Рішення

від 10.04.2023 по справі 753/4074/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/4074/23

провадження № 2/753/3626/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Кирик К. С., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Сенс-Банк», третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «Українська колекторська агенція»,про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2023 р. ОСОБА_1 а (далі також - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства «Сенс-Банк» (далі також - АТ «Сенс-Банк», банк, відповідач) про стягнення суми списаних із зарплатної картки грошових коштів в розмірі 12 584,97 грн та відшкодування моральної шкоди в розмірі 40 000 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. Позивачка є власницею кредитної карти № НОМЕР_1 , що була видана АТ «Сенс-Банк» (раніше - АТ «Альфа-Банк») на підставі кредитного договору № 630746311. Борг за кредитною лінією, наданий відповідно до умов цього договору, регулярно погашався позивачкою. 01.09.2022 позивачці стало відомо, що її кредитний портфель нібито було передано товариству з обмеженою відповідальністю «Українська колекторська агенція» (далі - ТОВ «Українська колекторська агенція», третя особа), разом з цим її запевнили, що жодних змін у порядку сплати не буде. 13.09.2022 без відома позивачки з її зарплатної картки в рахунок оплати боргу було списано всю наявну на картці суму коштів в розмірі 12 584,97 грн.

Позивачка вважає дії по списанню коштів з її зарплатної картки протиправними і такими, що порушують її права споживача та право власності вказуючи, що жодних умов договору нею не було порушено, вона справно і добросовісно повертала кредит та неодноразово виходила на зв`язок з працівниками банку, які запевнювали у законності здійснюваного нею способу повернення кредитних коштів, теж ж саме вона почула і від представника третьої особи, судових рішень про стягнення з нею повної суми кредиту чи зміну умов договору не існує.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди мотивовані тим, що протиправним списанням коштів позивачці було спричинено значні душевні хвилювання.

Ухвалою від 15.03.2023 суд відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання 10.04.2023.

03.04.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, які мотивовані тим, що зобов`язання банку перед позивачкою щодо надання кредитних коштів у визначених кредитним договором порядку та розмірі виконані в повному обсязі, на момент укладення договору жодних зауважень та застережень щодо його умов від позивачки не надходило, підписання кредитного договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі, станом на 24.03.2023 за кредитним договором існувала заборгованість в розмірі 7 786,92 грн, порушень Закону України «Про захист прав споживачів» в його діях не вбачається, моральної шкоди позивачу завдано не було, а тому і підстави щодо її відшкодування відсутні.

Третя особа ТОВ «Українська колекторська агенція» правом на подання пояснень щодо позову/відзиву не скористалась.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, до позовної заяви додане клопотання про розгляд справи за відсутності позивачки, від відповідача та третьої особи жодних заяв та клопотань не надходило.

Нез`явлення учасників справи є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

26.09.2017 ПАТ «Альфа-Банк»(банк) прийняв (акцептував) пропозицію ОСОБА_1 (клієнта) на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (далі також - угода), яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Альфа-Банк», укладеного між банком та клієнтом.

З підписаного позивачкою паспорту споживчого кредиту вбачається, що у ньому зазначено розмір кредиту, процентів, штрафу, сукупна вартість кредиту, строки і порядок погашення кредиту, що підтверджує погодження сторонами умов кредитування.

Угодою передбачено, що кредит надається на споживчі цілі у безготівковій формі на умовах кредитування рахунку шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, ліміт якої становить 200 000 грн, на строк 12 місяців з можливістю пролонгації відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умови дотримання клієнтом умов договору, нарахування процентів здійснюється за фіксованою процентною ставкою в розмірі 39,99% річних, а погашення кредиту та сплата процентів клієнтом має здійснюватись щомісячно, до 24 числа кожного місяця, шляхом сплати обов`язкового мінімального платежу в розмірі 7% від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн.

Сторони угоди домовились, що всі відносини між ними та істотні умови надання та користування кредитом, які не врегульовані угодою, регулюються договором, діюча редакція якого розміщена за електронною адресою www.alfabank.com.ua (розділ V Акцепту).

У розділі VI Акцепту зазначено, що його підписанням банк підтверджує, що клієнт попередньо ознайомлений у письмовій формі: зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту; з інформацією, надання якої передбачене нормами Закону України «Про споживче кредитування» та нормативними актами НБУ. Угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання суми кредиту та діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань перед банком та закриття рахунку.

На виконання умов договору про банківське обслуговування позивачці відкрито банківський рахунок НОМЕР_2 , надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту та видано електронний платіжний засіб - банківську картку.

З наданого відповідачем розрахунку заборгованості вбачається, що позивачка користувалась кредитними коштами та до січня 2022 р. в цілому виконувала свої зобов`язання за угодою, після чого стала допускати істотні порушення умов угоди щодо сплати обов`язкового мінімального платежу в розмірі 7% від суми загальної заборгованості.

Згідно з вказаним розрахунком станом на 26.08.2022 заборгованість позивачки за простроченим тілом кредиту та за відсотками на прострочену заборгованість склала 23 552,06 грн.

Як стверджує позивачка, 13.09.2022 без її відома та згоди було здійснено операцію по списанню з її банківського рахунку власних коштів в розмірі 12 582,97 грн, які були зараховані на погашення боргу за кредитною угодою.

Незважаючи на те, що виписки по рахунку, яка б підтверджувала вказану обставину, позивачкою не надано, за змістом відзиву на позовну заяву факт здійснення такої операції банком не оспорюється.

Стаття 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначає, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами НБУ та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, частина перша статті 628 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (частина друга статті 638 ЦК України).

Згідно з положеннями частини першої статті 1066, частини першої статті 1068 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком; банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка) банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу (частина перша статті 1069 ЦК України).

За приписами частини другої цієї норми права і обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунку, визначаються положеннями про позику і кредит (параграфи 1, 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором.

Стаття 1054 ЦК України дає визначення кредитного договору як договору, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, аналізуючи предмет та зміст укладеного сторонами договору про надання банківських послуг, суд дійшов висновку, що він містить елементи банківського рахунка та кредитного договору та за своєю юридичною природою є публічним договором приєднання, умови якого встановлені банком у відповідних стандартних формах та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням статей 633, 634 ЦК України.

Наслідки невиконання або неналежного виконання банком зобов`язань за договором банківського рахунка встановлені нормою статті 1073 ЦК України, якою передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

З 01.08.2021 набрав чинності Закон України «Про платіжні послуги», який визначає загальний порядок виконання платіжних операцій та загальні засади функціонування платіжних систем в Україні.

За приписами статті 42 цього Закону надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом.

Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу (далі - пов`язані між собою платіжні операції). У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції.

Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника.

Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом.

Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом.

Згідно з нормами цивільного процесуального закону, які визначають загальні правила доказування у цивільному процесі, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення і щодо яких у учасників справи виникає спір (статті 12, 76, 81, 82 ЦПК України).

За положеннями статей 77, 78, 79, 80, 89 ЦПК України докази повинні відповідати критеріям належності, допустимості і об`єктивності, а в своїй сукупності - також достатності, для підтвердження наявності або відсутності обставин справи, які відносяться до предмета доказування.

Вимоги позову мотивовані тим, що банк протиправно списав з рахунку позивачки її власні грошові кошти, а тому за обставинами цієї справи доказуванню підлягає наявність в укладеному сторонами договорі про надання банківських послуг умови щодо надання позивачкою згоди на списання банком її власних грошових коштів на погашення заборгованості за кредитною угодою.

Тягар доказування цієї обставини покладається на банк як на розробника умов публічного договору приєднання, проте доказів на підтвердження наявності згоди позивачки на виконання платіжних операцій зі списання її власних грошових коштів на погашення заборгованості за кредитною угодою (або щомісячної оплати обов`язкового мінімального платежу) суду не надано.

Відзив на позовну заяву також не містить посилань на умови договору, які б свідчили про наявність законних підстав для здійснення оспорюваної платіжної операції.

У статтях 15, 16 ЦК України та статті 4 ЦПК України закріплене право кожного на захист свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Частина друга статті 16 ЦК України визначає основні способи судового захисту цивільних прав та інтересів, до яких, зокрема, належать відшкодування збитків та відновлення становища, яке існувало до порушення.

Підставою для застосування першого з цих способів є наявність заподіяної особі майнової шкоди, а другий застосовується у тих випадках, коли суб`єктивне право можна відновити шляхом усунення наслідків правопорушення.

Внаслідок операції з безпідставного списання власних коштів позивачки на користь банку їй було завдано збитків на суму 12 582,97 грн, вказана операція в розумінні Закону України «Про платіжні послуги» є неакцептованою платіжною операцією, а відтак в цій частині вимог порушене право позивачки підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 1073 ЦК України, шляхом зобов`язання банку зарахувати вказану суму на рахунок позивачки.

За змістом статті 611 ЦК України у договірних зобов`язаннях моральна шкода відшкодовується, лише в тих випадках, якщо її відшкодування передбачене законом або договором.

Загальні положення про відшкодування моральної шкоди закріплює стаття 23 ЦК України, яка визначає, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів наявності в укладеному сторонами договорі про надання банківських послуг умов, які б передбачали відшкодування банком моральної шкоди за здійснення неакцептованих платіжних операцій, суду не надано, проте такі положення містяться у Законі України «Про захист прав споживачів», який поширюється на спірні правовідносини.

Так, нормою частини другої статті 22 цього Закону передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Водночас переконливі аргументи, які б свідчили про заподіяння позивачці втрат морального характеруу позовній заяві не наведені, жодних доказів на підтвердження вказаної обставини нею не надано, у зв`язку з чим суд не знайшов підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи питання про судові витрати у даній справі, суд виходить з наступного.

Згідно з нормою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачка як споживач банківських послуг звільнена від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому суд стягує з відповідача судовий збір в дохід держави.

Що стосується витрат позивачки на юридичні послуги, які надавались їй фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , то підстави для їх урахування для цілей розподілу судових витрат відсутні, оскільки такі витрати, надані іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у передбаченому цивільним процесуальним законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати акціонерне товариство «Сенс-Банк»(код ЄДР 23494714) повернути ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_3 ) безпідставно списані з банківського/карткового рахунку НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 12 584 гривні 97 копійок шляхом їх відновлення на картковому рахунку НОМЕР_2 .

В решті позову відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства «Сенс-Банк»(код ЄДР 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) в дохід держави судовий збір в сумі 1 073 гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя:

Повне рішення складене 13.07.2023.