,60 грн.;

7) п. 4 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 3 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 1, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону № 2464-VI, приватному підприємцю проведеною перевіркою нараховано до сплати в бюджет єдиного внеску в сумі 204787,08 грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік - 101277 грн., за 2018 рік - 103510,08 грн.,

8) п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України.

За результатом проведеної перевірки податковим органом, крім іншого, на підставі висновків акту перевірки від 14.05.2019 № 526/18-28-13-03/3274921352/111 було прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-0007271303.

Позивачем було оскаржено в адміністративному порядку вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-0007271303, але рішенням ДФС України від 09.08.2019 про результати розгляду скарги вимога залишена без змін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові і організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". В силу вимог частини першої статті 2 даного Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За приписами частини четвертої статті 8 Закону №2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 14 Закону №2464-VI на органи доходів і зборів покладено обов`язок здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Як визначено частиною першою статті 3 вказаного Закону, збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами, зокрема, обов`язковості сплати; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI).

У розумінні пункту 3 частини першої статті 1 Закону №2464-VI застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI є платниками єдиного внеску.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Законом України від 06.12.2016 №1774-VIІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено низку змін до Закону № 2464, які набули чинності з 01.01.2017, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами-підриємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які проводять незалежну професійну діяльність.

Платники єдиного внеску зобов`язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 9 Закону № 2464).

З 01.01.2017 діяло правило, відповідно до якого у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідно до Закону України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" це положення має таку редакцію: "У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".

За визначеннями, наведеними у пунктах 4, 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI, мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця; тоді як, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Відповідно до пункту 5 статті 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з частиною другою статті 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Абзацом 1 частини четвертої цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Розділом VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (надалі - Інструкція №449), врегульований порядок стягнення заборгованості з платників.

Відповідно до пункту 1 вказаного розділу до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Згідно з пунктом 2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

В даному випадку, підставою для винесення спірної вимоги податковим органом в акті перевірки та відзиві на позов зазначено, що позивач, як приватний підприємець, не нарахував та не сплатив до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб в сумі 315687,68 грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік на 222955,92 грн, за 2017 рік на 92731,75 грн; не сплатив єдиний податок в сумі 29994,60 грн., в тому числі: за 2016 рік 29994,60 грн.; не сплатив єдиний внесок в сумі 204787,08 грн., в тому числі по періодах: за 2017 рік - 101277 грн., за 2018 рік - 103510,08 грн.

Враховуючи те, що позивачем у період з 01.01.2017 по 31.12.2018 було нараховано єдиний внесок за 2017р. в сумі 8448 грн., за 2018 р. в сумі 9828,72 грн., загальна сума єдиного внеску, яка позивачем не нараховувалася та не була сплачена становить 204787,08 грн.(визначена спірною вимогою), яка складається за 2017 р. - 101277 грн. ( 109725 грн. - 8448 грн.), за 2018 р. 103510,08 грн. (113338,80 грн. - 9828,72 грн.)

Судом враховується, що провадження у даній справі зупинялося до розгляду пов`язаних справ, предметом розгляду яких було оскарження позивачем рішень податкового органу, які стосувалися призначення, проведеної перевірки, за результатом якої складено акт від 14.05.2019 № 526/18-28-13-03/3274921352/111 та правомірності винесених, крім спірної вимоги, податкових повідомлень-рішень.

Так, в межах розгляду справи № 480/2899/19 позивач, як фізична особа - підприємець, просив визнати протиправними дій податкового органу по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, результати якої оформлені актом № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 по справі №480/2899/19, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2020, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 21.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі № 480/2899/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій протиправними.

В межах справи № 480/3320/19 позивач звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу №558 від 21.03.2019 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 ".

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 по справі №480/3320/19, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020, в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 21.08.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.11.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2020 у справі № 480/3320/19 .

Також в межах розгляду справи №480/3924/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2023 було скасовано судове рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09 березня 2021 року, прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019 року № 0007221303, яким на підставі акту перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 року за встановлені порушення п. 185.1 ст. 185, пп.194.1.1 п. 194.1 ст. 194, п. 198.1, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 128793,75 грн, а саме: сума грошового зобов`язання збільшена на 103035 грн та 25758,75 грн - штрафні (фінансові) санкції, № 0007231303, яким на підставі акту перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 року та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення на даний акт від 11.06.2019 року № 29 за встановлені порушення пп.298.2.3 п. 298.2 ст. 298, п. 299.11 ст. 299, п. 293.4 ст. 293 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок на загальну суму 37493,25 грн, а саме: сума грошового зобов`язання збільшена на 29994,60 грн та 7498,65 грн - штрафні (фінансові) санкції, № 0007241303, яким на підставі акту перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 року за встановлені порушення пп.163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 176.1 ст. 176, пп. 161 п. 10 р. 20 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на загальну суму 32884,14 грн, а саме: сума грошового зобов`язання збільшена на 26307,31 грн та 6576,83 грн - штрафні (фінансові) санкції, № 0007251303, яким на підставі акту перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 року за встановлені порушення п.164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПК України, збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 394609,59 грн, а саме: сума грошового зобов`язання збільшена на 315687,67 грн та 78921,92 грн - штрафні (фінансові) санкції; № 0007291303, яким на підставі акту перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 року за встановлені порушення пп.16.1.3, пп. 16.1.7, п. 16.1 ст. 16, абз. 4 п. 63.3 ст. 63 ПК України, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 170 грн., № 0007301303, яким на підставі акту перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 року та з урахуванням висновку про результати розгляду заперечення на даний акт від 11.06.2019 року № 29 за встановлені порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.5, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України, застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510 грн.

Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №480/3924/19 повернуто скаржнику. Також ухвалою Верховного Суду від 10.07.2023 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 травня 2023 року у справі №480/3924/19 повернуто скаржнику.

Таким чином судові рішення по справам №480/2899/19, 480/3320/19, №480/3924/19, в межах яких позивачу було відмовлено у задоволенні позовних вимог, набрали законної сили.

В межах розгляду справи № 480/3924/19 судом апеляційної інстанції в постанові від 02.05.2023 стосовно виявлених порушень податкового законодавства позивачем та щодо обставин, зазначених в акті перевірки від № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019, було встановлено наступні обставини.

Так, контролюючим органом у ході проведеної перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець та протягом 2016-2018 років здійснював систематичне будівництво та продаж нерухомого майна (садових будинків) у кількості 5 штук у 2016 році та 2 штуки у 2017 році.

Указані операції позивача підтверджені даними податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб і сум утриманого з них податку (Форма 1-ДФ) поданих до ДПІ у м. Суми ГУ ДФС у Сумській області приватним нотаріусом Степаненко Т.І вх.№ 1161/інші від 19.02.2019 року, ОСОБА_4 вх.№ 6323/ФОП від 12.02.2019 року, ОСОБА_5 вх. № 6132/ФОП від 11.02.2019 року; договором купівлі - продажу від 24.10.2016 року зареєстрованим за № 1884, договором купівлі-продажу від 16.11.2016 року зареєстрованим за № 2006; договором купівлі - продажу від 14.09.2017 року зареєстрованим за № 984; договором купівлі-продажу від 14.01.2016 року зареєстрованим за № 18; договором купівлі-продажу від 15.02.2016 року зареєстрованим за № 257; договору купівлі-продажу від 04.05.2016 року зареєстрованим за № 845; договору купівлі-продажу садового будинку від 02.09.2016 року зареєстрованим за № 1562; даними податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця наданої до податкової інспекції 02.02.2018 року № 30396, податкової декларації платника єдиного податку зареєстрована у ДПІ м Суми ГУ ДФС у Сумській області № 30396 від 02.02.18 року сума задекларованого доходу складає 968285 грн.; податкової декларації платника єдиного податку зареєстрована у ДПІ м Суми ГУ ДФС

у Сумській області № 24394 від 07.02.2018 року.

Встановлена множинність фактів будівництва та продажу об`єктів нерухомого майна (за розглядуваний період продано 7 об`єктів нерухомого майна), систематичність такого продажу протягом двох років свідчить, на думку колегії суддів, про вчинення позивачем саме підприємницької діяльності як суб`єктом господарювання - підприємцем, з метою отримання прибутку.

З огляду на викладене, судом зазначено, що діяльність позивача має всі ознаки підприємницької діяльності та не може розцінюватись як задоволення власних потреб саме як фізичної особи. Оскільки позивачем фактично здійснювалась підприємницька діяльність, тому оподаткування доходів, отриманих за наслідками такої діяльності повинно відбуватись відповідно до п. 177.2 ст. 177 ПК України.

