Постанова

від 17.07.2023 по справі 545/1868/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1868/20 Номер провадження 22-ц/814/8/23Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 09:37:55 год. час виходу з нарадчої кімнати не зазначено, дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена)

у справі за позовом першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області до Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в:

У липні 2021 року перший заступник керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду із вказаним позовом в інтересах Держави, просив ухвалити рішення, яким:

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 18.09.2017 року №9512-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва;

припинити право приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.12.2017 року за №23966655;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути зазначену земельну ділянку у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області;

стягнути з відповідачів на користь Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору.

Заявлені вимоги прокурор обґрунтовував тим, що земельна ділянка передана у власність ОСОБА_1 з порушенням вимог ст.116, ст.118, ст.121, ч.1 ст.154 ЗК України та ч.2 ст.80, ст.117 ВК України.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2021 року, з врахуванням ухвали цього ж суду від 29 червня 2021 року, позовну заяву першого заступника керівника Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу, припинення права приватної власності, повернення земельної ділянки задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 18.09.2017 № 9512-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва.

Припинено право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.12.2017 року за №23966655.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського р-ну за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області.

Стягнуто з ОСОБА_1 і Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на користь Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області (м. Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м.Київ, код ЄДРПОУ 02910060) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 306 грн по 3 153 грн з кожного.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції помилково послався у своєму рішенні на листи Полтавського обласного управління водних ресурсів, а також лист Полтавського регіонального управління водних ресурсів, де зазначено, що деякі із ділянок можливо повністю або частково розташовані в межах прибережної захисної смуги розчищеної ділянки річки Коломак. Проте, інформація, що міститься у цих листах, є суб`єктивною думкою їх авторів, оскільки при твердженні про перебування земельної ділянки у водоохоронній зоні вжито прислівник «можливо» та розділовий сполучник «або», які за своїм змістовним навантаженням породжують сумнів у твердженні, якого вони стосуються.

Стверджується про неналежність письмового доказу висновку експертизи, який виготовлений у межах кримінального провадження та наданий прокурором у підтвердження заявлених вимог, оскільки, зокрема, експерти використовували викривлені вихідні дані, які були надані самим прокурором.

Судом не надано належної оцінки тому, що так звана «Техническая документация», на яку посилається позивач, не була узгоджена з відповідними уповноваженими державними органами, а обмеження у використанні земель не були внесені до Державного земельного кадастру.

Звертається увага на несправедливість вирішення питання про розподіл судових витрат з огляду на положення п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір».

Головне управлінняДержгеокадастру вПолтавській області у відзиві просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову прокурора.

В обґрунтування доводів відзиву стверджується про відсутність правових підстав для представництва прокурором інтересів Держави у спірних правовідносинах з урахуванням конкретних обставин цієї справи.

Звертається увага, що при вирішенні питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, про затвердження цього проекту і передачі спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 . Головне управління Держгеокадастру в Полтавській області діяло у чіткій відповідності до вимог Земельного Кодексу України, ЗУ «Про землеустрій» і постанови КМУ № 898-р від 19 серпня 2015 року.

Окрім того, у відзиві наведені аналогічні апеляційній скарзі доводи стосовно висновку експертизи і документації щодо встановлення меж водоохоронної зони, на які посилається прокурор та які суд визнав належними і допустимими доказами.

З посиланням на рішення ЄСПЛ стверджується про недопустимість втручання у мирне володіння майном.

У відзиві керівник Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши підстави і порядок призначення експертизи у межах кримінального провадження, її зміст і оформлення, а також зміст і умови затвердження «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, прокурор зазначає про безпідставність тверджень відповідача про неналежність цих письмових доказів.

Стосовно «законності» прийнятих Головним управлінням Держгеокадастру в Полтавській області рішень прокурор звертає увагу, що у проекті землеустрою всупереч вимогам закону взагалі відсутній запит до органів, які реалізують державну політику у сфері розвитку водного господарства.

У відзиві підкреслюється, що землі водного фонду відповідно до чинного законодавства перебувають під особливою охороною Держави, а тому незаконна передача таких земель іншим особам, зокрема відповідачу ОСОБА_1 , є питанням підвищеного суспільного інтересу, де інтереси суспільства переважають на інтересом конкретної фізичної особи.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області прийнято наказ № 9512-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для індивідуального садівництва за межами населених пунктів на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га сіножатей (кадастровий номер 5324081900:00:001:0089) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для індивідуального садівництва на території Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за межами населених пунктів (т.1 а.с.14).

12.12.2017 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 38762145 про реєстрацію об`єкта нерухомого майна № 1439510253240, а саме земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 площею 0,12 га для індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського району за межами населеного пункту (т.1 а.с.13).

Земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 знаходиться в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак, що підтверджується висновком комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою від 04 вересня 2019 р. № 29639/18-41/241038?24272/19-41, проведеної під час розслідування кримінального провадження № 42017171010000088 за ч.1 ст.364 КК України.

Цією ж експертизою встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 не відповідає за змістом вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування, чинних на дату державної реєстрації земельної ділянки (т.1 а.с.59-84).

Згідно листа Полтавського обласного управління водних ресурсів за №01-2/1084 від 29.09.2017 року та схеми розміщення земельних ділянок згідно Публічної кадастрової карти України вбачається, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 розміщена за межами території мікрорайону селища Лісок міста Полтави, в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак (т.1 а.с.22, 33-37).

Згідно відповіді Ковалівської сільської ради № 868 від 21 вересня 2017 року вбачається, що згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області (радгосп-технікум імені Макаренка)» від 1992 року (картографічних матеріалів) зазначені земельні ділянки відносяться до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду) (т.1 а.с.43).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що орган, уповноважений державою здійснювати функції контролю за використанням та охороною земель, зокрема, ГУ Держгеокадастру допустив порушення законодавства України, а саме всупереч приписам ст.80 ВК України передав фізичній особі у власність земельну ділянку, що розташована в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується такими міркуваннями.

Стаття 14Конституції України встановлює, що земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 3Водного кодексуУкраїни усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого, серед іншого, належать поверхневі води: водотоки (річки, струмки).

Частиною першою статті 58Земельного кодексу України визначено, що до земель водного фонду належать землі, зайняті річками, островами, а також прибережні захисні смуги вздовж цих річок. Пунктом д частини четвертої статті 84Земельного кодексуУкраїни передбачено, що до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду.

Згідно зі статтею першоюВодного кодексуУкраїни заплавні землі - прибережна територія, що може бути затоплена чи підтоплена під час повені (паводка);

Відповідно до Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 486 від 08 травня 1996 р., до складу водоохоронних зон обов`язково входять заплава річки, перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі балки та яри.

Частинами 5, 7 статті 80ВК України передбачено, що з метою охорони водності малих річок забороняється розорювати заплавні землі та застосовувати на них засоби хімізації та надавати земельні ділянки у заплавах річок під будь-яке будівництво (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд), а також для садівництва та городництва.

Суд першої інстанції, виконуючи вимоги ст.89 ЦПК України, дав належну оцінку поданим доказам, зокрема правомірно з урахуванням вимог ст.77, ст.78 ЦПК України визнав належним і допустимим доказом висновок експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за №29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019 року, відповідно до якого земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, розташована в заплаві річки Коломак (т.1 а.с.59-84).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі про те, що вказаний експертний висновок є неналежним доказом, оскільки він був наданий у ході досудового розслідування у кримінальній справі, апеляційний суд визнає необґрунтованими за таких підстав.

Проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку цивільного судочинства врегульовано статтями 103-106 ЦПК України, якими встановлено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов`язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, в силу яких висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до положень ст.102ЦПК України висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Долучена до справи світлокопія експертного висновку, завірена прокуратурою, яка здійснює процесуальне керівництво з розслідування кримінального провадження, та містить фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставин, які істотне мають значення для правильного вирішення цього спору.

Висновок експерта оформлений у відповідності до вимог цивільного процесуального законодавства та ЗУ «Про судову експертизу».

Отже, цей доказ є належним і допустимим. Такий висновок узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17.

Повідомлення про неможливість надання висновку судової земельно-технічної експертизи (т.2 а.с.158-160) не може свідчити про неналежність письмового доказу висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за №29639/18-41/24238-24272/19-41 від 04.09.2019 року, оскільки у повідомленні експерт ОСОБА_2 лише констатує недостатність наданих йому документів для проведення експертизи.

Окрім того, доказом місця розташування спірної земельної ділянки в заплавних землях є лист Полтавського обласного управління водних ресурсів за № 01-2/1084 від 29 вересня 2017 року, відповідно до якого спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0091 розміщена за межами території міста Полтави / мікрорайону селища Лісок), в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

Відповідно до листа Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області за №868 від 21 вересня 2017 року, згідно матеріалів «Перерозподіл земель між землеволодільцями та землекористувачами на території Ковалівської сільської ради народних депутатів Полтавського району Полтавської області / радгосптехнікум ім. Макаренка) від 1992 року (картографічних матеріалів) земельні ділянки, до яких входить земельна ділянка, виділена ОСОБА_1 , відноситься до заболочених сіножатей та знаходяться місцями болота (землі водного фонду).

Згідно документації, підготовленої Регіональним офісом водних ресурсів у Полтавській області «Нанесення на геодезичні матеріали зон затоплення заплави р. Коломак по матеріалам «Визначення зон можливого затоплення в межах міста Полтава та Полтавського району Полтавської області», земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 знаходиться між розрахунковими створами АДРЕСА_1 в правобережній заплаві річки Коломак. Методом інтерполяції між цими створами нанесені зони затоплення різних забезпеченостей. За результатами виконаних робіт встановлено, що затоплення вказаної земельної ділянки спостерігається при рівні 1, 5, 10, 25 та 50% забезпеченості.

Рівні води певної забезпеченості визначені РОВР у відповідності до пункту 4.27 «СНиП 2.01.14-83» від 01 липня 1984 року в залежності від гідравлічних та морфологічних властивостей русла річки. ( т.1 а.с.51-52)

Наведені факти свідчать, що спірна земельна ділянка топиться в середньому раз в 2-4 роки (50% та 25% забезпеченості відповідно).

Доводи ОСОБА_1 про те, що відомості про спірну земельну ділянку як таку, що віднесена до прибережної захисної смуги, не було розміщено у Державному земельному кадастрі, тому дії ГУ Держгеокадастру у Полтавській області при вирішенні питання про виділ йому спірної земельної ділянки є правомірними, апеляційний суд відхиляє з таких підстав.

Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами Земельного та Водного кодексів України. Згідно статті 60ЗК України та статті 88ВК України уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст.ст. 60,62ЗК України та ст.ст.1,88,90 ВК України.

Сталою судовоюпрактикою уподібних спірнихправовідносинах сформульованаправова позиціяпро те,що відсутністьпроєкту землеустроющодо встановленняприбережної захисноїсмуги неозначає відсутністьсамої прибережноїзахисної смуги. При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Порядку визначення. Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83,84 цього Кодексу.

(див. висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14 і від 24 грудня 2014 року у справі № 6-206цс14, а також висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 44), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 63.2), від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 41), від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 (пункт 54)).

У справі, розглянутій судом першої інстанції, наявними і допустимими доказами, а саме письмовим доказом «Техническая документация по установлению водоохранных зон и прибрежных полос малых рек и водоемов Полтавского района, Полтавской области» 1981 року, що затверджена рішенням Полтавської районної ради народних депутатів №338 від 31 липня 1981 року, підтверджується, що відповідно до вимог законодавства, чинного на момент розробки зазначених документів, була встановлена водоохоронна зона річки Коломак.

За таких обставин є обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наказ ГУ Держгеокадастру в Полтавській області № 9553-СГ від 19 вересня 2017 року «Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,12 га для індивідуального садівництва» суперечать вимогам Закону, тому він незаконним, а земельну ділянку слід повернути Державі.

Що стосується доводів апеляційної скарги про втручання держави у право на мирне володіння майном, то апеляційний суд враховує таке.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №469/1044/17 з подібними обставинами і спірними правовідносинами викладений правовий висновок, згідно якого «у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).»

«Заволодіння приватними особами земельними ділянками водного фонду всупереч чинному законодавству, без законного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційними правами всіх інших осіб на безпечне довкілля, непогіршення екологічної ситуації та використання власності не на шкоду суспільству.»

«За обставин цієї справи встановлення справедливого балансу між приватним і суспільним інтересом передбачає оцінку не лише поведінки органу місцевого самоврядування, але й дій і бездіяльності осіб, зацікавлених у набутті у приватну власність земельної ділянки, - первинного набувача, проміжної набувачки (які не оскаржували судові рішення), а також кінцевого набувача, - зокрема, щодо їхньої обізнаності з неможливістю набуття земельної ділянки.»

Відповідно до листа Полтавського обласного управління водних ресурсів № 01-2/1084 від 29.09.2017 року проєкти землеустрою щодо відведення чи надання у користування юридичним чи фізичним особам земельних ділянок, у тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 5324081900:00:001:0091, на розгляд та погодження, як це передбачено розділом 3 статті 186-1 Земельного кодексу України, до Полтавського обласного водресурсів чи інших органів водного господарства, не подавалися. Усі 26 земельних ділянки, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0091, розміщені в заплаві та водоохоронній зоні річки Коломак.

ОСОБА_1 не мав перешкод у доступі до законодавства і у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, мав би знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду.

Отже, покладення на ОСОБА_1 обов`язку повернути земельну ділянку, не суперечать загальним принципам і критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, закладеним у статті 1 Першого Протоколу, а також є належним способом захисту порушеного права.

Щодо доводів ОСОБА_1 про стягнення з нього судових витрат апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5ЗаконуУкраїни «Просудовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

У статті 22Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України«Про судовийзбір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12,22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17.

З матеріалів справи вбачається, що позов поданий першим заступником керівника Полтавської місцевої прокуратури не з метою захисту порушених прав ОСОБА_1 , а в інтересах Держави.

Відтак, ця справа не пов`язана із захистом порушених прав скаржника як учасника бойових дій, тому суд першої інстанції правильно розподілив судові витрати, стягнувши із ОСОБА_1 понесені прокурором судові витрати по сплаті судового збору.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права у спірних правовідносинах враховує висновки щодо застування норми права, викладені у постановах Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 рокуу справі №545/1847/20 з аналогічним предметом і підставами позову викладені такі висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«Водночас суди попередніх інстанцій не врахували, що вимога про визнання наказу незаконним, його скасування є неефективним способом захисту, оскільки рішення органу державної влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване, і незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, суд має самостійно надати правову оцінку рішенню органу державної влади та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. Крім того, скасування запису про державну реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку є неефективними способом захисту, оскільки відновлення порушених прав забезпечується зобов`язанням повернути земельну ділянку.

Тому рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в цій частині належить скасувати і ухвалити нове рішення про відмову взадоволенні зазначених позовних вимог.

Також Верховний Суд погоджується з висновком судів про задоволення вимоги про повернення земельної ділянки, так як передана у власність відповідача земельна ділянка, розташована в межах заплави та у водоохоронній зоні річки Коломак, тобто належить до земель водного фонду України.»

Отже, належним і ефективним способом захисту порушеного права у межах спірних правовідносин є покладення на відповідача обов`язку повернути спірну земельну ділянку Державі.

У зв`язку із наведеним рішення суду першої інстанції у частині задоволених вимог про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 18.09.2017 року №9512-СГ, про припинення права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зазначених вимог.

Частиною 13 ст.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, позивач сплатив 6 306 грн судового збору (т.1 а.с.2).

Позовні вимоги задоволено частково 1/3 частина. Платником судового збору за подачу позову до суду була Прокуратура Полтавської області (наразі Полтавська обласна прокуратура), до структури якої входить Полтавська місцева прокуратура Полтавської області.

Таким чином, Полтавська обласна прокуратура має право на стягнення з відповідача судових витрат (витрат зі сплати судового збору) з урахуванням відсотку задоволених позовних вимог у розмірі 2 102 грн.

Подаючи апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 був звільнено від сплати судового збору. Апеляційна скарга задоволена на 2/3 частин.

Таким чином, з Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області на користь Держави необхідно стягнути 6306 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полтавського районногосуду Полтавськоїобласті від26травня 2021року у частині задоволених позовних вимог про

визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області від 18.09.2017 року №9512-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,12 га для індивідуального садівництва;

припинення права приватної власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, відомості про державну реєстрацію якої внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 12.12.2017 року за №23966655,

- скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 травня 2021 року у частині задоволення позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку з кадастровим номером 5324081900:00:001:0089 площею 0,12 га для ведення індивідуального садівництва, що розташована на території Ковалівської сільської ради Полтавського р-ну за межами населеного пункту, у власність Держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Полтавській області, залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Полтавської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 грн.

Стягнути з Полтавської місцевої прокуратури Полтавської області на користь Держави судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 6306 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 17 липня 2023 року

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

В.М. Триголов