Рішення

від 30.06.2023 по справі 501/1669/22

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 30.06.2023

Справа № 501/1669/22

2/501/323/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Петрюченко М.І.

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом ОСОБА_1

до

відповідача: Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ»

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Спілка Професіоналів докерів механізаторів морського порту м.Чорноморськ

предмет та підстави позову: про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - ОСОБА_2 ,

ухвалив рішення та

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

ОСОБА_1 29.06.2022 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги:Спілка Професіоналівдокерів механізаторів морськогопорту м.Чорноморськ) про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.2-4), який у подальшому збільшив (а.с.42-44, 58-60), згідно якого просить суд:

- наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103/0-52 від 28.04.2022 «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати;

- стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати у справі у розмірі 992,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивач працював в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді провідного інженера соціальної служби ДП «МТП «Чорноморськ».

На підставі наказу в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103-0/52 від 28.04.2022 з позивачем припинено трудові відносини на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач стверджує, що вказаний наказ є незаконним, оскільки починаючи з 09.08.2019 він обраний до персонального складу профспілкового комітету спілки професіоналів докерів-механізаторів морського порту м.Чорноморськ.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Представник відповідача 18.08.2022 надав до суду відзив на позов (а.с.45-47), просить суд відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк для звернення до суду з відповідним позовом.

Позивач 14.09.2022 надав до суду відповідь на відзив (а.с.61-63), просить суд задовольнити позов, посилаючись на те, що наказ про звільнення він він отримав 31.05.2022 та він входить до складу профспілкового комітету.

Представник відповідача 07.11.2022 надав до суду заперечення на відповідь на відзив позивача (а.с.81-82), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач був обізнаний про своє звільнення 03.05.2022, тому строк для звернення до суду за захистом своїх прав закінчився 03.06.2022.

Позивач 18.11.2022 надав до суду додаткові відповідь на заперечення (а.с.95-98), просить суд задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на те, що він (позивач) дізнався про своє звільнення 31.05.2022 коли самостійно звернувся до кадрової служби з вимогою видати копію наказу про звільнення, про що свідчить запис на копії наказу про звільнення і журналі обліку кадрової служби.

Представник відповідача 24.04.2023 надав до суду пояснення щодо виписки з протоколу №5 СПДМ МТПЧ (а.с.185-188), просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те що є незрозумілим питання до якого органу обрано позивача, правове обґрунтування відмовити у наданні згоди на звільнення позивача є неогрунтованим.

Голова спілки Професіоналів докерів механізаторів морського порту м.Чорноморськ 08.05.2023 надав до суду пояснення на позовну заяву (а.с.206-207), просить суд позовні вимоги позивача задовольнити у повному обсязі (а.с.123, 206-207).

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 25.07.2022 відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (а.с.37-38).

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 06.03.2023 зупинено провадження у справі у зв`язку із зверненням до спілки Професіоналів докерів механізаторів морського порту м.Чорноморськ, яку зобов`язано розглянути на засіданні профспілкового комітету, з додержанням вимог ст.43 КЗпП України, питання про надання згоди (відмову у наданні згоди) на звільнення ОСОБА_1 з посади провідного інженера соціальної служби ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (а.с.133-134).

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в ДП «МТП «Чорноморськ» на посаді провідного інженера соціальної служби ДП «МТП «Чорноморськ», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.8-9).

Наказами в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №43 від 28.02.2022 та №44 від 09.03.2022 «Про заходи в період дії воєнного стану», оголошено з 01.03.2022 простій вдома працівникам підприємства з оплатою праці з розрахунку дві третини середньорічної годинної ставки та з 09.03.2022 з розрахунку 100% середньорічної годинної ставки, встановленої штатним розписом (а.с.78-79, 189-190, 191).

Наказом в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №71 від 29.04.2022 «Про зміни істотних умов праці», змінено з 01.05.2022 істотні умови праці працівникам підприємства на період дії воєнного стану, що підтверджується копією наказу (а.с.192).

Наказом в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №71-К від 23.09.2022 «Про зупинення дії окремого пункту діючого колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», з 01.10.2022 до закінчення воєнного стану зупинено дію пункту 19 додатку 2 «Перелік доплат та надбавок до тарифних ставок та посадових окладів працівників порту», що підтверджується копією наказу (а.с.193).

ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з пропозицією переведення на одну з вакантних штатних одиниць в порту згідно переліку вакансій, яке позивач отримав 25.05.2020 та висловив свою незгоду у зв`язку з тим, що він є членом виборного органу профспілкового комітету, що підтверджується копією попередження (а.с.116, 170), копією вакантних посад ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (а.с.171-172), переліком робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту станом на 01.07.2021 (а.с.173-174), станом на 09.09.2021 (а.с.175-176), станом на 27.09.2021 (а.с.177-178).

Згідно копії протоколу звітно-виборчої конференції спілки професіоналів докерів механізаторів морського порту м.Чорноморськ від 09.08.2019 вбачається, що ОСОБА_1 обрано до персонального складу профспілкового комітету СПДМ МПЧ (а.с.13-18, 125-128).

Відповідно до копії виписки з протоколу спільки професіоналів докерів механізаторів №17 від 29.09.2021 вирішено не надавати згоди на звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.20-27).

Протоколом конференції спілки професіоналів докерів механізаторів морського порту Чорноморськ від 26.04.2022 затверджено чисельний та персональний склад профспілкового комітету, ревізійної комісії, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 входить до персонального складу профспілкового комітету профспілкової організації, що підтверджується копією протоколу (а.с.149-151).

Згідно копії виписки з протоколу №5 від 27.03.2023, спілка професіоналів докерів механізаторів МТПЧ не надала згоди на звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.137-144).

На підставі наказу в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103-0/52 від 28.04.2022 з ОСОБА_1 припинено трудові відносини на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.10, 88).

Відповідно до копії акту від 03.05.2022 ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення з наказом від 28.04.2022 №103/0-52 «Про припинення трудового договору» та забрати трудову книжку (а.с.87).

Також, судом досліджено копії:

- статуту профспілки робітників морського транспорту морського порту Чорноморськ (а.с.152-169);

- рішення Чорноморської міської ради Одеської області №144-VІ від 17.12.2021 «Про надання згоди на безоплатне прийняття до комунальної власності Чорноморської міської територіальної громади об`єктів житлового фонду, тощо…» (а.с.194-197);

- наказу Фонду державного майна України №1104 від 30.12.2022 «Про затвердження результатів продажу та завершення приватизації об`єкта малої приватизації соціально-культурного призначення «Готель» «Моряк» (а.с.198);

- статуту спілки професіоналів докерів механізаторів морського порту Чорноморськ (а.с.208-225).

ІV. Оцінка Суду.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст.51КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з положеннями ст.64ГК України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

В силу п.1 ч.1 ст.40КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ч.2 цієї норми законодавства звільнення з підстав зазначених у п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За положеннями ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення з пропозицією переведення на одну з вакантних штатних одиниць в порту згідно переліку вакансій, яке позивач отримав 25.05.2020 та висловив свою незгоду у зв`язку з тим, що він є членом виборного органу профспілкового комітету, що підтверджується копією попередження (а.с.116, 170), копією вакантних посад ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (а.с.171-172, переліком робочих місць (посад) для заміщення працівниками порту станом на 01.07.2021 (а.с.173-174), станом на 09.09.2021 (а.с.175-176), станом на 27.09.2021 (а.с.177-178).

Згідно з положеннями ч.ч.1, 2 ст.252КЗпП України працівникам підприємств, установ, організацій, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

В порядку ст.43КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2 - 5, 7 статті 40 пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

У випадках, передбачених законодавством про працю, виборний орган первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, розглядає у п`ятнадцятиденний строк обґрунтоване письмове подання власника або уповноваженого ним органу про розірвання трудового договору з працівником.

Подання власника або уповноваженого ним органу має розглядатися у присутності працівника, на якого воно внесено. Розгляд подання у разі відсутності працівника допускається лише за його письмовою заявою. За бажанням працівника від його імені може виступати інша особа, у тому числі адвокат. Якщо працівник або його представник не з`явився на засідання, розгляд заяви відкладається до наступного засідання у межах строку, визначеного частиною другою цієї статті. У разі повторної неявки працівника (його представника) без поважних причин подання може розглядатися за його відсутності.

У разі якщо виборний орган первинної профспілкової організації не утворюється, згоду на розірвання трудового договору надає профспілковий представник, уповноважений на представництво інтересів членів професійної спілки згідно із статутом.

Виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) повідомляє власника або уповноважений ним орган про прийняте рішення у письмовій формі в триденний строк після його прийняття. У разі пропуску цього строку вважається, що виборний орган первинної профспілкової організації (профспілковий представник) дав згоду на розірвання трудового договору.

Якщо працівник одночасно є членом кількох первинних профспілкових організацій, які діють на підприємстві, в установі, організації, згоду на його звільнення дає виборний орган тієї первинної профспілкової організації, до якої звернувся власник або уповноважений ним орган.

Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Власник або уповноважений ним орган має право розірвати трудовий договір не пізніш як через місяць з дня одержання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).

Якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті.

Аналогічні положення містяться і в ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Також положення ст.ст.2, 19, 37Закону України«Про професійніспілки,їх правата гарантіїдіяльності» визначають право профспілок (в тому числі первинних профспілок), їх об`єднань представляти і захищати права та інтереси членів профспілок, як основну мету їх діяльності.

Судом встановлено, що згідно копії протоколу звітно-виборчої конференції спілки професіоналів докерів механізаторів морського порту м.Чорноморськ від 09.08.2019 вбачається, що ОСОБА_1 обрано до персонального складу профспілкового комітету СПДМ МПЧ (а.с.13-18, 125-128).

Відповідно до копії виписки з протоколу спільки професіоналів докерів механізаторів №17 від 29.09.2021 вирішено не надавати згоди на звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.20-27).

Протоколом конференції спілки професіоналів докерів механізаторів морського порту Чорноморськ від 26.04.2022 затверджено чисельний та персональний склад профспілкового комітету, ревізійної комісії, згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 входить до персонального складу профспілкового комітету профспілкової організації СПДМ МПЧ, що підтверджується копією протоколу (а.с.149-151).

Згідно копії виписки з протоколу №5 від 27.03.2023, спілка професіоналів докерів механізаторів МТПЧ не надала згоди на звільнення з ДП «МТП «Чорноморськ» ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України (а.с.137-144).

Таким чином, членство позивача у виборному органі профспілкового комітету СПДМ МПЧ та відсутність згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення ОСОБА_1 не давало підстави відповідачу для звільнення позивача.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 проведено з порушенням положень ч.4 ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", тому позов в частині визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103/0-52 від 28.04.2022 «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Визнання наказу про звільнення незаконним автоматично тягне за собою поновлення працівника на роботі та обов`язок роботодавця виплатити заробітну плату за час вимушеного прогулу (аналогічного висновку дійшов ВССУ при розгляді справи № 223/30/16-ц від 25.09.2017).

Оскільки суд дійшов висновку про незаконність звільнення позивача, то в порядку ст.235 КЗпП України позивач має право на стягнення на свою користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок) і обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Пунктом 5 розділу ІV Порядку передбачено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна заробітна плата працівника, яка згідно з п.8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позов в цій частині обґрунтований та підлягає задоволенню.

Щодо строків звернення позивача до суду з відповідним позовом, про застосування яких наголошує представник відповідача у своїх заявах, суд керується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно ст.234 Кодексу законів про працю України, у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Згідно ст.236 Кодексу законів про працю України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, строки звернення до суду у справах щодо трудових правовідносин врегульовано нормами КЗпП України.

Зазначені строки звернення до суду застосовуються виключно щодо спорів, які за своєю юридичною природою належать до трудового права.

Так, ч.1 ст.233 КЗпП України, підтверджує визнання тримісячного строку як загального строку для звернення за захистом суб`єктивних трудових прав працівників. Разом з тим виняток ця стаття встановлює для спорів про звільнення.

Спір про звільнення - це спір за заявою про поновлення на роботі.

Для звернення з позовами про поновлення на роботі встановлено місячний строк.

Повторюючи загальне правило про те, що строк для звернення обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, стаття 233КЗпП України конкретизує це правило стосовно звільнення працівника.

В цьому разі строк обчислюється з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки із записом про звільнення.

Установлені статтею 233КЗпП України строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються.

Відповідно до статті 234КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установлений статтею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку.

Аналогічні правові позиції викладені у постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 у справі за №6-409цс16 та постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі за №6-1033цс17.

Відповідно до ст.254 ЦК України та ст.124 ЦПК України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку. Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця.

Згідно ст.123 ЦПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Судом встановлено, що на підставі наказу в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103-0/52 від 28.04.2022 з ОСОБА_1 припинено трудові відносини на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, що підтверджується копією наказу (а.с.88).

Як вбачається з копії наказу, ОСОБА_1 отримав оскаржуваний наказ 31.05.2022 та звернувся до суду з відповідним позовом 29.06.2022, тобто в межах місячного строку.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно зі ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

Виходячи з викладеного, Суд розглянувши справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також, враховуючи положення статті 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за один місяць.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Згідно із статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При подачі позову до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 992,40 грн.

У зв`язку із задоволенням позову, судовий збір на користь позивача слід стягнути з відповідача у розмірі 992,40 грн.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263, 265 Цивільного процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги: Спілка Професіоналів докерів механізаторів морського порту м.Чорноморськ) про визнання наказу про звільнення незаконним, його скасування, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Наказ в.о.директора ДП «МТП «Чорноморськ» №103/0-52 від 28.04.2022 «Про припинення трудового договору» з ОСОБА_1 визнати незаконним та скасувати.

Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу та судові витрати у справі у розмірі 992,40 грн.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу за один календарний місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Іллічівського міського

суду Одеської області М.І.Петрюченко