Стосовно посилань позивача на те, що він не зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця за такими кодами діяльності купівля та продаж власного нерухомого майна (код ВЕД 68.10), що свідчить про не виникнення у нього обов`язку щодо подачі податкової звітності, сплати податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, єдиного внеску та військового збору, а також на те, що податковий орган позбавлений можливості надавати фізичній особі статус фізичної особи-підприємця в обхід встановленої процедури, є необґрунтованим та не приймається до уваги колегією суддів, з огляду на наступне.

Так, у перевіряємий період позивач уже мав статус фізичної особи-підприємця. Основними видами економічної діяльності позивача в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вказано 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи; 43.32 Установлення столярних виробів; 43.33 Покриття підлоги й облицювання стін; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах. За вказаним видом економічної діяльності позивач зареєструвався як платник другої групи єдиного податку.

Проте, упродовж 2016-2018 років позивач здійснював інші види підприємницької діяльності. Так, в силу абз. 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платник єдиного податку зобов`язаний перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Статтею 177 ПК України врегульовано оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Так, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу (п. 177.1 ст. 177 ПК).

Буквальне тлумачення заголовку ст. 177, норми п. 177.1 цієї статті свідчить, що встановлені цією нормою правила оподаткування, зокрема щодо ставки, застосовуються за одночасної наявності таких умов: 1) дохід отримано фізичною особою-підприємцем; 2) дохід отримано від провадження господарської діяльності.

За визначенням ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суб`єктами господарювання у розумінні ст. 55 ГК України, зокрема, є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до положень статей 1, 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV) фізична особа, яка має намір стати підприємцем, подає документи для державної реєстрації фізичної особи підприємцем відповідно до переліку, встановленого статтею 18 цього Закону.

Фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (ч. 9 ст. 4 Закону № 755-IV).

Отже, фізичні особи можуть уважатися суб`єктами господарювання тільки за умови здійснення ними господарської діяльності і реєстрації їх як підприємців. Саме з моменту реєстрації підприємцем особа набуває відповідний правовий статус.

Здійснювана позивачем діяльність має ознаки, притаманні господарській діяльності з огляду на її систематичний характер впродовж 2016 - 2018 років, обсяги збудованих позивачем садових будинків з метою подальшого продажу. Ці обставини дали суду підстави для кваліфікації отриманого позивачем доходу як доходу від здійснення господарської (підприємницької) діяльності, а відтак і для застосування до отриманого доходу правил оподаткування, встановлених ст. 177 ПК. Тобто для застосування таких правил необхідна ще така умова, як отримання доходу фізичною особою-підприємцем, що, як зазначено вище, презюмує реєстрацію особи підприємцем відповідно до Закону № 755-IV.

З огляду на викладене посилання позивача на те, що він міг займатись вказаними податковим органом в акті перевірки видами діяльності як фізична особа-підприємець лише у раз реєстрації вказаних видів діяльності за КВЕД є безпідставним.

Позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснював діяльність, яка за своїми характерними рисами є підприємницькою. За таких обставин дохід, отриманий ним як фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності має оподатковуватись за правилами ст. 177 ПК України за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 ПК України у розмірі 18 відсотків бази оподаткування.

У свою чергу, у ст. 162 ПК України визначено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Пунктом 177.5 статті 177 ПК України визначено, що фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Враховуючи зазначене, доходи, отримані ФОП ОСОБА_1 від здійснення господарської діяльності, починаючи з 01.01.2017 року, підлягають оподаткуванню на загальній системі оподаткування, порядок застосування якої встановлено ст. 177 ПК України.

Дохід ФОП ОСОБА_1 від діяльності отриманий в порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування у сумі 199964 грн., а саме від реалізації садових будинків згідно з договором купівлі - продажу від 24.10.2016 року зареєстрованим за № 1884 на суму 100021 грн. та договором купівлі-продажу від 16.11.2016 року зареєстрованим за № 2006 на суму 99943 грн., має оподаткуватись за ставкою 15% згідно абз.2) п.293.4 ст. 293 ПК України.

Отже єдиний податок який підлягає донарахуванню становить:199964 х 15% = 29994,60 грн., та відповідно застосована штрафна санкція 25%: 29994,60 х 25% = 7498,65 грн.

У зв`язку із вищезазначеним, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом обґрунтовано прийняте податкове повідомлення-рішення № 0007231303 від 12.06.2019.

Зазначене вище порушення, що викладене у п. 2.1 акта перевірки, призвело до нарахування ФОП ОСОБА_1 податку на доходи фізичних осіб.

Так, перевіркою правильності визначення загального оподатковуваного доходу, отриманого від провадження діяльності, відображеного в розділі III податкової декларації та додатку Ф-2 до декларації, було встановлено заниження суми валового доходу за 2017 рік на 123644 грн. та за 2018 рік на 515176,40 грн., яке відбулося внаслідок неправомірного застосування спрощеної системи оподаткування у ці періоди, про що зазначено в п.п. 2.2.2 акту перевірки.

Сума валового доходу визначена на підставі поданої до податкової інспекції обов`язкової податкової звітності за 2017 рік та 2018 рік, а саме: податкової декларації платника єдиного податку, зареєстрованої у ДНІ м Суми ТУ ДФС у Сумській області № 30396 від 02.02.2018року, сума задекларованого доходу складає 968285 грн.; податкової декларації платника єдиного податку зареєстрована у ДПІ м Суми ГУ ДФС у Сумській області № 24394 від 07.02.2018року, сума задекларованого доходу складає 515176,40 грн.; договору купівлі-продажу садового будинку від 14.09.2017 року зареєстрованого за № 984 укладеного між громадянином ОСОБА_1 (продавець) та громадянкою ОСОБА_6 (покупець) вартістю 270359 грн. (оціночна вартість 270359 грн.). Відповідно до п.2 даного договору «Продаж зазначеного будинку, сторони за договором, здійснено за 270359 грн., які продавець одержав від покупця повністю до підписання цього договору.

Визначені за результатами перевірки суми отриманого позивачем доходу задекларовані у податкових деклараціях платника єдиного податку та зазначені у договорах купівлі продажу нерухомого майна.

Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку Ф-2 до податкової декларації, встановлено відсутність документально підтверджених витрат за 2017 та 2018 роки.

Перевіркою правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу, відображеного в Ф-2 до податкової декларації, встановлено його заниження за 2017 року, на загальну суму 1238644 грн. та за 2018 року на суму 515176,40 грн.

Заниження чистого оподатковуваного доходу за 2017 рік на 1238644 грн. та за 2018 року на 515176,40 грн. відбулося внаслідок неправомірного застосування спрощеної системи оподаткування у ці періоди, про що зазначено в п. 2.2.2 акту перевірки, що призвело до порушення п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, п. 177.1, п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України.

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до п. 177.2 ст. 177 та п. 178.3 ст. 178 цього Кодексу.

Згідно з п. 167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить вісімнадцять відсотків бази оподаткування. Згідно з п. 177.1 ст. 177 ПК України, «доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 цього Кодексу».

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПК України «Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця».

Згідно з п. 177.4 ст. 177 ПК України «До переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, пов`язаних з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об`єктів житлової нерухомості); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, роялті на користь правовласників, як винагорода за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав чи як відрахування на користь правовласників на підставі договорів, укладених таким платником податку з організаціями колективного управління відповідно до Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, пов`язаних з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати.

Перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено його заниження за 2017 року на 222955,92 гри. та за 2018 рік на 92731,75 грн.

Розрахунок податку з доходів фізичних осіб за 2017 рік, а саме валовий дохід за 2017 рік - 1238644 грн.; валові витрати за 2017 рік - 0,00 грн.; чистий дохід за 2017 рік - 1238644 грн. Таким чином податок з доходів фізичних осіб за 2017 рік складає: 1238644 грн. х 18% = 222955,92 грн. Всього підлягає донарахуванню податку з доходів фізичних осіб за 2017 рік - 222955,92 гри.

Розрахунок податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік, а саме валовий дохід за 2018 рік- 515176,40 грн.; валові витрати за 2018 рік - 0,00 грн.; чистий дохід за 2018 року - 515176,40 грн. Таким чином податок з доходів фізичних осіб за 2018 року складає: 515176,40 х 18% = 92731.76 грн. Всього підлягає донарахуванню податку з доходів фізичних осіб за 2018 рік - 92731,75 грн.

Позивачу контролюючим органом нараховано до сплати в бюджет податку на доходи фізичних осіб в сумі 315687,68 грн., у тому числі по періодах: за 2017 рік на 222955,92 грн., за 2017 рік на 92731,75 грн. На донараховану суму було застосовано штрафні санкції у розмірі 25%, та винесено податкове повідомлення рішення № 0007251303 від 12.06.2019.

Судом встановлено, що неправомірне перебування позивача на спрощеній системі оподаткування призвело до нарахування ФОП ОСОБА_1 військового збору, - порушення викладено у п. 2.8 акту перевірки. Так, перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку військового збору, що підлягає сплаті до бюджету ФОП ОСОБА_1 встановлено його заниження на 26307,31 грн. у т.ч. за 2017 рік на 18579.66 грн. та 2018 рік на суму 7727,65 грн., чим порушено п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16 1 п. 10 р.20 ПК України.

Таким чином з урахуванням порушень п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п. 176.1 ст.176, п.п. 16 1 п.10 р.20 ПК України позивачу за результатами перевірки нараховано до сплати в бюджет військового збору з чистого доходу отриманого від підприємницької діяльності в сумі 26307,31 гри., у т.ч. за 2017 рік на 18579,66 грн. та 2018 рік на суму 7727,65 грн. На донараховану суму було застосовано штрафні санкції у розмірі 25%, та винесено податкове повідомлення рішення № 0007241303 від 12.06.2019 року.

Неправомірне перебування позивача на спрощеній системі оподаткування призвело до нарахування ФОП ОСОБА_1 податку на додану вартість, - порушення викладено у п. 2.6 акту перевірки. Судом встановлено, що платником податку на додану вартість позивач мав бути з 11.01.2018 року. Однак, за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 ФОП ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань по податку на додану вартість у сумі 0,00 гривень.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 11.01.2018 по 31.12.2018 встановлено їх заниження всього у сумі 103035 грн., - за грудень 2018 року. Таким чином, за результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлено заниження податкового зобов`язання за грудень 2018 року на суму ПДВ - 103035 грн., в результаті порушення п. 181.1 ст. 181, п. 183.1, п. 183.2, п. 183.10 ст. 183, пп.«б» п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187 ПК України, в результаті не включення приватним підприємцем до складу податкового зобов`язання сум ПДВ, з вартості товарів та послуг, реалізованих наданих у 2018 року.

Загальна вартість реалізованих (наданих) за 2018 рік товарів та послуг, склала 515176,40 грн., що підтверджується даними Податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи - підприємця наданої до податкової інспекції 07.02.19 року № 24394 ФОП ОСОБА_1 .

Таким чином, за результатами проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем п.181.1 ст. 181, п. 183.1. п. 183.2, п. 183.10 ст.183, пп.«б» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, пп.200.1 ст.200 ПК України та заниження ПДВ на суму 103035 грн., у тому числі: грудень 2018 року в сумі 103035 грн. На донараховану суму відповідачем застосовано штрафні санкції у розмірі 25%, та винесено податкове повідомлення рішення № 0007221303 від 12.06.2019 року.

В відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено судами в межах розгляду вищезазначених справ (№480/2899/19, 480/3320/19, №480/3924/19), призначення та проведення перевірки позивача було здійснено податковим органом у відповідності до чинного законодавства. Висновки акту перевірки від 14.05.2019 №526/18-28-13-03/3274921352/111 та прийняті на підставі акту перевірки податкові повідомлення-рішення судом визнано правомірними та обґрунтованими.

Матеріалами справи підтверджується, що свої вимоги позивач мотивує тим, що податковим органом було проведено перевірку діяльності позивача, складено відповідний акт перевірки, і за результатами якої було донараховано до сплати суму єдиного внеску в сумі 204787,08 грн., в т.ч. за 2017 р. на суму 101277 грн., за 2018 р. на суму 103510,08 грн. Позивач зазначає, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але його діяльність як підприємця припинена 14.03.2019. В період з 01.04.2016 по 14.03.2019 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування (ІІ група), вид діяльності 41.20 «Будівництво житлових і нежитлових будівель». Позивач зазначає, що в перевіряємий період дійсно здійснив реалізацію декілька власних житлових будинків та земельних ділянок, але відчужувалися нерухоме майно позивачем як фізичною особою, а не підприємцем, при цьому було сплачено відповідні податки за договорами купівлі-продажу нерухомого майна як фізичною особою, зокрема 5%, що було встановлено та підтверджено під час проведеної перевірки.

Крім того, позивач зазначає, що податковий орган мав право обчислювати дотриманий дохід та визначати грошові зобов`язання позивачу за правилами загальної системи оподаткування, у зв`язку з встановленням здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, лише у разі прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку на підставі п. 299.11 ст. 299 ПК України. Виходячи в змісту положень пп. 299.2 от. 299 та п. 299.3 ст. 299 ПК, як зазначає позивач, право на застосування платником податків спрощеної системи оподаткування виникає з моменту його реєстрації платником єдиного податку, а припиняється - з моменту анулювання такої реєстрації. За таких обставин, у контролюючого органу відсутні будь-які підстави визначати дохід позивача за правилами загальної системи оподаткування та вчиняти донарахування єдиного внеску за умови не анульованої реєстрації позивача платником єдиного податку. На час проведення перевірки у податкового органу були відсутні будь-які підстави визначати дохід позивача за правилами загальної системи оподаткування, донараховувати оподаткований дохід позивача, що в свою чергу зумовило донарахування єдиного внеску за умови не анульованої реєстрації позивача платником податків, у зв`язку із чим винесена вимога є протиправною та підлягає скасуванню.

Податковим органом правомірність прийнятої спірної вимоги обґрунтовує тим, що перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 у 2016 крім видів діяльності, зазначених у свідоцтві платника єдиного податку, отримав дохід від продажу нерухомого майна (садових будинків) у сумі 961969 грн. Податковим органом проведена перевірка, виявлено заниження чистого оподатковуваного доходу позивачем за 2017 рік на 1 238 644 грн. та за 2018р. на 515 176,40 грн. За висновками проведеної контролюючим органом перевірки, ОСОБА_1 , будучи фізичною особою-підприємцем, неправомірно застосовував у 2017 та у 2018р. спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, що призвело до заниження чистого доходу та несплати податків і єдиного соціального внеску.

З урахуванням висновків акту перевірки від сума чистого доходу за 2017р. у позивача склала 1238644 грн., а за 2018р. на 515176,40 грн., що в свою чергу стало підставою для збільшення оподатковуваного доходу позивача, зокрема, донараховано суму податку на доходи фізичних осіб в загальній сумі 315687 грн. (за 2017 р. на 222955,92 грн., за 2018р. 92731,75 грн.), прийнято податкове повідомлення-рішення №0007251303 від 12.06.2019, а також збільшено до сплати суму єдиного податку в сумі 29994,60 грн. податковим повідомленням-рішенням від 12.06.2019 №0007231303.

Саме у зв`язку із збільшенням оподатковуваного доходу податковим органом згідно висновків акту перевірки від 14.05.2019 також була збільшена позивачу база нарахування єдиного соціального внеску, що було підставою для винесення спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-0007271303, що є предметом розгляду даної справи.

Разом із тим, у межах розгляду справи №480/ 3924/19, яка є пов`язаною із даною справою, і до набрання законної сили судовим рішенням якої було зупинено розгляд даної справи, було встановлено правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 12.06.2019 р. № 0007221303, № 0007231303, № 0007241303, № 0007251303, № 0007291303, № 0007301303, винесені Головним управлінням ДФС у Сумській області, на підставі акта перевірки від 14.05.2019 №526/18-28-13-03/3274921352/111, що проведеної на підставі наказу про проведення перевірки від 21.03.2019 р. № 558.

Тобто в межах розгляду справи №480/3924/19 судом досліджувалося питання правомірності збільшення позивачу суми оподатковуваного доходу позивача за період, що пов`язаний із спірною вимогою, на підставі одного акту перевірки від 14.05.2019 та пов`язані із одним висновком податкового органу щодо права позивача в перевіряємий період перебувати на спрощеній системі оподаткування, що є предметом розгляду даної справи.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, а також висновки рішень суду, які набрали законної сили, по справі №480/2899/19, № 480/3320/19, а також № 480/3924/19, суд зазначає, що висновки податкового орану, викладені в акті перевірки № 526/18-28-13-03/3274921352/111 від 14.05.2019 є правомірними, а спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-0007271303 податковим органом прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, підстави для скасування вимоги в судовому порядку відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.06.2019 № Ф-0007271303 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета