Постанова

від 27.06.2023 по справі 757/48997/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/48997/21-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/5731/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Березовенко Р.В.,

за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року у складі судді Батрин О.В.,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив:

визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» (надалі ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі») по односторонньому розірванні договору № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року з ОСОБА_1 неправомірними;

зобов`язати ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі», надати ОСОБА_1 , як інвестору за договором № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року, банківський рахунок для внесення інвестиційних коштів, передбачених п.3.2.1 Договору.

зобов`язати ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» укласти з ОСОБА_1 , як інвестором, графік внесення інвестиційних коштів, так як будівництво розпочате лише в четвертому кварталі 2019 року.

Позов обґрунтовано тим, що 20 грудня 2003 року між ТОВ «Житло-Буд» та дочірнім підприємством «Караман С.Л. - Київ» було укладено договір № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов даного договору ДП «Караман С.Л. - Київ» приймає участь у будівництві житлового будинку шляхом внесення інвестицій, а ТОВ «Житло-Буд» здійснює будівництво зазначеного будинку, після завершення будівництва за умови передачі інвестицій ДП «Караман С.Л. - Київ» у повному обсязі, ТОВ «Житло-Буд» передає у власність нежиле приміщення та три машиномісця в будинку після введення його в експлуатацію.

30 травня 2005 року між ДП «Караман С.Л. - Київ» та позивачем укладено договір купівлі-продажу майнових прав, за яким права та обов`язки за договором № 41-КА від 20.12.2003 перейшли до позивача.

20 грудня 2006 року між ТОВ «Житло-Буд», ТОВ «Ресторан «Ділові Зустрічі» та ДП «Караман С.Л. - Київ» укладено договір про переведення боргу, за умовами якого змінено зобов`язану особу ТОВ «Житло-Буд» за договором № 41-КА від 20 грудня 2003 року на ТОВ «Ресторан «Ділові зустрічі», яке взяло на себе виконання обов`язків первісного боржника за договором про пайову участь у будівництві будинку на АДРЕСА_1 .

20 грудня 2006 між ТОВ «Житло-Буд» та ТОВ «Ресторан «Ділові зустрічі» укладено угоду про розірвання договору №5 про дольову участь у будівництві житлового будинку в АДРЕСА_1 від 02 вересня 2003 року, якою взаємні зобов`язання сторін за договором припиняються.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010року ОСОБА_1 визнано стороною замість ДП «Караман С.Л. - Київ» у трьохсторонньому договорі про переведення боргу від 20 грудня 2006 року, а також визнано ОСОБА_1 замість ДП «Караман С.Л. - Київ» інвестором у п. 40 додатку № 1 до Угоди про врегулювання окремих зобов`язань від 20 грудня 2006 року.

Позивач вказує, що відповідач не виконує свої зобов`язання за Договором № 41-КА від 20 грудня 2003 року, не надає позивачу банківський рахунок для внесення інвестиційних коштів, передбачених п. 3.2.1. Договору та не надає графік внесення інвестиційних коштів за Договором.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що районним судом було покладено в основу рішення висновки Верховного Суду у справі №727/898/19 від 08.09.2021, де зокрема зазначено, що відмова від договору найму за своєю суттю є одностороннім правочином і з огляду на підстави такої відмови, є способом захисту порушених прав наймодавця, а тому не вимагає згоди другої сторони. Тобто суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач відмовився від Договору № 41-КА від 20 грудня 2003 року, то у позивача відсутнє суб`єктивне цивільне право, яке б підлягало захисту у судовому порядку.

Зазначає, що вказаний правовий висновок Верховного Суду стосувався інших правовідносин, які виникли між власником та орендарем з приводу усунення перешкод в користуванні орендованим майном. А в даній справі спір виник з інвестиційних правовідносин і стосувався відмови відповідача надати позивачу розрахунковий рахунок та укласти графік внесення інвестиційних коштів, а в подальшому незаконного розірвання відповідачем договору про пайову участь в будівництві. Висновки суду першої інстанції є некоректними і судом порушено вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Крім того, суд не дав оцінки тій обставині, що у січня 2009 року відповідач звертався у суд з вимогами про розірвання спірного договору із підстав невиконання ним (позивачем) інвестиційного договору, проте у позові було відмовлено.

Вказано, що висновок суду щодо невиконання позивачем п. 3.2.1 договору 41-КА від 20 грудня 2003 року, а саме, невнесення інвестиційних коштів до 31 березня 2007 року є хибним, оскільки рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2010 року позивача визнано інвестором у спірних правовідносинах і крім цього, у нього не було розрахункового рахунку, на який потрібно внести інвестиційні кошти.

Помилковим є висновок суду про порушення ним, позивачем умов договору, остільки судом не враховано, що на час набрання чинності рішенням суду він частково вніс інвестиційні кошти, проте саме забудовник порушивши умови договору, навіть не розпочав будівництво, яке повинно було завершитися у квітні 2007року, тому на підставі ч.3 ст.538 ЦК України він мав право зупинити виконання зобов`язань.

У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Іванов О.В. в інтересах ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» заперечує проти апеляційної скарги, вважає її такою, що не підлягає задоволенню, оскільки вона є безпідставною та необґрунтованою та просить відмовити в її задоволенні, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 року залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , який просив задовольнити апеляційну скаргу, заперечення представника відповідача адвоката Іванова О.В. щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

20 грудня 2003 року між ДП "Караман, С.Л.-Київ" та ТОВ "Житло-Буд" укладено договір № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с. 10-12 т.1).

Згідно з п. 1.2 Договору № 41-КА від 20 грудня 2003 року загальна вартість інвестицій за ним становить 3 259 080 грн.

Згідно з п. 1.3 Договору № 41-КА від 20 грудня 2003 року після завершення будівництва вказаного житлового будинку, Підприємство, при умові передачі інвестицій Пайовиком у повному обсязі (відповідно до п. 1.2 цього Договору), в порядку передачі об`єкта інвестування, передає у власність Пайовику нежиле приміщення площею 500 кв. м на 2-му поверсі вартістю 3 199 080 грн разом з ПДВ та три машиномісця вартістю 60 000 грн разом з ПДВ, після введення будинку в експлуатацію.

Пунктом 3.2.1. Договору № 41-КА від 20.12.2003 року передбачено, що Пайовик зобов`язується перерахувати інвестиційні кошти на розрахунковий рахунок Підприємства певними платежами й остаточно виконати зобов`язання до 31 березня 2007року.

З додатку № 2 "Порядок внесення інвестицій" до Договору № 41-КА від 20 грудня 2003 року передбачено, що загальна вартість інвестицій за нежиле приміщення еквівалентно 600 000 дол. США з ПДВ. Вартість одного квадратного метра нежилого приміщення еквівалентно 1 200 дол. США. Загальна вартість інвестицій за три машиномісця еквівалентна 11 250 дол. США з ПДВ (а.с. 14 т.1).

Відповідно до п. 2 вказаного Додатку № 2 вартість інвестицій визначена п. 1.2 цього Договору підлягає коригуванню пропорційно зміні курсу гривні до долара США НБУ. Перерахування інвестиційних коштів проводиться на розрахунковий рахунок підприємства у національній валюті по курсу НБУ на момент проведення платежу.

30 травня 2005 року між ДП "Караман, С.Л.-Київ" і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав (уступки права вимоги) (а.с. 8-9 т.1).

Відповідно до п. 1.1 Договору уступки передбачено, що Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає право вимоги (майнові права) Первісного кредитора до ТОВ "Житло-Буд", що належать Первісному кредитору за Договором № 41-КА від 20 грудня 2003 року про пайову участь у будівництві житлового будинку АДРЕСА_1 (Основний договір) та зобов`язується сплатити за отримане право вимоги грошову суму, обумовлену Договором.

Згідно з п. 1.2. Договору уступки вбачається, що Первісний кредитор уже частково виконав зобов`язання за Основним договором у розмірі 255 000 грн.

Згідно з абз. 2 пункту 3.1 Договору уступки позивач зобов`язується на виконання пункту 3.2.1. Основного договору сплатити на користь Боржника до 31 березня 2007 року 100 % вартості будівництва.

Відповідно до довідки, виданої ТОВ "Житло-Буд" для ДП "Караман С.Л. " від 24 травня 2005 року № 329, станом на 24 травня 2005 року, усього за Договором № 41-КА від 20 грудня 2003 року сплачено 255 000 грн (а.с. 16 т.1).

Установлено, що 20 грудня 2006 року між ТОВ "Житло-Буд" (Первісний боржник за Договором), ТОВ Ресторан "Ділові зустрічі" (Новий боржник за Договором) і ДП "Караман, С.Л.-Київ" (Кредитор) укладено договір про переведення боргу (а.с. 18-19 т.1).

Відповідно до п.1.1 договору Сторони домовились про заміну зобов`язаної особи ТОВ "Житло-Буд" за Договором № 41-КА від 20 грудня 2003 року про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 на суму 3 076 528 грн. Виконання обов`язків Первісного боржника (ТОВ "Житло-Буд") перед Кредитором (ДП "Караман, С.Л.-Київ") у Договорі покладається на Нового боржника (відповідача).

Згідно з п. 2.1. Договору переведення боргу у зв`язку із переведенням боргу у Договорі у Нового боржника виникає право вимоги до Первісного боржника на сплату 255 000 грн, внесених Кредитором Первісному боржнику в якості інвестицій за Договором на момент укладення цього договору.

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2010 року у справі № 2-7860/10 за позовом ТОВ "Ресторан "Ділові зустрічі" до ОСОБА_1 , ТОВ "Житло-Буд" ДП "Караман, С.Л.-Київ", ТОВ "Ресторанний комплекс", 3-ті особи: приватний нотаріус Юрченко І.Г., приватний нотаріус Шандиба Л.І., про розірвання договору про пайову участь у будівництві житлового будинку № 41-ка від 20.12.2003, визнання недійсними договору купівлі-продажу (уступки права вимоги) майнових прав, визнання недійсним п. 40 Додатку № 1 до угоди від 20.12.2006 р. та зустрічному позову ОСОБА_1 до ТОВ "Ресторан "Ділові зустрічі", ТОВ "Житло Буд", ДП "Караман, С.Л.-Київ" про визнання інвестором п. 40 Додатку № 1 до угоди про врегулювання окремих зобов`язань від 20.12.2006 р., визнання ОСОБА_1 стороною замість ДП "Караман, С.Л.-Київ" в договорі про переведення боргу від 20.12.2006, визнання за ОСОБА_1 права на нежитлове приміщення та 3-х машиномісць залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 06 квітня 2011 року визнано ОСОБА_1 замість ДП "Караман, С.Л.-Київ" інвестором у п. 40 додатку № 1 Угоди про врегулювання окремих зобов`язань від 20 грудня 2006 року (а.с. 30-39 т.1).

Установлено, що позивач звертався до ТОВ Ресторан "Ділові зустрічі" з метою виконання умов інвестиційного договору у повному обсязі.

Доведено, що листом від 25 вересня 2020 року та повторно від 04 серпня 2021 року ОСОБА_1 звертався до відповідача щодо виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року у справі N 2-7860/10 та вимогами надати розрахунковий рахунок для подальшого перерахування інвестиційних коштів за Договором № 41-КА від 20 грудня 2003 року (а.с. 40-49 т.1).

11 серпня 2021 року листом № 11/08/21-2 відповідач повідомив позивача про одностороннє розірвання Договору про пайову участь на підставі п. 2.5 цього Договору у зв`язку із невиконанням у строки до 31 березня 2007 року зобов`язань в частині виплати інвестиційного внеску (а.с. 49а-52 т.1).

18 серпня 2021 року листом № 18-08/2021-2 відповідач повідомив позивача, що з 17 серпня 2021 року - дати отримання позивачем листа № 11/08/21-2 від 11 серпня 2021 року про одностороннє розірвання, Договір № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року - вважається розірваним (а.с. 53-54 т.1).

Листом від 18 серпня 2021 року позивач повідомив відповідача, що не погоджується із розірванням Договору № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року та повторно просив надати реквізити на погашення інвестиційного внеску (а.с. 56 т.1).

Відповідно до справи, представник відповідача не спростував, а навпаки, підтвердив факт звернення ОСОБА_1 до адміністрації товариства як у усній формі, так і письмовій формі з метою врегулювання спору, проте домовленості не досягнуто, у зв`язку з чим договір було розірвано у односторонньому порядку.

Судом встановлено, що відповідно до п. 3.2.1 Договору № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20.12.2003, позивач зобов`язується перерахувати інвестиційні кошти на розрахунковий рахунок відповідача в строк до 31 березня 2007 року.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, Законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1, 2 та 4 ст. 10 ЦПК).

Відмовляючи у позові в частині вимог про визнання дій ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» щодо одностороннього розірвання договору № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку неправомірними, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконав умови договору й до 31.07.2007року не оплатив вартість будівництва у повному обсязі, а тому у відповідності до п.5.2 договору № 41-КА відповідач правомірно розірвав договір у односторонньому порядку.

Суд зазначив, що правовідносини за укладеним договором № 41 КА між сторонами припинено, що унеможливлює зобов`язання відповідача до виконання його положень, а тому відмовив у задоволенні й вимог ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії.

Між тим, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, враховуючи таке.

Так, умовами абз. 2 пункту 3.1 Договору уступки права вимоги передбачено, що позивач зобов`язується на виконання пункту 3.2.1. Основного договору сплатити на користь Боржника до 31 березня 2007 року 100 % вартості будівництва (а.с.8,9 т.1).

Відповідно до справи, на виконання умов договору частково сплачено платежі на суму 255 000грн.

Як убачається зі справи, фактично будівництво об`єкту інвестування у період до 31 березня 2007року розпочато не було.

Ухвалюючи рішення, районний суд указав про невиконання позивачем умов договору з підстав несплати вартості об`єкту інвестування у відповідності до графіку платежів у строк до 31 березня 2007 року, а тому на підставі п.5.2 договору №41 КА забудовник обґрунтовано його розірвав у односторонньому порядку.

Між тим, районний суд не дав оцінки обставинами, установленим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2011року у справі за позовом ТОВ "Ділові зустрічі" до ОСОБА_1 про розірвання договору (а.с.30-38 т.1).

Так, відповідно до матеріалів, у січні 2009 року ТОВ Ресторан "Ділові зустрічі" зверталося у суд з вимогами до ОСОБА_1 про розірвання договору з підстав його невиконання та невнесення інвестиційних коштів, проте рішенням районного суду від 20.10.2010 у задоволенні позову відмовлено на підставі ч.3 ст.538 ЦК України, відповідно до якої у разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Рішенням суду визнано доведеним, що будівництво будинку, яке повинно було закінчитися у квітні 2007 року, забудовником не розпочато, а тому позивач мав право зупинити виконання зобов`язання щодо виконання договору інвестування у відповідності до ч.3 ст.538 ЦК України.

Окрім цього, суд не звернув увагу, що цим же рішенням суду від 20 грудня 2010року, яке брало чинності 06 квітня 2011року, ОСОБА_1 замість ДП "Караман, С.Л.-Київ" визнано стороною у трьохсторонньому договору про переведення боргу від 20.12.2006, укладеному між ТОВ "Житло-Буд" (Первісний боржник за Договором), ТОВ Ресторан "Ділові зустрічі" (Новий боржник ) і ДП "Караман, С.Л.-Київ" (Кредитор), а також інвестором згідно п. 40 додатку №1 до угоди про врегулювання окремих зобов`язань від 20 грудня 2006 року між тими ж сторонами (а.с. 18-22, 30-38 т.1).

Отже, відповідно до справи, ОСОБА_1 фактично лише у квітні 2011 року, за наслідками вирішеного спору набув повноважень інвестора у трьохсторонньому договорі замість ДП «Карман С.Л.-Київ».

Також районний суд не дослідив обставини, за яких рішенням Печерського районного суду м. Києва відмовлено ТОВ «Ресторан «Ділові зустрічі» у позові про розірвання договору.

Так, рішенням суду визнано доведеним факт невиконання забудовником умов інвестиційного договору, що надавало право інвестору зупинити виконання свого обов`язку, у зв`язку з чим у позові ТОВ «Ресторан Ділові зустрічі» про розірвання інвестиційного договору з підстав істотного порушення його умов в частині невнесення інвестиційних коштів згідно графіка платежів, відмовлено.

А відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, набувши рішенням суду повноважень інвестора у тристоронньому договорі та додатку №1 до угоди про врегулювання окремих зобов`язань, ОСОБА_1 потребував отримання інформації щодо порядку та умов виконання інвестиційного договору у повному обсязі від нового забудовника, остільки попередній забудовник - ТОВ «Житло-Буд» був замінений у тристоронньому договорі на ТОВ «Ресторан Ділові зустрічі».

Між тим, відповідно до справи, відповідачем не лише не було вжито будь-яких заходів щодо інформування ОСОБА_1 про подальше виконання умов договору, а й не спростовано пояснення позивача про тривалий пошук фактичного місцезнаходження відповідача та те, що лише у четвертому кварталі 2019року, виявивши огорожу навкруг земельної ділянки, на якій має знаходитися об`єкт його інвестування та з`ясувавши інформацію про інвестора на розміщеному щиту, він зміг знайти відповідача й почав спілкування з його представниками з метою подальшого виконання умов договору.

Проте позитивні результати від зустрічей не було отримано, тому у 2020році та 2021році він поштою направляв відповідачу письмові звернення й листом від 11.08.2021 отримав відповідь про незаконне розірвання товариством договору у односторонньому порядку з причин невиконання ним умов інвестиційного договору до квітня 2007 року. Такі дії відповідача вважає незаконними, здійсненими з грубим порушенням його прав та неврахуванням того, що з цих же підстав рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року відповідачу було відмовлено у позові.

Суд ухвалюючи рішення, також послався на п.3.5 трьохстороннього договору від 20 грудня 2006року, відповідно до якого сторони домовилися, що

Між тим, районний суд залишив поза увагою, що лише на підставі рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 грудня 2010року, яким ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» відмовлено у позові про розірвання договору з підстав невиконання його умов до квітня 2007року, позивач набув повноважень інвестора за указаним трьохстороннім договором, а тому у відсутність укладених між сторонами у подальшому після набрання чинності цим рішенням суду будь-яких додаткових угод з метою врегулювання питання оплати інвестицій, свідчить про порушення справ позивача, як споживача послуг та слабшої ланки у відносинах з забудовником.

За таких обставин, колегія суддів визнає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав до розірвання товариством інвестиційного договору в односторонньому порядку з посиланням на ч.3 ст.538 ЦК України.

Отже, відповідач, знаючи про рішення суду від 20 грудня 2010 року, яким позивача визнано інвестором за договором у трьохсторонній угоді та додатку №1 до угоди про врегулювання окремих зобов`язань, проте у яких відсутня інформація щодо порядку сплати інвестиційних коштів, не лише при наявності чинного рішення суду, не вжив будь-яких заходів щодо його виконання та доведення до відома (попередження) ОСОБА_1 , про наслідки невиконання умов договору й навпаки, на його звернення з бажанням виконати інвестиційний договір, його розірвав у односторонньому порядку з підстав, які уже були предметом розгляду під час вирішення судом спору у 2010 році (а.с. 26-38 т.1).

Окрім цього, як установлено матеріалами, лише у четвертому кварталі 2019року ТОВ «Ресторан «Ділові зустрічі» розпочало будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 й згодом, на стадії спорудження підвального приміщення будинку, проведення будівельних робіт було зупинено.

Окрім цього, ухвалюючи рішення з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №727/898/19, районний суд не звернув увагу, що правова природа спірних правовідносин та правовідносин у зазначеній справі є очевидно різною, зокрема у ній вирішувався спір між власником та орендарем з приводу усунення перешкод в користуванні орендованим майном, в той час як у даній справі вимоги ґрунтуються на положеннях Закону України «Про інвестиційну діяльність».

Тож правовідносини, які вирішувалися в справі №727/898/19 не є подібними правовідносинам у справі за позовом ОСОБА_1 .

Отже, визнаючи дії відповідача про розірвання договору в односторонньому порядку законними у зв`язку з порушенням позивачем умов договору та невиконання зобов`язання щодо оплати вартості інвестиції до 31 березня 2007року, районний суд не врахував обставин, установлених рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.12.2010року, за яких було відмовлено ТОВ «Ресторан «Ділові зустрічі» у задоволенні позову про розірвання договору та того, що в укладених між учасниками договорах в частині зміни забудовника відсутні банківські реквізити нового забудовника - ТОВ «Ресторан «Ділові зустрічі», що виключало можливість його виконання позивачем без додаткового отримання у відповідача необхідної інформації.

Проте така інформація не була надана і на звернення ОСОБА_1 .

Стаття 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ч.1).

Відповідно до положень ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зазначене дає підстави для висновків про те, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норми процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.

З урахуванням викладених обставин, по справі в частині вимог про визнання дій ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» по односторонньому розірванню договору № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року з ОСОБА_1 неправомірними, слід ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що за наслідками вирішення вимог позову про зобов`язання вчинити дії, необхідно відмовити у позові з підстав неправильно обраного способу захисту, враховує наступне.

Матеріалами справи доведено, що між сторонами існують договірні відносини, що регулюються Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Згідно з частиною першою статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

За змістом наведених приписів способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Іншими словами, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40)).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Установлено, що для відновлення порушеного права як інвестора, ОСОБА_1 заявив вимогу про зобов`язання ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі», надати йому - ОСОБА_1 , як інвестору за договором № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року, банківський рахунок для внесення інвестиційних коштів, передбачених п.3.2.1 Договору та зобов`язати ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» укласти з ним як інвестором, графік внесення інвестиційних коштів, так як будівництво розпочате лише в четвертому кварталі 2019 року.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" передбачено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Отже, ОСОБА_1 звернувся у суд за захистом своїх прав як інвестор, на підставі положень зобов`язального права, в той час як між сторонами існують договірні відносини, пов`язані з виконанням інвестиційного договору.

Положеннями ч.2-4 ст.188 ГК України, якою врегульовано порядок зміни та розірвання господарських договорів передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову в указаній частині вимог позову у зв`язку з неправильно обраним способом захисту, остільки за встановлених по справі фактичних обставин справи порушене право позивача підлягає захисту шляхом направлення попередньо пропозиції укладення між сторонами додаткової угоди до інвестиційного договору, спрямованої на врегулювання питань, пов`язаних з виконанням договору та умов господарських взаємовідносин й у випадку недосягнення згоди - передати спір на вирішення суду.

Верховний Суд у постанові від 21 вересня 2022 року у справі № 461/3490/18 зазначив, що при розгляді справи суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах.

Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом».

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту - про зобов`язання ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі», надати йому - ОСОБА_1 , як інвестору за договором № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року, банківський рахунок для внесення інвестиційних коштів, передбачених п.3.2.1 Договору та зобов`язати ТОВ Ресторан «Ділові зустрічі» укласти з ним як інвестором, графік внесення інвестиційних коштів, так як будівництво розпочате лише в четвертому кварталі 2019 року, є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, а тому у позові в зазначеній частині вимог необхідно відмовити.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 01 листопада 2022 рокускасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати дії товариства з обмеженою відповідальністю Ресторан «Ділові зустрічі» по односторонньому розірванні договору № 41-КА про пайову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1 від 20 грудня 2003 року з ОСОБА_1 неправомірними.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач:

Судді: